Інвестиційна складова економічної безпеки

Оскільки інвестиційна політика може визначатися, з одного боку, як невід'ємна частина системи більш високого рівня, а з другого боку, як цілісна система, що має власну внутрішню структуру, таке системне розуміння дає змогу вибудувати ієрархічну конструкцію. Як свідчить аналіз, системний підхід надає можливість виокремити три головні умови її результативності, а саме: 1) наявність інвестиційних можливостей, тобто фінансових ресурсів (власні засоби + доступні кредити + залучений акціонерний капітал + реальні іноземні інвестиції), які можна було б вільно спрямовувати на розвиток виробництва; 2) існування у потенційних інвесторів реальних інвестиційних намірів; 3) сформованість цивілізованого середовища для здійснення інвестиційних вкладень. Тільки послідовне і взаємозалежне вирішення цих трьох груп питань створить певні передумови для нормалізації інвестиційної діяльності.

Раціональна та ефективна інвестиційна політика в сучасних умовах має відповідати певним вимогам і насамперед бути перспективною (а не одномоментною). Для цієї політики мають бути характерні такі моменти: по-перше, вона має забезпечити об'єктивно достатній для розвитку економіки в цілому, галузей, регіонів і соціальних витрат рівень інтенсивності капітальних вкладень; по-друге, у частині державних вкладень вона має ґрунтуватися на суворо збалансованих бюджетних і позабюджетних асигнуваннях і стимулювати цільове та ефективне використання інвестиційних ресурсів з урахуванням інфляції; по-третє, вона покликана забезпечити нормальні цивілізовані умови для приватних інвесторів, які створюють джерела інвестиційних можливостей та мають певні інвестиційні наміри.

Комплекс принципів інвестиційної політики доцільно розділити на: концептуальні, ціннісні та для прогнозування інвестиційної політики.

Цілями інвестиційної політики для макрорівня визначені такі: економічне зростання країни; досягнення зовнішньої і внутрішньої стабільності; підвищення соціальної захищеності населення; прагнення до максимізації суспільного добробуту; забезпечення приросту вкладень капіталу в економіку (реальний сектор); зміна пропорцій у формах реального і фінансового інвестування; забезпечення зростання рівня прибутковості інвестицій і сумарного доходу від інвестиційної діяльності; зміна технологічної і відтворювальної структури капітальних вкладень; зростання економічної ефективності; зростання кількості нових робочих місць.

Цілі інвестиційної політики на мікрорівні визначені як: максимізація прибутку; максимізація добробуту акціонерів; максимізація вартості акції; максимізація обсягів виробництва з урахуванням попиту, мінімізація витрат, пов'язаних зі здійсненням інвестиційного проекту і його успішним використанням; максимізація річного обсягу виробництва на одиницю інвестиційних витрат; підвищення частки ринку; максимізація завершального стану інвестора; побудова політики і практичної діяльності таким чином, щоб збільшувалося суспільне надбання.

Основними засадами державної інвестиційної політики в Україні на найближчу перспективу має бути передбачено: збільшення обсягів капітальних вкладень суб'єктів господарювання за рахунок прибутку і нової амортизаційної політики; впровадження кредитних джерел бюджетного фінансування інвестицій; збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, що формуються на фондовому ринку та за рахунок заощаджень населення; запровадження економічного механізму страхування інвестиційних ризиків; припинення практики внесення змін до законодавства, що визначає режим інвестиційної діяльності в Україні та забезпечення його стабільності; створення Українського банку реконструкції і розвитку.

Важливе місце у реалізації інвестиційної політики має займати принцип формування та опори на соціальний капітал суспільства. Соціальний капітал визначають як ступінь громадянської готовності членів суспільства працювати, існування соціальних норм, сприятливих для колективної дії та ступінь довіри до суспільних інститутів, а також інвестиції індивідами у соціальні мережі. В цих інтерпретаціях соціальний капітал сприяє економічному виробництву, обміну та відтворенню, і головне, - сприяє формуванню інвестиційного клімату. Соціальний капітал є необхідним для формальних інститутів у тому числі - інвестиційних.

Сучасні інвестиційні процеси, що є основою матеріалізації економічної безпеки, пов'язуються з розвитком науково-технічного прогресу та інноваціями як його ядром.

Дослідження найбільш вагомих чинників впливу на інноваційний розвиток України потребує визначення основних причин відставання країни за основними складовими технологічного індексу, насамперед, тих, що пов'язані з інвестиційною складовою. Недостатній рівень фінансування науково-технічної сфери економіки є головною загрозою її інноваційно-технологічній безпеці. Досвід розвинутих країн показує, що оптимальним для України пороговим значенням показника фінансування витрат наукової та науково-технічної діяльності має бути 2 % від ВВП.

Нейтралізації інноваційно-технологічної загрози сприятиме: 1) прийняття змін до законодавчих актів щодо оподаткування, згідно з якими розмір бази оподаткування прибутку підприємств та організацій має зменшуватися на суму коштів, яка була ними спрямована безпосередньо на науково-технічну та інноваційну діяльність; 2) запровадження у практику заходів державного страхування можливих ризиків від інноваційної діяльності; 3) розвитку сучасної інноваційної інфраструктури; 4) обмеження кола пріоритетних для державного фінансування наукових напрямів тими, де ще існує відповідний інтелектуальний потенціал і науково-технологічна база; 5) створення та активної діяльності фінансово-промислових груп в Україні, стимулювання інноваційного підприємництва і венчурного бізнесу; 6) сприяння комерціалізації результатів НДДКР на внутрішньому і зовнішньому ринках; 7) співпраця у міжнародних проектах, що має на меті запозичення світового досвіду з організації та фінансування функціональних систем інноваційного розвитку.

