Попит і пропозиція, а також фактори, що їх визначають

Ц = СВ + П (1.3),

де СВ - середні витрати (собівартість);

П - величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).

2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибуткувважається різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат (собівартості). Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції.

3. Установлення ціни на засаді суб'єктної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.

4. Метод ціноутворення “за рівнем поточних цін (“за рівнем конкуренції”) полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів. Залежно від особливостей продукції й типу ринку (монополія, олігополія) цей метод ціноутворення має різні модифікації (установлення ціни на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижче за неї; установлення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію та співвідношення параметрів цих виробів).

5. Установлення ціни на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу “за рівнем поточних цін” і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).

6. Метод ціноутворення “за рівнем попиту”передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товарів в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, коньюнктура ринку, супутні послуги. За використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.

7. Метод установлення ціни за місцем походження товаруполягає в тім, що товар передається транспортній організації за умови “франко-вагон”; після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).

8. Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставкуозначає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта).

9. Застосовування методу встановлення зональних цінполягає в тім, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат.

10. Метод установлення ціни стосовно базисного пункту характеризується тим, що продавець (фірма) вибирає конкретний район (місто, область) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості поставки з цього району (міста, області) незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.

11. Метод установлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство (організація) частково чи повністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлень від покупців (клієнтів).

12. За встановлення цін зі знижками підприємство-продавець змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї, ураховуючи дострокову оплату рахунків, закупівлю великого обсягу продукції або посезонну її закупівлю тощо. Це дає змогу підприємству підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом року.

Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і тактики підприємства (організації).

Надалі ціни постійно коригуються (регулюються) підприємством (організацією) і державою, згідно з мінливою коньюнктурою ринку та необхідними уточненнями заздалегідь розробленої стратегії ціноутворення стосовно різних видів продукції.

У “Положенні про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень” від 22.02.1995 р. № 135 сформульовані вимоги про регулювання цін:

«При введенні регулювання цін монопольні утворення зобов'язані представити у встановлені відповідним органом терміни:

· зведення про запланований рівень цін;

· калькуляцію собівартості продукції з розшифровкою матеріальних і трудових витрат;

· зведення про обсяги виробництва (фактичні за минулий і поточний роки і планові на поточний рік);

· дані про запланований і досягнутий розмір прибутків від реалізації продукції, а також про розмір прибутків, рентабельності в цілому по підприємству;

· пояснювальну записку».

Слід пам'ятати, що підприємства можуть оштрафувати за порушення в ціноутворенні, перераховані в п. 1.3 Інструкції “Про порядок застосування економічних санкцій органами державного контролю за цінами”:

«Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, вважаються, зокрема:

· нарахування не передбачених законодавством націнок до регульованих цін і тарифів;

· застосування вільних цін і тарифів на продукцію (послуги, роботи) за умови введення для них режиму державного регулювання;

· застосування цін на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує установлений відповідно до законодавства граничний;

· застосування цін (тарифів) з порушенням уведеного порядку обов'язкового декларування їхньої зміни;

· чи завищення заниження розміру передбачених законодавством податків і обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, чи невключення їх у структуру регульованої ціни;

· включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством чи витрат витрат понад установлені розміри;

· включення у вартість продукції і послуг, ціни на який регулюються, фактично не виконаних чи виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

· застосування торгових і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний рівень;

· застосування цін і тарифів з порушенням інших уведених методів регулювання».

Попит - це співвідношення між двома змінними - ціною і кількістю блага, яке споживачі хочуть і можуть купити за цією ціною. Попит - це перелік цін і кількостей. Основна властивість попиту полягає у тому, що при незмінності інших параметрів, зниження ціни веде до відповідного зростання величини попиту. І, навпаки, підвищення ціни веде до відповідного зменшення величини попиту (закон попиту).

Обсяг (величина) попиту - конкретна кількість блага, яку споживач хоче купити за конкретною ціною. Величина попиту змінюється із ціною, але зміна попиту вплине як на ціну, так і на величину попиту.

Обсяг (величина) пропозиції становить певна кількість товару, який фірма реалізує за певною ціною. Існує прямий (позитивний) зв'язок між ціною і кількістю запропонованого продукту. З підвищенням цін відповідно зростає і величина пропозиції; зі зниженням цін скорочується і величина пропозиції.

Ринкова ціна -- це домінуюча на ринку у відповідному часовому відрізку ціна на товар (послуги, роботи), що виплачується за нього в процесі купівлі-продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво і реалізацію.

