Економічні кризи, сутність, причини та еволюція

Незважаючи на емісійні "вливання", заборгованість по виплатах соціального характеру залишалася високою. За станом на 10.12.99р. заборгованість по виплатах заробітної плата і у виробничій, і у бюджетній сферах склала 6,6 млрд. грн., заборгованість по виплатах пенсій на 1.12.99 р. - 1362,9 млн. грн. У 1999 р. населенням оплачено лише 72,8% нарахованої плата за комунальні послуги. Заборгованість на 10.01.2000 р. досягла 5,05 млрд. грн. Чисельність зареєстрованих безробітних за 1999 р. зросла на 17,1% і досягла на 01.01.2000р. 1174,5 тис. чол. Офіційний рівень безробіття склав 43% працездатного населення.

У 1999 році закладені несприятливі передумови розвитку економіки України в 2000 році. Насамперед звужена ємність внутрішнього ринку, деформована його структура, закладено потенціал подальшого росту цін, були вкрай малі інвестиції в основний і оборотний капітал. Нестача оборотного капіталу компенсувалася ростом зовнішнього боргу України, межі якого вже перевищили критичний рівень. Такі тенденції блокують структурно - позитивні зміни і можуть привести країну до зовнішнього дефолту в 2002 - 2004 роках.

Основні макроекономічні показники економіки України

Таблиця 2.1

Інфляція, що розраховується Мінстатом, відображає лише малий сегмент найдешевших товарів, щоб як можна істотніше занизити офіційні темпи зниження купівельної спроможності населення.

Таблиця 2.2

Таблиця 2.3

Інфляція, що розраховується Мінстатом, відображає лише малий сегмент найдешевших товарів, щоб як можна істотніше занизити офіційні темпи зниження купівельної спроможності населення.

Таблиця 2.4

В Україні смертність перевищує народжуваність, що спричиняє старіння нації.

Таблиця 2.5

В Україні величезна кількість населення зайнята в тіньовій економіці, і інша крайність - величезна кількість зупинених промислових підприємств не звільняють своїх службовців, але і не платять їм заробітну платню.

Таблиця 2.6

Позитивним моментом є тенденція до зменшення питомої ваги держбюджету стосовно ВВП. З однієї сторони це обумовлюється неможливістю видавити більше з зубожілих підприємств і неможливістю що-небудь зняти зі структур наближених до корумпованих чиновників, а з іншого боку - тиском міжнародних фінансових організацій донорів.

Таблиця 2.7. Зовнішній борг, млрд. USD

Зовнішня заборгованість України наближається до критичного значення - 60% від ВВП, коли країна буде вважатися неплатоспроможною.

Таблиця 2.8

Резерви недостатні, щоб підтримувати курс національної грошової одиниці ринковими методами, тому НБУ використовує адміністративні методи обмеження волі дій суб'єктів валютного ринку. Усі ці роки резерви НБУ використовувалися не на рефінансування банківської системи, а на покриття дефіциту державного бюджету.

Таблиця 2.9. Офіційний валютний курс, грн./ 100 USD (на 30.06 і 31.12 відповідно)

Офіційний валютний курс гривні відповідав реальній ситуації лише в 1997 році, в інші періоди він завжди штучно занижувався.

Роль держави у регулюванні економічного росту

Держава відіграє значну роль у регулюванні економічного росту й варто розглянути, які міри державного регулювання щонайкраще можуть стимулювати цей процес.

1. Кейнсіанці розглядають економічний ріст переважно з погляду факторів попиту. Звичайно вони пояснюють низькі темпи росту неадекватним рівнем сукупних видатків, які не забезпечують необхідного приросту ВВП. Тому вони проповідують низькі ставки відсотка (політикові "дешевих грошей") як кошти стимулювання капіталовкладень. При необхідності фінансово - бюджетна політика може використатися для обмеження урядових видатків і споживання, для того щоб високий рівень капіталовкладень не приводив до інфляції.

