Становлення і розвиток ринкових відносин в Україні

3.2 Економічне становище України на сучасному етапі

Промисловість. У січні 2010р. порівняно з відповідним місяцем попереднього року виробництво промислової продукції збільшилось на

11,8%. Приріст продукції одержано у більшості основних видів діяльності.

Порівняно з груднем 2009р. виробництво продукції зменшилось на 12,5%, що є щорічним сезонним явищем.

Сільське господарство. У січні 2010р. загальне виробництво продукції сільського господарства порівняно з січнем 2009р. зросло на 5,4%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах - на 12,7%, у господарствах населення - скоротилося на 0,3%. Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у фактичних цінах, за розрахунками, становив 4,4 млрд. грн.

Будівництво. У січні 2010р. виконано будівельних робіт на суму 1,5 млрд. грн., що у порівнянних цінах становить 75,9% до обсягів будівництва

відповідного місяця попереднього року.

Транспорт. За січень 2010р. підприємствами транспорту перевезено 54,3 млн. т вантажів, що на 17,4% більше від обсягу перевезень вантажів за січень 2009р. Вантажообіг зріс на 15,8% і досяг 27,3 млрд. т км. Послугами пасажирського транспорту скористалися 523,6 млн. пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 8,9 млрд. пас. км (відповідно 88,8% та 92,7% від обсягів січня 2009р.).

Зовнішня торгівля. Обсяг експорту товарів і послуг України за 2009р. становив 49223,7 млн. дол. США, імпорту - 50604,4 млн. дол. Порівняно з 2008р. експорт склав 62,5%, а імпорт - 55%. Від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 1380,7 млн. дол. (за 2008р. - мінус 13307,6 млн. дол.).

Оптова торгівля. Оборот підприємств оптової торгівлі за січень 2010р. досяг 52,1 млрд. грн. Фізичний обсяг оптового товарообороту порівняно з січнем 2009р. збільшився на 4,7%.

Роздрібна торгівля. Оборот роздрібної торгівлі (включаючи роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках і фізичними особами-підприємцями) за січень 2010р. становив 33,2 млрд. грн., або 95,2% від обсягу січня 2009р. У структурі обороту роздрібної торгівлі на організовані та неформальні ринки припадало 31%.

Ціни. У січні 2010р. індекс споживчих цін зафіксовано на рівні 101,8% (у січні 2009р. - 102,9%); індекс цін виробників промислової продукції - 101,9% (100,2%).

Заробітна плата. Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника у 2009р. порівняно з 2008р. збільшилася на 5,5% і становила 1906 грн. У грудні 2009р. розмір заробітної плати становив 2233 грн. і порівняно з листопадом збільшився у середньому на 14,2%, а з груднем 2008р. - на 11,6%.

Ринок праці. Кількість зареєстрованих безробітних на 1 лютого 2010р. порівняно з 1 січня зменшилась на 0,9% і склала 526,7 тис. осіб, що на 41,5% менше порівняно з відповідною датою 2009р. Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за січень 2010р. не змінився і на 1 лютого 2010р. становив 1,9% населення працездатного віку.

Населення. На 1 січня 2010р. в Україні, за оцінкою, проживало 45962,9 тис. осіб. Упродовж 2009р. чисельність населення зменшилася на 180,8 тис. осіб, що в розрахунку на 1000 жителів становило 3,9 особи. (Додаток 4).

Ці показники свідчать про якесь покращення економіки нашої держави, але на практиці вони чомусь не виправдовуються. Ілюстрацією не найкращого становища являється маловивчений феномен масового і невмотивованого страху. Опитування, проведене Інститутом соціології НАН України, свідчить про те, що 62% населення боїться стати жертвою злочинів; 88,3% - випробовує страх перед безробіттям; 43,9% - боїться настання голоду; 59,4% - зупинки підприємств; 23,3% - масових безладів; 83,2% - росту цін; 39,4% - зараження інфекціями і т. д. 69% українців не чекають в майбутньому України позитивних змін. У основі такого песимізму лежить невіра наших громадян в успішний розвиток країни. Вважається, що розрив між Україною і розвиненими країнами в перспективі лише збільшиться; що українське суспільство не стане через 10 років справедливішим; що безробіття зросте, і бідні конфліктуватимуть з багатими. Хоч це можна сказати і соціальні показники, але це відношення людей, це віра в майбутнє, і без цієї віри не буде енергії на створення процвітаючої країни. [15].

