Покращення результатів фінансової діяльності підприємства на базі удосконалення організації його зовнішньоекономічної діяльності на прикладі підприємства ТОВ "Конвеєр"

Таким чином, темпи росту власного капіталу, які характеризують потенційні можливості підприємства по розширенню виробництва, можуть бути подані у вигляді мультиплікативної моделі з взаємозв'язком перерахованих факторів:

де у - коефіцієнт власного капіталу;

В нашому випадку підприємству ТОВ «Конвеєр» модель буде мати наступний вигляд:

Ця модель відображає дію тактичних (фактори х₁ і х₂) і стратегічних (фактори х₃ і х₄) фінансових рішень. Вірно вибрана цінова політика, розширення ринків збуту ведуть до росту обсягу продажу і прибутку підприємства, підвищують швидкість обороту всього капіталу.

Оптимальна величина стійкого темпу росту власного капіталу складає 0,2. Результат моделі росту власного капіталу на підприємстві складає 0,23. Це означає, що темпи стійкого росту на перспективу залежать від факторів поточної діяльності підприємства. Можна сказати, що підприємство має можливість в подальшому розширювати свою діяльність.

3.3 Управління зовнішньоторговельними контрактами

Укладання і виконання контракту з іноземним контрагентом є підсумковим результатом зовнішньоекономічної операції будь-якої державної або комерційної організації. Така робота вимагає особливої кваліфікації, знань і досвіду від кожного спеціаліста, що працює в зовнішньоекономічній сфері. У зв'язку з цим слід підкреслити значення типових контрактів, вироблених світовою практикою.

Нині на світовому ринку діють, за деякими підрахунками, понад 10 млн. типових контрактів. Загалом складання контракту - це дуже трудомістка справа, що потребує великих витрат, зусиль і часу з боку контрагентів. Тому бажання якось уніфікувати, стандартизувати контракти, зробити їх типовими назріло вже давно. І тому контракти складаються з низки статей, більшість з яких уніфіковані, тобто ніби заздалегідь узгоджені, а додаткового уточнення потребують тільки кілька найбільш важливих статей. Мінімум чотири - найменування товару, кількість, термін поставки, ціна, хоча, природно, і інші статті контракту можуть потребувати узгодження. НА світовому ринку застосовуються три основні форми типових контрактів.

Найпоширенішою формою є виклад статей контракту друкарським способом, причому там, де статті потребують додаткового узгодження, ставляться крапки або рисочки. І достатньо тільки сісти за стіл переговорів, обговорити ці статті, досягти згоди і вставити все в текст, як контракт готовий до підписання.

Друга форма передбачає такий варіант: усі узгоджені статті, викладені друкарським способом, вміщують на зворотному боці контракту, а неузгоджені - на лицьовому. І нарешті, третя форма відносить усі узгоджені статті контракту до заздалегідь обговорених загальних умов поставок, тут залишається тільки обговорити три-чотири неузгоджені статті. Сфера дії типових контрактів постійно розширюється. Типові контракти в основному розробляють великі експортери даного виду продукції. Для цього необхідно, щоб експортер контролював більшу частину ринку продукції. Наприклад, Росія розробила свої типові контракти щодо марганцю, нафти, зерна.

Зрозуміло, що умови типових контрактів з часом змінюються. Адже умови контрактів - це спроби нав'язати волю великих експортерів іншим контрагентам, а співвідношення сил на світовому ринку постійно змінюється, що веде до зміни умов і технології торгівлі.

