Логіко-історичний процес формоутворення вартості і ціни

У той же час теорія Кейнса, успадковуючи методологію інституціоналізму в широкому розумінні як класичного русла економічної науки, не втратила вихідний статус загальної і ще в 30-і рр. XX ст. породила велику кількість відгалужень, що поклали початок дослідженням проблем економічного зростання, добробуту, грошової економіки та ін. Проведений аналіз показав, що найбільш близькою до логіки Серединного шляху виявилася концепція ліворікардіанського посткейнсіанства, одним із засновників якої був П.Сраффа. Розпочаті ним інституціональні дослідження стали імпульсом до широкомасштабного ціннісного аналізу ринків недосконалої конкуренції (П.Сраффа, Дж.Робінсон), феномену цінової дискримінації (Дж.Робінсон), інституту маркетингу (Е.Чемберлін), економічного поводження великих фірм (Дж.Робінсон, Дж.Гелбрейт, У.Баумоль), системи корпоративного управління (Дж.Робінсон, Дж.Гелбрейт, П.Друкер) та ін. і призвели до формування в 60-і рр. XX ст. принципово нової інституціональної моделі економічної рівноваги. Каркас цієї моделі, що математично був представлений П.Сраффою у дусі теорії відносності (перетворених економічних форм), з'єднав дослідницький потенціал трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних підходів і тим пов'язав логічні конструкції загальної економічної рівноваги і сталого розвитку господарської системи.

Розкрито, що неокласична ортодоксія, маніпулюючи рівнями жорсткого методологічного ядра та його м'якої оболонки, змогла асимілювати ціннісні здобутки у сфері дослідження ринків недосконалої конкуренції; ідеологічна ворожість до марксизму не перешкодила їй також сприйняти і логічну модель ціни виробництва. Що ж до теорії ортодоксального марксизму як ідеологічної платформи традиційної системи соціалізму, то вона не сприйняла ідей П.Сраффи і Дж.Робінсон, а також припинила будь-які спроби дослідити суть суперечності між першим і третім томами "Капіталу". Абсолютна жорсткість ідеологічного ядра, замкнутість на буття економічного часу згодом настільки послабили просторову складову її ціннісного каркасу, що прагнення прискорити соціально-економічні процеси в суспільстві, які запанували в СРСР у 1980-і рр., обернулися крахом усієї його господарської конструкції.

Як показано, розпад системи традиційного соціалізму продемонстрував, що концепція загальної економічної рівноваги переросла вузькі межі свого теоретизування і предмета ідейних суперечок. Сьогодні вона набуває глобального значення: з одного боку, - як інтегративна (міждисциплінарна) теорія, з іншого, - як теоретична платформа для обґрунтування умов рівноважного функціонування і сталого розвитку глобального господарського соціуму (універсуму). Дотепер традиційний характер економічного знання перешкоджав виявленню генетичного коду (інституціонального взаємозв'язку) між моделями економічної рівноваги і сталого розвитку на мікро- і макрорівнях системи суспільного господарювання. Обґрунтовано, що таким генетичним кодом є інститут ціни як перетворена форма економічної цінності. Так, економічна цінність у вузькому розумінні є інститутом ціни, що відображає єдність відносин граничної корисності і вартості за умов економічного вибору, який реалізується в найпростішому економічному відношенні обміну (х економічного блага А = y економічного блага В). Економічна цінність у широкому розумінні розгортається в генетичну конституцію (генотип) соціально-економічної системи - ціннісний механізм, що забезпечує наступність її рівноважного функціонування і сталого розвитку через відтворення ефектів транскрипції і трансляції єдиного "запису" економічної інформації на мікро- і макрорівнях господарювання.

При такому підході логіка Серединного шляху пов'язана з інституційним суспільним вибором, що забезпечує як реальний розвиток господарської системи, так і його наукове дослідження в дійсно рівноважній системі координат (рис. 2). Сьогодні становлення логіки Серединного шляху, яка обумовлює досягнення ціннісної гармонії у світовій економічній науці і господарському житті, набуває характеру крайньої необхідності. У цьому зв'язку зростає інтерес до концепції стандартного товару П.Сраффи, що за своєю значимістю в економічній науці може бути прирівняна до теорії квантової механіки у фізиці, яка позначила шляхи взаємозв'язку законів класичної механіки і квантової теорії, а надалі і теорії відносності. Синергетичній концепції хаосу і катастроф вона протиставляє методологію керованої процесуальності і соціально-економічного конструювання прийнятного для життя суспільства; під еволюційну теорію підводить базисне підґрунтя у формі інституційного ціннісного механізму, що забезпечує генетичну наступність рівноважного стану (мікроекономічна модель ціни рівноваги) і сталого розвитку (макроекономічна модель ціни виробництва) системи господарювання через відтворення ефектів транскрипції і трансляції економічної інформації (інституціональна модель ціни) (рис. 3).