Загальними чинниками, що визначають ціни на товари (продукцію, послуги), переважно є:

- гнучкість попиту: зростання цін зумовлює зменшення попиту і навпаки;

- високі технічні параметри та низька вартість експлуатації: вони важливі для потенційного покупця не менше, ніж ціна;

- орієнтація на одержання прибутку та оцінка потенційних покупок з огляду на їхнюефективність: чинники, що впливають на вибір товару покупцем, за ступенем їхньої важливості розміщуються в такій послідовності: якість, технічне обслуговування, ціна;

- можливість надати готовому виробу більшої привабливості для покупців: зрозуміло, що доступні ціни, узгоджені з показниками якості товару, є привабливішими для потенційних покупців.

Об'єктивно діють і специфічні чинники ціноутворення на основні види продукції виробничо-технічного призначення (сировину, основні й допоміжні матеріали, вузли та агрегати, основне й допоміжне устаткування). А саме:

- Сировина підлягає лише тій обробці, яка полегшує її використання чи транспортування або приводить її у відповідність із чинними стандартами. За реалізації сировинних товарів на ринку ціни на них встановлюються з урахуванням вимог стандартів, обсягу попиту та продажу.

- Основні матеріали, як правило, купують відповідно до специфікації, опрацьованої на базі чинних стандартів. Саме наявність затверджених у встановленому порядку стандартів є головним чинником ціноутворення на основні матеріали.

- Допоміжні матеріали виконують на різногалузевих підприємствах майже однакові функції і у зв'язку з цим мають стійкий попит. Тому на встановлення ціни на такі матеріали впливають існуючий попит, їхні якісні показники та обсяги виробництва.

- У зв'язку з природним прагненням покупців максимально обмежити кількість постачальників вузлів та агрегатів,останні звичайно купують у виробників, які встановлюють ціну на них з урахуванням іміджу своєї продукції на ринку. Іноді деякі вузли та агрегати є досить помітними в готовому виробі, що дає змогу покупцям використовувати відомі на ринку марки таких виробів для стимулювання збуту власної продукції за вигідною для них ціною.

- У цінах на основне устаткування, враховується його універсальність або навпаки - спеціалізація. Що вища спеціалізація устаткування, то суворіші вимоги до експлуатаційних параметрів, так і до ціни. За ринкових умов господарювання виробники основного устаткування можуть кредитувати своїх покупців, включаючи продаж на виплат та лізинг.

- Ціна одиниці допоміжного устаткування завжди є помітно нижчою за ціну на основне устаткування. За умови зростання обсягів виробництва збуту такого устаткування з'являється можливість дальшого зниження ціни.



РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ ЦІН В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз попиту і пропозиції в сучасних умовах України

Проаналізуємо попит і пропозицію побутової техніки в Україні.

Обсяги продажу побутової техніки.

В першому кварталі 2008 року в містах України з населенням понад 100 тис. мешканців було продано 913 тис. одиниць аудіо- та відеотехніки на 193,5 млн. доларів. У порівнянні з першим кварталом 2007 року ринок аудіо- та відеотехніки зріс на 13% у фізичному виразі та майже на 15% - у вартісному. Протягом січня-березня цього року значно збільшилися продажі панельних телевізорів, цифрових портативних аудіо- та відеопрогравачів. Одночасно відбулося скорочення сегменту кінескопних телевізорів та домашніх аудіо-систем. Про це свідчать результати моніторингу продажу товарів тривалого вжитку, який здійснює компанія GfK Ukraine на основі роздрібної панелі електротоварів у 45 містах України з населенням понад 100 тис. доларів.

Панельні телевізори наступають протягом січня-березня 2008 року в містах України з населенням понад 100 тис. мешканців було продано майже 44тис. панельних телевізорів (рідкокристалічних, плазмових, проекційних), що більше ніж в три рази перевищує показник аналогічного періоду 2007 року. В грошовому виразі цей сегмент зріс в 2,5 рази до 52 млн. доларів, завдяки чому зайняв 27% ринку аудіо- та відеотехніки (у порівнянні з 12% у першому кварталі 2007 року). Збільшення продажів панельних телевізорів відбулося в усіх цінових сегментах. Найбільшим попитом у першому кварталі 2008 року користувалися панельні телевізори в ціновому діапазоні 1000-2000 доларів. Загалом було продано 20 тис. одиниць на загальну суму 28 млн. доларів. Їхня частка в загальній кількості проданих панельних телевізорів в грошовому виразі склала 54%, що майже в два рази більше ніж у першому кварталі минулого року.

