Інноваційна діяльність підприємств в сучасних умовах

На першому етапі управління ризиками інноваційної діяльності важливо виділити види інноваційних ризиків залежно від наслідків, які вони можуть мати для підприємства-інноватора у процесі безпосередньої реалізації інноваційного проекту. Зокрема, істотний вплив на інноваційні проекти підприємства можуть чинити так звані ризики мікросередовища, до яких належать:

- організаційні ризики (неефективна стратегія інноваційної діяльності підприємства, погане організування підрозділів, які займаються інноваційними розробками, неефективно побудовані канали поширення інформації в процесі інноваційної діяльності, можливі конфлікти в процесі реалізації інноваційних розробок, невдало підібрані стилі керівництва та форми влади тощо);

- маркетингові ризики (неефективний підбір відповідних маркетингових стратегій пропагування та впровадження інновацій);

- продуктові ризики (неефективний підбір відповідних технологій, постачальників ресурсів, підрядників, неякісно організована система управління запасами тощо);

- фінансові ризики (брак необхідних для реалізації інноваційних проектів коштів, погіршення фінансового стану підприємства, складність одержання зовнішніх позик для фінансування інноваційних проектів тощо);

- ризики управління персоналом (неспроможність штатних працівників підприємства самостійно реалізувати інноваційний проект, плинність кадрів, неефективна система мотивування працівників, які задіяні у процес інноваційної діяльності тощо).

Середній за наслідками вплив на реалізацію інноваційних проектів можуть мати так звані ринкові ризики, до яких належать: складність прогнозування кон'юнктури у тій чи іншій сфері діяльності, зростання рівня конкуренції, існування різноманітних бар'єрів входження на ринок з інноваційними продуктами тощо.

Ризики макросередовища найменше впливають за наслідками на реалізацію інноваційних проектів. До них доцільно віднести складність прогнозування кон'юнктури на загальнодержавному та світовому рівнях, зміну валютних курсів, відсоткових ставок, принципів оподаткування, митних правил, а також політичні обставини, зміни смаків та вподобань споживачів, зниження їх рівня купівельної спроможності тощо.

Наступним кроком після виявлення усіх можливих ризиків реалізації інноваційного проекту є так звана квантифікація ризику, тобто кількісне вираження ймовірності виникнення кожного такого ризику та оцінка його впливу на реалізацію інноваційного проекту. Через те, що квантифікацію ризику здійснюють досить часто в умовах обмеженого доступу до повної та об'єктивної інформації, а також через те, що на неї істотно впливає суб'єктивний чинник експертів, доцільно результати квантифікації ризику розуміти не як абсолютно істинні розрахунки можливих втрат, а лише як підставу для поділу інноваційних ризиків на істотні (тобто такі, на які варто звертати увагу та застосовувати відповідні засоби реагування) та неістотні (такі, які можна проігнорувати або не вживати щодо них жодних засобів реагування). На цьому етапі можна використовувати, насамперед, власний досвід щодо аналогічних подій у минулому у сфері реалізації подібних інноваційних проектів. Також можливим є застосування експертного методу, залучення зовнішніх консультантів, а також побудова різноманітних моделей, їх розробка та апробація у реальних чи віртуальних умовах. Досить поширеними у сфері кількісної оцінки ймовірності виникнення ризиків, а також оцінки наслідків їх впливу на результати реалізації інноваційних проектів є статистичні та математичні методи, а також різноманітні програмні продукти аналізу ринку (метод Monte Саrlо, аналіз сценаріїв тощо).

Важливим елементом процесу управління ризиком інноваційної діяльності є визначення способів реагування на виявлені та оцінені ризики. У теорії та практиці найбільш поширеними методами реагування на ризики є:

- уникнення інноваційних ризиків, найчастіше через усунення причини таких ризиків (наприклад, придбання прав власності на готові інноваційні розробки, залучення до реалізації інноваційного проекту кваліфікованого підрядника тощо);

- прийняття інноваційних ризиків, яке може бути як пасивним (коли свідомо приймаються ті ризики, який мають низький рівень негативного впливу на реалізацію інноваційного проекту), так і активним (коли розробляється план дій у випадку настання ризиків, що загрожують інноваційному проекту);

- оптимізація (зниження) ступеня інноваційних ризиків (наприклад, через створення відповідних резервів, страхування ризиків тощо).

Найважливішим елементом аналізу інноваційного ризику є усвідомлення усіма учасниками інноваційної діяльності того, що дійсно ризиковою поведінкою підприємства є не реалізація інноваційних проектів, а відмова від їх здійснення, що призведе у майбутній перспективі до погіршення конкурентоспроможності підприємства та втрати ринкових позицій. Тому інноваційною діяльністю потрібно займатися і водночас приділяти належну увагу ризикам такої діяльності.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження виявлено, що управління інноваційною діяльністю набуває особливого значення в сучасному житті, роблячи значний вплив на стратегію, цілі і методи управління підприємствами. В загальному вигляді інноваційна діяльність являє собою процес, направлений на реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень в новому або вдосконаленому продукті, що продається на ринку, в новому або вдосконаленому технологічному процесі, що використовується в практичній діяльності, а також пов'язані з цим додаткові дослідження і розробки. Таким чином, інноваційна діяльність створює не тільки майбутній облік підприємства, визначаючи його технології, продукти, потенційних споживачів, оточення, але і основу його конкурентної позиції, а значить, і стратегічні позиції на ринку.

