Формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств

У групі з середнім рівнем реалізації (сільськогосподарські підприємства Вінницької, Кіровоградської, Полтавської, Харківської та Черкаської областей) з розрахунку на одне господарство продано продукції рослинництва вартістю 1609,4 тис. грн., тваринництва - 589,9 тис. грн., рівень рентабельності складав 8,3%. У середньому на одне господарство припадало 110 працівників, сума активів складала 4864,8 тис. грн., сума дотацій та доплат в тваринництві становила 86,9 тис. грн. Встановлено, що прибутковими були 70,3% господарств, а 29,7% - збитковими.

У сільськогосподарських підприємствах Автономної Республіки Крим, а також Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, де на одне господарство реалізовано продукції рослинництва на суму 1780,7 тис. грн., тваринництва - вартістю 837,6 тис. грн., рівень рентабельності складав 10,7%. На одне господарство тут припадало 112 працівників, сума активів складала 6720,7 тис. грн., сума дотацій та доплат в тваринництві становила 140,5 тис. грн. При цьому 73,4% господарств були прибутковими, а 26,6% - збитковими.

Отже, збільшення суми грошових надходжень у середньому на одне сільськогосподарське підприємство забезпечує можливість формування економічних ресурсів, необхідних для підтримки належного рівня конкурентоспроможності суб'єктів господарювання.

Сучасні форми підприємництва ставлять нові вимоги щодо організації виробництва та дотримання правил динамічної адаптивності за умов, коли необхідно здобувати конкурентні переваги шляхом підвищення ефективності окремих функціональних сфер. Аналіз результатів господарювання за 2006 р. показує, що в багатьох аграрних формуваннях України галузь сільського господарства залишається збитковою або низькорентабельною. За таких умов важко здійснювати кредитування, яке є важливим інструментом розвитку агропромислового комплексу. Серед недержавних підприємств 38,8% господарств були прибутковими, а державних - лише 29,3%. Рівень рентабельності господарських товариств становив 3,5%; 6,5% - приватних підприємств; рівень збитковості виробничих кооперативів - 4,5%, а інших форм підприємництва - 5,8%. Традиційна роль кооперативу полягає у підвищенні доходів виробників шляхом зниження видатків, збільшення ринкової сили і зменшення рівня ризику та невизначеності. Проте поки що не вдалося забезпечити ефективність функціонування цієї форми господарювання. Так, у 2006 р. у виробничих кооперативах було досягнуто 5,5% рівень рентабельності зерна, 26,6 - насіння соняшнику, 4,7 - цукрових буряків, 51,6 - картоплі, 6,4 - плодів, 29,5 - винограду, 5,9% - яєць; проте було допущено 2,2% рівень збитковості виробництва овочів відкритого ґрунту, 40,8 - м'яса великої рогатої худоби, 21,6 - м'яса свиней, 35,1 - м'яса птиці, 39,3 - м'яса овець і кіз, 5,1 - молока, 77,0% - вовни.

Згідно наших досліджень, більшість об'єднань вітчизняних товаровиробників ще не спроможна забезпечити своїм членам вигідних умов на ринку. Тому в аграрних кооперативах є очевидною необхідність перебудови підприємницьких засад їх функціонування. На нашу думку, в економічній політиці повинне знайти відображення стимулювання розвитку нових організаційно-виробничих форм підприємництва, зокрема, кооперативів нового покоління, шляхом пільгового кредитування та оподаткування, а також забезпечення нормативно-правових основ їх функціонування.

У четвертому розділі “Механізми формування експортного потенціалу аграрних підприємств” розглянуто принципи стимулювання розвитку експортоорієнтованого виробництва, удосконалення механізмів управління якістю на рівні світових стандартів, формування конкурентних стратегій аграрних формувань в експортоорієнтованих галузях.

Високі якісні характеристики продукції сільського господарства є джерелом глобальних конкурентних переваг. Однак нинішня структура сировинної бази для вітчизняної переробної промисловості не може забезпечити відповідність продовольства світовим стандартам якості, що перешкоджає дотриманню справедливості умов конкуренції та відображенню параметрів споживчого попиту. На думку автора, слід активніше використовувати технічні стандарти якості з метою захисту внутрішнього ринку від неякісного продовольства, а у випадку необхідності - вилучати та утилізувати низькопробні та фальсифіковані продовольчі товари. З іншого боку, стандарти на сільськогосподарську сировину повинні ставити більш жорсткі вимоги і до місцевих виробників, що може стати фактором підвищення рівня конкурентоспроможності їх продукції.

Маркетингова підтримка на зарубіжних ринках забезпечує зміцнення позицій суб'єктів аграрного підприємництва. На нашу думку, в державі доцільно створити спеціалізовану консультативну службу “Українське продовольство”. Регламентація урядовими органами “правил гри” для суб'єктів аграрного підприємництва може спонукати вітчизняні підприємства до участі у зовнішньоекономічній діяльності та сприяти доступу до цільових маркетингових ніш глобального ринку. Активна співпраця вітчизняних урядових агенцій з офіційними партнерами за кордоном є передумовою доступу підприємств агропромислового комплексу до оперативної інформації про глобальну кон'юнктуру та надійність контрагентів.