Ключове стратегічне завдання інноваційно-технологічної безпеки полягає у тому, щоб через реалізацію традиційних конкурентних переваг перейти до створення переваг у наукомістких високотехнологічних галузях. Мова йде про мобілізацію фактора динамічної конкурентної переваги, що має самовідтворювальну природу. Для цього необхідні масштабні заходи з оновлення системи організації наукових досліджень та освоєння їх досягнень; розширення зв'язку "наука-технологія-виробництво" на "наука-технологія-виробництво-екологія"; сприяння кадровому забезпеченню інноваційної діяльності та з цією метою розвитку системи національної освіти.

Державна інноваційна політика має бути спрямована на забезпечення збалансованої взаємодії наукового, технічного і виробничого потенціалів, розробку та впровадження механізму активізації інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва, поширення інновацій в усіх сферах національної економіки. Для підтримки інноваційної діяльності держави запропонована низка фінансових, фіскальних, правових, структурних, економічних інструментів підтримки інновацій.

Розділ 4 "Оцінка та прогнозування інвестиційної безпеки" висвітлює методи, шляхи та способи вивчення середовища економічної діяльності на макро- та мікрорівні щодо інвестиційної безпеки. Це дає можливість застосувати методи системного аналізу і використання логіко-математичного апарату.

Оцінка макросередовища передбачає врахування багатьох моментів, а саме: політичної і соціально-економічної ситуації в країні і регіоні; стану ринкового середовища; інфраструктури ринку, технологічних чинників. Система показників-індикаторів інвестиційної безпеки, що складає критеріальну базу, має враховувати такі моменти: по-перше, можливість використання параметрів усіма органами державної влади; по-друге, бути сумісною з чинною системою статистичного обліку, планування і прогнозування; по-третє, бути простою для використання при поточному моніторингу інвестиційної безпеки і прогнозування впливу факторів, що детермінують інвестиційну безпеку.

Формування системи індикаторів інвестиційної безпеки включає таку класифікацію показників: 1) показники критеріального типу, за значеннями яких можна зробити висновок про стан інвестиційної безпеки; 2) показники, що прямо формують індикативні показники інвестиційної безпеки; 3) показники, які опосередковано формують стан інвестиційної безпеки або відображають її вплив на стан інших сфер. Дана класифікація дає можливість визначити стан справ у реальному секторі економіки, оцінити ступінь ризикованості інвестиційних вкладень у ту чи іншу галузь (регіон), а також правильно сформулювати цільові настанови, необхідні для ліквідації факторів, які негативно впливають на інвестиційну безпеку.

Склад індикативних показників, що входять у кожний із блоків, включає: відсоток збиткових підприємств; індекси інвестицій в основний капітал; кількість малих підприємств; кількість об'єктів, що змінили форму власності; частка у загальному обсязі прямих іноземних інвестицій; кількість використаних об'єктів промислової власності; кількість населення, залученого до роботи у даній галузі; вивільнення працівників.

Необхідність даних показників для діагностики інвестиційної безпеки держави викликана такими обставинами. По-перше, вони подаються офіційною статистикою, тим самим є сумісними з існуючою системою статистичного обліку, планування і прогнозування. Використання інших показників є неможливим через те, що вони є недоступними і не публікуються в статистичних довідниках. По-друге, дані показники є найбільш показовими для характеристики інвестиційної безпеки.

Одним з головних етапів діагностики інвестиційної безпеки є класифікація станів. Мета класифікації станів інвестиційної безпеки (країни, регіону, галузі) полягає у встановленні рівнів безпеки по кожному індикативному блоку з подальшим віднесенням стану до певного класу в залежності від ступеня важкості ситуації. При цьому виділяються такі рівні (зони) кризовості: нормальний стан (Н); передкризовий стан (ПК); кризовий стан (К).

Оскільки більшість індикативних показників, які використовуються для проведення аналізу, мають різні одиниці виміру (наприклад, тисяча осіб, тисяча підприємств, проценти), то це може значною мірою вплинути на результати застосування математичних методів аналізу даних. Тому для усунення даного впливу на процедуру класифікації вся вихідна інформація була пронормована відносно середніх показників.

Проведене нормування фактично визначає, наскільки відхиляється кожний конкретний об'єкт (в нашому випадку вид економічної діяльності) від середнього значення (тобто рівноважного стану економічної системи).

Для проведення аналізу стану інвестиційної безпеки може бути використано дві методики. Перша методика є простішою у розрахунках, тобто її можна використовувати на етапі попереднього аналізу інвестиційної безпеки певних видів економічної діяльності. Друга методика дає можливість більш значущо врахувати взаємозв'язок між окремими видами економічної діяльності, але є складнішою у порівнянні з першою методикою.

Перша методика аналізу стану інвестиційної безпеки має такий алгоритм. Визначається принцип утворення груп об'єктів. Пропонується утворювати групи за принципом відмінності, або в термінах кластерного аналізу, - віддаленості від стану рівноваги. В одну групу об'єднуються ті об'єкти, які характеризуються рівною (більш однаковою) відстанню від рівноважного стану. Одержані результати дають можливість оцінити стан інвестиційної безпеки кожного виду економічної діяльності відносно рівноважної точки. держава інвестиція безпека законодавство

Отримані значення відстаней дають можливість виділити ту кількість зон, яка визначена потребами аналізу.

Друга методика має такий алгоритм. За допомогою методів кластерного аналізу набір об'єктів розділяється на основні класи (зони). Застосовуючи дискримінантний аналіз, знаходимо граничні значення, що розділяють основні зони. В кожній окремій зоні проводять розподіл на підзони, кількість та розмір яких залежить від мети дослідження.

Етап 1. На даному етапі проводиться аналіз кризовості ситуації. Розподіл ситуації за ступенями кризовості на класи - нормальний (Н); передкризовий (ПК); кризовий (К) - проводиться на основі класифікації об'єктів за окремими групами. Для проведення кластеризації необхідно визначити правило для об'єднання двох кластерів, тобто правило, що дає змогу встановити відстань між кластерами. Тут існують різні можливості. Одним з найефективніших методів є метод Уорда. Він мінімізує внутрішньогрупову суму квадратів (ВСК) відхилень для будь-яких двох кластерів, що можуть бути сформовані на кожному кроці. Тобто розглядається сума квадратів відстаней між кожною точкою (об'єктом, показником) і середньою по кластеру, що містить дану точку.