В Україні відсутні інвестиційні банки, які б мали акумулювати кредитні ресурси, що перебувають у бездіяльному стані та використовували їх як інвестиції. Сьогодні на ці цілі спрямовується менш ніж 6% кредитних ресурсів. Довгострокове кредитування взагалі не здійснюється. Усі комерційні банки є однотипними лихварськими структурами, що виуджують із економіки гроші через обслуговування здебільшого торгово-посередницьких, а не виробничих операцій.

У той час як у світі широко застосовуються електронні гроші, розрахункові операції здійснюються безготівково, в Україні переважає готівкова форма розрахунків, на що суспільство витрачає величезні кошти. Для приховання операцій від податківців у тіньовому обороті використовується готівка, зарплата виплачується в конвертах, не відображається на банківських рахунках підприємств і не оподатковується. [16].

Також в Україні актуальною є екологічна проблема, що є і проблемою економіки не тільки нашої країни, а й всього світу. Людина відносно природи є хоч і особливою, але її часткою й повинна усвідомлювати свій статус. Процес соціально-економічного відтворення має орієнтуватися на постійне оновлення і відродження природного формату ідеальної моделі від Творця, неухильне її наслідування суспільством в організації господарювання та управлінні ним. Користуючись набутими знаннями, людина має змінювати світ на краще, трансформувати його заради формування сприятливіших умов для реалізації свого конструктивного потенціалу. Людське призначення - долучати власний інтелект до природно-ресурсних можливостей, створених Всевишнім, та поширювати з його допомогою софійність на процес господарювання. А спотворення і руйнування цього світу своїм життям, антиномією своєї праці - це не людська місія [17].

Проблема ефективної діяльності житлово-комунального господарства як однієї з найважливіших соціальних галузей завжди була і є дуже актуальною. Численні технічні й економічні проблеми галузі негативно впливають на розвиток економіки країни і спричиняють соціальне напруження в суспільстві. На сьогоднішній день сфера житлово-комунального господарства України перебуває у глибокому кризовому стані, який зумовлений, насамперед, суперечливим законодавством, морально та технічно застарілим обладнанням, нечіткою системою формування тарифів на житлово-комунальні послуги, недостатністю фінансування тощо. Для ліквідації кризового стану необхідне реформування житлово-комунального господарства (ЖКГ) шляхом запровадження в практику діяльності галузі механізму діагностики кризових явищ і розробки антикризових заходів.[18].

"В принципі, відчуття у нас таке, що важка форма хвороби пройшла. Схоже, що пацієнтові ще важко, але він вже починає видужувати. Схоже, що ситуація повинна змінитися до кращого, схоже, що криза, якої ми так довго боялися, врешті-решт злякалася нас" - О.Устенко.[19].

3.3 Перспективи розвитку економіки України

Судячи з попереднього розділу, Україна має позитивні зрушення, але для хоча б нормального розвитку економіки треба зробити ще дуже багато.

Конкурентоспроможність національної економіки визначає ефективність державної політики у сфері управління інноваційними процесами. У розвинутих країнах до 90 відсотків приросту валового продукту забезпечується за рахунок упровадження нових технологій. При цьому роль держави в даному процесі значно вагоміша, ніж при регулюванні звичайної економічної діяльності.

Фактори, які гальмують даний процес в нашій країні такі:

- практично зруйнована схема взаємодії між наукою, освітою та виробництвом, що створює ситуацію, коли унікальні винаходи і технології не знаходять застосування в Україні, або архівуються на стадії проекту, або потрапляють за кордон разом із своїми авторами чи без них; [20, с.58]

- недостатні, незважаючи на помітне збільшення останнім часом, обсяги фінансування академічної та галузевої науки, застарілість матеріальної бази науково-дослідних установ, а також недосконалість механізмів комерціалізації розробок, створених за рахунок коштів державного бюджету [21].

Але варто відмітити, що в Україні існує на сьогодні значна кількість передумов для досягнення більш високих показників інноваційного розвитку. Насамперед, це наявність розгалуженої мережі закладів вищої освіти з тривалими традиціями викладання природничих і технічних наук, а також науково-дослідних установ; велика частка осіб із вищою освітою та науковим ступенем.

