Обґрунтовано, що підприємствам в трансформаційній економіці належить провідна роль у нагромадженні капіталу, яке передбачає розширення їх ресурсної бази за рахунок отриманого прибутку. Нагромадження здійснюється ними у речовій та неречовій формах. Нагромадження основного та оборотного капіталу, виробничих запасів відбувається за рахунок примноження їхніх речових носіїв. Нагромадження людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталів - за рахунок речових і неречових складових. Одним із суттєвих джерел нагромадження капіталу на рівні підприємств виступає прибуток, котрий часто «приховується у тіні» і використовується для нагромадження капіталу недостатньо, не зважаючи на високу потребу в інвестиційних ресурсах.

Результати проведених досліджень дають можливість виявити приховані джерела нагромадження капіталу багатьох підприємств в умовах трансформації економіки: зростання заборгованості перед бюджетом, партнерами, затримку виплат заробітної плати, її низький рівень тощо. У кінцевому результаті, підриваючи платоспроможний попит населення, підприємства втратили споживачів, тобто попит на внутрішньому ринку та можливості для реалізації виготовленої продукції, оновлення та розвитку виробництва.

Як наслідок: сповільнюється технічний прогрес, скорочуються обсяги виробництва, не відбуваються ефективні зміни у структурі основного капіталу. У промисловості фінансові проблеми оновлення основного капіталу є особливо гострими. Приріст нових основних засобів тут переважною мірою покривався непогашеною їх амортизацією, а показник їхнього чистого введення до 2003 р. взагалі мав від'ємне значення. Амортизація часто використовується не за цільовим призначенням, хоча є суттєвим джерелом не лише простого, а і розширеного відтворення капіталу підприємств.

Необхідність активної участі держави у процесах нагромадження капіталу трансформаційної економіки дисертант пояснює низкою причин: слабкістю ринкових механізмів і нерозвиненістю ринкових інститутів, непослідовним характером відтворювальних процесів, недосконалістю механізму нагромадження, значною часткою природних монополій, необхідністю модернізації економіки тощо. Державою обрана інвестиційно-інноваційна модель розвитку, що потребує концентрації ресурсів на пріоритетних наукомістких видах діяльності, які сприяли б технологічному прориву в економіці тощо. Обрані пріоритети потребують перетворення держави в безпосереднього учасника процесу нагромадження капіталу, прямої та опосередкованої підтримки інвесторів та підприємств-реципієнтів в інноваційних напрямах діяльності.

Проведені дослідження свідчать про зростаюче значення держави у регулюванні процесів нагромадження в умовах трансформації економіки, яке посилюється тому, що економічні суб'єкти не мають достатніх власних ресурсів для нагромадження, а кредити є дорогими; інвестиції не сконцентровані на пріоритетних напрямках розвитку економіки, вкладаються хаотично, безсистемно, відсутні стимули і підтримка реалізації інтересів економічних суб'єктів, що негативно відображається на процесах нагромадження. Для модернізації економіки, технічного переозброєння підприємств держава спроможна задіяти накопичений за роки трансформації значний приватний капітал і сприяти ефективному залученню прямих іноземних інвестицій в національну економіку.

Дисертант акцентує увагу, що в умовах трансформації економіки посилюється роль держави у забезпеченні взаємозв'язку інтересів економічних суб'єктів в процесі нагромадження капіталу. Виникає необхідність створення умов для реалізації приватних та колективних інтересів, виявлення шляхів взаємної спільності інтересів і залучення їх до формування та втілення національних інтересів.

Ефективному функціонуванню суб'єктів нагромадження, посиленню їх взаємозв'язку, економії трансакційних витрат повинні сприяти механізми забезпечення процесу нагромадження капіталу, характеристиці яких присвячений четвертий розділ дисертації «Фінансове та інституційне забезпечення процесу нагромадження капіталу».

Дослідження дало можливість констатувати низький рівень фінансового та інституційного забезпечення процесу нагромадження капіталу в умовах трансформаційної економіки України.

Визначено, що основними джерелами нагромадження капіталу є валовий внутрішній продукт, національний дохід, валовий наявний дохід, державний бюджет (на макрорівні), додана вартість, валовий і чистий прибуток підприємств та амортизаційні відрахування, кошти місцевих бюджетів, прямі іноземні інвестиції, заощадження економічних суб'єктів тощо (на мікро- та мезарівнях). В умовах стабільної економічної ситуації і при наявності у держави досвіду управління інфляцією, можуть бути використані також монетарні джерела для здійснення капітальних вкладень.

Дисертантом досліджено вплив на нагромадження капіталу таких чинників: пропорції розподілу доданої вартості на заробітну плату і валовий прибуток, норми валового і чистого прибутку, продуктивності праці, конкуренції, кінцевих споживчих витрат населення, динаміки прямих іноземних інвестицій, інфляції і т. ін.

Вагомим джерелом нагромадження капіталу і економічного зростання є заощадження держави, фінансових і нефінансових корпорацій, домашніх господарств і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Рівень використаних валових заощаджень у 1999-2004 рр. порівняно з 1996-1998 рр. зменшився. Це не позначилося на темпах росту виробництва ВВП, вони залишались достатньо високими (довідково: у 1999 р. ВВП зріс на 27,1% до попереднього року, у 2000 р. - на 30,4%). Отже, існують інші чинники його зростання (підтримка державою металургійних галузей і сприятлива кон'юнктура на їхню продукцію на світовому ринку, висока частка імпортованої сировини і т. д.). У 2003-2005 рр. в економіці України спостерігалася позитивна тенденція щодо використання валових заощаджень, яке зросло з 68,6 до 82,1% .

Досліджена залежність валового нагромадження основного капіталу від таких чинників: кінцеві споживчі витрати, прямі іноземні інвестиції, індекс цін, індекс-дефлятор ВВП. Для цього проаналізовано статистичні дані розвитку вітчизняної економіки за період 1996-2006 р. Уявляється важливим усвідомити, що між валовим нагромадженням основного капіталу і прямими іноземними інвестиціями, валовим нагромадженням основного капіталу і кінцевими споживчими витратами існує тісний прямий зв'язок, про що свідчать коефіцієнти парної кореляції відповідно 0,841 і 0,985. Слабкіший, обернений зв'язок виникає між валовим нагромадженням основного капіталу та індексами споживчих цін (-0,426), індексом-дефлятором ВВП (-0,367). Результати дослідження свідчать, що держава може активізувати вплив перших двох чинників і регулювати темпи інфляції.