На кожному кроці об'єднуються ті два кластери, для яких збільшення внутрішньогрупової суми квадратів (4.3) є мінімальним.

Етап 2. На другому етапі за допомогою процедури дискримінантного аналізу визначаються граничні значення між основними рівнями кризовості - класами нормальних і передкризових станів та між класами передкризових і кризових станів. Визначення цих граничних значень надасть можливість у подальшому провести поверхні, що відокремлюють основні рівні кризовості один від одного.

Етап 3. Розподіл на зони та підзони кризовості виконується з використанням методу січних поверхонь. В нашому випадку в якості січної поверхні, що розділяє зони та підзони, розглядається гіпершар, тобто сукупність точок багатовимірного простору, що рівновіддалені від початку координат.

Етап 4. На цьому етапі проводиться розподіл основних зон на підзони. Визначення кількості підзон залежить від мети та кількості об'єктів дослідження. Для детальнішого аналізу можна зону передкризового стану розподілити на три підзони: початкова (припустима) передкриза (ПП); передкриза, що розвивається(РП); критична передкриза (КП). Кризовий стан також можна розподілити на три підзони: нестабільна криза (НК); загрозлива криза (ЗК); критична (катастрофічна) криза (КК).

Етап 5. На цьому етапі проводиться визначення відстані до об'єкта через модуль його радіус-вектора

Етап 6. На даному етапі проводиться класифікація об'єктів на основі граничних значень кризовості досліджуваних об'єктів.

Запропоновані методики мають універсальний характер і можуть бути застосовані для аналізу не тільки між різними видами економічної діяльності, а також аналізу стану інвестиційної безпеки у певному виді економічної діяльності країни по роках та у порівняльному аналізі рівня інвестиційної безпеки між видами економічної діяльності різних країн.

Згідно запропонованих методик проведемо оцінку стану інвестиційної безпеки в економіці України за 2004 рік. До зони нормального стану відносяться транспорт та зв'язок, колективні, громадські та особисті послуги, готелі та ресторани; до зони передкризового стану відносяться сільське господарство, операції з нерухомістю, фінансова діяльність, будівництво і охорона здоров'я; до зони кризового стану відносяться освіта, оптова й роздрібна торгівля, промисловість (дані табл. 2).

Отже, найкращий стан у сфері інвестиційної безпеки за 2004 р. у порівнянні з іншими видами економічної діяльності мають транспорт та зв'язок, найгірший стан - промисловість.

Таблиця 2. Відстань об'єктів аналізу від точки рівноваги економічної системи

Друга методика оцінки класифікації видів економічної діяльності щодо стану інвестиційної безпеки показує, що нормальний стан в економіці відсутній. Транспорт та зв'язок, колективні, громадські та особисті послуги, готелі та ресторани перебували у передкризі, що розвивається. Сільське господарство, операції з нерухомістю, фінансова діяльність, будівництво, охорона здоров'я знаходились в критичній передкризі. Галузь освіти перебувала в нестабільній передкризі. Стан інвестиційної безпеки в оптовій та роздрібній торгівлі перебував на рівні загрозливої кризи. Інвестиційна безпека у галузі промисловості знаходилась в глибокому критичному стані, про що свідчить досить значна відмінність її радіус-векторів від граничного значення радіус-вектора підзони (табл. 3).

Таблиця 3. Класифікація видів економічної діяльності за рівнями кризовості (2004 р.)

Отже, аналіз стану інвестиційної безпеки в економіці України за другою методикою у 2004 р. свідчить, що в цілому переважаюча більшість видів економічної діяльності перебувала у передкризовому стані. Особливу тривогу щодо інвестиційної безпеки викликає стан інвестиційної діяльності у сферах оптової та роздрібної торгівлі, промисловості.

З рисунку видно, що в цілому за ці роки особливих змін щодо покращання рівня інвестиційної безпеки не відбулося. В цілому зберігається інвестиційна криза в економіці. Ті невеликі зміни, що спостерігалися у сфері інвестиційної безпеки, були результатом не стільки об'єктивних умов, а наслідком деяких тактичних рішень та заходів попередніх урядів. Отже, це ще в більшій мірі вимагає прийняття невідкладних рішень, які мають призвести до докорінних змін в інвестиційній сфері.

Методологія аналітичного планування дає змогу спрогнозувати перебіг процесів, які не мають числового виміру. В умовах нестабільності прогноз та передбачення ситуації на інвестиційному ринку України із застосуванням традиційних економіко-математичних методів призводить до звичайної екстраполяції минулих тенденцій на майбутнє, прийняття не досить адекватних управлінських рішень. У зв'язку з цим відчувається гостра потреба середньострокових та довгострокових прогнозів стану інвестиційного ринку, а разом з тим і визначення рівня інвестиційної безпеки. Тому доцільно в даному випадку для прогнозування використовувати методи аналітичного моделювання (системний аналіз та метод аналізу ієрархій), які були неодноразово випробувані під час прогнозування перебігу процесів, які не мають числових характеристик.

У дослідженні використані такі найбільш імовірні прогнозні сценарії, як "песимістичний", "імовірний", "оптимістичний". Ці сценарії описуються за допомогою певних потоків змінних стану інвестиційної безпеки України, визначених експертами. Результати розрахунків показали, що майбутній стан ринку інвестицій та стану інвестиційної безпеки, певною мірою зумовлюватиметься економічними (32,53 %), політичними (27,47 %) соціальними (14,36 %), та технологічними (25,64 %) чинниками. Очікувані рівні впливу суб'єктів на стан інвестиційної безпеки показали, що найвпливовішими оцінюються дії органів державної (28,86 %) та регіональної (23,15 %) влади, підприємства (18,12 %), національні та міжнародні фінансово-кредитні інститути (20,72 %) та відносно незначний вплив фізичних осіб (9,15 %). Отримані дані свідчать про існування сильних суб'єктивістських впливів на формування інвестиційного ринку та інвестиційної безпеки.