За умов обмеженості інформації, високого рівня невизначеності та наявності конкурентного глобального середовища виникає необхідність у інституціях, спроможних підтримувати ділові контакти на довгостроковій основі. Значна кількість учасників світового ринку вимагає присутності посередників із надійною репутацією. Урядові інституції можуть ефективно здійснювати оцінку можливостей глобального позиціювання агропродовольчої продукції на зовнішніх ринках, використовуючи при цьому свої довгострокові зв'язки та контакти. Тому присутність представництв організації “Українське продовольство” на стратегічних світових маркетингових нішах та достовірна інформація про їхні економічні параметри є передумовою зміцнення вітчизняного експортного потенціалу в аграрній сфері.

Вважаємо, що у функції вказаної організації повинні входити консультативно-дорадницькі послуги з питань подолання торговельних бар'єрів на окремих глобальних маркетингових нішах, заходи щодо ознайомлення зарубіжних споживачів із характеристиками продукції вітчизняних товаровиробників, допомога підприємствам агропромислового комплексу в розробці та втіленні в життя експортоорієнтованих стратегій, підтримка в бізнес-плануванні, оцінка ємності окремих світових ринків, участь у виставковій діяльності в зарубіжних країнах, розробка рекомендацій щодо використання ефективних посередників на світовому ринку, надання інформації про фінансовий стан та надійність можливих контрагентів.

Технологічний моніторинг у ланцюгах постачання повинен стати важливим компонентом механізму забезпечення конкурентних переваг суб'єктів аграрного підприємництва.

Як показали наші дослідження, обсяги українського експорту продуктів рослинного та тваринного походження, а також олії та жирів перевищують обсяги імпорту. Рівень коефіцієнта покриття експортом імпорту, розрахованого для готових харчових продуктів, свідчить про слабку глобальну ринкову силу вітчизняної переробної промисловості (за виключенням підприємств, які здійснюють виробництво кондитерських виробів, напоїв, продуктів із зернових культур, а також переробку плодів та овочів).

Вважаємо, що перспективним напрямом зміцнення конкурентних позицій аграрних формувань може бути створення рефлекторно-респонсивних агропромислових кластерів із глобальною проникною спроможністю, суть яких полягає у забезпеченні постійного моніторингу глобальної кон'юнктури, оперативного реагування на зміни вимог глобальних споживачів та підтримки спроможності проникнення на цільові маркетингові ніші. Заходи державного регулювання можуть регламентувати роль окремих підприємств та організацій у зовнішньоекономічній діяльності. Змінюючи питому частку окремих суб'єктів аграрного підприємництва у остаточній ціні, можна здійснювати перерозподіл їх доходів.

Відсутність дієвих механізмів забезпечення конкурентоспроможності окремих галузей сільського господарства може супроводжуватися посиленням залежності від зарубіжних постачальників сировини, як це спостерігається у вівчарстві. Послаблення ринкової сили вітчизняних товаровиробників проявляється у збільшенні обсягів імпорту та підвищенні рівня цін на імпортовану вовну. На думку автора, окремі негативні тенденції у зовнішньоекономічні сфері України пов'язані з недостатнім науковим та організаційним забезпеченням експортоорієнтованих галузей агропромислового комплексу, в яких необхідно також досягти оптимального поєднання економічного та інституційного потенціалів.

У п'ятому розділі “Удосконалення форм і методів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств” відображено принципи формування механізмів сприяння адаптації аграрних підприємств до умов глобального економічного середовища; напрями вдосконалення механізмів державної підтримки аграрних формувань та розбудови економічного механізму структурної політики.

Нині здатність підприємств пристосовуватися до інтеграційних та глобалізаційних умов визначає результативність сільського господарства. Втрату ринкової сили аграрного сектора підтверджують наступні дані. Частка сільського господарства у валовій доданій вартості в Україні складала 25,5% в 1990 р., 16,3 % - в 2000 р. У 1996 р. рівень співвідношення валового внутрішнього продукту аграрної сфери до аналогічного показника в цілому по економіці країни складав 0,60, а в 2004 р. - 0,49. У 2002 р. на сільське господарство, мисливство та лісове господарство припадало 14,6 % усієї доданої вартості, в 2006 р. - 8,7%.

Рівень ефективності сучасного агропромислового виробництва значною мірою визначається ступенем упровадження досягнень науково-технічного прогресу. Застосування передових технологій дозволяє добиватися зміцнення ринкових позицій. Утвердженню конкурентного становища вітчизняного сільського господарства на світовому ринку перешкоджає недостатній рівень продуктивності угідь. Нижчі рівні врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин є наслідком технологічних та управлінських прорахунків, що вимагає застосування регуляторних механізмів. У сучасних умовах більшість господарств в Україні мають низьку продуктивність корів, що вимагає розробки державних програм стимулювання розвитку інтенсивного тваринництва. На думку автора, регуляторні механізми в агропромисловому комплексі повинні стимулювати науково-технічний прогрес на основі кооперативних та координуючих угод між урядовими установами та приватними підприємцями аграрної сфери.