Завдяки діяльності підприємств-виробників засобів виробництва (нефінансових інститутів) суб'єкти нагромадження отримують ресурси для розширеного відтворення. Фінансові інститути, що акумулюють кошти своїх учасників, є посередниками між кредиторами і користувачами інвестицій, які прискорюють процес їх залучення в реальний сектор економіки, скорочують трансакційні витрати.

Інституційне забезпечення процесу нагромадження у вітчизняній економіці слабке, про що свідчать незадовільний стан і динаміка трансформації заощаджень у нагромадження. Якість інституційного середовища в Україні, що зумовлена невідповідністю рівня розвитку ринкових інститутів потребам формування суспільства, негативно позначається на ефективності нагромадження капіталу.

У процесі дослідження з'ясовано, що конкуренція впливає не лише на рівень інвестицій, але й на їх якість. Остання визначається спрямованістю інвестицій в ефективні інноваційні проекти, в розвиток передових технологічних укладів економіки, інтелектуального, людського, соціального, культурного, природного та інших сучасних форм капіталу. Високий рівень конкуренції підтримується не лише завдяки втручанню держави у регулювання внутрішнього ринку, але й через інтеграцію країни у світову економіку, зростання її відкритості для зовнішніх товарів та інвестицій. Держава може посилити роль конкуренції в стимулюванні інвестицій в основний капітал, що забезпечить стабільний розвиток економіки та економічне зростання. Їй необхідно розробити стимули нагромадження основного капіталу у пріоритетні галузі промисловості, сільське господарство, сферу послуг, щоб протидіяти переміщенню капіталу у сферу обігу, сформувати зацікавленість інвесторів по розміщенню капіталу у реальний сектор економіки, впровадженню інновацій.

Відмічено, що за роки трансформації в Україні сформувалась низька технологічна конкурентоспроможність виробництва. При відсутності інвестиційних джерел розвитку, обмеженості попиту на внутрішньому ринку підприємства не змогли оновити технології, асортимент продукції, змінити спеціалізацію. У них була можливість лише пристосування до змін. Експортоорієнтовані підприємства, маючи іноземних конкурентів, усвідомили необхідність і отримали можливість зростання якості продукції, підвищення її конкурентоздатності, що проявилось в активізації інвестиційних процесів у металургійній галузі, обробленні матеріалів, машинобудуванні.

Теоретично обґрунтована необхідність ефективної регіональної політики, яку держава може здійснювати шляхом сприяння розвитку підприємництва в регіоні, підтримки партнерства державного і приватного бізнесу, залучення ефективних джерел інвестування реального сектору економіки. Основною проблемою більшості постсоціалістичних держав є нерівномірність розвитку їх регіонів через брак коштів для нівелювання регіональних диспропорцій. На думку дисертанта, слід, у першу чергу, стимулювати розвиток перспективних регіонів, що сприятимуть зростанню ВВП, який можна буде з часом використати для зменшення диспропорцій регіонального розвитку.

Нові акценти в нагромадження капіталу на національному рівні вносить глобалізація. Це проявляється в активізації залучення прямих та портфельних інвестицій, отриманні позичкового капіталу за кордоном, транснаціоналізації новітніх технологій тощо. Помітний вплив на нагромадження капіталу здійснюють транснаціональні корпорації, що пристосовуються до виникнення нових сфер вивезення капіталу в постсоціалістичних країнах, єдиного ринку ЄС.

Відмічено, що економічна глобалізація не веде до автоматичного вирішення економічних і соціальних проблеми. Вона передбачає кропітку роботу самих націй по здійсненню структурних перетворень, розширеному відтворенню та економічному зростанню. Державам з трансформаційною економікою необхідно створити умови для сприяння притоку іноземного капіталу і спрямувати його на модернізацію виробництва, здійснення наукових досліджень та впровадження інноваційних технологій, що принесе вигоду як інвесторам, так і позичальникам.

У п'ятому розділі - «Нагромадження капіталу як основа відтворення валового внутрішнього продукту й економічного зростання» - аналізується вплив нагромадження основного капіталу на зміну структури суспільного відтворення, темпів росту ВВП.

У структурі економіки України за роки трансформаційних перетворень не відбулося позитивних зрушень, лише посилились її деформації. Розвитку набули сировинні галузі і первинної переробки, що відзначаються високою енерго- і ресурсомісткістю: чорної та кольорової металургії, паливної, хімічної та нафтохімічної промисловості. Розростання вказаних галузей сталося на фоні скорочення питомої ваги інших, що виробляють продукцію інвестиційного (машинобудування) та споживчого (легка та харчова промисловість) призначення, яка користується попитом на внутрішньому ринку і здатна забезпечити технологічний прорив. Розвиток сільського господарства не характеризується прискореними темпами; відносно активізувалась сфера послуг.

Теоретично обґрунтовано подане авторське визначення «ефективної структури суспільного виробництва», під якою розуміють таку, що при обмежених ресурсах задовольняє зростаючі потреби населення і виробництва, відтворюючи в розширених масштабах валовий внутрішній продукт, сприяє економічному зростанню, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Зміни у ній визначаються динамікою інвестицій в основний капітал за галузевою, технологічною та відтворювальною структурами. Значна роль у створенні ефективної структури виробництва відводиться державі.

Дисертантом запропоновано низку заходів по оптимізації структури суспільного виробництва. В найближчій перспективі потрібно збільшити питому вагу галузей, що виготовляють кінцеву продукцію (інвестиційні та споживчі товари), особливо машинобудування, при скороченні виробництв первинної обробки. Потребує випереджального зростання сфера послуг та галузі нової економіки. Для поліпшення технологічної структури економіки необхідним є розвиток п'ятого та шостого технологічних укладів, подолання „технологічної багатоукладності” та структурного безробіття. Для покращення відтворювальної структури суспільного виробництва потрібно зменшити частку проміжного споживання у валовому випуску товарів і послуг, збільшити питому вагу інвестицій в основний капітал, підвищити значення інноваційної складової у структурі валового нагромадження основного капіталу.