2. На противагу кейнсіанцям, неокласики наголошують на фактори, що підвищують виробничий потенціал економічної системи. Зокрема, вони призивають до зниження податків як до коштів, що стимулює заощадження й капіталовкладення, що заохочує трудові зусилля й підприємницький ризик. Наприклад, зниження або скасування податку на дохід від відсотків приведе до збільшення віддачі від заощаджень. Аналогічним образом, якщо обкладати прибутковим податком суми, що йдуть на виплати по відсотках, це приведе до обмеження споживання й стимулюванні заощаджень. Деякі економісти виступають за введення єдиного податку на споживання в якості повної або часткової заміни особистого прибуткового податку. Зміст цієї пропозиції складається в обмеженні споживання й стимулюванні заощаджень. Відносно капіталовкладень ці економісти звичайно пропонують зменшити або скасувати податок на прибутку корпорацій, зокрема надати значні податкові пільги на інвестиції. Було б правомірно сказати, що кейнсіанці приділяють більше увагу короткостроковим цілям, а саме підтримці високого рівня реального ВНП, впливу на сукупні видатки. На відміну від них, прихильники «економіки пропозиції» віддають перевагу довгостроковим перспективам, наголошуючи на фактори, що забезпечують ріст суспільного продукту при повній зайнятості й повнім завантаженні виробничих потужностей.

3. Економісти різних теоретичних напрямків рекомендують і інші можливі методи стимулювання економічного росту. Наприклад, деякі вчені пропагують індустріальну політику, за допомогою якої уряд взяв би на себе пряму активну роль у формуванні структури промисловості для заохочення економічного росту. Уряд міг би вжити заходів, що прискорюють розвиток високопродуктивних галузей і сприяють переміщенню ресурсів з низько продуктивних галузей. Уряд також міг би збільшити свої видатки па фундаментальні дослідження й розробки, стимулюючи технічний прогрес. Ріст видатків на утворення також може сприяти підвищенню якості робочої сили й росту продуктивності праці.

Отже, сучасний механізм самонастроювання ринкової економіки через циклічні кризи модифікувався. Переплетення стихійно - ринкового механізму функціонування економіки у формі циклічних криз зі свідомим державним впливом на відтворювальний процес ускладнює «очисну» функцію криз, змінює плин циклу в цілому. Тому міняються втримування економічного циклу, форми прояву циклів і криз, механізм циклу. Невід'ємним елементом сучасного економічного циклу стала інфляція. Інфляція взаємодіє із циклічним рухом економіки. Це позначається насамперед на зміні механізму циклу, у якому тепер переплітаються циклічні закономірності руху цін (їхнє падіння у фазі кризи й ріст у фазі підйому) із ціноутворюючими факторами державного регулювання (зухвалими ріст цін). Невід'ємним елементом сучасного економічного циклу стала інфляція. Інфляція взаємодіє із циклічним рухом економіки. Це позначається насамперед на зміні механізму циклу, у якому тепер переплітаються циклічні закономірності руху цін (їхнє падіння у фазі кризи й ріст у фазі підйому) із ціноутворюючими факторами державного регулювання (зухвалими ріст цін).У сучасних умовах великий капітал пристосовується до платоспроможного попиту шляхом скорочення виробництва при збереженні високих цін. Держава, у свою чергу, допомагає великим фірмам « управляти» таким шляхом кризою. Тому модифікації цінового механізму виражаються в зменшенні « чутливості» цін до кризового звуження ринкового попиту й збільшенню цієї чутливості до росту попиту. У результаті циклічне розширення ринкового попиту на товари й послуги впливає на рух цін, чим кризове звуження ринків збуту. Отже, рух цін у сучасних кризах відображає протиборство двох тенденцій: підвищувальної, пов'язаної з діяльністю великого капіталу й держави, і знижувальної, породжуваної циклічним скороченням місткості ринку. Інакше кажучи, механізм сучасних капіталістичних циклів сполучить у собі кризу й інфляцію. Міняються й форми прояву сучасних циклів і криз. Це виражається: у синхронізації циклічного руху в різних країнах, що обмежує можливості зм'якшення кризових процесів за рахунок розширення експорту; у частішанні циклічних криз і скорочені тривалості циклу; у відносному зменшенні глибини криз; у нестійкості фаз пожвавлення й підйому; у зміні показників масштабів і глибини криз. Інфляція попиту являє собою тенденцію до підвищення рівня цін внаслідок збільшення сукупного попиту, тобто готовності більше платити за той же набір благ. Як правило, така начебто б нелогічна ситуація виникає в період пожвавлення й очікування збільшення фінансових доходів у доступному для огляду майбутньому, що пояснює, наприклад, просто "стадним почуттям", зміною його настрою. Поточний попит на гроші при цьому збільшується і якщо пропозиція грошей приводиться у відповідність із ним, то тенденція закріплюється й тоді збільшення обсягів угод , тобто реальне пожвавлення, вимагає додаткової емісії грошей.