Синтез експертних суджень дає змогу зробити висновок, що найбільш вірогідним є реалізація сценарію "оптимістичний" - 48,67 %, однак вагомою 32,17 % залишається проекція "імовірний". Експерти вважають, що за умов економічного зростання майбутній стан інвестиційної безпеки за сценарієм "песимістичний" малоймовірний - 19,16 %. Це свідчить про очікування позитивних зрушень на інвестиційному ринку за умов спільної дії усіх суб'єктів економічних відносин на ринку інвестицій.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні місця і ролі інвестиційної складової у формуванні економічної безпеки країни, яка знаходиться в умовах системної трансформації. Це дало можливість отримати такі результати:

1. Концепція економічної безпеки як розвитку базується не на боротьбі з небезпеками, а на розвиткові власних внутрішніх сил. І тому небезпека за такого підходу являє собою не тільки те, що заперечує існування суб'єкта, системи, а, насамперед, те, що загрожує особистісному самоствердженню, прогресу економічної системи.

2. Інвестиційна складова - це особлива підсистема економічної безпеки, що створює передумови для розвитку соціально-економічних відносин. У дослідженні структури інвестиційної складової пропонується враховувати: спосіб включення інвестиційної складової в систему економічної безпеки; диференціацію інвестиційної складової за різними рівнями економіки (країна, регіон, галузь, підприємство); врахування синергетичної властивості інвестиційної складової економічної безпеки; оцінку внеску у формування інвестиційної складової різних чинників; оцінку ризиків.

3. Інвестиційна безпека означає процес забезпечення такого стану інвестиційної сфери, за якого економіка здатна зберігати і підтримувати достатній рівень інвестиційних ресурсів в умовах дії внутрішніх і зовнішніх загроз, що є необхідним для забезпечення стійкого розвитку і соціально-економічної стабільності країни, зростання конкурентоспроможності національної економіки та добробуту населення. Інвестиційна безпека - це і стан, і процес. З одного боку, вона характеризує досягнутий рівень використання інвестиційних ресурсів в економіці, а з іншого - визначає процес та напрями ефективного їх використання.

4. Організаційними складовими гарантування інвестиційної безпеки є розроблення програми підвищення конкурентоспроможності економіки України, наповнення новим змістом роботи Агентства з питань іноземних інвестицій, яке має стати Національним агентством інвестиційної політики, введення в практику управління моніторингового контролю за виконанням програмних заходів, змін у індикаторах інвестиційної безпеки та конкурентоспроможності в регіональному розрізі та у міжнародних порівняннях.

5. Головним критерієм інвестиційної безпеки є конкурентоспроможність економіки, що досягається у динаміці. Методологія визначення критеріального рівня інвестиційної безпеки дає можливість виділити позитивний та нормативний аспекти інвестиційної безпеки. Позитивний аспект інвестиційної безпеки виступає як поєднання захищеності і розвитку національної економіки. З позицій захищеності інвестиційна безпека передбачає подолання певних загроз і досягнення критеріального рівня соціально-економічних показників. З позицій розвитку інвестиційна безпека означає реалізацію необхідних темпів економічного зростання. Нормативний аспект оцінки інвестиційної безпеки виступає як поєднання стану і процесу розвитку, що гарантовані державою. Кінцевою метою цього поєднання є конкурентоспроможність економіки, а засобом її досягнення є інструменти індикативного регулювання інвестування та механізми саморозвитку

6. Політика підвищення конкурентоспроможності національної економіки на основі реалізації механізму інвестиційної безпеки має використовувати зрозумілі та загальноприйнятні для суб'єктів економіки інструменти: 1) баланс інтересів, який має поширюватися на всі сфери економіки і об'єкти економічних відносин; 2) паритетність розвитку секторів економіки, що передбачає встановлення для них рівноцінних умов розвитку: посилення процесів капіталотворення, збільшення джерел розширеного відтворення, стимулювання високої продуктивності праці, ресурсозбереження, інноваційної діяльності тощо; 3) недопущення монопольної поведінки; 4) стимулювання інноваційної активності національного бізнесу, на який має спиратися інвестиційна безпека національної економіки; 5) ресурсозбереження, що передбачає розробку планів ефективного використання усіх видів виробничих ресурсів у галузях, видах економічної діяльності; 6) комплексність та узгодженість нормативних актів, що має створити національному виробникові максимально сприятливі умови через стабільність та гарантованість; 7) вирівнювання економічного розвитку регіонів як чинника посилення конкурентоспроможності національної економіки; 8) підвищення рівня життя населення.

7. Пріоритетними напрямами економічної політики забезпечення інвестиційної безпеки та підвищення рівня конкурентоспроможності мають стати: створення сприятливого макроекономічного та підприємницького середовища, сприяння розвитку підприємництва, створення інноваційних кластерів, інвестування у людський капітал та соціальний капітал заради скорочення регіонального та структурного безробіття, детінізація економіки, захист власників та посилення ефективності і прозорості використання державних фінансів.

8. Механізм реалізації інвестиційної безпеки являє собою сукупність організаційно-економічних форм, за допомогою яких реалізується система відносин інвестиційного комплексу. Цей механізм можна визначити як спосіб організації взаємодії елементів системи. Таке розуміння механізму інвестиційної безпеки дає змогу визначити його структуру в системі економічної діяльності суспільства. По-перше, усі зв'язки та залежності, характерні для інвестиційної політики та інвестиційного комплексу, розкриваються в системі організаційно-економічних форм. По-друге, утворюючи певний пласт економічних відносин - організаційно-економічних - механізм реалізації інвестиційної безпеки об'єднує усі фази інвестиційного циклу в одне ціле: від формування умов і джерел інвестування до отримання прибутку суб'єктами інвестування та утилізації використаного устаткування. По-третє, виступаючи формою економічних відносин, механізм реалізації інвестиційної безпеки гарантує єдність в системі економічних інтересів у інвестиційній сфері і розв'язання виникаючих суперечностей.