Виходячи з цього, основними завданнями, які сприятимуть подальшому інноваційному розвитку країни є:

1) формування інноваційно-орієнтованої структури національної економіки;

2) покращення організаційно-фінансової інфраструктури інноваційної діяльності;

3) цілеспрямована підготовка кадрів високої кваліфікації для високотехнологічних галузей, а також менеджерів інноваційної діяльності;

4) створення ринку інноваційної продукції, на якому буде забезпечений належний рівень захисту інтелектуальної власності; широке застосування в усіх галузях економіки і сферах суспільного життя інформаційно-комунікаційних технологій;

5) вдосконалення системи державної підтримки інноваційної діяльності та її регулювання;

6) підвищення інноваційної культури суспільства.

Україні потрібно відмовитися від продовження існування нашої економіки як частини економіки колишнього СРСР, а орієнтуватися на структуру найбільш просунутих в економічному плані держав світу. Тобто вибирати на тривалий час тільки декілька пріоритетних напрямків розвитку. Для нас це можуть бути наукоємні авіа- і космічна галузі техніки, промислового машинобудування, екологічно чисте сільське господарство, деякі "проривні" галузі, скажімо у сфері нанотехнологій. Всі інші, зокрема добувні і дотичні до них галузі - вугільна, рудна, металургія повинні розвиватися тільки "за потребою" країни і частково - зовнішнього (експортного) ринку. [22].

Вітчизняній економіці необхідно дотримуватися: збільшення питомої ваги інформаційних, екологічно чистих сфер виробництва, енергетики, сфери обслуговування, згортання застарілих, екологічно недосконалих виробництв; входження у світові наднаціональні (транснаціональні) корпорації. Щодо останнього важливим є використання унікального транзитного потенціалу України, через територію якої пролягають декілька трансконтинентальних "коридорів" руху товарів.

У сучасному світі розвиток будь-якої держави значною мірою залежить від її участі в міжнародних відносинах. Цей підхід є цілком зрозумілим, адже як свідчить світовий досвід, економіка жодної країни не спромоглася повноцінно функціонувати, ізолювавши себе від світової економічної системи. Тому орієнтирами України потрібні стати: динамізація торговельних зв'язків з країнами Балтії, Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Словенією, налагодження співробітництва з країнами Північної Америки, максимальне розширення контактів у товарообмінній сфері з країнами Близького Сходу, Перської затоки і Східної Азії

Розвиток туристичної галузі в нашій державі має важливе значення, оскільки Україна має всі можливості для цього. В державній програмі розвитку туризму на 2002-2010 роки, головною метою політики держави вказується створення конкурентоспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту, збільшення обсягів реалізації туристичних послуг, додаткових робочих місць, валютних надходжень, впровадження на основі міжнародного досвіду ефективної моделі інвестиційної політики в галузі туризму. [23, с.935]

А для самого розвитку курортно-рекреаційної сфери потрібна модернізації рекреаційного потенціалу, удосконалення обслуговування, орієнтуючись на високоякісні послуги. Подальший розвиток туристичного бізнесу в Україні пов'язаний з активною інвестиційною політикою та ефективним використанням інвестиційного потенціалу національної економіки.

Останні роки характеризуються значними змінами, - як кількісними, так і якісними в розвитку ринку цінних паперів в Україні. Насамперед, це знаходить своє відображення в розвитку інфраструктури фондового ринку інвестиційної культури нації. Після проходження періодів "інвестиційного буму" 1996 - 1998 рр. та періоду кризи 1998 - 1999 рр., коли було вилучено з інвестиційного процесу "випадкових" інвесторів, на ринку залишилися лише учасники, що здійснюють економічно обґрунтовану та цілеспрямовану діяльність на ринку цінних паперів, змінюючи в свою чергу і умови функціонування самого ринку.

На даному етапі - з закінченням дрібної та середньої грошової приватизації - необхідно розробити державну програма розвитку біржового сектора, яка включала б певні дії щодо поширення обігу корпоративних цінних паперів приватизованих та приватних підприємств на фондових біржах.