Криза державного регулювання економічного розвитку зажадав від уряду розвинених країн шукати вихід зі сформованої ситуації, але не шляхом відмови від державного регулювання циклічного виробництва, а за допомогою перебудови його форм і методів. Антициклічна спрямованість державної політики змінилася антиінфляційної.

Шляхи вирішення і механізми профілактики економічних криз

Антициклічне регулювання економіки - це свідомі й цілеспрямовані дії держави й, частково, могутніх корпорацій і наднаціональних органів на промисловий цикл із метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації господарської кон'юнктури й темпів економічного росту. Найважливіша роль у цьому регулюванні належить державі.

В основі антициклічного регулювання лежить антикризове регулювання. Теоретично обґрунтував необхідність антикризового регулювання Дж. Кейнс. Після другої світової війни в більшості розвинених країн світу були розширені антикризові міри держави, а також доповнені певними антициклічними коштами відносно зм'якшення циклічних коливань. Зокрема, антикризові міри були розширені за рахунок збільшення державних закупівель товарів і послуг, стимулювання житлового будівництва (держава страхує й гарантує одержання кредитів на житлове будівництво, регулює строки погашення кредитів, розмір відсотка й т.д.), проведення політики прискореної амортизації, надання податкових знижок при встановленні нового обладнання, зниження податків на прибуток корпорацій і ін. Узагальнюючим показником впливу держави на економічний цикл є частка державних видатків у ВВП і, насамперед, державні закупівлі товарів і послуг. У середині 90-х рр. частка державних видатків у ВВП становила в Японії близько 35, а у Швеції - більше 70 %.

Особливості антициклічного регулювання значною мірою обумовлені домінуванням в економіці монополій. Э.Чемберлін цілком переконливо довів, що навіть при відсутності угод (усної або письмових) ціни на олігополистичному ринку вище, ніж на конкурентному, а обсяг виробництва нижче. Э.Чемберлін і інші західні вчені справедливо вказували на відсутність гнучкості цін, їхньої рухливості в порівнянні з періодом вільної конкуренції. Якщо раніше ціни під час економічної кризи різко знижувалися, то в умовах панування колективних монополій вони залишаються незмінними або навіть ростуть. Це обумовлено тим, що олігополії скорочують обсяги виробництва з метою недопущення надвиробництва товарів і зниження цін.

Цієї негативної тенденції може протистояти тільки діяльність держави по стимулюванню грошового попиту за допомогою відповідної грошово-кредитної політики. Цей метод активно використався в післявоєнний період і сприяв скороченню глибини й тривалості економічних криз. Темпи збільшення грошової маси, як правило, були більше високими, чим їх рекомендували монетаристи. Разом з тим, значне збільшення грошової маси, поряд з дією інших факторів, наприклад, різким підвищенням цін на нафту в період енергетичної кризи, привело наприкінці 60-х - на початку 70-х рр. до посилання інфляційних тенденцій, і темпи росту цін у середині 70-х рр. становили більше 10 %.

3 огляду на це, в 80-х рр. уряд почав обмежувати темпи росту грошової маси, проводити політикові «дорогих грошей». Засобом досягнення цієї мети стало здійснення твердої кредитно - грошової політики. Зокрема, у період високої економічної активності держава значно підвищує норму відсотка, що викликає подорожчання кредиту. Під час депресії й кризи держава збільшує резервну норму (нормативи обов'язкових відрахувань комерційних банків у резерви), знижує ставку відсотка й здешевлює кредит. Це обумовлено тим, що встановлена центральним державним банком норма відсотка впливає на його розмір, по якому банки дають кредит своїм клієнтам. Комерційні банки в США приблизно 20 % своїх активів зобов'язані зберігати у вигляді касового резерву в Центральному банку. Тому розширення кредитів залежить від величини приросту банківських пасивів, а комерційний відсоток, по якому банки дають кредит клієнтам, - від дисконтної ставки відсотка (яка є нижньою границею ефективності надання кредитів федеральною резервною системою). У ФРН Федеральний банк установлює для кожного кредитного інституту ліміти переоблікованих векселів, що обмежує обсяги кредитів під облік векселів, надаваних кожному банку. Це, у свою чергу, впливає на обсяг грошової маси.