Щоб укласти контракт потрібно зробити підготовку до укладення контракту. Ця підготовка складається з трьох етапів:

Вибір ринку та його вивчення проводиться за програмою маркетингу. Сучасна зовнішня торгівля пов'язана з величезною кількістю товарів. Щороку з'являються сотні нових, раніше невідомих товарів, сотні тисяч модифікацій однієї і тієї самої продукції, тобто на наших очах росте так званий асортиментний шлейф. Найменші зміни в розмірах виробництва, запасах, митних тарифах, фрахтуванні, курсах валют, кредитоспроможності, торгівельній політиці прямо впливають на рентабельність тієї або іншої зовнішньоторговельної операції. Інакше кажучи, на сучасну міжнародну торгівлю впливають різноманітні взаємозалежні чинники, які повинні систематично і комплексно вивчатися. Водночас існує ряд найважливіших чинників, що старанно вивчаються під час підготовки зовнішньоторговельної операції. Розглянемо їх.

Політичні відносини з країною-контрагентом. Недоцільно шукати можливості укладання контракту з партнером із країни, з якою ваша держава має напружені політичні відносини.

Місткість товарного ринку. Вивчення місткості ринку, куди фірма прагне експортувати свій товар - це одне з перших вимог маркетингових досліджень.

Кон'юнктура товарних ринків. Вивчення місткості товарного ринку допомагає визначити загальні умови, у яких можлива торгівля. Кон'юнктурні ж спостереження дають змогу перевірити правильність прийнятого рішення щодо місткості ринку, визначити коливання і найвигідніші умови продажу і закупівлі, методи здійснення зовнішньоторговельних операцій, час виходу на ринок і місце.

Торгівельно-політичні умови. Дослідження цих умов украй важливе і водночас дуже складне. Для сучасної практики західних держав характерне встановлення великої кількості винятків із режиму найбільшого сприяння.

Визначення таких винятків дає широкі можливості для конкурентної боротьби. Серед торгівельно-політичних умов велика увага приділяється розмірам мита, які в різних країнах є неоднаковими.

Крім тарифу вивчається:

- контингентування ввозу, тобто встановлення державною владою на певний період часу обмежень кількості ввезеного товару в натуральному або вартісному виразі;

- система, що ліцензується, і порядок одержання ліцензій. Ці системи дуже складні, часом вони містять елементи протекціонізму і дискримінації;

- валютні обмеження і розпорядження, заведені в даній країні;

- умови торгівельних договорів даної держави з іншою країною-контрагентом;

- установлення правил санітарно-ветеринарного порядку, що належать до так званого адміністративного протекціонізму;

- вимоги до упаковування, маркування, документації.

Транспортні умови. Умови перевезень впливають на ціну товару, тому необхідно їх старанно вивчати.

Умови платежу і кредиту. Дуже важливо ознайомитись з формами розрахунку, що найчастіше використовуються в імпортній торгівлі. Для цього слід визначити доцільність надання кредиту, його форми, вартість, терміни, з'ясувати одержання експортером авансу. Необхідно також знати про кредитоспроможність можливих контрагентів.

Правові питання. Велике значення має вивчення законоположень щодо здійснення торгівельних операцій, у тому числі страхування і торгівельного судочинства, законів, що регулюють правове положення і діяльність іноземних фірм, охорону промислової власності, патентування винаходів, реєстрації товарних знаків, арбітраж та ін.

Торгівельні звичаї - це не закони і не застиглі положення. Вони відбивають зміни в торгівельній практиці. Торгівельні звичаї охоплюють значне коло питань:

- зміст окремих пунктів контракту;

- тлумачення в практиці таких термінів, як «біле», «негайно»; специфічні умови торгівлі окремими товарами.

За наявності в контрактах неясностей, неточностей допомагають торгівельні звичаї. Вони іноді викладаються в біржових правилах, у спеціальних збірниках торгівельних палат.

Специфічні вимоги ринку. У різних країнах склалися особливі вимоги щодо номенклатури, асортименту товарів, їхньої якості. Вони пояснюються географічними, кліматичними умовами, традиціями, смаком.

Канали та методи збуту. Експортери вивчають товаропровідну мережу в країні збуту, роль оптових і роздрібних фірм, роль посередників. Особливо старанно вивчається діяльність конкурентних фірм, організація збуту їхніх товарів, комівояжерний апарат. Вивчаються також методи і техніка збуту, договірна практика, норми обслуговування, реклама.