У світлі ціннісної методології видно, що явища економічної процесуальності сьогодні набувають усе більшого поширення; розмивання рівноважних засад господарської системи відбувається внаслідок модифікації механізмів ринкового ціноутворення. Переважна більшість сучасних суб'єктів ринку є "плануючими системами" і мають владу тією чи іншою мірою впливати на ціну.

Обґрунтовано, що реалізуючи свої владні наміри, вони породжують інститут маркетингу як альтернативу інститутові рівноважної ринкової ціни і законові вартості. Через цей та інші механізми буття економічного простору підкоряє буття економічного часу, позбавляючи ціну об'єктивного вартісного змісту, а разом з тим і однієї з головних її функцій - інформаційної. Унаслідок цього стан сучасної системи господарювання можна характеризувати як ціннісну біфуркацію з характерним "роздвоєнням" буття економічного часу на власне ціннісне та інструментальне, а також з наявністю двох протилежних тенденцій у розвитку ринкових зв'язків і відносин: до стану економічної рівноваги та оптимального (ефективного і справедливого) розподілу ресурсів, а також до економічної нестабільності, неефективності і несправедливості. У цьому зв'язку дослідження закономірностей формоутворення вартості і ціни за умов ринкової трансформації інверсійного типу набуває особливого значення.

У четвертому розділі "Закономірності реалізації відносин вартості і ціни в умовах ринкової трансформації інверсійного типу" розкрито механізми ціноутворення в плановому господарстві традиційного соціалізму, висвітлено процеси лібералізації цін за умов нерівноваги попиту та пропозиції як початок економічної інверсії, з'ясовано логіку формування ціннісних відносин в умовах ринкової трансформації інверсійного типу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Логіко-історичний процес розгортання відносин суспільного вибору як економічної цінності (блага)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3 Розгортання відносин економічної цінності (економічного блага) як інституту загальної рівноваги і сталого розвитку господарської системи

Відзначається, що механізм планового ціноутворення традиційного соціалізму найповніше реалізувався в господарській системі Радянського Союзу; її невід'ємними атрибутами були явище дефіциту і тенденція до зростання цін. Економічна думка намагалася відшукати панацею від цих лих на шляху удосконалювання моделі ціноутворення. Так, вже в 20-і рр. XX ст. багато авторів (С. Струмілін, М. Бухарін, А. Мендельсон та ін.) обговорювали проблему модифікації закону вартості в нових умовах. У той же час сама економічна природа господарських відносин за умов їх свідомого соціального конструювання залишалася неясною. На початку 1950-х рр. причини збереження відносин товарного обміну при соціалізмі одержали офіційне тлумачення; при цьому за товарним виробництвом закріплювався статус буття "особливого роду", сфера впливу якого обмежувалася сегментом предметів особистого споживання. Що стосується реальної моделі планової ціни, то аж до 1960-х рр. вона, як виявлено, будувалася за принципом обліку поточних витрат промислового виробництва з доданням до них до 5% прибутку:

де Ц - планова ціна;

С - амортизаційні відрахування і матеріальні витрати за встановленими нормами у розрахунку на одиницю продукту;

W - средньогалузева оплата праці, що припадає на одиницю виробу;

- єдина для всіх галузей норма рентабельності (прибутковості).

Розкрито, що до кінця 1950-х рр. у радянській економічній літературі сформувалися основні концепції планової ціни, які послужили вихідною базою для вибору моделі ціноутворення в ході реформи господарського механізму середини 1960-х рр.; серед них: 1. Вартісна концепція: Модель "чисто вартісна" (С. Струмілін, Я. Кронрод, В. Батирьов та ін.)

Цв = C + W(1 + m),

де m - єдина для всіх галузей норма додаткової праці.

Модель "усередненої вартості" (Д.Кондрашев, А.Звєрєв та ін.)

Цс = (C+W)(1+P).

2. Концепція ціни як перетвореної форми вартості, що модифікована показником приведених витрат

В = С + Ен Ф,

де В - приведені витрати;

Ен - норматив суспільної ефективності виробничих фондів (капіталовкладень);

Ф - виробничі фонди (капіталовкладення).

2.1. Модель ціни виробництва (З. Атлас, Л. Вааг, І. Малишев, В. Бєлкін та ін.)

Ц = С + W + P Ф + R,

де R - диференційна рента у сільському господарстві та видобувних галузях, що припадає на одиницю продукції.