Перевага методу антициклічного регулювання в тім, що його можна застосовувати дуже оперативно, не приймаючи відповідного закону. Важливо лише точно визначити час підвищення або зниження процентної ставки.

3 метою розширення сукупного попиту у фазах кризи й депресії держава проводить політикові «дешевих грошей», знижує ставки податків на прибуток, заробітну плату, надає пільги за умови прискореного списання вартості основних фондів, що є коштами стимулювання інвестицій у недержавний сектор економіки. Під час кризи уряд збільшує обсяг прямих капіталовкладень у державний сектор, насамперед, у галузі економічної й соціальної інфраструктури (сферу транспорту й транспортного будівництва, електро-, газо- і водопостачання, житлове будівництво, атомну енергетику й ін.) Так, у США з майже 43 тис. миль між штатної системи швидкісних автомагістралей щорічно стають непридатними близько 2 тис. миль, які необхідно ремонтувати за рахунок державного бюджету. В 1948-1949 р., щоб зменшити глибину економічної кризи, держава збільшила обсяг інвестицій удвічі (у порівнянні з 1946 р.). Однак у наступний період обсяг державних капіталовкладень у багатьох розвинених країнах миру поступово скорочувався. Так, їхня частина у ВНП за період 1970-1985 р. знизилася, %: у ФРН - з 6,1 до 3,9, у Франції - з 4,2 до 3,0, у Великобританії - з 5,0 до 2,4, у країнах з 5,0 до 4,0.

У фазі підйому держава збільшує податки, процентні ставки, скасовує податкові пільги, зменшує обсяги прямих капіталовкладень, що гальмує процес надмірного «перегріву» економіки, послабляє протиріччя між виробництвом і споживанням, згладжує різкі коливання при переході від однієї фази промислового циклу до іншої. При цьому між вживанням заходів в області кредитно-грошової політики й одержанням певного результату проходить тривалий проміжок часу. По оцінці західних учених, цей тимчасовий лаг в умовах циклічного спаду становить від 5 до 20 місяців, а в період підйому - 10 - 24 місяця. 3 найбільшим запізненням діють методи податкового регулювання, що значною мірою обумовлено тривалістю законотворчого процесу, тому винятково важливо мати чіткий економічний прогноз механізму протікання економічного циклу.

Антициклічне й антикризове регулювання здійснюється економічними, правовими й адміністративними методами.

Антициклічне регулювання з боку олігополії здійснюється за допомогою вироблення ними погодженої політики, виконання державних програм і ін. У той же час їхньої дії нерідко суперечать політиці держави в цій сфері. Наднаціональнї органи в країнах ЄС проводять значною мірою уніфіковану промислову, структурну, податкову, амортизаційну й іншу форми політики, що є важливим чинником антициклічного регулювання, синхронізації економічного циклу.

Антициклічне регулювання в сучасних умовах також обумовлюють значні розходження між сучасними економічними кризами (у післявоєнний період) і кризами ХІХ в. Суть розходжень полягає в наступному: 1) сучасні кризи менш глибокі, але відбуваються частіше; 2) на відміну від криз у минулому, коли мало місце надвиробництво товарів, сучасні кризи характеризуються надвиробництвом основного капіталу (у формі простою значної частини виробничих потужностей); 3) якщо під час криз у минулому відбувалося різке зниження цін, у сучасних умовах воно, як правило, відсутній; 4) сучасні екологічні цикли характеризуються менш тривалим періодом проходження фаз властиво кризи й депресії, і відповідним збільшенням фаз пожвавлення й підйому; 5) на відміну від стихійного характеру криз у минулому, економічні кризи, механізм їхнього протікання усе більше піддаються регулюванню; 6) у сучасних умовах спостерігається синхронізація економічного циклу, насамперед, фінансових криз. Свідоцтвом останнього є фінансова криза в Японії й Південній Кореї, що вибухнула наприкінці 1997 р. 3 метою його локалізації, недопущення його розростання МВФ і Світовий банк надали Південній Кореї безпрецедентний за всю історію свого існування кредит у сумі 47 млрд. діл.