Вибір контрагента. Особливо важливим в виборі контрагента є юридичний статус фірми. Під час укладання угоди необхідно ознайомитись з правовим становищем фірми, щоб знати, хто буде сплачувати борги, кому дається право укладання угод, які межі повноважень. Інакше може статися, що контракт буде підписано, а фірма не несе за нього ніякої відповідальності. Після вибору фірми починаються переговори.

Проведення переговорів чи трактація угоди. Основними способами ведення переговорів є листування; особисті зустрічі; використання технічних засобів (телефон, телетайп, факс). Підприємства застосовують рідко технічні засоби для ведення переговорів. Ці технічні засоби використовуються в випадках, коли країни, де перебувають контрагенти, розташовані далеко один від одного; також коли фірми добре знають один одного і підтримують довгострокові контракти, або коли необхідно повторити замовлення за раніше укладеним контрактом.

Переговори шляхом листування. Письмову заяву продавця про бажання укласти договір купівлі-продажу заведено називати «офертою», а особу - «оферантом». В міжнародній торговельній практиці розрізняють два види оферт - тверду і вільну.

Тверда оферта робиться продавцем на певну партію товару лише одному можливому покупцю із зазначенням терміну, протягом якого продавець є зв'язаним своєю пропозицією. Це означає, що при беззастережному прийнятті всіх умов оферти покупцем експортер зобов'язаний поставити товар на запропонованих умовах, інакше оферент відповідає за можливі збитки покупця. Термін дії оферти обумовлюється в самій оферті. Неотримання відповіді протягом установленого терміну розглядається як відмова покупця від угоди. Якщо продавець при цьому зацікавлений в укладанні угоди. То він продовжує переговори. У цьому розі нова пропозиція називається контрофертою.

Вільна оферта - це пропозиція без зобов'язань, що зв'язують продавця. Вона робиться на одну й ту саму партію товарів кільком покупцям. Згода покупця з умовами оферти не означає ще укладання договору, оскільки оферант може сказати, що згода покупця прийшла занадто пізно. Таким чином, згода покупця з умовами оферти має бути додатково акцентованого продавцем. Про те, що оферта вільна, робиться відповідна позначка.

Якщо ініціатива придбання товару виходить від покупця, тоді він розсилає замовлення, що має силу твердої оферти, або запит, аналогічний вільній оферті. Але на відміну від оферти, де докладно описані всі умови угоди, у пропозиціях покупця не вказується ціна, за якою він хоче купити товар, а також усіляко камуфлюються терміни постачання. Це робиться для того, щоб у продавця не виникло переконання про занадто великий інтерес покупця до укладання угоди.

Переговори через особисті зустрічі. Переважна більшість контрактів укладаються завдяки особистим зустрічам, тому практика такого ведення переговорів заслуговує особливої уваги.

Звичайно переговори проходять там, де розташовані менш заінтересовані фірми, у їхньому службовому приміщенні. Фірма, що приймає, складає план проведення переговорів, у якому бажано передбачити таке:

Дата, місце, час регламент переговорів.

Склад учасників зі сторони фірми, що приймає.

Обговорення тих питань, щодо яких згода може бути досягнута без ускладнень. Це сприяє створенню конструктивної обстановки.

Альтернативи на випадок контрпропозицій партнера. Це насамперед стосується цін, термінів постачання, умов оплати та ін.

Визначення осіб, котрі зустрічають, проводжають учасників переговорів, виконують протокольні функції.

Визначення осіб, які готують довідково-інформаційний матеріал, копії контрактів, тощо.

Частування під час переговорів.

Культурна програма.

Ініціатива у веденні переговорів у того, хто приймає гостей. Розмову потрібно вести за спеціально призначеним для них цілей столом.

Після проведення переговорів проводиться робота з парафування окремих статей контракту, що веде до укладення контракту в цілому.