2.2. Модель ціни відтворення (оптимального плану)

Цв = S + P W + EнKФ + R,

де S - середньогалузева собівартість виробу (руб.).

В межах зазначеної моделі виділялися:

а) модель ціни оптимального плану (В. Новожилов, Н. Федоренко та ін.);

б) модель ціни відтворення (В. Немчинов);

в) модель об'єктивно обумовлених оцінок (О.О.О.) (Л. Канторович);

г) модель приведених суспільно необхідних витрат (В. Дьяченко, П. Мстиславський, А. Матлін, В. Жуков та ін.);

д) модель витрат "замикаючих підприємств" (С. Шаталін та ін.).

Як свідчить дослідження, у ході реформи господарського механізму 1965-67 рр. за основу моделі планової ціни в СРСР була взята концепція приведених суспільно необхідних витрат праці (Ц = S + P ?W + EнKФ + R або Ц = S + W(1 + P ?) + EнKФ + R); норматив прибутковості підприємств, який закладався в ціну, при цьому збільшувався з 3-5% до 15%. Разом з тим трактування товарного виробництва як буття "особливого роду", на нашу думку, методологічно визначало як зміст офіційної економічної ідеології в цілому, так і практичні рішення в сфері планового ціноутворення протягом усього періоду існування радянського суспільства. З позицій ціннісної методології зазначений феномен, крім причин суб'єктивного характеру, має під собою глибинну об'єктивну підставу у формі методологічної неспроможності Марксової ціннісної теорії, первісно взятої на озброєння ініціаторами соціалістичних перетворень.

Обґрунтовано, що виявити справжні закономірності процесу планового ціноутворення господарської системи традиційного соціалізму можливо через комплексний аналіз, що поєднує ціннісні напрацювання трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональної економіки. Так, система ціноутворення за умов державної монополії, у контексті підходу Дж. Гелбрейта, у цілому обумовлюється захисними і позитивними цілями "техноструктури". Більш конкретний ціннісний аналіз, який здійснений Я. Корнаі, визначив, що соціалістичні підприємства відтворювали тенденцію до зростання цін через механізми "затяжного" попиту на ресурси (який обумовлює до того ж феномен стійкого структурного дефіциту) і легалізації тиску витрат виробництва. Наукова школа ліворікардіанського посткейнсіанства пропонує для дослідження проблем планового ціноутворення інструментарій диференціації продукту і цінової дискримінації; теорія СОФЕ, яка методологічно спирається на платформу трудової вартості, формує модель диференційних витрат як підґрунтя цін оптимального плану. У той же час теорія трудової вартості ортодоксального марксизму у своїй завершеній ізоляції - як ідеологія буття економічного часу, "замкнутого на себе", - не змогла адекватно з'ясувати глибинні першопричини дефіциту в економіці і сформувати ціннісну концепцію подолання зростаючої господарської процесуальності. Це обумовило неспроможність і крах усієї соціалістичної системи: як ідеї і як господарської організації.

Відомо, що початок широкомасштабним процесам економічної трансформації в країнах традиційного соціалізму поклала безпрецедентна лібералізація цін і торгівлі. Вона стала формою реалізації ідеологічного синтезу стратегії соціально-економічного "прискорення" і теоретичної конструкції рівноважної ціни ортодоксальної неокласики. Однак можливість прискорення виявилася ілюзорною і на практиці обернулася "пасткою" лінійного часу.

Ціннісне підґрунтя господарської системи традиційного соціалізму становило буття економічного часу, замкнутого "на себе" (що, врешті-решт, і обумовило наростання застійних явищ у всіх сферах громадського життя). Сфера економічного обміну у формі сукупності планових цін (буття економічного простору "особливого роду") жорстко контролювалася і стримувалася адміністративними механізмами. Одноразове радикальне послаблення цих механізмів, спровокувало феномен ціннісної біфуркації і спричинило процеси економічної інверсії. Тим часом ортодоксальна теорія ціни рівноваги, будучи статичною за своєю природою, не відбиває і не регулює зазначені феномени. Як показало дослідження, монетаристські інструменти, відпрацьовані для умов односпрямованого "плину" часу, у стані економічної інверсії підсилили інфляційні "шоки" і тим збільшили головну ціннісну проблему постсоціалістичного суспільства - процес руйнування вартості в його різноманітних формах (спад виробництва, зубожіння населення, декапіталізація економіки, бартеризація господарських зв'язків, деградація економічних і моральних цінностей та ін.).