З'ясовано, що нагромадження основного капіталу є суттєвим чинником циклічного розвитку, так як визначає особливості відтворення капітальних ресурсів і забезпечує умови для виходу із кризи і депресії. Разом з тим нагромадження капіталу потерпає від впливу економічного циклу, що може призвести до недоінвестування економіки чи надмірного нагромадження капіталу. Циклічний характер виробництва перешкоджає автоматичному встановленню рівноваги і потребує державного регулювання диспропорцій, які з'являються на різних фазах відтворення.

Основною причиною криз в постсоціалістичних країнах дисертантом визнана міжсистемна трансформація економіки. Разом з тим різке скорочення інвестицій в основний капітал, темпи приросту яких не відповідали динаміці ВВП і обсягам промислового виробництва спричинило структурну кризу у промисловості України в 1995-1998 рр. Найбільше скоротилися в період кризи інвестиції в основний капітал тих галузей, що визначають науково-технічний прогрес, виготовляють кінцеву продукцію, мають відносно високий вміст доданої вартості. Суттєве зменшення інвестицій в основний капітал призвело до скорочення завантаження виробничих потужностей у промисловості. Останнє охопило усі галузі виробництва, включаючи і сировинні. Під впливом економічної кризи в структурі основних засобів склалися істотні диспропорції, в основі яких знаходиться невідповідність успадкованої від минулого структури цих засобів попиту на продукцію їхнього виробництва. Свідченням цього є зниження використання виробничих потужностей, наявність товарних запасів, а також значна частка імпортованої продукції на внутрішньому ринку.

Дисертантом за допомогою двофакторної математичної моделі доведено, що нагромадження основного капіталу і прямі іноземні інвестиції суттєво впливають на темпи росту ВВП, що потрібно врахувати при розробці державної економічної політики. У дисертації відмічено, що економічне зростання є проблемою бідних країн, у тому числі, й України. Розвинуті країни прагнуть забезпечення якісних змін не лише в економіці, але й в соціальній, культурній сферах, розвитку потенціалу людини тощо. В Україні з 1998 р. намітилась тенденція випереджального росту інвестицій в основний капітал порівняно з динамікою валового внутрішнього продукту, що свідчить про посилення інвестиційної складової економічного зростання.

Проаналізована участь інституційних секторів у валовому нагромадженні основного капіталу (ВНОК) в Україні у 1996-2005 рр. За допомогою економетричної моделі була розв'язана задача впливу оптимізації структури валового нагромадження ними основного капіталу за інституційними секторами на зростання ВВП.

Модель була побудована у вигляді наступного рівняння:

, (1)

де Q - значення ВВП у поточному періоді, - значення ВВП у попередньому періоді; - валове нагромадження основного капіталу сектором «Нефінансові корпорації» (НК) в періоді t-1 з огляду на обмеження лагу запізнення; - валове нагромадження основного капіталу сектором «Фінансові корпорації» (ФК); - валове нагромадження основного капіталу сектором «Загальнодержавного управління»; - валове нагромадження основного капіталу сектором «Домашні господарства» (ДГ); - валове нагромадження основного капіталу сектором «Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства» (НКОДГ). Зазначена модель відноситься до класу лінійних оптимізаційних динамічних моделей зростання економіки.

Завдяки розрахункам отримуємо рівняння задачі:

Q= 0,9218 + 11,32119 К + 0 + 38, 41464 К + 101, 2517 К + 1022, 314 К. (2)

Результати оптимізаційної задачі приведені у табл. 1.

Таблиця 1.

Питома вага ВНОК інституційних секторів (фактична і оптимальна) у ВНОК економіки України в цілому у 1996-2005

Підставляючи оптимальні значення у модель отримали потенційно можливий ВВП у 2005 р. - 473929,2 млн. грн. (для порівняння - ВВП фактичний становив - 441452 млн. грн.). Таким чином, стимулювання зміни пропорцій валового нагромадження основного капіталу інституційними секторами до оптимального дозволить збільшити розмір ВВП більше, ніж на 7%, що є позитивним явищем.

Завдяки одержаним результатам моделі доведено важливість і доцільність регулювання державою макропропорції у валовому нагромадженні основного капіталу між інституційними секторами.

Проведене дослідження дає можливість зробити висновок, що не дивлячись на проблеми, які існують в економіці України, нагромадження капіталу забезпечує міжсистемний перехід економіки, її поступовий рух до постіндустріальної суспільства, що дає також можливість здійснити інституційні зміни, вирішити низку соціальних та екологічних питань. Проблема полягає в тому, щоб у процесі нагромадження капіталу активізувати його сучасні форми з метою забезпечення цивілізаційних змін.

У шостому розділі „Інноваційні стратегії нагромадження капіталу” дисертант відмічає, що нагромадження сучасних форм капіталу здійснюється найбільш успішно, якщо приватні інтереси робітників, власників засобів виробництва, менеджерів, підприємців узгоджені з національними економічними інтересами. Значну роль у цьому процесі в умовах ринку приватний бізнес (великий і малий), котрий постійно дбає про конкурентні переваги, „тримає руку на пульсі» наукових відкриттів, реалізації інновацій. Нагромадження інтелектуального, людського, соціального, культурного капіталу безпосередньо залежить від зацікавленості, ініціативності і мотивації праці робітників підприємств.