Зміст контракту становить його умови про які сторони домовились в процесі укладення контракту та попередніх переговорів. Ці умови відбивають специфіку взаємовідносин сторін та їхні особливості вимоги до предмета і порядку виконання контракту. З огляду на це умови контракту можуть бути класифіковані за їх обов'язковістю для продавця і покупця та за їх універсальністю.

Щодо обов'язковості умови контракту поділяються на обов'язкові і додаткові.

До обов'язкових умов можна віднести: найменування сторін-учасників угоди; предмет контракту; якість і кількість; базисні умови поставки; ціна; умови платежу; санкції та рекламації; юридичні адреси та підписи сторін.

До додаткових умов належить: здавання-приймання товару; страхування; відвантажувальні документи; гарантії; упаковування і маркування; форс мажорні обставини; арбітраж; інші умови.

Обов'язковими ці умови називаються тому, що якщо одна зі сторін не виконує їх, то інша сторона вправі розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків. Додаткові, або несуттєві умови передбачають, що при порушенні їх однією зі сторін інша сторона не вправі розірвати угоду, а може вимагати виконання контрактних зобов'язань і застосувати штрафні санкції, якщо це передбачено контрактом. Учасники угоди вирішують самі в кожному конкретному випадку, які з умов будуть суттєвими, а які несуттєвими.

Окрім умови зовнішньоторговельних контрактів мають власну специфіку, що необхідно знати і враховувати при складанні контракту. До таких умов належать: місце виконання контракту, ціна, фінансові умови, комерційні документи.

Ціна товару є однією із суттєвих умов контракту. Вона виражається числом грошових одиниць певної валюти за одну кількісну одиницю товару, указаного в контракті. Ціни контрактів за узгодженням сторін фіксуються у валюті однієї з країн контрагентів або у валюті третьої країни. Для платежу, тобто для взаємних розрахунків між продавцем і покупцем, може бути обрана інша валюта, не та, у якій зафіксовані ціни. Якщо за даним контрактом поставляються товари різної кількості й асортименту, то ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного виду, сорту марки. Тоді ціни на товари вказуються в додатках до контракту - специфікаціях, що є невід'ємною складовою контракту.

Таким чином, можна сказати, що в сучасних умовах підприємство гостро потребує налагодження власної ефективної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю, яка б була адекватна сучасним вимогам і враховувала динаміку кон'юнктури міжнародного і внутрішнього ринків.

Для систематизації і аналізу зовнішньоекономічної діяльності виробничо-економічних систем, які функціонують в ринкових умовах, визначають складові які впливають на систему зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Вони бувають зовнішні, тобто це вплив політичних, економічних, маркетингових чинників, і внутрішні, тобто інформаційне забезпечення, аналіз кон'юнктури ринку товарів, організація чіткої роботи при виконанні експортних замовлень, та інше. Для того щоб ефективно управляти зовнішньоекономічною діяльністю та її складовими на рівні підприємства потрібна адекватна умовам його роботи структура управління. І розглядаючи підприємство ТОВ «Конвеєр» було б доцільно створити відділ зовнішньоекономічних зв'язків, який б займався плануванням та здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Щоб продукція підприємства була конкурентноздатною йому потрібно розширити можливості відділу маркетингу, а щоб підприємство це зробило потрібна ще й інформаційна база. І тому для інформаційного забезпечення працівників і швидкого документообігу потрібно збільшити кількість персональних комп'ютерів. Для ефективної роботи підприємства, слід звернути увагу на мотивацію праці. Працівника потрібно стимулювати як морально так і матеріально, тому що задоволені працівники - це підвищення продуктивності праці.

Укладання зовнішньоторговельного контракту має велике значення для підприємства, тому що укладення і виконання контракту з іноземними контрагентами є результатом зовнішньоекономічної операції підприємства. І який підхід підприємство обере для укладання зовнішньоторговельного контракту буде залежати подальша співпраця з іноземними контрагентами.