Одночасно, як визначено, у момент ціннісної біфуркації висвітились і одержали з'ясування багато феноменів, що раніше залишалися в "тіні" як господарської практики, так і наукового знання. Зокрема, оголилася методологічна неспроможність ортодоксальної конструкції неокласичного синтезу; визначилися місце і роль ціни в механізмі функціонування і розвитку системи суспільного господарювання як її ціннісного геному і генотипу. Так, брак оборотних коштів у підприємств на початку проведення реформ став поштовхом до наростання кредиторсько-дебіторської заборгованості на мікрорівні, бартеризації і тінізації економіки в цілому (табл. 1).

Теоретичний аналіз бартерних зв'язків у перехідній економіці інверсійного типу виявив неоднозначність цього феномену. Як зазначається, бартер, з одного боку, запобіг повному розпаду економічної сфери країн СНД, з іншого, - породив ефект "розщеплення" зв'язків і відносин вартості на офіційний (зримий) і неявний (тіньовий) їх сегменти. Бартер означає "відступ" механізмів формоутворення вартості на більш низький щабель, бо припускає, що на товар, виставлений для обміну, формується не одна, а три ціни - грошова, натуральна, контрактна. Одночасно він з небаченою силою висвітлив інституціональну сутність логічної конструкції П. Сраффи через окреслення базисного ядра економіки, а також ідею трудового відновлення світу, яка одержує можливість реалізації через диференціацію продукту і цін. Бартеризація підриває ціннісні засади економічної рівноваги господарської системи та одночасно відновлює їх шляхом упорядкування співвідношення між крайніми рівнями цін і т. ін.

Таблиця 1 Динаміка взаємної (дебіторсько-кредиторської) заборгованості підприємств України за період 1993-2007 рр.

* млн. купоно-карбованців.

Джерело: Тенденції української економіки: Стат. зб. - К., 1998. - Березень. - С. 64; Експрес-інформація Держкомстату України від 14.12.1999. - № 464; від 13.12.2000. - № 396; від 15.12.2003. - № 390; від 15.12.2005. - № 366; від 16.02.2007. - № 34; від 23.11.2007. - № 287с.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таким чином, у точці відліку перехідних процесів інверсійного типу висвітився увесь спектр можливостей економічного вибору і багатоваріантність умов реалізації економічних відносин суспільства. Однак за умов викривлення сутності економічної цінності, її пропорцій і міри позитивний результат ціннісної біфуркації виявляється неможливим. Це простежується на прикладі реалізації того ж бартеру, що міцно вмонтувався у структуру економічних відносин перехідного суспільства переважно як інститут, що маскує процеси руйнування вартості. Він перебудовує "під себе" систему вартісних (фінансових) потоків суспільства і формує відносини "економіки фізичних осіб" з контрактними цінами і деградацією моральних підвалин.

Показано, що процеси руйнування вартості через генетичні механізми грошово-бартерної економіки транслюються на макрорівень постсоціалістичних національних економік, і в такому вигляді останні інтегруються в систему глобального суспільного господарства. А оскільки в країнах зрілого ринку сьогодні цілком сформувалася система інструментів підпорядкування буття економічного часу буттю економічного простору, механізми односпрямованого "перетікання вартості" міцно закріплюють за пострадянськими господарськими комплексами роль сировинних, інтелектуальних і фінансових донорів у структурі нового глобального світоустрою.

На нашу думку, подолання кризи і логіка формування нової системи ціннісних відносин для країн Східної Європи пов'язані з переосмисленням ідеології ортодоксального марксизму і соціально-економічним вибором у дусі логіки Серединного шляху, в організаційно-економічному розумінні - зі здійсненням комплексної промислової політики і формуванням нових засад грошового обігу та кредитної системи. Методологія економічної цінності дозволяє стверджувати, що сучасний розвинений світ будує свої господарські відносини за законами ціни виробництва (виявленими класичною політичною економією і з'ясованими К. Марксом), відповідно до яких метою системи суспільного відтворення є максимізація сукупного, а не індивідуального і групового доходу.

Доведено, що лібералізація економічних відносин, що розгорнулася одночасно з формуванням "нової" економіки, не скасовує цих законів, а лише змінює місцями дві інституціональні підстави зрілої господарської системи, які відображають умови її рівноважного функціонування і стійкого розвитку: інститут ринку досконалої конкуренції і модель ціни виробництва. Взаємозв'язок між цими платформами забезпечує інститут стандартного товару, через який щоразу висвітлюються і погоджуються базисне ядро і небазисна оболонка економічних відносин суспільства, що не дозволяє економічному хаосові і невизначеності досягти критичної маси. Отже, інверсійність характерна не тільки для розвитку господарських систем постсоціалістичних країн; "перехідний" характер економік цих країн є окремим випадком загальної "течії" суспільного господарювання.

