Визначення основних засобів як економічної категорії та їх оцінка

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість уведених в дію основних фондів перевищує вартість вибулих основних фондів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних фондів.

 Фу - Фв

Кпр =------------ (3.7)

Фк

де Фу - вартість уведених основних фондів за звітний період;

Фв - вартість виведених основних фондів за звітний період;

Фк - вартість основних виробничих фондів на кінець звітного року.

Динаміку приросту основних виробничих фондів представимо на рисунку 3.9

Аналізуючи коефіцієнт приросту основних засобів в динаміці можна побачити, що максимального значення даний коефіцієнт досягнув у 2008 році 0,708, що більше на + 0,167 від 2007 року а мінімальне значення цього показника в 2006 році 0,001, що менше від 2005 року на -0,006. В жодному з років коефіцієнт приросту не набув від'ємного значення, це говорить про те що вартість основних засобів уведених в експлуатацію в кожному з років завжди перевищує вартість основних засобів, які вибули з експлуатації.

Рисунок 3.9 - Коефіцієнт приросту основних засобів в динаміці за 2004 2008 роки

Отже, для Дистанції є позитивна тенденція того що вартість уведених в дію основних фондів перевищує вартість вибулих основних фондів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних фондів до балансової вартості основних фондів.

Зо

Кз =------ (3.8)

Фк

де Кз - коефіцієнт зносу основних фондів;

Зо - сума зносу основних фондів;

Фк - первинна вартість основних засобів за балансом.

Показник зносу основних фондів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних фондів. Динаміку зносу основних виробничих фондів представимо на рисунку 3.10.

Рисунок 3.10 - Коефіцієнт зносу основних засобів в динаміці за 2004 - 2008 роки

Розглянувши рисунок 3.9 можна сказати наступне, в динаміці коефіцієнт зносу основних засобів зростає аж до кінця 2007 року, в цьому році його значення максимальне і складає 0,668 або 67% від первісної вартості основних засобів за балансом.

Відхилення 2005 року від 2004 становить + 0,012 або +1%, відхилення 2006 року від 2005 склало + 0,021 або + 2%, відхилення 2007 року від 2006 становить + 0,045 або + 5%. Лише відхилення 2008 року від 2007 має від'ємне значення і складає - 0,037 або -4%.

Але все одно найменше значення цього показника спостерігається у 2004 році 0,59. За рахунок чого ж відбувалося збільшення, а в 2008 році зниження даного показника? Якщо подивитися на суми зносу то в динаміці вони мають тенденцію до зростання так же само як і первісна вартість основних виробничих фондів, але в 2008 році за рахунок переоцінки первісної вартості основних виробничих фондів та значного її підвищення коефіцієнт зносу зменшився аж на 4%. Отже, частка зношених основних засобів у загальній їх вартості зростає, збільшення зносу основних засобів пов'язане з їх старінням як морально, так і фізично. Необхідно проводити модернізацію обладнання, будівель, споруд і транспортних засобів щоб зменшити коефіцієнт зносу.

Одним із важливих показників стану основних виробничих фондів є коефіцієнт придатності основних виробничих фондів. Він розраховується за формулами:

Кп = 1 - Кз , або Кп = 100% - Кз (3.9)

де Кп - коефіцієнт придатності основних фондів;

Кз - коефіцієнт зносу основних фондів.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних фондів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Проаналізувавши коефіцієнт придатності основних засобів в динаміці можна сказати, що його зменшення до кінця 2007 року для Дистанції є негативною тенденцією, хоча в 2008 році і відбувається зріст даного показника на 4%. Коефіцієнт придатності повністю залежить від коефіцієнта зносу основних виробничих фондів. Збільшення показника придатності буде лише в тому випадку коли коефіцієнт зносу буде знижатися як це відбулося в 2008 році. Максимального значення коефіцієнт придатності досягнув у 2004 році, це означає що саме в цьому році Дистанція мала найбільшу частину основних фондів, придатну для експлуатації.

3.4 Аналіз показників ефективності використання основних виробничих фондів

До показників, які характеризують ефективність використання основних фондів, належать : фондовіддача, рентабельність основних фондів, сума прибутку на одну гривню основних фондів.