Досліджено, що передумовою здобуття глобальних конкурентних позицій підприємств є інноваційна культура управління, спроможна забезпечувати належні параметри якості та інноваційний прогрес.

Спроможність аграрних підприємств здійснювати інноваційні зміни допомагає підтримувати життєдіяльність за умов динамічної кон'юнктури глобальних продовольчих ринків. У дисертації відображено основі елементи адаптивних механізмів відповідно до дії чинників глобального конкурентного середовища.

У 2005 р. в Україні на фінансову підтримку виробництва продукції сільського господарства було використано 629349,1 тис. грн, у т.ч. продукції рослинництва - 34929,9 тис., а продукції тваринництва - 594419,2 тис. грн. Проте розміри вказаної допомоги є занадто низькими. За оцінками експертів, у 2003-2005 рр. рівень урядової підтримки сільськогосподарських товаровиробників у країнах ОЕСР становив 30%, 17% - в Росії і лише 3% - в Україні. Нині в нашій країні спостерігається збільшення обсягів дотацій сільськогосподарським підприємствам, які реалізують продукцію тваринництва переробним підприємствам, що має стимулюючий вплив на аграрну сферу (табл. 3).

Таблиця 3. Обсяги одержаних сільськогосподарськими підприємствами дотацій та надбавок від реалізації переробним підприємствам худоби, птиці, молока та молочних продуктів, млн. грн

Джерело: за даними Державного комітету статистики України

На основі аналізу даних сільськогосподарських підприємств України зроблено висновок про наявність суттєвого взаємозв'язку між обсягами продажу продукції тваринництва та розмірами дотацій і надбавок, одержаних від її реалізації переробним підприємствам. При цьому заходи стимулювання реалізації продукції промисловим підприємствам мають мультиплікативний ефект. Результати нашого дослідження показали, що надбавки за молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій, кондиційних свиней та курей-бройлерів, а також дотації за рахунок коштів податку на додану вартість мають суттєвий вплив не лише на обсяги реалізації переробним підприємствам (рівень коефіцієнта кореляції рангів Спірмена с₁=0,929), але й на рівень продажу за всіма каналами реалізації (с₂=0,922).

Виявлено, що, порівнюючи з країнами ЄС, регуляторні механізми в Україні наразі не спроможні забезпечити стабільний і достатній рівень обсягів підтримки сільського господарства, про що свідчать, зокрема, дані про рівень підтримки виробників (%PSE). Протекційні заходи визначають нерівноправне становище вітчизняних товаровиробників на світових продовольчих ринках. Особлива увага в аграрній політиці економічно розвинутих країн надається захисту галузей, спроможних генерувати високий рівень доданої вартості.

На нашу думку, структурну аграрну політику необхідно спрямувати на стимулювання розвитку підприємницьких структур із високотоварним виробництвом. Саме такі форми підприємництва повинні мати пріоритет у забезпеченні фінансовими ресурсами, що визначає успіх у досягненні стратегічних суспільних цілей. Орієнтація на дрібнотоварне виробництво не враховує необхідності формування експортного потенціалу агропромислового комплексу. Важко забезпечити стандарти якості молока та продукції його переробки, коли сировина надходить із особистих селянських господарств. Застосування сучасних технологій та засобів механізації потребують технічні культури. В 2006 р. обсяги реалізації цукрових буряків у сільськогосподарських підприємствах скоротилися порівняно з 1990 р. на 62,0%, картоплі - на 92,9, овочів - на 90,2, плодів і ягід - на 89,2, худоби і птиці - на 75,4, молока і молочних продуктів - на 88,8, яєць - на 23,2, вовни - на 98,1%. Послаблення економічних позицій сільськогосподарських підприємств призвело до зростання ролі особистих селянських господарств. Це свідчить про недосконалість структурної політики в аграрній сфері. У фермерських господарствах України спостерігаються високі темпи росту обсягів сільськогосподарської продукції. Проте вказані господарства не можуть забезпечити належних темпів розширеного відтворення та зміцнення матеріально-технічної бази.

Наявність ефективних і економічно стійких підприємств та орієнтація на перспективні маркетингові глобальні ніші є важливими чинниками конкурентних переваг регіонів. Ефективна структурна політика в аграрному секторі повинна забезпечувати стимулювання виробництва продукції в господарствах, спроможних демонструвати високу продуктивність праці та якість продукції на рівні світових стандартів, за відповідних регуляторних механізмів. Нині рівень номінального коефіцієнта захисту виробників молока в Україні та Росії є нижчим порівняно з країнами ЄС, що суттєво впливає на глобальну конкурентоспроможність аграрних формувань. Як показують результати досліджень, основна частка молока та м'яса в Україні виробляється в особистих господарствах населення. Це свідчить про відсутність передумов для розвитку індустріального тваринництва та завоювання стійких позицій на світовому ринку. Аналізуючи досвід економічно розвинених країн, можна простежити тенденцію збільшення розмірів сільськогосподарських підприємств та посилення ролі високотоварного виробництва. Однак структурна фрагментація в аграрній сфері України перешкоджає досягненню економічного росту та нарощуванню експортного потенціалу. Дослідження показали, що провідні позиції за обсягами виробництва валової продукції рослинництва та тваринництва займають регіони, де сільськогосподарські підприємства забезпечують високий рівень ресурсовіддачі.