До укладання контракту повинно підприємство підготуватися. Підприємство повинно вивчити ринок, який проводиться за програмою маркетингу, зробити вибір контрагента, встановити зв'язки з ним та провести переговори стосовно проведення зовнішньоторговельних операцій.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Зовнішньоекономічна діяльність завжди була і залишається невід'ємною сферою господарської діяльності підприємств, фірм, всіх учасників ринкових відносин.

Зовнішньоекономічні зв'язки будь-якої сучасної держави являються складовою частиною всесвітнього господарства і міжнародних економічних відношень. Зовнішньоекономічним зв'язкам України в сучасних умовах належить велика роль у кінцевому перетворенні нашої економіки, переході її к ринковим відношенням, інтегрування у світове господарство з метою ефективного використання переваг міжнародного розподілу праці.

Необхідність і важливість зовнішньоекономічної діяльності підтверджує той факт, що експорт української продукції дає можливість, якщо не збільшити кількість робочих міст, то хоча б зберегти їх кількість, в умовах зниження обсягів реалізації на внутрішньому ринку.

Сучасні підприємства отримують постійний виграш, як на міжнародному ринку, так і всередині держави тільки в тому випадку, якщо вони мобільні в зміні технології виробництва, зміні номенклатури виробів і не обмежуються випуском стандартної однорідної продукції.

Зовнішньоекономічна діяльність потребує рішення ряду важливих задач, перш за все відновлення і розвитку експортного потенціалу країни, підвищення конкурентноздатності українських товарів на світових ринках, формування раціональної структури експорту та імпорту, приваблення іноземних інвестицій на взаємовигідних умовах, забезпечення економічної безпеки України.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства здійснюється в найбільш жорстоких, ніж декілька років тому, умовах. До сучасного часу не вироблена комплексна система управління соціально-економічними процесами в Україні, не визначені на достатньо тривалий період держави і міри регулювання зовнішньоекономічної діяльності, на підставі яких учасники змогли б планувати і розраховувати свої дії.

Визначення межі фінансової стійкості підприємства відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до відсутності у підприємства коштів для розвитку виробництва, їх неплатоспроможності, та до банкрутства.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідними є аналіз його фінансового стану. Проведений аналіз фінансового стану підприємства ТОВ «Конвеєр» свідчить про те, що підприємство знаходиться в стабільному стані і йому потрібно розвиватися, розширювати свою діяльність. Проаналізовані коефіцієнти говорять про його незалежність від зовнішніх джерел, про те що підприємство в змозі відповідати по своїм зобов'язанням, про те що підприємство ефективно використовує свій власний капітал і отримує прибуток.

Підприємство самостійно займається зовнішньоекономічною діяльністю. Воно експортує кабачкову ікру у місто Санкт-Петербург (Росія) у Торгівельний будинок «ХЕТ». Для визначення ефективності експорту були розраховані базовий коефіцієнт експорту та альтернативний коефіцієнт експорту, які показали ефективність експортних операцій. Для здійснення експортних операцій, підприємство використовує прямий метод постачання товару безпосередньо іноземному споживачу, що є найбільш ефективним у здійснені експортних операцій.

В сучасних умовах підприємство гостро потребує налагодженню власної ефективної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю, яка б була адекватна сучасним вимогам і враховувала динаміку кон'юнктури міжнародного і внутрішніх ринків.

Для систематизації і аналізу зовнішньоекономічної діяльності виробничо-економічних систем, які функціонують в ринкових умовах, визначають складові які впливають на систему зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Вони бувають зовнішні, тобто це вплив політичних, економічних, маркетингових чинників, і внутрішні, тобто інформаційне забезпечення, аналіз кон'юнктури ринку товарів, організація чіткої роботи при виконанні експортних замовлень, та інша. Для того щоб ефективно управляти зовнішньоекономічною діяльністю та її складовими на рівні підприємства потрібна адекватна умовам його роботи структура управління. Тобто на підприємстві ТОВ «Конвеєр» потрібно створити відділ зовнішньоекономічних зв'язків, який буде займатися організацією та проведенням переговорів, буде здійснювати контроль за експортним виробництвом, збирати та накопичувати інформацію про зовнішньоекономічну діяльність підприємства.

Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю в сучасних ринкових умовах спрямована на виконання задачі забезпечення внутрішньої єдності, цілісності та стійкості відносно постійно змінних зовнішніх впливів.

Для забезпечення продажу продукції підприємство ТОВ «Конвеєр» використовує комплекс маркетингу, який включає канали збуту товару, стимулювання, рекламу. Все це допомагає підприємству просувати свій товар та задовольняти потребу споживачів. Але зовнішні ринки пред'являють більш високі вимоги до пропонованих на них товарів, їх упаковці, сервісу. Це пояснюється гострою конкуренцією між фірмами-виробниками товару. І тому ефективна робота на зовнішньому ринку неможлива без творчого і гнучкого використання комплексу маркетингових методів, тобто вірного вибору збутової організації, контролю над роботою торгових посередників, вибору і застосування методів збуту та реклами на зовнішньому ринку. Дослідження зовнішнього і внутрішнього ринків всіх умова, які мають значення для успішної реалізації товару. Тому підприємству ТОВ «Конвеєр» потрібно розширювати можливості відділу маркетингу. Головним завданням служби маркетингових досліджень буде розроблення основних напрямків і методології ринкових досліджень, визначення характеру і джерела необхідної інформації, здійснення планування і контролю конкретних дослідницьких програм, узагальнення отриманих результатів і підготування необхідних рекомендацій.

При проведенні зовнішньоекономічної діяльності підприємство гостро потребує інформаційного забезпечення, тому що отримавши необхідну інформацію стосовно діяльності підприємства, воно повинно швидко реагувати на зміни та приймати необхідні рішення.

Володіння точною, оперативною інформацією, неможливо в сучасному бізнесі без використання нових досягнень комп'ютерних технологій. Тому на підприємстві ТОВ «Конвеєр» необхідно збільшити кількість персональних комп'ютерів, це не тільки полегшить роботу персоналу, а і прискорить документообіг по підприємству.

Ще одною важливою складовою в підвищені ефективності підприємства є мотивація праці працівників. Всі працівники підприємства потребують стимулюванні їх до праці. Слід враховувати інтереси кожного працівника і виходячи з цього застосовувати різні стимули для покращення ефективної роботи працівників, та підприємства в цілому тому що задоволені робітники - це підвищення продуктивності праці.

Стосовно покращення та підвищення зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві укладення і виконання контракту з іноземним контрагентом є важливою операцією та підсумковим результатом зовнішньоекономічної діяльності.

Укладання контракту вимагає особливого досвіду знань від кожного спеціаліста, що працює у зовнішньоекономічній сфері. І тому типові контракти, тобто їх укладення має велике значення для підприємства. Вміння укладати та управляти цими контрактами дасть можливість розширити співпрацю з іноземними контрагентами і тим самим підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91. № 959-Х11.

2. Закон України «Про підприємства в Україні». - Відомості Верховної Ради України, 1991, № 24.

3. Закон Україні «Про режим іноземного інвестування» від 25.04.96.

4. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97. № 168/97_ВР.

5. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. // Уч. - М.: Юристъ,1999. - 368 с.

6. Бандурка А.М., Червяков И.М., Посылкина О.В. Финансово-экономический анализ: Учебник. - Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. - 3394 с.

7. Бахрамов Ю.М., Глухов В.В. Организация внешнеэкономической деятельности Особенности менеджмента: Учебное пособие. - СПб.: Издательство «Лань», 2001. - 448 с.

8. Болотский Ю.А., Заиченко И.А. Повышение эффективности управления и оптимизация финансовых потоков // Менеджер. - 1999. - с. 12-21.