Фондовіддача основних виробничих фондів - показник, який відображає обсяг валової (товарної) продукції у вартісному виразі на одиницю (гривню) середньорічної вартості основних виробничих фондів, які беруть участь у виробництві необхідного обсягу продукції. Розрахунок фондовіддачі основних виробничих фондів (ФВовф) можна провести за формулою :

ФВовф = Вп : СВовф (3.10)

де Вп - вартість виробленої валової продукції;

СВовф - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Цей показник є найбільш узагальнюючим показником, що характеризує ефективність використання основних виробничих фондів.

Висновки до ІІІ розділу

В третьому розділі дипломної роботи була проведена оцінка ефективності використання основних засобів підприємства на прикладі Кременчуцької дистанції електропостачання Південної залізниці. Проведена загальна характеристика Дистанції. До складу Дистанції входять виробничі дільниці, райони контактної мережі, тягові підстанції, райони електропостачання, електромонтажні та ремонтно - ревізійні дільниці, механічні майстерні, електростанції, які у сукупності виконують функції однієї структурної одиниці, а також є складовими Дистанції. Виробничі дільниці, райони контактної мережі, тягові підстанції, райони електропостачання, електромонтажні та ремонтно-ревізійні дільниці, механічні майстерні, електростанції є без балансовими структурами, і Кременчуцька дистанція електропостачання не визначає їх як відокремлені підрозділи, а розглядає як елементи одного структурного підрозділу.

Дистанція входить до складу та підпорядковується службі електропостачання Залізниці та несе відповідальність перед Залізницею за виконання покладених на неї обов'язків. Залізниця несе відповідальність по зобов'язанням Дистанції.

Дистанція проводить економічний аналіз виробничо-фінансової діяльності. Відносини Дистанції з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на підставі договорів.

В цьому ж розділі детально були визначені та проаналізовані такі показники як питома вага вартості основних виробничих фондів у майні підприємства. Як показали розрахунки в жодному з років цей показник не набув критичного значення, це означає що реальний виробничий потенціал Дистанції є високим. Фондоозброєність - показник, що характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислово - виробничого персоналу Дистанції.

Зростання фондоозброєності в 2008 році говорить про підвищення продуктивності праці .

Фондомісткість - показник, який характеризує рівень середньорічної вартості основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої валової продукції. Її підвищення, тобто збільшення потреби у фондах, пояснюється зростанням їх вартості в результаті переоцінки основних засобів. Зростання показника фондомісткості свідчить про неефективне використання основних фондів Дистанцією та зменшення коефіцієнта використання виробничої потужності.

Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів - показник, який відображає частку знову введених цих фондів у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року. Цей коефіцієнт показує рівень введення в експлуатацію нових основних виробничих фондів у вартісному виразі. Збільшення на кінець аналізуємого періоду коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів - явище позитивне. Зменшення коефіцієнта оновлення основних виробничих фондів яке відбувалося з 2004 року до кінця 2006 року пов'язане зі зменшенням надходжень основних засобів в динаміці.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів - показник, що відображає частку вибулих у звітному році фондів у загальній їх вартості на початок цього ж року. Цей коефіцієнт показує рівень вибуття фондів у зв'язку з їх фізичним і моральним зносом і непридатністю для подальшого використання у виробничому процесі. Дистанція має низьку інтенсивність вибуття основних фондів, тобто низьку ступінь вибуття тих основних фондів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні до подальшого використання.

Отже, для Дистанції є позитивна тенденція того що вартість уведених в дію основних фондів перевищує вартість вибулих основних фондів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Частка зношених основних засобів у загальній їх вартості зростає, збільшення зносу основних засобів пов'язане з їх старінням як морально, так і фізично. Необхідно проводити модернізацію обладнання, будівель, споруд і транспортних засобів щоб зменшити коефіцієнт зносу.

Одним із важливих показників стану основних виробничих фондів є коефіцієнт придатності основних виробничих фондів. Максимального значення коефіцієнт придатності досягнув у 2004 році, це означає що саме в цьому році Дистанція мала найбільшу частину основних фондів, придатну для експлуатації.

Фондовіддача основних виробничих фондів - показник, який відображає обсяг валової (товарної) продукції у вартісному виразі на одиницю (гривню) середньорічної вартості основних виробничих фондів, які беруть участь у виробництві необхідного обсягу продукції. Для підвищення фондовіддачі основних виробничих фондів необхідно збільшувати обсяг виробництва валової (товарної) продукції за рахунок більш інтенсивного використання названих фондів, з одного боку, та знижувати середньорічну вартість цих фондів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та не використовуваних у виробництві основних засобів, з іншого.