ВИСНОВКИ

У дисертації з позицій ціннісної методології виявлено причини, сутність і зміст кризи в сучасній економічній теорії, а також науково обґрунтовано підходи до її подолання через відновлення логіки Серединного шляху як інституціонального русла позитивно релятивістської економічної науки, здатної діяльно перетворювати господарські підвалини суспільного життя.

Системне дослідження логіко-історичного процесу формоутворення вартості і ціни дозволило зробити такі висновки:

1. На межі століть і тисячоліть наростання явищ соціально-економічної процесуальності і невизначеності господарських перспектив актуалізувало проблему суспільного вибору, а разом з нею і глобальний соціальний запит на формування принципово нової логічної парадигми суспільного буття у всіх його проявах. Повною мірою заявила про себе потреба соціально-економічного осмислення теорії відносності. Адекватною відповіддю на зазначений запит є формування релятивістської економічної теорії, здатної відобразити генезис та історичні долі свого об'єкта як складного співбуттєвого утворення в єдиній просторово-часовій системі координат, що містить передумови і можливості багаторівневого вибору суб'єктів у вірогіднісному діапазоні від абсолютної випадковості до жорсткої детермінації.

2. Релятивістська економічна парадигма має забезпечити не просто споглядальне світосприймання, але діяльний світогляд, тобто висвітлити передумови та обґрунтувати механізми трансформування всього різноманіття варіантів можливого соціально-економічного вибору в русло керованої процесуальності. Дійсно, абсолютна свобода вибору, так само як і жорстка причинно-наслідкова його детермінація є лише граничними варіантами (законами) розвитку складних систем; тільки у своєму проміжному, взаємоперетікаючому, відносному стані вони можуть бути адекватно відображені логікою пізнання, що не зводиться до вірогіднісних уявлень і розкриває шляхи конструювання гармонійного порядку з хаосу, на яких знімається сама проблема вибору і супутній їй стан невизначеності перспектив.

Логіку Серединного шляху як русло, що пролягає між двома крайніми (граничними) підходами, покликана сьогодні сформувати економічна наука на підставі теорії економічної цінності.

3. Загальнометодологічний статус теорії економічної цінності у вузькому (у системі економічних наук) і широкому (як ядра філософії господарства) розумінні обумовлюється трансцендентною сутністю поняття і відносин економічної цінності як блага, єдиного в троякій визначеності граничної корисності, вартості і ціни. Субстанцією відносин економічної цінності є буття економічного простору-часу, джерелами - суспільно корисна трудова людська життєдіяльність, що формує умови споживання з боку виробництва, а також рідкісність (обмеженість і різноякісність) господарських благ, що відображує оцінку їх наявності (запасу) для обміну в кожний визначений момент часу крізь призму суспільного розподілу сукупного продукту. Модифікованими (перетвореними) формами економічної цінності є інститути граничної корисності, вартості і ціни як суть убрази процесів взаємного перетікання буття економічного простору-часу в ситуації суспільного вибору, обумовленого відносинами обміну.

4. Трансцендентний характер економічної цінності як інституту (перетвореної економічної форми) розкривається на шляхах її багатоосмислення, багатозначності і багатобуття як єдиної сутності. Перетворена економічна форма у згорнутому вигляді містить всі інші перетворені форми як своє інобуття; її відособленість одночасно означає перетворення - перетікання економічних процесів, форм, відносин і можлива лише як елемент єдиної сутності - Вищого блага. Як сукупність відносних форм і оформлених відносин (трансформ), як внутрішнє занепокоєння економічної форми, що актуалізує економічні процеси і відносини, економічна цінність одночасно виявляється адекватною мірою усіх своїх перетворених форм.

5. Основним інститутом економічної цінності є ціна. Відображаючи взаємне перетікання відносин вартості (буття економічного часу) і граничної корисності (буття економічного простору), інститут ціни є генетичною одиницею системи господарювання, що здатна ефективно синтезувати, зберігати і транслювати соціально-економічну інформацію, забезпечуючи підпорядкування механізмів сукупного суспільного відтворення законам економічної ефективності і соціальної справедливості.

Економічне благо (цінність) як інститут, таким чином, у згорнутому вигляді містить у собі не тільки суто економічну, а й соціальну складову суспільного господарського організму (універсуму).