Механізми профілактики економічних криз:

1. Фінансово-економічна криза, утримуванням якого став ріст безнадійної дебіторської й кредиторської заборгованості фінансових центрів, сутністю - зниження матеріально - речовинного забезпечення грошової маси, а наслідком перехід від економічного росту до занепаду, розвивається як реакція на неадекватність координації господарських відносин принципам закону економічного росту;

2. Механізми профілактики фінансово-економічної кризи повинні відповідати трьом основним принципам закону економічного росту:

2.1. Безумовна матеріально-речовинна капіталізація тієї контрольованої частини доходу конкретного капіталу, що відповідає перевищенню його продуктивності над середньою;

2.2. Забезпечення орієнтованого прямого перетікання капіталів убік максимальної продуктивності при ціновій нормалізації доходів, контрольованих кожним конкретним капіталом;

2.3. Економізація ієрархії влади, реалізованої в ході трансформації капіталу;

3. Практична реалізація механізмів профілактики фінансово-економічних криз зводиться:

3.1. До поповнення інституціональних правил і умов, що координують господарські відносини, обов'язковим і постійним контролем дотримання відповідності господарських угод принципам закону економічного розвитку;

3.2. До поповнення ринкового механізму такими процедурами визначення ціни предмета угоди, які б зафіксували капіталізацію частини доходу продавця (покупця) і необхідне пряме перетікання капіталу між ними, виходячи з оцінки продуктивності капіталу, що представляє кожним з них;

3.3. До забезпечення доступу кожного власника капіталу до стандартної й об'єктивної процедури оцінки ефективності управлінських дій ієрархічно впорядкованої адміністрації організації;

4. Запропоновані в даній роботі форми й розрахункові прийоми дотримання умов практичної реалізації механізмів профілактики фінансово-економічної кризи передбачають і забезпечують:

4.1. Структуризацію ціни предмета угоди, виходячи з його вартості, певної продавцем традиційним порядком, у вигляді двох складові ціни:

а) обсяг прямого перетікання капіталу (у грошовій формі) з фонду розвитку виробництва (резервного капіталу) учасника угоди з меншою продуктивністю капіталу до фонду розвитку виробництва (резервний капітал) учасника з більшою продуктивністю капіталу;

б) нормалізована ринкова ціна предмета угоди, скоректована на обсяг прямого перетікання капіталу;

4.2. Здійснення на основі бази даних регулярного моніторингу головних показників ефективності управлінських дій посадових осіб, виходячи з мінімуму достовірних відомостей, уже використовуваних, як правило, при веденні нормального бухгалтерського обліку в організації;

5. Теоретична строгість і математична інтерпретації запропонованих розробок дозволяють сподіватися на високу ефективність практичного використання механізмів профілактики фінансово-економічних криз. До того ж, потенціал розглянутих механізмів економічного росту забезпечує безліч "побічних" ефектів, серед яких:

а) рішення проблеми прогресивного ціноутворення через поступову ліквідацію цінових ножиців на продукцію галузей народного господарства;

б) рішення проблеми без інфляційної грошової емісії через обов'язкове створення у всіх суб'єктів господарювання обов'язкових фондів розвитку (резервних фондів), спочатку формованих емісійним кредитом під мінімальний (символічний) відсоток, і на цій основі поступову ліквідацію проблеми неплатежів;

в) рішення проблеми інвестування сектора реальної економіки ( причому винятково за рахунок вітчизняних інвесторів) по найбільш пріоритетним (з позицій продуктивності капіталу) напрямкам виробництва й створених реального захисту національного виробника.

Висновок

В даній курсовій роботі було ретельно відібрано достовірну й правдиву інформацію, яка точно характеризує даний розділ економічної теорії.