Висновки і рекомендації

Розрахувавши і оцінивши показники та коефіцієнти ефективності використання основних засобів ЕЧ - 8 можна сказати що рівень зношеності основних засобів Дистанції є досить високим. Необхідно проводити модернізацію обладнання, будівель, споруд і транспортних засобів щоб зменшити коефіцієнт зносу.

Основними шляхами поліпшення використання основних фондів Дистанції є:

1. Зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого і непродуктивного обладнання, швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування. Це впливає на суми нарахованої амортизації, обсяги випуску продукції, що, в свою чергу, позначається на витратах її виробництва.

У нормальних умовах все наявне обладнання, за винятком резервного і того, що перебуває в ремонті, повинно працювати.

Якщо частина його ( до 15 - 20 % встановленого ) бездіяльна, то це пояснюється непідготовленістю виробничих площ до монтажу машин і устаткування, диспропорціями між продуктивністю окремих ділянок виробництва, некомплектність поставки обладнання або простою, дезорганізацією у виробничому процесі.

2. Поліпшення експлуатації машин і обладнання в часі (екстенсивне завантаження ), яка досягається підвищенням коефіцієнта змінності роботи обладнання. Більш повне завантаження обладнання можливе за умови скорочення простоїв ( як планових, так і позапланових ), чого можна досягти вдосконаленням організації виробництва і праці, матеріально - технічного забезпечення.

Підвищення змінності не вимагає додаткових вкладень в основні фонди, а забезпечується використанням внутрішніх організаційних резервів підприємства.

3. Підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів. У галузі організації самих ремонтних робіт слід дотримуватися принципів раціональної організації виробництва ( паралельності, пропорційності, неперервності тощо ), методів календарного і сітьового планування та моделювання на базі комп'ютеризації розв'язання практичних завдань.

Також необхідно підвищити технічний рівень забезпеченості ремонтно механічних підрозділів підприємства і якості виконання ними ремонтних робіт, посилення мотивації праці.

4. Удосконалення технічної структури основних фондів з урахуванням тих чинників, які впливають на неї.

5. Використання прогресивних напрямів відтворення основних фондів підприємств через їх реконструкцію, технічне переоснащення, модернізацію. Це супроводжується широким оновленням основних фондів і забезпечує структури інвестицій на користь збільшення затрат на машини, обладнання.

6. Швидке оновлення проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Щорічні втрати через надмірне зволікання термінів освоєння проектних потужностей складають мільйони гривень. Що правда за останні роки спостерігається тенденція до їх скорочення, що пов'язано зі зміною організаційно - правових форм ведення підприємницької діяльності, приватизацією виробничих об'єктів та ін.

Основними причинами затягування зазначених термінів є: помилки і дефектування в проектуванні об'єктів, некомплектне введення об'єктів в експлуатацію, перебої з постачанням сировинно - матеріальних ресурсів, несвоєчасна підготовка кваліфікованих кадрів тощо.

Відтворення основних фондів підприємств - це складний процес, який включає такі взаємопов'язані стадії, як: створення, споживання, амортизація, відновлення і заміщення засобів праці. Всі ці стадії можна поділити на дві частини:

- створення основних фондів, що відбувається поза підприємством у сфері будівельної індустрії, машинобудування, приладобудування.

- інші стадії, які здійснюються всередині підприємства.

Початковою стадією відтворення основних фондів є стадія їх формуванням шляхом будівництва будівель і споруд, придбання обладнання відповідно до технології, забезпечення якості продукції.

У процесі інвентаризації в Дистанції електропостачання виявляються застарілі та зношені основні фонди. Вони відновлюються проведенням різного виду ремонтів за рахунок амортизаційних відрахувань (просте відтворення ), а також здійсненням технічного переоснащення, реконструкції та розширення діючого підприємства і нового будівництва (розширене відтворення ).

Технічне переоснащення передбачає здійснення заходів щодо впровадження нової техніки і технології на окремих дільницях, механізації й автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання, які здійснюються згідно з планом технічного розвитку підприємства без розширення виробничих площ. Під час реконструкції основна частина інвестицій спрямовується на вдосконалення активної частини основних фондів при використанні старих виробничих будівель і споруд. Тому вона в багатьох випадках забезпечує збільшення випуску продукції із значно меншими матеріальними затратами і в більш стислі строки порівняно з новим будівництвом. Розширення підприємства - це спорудження других і наступних черг, додаткових виробничих комплексів, цехів, комунікацій, допоміжних і обслуговуючих виробництв на території підприємства.