6. Інститут ціни є умовою, змістом, результатом і мірою соціально-економічного вибору господарських суб'єктів у системі природа - людина - суспільство, яка поєднує природно-технологічні, організаційно-економічні і соціально-економічні зв'язки і відносини. Будь-який індивідуальний вибір у такій системі є лише елементом суспільного вибору та у згорнутому вигляді містить у собі (у своїй ціннісній генетичній пам'яті) всю історичну спадщину минулого вибору, а в ціннісних очікуваннях - усе різноманіття варіантів майбутнього вибору.

Ціна вибору багатоосмислена і з'ясовується в ході взаємодії цінностей, норм і оцінок, яка відображає взаємозв'язок вибору цілей і засобів реалізації господарської діяльності за умов економічних альтернатив.

7. Інститут вибору фокусує ціннісні відносини, поєднуючи економічну цінність зі всіма іншими її формами та проявами і тим закладає основи для формування цілісної інституціональної картини світу. Ціннісне підґрунтя вибору врешті-решт виводить його за межі економічного, націлює на Вище благо, вищий вибір, вибір духовний.

8. Трансцендентна сутність інституту економічної цінності з'ясовується через її конкретизацію у вузькому і широкому розумінні і реалізується, взаємоперетворюючись із суб'єктивного троякого відчуття-точки (кодон) в об'єктивні суспільні відносини (геном), і розгортаючись у багатомірне буття господарювання, інституційну архітектоніку (генетичну конституцію (генотип)) соціально-економічної системи - ціннісний механізм, що забезпечує наступність її рівноважного функціонування і стійкого розвитку.

9. Витоки ціннісної методології як способу гармонійного світопізнання і світоустрою криються в первісному суспільстві; її підвалини були закладені філософами античності і розвинуті теологами середньовіччя.

У найзагальнішому вигляді ціннісна методологія є рефлексією (від пізньолатинського reflexio - "обернення назад"), логікою пізнання об'єкта, законів його функціонування і розвитку через самопізнання діяльного господарського суб'єкта у системі природа - людина - суспільство. Це - самоспоглядання через вихід за власні межі, подолання власного "я"; самозбагнення, що спрямоване назовні, обумовлює сходження до Вищого блага.

10. За умов, коли економіка не відігравала головної ролі у формуванні системи суспільних відносин і інститутів господарського організму, теорія цінності розвивалася переважно зусиллями філософії і релігії. Згодом економічні відносини в системі суспільного господарювання набувають загального характеру, а вартість утворює зміст цільової функції цієї системи. Одночасно повноваження в проясненні ціннісних механізмів функціонування і розвитку суспільного господарювання переходять до економічної теорії.

Наступність ціннісної методології в працях В.Петті, А.Сміта, Д.Рікардо дозволила цим авторам сформувати логіку Серединного шляху - класичне русло течії економічної думки, що відображає методологію перетворених економічних форм.

11. Протягом XX ст. у розвитку економічної науки позначилися дві протилежні тенденції. З одного боку, тут були сформовані теоретичні засади моделі загальної економічної рівноваги і сталого розвитку системи суспільного господарювання; це забезпечило для економічної теорії статус провідної наукової доктрини.

З іншого боку, ціннісний розкол методологічного ядра економічної науки, що позначився в XIX ст., у другій половині XX ст. досяг свого апогею. "Замкнуті на себе" теорія вартості у формі ортодоксального марксизму і маржинальна доктрина у формі конструкції неокласичного синтезу остаточно відійшли від логіки Серединного шляху, спровокувавши кризу економічної теорії і її загальметодологічну неспроможність.

12. Відхилення основних гілок економічної науки від логіки Серединного шляху відбив і ознаменував феномен "суб'єктивізації" ринкової ціни під впливом діяльності підприємництва, великого бізнесу, держави. Інструментальне ставлення до ціни як до знаряддя реалізації корисних цілей господарських суб'єктів, вихолощування її трансцендентної сутності через політику господарської монополії та економічної демократії обумовили ціннісну деградацію самих суб'єктів, від нанорівня до глобального.

13. Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства з підґрунтям у формі мережевої економіки знаменує нову ціннісну модифікацію системи економічних зв'язків, відносин і законів. За умов подальшого подрібнення ціннісних поглядів, масового поширення феноменів символічної цінності явища економічної процесуальності стають більш непередбачуваними, підсилюючи стан невизначеності економічних перспектив на всіх рівнях системи суспільного господарювання.

За умов низької дослідницької потенції традиційної економічної науки відносини економічної цінності все частіше стають предметом аналізу фахівців у сферах філософії, соціології, синергетики, історії, менеджменту, маркетингу і т. ін.; водночас подібні дослідження не є самодостатніми в економічному розумінні внаслідок недосконалості використовуваного тут методологічного інструментарію.