Також суттєво зросли обсяги продажів найдешевших телевізорів вартістю до 500 доларів (приблизно в 6 разів у вартісному вимірі). Найбільшою популярністю в цьому ціновому сегменті користувалися невеликі рідкокристалічні телевізори з діагоналлю 19", яких було продано 5300 одиниць у порівнянні з 856 у першому кварталі минулого року. Одночасно скоротився обсяг продажу кінескопних телевізорів: у першому кварталі цього року їх було продано 288 тис., що майже на 12% менше ніж за аналогічний період 2007 року. У грошовому виразі обсяг продажів скоротився на 16% до 65 млн. доларів. Частка кінескопних телевізорів в структурі продажів аудіо- та відеотехніки також скоротилась до 34% (у порівнянні з 46% у першому кварталі минулого року). Українці відчули переваги портативних відео-програвачів. Протягом січня-березня 2008 року значно зріз ринок цифрових портативних відео програвачів / рекодерів - в 15 разів у фізичному та 6 разів у грошовому вимірі порівняно до показників аналогічного періоду 2007 року. Якщо протягом всього 2007 року було продано 5395 пристроїв, то лише за перший квартал 2008 року ця цифра сягнула 3980 одиниць.

Найбільшим попитом користувалися моделі найнижчих цінових сегментів (до 200 доларів), частка яких в загальному обсягу продажів становила 76%. Більшим попитом також користувалися стаціонарні DVD- програвачі/рекодери: їх було продано 322 тис. одиниць, що на 37% перевищує показник першого кварталу минулого року. Найбільш популярними були DVD-програвачі вартістю до 100 доларів, частка яких у загальному обсязі продажів цих пристроїв становила 67% у вартісному вимірі. Водночас тривала тенденція до повного зникнення сегменту відеомагнітофонів. Протягом першого кварталу було продано лише 4 тис. пристроїв, що на 85% менше показника аналогічного періоду минулого року.

У першому кварталі 2008 року цифрових портативних аудіо- програвачів було продано в 2,5 рази більше ніж у першому кварталі минулого року. (При цьому сегмент CD-плеєрів за цей період скоротився майже на 60%). Головним чином збільшення продажів портативних аудіо-програвачів відбулося завдяки росту більш ніж в чотири рази попиту на моделі вартістю до 100 доларів. Водночас скоротилися продажі домашніх аудіо-систем. Загалом було продано 81 тис. одиниць на загальну суму 18,6 млн. доларів, що на 11% менше показника першого кварталу 2007 року у фізичному вимірі та на 17% менше - у вартісному. Скорочення продажів домашніх аудіо-систем відбулося в усіх цінових сегментах, крім найнижчого (до 100 доларів). Попит на дешеві аудіо-системи зріс більше ніж в два рази у вартісному вимірі.

Вплив якості побутової техніки на попит і пропозицію.

Ринок побутової техніки у першому кварталі 2010 року.

Падіння продажів роздрібних мереж побутової техніки та електроніки (у кількісному вираженні) у першому півріччі 2010 року склало 60% у порівнянні з обсягами продажів за аналогічний період минулого року. При цьому, за даними Unitrade Group, падіння продажів у грошовому вираженні склало до 70%.

"Такий розрив між грошовим і кількісним вираженням пояснюється тим, що споживчі переваги активно перемістилися в бюджетний сегмент", - пояснюють в Unitrade Group. Експерти відзначають, що переорієнтація споживачів на більш дешеву продукцію стала повсюдною. "Зараз споживач намагається заощаджувати і купує більш дешеву модель, навіть якщо не ідеться про останні гроші", - говорить виконавчий директор "Фокстрот - інформаційні технології" Дмитро Шавловський. У зв'язку із цим торговельні мережі стали активно переглядати свою асортиментну політику.

"Час, коли на полицях одночасно стояло 200 моделей мобільних телефонів, пішов в небуття. Щоб вижити, рітейлерам доведеться відмовитися від "строкатої вітрини" і асортиментних перегонів", - вважає президент Unitrade Group Володимир Колодюк. За його словами, ринок рітейлу йде до того, що кожна торговельна мережа буде чітко орієнтована на певний товар і ціновий сегмент.

Крім того, останнім часом підсилилася тенденція до продажу товарів під своїм власним брендом. За оцінкою менеджера компанії Gfk Ukraine Валентини Печончик, 90% продукції, що випускається мережами під власними марками, припадає на ПК, монітори і ноутбуки. Якщо раніше мережі ставилися до цього напрямку як до другорядного, то цього року багато виділили його в окремий проект.

Так, за останній рік спостерігалося активне розширення асортиментного ряду власних брендів "Фокстроту" - Delfa і Bravis; "Ельдорадо" - Elenberg і Cameron; Unitrade Group - Ixtone. "Ми плануємо і далі просувати власні торговельні марки. По цій продукції ми можемо контролювати виробництво, постачання та ціноутворення. Останній фактор дуже важливий, тому що ціни на техніку постачальників-імпортерів можуть рости", - пояснює виконавчий директор "Фокстрот. Техніка для дому" Олексій Павленко.

Втім, зусилля з розширення "бюджетного" асортименту допоможуть не всім. До компаній "Домотехніка" і "МКС", які вже заявили про своє банкрутство, цілком можуть приєднатися й інші мережі. За даними Unitrade Group, з кінця 2009 року в Україні було закрито близько 400 торговельних точок із продажу цифрової електроніки та побутової техніки. За прогнозами компанії, до кінця року ця тенденція продовжиться і кількість торговельних точок може скоротитися на 10% до показників першого півріччя.