Нове будівництво - будівництво підприємства, цеху, корпусу на нових будівельних майданчиках за окремо затвердженим проектом; передбачає розширення виробничих площ, значне збільшення потужності.

Використовується нове будівництво для організації випуску нової продукції, під час диверсифікації виробництва, переміщення виробництва на іншу територію, відкриття нових покладів корисних копалин і т.п.

Остаточний вибір між новим будівництвом та іншим напрямом відтворення основних фондів здійснює на основі економічного аналізу.

Перелік літератури

1. Абрюмина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово -экономической деятельности предприятия: Учебно - практическое пособие.-3-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательство “ Дело и сервис “, 2001.- 205 с.

2. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредити: Навчально - методичний посібник. - 2-ге видання, перероблене і доповнене. - К.: ЦУЛ, 2002.- 336 с.

3. Антонов А.Г., Пессель М.А. денежное обращение, кредит, банки. - М.: Финстатинформ, 2003. - 386 с.

4. Балабанов И.Т. Основи финансового менеджмента : Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 349 с.

5. Бандурка О.М. Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства : Підручник. - 2-ге вид., перероб і доп. - К.: Либідь, 2003. -384 с.

6. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента Т.1. - К.: Ника - Центр, 1999. - 592 с.

7. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К.: МП « ИТЕМ лтд «, СП « АФЕД - Украина «, 1996. - 386 с.

8. Бланк И.А. Управление прибылью. - К.: Ника - Центр. - 1998. - 407 с.

9. Бабіченко В.В. Розроблення прогнозного балансового звіту підприємства // Фінанси України. - 2005.- №11.-С.110-117.

10. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України. - 2005. - №3. - С. 117-128.

11 Вітлінський В.В., Скіцько В.І. Планування обсягу реалізації продукції та дебіторської заборгованості підприємства в умовах невизначеності // Фінанси України. - 2006. - №5.-С. 127 - 133.

12 Ван Хорн, Джеймс К. Основы управления финансами / Пер. с англ., предисл. И.И.Елисеевой. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 527 с.

13 Валкова О.И. Экономика предприятия.: Учебник - 2-е изд., перераб. и доп. М.: ИНФРА, 1999. - 520 с.

14. Голуб А., Семенюк Л. Гроші, кредити, банки. - Львів Центр Європи, 1997. - 539 с.

15. Гранатуров В.М. Экономический риск: Сущность, методы измерения, пути снижения : Учеб. Пособие. - М.: Дело и сервис, 1999. - 112 с.

16. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: СПб УЭФ, 1998. - 447 с.

17. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання - Прес, 2004. - 424 с.

18. Гроші та кредит /Під ред. М.І.Савчук - К.: Знання, 2003. - 349 с.

19. Дробозина Л.А. Финансы. Денежное обращение. Кредит.: Учебник для вузов. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. - 479 с.

20. Довбня С.Б. Модель комплексної оптимізації фінансування підприємства Фінанси України. - 2006. - №5 - С.134 - 141.

21. Ефимова О.В. Финансовый анализ. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Бухгалтерский учет, 2002. - 528с.

22. Журавльова Ю.Ю. Сутність платоспроможності підприємства // Фінанси України. - 2006.- №1. - С. 116 - 120.

23. Жуков Е.Ф. Деньги. Кредит. Банки.: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2001. - 622 с.

24. Захарченко В.О. Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2005. -№1. - С. 137 - 144.

25. Зятновський І.В. Фінанси підприємств.: Навч. Посіб. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Кондор. - 2002. - 220 с.

26. Кашаев В.Д. Экономическая теория. : Учебник. - М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛА.ДОС, 1998. - 640 с.

27. Квасницька Р. Інструментарій та методи оптимізації цільової структури капіталу підприємства // Економіст. - 2005. - №5. - С. 73 - 75.

28. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 530 с.

29. Котик В.А., Котик В.В. Проблемы обновления основных фондов и активации инвестиционной политики // Проблемы экономики и управления на ж/д транспорте: Материалы Междунар. научно - практич. конференции. КУЕТТ. - 2006. № Т.2. - С. 58 - 60

30. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і управління. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 123 с.

31. Крупка М. Фінансово - кредитний механізм інноваційного розвиту економіки України. - Л.: Видавничий центр Львівського національного Університету імені Івана Франка, 2001. - 371 с.