Нагромадження нових форм капіталу дисертант аналізує через відносини суспільного відтворення. Нагромадження інтелектуального капіталу здійснюється у неречовій формі, екстенсивними та інтенсивними способами. Перший спосіб характеризується позитивною динамікою кількісних показників (збільшенням кількості людей з вищою освітою в країні; зростанням видатків бюджету на освіту та науку, зареєстрованих патентів, ліцензій, авторських прав і т. ін.). Інтенсивний спосіб характеризує якісні, результативні зміни: впровадження і застосування у виробництві наукових відкриттів (патентів, ліцензій, «ноу-хау»), виготовлення завдяки інноваціям нових продуктів чи надання послуг, трансфер науково-технічних розробок за кордон тощо. До неречових форм нагромадження інтелектуального капіталу можна віднести зростання рівня знань, наукових досліджень і відкриттів. Проте зазначені форми опосередковано можуть реалізуватися у речових проявах (через виготовлені за допомогою нагромаджених знань інтелектуальні продукти, освоєні новітні технології, започаткування нових видів бізнесу.

Дослідження свідчить, що для інтенсифікації нагромадження інтелектуального капіталу державі необхідно створити інформаційно-консультативну інфраструктуру (інформаційно-консультативні центри, банки даних), котра б сприяла обслуговуванню, обліку і використанню нагромаджених продуктів інтелектуальної праці (нематеріальних активів), залученню їх у вигляді інновацій, трансферту за межі країни. Разом з тим, нагромадження інтелектуального капіталу - це більш складний, комплексний процес, що потребує реалізації державою цілої системи заходів, які сприяли б відтворенню науки, матеріалізації знань. Значні зусилля держави мають бути зосереджені на розповсюдженні, акумуляції, ефективному використанні знань та інтелектуального капіталу у виробництві товарів та наданні послуг, захисті інтелектуальної власності, перетворенні її в об'єкти експорту країни. Знання слід застосовувати як виробничий ресурс, що застосовується для створення ВВП і примноження національного багатства.

Розширене відтворення людського капіталу може здійснюватись за рахунок інвестицій в людину, котрі являють собою витрати, спрямовані на покращення якісних та кількісних характеристик людських ресурсів, і розглядаються як інвестиції в людський капітал. Проведене дослідження свідчить, що для постсоціалістичних країн, актуальною залишається проблема нагромадження речової і неречової форм капіталу, у той час як розвинуті країни надають значну увагу нагромадженню неречових.

Існує необхідність інтенсивного відтворення людського капіталу. Останній спосіб передбачає не лише зростання кількості дипломів про вищу освіту, але й підвищення освітнього рівня людини; не лише фізіологічне відтворення людини, а розширене поновлення її здібностей. Останнє може надати більшого імпульсу відтворенню фізичного капіталу, адже завдяки висококваліфікованим робітникам вкладений капітал матиме більшу віддачу.

Соціальний капітал дисертант трактує як комплекс зв'язків, які підтримуються на основі неформальних цінностей, норм і понять, що поділяються членами соціальних груп і використовуються ними з метою отримання вигоди. Тим самим соціальний капітал представлений неречовими носіями, тому його нагромадження здійснюється у неречовій формі. Наявність розширеного відтворення соціального капіталу пропонується дисертантом визначати через економічні індикатори: динаміку ВВП на душу населення, середню тривалість життя в країні, кількість розлучень на тисячу чоловік населення, співвідношення між заробітною платою чоловіків і жінок, рівень безробіття, співвідношення між прожитковим мінімумом і середньою пенсією, часткою населення, віднесеного до маргінальних груп, ступенем охоплення сільської і міської молоді вищою освітою, рівномірністю розподілу соціальних та економічних благ (індекс Джині) і т. ін. Позитивна динаміка більшості із зазначених показників є свідченням нагромадження соціального капіталу. Розширене відтворення соціального капіталу здійснюється у неречовому вигляді також через розвиток неформальних громадських організацій, співробітництво і взаємодію соціальних груп, рівень безпеки населення, рівень громадської активності (зацікавленість та участь населення у проведенні реформ), через ступінь довіри до суспільства, влади, Президента, громадських та партійних організацій.

Сприяти нагромадженню соціального капіталу, на думку дисертанта, може персоніфікація бюджетних послуг, яку охарактеризовано як грошову оцінку бюджетних послуг у розрахунку на одного споживача з розмежуванням за напрямами, що дає можливість для забезпечення альтернативних форм отримання бюджетних послуг і здійснення їхнього уточненого обліку по тих закладах, що надають їх.

Нагромадження соціального капіталу є новою проблемою для України, вирішення якої потребує поглибленого вивчення, запозичення досвіду в економічно розвинених країнах.

У постіндустріальній економіці капіталом стає культура. Дисертант визначає культурний капітал як цінностей, норм, прийомів і способів ведення бізнесу, котрі мінімізують трансакційні витрати його здійснення і формують неречові форми доходу.

Нагромадження культурного капіталу пов'язано з навичками соціалізації у певному суспільному середовищі, із засвоєнням інституційних обмежень, що дозволяють діяти за правилами, прийнятими в рамках того чи іншого порядку. Використання такого роду капіталу дозволяє дотримуватись не тільки формально прописаних правил, але й неформальних угод. Володіння ним дозволяє також успішно вступати в комунікацію.

Культурний капітал нероздільний з людиною, передається їй не механічно, як річ, у результаті разового акту обміну, а транслюється у відносно довгий процес виховання і соціалізації - сім'єю, школою, колегами по роботі, соціальним оточенням.

Економічна культура знаходить свій прояв через виробничі відносини, так як передбачає взаємозв'язок між людьми, зайнятими виробництвом чи наданням послуг. Виробничі відносини тісно пов'язані з продуктивними силами, тому економічна культура, крім нематеріалізованого прояву, опосередковано проявляється через продуктивні сили. Цей прояв здійснюється через робочу силу, засоби і предмети праці. Таке розуміння економічної культури заставляє нас замислитись над тим, що для перетворення її в чинник забезпечення конкурентних стратегій державі слід подбати не лише про нагромадження інноваційних ресурсів (інформації, знань, науки, культури як системи прийнятих у суспільстві норм і цінностей), але й про нагромадження індустріальних ресурсів - машин, механізмів, технологій і зростання якості робочої сили. Разом з тим, для нагромадження культурного капіталу слід дбати про розвиток робочої сили, нагромадження новітніх технологій, тому що економічна культура і культурний капітал не ізольовані від рівня розвитку продуктивних сил.