14. Тим часом, ціннісна методологія сьогодні не зникла і не девальвувалася. Методологічну наступність зі спадщиною класичної політичної економії можна чітко спостерігати в працях А.Маршалла, Й.Шумпетера, Ф.Найта, Дж.Кейнса, П.Сраффи, Дж.Робінсон, Дж.Гелбрейта, П.Друкера. Незважаючи на те, що ідеї, підходи, концепції цих та інших авторів сьогодні "сховані на задвірки" офіційної маржинальной доктрини і розглядаються тут як доповнення до теоретичної конструкції неокласичного синтезу, саме вони забезпечували справжні наукові дослідження і творчі "прориви" в економічній теорії протягом XX ст.

15. У 1960-і рр. у надрах логіки Серединного шляху сформувалася нова модель економічної рівноваги. Ця модель як форма реалізації рікардіанської ідеї незмінної міри економічної цінності, передбаченої А.Смітом, була розгорнута в концепції стандартного товару П.Сраффи, що методологічно зімкнула трудову теорію вартості, загальну теорію зайнятості, відсотка і грошей Дж.Кейнса, модель економічної рівноваги Л.Вальраса, інституціональну теорію ціни та економічної рівноваги А.Маршалла - тобто практично всю економічну теорію в єдності її маржинального, вартісного та інституціональних підходів.

Модель стандартного товару можна вважати одним із найважливіших наукових досягнень XX ст. на шляху з'ясування соціально-економічних засад теорії відносності, однак через ідеологічні перешкоди вона дотепер не одержала адекватного осмислення і гідного розвитку в економічній науці.

16. Розмивання засад рівноваги господарської системи сьогодні продовжується, воно відбувається внаслідок модифікації механізмів ринкового ціноутворення. Глобальний виклик буття полягає в тому, що світове суспільне господарювання як універсум перебуває в точці біфуркації. За умов сваволі і хаосу, покладаючись винятково на закони економічної самоорганізації, людство не може зробити глобальний вибір на користь Життя. Новий господарський світоустрій не може бути сформований колишніми методами. Він має будуватися з урахуванням зміни цільової функції економічної системи, колективними зусиллями, на основі відносин доброї волі і довіри між усіма суб'єктами на всіх рівнях господарювання. Методологічне обґрунтування такого порядку з необхідністю вимагає відновлення логіки Серединного шляху.

17. Логіко-історичний процес формоутворення економічної цінності є актуальним, бо він є одночасно "розгортанням історії в сучасність", а отже, становить серцевину теорії перехідної економіки і процесуальності взагалі. Відтворюючи та аналізуючи перетворені економічні форми, економічна теорія здатна сформувати передумови нового світорозуміння і світоустрою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Артемова Т.И. Стоимость и цена: логико-исторический процесс формообразования. - К.: Основа, 2006. - 448 с.

2. Тарасевич В.М., Яременко О.Л., Артьомова Т.І. Інституційне регулювання соціально-економічної динаміки // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. - К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. - С. 181-189 (особистий внесок - з'ясовано ціннісні засади економічної поведінки суб'єктів в умовах ринкової трансформації господарської системи).

3. Артемова Т. Ценностные концепции: от истоков к современности // Бизнес Информ. - 1999. - № 1-2. - С. 40-44.

4. Артемова Т. О приоритетах ценообразования // Бизнес Информ. - 1999. - № 3-4. - С. 32-35.

5. Артемова Т. Современная концепция стоимости: необходимость научного метода анализа // Бизнес Информ. - 1999. - № 9-10. - С. 58-60.

6. Артемова Т.И. Ценность как исходная категория обновляющейся экономической науки // Вісник Харківського державного університету. Економічна серія. - 1999. - № 446. - С. 25-28.

7. Артемова Т. Проблема меры стоимости в различных экономических школах (Ретроспектива взглядов: от старых классиков до современных концепций) // Бизнес Информ. - 1999. - № 17-18. - С. 19-22.

8. Артемова Т. Проблема неценового соизмерения благ в отечественной литературе со времен "военного коммунизма" до неоэкономических концепций // Бизнес Информ. - 1999. - № 23-24. - С. 13-16.

9. Артемова Т.И. Стратегии ценовой политики: выбор оптимального варианта // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту "Народна Українська Академія". - Т.6 / Гол. ред. В.І. Астахова. - Х.: Око, 2000. - С. 356-362.

10. Артемова Т.И. Современная политика цен и доходов в Украине: восстановится ли уверенность в завтрашнем дне? // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 1999. - № 459. - С. 83-88.

11. Артемова Т.И. Экономический оптимум и проблемы ценообразования в условиях хозяйственной трансформации // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Серия: технический прогресс и эффективность производства. - Х., 2000. - Выпуск 122 (в 4 частях). - Часть 2. - С. 171-174.