9. Механізм реалізації інвестиційної безпеки як система має такі складові: ринковий механізм реалізації, державний механізм регулювання інвестиційними процесами й управління інвестиційною діяльністю та механізм інвестиційного партнерства. Цілісність механізму інвестиційної безпеки визначається, з одного боку, залежністю його елементів, за якої зміна одного з них призводить до зміни інших, з іншої - цілісність виступає в якості міри його розвитку, критерію рівня його зрілості.

10. Інвестиційна безпека має суперечливий характер. З одного боку, відбуваються процеси адаптації та модернізації; наука дедалі більшою мірою прагне відповідати вимогам економічної діяльності; здійснюються спроби пошуку української ніші на світових ринках; високими темпами розвиваються деякі виробництва та послуги у сфері хай-тека. З іншого боку, існують проблеми і негативні тенденції, що не сприяють формуванню необхідної інноваційно-інвестиційної безпеки. Вони особливо помітні при міжнародних порівняннях: рівні та тенденції фінансування не відповідають ні потребам України, ні практиці лідерів світової економіки; має місце відрив української науки за результатами реалізації відкриттів і винаходів, за рівнями технологічного розвитку, за ефективністю державних науково-технічної та інноваційної політик не тільки від розвинутих країн, але й від країн, що розвиваються.

11. Інноваційна складова інвестиційної безпеки має базуватися на складній системі взаємозв'язків інститутів, які "виробляють" різні типи знань, управляють їх потоками, розподіляють їх, і визначаються тим, у який спосіб основні діючі особи цих процесів взаємодіють одна з одною. Урядові структури мають формувати інституціональний профіль системи, який багато в чому визначається такими залежними від них факторами, як режим функціонування підприємницького середовища, рівень і міра орієнтації фундаментальних досліджень на ринок, система мотивації науково-дослідницької активності, її спрямованість у бік виробництва, організація сектора вищої освіти.

12. Формування інвестиційної політики будь-якого рівня відбувається в певній послідовності і реалізується як об'єктивний процес, що підпорядкований певним закономірностям соціально-економічного розвитку та має певну концептуальну модель. Її основними елементами виступають: 1) аналіз соціально-економічної ситуації; 2) визначення цілей, завдань, пріоритетів інвестиційної політики; 3) оцінка засобів та шляхів формування інвестиційних джерел; 4) діагностика інвестиційної безпеки.

13. Пріоритетними напрямами інвестиційної політики у контексті інвестиційної безпеки мають стати: розширення потенційних джерел для інвестицій; створення умов, що стимулюють перетворення нагромаджень в інвестиції; застосування для раціонального використання бюджетних засобів системи цільових програм різного рівня (державних, спільних державно-регіональних, регіональних, регіонально-муніципальних тощо); формування за допомогою державної регіональної інвестиційної політики на основі місцевих ініціатив механізмів залучення інвестицій, насамперед у сферу пріоритетних галузей регіональної економіки, з урахуванням місцевих умов; створення конкурентного середовища у всіх сферах пріоритетних галузей економіки, без якої монополізм буде перешкоджати структурним зрушенням; надання допомоги держави в активізації інвестиційної активності корпорацій; максимальне врахування приватного інтересу та усунення того, що перешкоджає фірмам і населенню в їхній економічній і інвестиційній активності; зниження загальної невизначеності, встановлення рівнів інвестиційної безпеки для учасників інвестиційної діяльності.

14. Основними проблемами інвестиційної політики реального сектора економіки, що вимагають негайного і послідовного вирішення на сучасному етапі, є такі: розподіл конкретних функцій управління інвестиційним процесом і відповідних прав та відповідальності між керівними структурами п'яти рівнів (державного, галузевого, регіонального, муніципального і підприємства). Розробка чіткого механізму взаємодій цих органів управління інвестиційним процесом; побудова вибіркової та адресної системи фінансування інвестиційних проектів; реалізація "самофінансування" інвестиційних і господарських рішень підприємствами і регіональними органами влади у разі скорочення бюджетного фінансування; активізація банківської системи кредитування учасників інвестиційного процесу; розробка системи конкурсу інвестиційних заявок і процедури державних і банківських оцінок порівняльної пріоритетності проектів як об'єктів фінансування; розробка законодавчої і нормативно-правової бази, що стимулює інвестора до ініціативної діяльності і знижує до мінімуму інвестиційні ризики; удосконалення та підвищення надійності прогнозування ринкової кон'юнктури та умов "зовнішнього середовища" на тривалу перспективу; комплексний аналіз економічних, екологічних і соціальних наслідків здійснення великомасштабних інвестиційних програм; техніко-технологічне відновлення основного фонду через нове будівництво, реконструкцію та модернізацію основної частини перспективних підприємств; реструктуризація і перепрофілювання підприємств, що не забезпечують конкурентоспроможності в ринковій системі господарювання.

15. Формування і розвиток національної системи інвестиційної безпеки можливе лише на основі розробки та застосування відповідної методології, яка б включала чіткий алгоритм процедури створення системи пріоритетів, правила і принципи його реалізації, інституціональні та оціночні критерії. Запропонована і проведена діагностика інвестиційної безпеки показує, що особливу значущість набуває формування системи індикаторів інвестиційної безпеки. Встановлено, що дані індикатори мають задовольняти таким умовам: 1) бути взаємопов'язаними в рамках загальної схеми діагностики, що проводиться на державному, регіональному та галузевому рівнях; 2) відповідати переліку основних загроз інвестиційної безпеки; 3) бути кількісно обмеженими та достатньо простими для розрахунків; 4) синхронізовуватися у часі.