9. Бурлаков Л.В., Белецкий С.Д. Новый механизм внешнеэкономической деятельности предприятий. - К.: Укр. НИИНТИ, 1991. - 48 с.

10. Вардомский Я. Внешнеэкономические связи и развитие регионов. - М.: Внешняя торговля, 1991. - № 7. - с. 20-22.

11. Внешнеэкономическая деятельность. Сборник научных трудов. - Донецк, КП «Регион», 1998.

12. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. // Уч. для вузов / Е.А. Паршина, Я.Е. Стровский, С.К. Казанцев. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 823 с.

13. Ганич Д.И., Олейник И.С. Русско-украинский и украинско-русский словарь. - 4-е изд. - К.: Радянська школа, 1990. - 560 с.

14. Глазьев С. Внешнеэкономическая деятельность: итоги и перспективы // Внешняя торговля. - 1993. - № 7. - с. 2-9.

15. Грачев Ю.Н. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеторговых операций. Учебно-практическое пособие. - М.: ЗАО «Бизнес-школа» Инти-Синтез, 2001. - 592 с.

16. Гринев В., Однодолько С., Норуб В. Механизм управления внешнеэкономическими связями: Настоящее и будущее // Внешняя торговля. - 1991. - № 1-2. - с. 3-7.

17. Гурне Б. Державне управління: Пер. з фран. В. Шовкуна. - К.: Основи, 1993. - с. 165.

18. Дегтярева О.И., Полякова Т.Н., Саркисов С.В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. - 2-е изд. - М.: - Дело, 2000. -320 с.

19. Економічний аналіз господарської діяльності / Іващенко В.І., Болюх М.А., - К.: ЗАТ «НІЧПАВА», 2001. - 204 с.

20. Економіка України у 1998 році // Урядовий кур'єр. - 1999. - 16 лютого.

21. Зыкин И.С. Внешнеэкономические операции: право и практика. - М.: Международные отношения, 1994. - 304 с.

22. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - 207 с.

23. Кириченко В. Внешнеэкономические связи Украины // Финансовая Украина. - 1994. - №21. - с. 4.

24. Ковалёв А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1995. - 192 с.

25. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - 277 с.

26. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч-посіб. - К.: Т-во « Знання», КОО, 2000. - 378 с.

27. Костюченко В. Організація бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності підприємства // Бухгалтерський облік та аудит. - 1996. - №2. - с. 29-36; №3. - с. 22-27; №4. - с. 20-24.

28. Крейнина М.М. Финансовое состояние предприятия. - Мн.: ПКФ «ЭКАУНТ», 1994.

29. Кузницова Н.В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине (практическое пособие). - К.: СПЛАЙН, 1998. - 220 с.

30. Кучма Л.Д. Путём радикальных экономических реформ (Доклад Президента Украины об основных принципах экономической и социальной политике) // Голос Украины. - 13.10.94. - с. 5-14.

31. Ламакин В.К. Мировая экономика: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 727 с.

32. Макогон Ю.В., Кравченко В.А., Кравцова В.В. Марченко М.Ю. Внешнеэкономическая деятельность: организация, прогнозирование. - Донецк: 2001. - 305 с.

33. Макогон Ю.В., Орехова Т.В., Власова Т.В. Словарь-справочник внешнеэкономических терминов. - Донецк - 2000. - 203 с.

34. Макогон Ю.В. Современное состояние внешнеэкономических связей Украины и Донецкой области, привлечение иностранных инвестиций // Вісник Донецького університету. - 2001. - №1/2.

35. Менеджмент внешнеэкономической деятельности. // Под редакцией д.э.н., проф. Кириченко А.А. - К., 1998. - 464 с.

36. Международные экономические отношения: Под ред. Д.Е. Рыбалкина. - М., 1997. - 384 с.

37. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч.посіб. - К.: КНЕУ, 1999. - 132 с.