Як повідомлялося, мережа із продажу мобільних телефонів Germanos оголосила про відхід з українського ринку. На початок року мережа компанії нараховувала близько 54 салонів в Україні. Нагадаємо, восени минулого року холдинг Unitrade Group закрив свою мережу мобільного зв'язку melofon. Це пов'язано з різким падінням продажів мобільних телефонів, яке в першому півріччі 2010 року склало 55% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Ринок побутової техніки у другому кварталі 2010: триває падіння.

GfK Ukraine презентує дані відносно становища ринків великої та малої побутової техніки в другомі кварталі 2010 року, засновані на дослідженнях, що проводить панель Retail and Technology (Панель роздрібної торгівлі).

Ринок великої побутової техніки у другому кварталі 2009: падіння продажів триває.

За результатами другого кварталу 2010 року продажі великої побутової техніки в Україні досягли позначки 1,3 млрд. гривень, що на 36% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Всі продуктові групи, за винятком сушильних машин, продемонстрували негативну динаміку. Загалом для великої побутової другий квартал 2010 року став вже третім періодом падіння.

Основним трендом ринку стало майже однакове скорочення продажів як вбудованої техніки, так і незалежної. Якщо на початку року вбудована техніка показала навіть збільшення продажів у порівнянні з першим кварталом 2009 року, то зараз всі важливі для ринку продуктові групи падають схожими темпами: від 26,3% у морозильних камер до 46,9% у мікрохвильових печей. Найбільш постраждалою продуктовою групою знов стали мікрохвильові печі - у вартісному вимірі продажі скоротились майже вдвічі. Одне з можливих пояснень цієї динаміки - великі обсяги продажів у минулі роки, що призвело до насичення ринку.

Ще одна тенденція ринку - це скорочення дистрибуції основних брендів та довжини полиці їхньої продукції. Рітейлери одночасно скоротили і кількість брендів в своєму асортименті, і кількість моделей кожного окремого бренду.

Холодильники та морозильні камери.

Холодильники - найвагоміша група ринку великої побутової техніки (займають 38% загального обсягу продажів) - втратили стільки ж, скільки сектор загалом. Обсяг продажів холодильників у другому кварталі 2010 року становив 503 млн. гривень, що на 36% менше показника аналогічного періоду минулого року. На цей результат вплинули порівняно висока вартість техніки, високий рівень проникнення в домогосподарства, скорочення обсягів будівництва житла та зміни у чинному законодавстві.

В другому кварталі 2010 року в цій групі спостерігалась пряма залежність між ціною та темпами скорочення продажів: чим дорожчий підсегмент, тим більше падіння. Зокрема, продажі найбільш дешевих однодверних холодильників впали на 24%, дорогих холодильників Syde by Syde - на 46%. Найбільшим підсегментом залишаються дводверні моделі з розміщенням морозильної камери знизу. Протягом останніх місяцях спостерігалась тенденція до зростання частки цієї категорії, що трохи втратила вагу з початку року.

Продажі морозильних камер склали 42 млн. гривень, що на 26,3% менше показника другого кварталу 2009 року. Хоча морозильні камери й холодильники використовуються однаково, тенденції всередині груп спостерігаються дещо інші. Більш дорогий підсегмент - морозильні камери, що відчиняються вертикально - зріс на 3% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Втім, обсяги продажів цієї підкатегорії є досить незначними.

Ринки холодильників та морозильних камер, на яких влітку традиційно відбувається сезонне зростання, демонструють схожу динаміку й цього року. Дійсно, в червні було зафіксоване зростання продажів, яке так саме очікується за результатами липня. Така сезонність може бути першим індикатором стабілізації ринку.

Пральні машини.

Пральні машини, продажі яких складають майже чверть ринку великої побутової техніки, показали динаміку дещо кращу ніж середня: падіння склало 29,6%. Загалом обсяг продажів пральних машин у другому кварталі 2010 року дорівнює трохи більше 337 млн. гривень.

Ринок пральних машин вже давно демонструє певну стабільність у розподілі за типами та характеристиками. Співвідношення між автоматичними та напівавтоматичними машинами складає 98% проти 2% у вартісному вимірі і є незмінним за останні п'ять кварталів. Серед автоматичних пральних машин українці надають перевагу машинам з фронтальним завантаженням: на такі моделі припадає 82,5% продажів, що майже на 1,5% перевищує показники квітня-червня 2009 року. Автоматичні машини з функцією сушки не користуються великим попитом, їхня частка становить 1,3% обігу, решта припадає на машини з вертикальним завантаженням.