Малий бізнес як інституційний сектор економіки давно став домінуючим за чисельністю та обсягами виробництва у провідних країнах світу. Вже з 2009 року, незважаючи на економічну кризу, Україна мала і має всі шанси значно покращити показники розвитку малого бізнесу та збільшити його роль у формуванні ВВП, на фоні скорочення робочих місць на великих промислових підприємствах та зростання рівня безробіття. Підставою для збільшення долі малих підприємств є не результати реформ, а їх нове визначення, введене законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності" від 18 вересня 2008 року.

Немало важливою проблемою України - кадрова проблема. Відтік кадрів з України, який сьогодні досяг 6-7 млн. (трудова еміграція) може бути припинений забезпеченням повної зайнятості населення, соціальної безпеки, соціальної справедливості, загальної комфортності життя в Україні - як економічної, так і духовної. На вирішення цієї проблеми зав'язані ряд фундаментальних напрямків - і пенсійна політика, і освітня, і житлова, і рекреаційна, і національна, і медицина та ін.

Передбачається що до кінця 2011 року уряд створить умови для переходу України до етапу постіндустріальної економіки загального добробуту. [24].

У середньостроковій перспективі динаміка споживчих цін визначатиметься стабільністю економічного розвитку і проведенням виваженої грошово-кредитної та податково-бюджетної політики. Передбачається зниження рівня споживчих цін у 2011 році. На динаміку формування цін у промисловості, зокрема, впливатиме ефективне функціонування внутрішнього енергоринку та помірне коливання світових цін на енергоносії. За таких умов індекс цін виробників у промисловості зменшиться.

Прогнозується подальше поступове підвищення рівня життя населення. Дії уряду будуть спрямовані на підвищення розміру мінімальної заробітної плати до розміру прожиткового мінімуму шляхом державного регулювання мінімального рівня заробітної плати, упорядкування системи оплати праці в бюджетних галузях на основі єдиної тарифної сітки, зменшення рівня безробіття та інше. Реальна середньомісячна заробітна плата зростатиме в середньому за рік на 10-11%.

Зрозуміло, що всі зазначені проблеми і шляхи їх вирішення у вітчизняній економіці, науці, освіті, суспільстві в цілому взаємно пов'язані. Успішний чи неуспішний сценарій розвитку залежить від громадянського миру в країні, суттєвого зменшення корупції, існування соціальної і правової захищеності, формування реального (а не ситуативного) політичного поля, реальних партій, в основі яких повинна лежати ідея, а не бізнес-інтерес чи харизматична особа.

Все це потребує певного (іноді - немалого) часу для реалізації і іншого способу мислення, іншої філософії взаємостосунків на всіх рівнях влади. А це, у свою чергу, пов'язане з процесом формування повноцінної і всеохопної (у всіх сферах і рівнях) національної еліти. Якої до сьогодні ми ще не маємо, що закономірно, виходячи з історичних координат, в яких перебувала Україна в попередні декілька століть.

Висновки

Ринок, являє собою місце добровільних угод, де продаж товарів відбувається лише в тому випадку, коли обидві сторони - продавець i покупець - знаходять компроміс, який проявляється в ціні.

Ринок лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу й споживання.

Для того щоб побудувати ринок, потрібно привести в дію економічні інтереси людей, стимули виробництва, прискорити економічне зростання, вивести країну на рівень сучасних досягнень науково-технічного та культурного розвитку.

Ринок вирішує основні проблеми економіки людини - звільняє її від дефіциту, дає можливість створити відносно забезпечений рівень життя. Однак ринок - необхідна, але все-таки недостатня умова для розвитку і процвітання суспільства. Більше того, ринок має й істотні недоліки.

Основні види ринків підрозділяються на різноманітні ринкові сегменти. Сегментація ринку представляє собою розподіл споживачів даного товару на окремі групи, що пред'являють до товарів неоднакові вимоги.

Кожен вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших і системи в цілому.

Важливими елементами ринкового механізму є попит, пропозиція, ринкова ціна та конкуренція. Завдяки дії ринкового механізму, узгоджуються економічні інтереси різних господарських суб'єктів(покупців та продавців), розв'язується основна суперечність товарного виробництва.

Україні, як і іншим постсоціалістичним країнам, що переходять до ринкової економіки, необхідне ринкове регулювання, в тому числі і ціноутворення. Конкуренція, а також вільне ціноутворення - необхідні інститути ринку, не можуть функціонувати через відсутність бірж,інформаційно-комерційних, оптових та постачальницьких організацій, пунктів прокату, культури введення ринкової економіки. Відсутність введення культури ринкової економіки пов'язане з нестачею досвіду роботи і кадрів.