12. Артемова Т.И. Стоимость и цена производства: эволюция взглядов на проблему трансформации // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2000. - № 482. - С. 35-40.

13. Артемова Т.И. Ценообразование в плановом хозяйстве: экономическая драма в девяти сценах // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2001. - № 508. - С. 7-11.

14. Артемова Т.И. Рынок несовершенной конкуренции и ценовые модели его регулирования // Коммунальное хозяйство городов. Научно-технический сборник Харьковской государственной академии городского хозяйства. Серия экономическая. - Выпуск 26. - К.: Техніка, 2000. - С. 107-111.

15. Артемова Т.И. К релятивистской парадигме экономической науки : попытка высветления ориентиров // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - Х., 2001. - № 502. - С. 343-350.

16. Артемова Т.И. Воспоминания о будущем: национальная экономическая стратегия в ракурсе ценностных отношений // Стратегія економічного розвитку України. Науковий збірник. - Вип. 3 (10). - К.: КНЕУ, 2002. - С. 107-115.

17. Артемова Т.И. Методология институционализма в контексте теории стоимости // Економіка і прогнозування. - 2003. - №3. - С. 108-118

18. Артьомова Т.І. Еволюція ринкових механізмів ціноутворення // Економічна теорія. - 2004. - №1. - С. 43-55.

19. Артьомова Т.І. Витоки ціннісних відносин // Економічна теорія. - 2005. - №1. - С. 3-16.

20. Артемова Т.И. Институт экономической власти в контексте взаимосвязи с отношениями собственности и стоимости // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 103-3. - Донецьк, ДонНТУ, 2006. - С. 58-61.

21. Артемова Т. Об условиях и предпосылках хозяйственной сбалансированности в переходной экономике инверсионного типа // Бизнес Информ. - 2007. - № 6. - С. 3-8.

22. Артемова Т. Предпосылки реализации концепции человеческого развития в экономике современной Украины: институциональный аспект // Бизнес Информ. - 2007. - №7. - С. 3-7.

23. Артьомова Т.І. Інститут міри економічної цінності // Економічна теорія. - 2007. - №3. - С. 35-55.

24. Артемова Т.И. Ценообразование как важнейший объект экономической теории и практики рыночного хозяйствования // Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: В 4-х томах. - Т.1. - Дніпропетровськ: РИК НГА України, 1999. - С.41-42.

25. Артемова Т.И., Морозикова Т.В. Ценообразование в Украине в условиях рыночной трансформации // Вісник Харківського університету. Серія “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова”. - Частина І. - Х., 2000. - № 456. - С. 203-206.

26. Артемова Т.И. О международных стандартах методологии экономического анализа ценности: опыт участия в сессии университета конвертируемого образования // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: педагогіка і психологія. - К., 2000. - С. 68-70.

27. Артемова Т.И. Гуманитаризация профессионального образования в условиях изменяющихся приоритетов экономической ценности // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. - К., 2000. - С. 71-77.

28. Артемова Т.И. Эсхатология хозяйства С.Н.Булгакова: критика трудовой теории ценности и осмысление трудового восстановления мира // История христианства и современность. Материалы международной научно-практической конференции. - Одесса: ХГЭУ, 2000. - С.134-137.

29. Артьомова Т.І. Монетарна політика в системі економічних відносин перехідного суспільства: методологічні аспекти аналізу // Стратегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування. Матеріали науково-практичної конференції. - К.: ІЕПр НАН України, 2003. - С. 71-73.

30. Артемова Т.И. Ценностные основания института общего экономического равновесия хозяйственных структур // Інституційна архітектоніка та механізми економічного розвитку. Матеріали наукового симпозіуму. - Х.: ХНУ, 2005. - С. 192-196.

31. Артьомова Т.І. Тенденції розвитку світових ринків промислової продукції за умов "нової економіки" // Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції. Тези доповідей: В 2-х т. - Т. 1. - К.: Укр ІНТЕІ, 2006. - С. 84-87.

32. Артьомова Т.І. Особливості функціонування грошово-кредитної системи за умов економічної демократії: теоретичний аспект // Стратегія соціально-економічного розвитку України та пріоритети грошово-кредитної політики: Матеріали науково-практичної конференції. - К., 2007. - С.180-184.

33. Артьомова Т.І. Рівноважні засади демократичного світоустрою в контексті методології економічної цінності // Матеріали шостої міжнародної науково-теоретичної конференції "XXI століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія". - К., 2007. - С.15-17.

Размещено на Allbest.ru