Основний технологічний тренд до збільшення ваги завантаження поступово сходить нанівець з появою на ринку нових моделей машин. Ці моделі є більш адаптованими до зменшення купівельної спроможності українців і пропонують більш аскетичний дизайн, менші показники завантаження та кількості обертів на хвилину за більш помірні гроші.

Ринок малої побутової техніки у другому кварталі 2010: темпи падіння зростають.

Другий квартал 2010 року характеризується прискоренням темпів падіння обсягів продажу малої побутової техніки в Україні. Обсяг ринку малої побутової техніки по групам, які враховуються в ТEMAX, склав 362 млн. гривень. В порівнянні з другим кварталом 2009 року продажі зменшились на 27,2% в грошовому і на 46,2% в фізичному вимірі. Найбільші товарні групи, такі як пилососи і прилади для приготування їжі, у другому кварталі 2010 року не показали позитивних результатів. Якщо в останніх обнадійливим сегментом принаймні є блендери, які мають слабку тенденцію до зростання (1,7% в грошовому вимірі), то ситуація з пилососами не надає оптимізму. В другому кварталі цього року спостерігалося суттєве падіння продажів всіх типів пилососів, а особливо найдорожчих - миючих моделей, обсяг продажів яких скоротився більш ніж на 50% як в грошовому, так і в фізичному вимірах.

Особливо невдалим виявився початок сезону відпусток для сегменту жіночих епіляторів. У вартісному вимірі ця група втратила більше 40% продажів, незважаючи на появу нових, цікавих, проте відносно дорогих моделей.

Водночас падіння продажів по таким групам, як прилади для догляду за волоссям (стрижка, укладання, сушіння), чайники та кавоварки, становило менше 20% в грошовому вимірі. Зокрема, темпи падіння продажів кавоварок на відміну від попереднього кварталу стримуються завдяки крапельним кавоваркам.

Пилососи.

В цілому в другому кварталі 2010 року обсяги продажів пилососів скоротилися на 33,7% чи майже на 44 млн. гривень порівняно до аналогічного періоду минулого року. Це один з найбільших показників падіння продажів серед великих груп малої побутової техніки.

Як і раніше, покупців значною мірою орієнтуються на ціну. Як результат, найбільше скорочення продажів (на 52% у грошовому вимірі) зафіксоване в найдорожчій категорії - миючі пилососи, що є доволі очікуваним. «Іншою причиною значного падіння продажів в вартісному вимірі є поява наприкінці 2009 року декількох нових дешевших брендів, які спромоглись завоювати значну частку ринку», - коментує Ірина Макаренко, експерт GfK Ukraine. «Відтак, середня ціна по цій групі на відміну від інших сегментів майже не виросла, тому темпи падіння були майже однаковими у вартісному та фізичному вимірах».

Хоча в сегменті пилососів для сухого прибирання ситуація є дещо кращою, падіння продажі таких моделей також перетнуло відмітку 25%. Втім навіть всередині цієї категорії більш дешеві пилососи з мішком для збору пилу втрачають менше (-26% в гривнях), відповідно зростає їхня частка ринку.

Прилади для приготування їжі.

Обсяги продажів приладів для приготування їжі в другому кварталі скоротились на 27% і склали 47,2 млн. гривень.

Продовжує зростати частка продажів ручних блендерів: вона майже зрівнялась з часткою кухонних комбайнів, що стало можливим через сильне падіння попиту на останні. Загалом продажі кухонних комбайнів скоротилися на 41% у вартісному вимірі. Протилежна ситуація спостерігається в сегменті ручних блендерів - це єдина категорія малої техніки, продажі якої виросли в другому кварталі 2010 року. Це стало можливим, зокрема, завдяки дорожчим моделям з додатковими насадками, які хоча є менш функціональними, аніж повноцінний кухонний комбайн, проте виграють завдяки економії як грошей, так й місця на кухні.

Прилади для догляду за волоссям.

Прилади для стрижки, укладання та сушіння волосся завжди знаходять свого покупця, проте влітку це стає набагато актуальнішім. Невисока середня ціна такої техніки пояснює, чому вона показала найменше падіння з усіх категорій малої техніки. Зокрема, обсяги продажів машинок для стрижки скоротилися лише на 1,4%. Завдяки цьому ця категорія є другою після блендерів, яка в період кризи залишилась достатньо стабільною.

Наступними йдуть фени, які хоча і не демонструють зростання, як в першому кварталі 2010 року, але залишаються однією з найменш постраждалих категорій. Всього в другому кварталі 2010 року було продано фенів на 18,3 млн. гривень, що на 14,5% менше, ніж в попередньому році.

Продажі приладів для укладання волосся зменшились на 17,7%. Цю групу, як і раніше, «витягують» праски для волосся: в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, обсяги продажів такої техніки виросли на 10,2% в вартісному вимірі.

Епілятори та чоловічі електробритви.