Нагромадження інтелектуального, культурного, соціального, людського капіталів сприятиме інноваційному розвитку постсоціалістичних країн, формуванню постіндустріальної економіки.

нагромадження капітал трансформація економіка

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження здійснено теоретичні узагальнення і вирішено нову наукову проблему, яка полягає у розробці теоретико-методологічних, організаційно-інституційних засад нагромадження капіталу, що збагачує економічну теорію новими знаннями, а господарську практику - пропозиціями та рекомендаціями щодо активізації процесів нагромадження капіталу, які відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети:

1. Аналіз виникнення та еволюції теорій нагромадження капіталу, вітчизняної і зарубіжної економічної літератури дає можливість зробити висновок, що увага економістів була зосереджена на висвітленні проблем нагромадження фізичного капіталу, їхнє дослідження відбувалось часто без системного узгодження із загальним станом економіки і суспільства в цілому. При цьому нагромадження капіталу розглядалося як чинник економічного зростання. Відповідно, практичні рекомендації для покращення економічної політики держави в трансформаційний період зводилися до рекомендацій нарощування внутрішніх інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату і максимального сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій тощо.

2. Обґрунтовано, що трансформаційний період в постсоціалістичних країнах характеризується становленням нової соціально-економічної системи. Це є міжсистемна трансформація економіки, котра пов'язана з переходом від планових до ринкових методів управління. Тривалість цього періоду визначатиметься, на думку дисертанта, двома основними параметрами. По-перше, необхідністю досягнення темпів зростання основних макроекономічних показників, які б перевершили їх докризовий рівень. По-друге, нагромаджений у сфері обігу капітал через розвиток фондового ринку повинен залучатись у сектор реальної економіки, нагромаджуватись у ньому, сприяючи його розвитку, впровадженню інноваційних технологій. Залучити довгострокові кошти в економіку має фондовий ринок, тому що банки, як правило, є постачальниками короткострокових кредитів для поповнення обігових коштів підприємств.

3. Доведено, що висхідною проблемою активізації процесів нагромадження капіталу є необхідність створення умов для реалізації інтересів суб'єктів нагромадження. Це є комплексом державної політики на всіх рівнях економіки, яка розпочинається із втілення в економічне життя законодавчої бази і завершується ефективною соціальною політикою. Активізація процесів нагромадження визначається взаємоузгодженістю інтересів інвесторів, які прагнуть вигідно розмістити капітал, і власників засобів виробництва, що ставлять за мету розширити ресурсні можливості отримання прибутку. Економічна активність суб'єктів із забезпечення розширеного індивідуального та суспільного відтворювання виступає збудником інвестиційних процесів.

4. Встановлено, що нагромадження капіталу - це нагромадження фізичного, інтелектуального, людського, соціального, культурного, капіталу за рахунок створеного в країні валового внутрішнього продукту, валового національного доходу, валового наявного доходу. Економічна категорія «нагромадження капіталу» трактується як система відносин, що виникають з приводу використання доходу, отриманого економічними суб'єктами, на забезпечення розширеного відтворення економіки на всіх її рівнях. На макрорівні мова йде про перетворення частини національного доходу (валового наявного доходу) в додаткові елементи капіталу і забезпечення соціально-економічного ефекту, а на мікрорівні - про використання частини валового (чистого) прибутку підприємців для розширення ресурсного потенціалу їхньої діяльності, розвитку виробництва товарів і послуг. Нагромадження капіталу являє собою економічний процес перетворення заощадженого доходу суб'єктів у ресурси інвестування для забезпечення розширеного відтворення. Таким чином, нагромадження капіталу пов'язане з діяльністю, яку економічні суб'єкти здійснюють з метою розширення ресурсного потенціалу, примноження доходу чи економічної вигоди.

5. В умовах системної трансформації нагромадження капіталу приймає ознаки нової парадигми, яка проявляється в постійній плинності процесів, спорадичному, інверсійному характері їх розвитку, різкій зміні внутрішньої конфігурації явища, відсутності його чітких часових і просторових координат, взаємоузгодженості процесів, домінуючої ідеї, послабленій детермінованості. Це призводить до виникнення необхідності нагромадження сучасних форм капіталу (людського, інтелектуального, соціального, культурного), самозаперечення капіталу та процесу його нагромадження.

6. Індустріальний наздоганяючий тип розвитку, який існував в різних країнах в певні історичні періоди (при первісному нагромадженні капіталу, що сприяв становленню капіталізму в країнах Західної Європи ( у XVІ-XVIII ст.), під час індустріалізації економіки в Радянському Союзі у першій половині ХХ ст., у повоєнний час у Німеччині, Фінляндії, Японії та інших азійських країнах) має свої межі і не може повноцінно реалізувати стратегічні цілі країн, які обрали ринкові орієнтири. Пропонуємо наступні аргументи для підтвердження своїх думок. Перш за все, більшість постсоціалістичних країн є індустріальними, достатньо забезпеченими основними засобами виробництва. Вони досить спрацьовані, тому необхідне їх оновлення. По-друге, впровадження сучасних інформаційних, комп'ютерних технологій потребують інвестицій в активну частину основних засобів, проте можуть здійснюватись в існуючих спорудах. Це означає, що при їх впровадженні можна зекономити на постійних витратах. По-третє, за роки трансформаційних перетворень населення зубожіло, тому внутрішній ринок звужений. Економією на доходах домашніх господарств держава лише сприятиме утворенню „заклятого кола зубожіння”. По-четверте, за рахунок перерозподілу національного багатства на користь меншості сформований потужний приватний капітал, що потребує легітимізації, яку необхідно здійснити, проте слід розробити механізми обов'язкової реабілітації приватного капіталу перед населенням.

7. В умовах трансформаційної економіки України виникла невідповідність між темпами і тенденціями нагромадження капіталу і необхідністю капіталізації ринкової економіки. Відбулося первісне нагромадження капіталу за рахунок перерозподілу національного багатства на користь меншості. Приватний капітал не застосовується для забезпечення розширеного відтворення економіки в цілому, часто його власники не зацікавлені в розширеному відтворенні власного бізнесу, що пояснюється наявністю механізму гальмування економічних процесів у вітчизняній економіці.