16. Концепція інвестиційної безпеки може бути побудована на основі комплексного методичного підходу і включати такі блоки: виявлення і класифікація загроз інвестиційної безпеки; визначення та групування об'єктів моніторингу інвестиційної безпеки; формування сукупності показників і бази даних для діагностики інвестиційної безпеки; проведення індикативного аналізу по кожному індикативному блоку інвестиційної безпеки; проведення індикативного аналізу щодо ситуації інвестиційної безпеки в цілому; оцінка ситуації щодо стану інвестиційної безпеки в цілому по території, що дасть змогу вжити активних заходів щодо забезпечення безпеки; розробка концепції моніторингу і програмно-цільових заходів щодо сценаріїв для ліквідації, нейтралізації й ослаблення дії загроз інвестиційної безпеки.

17. Аналіз стану інвестиційної безпеки в економіці України свідчить, що в цілому всі види економічної діяльності знаходяться в кризовому стані та відрізняються один від іншого різними рівнями кризовості. У готельно-ресторанному комплексі та колективних, громадських та особистих послугах ситуація перебувала в початковій передкризі. Сфера операцій з нерухомістю знаходилась в критичній передкризі. Галузь фінансової діяльності перебувала на межі передкризового та кризового станів і за умови відповідних заходів ситуація щодо інвестиційної безпеки могла в ній покращатись. Стан інвестиційної безпеки у сферах освіти, сільського господарства та охорони здоров'я перебував на рівні загрозливої кризи. Інвестиційна безпека у галузях оптової й роздрібної торгівлі, промисловості знаходилась в глибокому критичному стані. Особливу тривогу щодо інвестиційної безпеки викликає стан інвестиційної діяльності у сферах оптової та роздрібної торгівлі, промисловості.

18. Результати і висновки дослідження дають змогу проводити комплексне вирішення проблем активізації інвестиційної діяльності, що має на меті гарантування економічної безпеки. Дана наукова розвідка також може бути використана державними органами для розробки державної стратегії розвитку економіки, формування інвестиційної політики для розробки нормативних і законодавчих актів, які регламентують інвестиційні процеси на державному, регіональному та галузевому рівнях: Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Радою національної безпеки та оборони, Національним інститутом стратегічних досліджень.

Публікації автора за темою дисертації

Монографії, навчальні посібники, підручники:

1. Кириленко В.І. Інвестиційна складова економічної безпеки: Монографія. - К.: КНЕУ, 2005. - 232 с. (13,25 друк. арк.).

2. Комп'ютерна модель управління оборонними ресурсами "DRMM": сучасний стан та перспективи розвитку. Монографія / За редакцією В.Л. Шевченка. - К.: Головне управління особового складу та організаційно-мобілізаційної роботи ГШ ЗС України, ННДЦ ОТ і ВБ України, 2004. (13,75 д.а., з яких автору належить 0,7 др. арк., у т. ч. розділ: 3.1. Сутнісні характеристики планування в економічній системі (автору належить дослідження сутності, місця і ролі економічної безпеки в економічній системі).

3. Бєляєв О.О., Диба М.І. Кириленко В.І., Комяков О.М. Система економічних законів і категорій: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. (10,23 др. арк., з яких автору належить 1,2 др. арк., у т. ч. розділи: 4. Загальні закони ринкової економіки (у співавторстві з М.Дибою, автору належить дослідження маржиналізму як методології економічних досліджень, законів попиту та пропозиції і сутності ринкової рівноваги та нерівноваги); 5. Закони діяльності суб'єктів ринкової економіки (у співавторстві з М.Дибою, автору належить дослідження законів поведінки виробника та добробуту).

4. Економічна політика: Навч. посіб. / О.О. Бєляєв (кер. кол. авт.), А.С. Бебело, М.І.Диба та ін. - К.: КНЕУ, 2004. (16,74 др. арк., з яких автору належить 0,5 друк. арк., у т. ч. розділ: 12. Економічна політика та економічна безпека (у співавторстві з О.Бєляєвим та О.Сінельником, автору належить аналіз стратегії гарантування економічної безпеки України).

5. Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студентів економ. спец. вузів. - К.: Таксон, 1998. (14,72 друк. арк.).

6. Кириленко В.І. Традиційна економічна система // Сучасні економічні системи: Навч. посіб. / О.О. Бєляєв, А.С. Бебело, М.І.Диба та ін.; За заг. ред. О.О. Бєляєва, В.І.Кириленка. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 50-71. (1,0 друк. арк.).

7. Основи економіки: Навч. посібник / О.О. Бєляєв, А.С. Бебело, В.М. Сукноваленко та ін. - К.: КНЕУ, 2006. (14,88 др. арк., з яких автору належить 1,5 др. арк., у т. ч. розділи: 1.4. Обмеженість виробничих ресурсів і економічна поведінка виробника; 4.2. Система макроекономічних показників; 4.6. Грошово-кредитна політика держави).

8. Соціально-економічні проблеми НТР: Навч. посібник / О.О. Бєляєв, М.І.Диба, В.І.Кириленко та ін.; За заг. ред. О.О. Бєляєва, Л.П. Бортнікової. - К.: КНЕУ, 2004. (11,62 др. арк., з яких автору належить 1,0 друк. арк., у т. ч. розділ: 8. Науково-технічний прогрес та проблеми економічної безпеки).

9. Соціальна економіка: Навч. посіб. / Кол. авт. О.О. Бєляєв, М.І.Диба, В.І.Кириленко та ін. - К.: КНЕУ, 2005. (11,39 др. арк., з яких автору належить 2,0 друк. арк., у т. ч. розділи: 2. Соціалізація економічного розвитку (у співавторстві з М.Дибою, автору належить дослідження методів соціалізації економіки та інституційних змін в економіці); 3. Соціальне ринкове господарство (у співавторстві з М.Дибою, автору належить дослідження типів і моделей соціальної ринкової економіки та умов формування соціально-ринкового господарства); 5. Механізм координації соціальної економіки (у співавторстві з М.Дибою, автору належить дослідження інституційних основ координації економіки та розв'язання соціальних суперечностей в економіці); 10. Соціальна визначеність технологічного рівня (у співавторстві з М.Дибою, автору належить дослідження місця і ролі технологічного розвитку в економічній системі).