Цю групу можна вважати до певної міри нішевим сегментом ринку малої техніки. «І питання тут стоїть не тільки в вартості, але й у власних уподобаннях людей - дехто не уявляє собі гоління без електричної бритви, а дехто віддає перевагу звичайному станку для гоління», - каже Ірина Макаренко, експерт GfK Ukraine. «З епіляторами все ще складніше. У споживача є широкий вибір: звичайні станки для гоління, креми, віск, жіночі електробритви і епілятори. При купівлі епілятору вперше будь-яка жінка задається питанням «наскільки це боляче?». В період кризи, ймовірно, мало хто буде витрачати гроші на те, чим можливо не буде користуватись, тому ця група настільки постраждала (44,8% падіння в грошовому та 55,4% в фізичному вимірі). Початок продажів нових цікавих, проте достатньо дорогих моделей призвів до зростання частки найдорожчого сегменту епіляторів, проте не допоміг виправити ситуацію в цілому. Більшість покупців надає перевагу заощадженню коштів або купівлі більш дешевої техніки».

Отже, ми бачимо, що з появою кризи в Україні люди почали купувати продукцію гіршої якості, з метою збереження коштів. Попит на дешеві аудіо-системи зріс більше ніж в два рази у вартісному вимірі.

2.2 Шляхи удосконалення цінової політики в Україні

Управління цінами - це загальні правила, якими керується фірма приймаючи рішення щодо стратегії і тактики своєї діяльності.

У процесі управління цінами можуть бути використані такі принципи:

Політика поступового зниження цін - вона характеризується відносно високими цінами під час виведення на ринок нового товару. Далі, коли підвищується конкуренція ціни поступово знижуються .

Політика знімання вершків - використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується максимально високими цінами під час виведення на ринок нового товару. Передумовами її використання є:

· готовність споживачів купити товар новинку за найвищу ціну ;

· нечутливість і нееластичність попиту;

· наявність відповідного сегменту ринку;

· необізнаність покупців з реальними витратами виробника і мала імовірність швидкої реакції конкурентів.

Перевагами такої політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво і маркетинг; отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу фірму як підприємства-новатора і уникнення небажаного ажіотажного попиту.

Політика проникнення на ринок - вона використовує порівняно низькі ціни, що робить можливим проникнення фірми на нові ринки і створення достатнього попиту. До такої політики вдаються тоді, коли на ринку існує досить високий рівень конкуренції і коли його можна поділити на сегменти, виділити ті з них, де еластичність попиту є високою, а споживачі не сприймають низьку ціну як свідоцтво низької якості товару. Перевагами тут є : наявність реальних можливостей проникнення на ринок і надання конкретних вигод споживачам.

Політика диференціювання цін - це продаж того самого товару різним покупцям за різними цінами. Розрізняють кілька видів цінової диференціації:

- просторова -різні ціни в країні та за її межами ;

- часова - сезонні знижки чи надбавки ;

- залежно від способу використання товару;

- за групами споживачів - пільги для студентів ;

- залежно від кількості - оптові знижки.

Політика престижних цін - це високі ціни на товари справді високої якості. Такі товари мусять постійно здобувати і підтримувати свою високу репутацію. Основна проблема використання такої політики - це підвищення якості товару, його іміджу, збереження традицій престижної фірми незважаючи на будь-які кон'юнктурні зміни.

Політика традиційного ціноутворення - полягає в орієнтації на ті традиції, які існують на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу продукцію.

Політика психологічних цін - бере до уваги внутрішню логіку покупця, коли ціни дещо нижчі за якусь круглу суму.

Політика послідовного проходження по сегментах ринку - її використовують в міру насичення якогось сегменту даним товаром, тоді ціну знижують, а товар пропонують іншій групі споживачів, де більш висока цінова еластичність.

Політика збиткового лідера - це продаж товару у комплексі. Тут основний товар продається за збитковою ціною, а збиток покривається за рахунок обсягів продажу або в результаті наступного продажу доповнюючих товарів чи запасних частин.

Політика гнучких цін - передбачає швидку реакцію фірми на зміну співвідношення попиту і пропозиції на ринку.

Політика стабільних цін - використовують для товарів масового попиту, коли ціни на них залишаються стабільними тривалий час.

Політика переважних цін - нею користуються фірми, які посідають домінуюче становище на ринку і можуть забезпечити зниження своїх витрат на реалізацію і маркетинг, підвищуючи доходи за рахунок зростання обсягів збуту. За такої політики товари продають дещо дешевше ніж у конкурентів.

Політика цін на товари зняті з виробництва - тут потрібно насамперед визначитись до якої категорії віднести цей товар. Якщо він повністю втратив свою ринкову привабливість, то використовують ціну розпродажу. Якщо він отримав статус товар-ретро, його орієнтують на специфічну нішу ринку і продають за досить високими цінами.