8. Механізм гальмування процесів нагромадження капіталу сформувався під впливом суб'єктивних та об'єктивних причин. До останніх можна віднести трансформаційні процеси, кризові явища, відсутність легітимізації власності, проблему застарілих технологій та обладнання, недостатність власних грошових ресурсів для нагромадження, збитковість підприємств, наявність значної питомої ваги «тіньової» економіки, відсутність привабливого інвестиційного середовища для залучення іноземних інвестицій, самоусунення держави від управління процесами нагромадження капіталу. Суб'єктивними причинами є корумпованість економіки, поєднання бізнесу і влади, бюрократичні перепони розвитку вітчизняного підприємництва тощо.

9. Виявлено існування нагальної необхідності вирішення поряд з економічними і соціальних проблем. Дисертант робить висновок, що у трансформаційній економіці і в перші роки становлення ринкової не можна забезпечити достатнього їх вирішення. Проблема полягає у тому, що економічна стабілізація і зростання ВВП не відображаються на добробуті населення, а кошти, необхідні для нагромадження, „проїдаються”, використовуються для індивідуального збагачення незначної частки населення. Економічні і соціальні проблеми повинні вирішуватись у тісному взаємозв'язку. Саме соціальні та інноваційні пріоритети мають знаходитись в основі стратегічних цілей нагромадження капіталу. Реалізувати їх в трансформаційній економіці можна завдяки активній участі держави і приватного капіталу.

10. Процес нагромадження фізичного, людського, соціального, інтелектуального, культурного капіталу взаємопов'язаний в сучасному суспільстві, тому нагромадження одного з них сприяє нагромадженню іншого, навіть неможливе без нього. Нагромадження фізичного капіталу, безумовно, забезпечує зростання продуктивності праці, обсягів виробництва валового внутрішнього продукту, сприяє зростанню зайнятості населення і підвищенню його професійного рівня, нагромадженню соціального і культурного капіталів. У свою чергу, завдяки нагромадженню інтелектуального, людського, соціального, культурного капіталу здійснюється на інноваційній основі розширене відтворення фізичного, розв'язуються соціальні, природоохоронні проблеми. Тому ефективність нагромадження капіталу у підсумку проявляється у примноженні національного багатства країни в цілому і всебічному розвитку потенціалу людини.

11. Обґрунтовано, що нагромадження сучасних форм капіталу може здійснюватися інтенсивним і екстенсивним способами. Перший проявляється у позитивній зміні якісних показників, а другий - у кількісних. Нагромадження відбувається завдяки речовим і неречовим носіям сучасних форм капіталу. Виконання нагромадженням капіталу функції зміни структури капіталу модернізується, що проявляється у зростанні частки сучасних його форм: людського, інтелектуального, соціального, культурного тощо

12. Показниками екстенсивного нагромадження інтелектуального капіталу є збільшення кількості людей з вищою освітою в країні, зростання видатків бюджету на освіту та науку, зареєстровані патенти, ліцензії, авторські права і т. ін., інтенсивного - впровадження і застосування у виробництві наукових відкриттів (патентів, ліцензій, «ноу-хау»), виготовлення інноваційних продуктів чи послуг, трансфер науково-технічних розробок за кордон, величина одержаного прибутку від використання об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій тощо. Процес нагромадження інтелектуального капіталу видозмінюється: нагромадження знань відбувається не шляхом їх концентрації та акумуляції в руках винахідників, а шляхом використання, широкого застосування у сфері виробництва товарів та послуг. Іншими словами, нагромадження інтелектуального капіталу відбувається завдяки «розпорошенню» та розповсюдженню знань. Інтенсивний спосіб нагромадження людського капіталу передбачає поряд із збільшення кількості учнів, студентів, дипломів про вищу освіту (показники екстенсивного способу нагромадження), підвищення освітнього рівня людини, розширене відтворення її здібностей, зростання кваліфікаційного рівня, творчого потенціалу.

13. Рівень нагромадження соціального капіталу пропонується аналізувати по напрямах зміни економічних і соціальних індикаторів, зростанню рівня довіри до суспільства, влади, Президента, громадських та партійних організацій, активізації громадських організацій, рівню безпеки населення тощо. З метою підвищення ефективності нагромадження соціального капіталу дисертантом пропонується перейти до персоніфікації бюджетних послуг, яка створює альтернативні варіанти їх використання неконкурентоспроможними групами населення. Про нагромадження культурного капіталу екстенсивним способом можна стверджувати по зростанню кількості бібліотек, театрів, музеїв, виставок, видавництв, випуску газет, книг на тисячу чоловік населення тощо. Разом з тим культура є джерелом соціальних норм, що формують неформальні інститути ділової поведінки, під якими розуміють правила, домовленості та норми поведінки, створювані економічною системою опосередковано через формальні інститути (закони, нормативні акти, розпорядження, постанови, укази). Наявність таких норм поведінки є важливою в господарській практиці і, насамперед, при інвестуванні, нагромадженні капіталу, адже вказані процеси пов'язані з витратами часу між здійсненням інвестицій і отриманням від них доходів, із високим ризиком. Контрагенти повинні довіряти один одному, сподіватись на взаємну відповідальність і добропорядність. Це суттєво скорочує трансакційні витрати, оскільки не потребує страхування та перестрахування операцій інвестування, використання застави при отриманні кредиту, контролю за діями партнера і є свідченням інтенсивного способу нагромадження культурного капіталу.

14. Обгрунтовано, що капітал в постіндустріальному суспільстві самозаперечує себе як приватна власність окремої особи, перетворюється у суспільний капітал, що нагромаджується в інтересах соціуму. Домінуючою стає власність на знання, а не на засоби виробництва. Тому виробник інтелектуального капіталу не спіткається з проблемою відчуження власності на засоби виробництва, так як знання невіддільні від людини.