В цій роботу було дано конкретні відповіді на конкретні запитання, а саме, що економічна криза - це значне порушення рівноваги в господарській системі, що часто супроводжується втратами й розривом нормальних зв'язків у виробництві й ринкових відносинах, що, в остаточному підсумку, веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому.

Існує багато видів економічних криз (більшість з них наведена вище в роботі) і на мою думку ця кількість не буде стояти на місті, так само як не стоїть на місті економіка, будуть з'являтися нові види криз, але разом з цим - і нові методи їх вирішення.

Тема економічної кризи цікава, думаю не тільки мені. Вона буде актуальною ще велику кількість часу, а, можливо, і завжди, оскільки, я не думаю, що найближчим часом економісти навчаться згладжувати цикл до такого ступеня, щоб її амплітуда коливань була рівна нулю. При амплітуді коливань більше нуля - це вже цикл.

Коли спостерігаєш, як назрівають і відбуваються кризи в країнах - лідерах, таких як США, Японія, Німеччина, Англія, Франція, то мимоволі замислюєшся, що навіть такі багаті країни, стільки фахівців, що мають, засобів, впливу дотепер не можуть уникнути криз.

Також в ході виконання роботи я дізнався, що в Україні також були економічні спади і підйоми.

Основними ознаками, властиві економічній кризі України, були:

1. Катастрофічний спад виробництва і його низька ефективність.

2. Криза платежів, що охопила практично всі галузі народного господарства, включаючи банківську систему.

3. Криза фондового ринку.

4. Криза державних платежів і державних фінансів в цілому.

5. Криза банківської системи.

6. Криза фінансів підприємств.

7. "Галопуюча" інфляція:

7.1 Фактична девальвація гривни.

7.2. Зростання реальних цін на імпортні товари.

7.3.Зниження купівельної спроможності населення унаслідок зростання цін без відповідного зростання заробітної платні.

7.4. Зростання безробіття.

8. Криміналізація економіки.

8.1. "Тінізація" економіки.

8.2. Витік грошових коштів українського походження за межу.

8.3. Корупція.

9. "Витік мізків".

Список використаної літератури

1.Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. - К.: Таксон, 1996.

2.Економічна теорія. Николаева Л.А., Черная И.П. М.,2000г

3.Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. - Тернопіль, Астон, 1997.

4.Економіка: теоретичні основи. Підручник у 2-х част. - Тернопіль, Астон, 1997

5."Економіка" под ред. А. Булатова, 1997, с.374-377.

6.www.ukrreferat.com/

7.Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995

8.Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций).-AUP.ru, 2002

9.Тимофєєв В., Тодоров В. Шляхи подолання кризи виробництва // Економічний часопис, №11, 1999

10.Фиглер С., Дорнбуш Р., Шмалензі Р. Экономика. - М., Дело, 199

11.Ролионова И. Макроэкономические факторы дефицита бюджета вУкраuне. // Экономика Украины . 1998.

12.Національна доктрина економічних трансформацій в Україні.// Профспілки України.-- 2002.- №2.- С.З

13.Экономическая теория. Николаева A., Черная и.П. М.,2000г

14.Антикризисное управление:Учебник/ Под ред. Э. М.Короткова. ИНФА-М, 2000. - 432 с.

15.Игольников А. Г. « Особенности формирования экономического кризиса в Украине и пути выхода из него// 'Экономические проблемы стабильности Украины. 2001 . с. 37-44.

16.Управління економічними реформами в Україні. Під ред. / Ігольников А.Г. 2002

17.Основи економічної теорії: політехнічний аспект. - Підручник / За ред. Г.Н. Климка та В.П. Нестеренка, - К.: Вища школа, 1997

18.Курс экономической теории. /Под ред. М.Н.Чепурина, Е.А.Киселевой, Киров: 1996,

19.www.refine.org.ua

20.www.dvoek.net.ua

21.Дж.М. Кейнс «Обшая теория занятости, процента и денег», с.312

22.www.edu.meta.ua

23.www.readbookz.com

24.Экономический кризис в Украине и финансовая помощь Запада. // Мировая экономика и международные отношения.-.- №3.-С.65

Размещено на Allbest.ru