38. Міщанін В. Аналіз зовнішньої торгівлі Запорізької області // Хортицкий Бизнес-Клуб. - 2001. - №5. - с.2-5.

39. Муравьёв А.И. и др. Анализ Внешнеэкономической деятельности предприятий. - М.: Финансы и статистика, 1991.

40. Ноздрёва Р.Б. и др. Организация и управление внешнеэкономической деятельностью: 17-я модельная программа для менеджеров «Управление развитием организации» Модель 10. - М.: ИНФРО-М, 2000. - 368 с.

41. Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Ю.А. Кузьмінський, В.Г. Козак, Л.І. Лук'яненко та ін.; За ред. Ю.А. Кузьмінського. - К.: КНЕУ, 2001. - 179 с.

42. Онищенко В. Современные проблемы внешнеэкономической политике Украины // Экономика Украины. - 1996. - №2.

43. Организация и техника Внешнеторговых операций: Сборник задач / В.В. Покровская, Е.В. Разлитовская, А.Н. Головина, Е.Л. Андреева; под ред. В.В. Покровского. - М.: Юристъ, 1999. - 96 с.

44. Педос В.А. Торговые партнёры Украины. Информационно-аналитический справочник. - К., Либро, 1998. - 416 с.

45. Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб.-практич. пособие. - М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. - 208 с.

46. Рубинская Э.Т. Управление внешнеэкономической деятельностью. - М.: Контур, 1998. - 448 с.

47. Русак Н.А., Русак В.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования. - Мн.: Высшая школа, 1997.

48. Савинова О.М., Батченко Л.В. Современное состояние экономики Украины и необходимость регулирования внешнеэкономических связей // Вісник Донецького університету. - 2000. - №1. - с. 75-80.

49. Сакал А. Оформление товаров на экспорт // Весник Аудитора Украины (приложение к Бизнес-Информ). - 1995. - №8 (35). - 16-30 апреля. - с. 13.

50. Семёнов Г., Кудина Е. Особенности современного развития экономики Украины // Бизнес-Информ. - 1998. - №16.

51. Стебницький А. Питання валютного регулювання і зовнішньоекономічної діяльності підприємств // Бухгалтерський облік і аудит. - 1995. - №4. - с. 9-14.

52. Тітієвський З. Все про операцію з валютою в Україні // Галицькі контракти. 1996. - №17. - с. 38-42.

53. Третьяков А.С. Международные валютно-кредитные отношения. Учебное пособие - 3.: ИПК «Запоріжжя» - РИО «Издатель», 1998.

54. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Навч. посібник / Під заг. ред. А.І. Кредісова - К., 1997. - 448 с.

55. Учебно-тренинговая фирма «Внешконсалт» / Макогон Ю.В., Кравченко В.А. и др. Под общей ред. д.э.н., проф., академика АЭН Украины Макогона Ю.В. - Донецк: «Донеччина», 1999. - 192 с.

56. Фоменко Е.Л. Особенности осуществления внешнеэкономической деятельности, ведение бухгалтерского учёта и налогообложения валютных операций в Украине. - Одесса: Альянс, 1994.

57. Хвалей В.В., Функ Я.И. Курс правовых основ внешнеэкономической деятельности государств - участников СНГ (Россия, Беларусь, Украина) - Мн.: Амалфея, 2000. - 256 с.

58. Чебанов С. Международное регулирование прямых иностранных инвестиций: тенденции и проблемы // Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - №12. - с. 21-32.

59. Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 208 с.

60. Шишков Ю. Внешнеэкономические связи в ХХ в. - от упадка к глобализации // Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - №8. - с. 14-21.

61. Щербанин Ю.А. и др. Международные экономические отношения. Интеграция: Учебн. пособие для вузов - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 128с.

62. Янковский Н.А.: Повышение эффективности внешнеэкономической деятельности крупного производственного комплекса. - Донецк, «Донедччина», 2000. - 430 с.

Размещено на Allbest.ru