Цінова політика ринку побутової техніки.

Звичайно, в містах достатньо великий не тільки попит на побутову техніку, але велика і пропозиція. Величезний вибір як крупних, так і дрібних магазинів побутової техніки, створюють велику конкуренцію один одному, але тим часом розширюють вибір споживача, особливо в ціні.

Таким чином, для того що б збільшити кількість продажів в своєму магазині влаштовуються різні акції, робляться знижки на певні види побутовій техніці. І на нашому ринку це діє. Люди приходять в магазини і купують товари, навіть якщо у них немає гострої необхідності, вони купують собі і в подарунок.

В останні час спостерігається хоча і не значне, але все-таки зростання рівня життя населення, а отже і зростання купівельної спроможності населення.

В перебігу місяця приблизно кожна п'ята сім'я купує телевізор, а кожна сьома купує холодильник або пральну машину.

Переконавшись в тому що краще заплатити більше і техніка прослужить довше населення останнім часом стало придбавати техніку відомих виробників: Samsung, LG, Bosch, Braun,Tefal. А отже стали витрачати на покупку побутової техніки великі суми грошей.

Конкурентоспроможність формується під впливом великої кількості чинників різноманітного походження, які по-різному впливають на неї. Чинники, які безпосередньо впливають на конкурентоспроможність виробу, є чинниками 1-го порядку. Це насамперед якість та ціна виробу. Вони завершують багатоярусну „піраміду”, акумулюючи численні чинники непрямого впливу на конкурентоспроможність, тобто чинники другого, третього та подальших порядків. В міру відхилення від верхівки піраміди вплив чинників послаблюється, а взаємозв'язки стають більш складними і різноманітними. В сучасних умовах великого значення набули такі чинники, як маркетингова та комерційна складові споживчої вартості виробу, наприклад, фірмова марка, реклама, сервісне обслуговування, система продажу тощо. Важливим для споживача є також своєчасність виробництва та збуту на ринку.

За ціною майже всі українські вироби у галузі побутової техніки конкурентоспроможні. За якістю - тільки деякі марки холодильників і пральних машин. Відсутність нових технологій є головною причиною не конкурентоспроможності великої частини української техніки. Маркетингова та комерційна складові також пасуть задніх через некомпетентність значної частини керівників.

Треба зауважити, що мати всі конкурентні переваги не може жодне підприємство. Однак, якщо підприємство має лише одну конкурентну перевагу, то конкуренти скоріше за все також скоро її отримають і переможуть у конкурентній боротьбі, що і чекає більшість українських виробників.

Україна вже зараз має конкурентоспроможні товари у галузі побутової техніки. Деякі підгалузі галузі є перспективними для інвестування, інші - ні . Але щоб український ринок надійно завоював вітчизняний виробник треба ще дуже добре попрацювати, адже конкуренти не дрімають, особливо наші сусіди з СНГ. Якщо ніщо не зашкодить галузь буде повільно розвиватися навіть за теперишніх умов.

Якщо багато заводів будуть працювати на експорт (що є дуже можливим, бо ,наприклад, „Норд” у 2000 році дві третини вироблених холодильників збував за кордоном), то застосування мита тільки зашкодить вітчизняному виробнику. Адже сусіди у відповідь також встановлять своє мито і конткурентоспроможність наших товарів на їхньому ринку понизиться через підвищення ціни.

Пропозиції до розв'язання проблеми, обгрунтування пропозицій:

По-перше треба зазначити, що важливим тут є рішення розвивати чи не розвивати підгалузь відео-аудіо-апаратури. Подальший розвиток цієї галузі вимагає величезних ресурсів перш за все через те, що цю підгалузь потрібно буде будувати майже з нуля. В Україні не існує технологій та верстатів для виготовлення сучасної відео-аудіо-техніки, немає необхідних коштів для початку виробництва. Єдине, що спадає на думку - це запросити якусь з відомих компаній - виробників такої техніки побудувати у нас свій завод. Деякі привабливі умови для цього в Україні є - це дешева кваліфікована робоча сила, а от деякі доведеться створити: нижчі податки (або зміна податкової системи, або надання пільг конкретному інвестору), стабільність.

Зараз Україна не виглядає привабливою для інвестування. Можливо світовий паровоз вдосконалення технологій вийде наздогнати знайшовши кошти на купівлю і впровадження найновітніших технологій - переважно цифрових. Але хто погодиться з українських бізнесменів вкласти в таке гроші? Коштів державного іноваційного фонду певно не вистачить. Тобто єдина можливість створити повністю власне виробництво - знайти дуже впливову у бізнесових колах людину, яка б сама вклала гроші і підговорила інших бізнесменів, яка відчувала б себе поборником національних інтересів і сама вірила б в цю ідею, та, власне , це рішення є скоріше політичним ніж економічним.