Змістом інноваційної діяльності підприємства є розробка і вихід на ринок нових товарів, розробка і впровадження нових технологій, створення і застосування нових знань. Таким чином, інноваційна діяльність підприємства направлена на пошук і реалізацію інновацій з метою розширення асортименту і підвищення якості продукції, вдосконалення технології і організації виробництва. Інноваційна діяльність передбачає виявлення проблем підприємства, здійснення інноваційного процесу, безпосередньо організацію інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність для економіки підприємства: є чинником конкурентоспроможності продукції; забезпечує ефективність використання виробничих ресурсів; підвищує ступінь адаптивності підприємства до умов зовнішнього середовища, що змінюються; розширює можливості підприємства по виходу на зовнішні ринки продукції; створює передумови для довгострокової стабільності. Реалізація позначених можливостей припускає створення ефективних систем управління інноваційною діяльністю підприємства.

Розвиток інноваційної діяльності вітчизняних підприємств надзвичайно ускладнений непристосованістю колишньої системи управління інноваціями до нових, ринкових умов господарювання. Отже, для підвищення ефективності інноваційної діяльності, для впорядкування і її системної організації, поглиблення обґрунтованості і аналітичної підготовки схвалюваних рішень, оптимізації складу вживаних технологій, вдосконалення методів і форм обліку в інноваційній діяльності необхідна наявність цілої системи управління інноваційною діяльністю.

Таким чином, розгляд інноваційної діяльності, з погляду системного підходу, дає можливість визначити її як об'єкт управління. Під об'єктом при управлінні інноваційною діяльністю на підприємстві необхідно розуміти систему взаємопов'язаних процесів інноваційної діяльності та елементів мікрооточення підприємства, об'єднаних в єдине ціле для створення і впровадження інновацій, які б задовольняли нові потреби споживачів та підприємства та забезпечували досягнення їх цілей.

Теоретичні узагальнення та запропонована схема управління ризиками інноваційної діяльності, які розкрито у нашому дослідженні, можуть бути корисними для вітчизняних підприємств у сфері вирішення проблем щодо формування ефективного, гнучкого та системно орієнтованого механізму виявлення, оцінювання та управління ризиками інноваційної діяльності. Запропоновані теоретичні положення та практичні рекомендації щодо вирішення цих проблем можуть бути інструментарієм для подальших досліджень проблеми управління інноваційними ризиками підприємств.

Таким чином, ефективне управління інноваційною діяльністю підприємства означає перехід на новий, досконаліший спосіб організації його діяльності, що забезпечує зростання виробничих можливостей та є показником інноваційного розвитку підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. - СПб.: Питер, 2001. - 348 с.

Гамидов Г.О., Колосов В.Г., Османов Н.О. Основы инноватики и инновационной деятельности . - СПб: Политехника, 2000. - 312 с.

Економіка і організація інноваційної діяльності: Підручник/ О.І. Волков, М.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. - К.: ВД «Професіонал», 2004 - 960 с.

Економічна енциклопедія: У трьох томах Т./ Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія» , 2000 - 864 с.

Жамойда А.А. Концепция конкурентоспособнос-ти товара / А.А. Жамойда // Вісник економічної науки України. - 2007. - №2 (12). - С. 45-49.

Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України, 2002, №36

Инновационный менеджмент: Учебник/ Под.ред. Ильенковой. - М.: Банки и биржи.: ЮНИТИ, 2001.- 367 с.

Инновационный менеджмент: Учебное пособие/ Под.ред. Оголевой. - М..: Инфра, 2001. - 443 с.

Ілляшенко С.М. Управління інноваційним ризиком: проблеми, концепції, методи: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. - 278 с.

Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Суми: ВТД «Університетська книга», К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. - 324 с.

Клепікова О.В. Інноваційна діяльність на підприємстві як об'єкт управління // Економіка транспортного комплексу. - 2009. - Вип. 14. - С. 71-76.

Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента: Учеб. для вузов/ Под. ред. проф В.А. Швандара. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999 - 512 с.

Кокурин Д.И. Инновационная деятельность / Д.И. Кокурин - М. : Экзамен, 2001.- 576 с.

Краснокутська Н.В., Гарбуз С.В. Інноваційний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. - К.: КНЕУ, 2005. - 276 с.

Крылов Э.И. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия / Э.И. Крылов, В.М. Власова, И.В. Журавкова. - М. : Финансы и статистика, 2003. - 608 с.

Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія / За заг. ред. Д-ра економ. наук, проф. С.М. Ілляшенка. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004 - 616 с.

Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент. Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. -446 с.

Научно-технический прогресс и мировая экономика. Сближения и расхождения в технологических стратегиях / Под.ред. Хейгдоорна. - Олдершот (Великобритания): Эдвард Элгар, 1996. - 488 с.

Основы инновационного менеджмента: Теория и практика: Учеб. пособие / Под редакцией П.Н. Завалина и др. - М.: Экономика, 2000. - 273 с.

Скрипко Т.О. Інноваційний менеджмент : підручник / Т.О.Скрипко. - К.: Знання, 2011. - 423 с.

Управление современной компанией: Учебник / Под. ред. проф. Б. Мильнера и проф. Ф. Лииса. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 324 с.

Размещено на Allbest.ru