Асоціація “Союз птахівників України” є прикладом організації, яка базується на маркетингових принципах. Співпраця з органами влади забезпечує динамічний і ефективний розвиток птахівничої галузі. Незважаючи на загострення конкуренції з боку глобальних постачальників, асоціація прагне створити умови для захисту від недобросовісної конкуренції та гарантує рівноправні конкурентні умови для вітчизняних і зарубіжних виробників. Маркетингові об'єднання можуть забезпечити підвищення ефективності функціонування окремих галузевих ринків в агропродовольчій сфері. Згідно інституціональної теорії в умовах інтегрованих структур досягається зменшення трансакційних витрат, коли спостерігається зниження видатків на укладання контрактів та ведення переговорів, забезпечення якісних параметрів продукції, а також пошук інформації про глобальну ринкову кон'юнктуру.

Зміна виробничої орієнтації сільськогосподарських підприємств на маркетингову вимагає формування якісно нової структурної політики. Це поєднується з необхідністю втілення в життя підприємницьких стратегій міжгалузевих та міжпрофесійних об'єднань виробників, яким за допомогою засобів маркетингу вдається досягти ефективного позиціювання продукції на внутрішньому та глобальному ринках, що є передумовою досягнення високого рівня конкурентоспроможності та прибутковості господарювання аграрних підприємств України.

Висновки

У дисертації запропоноване нове вирішення наукової проблеми щодо формування ефективних механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств за умов впливу глобальних економічних чинників, визначено стратегічні цілі аграрної політики стосовно формування конкурентоспроможних галузей сільського господарства на основі поєднання ринкових та державних важелів регулювання. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють сформулювати наведені нижче висновки:

1. Досконале конкурентне середовище сприяє нівелюванню ринкових бар'єрів, створенню стимулів для технічного переоснащення агропромислового комплексу, забезпеченню науково-технічного прогресу. Встановлено, що внаслідок функціонування деструктивного конкурентного середовища допускаються непродуктивні суспільні витрати, виснаження ресурсного потенціалу, зменшення суми доданої вартості та погіршення якісних характеристик продукції. Порівняно з аграрними підприємствами у сферах роздрібної та оптової торгівлі спостерігається підвищення рівня ринкової сили, що вимагає застосування регуляторних засобів з боку держави.

2. Автором сформульовано критерії глобальної ефективності та оптимальності при застосуванні механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних формувань. Дослідження показали, що вирішальними чинниками зміцнення конкурентних позицій аграрних підприємств України є забезпеченість високоякісними ресурсами, досягнення економії за рахунок масштабів виробництва, рівень розвитку ринкової інфраструктури, диверсифікація, перспективні маркетингові стратегії в умовах вітчизняного та світового ринків, а також ефективна система менеджменту в ланцюгах постачання.

3. Проведений нами аналіз свідчить, що внаслідок недосконалості стратегії й тактики в процесі здійснення трансформаційних перетворень у вітчизняному сільському господарстві були допущені негативні структурні зрушення. Посилення глобальних конкурентних позицій суб'єктів аграрного підприємництва можливе за рахунок ефективних державних регуляторних програм. Стимулювання процесів розширеного відтворення в агропромисловому комплексі країни поєднується зі збільшенням обсягів підтримки виробників та спрямуванням структурної аграрної політики на розвиток високотоварного виробництва, здатного застосовувати сучасні досягнення науково-технічного прогресу.

4. Рівні витрат, сезонність обсягів грошових надходжень, якість продукції та її відповідність установленим стандартам, а також інформація про основні ринкові параметри формують цінові сигнали, які сприяють узгодженості взаємовідносин виробників, посередників та споживачів. Встановлено, що трансформаційні перетворення в аграрній сфері супроводжуються змінами відносних цін на окремі види сільськогосподарської продукції та ціновими диспропорціями. Механізм ціноутворення повинен забезпечувати економічну стабільність та стимулювання росту доходів вітчизняних аграрних товаровиробників із метою гарантування розширеного відтворення та зміцнення конкурентних позицій.

5. Виявлено, що більшість аграрних підприємств не дотримується ефективних маркетингових стратегій просування товарів на ринку. Тому темпи росту пропозиції м'яса на більшості вітчизняних регіональних ринків поступаються темпам росту споживчого попиту. Додаткові економічні переваги вітчизняним аграрним підприємствам може забезпечити ідентифікація походження сільськогосподарської продукції, відображення географічних та регіональних характеристик продовольства та окремих інгредієнтів.