Статті у наукових фахових виданнях:

10. Безчасний Л.К., Кириленко В.І., Юрчук В.В. Науково-технічний прогрес як фактор конверсії оборонного комплексу і структурної перебудови економіки України // Економічний вимір розвитку науки / Зб. наук. праць. - К.: Ін-т економіки НАН України, 1997. - С. 77-95. (0,5 др. арк.). (Особисто здобувачу належить аналіз проблеми ролі науково-технічного прогресу у відтворювальному процесі в економіці - 0,2 др. арк.).

11. Безчасний Л.К., Кириленко В.І., Юрчук В.В. Науково-технічні та економічні проблеми забезпечення оборонної достатності України // Економіка України. - 1997. - №6 - С. 13-26. (0,5 др. арк.). (Особисто здобувачу належить аналіз проблеми напрямів забезпечення безпеки через призму оборонної достатності - 0,2 др. арк.).

12. Безчасний Л.К., Кириленко В.І., Юрчук В.В. Умови оборонної достатності // Політика і час. - 1997.- №7. - С. 32-35. (0,3 др. арк.). (Особисто здобувачу належить аналіз граничних рівнів безпеки - 0,15 др. арк.).

13. Бєляєв О.О., Кириленко В.І., Сінельник О.В. Сутнісні характеристики економічної безпеки // Вчені записки: Наук. збірник. - Вип. 4 / Відп. ред. В.С. Савчук. - К.: КНЕУ, 2002. (39,6 др. арк.) - С. 32-38. (Особисто здобувачу належить аналіз механізму забезпечення економічної безпеки та розробки напрямів стратегії економічної безпеки у перехідний період та на перспективу - 0,15 др. арк.).

14. Кириленко В.І. Особливості формування інвестиційних ресурсів перехідної економіки // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. - Вип. 8 / Відп. ред. С.І.Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2002. (11,85 др. арк.). - С. 36-42. (0,5 др. арк.).

15. Кириленко В.І. Інвестиційна діяльність як складова економічної безпеки // Вісник Технологічного університету Поділля. - № 2. Ч.1 (39).- Хмельницький, 2002. - С. 102-104. (44,75 др. арк.). (0,5 др. арк.).

16. Кириленко В.І., Кириленко Л.М. Теорія ціни і практика ціноутворення в Україні // Економіка України. - №8. - 2002. - С. 52-68. (Особисто здобувачу належить аналіз проблеми ціноутворення на ринку інвестиційних ресурсів - 0,4 др. арк.).

17. Кириленко В.І. Урахування інвестиційних витрат у забезпеченні економічної безпеки // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 10 / Відп. ред. С.І.Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 42-51. (0,5 др. арк.).

18. Кириленко В.І. Чинники інвестиційних витрат в забезпечення економічної безпеки // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 55. - Донецьк, ДонНТУ, 2003. - С. 215-218. (0,5 др. арк.).

19. Кириленко В.І. Роль і місце інвестицій у забезпеченні економічної безпеки та економічного зростання // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. праць: У 2 ч. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України, 2003. - Ч. 1. - С. 61-66. (0,5 др. арк.).

20. Кириленко В.І. Особливості формування інвестиційного потенціалу в перехідній економіці // Теоретичні та прикладні питання економіки / Зб. наук. праць. Вип. 3. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2003. - С. 90-95. (0,5 др. арк.).

21. Кириленко В.І. Особливості формування інвестиційного потенціалу в перехідній економіці // Вісник Технологічного університету Поділля. №2. Т.1 (50). - Хмельницький, 2003. - С. 9-10. (0,3 др. арк.).

22. Кириленко В.І., Диба О.М. Система регулювання інвестиційної діяльності // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 12 / Відп. ред. С.І.Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 35-42. (0,5 др. арк.) (Особисто здобувачу належить аналіз проблеми ролі інвестиційної діяльності в системі економічної безпеки - 0,4 др. арк.).

23. Кириленко В.І. Методичні основи й організаційні умови формування системи індикаторів інвестиційної безпеки // Вісник Донецького держ. університету економіки і торгівлі: Наук. журнал. Серія Економічні науки. - № 3 (23). - 2004. - С. 212-223. (0,5 др. арк.).

24. Кириленко В.І. Напрямки та умови державного регулювання інвестицій у трансформаційній економіці // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 189. В 5 т. Том ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 426-432. (0,5 др. арк.).

25. Кириленко В.І. Напрямки та умови реалізації механізму інвестиційного забезпечення економічної безпеки // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Вип. 12. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 129-136. (0,5 друк. арк.).

26. Кириленко В.І. Економічна безпека в системі економічної діяльності // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Том 7. (Вип. 8): Формування ринкової структури у трансформаційній економіці України: Зб. наук. праць економіко-правового факультету. - Одеса: Астропринт, 2004. - С. 552-556. (0,5 др. арк.).

27. Кириленко В.І. Управління інвестиційними процесами в системі гарантування економічної безпеки // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. праць. Вип. 5. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2004. - С. 174-179. (0,5 др. арк.).

28. Кириленко В.І. Основні загрози економічної безпеки в інвестиційній сфері / Вчені записки: Наук. зб. Вип. 7 / Відп. ред. А.Ф. Павленко. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 65-69. (0,5 др. арк.).

29. Кириленко В.І. Принципи формування інвестиційної політики // Формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. Вип. 14. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 54-63. (0,5 др. арк.).

30. Кириленко В.І. Аналітичне моделювання майбутнього стану інвестиційної безпеки // Актуальні проблеми економіки. - № 9 (51). - 2005. - С. 134-140. (0,5 др. арк.).