15. Країнам системної трансформації не слід обмежуватися наздоганяючим індустріальним розвитком економіки. Лише завдяки нагромадженню усіх форм капіталу, в тому числі новітніх, можна створити високоіндустріальну державу. Економічне зростання може стати самопідтримуючим, коли в його процесі відбувається нагромадження людського та інтелектуального капіталу, масово формується економічно активне населення, що досягає високого рівня життя. Нагромадження сучасних форм капіталу є основою формування постіндустріальної економіки, що базується на розвитку потенціалу людини, інтелектуальній власності,пануванні інформаційних технологій і є інноваційною стратегією нагромадження капіталу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Дучинська Н.І. Нагромадження капіталу в умовах трансформації економіки України: Монографія. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - 400 с. - 24,9 обл. - вид. арк. -Бібліограф. с. 364-381.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Дучинська Н.І. Первинне нагромадження капіталу як основа становлення приватних інвесторів // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. - Вип. 206: В 4 т. - Т. ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - 282 с. - С.872 - 877, (0,4 д.а.);

3. Дучинська Н.І. Нагромадження капіталу в умовах глобалізації інвестиційних процесів // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Вип. 207: В 5 т. -Т. V. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. - С.1294 - 1300, (0,4 д.а.);

4. Дучинська Н.І. Дослідження нерухомості як об'єкта нагромадження капіталу // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Вип. 209: в 4 т. - Т. 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - 302 с. - С. 226 - 234, ( 0,5 д.а.);

5. Дучинська Н.І. Характеристика сучасних джерел нагромадження капіталу на підприємствах // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Вип. 210: В 4 т. - Т. ІІ. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2005.- 576 с. - С. 305 - 312, ( 0,4 д.а.);

6. Дучинська Н.І. Нагромадження капіталу як основа відтворення рекреацій // Регіональні проблеми розвитку туризму та рекреації: Зб. наук. праць. / НАН України. Ін-т екон.- прав. досліджень. - Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2005. - 341 с. - С. 39 - 45, (0,4 д.а.);

7. Дучинська Н.І. Фінансові інструменти нагромадження основного капіталу в трансформаційній економіці // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка, серія «Економіка». - Вип. 79. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. - 64 с. - С. 31 - 33, (0,3 д.а.);

8. Дучинська Н.І. Конкуренція як чинник формування нової мотивації нагромадження капіталу // Науковий вісник: «Екологізація економіки та освіти як чинник сталого розвитку суспільства». Зб. наук.- техн. праць. - Вип.15.6. - Львів: НЛТУ, 2005. - 540с. - С. 326-331, ( 0,4 д.а.);

9. Дучинська Н.І. Проблеми нагромадження людського капіталу в Україні // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие: Сб. науч. тр.: В 3 т. - Т. 1 / НАН Украины. Ин - т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И. ( отв. ред.) и др. - Донецк, 2006. - 386 с. - С. 141 - 147, ( 0,4 д.а.);

10. Дучинская Н.И. Современные тенденции накопления капитала в экономике Украине // Маркетинг: теорія і практика. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля / Редкол. Т.С.Максимова (гол. ред.)). - Вип. 12. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2006. - 348 с. - С. 72 - 79, (0,4 д.а.);

11. Дучинська Н.І. Трансформаційна місія нагромадження капіталу // Економічний вісник НТУУ „Київський політехнічний інститут”. - Вип. 3. - К.: НТУУ «КПІ», 2006. -403 с. - С. 22-26, (0,5 д.а.);

12. Дучинська Н.І. Проблеми нагромадження капіталу на регіональному рівні // Теорії мікро- макроекономіки. Зб. наук. праць проф.- виклад. складу і аспірантів. - Вип. 24. - К.: АМУ, 2006. - 303 с. - С. 146-153, ( 0,5 д.а.);

13. Дучинська Н.І. Суспільне відтворення трансформаційної економіки: проблеми і протиріччя // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка, серія „Економіка”. - Вип. 89. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. - 64 с., - С.14-16, (0,5 д.а.);

14. Дучинська Н.І. Методологія дослідження нагромадження капіталу в економічних теоріях // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. - Вип. 218: В 4 т.- Т.1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - 320 с. - С.147-157, (0,5д.а.);

15. Дучинська Н.І. Дослідження проблем нагромадження капіталу в економічній літературі радянського періоду // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. - Вип. 217: В 4-х т. - Т.1. Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - 318 с. - С. 171-179, ( 0,5 д.а.);

16. Дучинська Н.І. Проблеми і протиріччя нагромадження основного капіталу у промисловості України // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. праць. - Вип. 10. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2006. - 276 с. - С. 28-34, ( 0,3 д.а.);

17. Дучинська Н.І. Місце держави в нагромадженні капіталу в ринковій економіці // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка, серія „Економіка”. - Вип. 86-87. - К.: Вид.- поліграф. центр «Київський університет», 2006.- 118 с. - С.69-72, (0,5 д.а.);

18. Дучинська Н.І. Місце банків у формуванні довіри інвесторів у ринковій економіці // Вісник соціально-економічних досліджень. - Вип. 24 / Одес. держ. екон. ун-т. - Одеса: ОДЕУ, 2006. - 404 с., - С. 68-74, ( 0,5 д.а.);

19. Дучинська Н.І. Проблеми нагромадження соціального капіталу // Вісник соціально-економічних досліджень. - Вип. 22 / Одес. держ. екон. ун-т. - Одеса: ОДЕУ, 2006. - 416 с., - С.117-122, (0,5 д.а.);

20. Дучинська Н.І. Підприємства як основні суб'єкти нагромадження капіталу в трансформаційній економіці // Наукові праці Національного університету харчових технологій. - Вип. 19. - Ч.ІІ. - К.: НУХТ, 2006. - 138 с. - С. 20-22, (0,4 д.а.);

21. Дучинська Н.І. Проблемы активизации основных субъектов накопления капитала на уровне регионов // Інноваційні шляхи розвитку курортно-туристичних регіонів та ринків. Зб. наук. праць. - Донецьк: Юго-Восток, 2007. - 306 с. - С. 86-94, (0,5 д.а.);

22. Дучинська Н.І. Валове нагромадження основного капіталу і темпи суспільного відтворення // Економічний вісник НТУУ „Київський політехнічний інститут”. - Вип. 4. - 377 с. - К.: НТУУ «КПІ», 2007. - С. 6-10, (0,5 д.а.);