6. Структурні зрушення в агропромисловому комплексі не забезпечили передумов для інтенсивного розвитку сільського господарства, яке переважно представлене продукцією особистих селянських господарств, унаслідок чого допускаються низькі якісні параметри продовольства. Це призводить до дестабілізації кон'юнктури окремих галузевих ринків. В інтересах захисту вітчизняного ринку від імпортованої продукції у дисертаційній роботі обґрунтовано необхідність удосконалення системи управління якістю продовольства.

7. Дослідження свідчать про те, що сучасний фінансово-економічний стан сільськогосподарських підприємств України не дозволяє повною мірою використовувати систему довгострокового та короткострокового кредитування. В багатьох реорганізованих господарствах спостерігається зменшення обсягів основних фондів та інших ресурсів. Заходи урядової підтримки слід спрямувати на поповнення фінансових засобів аграрних формувань шляхом створення спеціалізованої мережі кредитних установ.

8. В аграрній політиці повинні знайти відображення заходи щодо зміцнення конкурентоспроможності аграрних кооперативів, здатних брати участь у діяльності світових продовольчих ринків. Аналіз результатів діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні свідчить про їх низьку ефективність порівняно з іншими формами господарювання, що визначає необхідність докорінної перебудови організаційної структури вказаних підприємницьких структур. У дисертаційній роботі виділені мотиваційні чинники створення кооперативів нового покоління: досягнення необхідної глобальної ринкової сили, зменшення ризику, підвищення дохідності, доступ до ринків капіталу, а також забезпечення економії за рахунок масштабів.

9. Досліджено, що стратегія диверсифікації нині не знайшла широкого розповсюдження серед аграрних підприємств, що перешкоджає їх ефективному ринковому позиціюванню. Система управління конкурентоспроможністю повинна стимулювати виробництво продукції та послуг, альтернативних інтенсивному та традиційному сільському господарству. Розгляд концептуальних засад організації альтернативного сільського господарства дає підстави для пропозицій щодо формування досконалого механізму ринку екологічно чистої продукції в Україні. Його основними елементами повинні стати специфічні системи ціноутворення, кредитування та оподаткування суб'єктів ринкових відносин. З цією метою необхідно затвердити стандарти на екологічно чисте продовольство та здійснювати контроль за їх дотриманням.

10. Підвищення ефективності конкурентного середовища у вітчизняній аграрній сфері можливе завдяки створенню функціональних маркетингових установ, які б сприяли координації впливу на кон'юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринків, забезпеченню органічного взаємозв'язку вітчизняних установ інфраструктури з аналогічними органами глобального економічного середовища, досягненню реальної конкурентоспроможності вітчизняних постачальників засобів виробництва для сільського господарства, формуванню системи науково-інноваційного забезпечення розвитку аграрного підприємництва. Поглиблене дослідження конкурентних стратегій свідчить про те, що створення маркетингових об'єднань виробників може сприяти досягненню ефекту масштабу та поліпшенню якості продукції.

11. Участь аграрних підприємств у інтегрованих формуваннях сприяє зменшенню рівня невизначеності та ризику. Особливої уваги необхідно надавати формуванню правових основ для розвитку систем контрактації з метою стимулювання конкурентоспроможних форм підприємництва. Використання маркетингових та виробничих контрактів є передумовою забезпечення інноваційних та структурно-організаційних зрушень. Встановлено, що маркетингові об'єднання в аграрній сфері дозволяють розширювати ринкову частку, переходити до виробництва нових видів продукції і є передумовою освоєння перспективних ринкових ніш. Ринкову координацію ланок у мережах постачання продовольства можуть забезпечувати об'єднання суб'єктів аграрного підприємництва на засадах аграрно-промислових кластерів.

12. Поглиблення інтеграційних зв'язків в агропромисловому комплексі є важливим чинником зміцнення конкурентоспроможності аграрних формувань. Глобальну конкурентоспроможність можуть здобувати підприємства у складі динамічних рефлекторно-респонсивних агропромислових кластерів потужної проникної спроможності на основі нарощування науково-технологічного потенціалу, високої продуктивності наявних ресурсів, оптимального рівня витрат та цін, розширення частки продажу на світових маркетингових нішах. У дисертації узагальнено досвід формування професійних та міжпрофесійних об'єднань в економічно розвинених країнах, що дозволило визначити і запропонувати напрями забезпечення концентрації стратегічних ресурсів із метою розв'язання проблеми неадекватної ринкової сили економічних агентів ланцюга просування сільськогосподарської продукції у вітчизняній агропродовольчій сфері.