31. Кириленко В.І. Інвестиційна політика як фактор гарантування економічної безпеки // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 14 / Відп. ред. С.І.Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 23-34. (0,5 др. арк.).

В інших виданнях:

32. Безчасний Л.К., Кириленко В.І., Юрчук В.В. Науково-технічні та технологічні проблеми конверсії воєнного виробництва в умовах економічної кризи / НАН України. Ін-т економіки. - Київ, 1998. (3,5 др. арк.). (Особисто здобувачу належить аналіз головних цілей та напрямів технічної та воєнно-технічної політики держави - 1,2 др. арк.).

33. Економіка Збройних Сил України: Навч. посібник / За ред. В.І.Кириленка. - К.: НАОУ, 2004. (19,75 др. арк., з яких автору належить 1,5 др. арк., у т. ч. розділ: 5. Економічне забезпечення локальних війн і збройних конфліктів).

34. Економіка оборонного комплексу України і можливості економічного забезпечення Збройних сил: Навч. посібник / Під ред. М.М. Кирієнка. - К.: КВГІ, 1997. (8,99 др. арк., з яких автору належить 1,0 др. арк., у т. ч. розділ: 2.2. Особливості реформування економіки оборонного комплексу на макроекономічному рівні).

35. Кириленко В.І. Теоретичне обґрунтування та оцінка воєнно-економічної безпеки держави // Вчені записки. Вип.2 / Ін-т економіки, упр. та госп. права; Відп. ред. І.Ф.Радіонова. - К., 1998. - С. 33-37. (0,3 др. арк.).

36. Кириленко В.І. Економічна безпека (інвестиційний аспект) // Вчені записки. Вип. 3 / Ін-т економіки, упр. та госп. права; Відп. ред. І.Ф.Радіонова. - К., 1999. - С. 40-43. (0,3 др. арк.).

37. Кириленко В.І. Економічна безпека України (інвестиційний аспект) // Українознавство в системі вищої освіти. Зб. наук. праць - К.: ВГІ НАОУ, 2001. - С. 118-123. (0,2 др. арк.).

38. Кириленко В.І. Інвестиції та інновації як чинники відновлення економічного зростання Вчені записки. Вип. 5 / Ін-т економіки та права "КРОК"; Відп. ред. І.Ф.Радіонова. - К., 2001. - С. 13-20. (0,5 др. арк.).

39. Кириленко В.І. Інвестиційні витрати в гарантування економічної безпеки // Вчені записки. Вип.7 / Ін-т економіки та права "КРОК"; Відп. ред. І.Ф.Радіонова. - К., 2003. - С. 20-27. (0,5 др. арк.).

40. Кириленко В.І. Механізм інвестиційного забезпечення економічної безпеки // Вчені записки. Вип. 11 / Ун-т економіки та права "КРОК"; Відп. ред. М.Є.Шумило. - К., 2004. - (Сер. "Економіка"). - С. 15-22. (0,5 др. арк.).

41. Кириленко В.І. Інвестиційна політика та інвестиційний процес: теоретичні основи взаємозв'язку // Вчені записки. Вип.12 / Ун-т економіки та права "КРОК"; Відп. ред. І.Ф.Радіонова. - К., 2005. - (Сер. "Економіка"). - С. 83-86. (0,5 др.арк.).

42. Соціально-економічне, воєнно-політичне становище України і проблеми її безпеки. Оборонний комплекс: Навч. посібник / Під ред. М.М. Кирієнка. - К.: КВГІ, 1997. (8,14 др. арк., з яких автору належить 1,0 др. арк., у т. ч. розділ: 4.3. Воєнно-економічна безпека України на сучасному етапі).

43. Теорія і практика воєнної економіки. Навч. посібник / За ред. В.І. Кириленка. - К.: ВГІ НАОУ, 2001. - Ч.1. (11,39 др. арк., з яких автору належить 6,5 др. арк., у т. ч. розділи: 1. Воєнна економіка як наука; 4. Безпека і стійкість функціонування воєнної економіки; 5. Управління воєнною економікою в умовах ринкових відносин; 8. Воєнно-економічна інтеграція; 9. Економічне забезпечення локальних війн і збройних конфліктів; 10. Економіка Збройних сил і ефективність її функціонування).

Матеріали і тези наукових конференцій:

44. Кириленко В.І. Воєнно-економічна сфера нової моделі безпеки // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття / Матеріали п'ятої Міжнародної наук.-практ. конф. Ч. ІІ. 22-25 травня 1997 р. - Київ, Чернівці, 1997. - С. 500-502. (0,3 др. арк.).

45. Кириленко В.І. Проблема теоретичного обґрунтування воєнно-економічної безпеки держави // Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя / Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. 22-23 жовтня 1998 р. Ч. 1. - Київ, Чернівці, 1998. - С. 180-187. (0,5 др. арк.).

46. Кириленко В.І., Кириленко Л.М. Виробничо-інвестиційна діяльність в системі економічної безпеки / Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми та перспективи розвитку підприємств перехідної економіки України" 19-20 квітня 2002 р. // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. праць. Вип. 1. (За заг. ред. д.е.н., проф. Шегди А.В.). - К.: ТОВ "Кадри", 2002. - С. 215-222. (Особисто здобувачу належить аналіз проблеми інвестиційної діяльності та інвестиційної безпеки в системі економічної безпеки - 0,3 др. арк.).

47. Кириленко В.І. Особливості формування інвестиційних ресурсів перехідної економіки / Міжнародна наук.-практ. конф. "Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою" 27-29 листопада 2002 р. // Вісник. Економіка. Вип. 63. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2002. - С. 36-38. (0,3 др. арк.).

48. Кириленко В.І. Інвестиційний фактор економічного зростання в умовах глобалізації // Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні: Матеріали наук.-практ. конф. 18-19 листопада 2004 р. / Наук. ред. А.М. Мороз. - К.: КНЕУ, 2004. - С 319-321. (0,3 др. арк.).

Размещено на Allbest.ru