Ситуація, в якій опинилася Україна, зобов'язує розробляти теорію економіки перехідних суспільств. Суть перехідного періоду полягає в здійсненні трансформаційного процесу, в зміні моделі економіки.

Україна ще не має власної економічної моделі. Тому невідкладним є формування усіх її атрибутів, до яких належить валюта, банківська, фінансова, податкова, бюджетна і цінова система.

Головна наша сьогоднішня задача - правильно визначити стратегічні орієнтири розвитку держави, народу, нації на майбутнє, інтегруватися в глобалізований світ зберігши свою індивідуальність і свої інтереси і при цьому закласти міцні підвалини для подальшого стабільного поступу.

Ми повинні розуміти, що сьогодні ми тільки закладаємо основи завтрашнього успіху. І робити це треба ґрунтовно. Не розмінюючись на дріб'язки і не вимагаючи негайного вивищення до рівня країн "золотого мільярда". Треба сказати чесно - нинішнє старше і можливо навіть середнє покоління ще не будуть жити у розвиненій соціальній державі. Ми її тільки будуємо. Але саме від нас залежить поступ в часі до цієї мети.

Список використаної літератури

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань. К., 2001.

2. Беляев О.О., Бебело А.С. Політична економія. К., 2001.

3. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. К., 2006

4. Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Тернопіль, 2002.

5. http://www.vuzlib.net/mikro/2.htm

6. Базилевич В.Д. Економічна теорія. Політекономія. К., 2006.

7. Черняк В. Модель економіки: вибір України // Економіка України., 1995.

8. В.М. Гейць. Перехідна економіка. Підручник. К.: Вища школа, 2003.

9. Хомяков В.І., Белінська В.М., Рябоконь Н.П. The structural aspects of the economic development, 2002.

10. Хомяков В.І., Познякова І.В. Стратегія розвитку в умовах перехідної економіки // Регіональна бізнес-економіка та управління. 2004, №2.

11. Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. Тернопіль, 2002.

12. Економічна теорія Посібник вищої школи (Воробйов Є. М., Гриценко А.А., Лісовиць-кий В. М., Соболев В.М.) / Під загальною редакцією Воробйова Є. М. Харків-Київ, 2003.

13. Пахомов Ю. Извилистый путь в Европу // Економічний часопис. 2005. №1-2.

14. Державний комітет статистики України. Доповідь "Про соціально-економічне становище України за січень 2010 року".

15. Пахомов Ю.Н., "Основные задачи формирования посткризисной модели развития економики Украины". Економічний часопис-ХХІ №1-2 2010.

16. Швайка М.А., "Стан та шляхи реформування банківської системи України". Економічний часопис-ХХІ №1-2 2010.

17. Крюкова І.О., "Екологічна криза як прояв морально-етичних проблем економіки". Економічний часопис-ХХІ №1-2 2010.

18. Смерека С.Б., "Особливості антикризового управління в житлово-комунальному господарстві". Актуальні проблеми економіки. №1(91) 2009.

19. http://www.liga.net/ Стаття "Рост экономики Украины в 2010-м может не покрыть падение".

20. Лапечук П., Підтримка інноваційної діяльності. Досвід економічно розвинутих держав та України, № 12, Юридичний журнал "Юстиніан".

21. Проект Концепції державної інноваційної політики України, 1997.

22. www.experts.in.ua Стаття "Стратегія інноваційного розвитку економіки України"

23. Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002р. №583//Офіц. вісн. України. 2002. №18.

24. http://who-is-who.com.ua/bookmaket/economisty2006/4/35/1.html

25. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учебник для вузов. М.: Междунар. отношения, 2001.

26. Інтернет-газета "Вголос", 2002--2010. Стаття Петра Петрашка: Економіка України: сучасний стан та перспективи розвитку.

Додаток 1

Рис.1.2 Види ринків

Додаток 2

Таблиця 1.1 Кількість бірж

Додаток 3

Таблиця 1.2 Структура укладених угод на біржах за видами товарів (млн. грн.)

Додаток 4

Таблиця 1.3 Основні показники економічного розвитку України

Размещено на Allbest.ru