13. Оптимальне поєднання потенціалу окремих складових агропродовольчої системи є передумовою формування ефективних збутових мереж. Зростання інтенсивності сезонних коливань цін на деякі види сільськогосподарської продукції свідчить про неефективність системи управління у ланцюгах постачання продовольства. На основі аналізу окремих складових елементів продовольчих маркетингових мереж дисертантом запропоновано заходи щодо вдосконалення структурної політики в агропромисловому комплексі. Розбудова стратегічних ланцюгів постачання продовольства є передумовою більш повного відображення запитів споживачів. Нагромадження стратегічних факторів виробництва за умов функціонування вартісних мереж може сприяти досягненню сталих глобальних конкурентних переваг для суб'єктів аграрного підприємництва. В орієнтованих на споживчий попит ланцюгах постачання досягається оптимальне поєднання економічних ресурсів, що забезпечує стійкі конкурентні позиції аграрних підприємств.

14. Дослідження засвідчили, що відсутність налагодженої системи менеджменту в логістичних мережах призводить до ескалації трансакційних витрат. Зміцнення конкурентних позицій суб'єктів аграрного підприємництва рекомендовано здійснювати шляхом формування та втілення в життя ефективної конкурентної політики, залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор, поліпшення якісних параметрів сільськогосподарської продукції, освоєння світових маркетингових ніш, більш повного залучення наукового потенціалу до системи просування продовольства на експортні ринки і на цій основі досягнення сталого розвитку експортоорієнтованих галузей.

15. У дисертаційній роботі визначено напрями формування основ глобальної конкурентоспроможності аграрного сектора шляхом створення ефективної системи інформаційного обслуговування. Обґрунтовано необхідність сприяння виконанню комунікативних функцій ринкового механізму, розв'язання оперативних та тактичних проблем, управління зв'язками з контрагентами та споживачами в межах ланцюгів постачання, впровадження прогресивних технологій виробництва та зберігання продукції, спрямування інвестиційних потоків у стратегічні галузі, а також неупередженого відображення процесу акселерації доданої вартості шляхом застосування сучасних інформаційних систем у продовольчій сфері.

16. Конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників може також гарантувати ефективна ринкова інфраструктура. Встановлено, що суттєва питома частка зернових та олійних культур, овочів, яєць, худоби та птиці не проходить через прозорі канали реалізації. Формування принципово нової інноваційної культури управління, коли враховуються не лише обмежені інтереси підприємств, але й стратегічні суспільні цілі, спроможне забезпечити унікальні глобальні конкурентні переваги. За умов посилення впливу екстерналій світового ринку визначено необхідність забезпечення інституціональних інновацій в агропромисловому комплексі. Обґрунтовано доцільність створення спеціалізованої консультативної служби „Українське продовольство”, у функції якої повинні входити сприяння доступу вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції до світових маркетингових сегментів, здійснення маркетингових досліджень на глобальних ринках, а також інформаційне забезпечення.

17. На основі поглибленого аналізу основних тенденцій розвитку експортоорієнтованого виробництва нами доведена доцільність забезпечення відповідності пріоритетів аграрної політики вимогам зовнішньоекономічної діяльності. Гарантування конкурентних позицій вітчизняних виробників на зарубіжних ринках можуть визначати ефективні урядові програми сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Оптимальний розподіл продукції між ринковими сегментами суттєво впливає на рівень цін та доходів сільськогосподарських виробників. Збільшення експортних потоків в аграрній сфері має позитивний мультиплікативний ефект для всієї економіки країни.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія

1. Школьний О.О. Організаційно-економічні механізми управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств: Монографія. - Умань: Уманський державний аграрний університет, 2007. - 308 с.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Школьний О.О. Зовнішньоекономічні чинники забезпечення економічного зростання АПК України // Зб. наук. пр. Уманського державного аграрного університету. - Умань, 2007. - Вип. 64. - Ч. 2. - С. 379-387.

3. Школьний О.О. Удосконалення механізмів управління АПК // Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія “Економіка АПК і природокористування”. - 2007. - №3. - С. 280-285.

4. Школьний О.О. Інформаційне забезпечення системи продовольчих ринків// Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія “Економіка АПК і природокористування”. - 2006. - №2. - С. 408-412.

5. Школьний О.О. Стимулювання процесів розширеного відтворення шляхом формування інноваційної культури управління // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональні суспільні системи: ресурси і механізми ефективного управління. Зб. наук. пр. / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2006. - Вип. 2(58). - С. 431-441.

6. Школьний О.О. Управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств шляхом стимулювання інтеграційних відносин // Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія “Економіка АПК і природокористування”. - 2006. - №8. - С. 360-365.

7. Школьний О.О. Управління конкурентоспроможністю АПК в умовах глобалізації // Зб. наук. пр. Луганського національного аграрного університету. Серія “Економічні науки”. - 2006. - №61. - С. 498-502.

8. Школьний О. Конкурентне середовище в аграрному підприємництві // Вісник Львівського державного аграрного університету. Серія “Економіка АПК”. - 2005. - №12. - С. 90-96.

9. Школьний О.О. Конкурентні переваги за умов стратегічного підприємництва // Вісник Хмельницького національного університету. Серія “Економічні науки”. - 2005. - №6. - Т. 1. - С. 131-134.

10. Школьний О.О. Конкурентоспроможність аграрних кооперативів // Зб. наук. пр. Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця, 2005. - Вип. 21. - С. 63-67.