Підгалузі ж холодильників та пральних машин є більш привабливими для розвитку. По-перше, не потрібно змінювати все устаткування заводів. По-друге, внутрішній попит є стійкішим і підприємство не буде повністю залежати від зовнішньої торгівлі. По-третє, головним недоліком більшої частини техніки є жахливий дизайн, який переробити не коштуватиме шалених грошей. Крім того можна вже побачити успіхи тих , хто вчасно зорієнтувався - АО „Норд” , наприклад. Можливі інвестори отримають прибутки вже досить скоро після інвестицій.

Власне головною проблемою на цих ринках є незнання і нерозуміння директорами більшості заводів основ маркетингу, нездатність оптимально діяти. Цю проблему важко вирішити економічними методами, її вирішать освіта і час, коли на місце старих директорів прийдуть нові.

В сучасних умовах великого значення набули такі чинники, як маркетингова та комерційна складові споживчої вартості виробу, наприклад, фірмова марка, реклама, сервісне обслуговування, система продажу тощо. Важливим для споживача є також своєчасність виробництва та збуту на ринку.



ВИСНОВКИ

Ринок є механізмом взаємодії основних мікроекономічних суб'єктів - споживачів і фірм, завдяки якому відбувається реалізація господарських рішень та їх оптимізація.

Основними ринковими змінними є попит, пропонування та ціна, які формують ринковий механізм саморегулювання.

Ринкова ціна є складною функцією попиту і пропозиції. Водночас попит і пропозиція виступають як функції ціни.

Ефективне ціноутворення в ринковій економіці є способом забезпечення функціонування підприємств, підвищення рівня соціально-економічного життя населення. Ринок кардинально змінив сутність ціни, яка перейшла в якісно нову стадію свого формування. Ціна стала величиною, яка залежить від багатьох чинників та, водночас, вона є основним важелем благоустрою. Необхідність втручання держави в економічні проблеми є очевидною. Тому підприємства, які належать до природних монополій повинні перебувати тільки в державній власності або під жорстким державним наглядом. Це дозволить здійснювати ефективний контроль за цінами з метою забезпечення раціонального економічного життя країни.

Зараз можна відслідкувати таку тенденцію в українському ціноутворенні: десяток монополістів отримують надприбуток, а решта змушені балансувати на межі зупинення. Як наслідок, доходи на душу населення не зростають, а споживач, формуючи власний «прожитковий кошик», закладає в нього ті пункти, які необхідні, перш за все, для фізичного існування. Через зависоку ціну на дану продукцію маємо низький коефіцієнт платоспроможності населення. Таким чином, відбувається недоотримання прибутку в тих галузях, на продукт яких «не вистачило коштів». У масштабі країни це означає перетікання матеріальних, трудових ресурсів, капіталу в ті галузі, на товар яких існує нееластичний попит.

Задача державних органів у цій ситуації - забезпечити контроль та регулювання цін у галузях, де конкуренція неможлива або неефективна. Одним з методів регулювання ціноутворення в цих галузях може стати встановлення фіксованого рівня прибутку разом із забезпеченням необхідної правової бази та посиленням контролю за виконанням рішення.

На основі теоретичних і практичних досліджень з даної тематики можна зробити наступні пропозиції:

1. торгуючим організаціям:

- при формуванні асортименту продукції орієнтуватися більшою мірою на вітчизняних виробників;

- частіше обновляти асортимент електропобутових товарів;

- представляти на споживацький ринок нову продукцію

2. виробникам:

- звернути особливу увагу на поліпшення якості своєї продукції;

- при формуванні асортименту вироблюваної продукції проводити маркетингові дослідження купівельного попиту залежно від регіону, соціального складу, місцевих традицій;

- створювати науково-дослідні лабораторії по провідних напрямах для вирішення задач випуску конкурентоздатної продукції.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про ціни і ціноутворення” від 03 січня 2004р. № 507-ХII

2. Положення Кабінету Міністрів України “Про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень” від 22.02.2007 р. №135

3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про удосконалення порядку формування цін” від 18.12.2008 р. №2008.

4. Економічна теорія - Предборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д.; видавництво КОНДОР; Київ 2003.

5. С.В. Мочерний “Основи економічної теорії”. - Тернопіль - 1993.

6. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2005. - Т.4.

7. Косік А. Ф., Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Навч. посіб. - К. Центр навч. літ., 2004. - Розд. 2, 3.

8. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Т-во «Знання», КОО,1998. - Розд. 2.

9. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: навч. посіб. / Я.В. Литвиненко. - К.: МАУП, 2006. - 152 с.

10. Повод В.М. Ринок побутової техніки: шляхи та проблеми розвитку в Україні: Навчальний посібник: - Суми: Слобожанщина, 2010.- 160 c.

Размещено на Allbest.ru