23. Дучинська Н.І. Вплив нагромадження капіталу на структурні зрушення суспільного виробництва //Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. праць. - Вип.12. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. - 419 с. - С. 200-206, (0,3 д.а.);

24. Дучинська Н.І. Фінансові важелі впливу держави на поведінку домашніх господарств як інвесторів // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка, серія « Економіка».- Вип. 91. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. - 63 с. - С. 37 - 39, (0,3 д.а.);

25. Дучинська Н.І. Нагромадження культурного капіталу як складова конкурентних стратегій української економіки // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. праць проф. - виклад. складу і аспірантів. - Вип. 26. - К.: Академія муніципального управління, 2007. - 407 с. - С. 106-113, (0,4 д.а.);

26. Дучинська Н.І. Про протиріччя нагромадження капіталу у вітчизняній економіці // Науковий вісник Академії муніципального управління, серія «Економіка». - Вип. 3. - К.: АМУ, 2007. - 236 с. - С.113-120, (0,5 д.а.);

27. Дучинська Н.І. Нагромадження капіталу як основа інноваційного розвитку економіки // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка, серія «Економіка». - Вип. 93. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. - 61 с. - С. 7 - 10, (0,5 д.а.);

28. Дучинська Н.І. Інституційне обслуговування процесу нагромадження капіталу в економіці України // Вісник соціально-економічних досліджень. Зб. наук. праць. - Вип. 25 / Одес. держ. екон. ун-т. - Одеса: ОДЕУ, 2007. - 424 с. - С. 115-121, (0,5 д.а.);

29. Дучинська Н.І. Особливості нагромадження інтелектуального капіталу в економіці знань // Вісник національного університету «Львівська політехніка». - 2007. - № 579. - 648 с. - С. 77-80, (0,5 д.а.);

30. Дучинська Н.І. Діалектика інвестицій і нагромадження капіталу // Вісник Донецького національного університету, серія «Економіка і право». - Вип 1. - Донецьк: ДНУ, 2007. - С. 301-309, (0,5 д.а.).

31. Дучинська Н.І., Коваленко Н.О. Основні напрямки регулювання НБУ діяльності банків по забезпеченню їх економічної безпеки // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. - Вип. 186. - Т. І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - 305 с. - С.105 - 111 (автором охарактеризовані напрямки діяльності НБУ по концентрації капіталу в комерційних банках, 0,3 д.а.).

32. Дучинська Н.І., Дучинський П.І. Іпотечне кредитування як фінансове джерело інновацій в регіоні // Науковий вісник Національного гірничого університету. Науково-технічний журнал. - Вип 8. - Дніпропетровськ: НГУ, 2004. - 100 с. - С. 96-98 (автором обґрунтовані способи застосування іпотечного кредитування для розробки і впровадження інновацій в регіоні ), (0,4 д.а.);

33. Палехова Л.Л., Дучинская Н.И. Оценка инвестиционной целесообразности инноваций // Науковий вісник Національного гірничого університету. Науково-технічний журнал. - Вип. 12. - Дніпропетровськ: НГУ, 2004. - 100 с. - С.95-98 (автором охарактеризована необхідність здійснення маркетингових досліджень при впровадженні інновацій), (0,3 д.а.);

34. Дучинська Н.І., Дучинський А.П. Кредитна політика банку і її вплив на нагромадження капіталу // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. - Вип. 202. - Т. IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - 1060 с. - С. 1042-1047 (автором обґрунтоване місце банків у нагромадженні капіталу), ( 0,3 д.а.);

35. Дучинська Н. І., Фіногеєва О. В. Роль іпотечного капіталу в розвитку економіки // ”Економіка: проблеми теорії і практики”. Зб. наук. праць. - Вип. 214. - Т.1. - 294 с. - С.232 - 237 (автором обґрунтована роль іпотечного кредиту як інвестиційного ресурсу, джерела нагромадження капіталу), (0,3 д.а.);

36. Дучинська Н., Писарєва М. Дослідження економічної природи венчурного капіталу // Підприємництво, економіка, право. - 2006. - №12. - 185 с., - С.179-182 (автором досліджуються особливості функціонування і нагромадження венчурного капіталу), ( 0,4 д.а.);

37. Дучинська Н.І., Носенко Г.С. Фінансова безпека банків: суть і проблеми забезпечення // Культура народов Причорноморья. Научный журнал. - Вип. 74. - Т.2. - Симферополь, 2006. - 148 с., - С.143-146 (автором доведена наявність взаємозв'язку між фінансовою безпекою підприємства - позичальника і банка-кредитора), (0,3 д.а.)

Публікації в інших виданнях

38. Duchinskaya N. The pecularities of capital accumulation under conditions of enlargement of the European union // 4th International Scientific Conference Business and Management. 14th International Scientific Conference Enterprise Management Diagnosis, Strategy, Efficiency. Conference proceedings. - Vilnus: Technika, 2006 - 300 p. - p.133-136 (0,4 д.а.).

39. Дучинська Н.І. Місце України у сучасному світовому економічному просторі //Світова цивілізація і міжнародні відносини. Науковий журнал. - 2002. - №2(4). - 147 с. - С.12-14 (0,3 д.а.)

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Дучинська Н.І. Первинне нагромадження капіталу як основа становлення приватних інвесторів // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. - Вип. 206: В 4 т. - Т. ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - 282 с. - С.872 - 877, ( 0,4 д.а.);

3. Дучинська Н.І. Нагромадження капіталу в умовах глобалізації інвестиційних процесів // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Вип. 207: В 5 т. -Т. V. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. - С.1294 - 1300, (0,4 д.а.);

4. Дучинська Н.І. Дослідження нерухомості як об'єкта нагромадження капіталу // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Вип. 209: в 4 т. - Т. 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - 302 с. - С. 226 - 234, ( 0,5 д.а.);

5. Дучинська Н.І. Характеристика сучасних джерел нагромадження капіталу на підприємствах // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Вип. 210: В 4 т. - Т. ІІ. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2005.- 576 с. - С. 305 - 312, ( 0,4 д.а.);