11. Школьний О.О. Принципи вдосконалення інституційної структури в системі аграрного підприємництва // АгроІнКом. - 2005. - №8. - С. 23-26.

12. Школьний О.О. Управління підприємницьким ризиком в умовах функціонування регіональних ринків сільськогосподарської продукції // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Вип. 207. - Т. 3. - С. 818-824.

13. Школьний О.О. Формування механізмів сприяння адаптації аграрних підприємств до умов глобального економічного середовища // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. - 2005. - Вип. 6-7. - С. 293-299.

14. Школьний О.О. Напрями забезпечення конкурентних позицій аграрних підприємств // Регіональні перспективи. - 2004. - №3-5. - С. 235-237.

15. Школьний О.О. Структурний аналіз в умовах системи аграрних ринків // Зб. наук. пр. Луганського національного аграрного університету. - Луганськ, 2004. - №38. - С. 334-338.

16. Школьний О.О. Фінансово-економічна підтримка сільськогосподарських виробників // Зб. наук. пр. Подільської державної аграрно-технічної академії. - Кам'янець-Подільський, 2004. - Вип. 12. - Т.2. - С. 125-128.

17. Школьний О.О. Цінові чинники конкурентних стратегій в умовах глобалізації // Зб. наук. пр. Уманського державного аграрного університету. - Умань, 2004. - Вип. 58. - С. 427-433.

18. Школьний О. До проблеми формування Україною конкурентної стратегії експортоорієнтованих галузей АПК // Економіка України. - 2003. - №5. - С. 54-59.

19. Школьний О.О. Конкурентоспроможність суб'єктів аграрного підприємництва // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки. - Чернівці, 2003. - Вип. 4. - С. 17-19.

20. Школьний О.О. Напрями управління інвестиційними та інноваційними процесами в АПК // Формування ринкової економіки. Зб. наук. пр. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 336-340.

21. Школьний О.О. Організаційні основи формування ринку екологічно чистої продукції // Регіональні перспективи. - № 4-5. - 2003. - С. 48-49.

22. Школьний О.О. Шляхи зміцнення конкурентних позицій суб'єктів аграрного підприємництва в умовах глобалізації // Зб. наук. пр. Уманського державного аграрного університету. - Умань, 2003. - Вип. 57. - С. 354-361.

23. Школьний О.О. Проблеми ціноутворення в умовах формування експортного потенціалу в АПК // Зб. наук. пр. Уманської державної аграрної академії. - К.: Знання України, 2002. - Вип. 54. - С. 162-178.

24. Школьний О.О. Формування політики регулювання системи аграрного підприємництва // Економіка АПК. - 2002. - №5. - С. 31-38.

25. Школьний О.О. Вивчення ринкового середовища як складовий елемент системи глобального маркетингу // Зб. наук. пр. Уманської державної аграрної академії. - К.: Товариство “Знання” України, 2001. - Вип. 52. - С. 299-304.

26. Школьний О.О. Маркетингові дослідження як інструмент аграрного підприємництва // Зб. наук. пр. Уманської державної аграрної академії. - 2001. - Вип. 53. - С. 223-229.

27. Школьний О.О. Напрями вдосконалення економічного механізму екологізації підприємництва в аграрній сфері // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, Миколаївська державна аграрна академія, 2001. - Вип. 3. - Т.1. - С. 42-48.

Тези доповідей на наукових конференціях

28. Школьний О.О. Якість продукції як чинник забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Економічні науки. - Полтава, 2005. - Т. 3(22). - С. 292-293.

29. Shkolnyy O. Competitiveness in the Global Food Markets // Empire or Interdependence: An international conference. Friends University, Wichita, Kansas (USA). April 1-3, 2005. - P. 251-255.

30. Школьний О.О. Ефективне управління персоналом як умова конкурентоспроможності аграрних підприємств// Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності: Міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 19-20 травня 2004 р. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 382-386.

31. Школьний О.О. Економічні механізми забезпечення сталого розвитку галузей АПК // Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК: Міжнар. наук.-практ. конф. Суми, 13-16 травня 2003. - Ч. 1. - С. 24-29.

32. Школьный А.А. Трансформация механизма регулирования сельскохозяйственных рынков в Украине // Conference Materials Presented by Participants of the U.S. Department of Agriculture Faculty Exchange Program (FEP 1995-2002). Moscow, October 27-29, 2003. - Washington D.C., 2004. - P. 35-38.

33. Школьний О.О. Державне регулювання підприємницького середовища в аграрному секторі економіки // Зб. наук. пр. Луганського національного аграрного університету. - Луганськ, 2002. - №14.- Т.3. - С. 405-408.

34. Школьний О.О. Комерційна політика суб'єктів аграрного ринку // Науковий вісник Національного аграрного університету. -К., 2002. - Вип. 52. - С. 40-42.

35. Школьний О.О. Особливості трансформаційних перетворень в агропромисловому комплексі // Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія “Економіка АПК і природокористування” - 2002. - №8. - С. 143-145.