32. Лагутін В.Д. Кредитування.: теорія і практика.: Навч. Посіб. - К.: Товариство “Знання “. К ОО, 2000. - 215 с.

33. Лапидус М.Б. Система экономических критериев интеграции железных дорог в "Пространство 1520" // Экономика железных дорог. - 2008. №9. - С. 47-53.

34. Лапуста М.Г., Шаршукова Л.Г. Риски предпринимательской деятельности. - М.: ИНФРА - М, 1998. - 258 с.

35. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання : Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.

26. Марченко А.А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів // Фінанси України. - 2002. - №9. - С. 102 - 108.

37. Макаренко М.В. Процес створення моделі ефективного функціонування промислових підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №5. - С. 145 - 155.

38. Мельник Л.Г., Карінцева О.І. Економіка підприємства : конспект лекцій.: Навч. Посіб. - Суми.: ВТД “Університетська книга”, 2003. - 412 с.

39. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси. - К. : Глобус. - 1992. - 315с.

40. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики.: Учебник для вузов.- 2-е изд. изм. - М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА - ИНФРА - М), 2001.- 572 с.

41. Онисько С.М., Марич П.П. Фінанси підприємств. : Підруч. для студ. вищ. закл. осв. - “Магнолія Плюс”, 2004. - 367 с.

42. Павлова Л.Н. Финансы предприятий.: Учебник для вузов. - М.: Финансы; ЮНИТИ, 1998. - 639 с.

43. Паршін Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств.: Навч. посіб. - Львів.: ЛБІ НБУ , 2003. - 132 с.

44. Пархоменко В.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерсьгоко обліку в Україні. Нормативи. Коментарі. - Луганськ: Промдрук ДСД "Лугань", 2000. - 240 с.

45. Петрик О.М. Показники ефективності використання основних виробничих засобів та їх оцінка на залізничному транспорті // Проблемы экономики и управления на ж/д. транспорте: Материалы Междунар. научно - практич. конференции. КУЕТТ. - 2007. - № Т.2.- С.170-172

46. Поддєрьогін А.М. фінанси підприємств.: Підручник. - 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000 - 460 с.

47. Погостинская Н.Н., Погостинский Ю.А. Системный анализ финансовой отчетности. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. - 96 с.

48. Попович П.Я. Економічний аналіз і аудит на підприємстві. - Тернопіль : Економічна думка , 1999.

49. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. Российская практика. - М.: Перспектива, 1995.

50. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання.: Навч. посіб. - К. : КНЕУ. -2003. - 576 с.

51. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. - 6-те вид. - К.: А.С.К.2002. - 784 с.

52. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. - 2-ге вид., перероб і доп. - К.: Либідь, 2003. - 384 с. (С. 174 - 193).

53. Фінансова звітність за національними показниками (стандартами) бухгалтерського обліку. - К.: Лібра, 1999. - С. 16 і далі.

54. Финансы: Учебник для вузов / Под ред. проф. Л. А. Дробозиной. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 2000. - 527 с.

55. Финансовое управление компанией / Общ. ред. Е. В. Кузнецовой. - М.: Фонд “Правовая культура”, 1995.

56. Финансы : Учеб. пособие / Под ред. проф. А.М.Ковалевой. - М.: Финансы и статистика, 1996.

57. Финансовое управление фирмой / В.И. Терехин, С.В. Моисеев, Д.В. Терехин, С.Н. Циганков; Под ред. В.И. Терехина. - М.: ОАО "Изд-во Экономика", 1998. - 350 с.

58. Фролова Т.О. Фінансовий аналіз : Навч. - метод. Посібник для самостійного вивчення і практичних завдань. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. 253 с.

59. Тарасович М.Є. Новий стан розвитку фінансового ринку Закон і бізнес. - 2003. - №9. - С. 109 - 115.

60. Хохлов Н.В. Управление риском : Учеб. Пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ - ДАНА , 1999. - 239 с.

66 Цал - Цалко Ю.С. Фінансова Звітність підприємства та її аналіз : Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Київ : ЦУЛ, 2002. - 360 с.

61. Череп А.В. Фінансова санація та банкрутство суб'єктів господарювання : Підручник. - К.: Кондор, 2006. - 380 с.

62. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов. - М.: Дело ЛТД, 1995. - 176 с.

63. Широкова О.М. Аналіз роботи залізничного транспорту, як передумова проведення реформування Економіка. Фінанси. Право. - 2008.- №4 - С.10-12.

64. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА - М, 1995.

Размещено на Allbest.ru