36. Школьний О.О. Інвестиційні аспекти формування підприємницького середовища в аграрній сфері // Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія “Економіка АПК і природокористування”. - 2001. - №8. - С. 215-218.

37. Школьный А.А. О некоторых аспектах развития предпринимательства и системы маркетинга в аграрной сфере Украины // Workshop Materials Presented by Participants of the U.S. Department of Agriculture Faculty Exchange Program (FEP 1995-2000). Moscow, October 29-31, 2001. - Washington D.C., 2002. - P. 165-170.

38. Школьний О.О. Стратегія конкуренції в умовах глобальних продовольчих ринків // Десять років незалежності України: шляхами державотворення. Міжвузівська наук.-практ. конф. Умань, 4 липня 2001 р. - К.: ЗАТ “Нічлава”, 2001. - С. 65-69.

39. Школьный А.А. Перспективы интеграции агропромышленного комплекса Украины в систему мировых хозяйственных связей // Conference Materials Presented by Participants of the U.S. Department of Agriculture Faculty Exchange Program (FEP 1995-98). Moscow, October 25-28, 1999. - Washington D.C., 2000. - P. 217-223.

Інші видання

40. Аграрна економіка: Підручник / Д.К. Семенда, О.І. Здоровцов, П.С. Котик, О.О. Школьний та ін.; за ред. Д.К. Семенди та О.І. Здоровцова. - Умань, 2005. - С. 234-268 (особисто автором у розділах 16 та 17 розглянуто шляхи поліпшення механізмів управління якістю та вдосконалення маркетингової політики в аграрних формуваннях).

41. Котик П.С., Школьний О.О. Екологічні аспекти аграрної політики в умовах ринкової економіки // Зб. наук. пр. Уманської сільськогосподарської академії. - К.: Нора-прінт, 1997. - С. 328-330 (особистий внесок: досліджено передумови формування системи екологічного підприємництва в аграрному секторі України).

42. Школьний О.О. Зовнішньоекономічна діяльність АПК в період реформування господарського механізму // Ринкова трансформація економіки АПК / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: Інститут аграрної економіки, 2002. - Ч.4. - С. 98-100 (особистий внесок: визначено напрями нарощування експортного потенціалу аграрних підприємств).

Анотація

Школьний О.О. Формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2008.

У дисертації досліджуються теоретико-методологічні аспекти формування механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств. Передумови застосування методів стратегічного управління конкурентоспроможністю розглядаються в контексті вдосконалення інституціональної структури в системі аграрного підприємництва.

Серед найважливіших маркетингових стратегій у сільському господарстві виділяються методи стимулювання нагромадження доданої вартості, диверсифікації, орієнтації на глобальні ринкові ніші та засоби інноваційного менеджменту. Тенденції формування ринків органічного продовольства розглядаються в контексті зростаючого занепокоєння споживачів якістю сільськогосподарської продукції та прагнення стимулювати розвиток екологічного підприємництва. Значної уваги надається ефективним економічним механізмам мотивації забезпечення належних якісних характеристик продовольства у експортоорієнтованих галузях. Визначено підходи щодо адаптації аграрних підприємств до умов глобального економічного середовища. У дисертації також намічено шляхи розв'язання проблем управління агропромисловим комплексом та формування ефективної аграрної політики.

Ключові слова: механізми управління конкурентоспроможністю, аграрні підприємства, диверсифікація, управління стратегічними ресурсами, структурна політика, глобальні конкурентні стратегії.

Аннотация

Школьный А.А. Формирование механизмов управления конкурентоспособностью аграрных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Николаевский государственный аграрный университет, Николаев, 2008.

Исследованы теоретические и методологические аспекты формирования эффективных механизмов управления глобальной конкурентоспособностью аграрных предприятий.

Вследствие осуществления рыночных реформ и либерализации внешней торговли экономика Украины стала открытой к влиянию факторов глобальной экономической среды, что требует разработки новых подходов к административным регуляторным средствам. В работе сформулированы критерии глобальной эффективности и оптимальности при применении механизмов управления конкурентоспособностью субъектов аграрного предпринимательства.

Предпосылками достижения предприятиями устойчивых конкурентных преимуществ являются рыночные ограничения Ex Post и Ex Ante, а также низкий уровень мобильности отдельных экономических ресурсов и их гетерогенные свойства. В диссертации рассмотрены ресурсные аспекты стратегического управления конкурентоспособностью аграрных предприятий.

Нарушение условий паритетности в агропромышленном комплексе и ухудшение возможностей доступа сельскохозяйственных производителей к рынкам определяют необходимость маркетинговой координации усилий аграрных формирований. В этой связи автором сформулированы принципы функционирования объединений предпринимателей, сформированных по отраслевому принципу. Предложена концептуальная модель стимулирования механизмов управления конкурентоспособностью аграрных предприятий с помощью эффективной инновационной культуры и технологического мониторинга. Представлены основные элементы механизма, который обеспечивает конкурентные преимущества для предприятий агропромышленного комплекса за счет инновационных предпринимательских связей.