Типи інфляції
Інфляція як специфічна якість паперових грошей. Маніпулювання податками й розмірами видаткiв бюджету. Економічна природа інфляції, причини її виникнення, форми та типи існування. Характеристика соціально-економічних наслідків. Антиінфляційна політика.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.03.2012 |
| Размер файла | 66,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Конверсiя потребує великих інвестицій, як і скорочування армії вимагає чималих витрат на соціальне забезпечення колишніх військовослужбовців. В наданому зв'язку встає питання про джерела фінансування конверсiї і військової реформи. Бюджетне фінансування в даному випадку недоцільно по наступним причинам:
1. Це не дозволило би позбавитися від бюджетного дефіциту.
2. Немає ніякої гарантії, що бюджетні асигнування будуть витрачені на конверсiю, а не на виробництво непотрібного озброєння.
Проблема вирішується при використанні для конверсiї і працевлаштуванні військовослужбовців вільних капіталів недержавних організацій, а також зарубіжних інвестицій. Таким чином пов'язання стає єдиним цілим рішенням проблеми дефіциту бюджету, інфляції, підприємництва, інвестицій, конверсiї і ринку.
Інфляція вУкраїні всічні 2011 року склала 1%. Про цевпонеділок, 7лютого, повідомляє Державний комітет статистики.
Згідно зданими, у річному вимірі (по відношенню до аналогічного місяця минулого року) інфляція сповільнилася до 8,2% з 9,1% за підсумками грудня 2010 року.
В січні 2010 року зростання споживчих цін було вищим ісклало 1,8%.
Наспоживчому ринку усічні ціни напродукти харчування табезалкогольні напої зросли на1,3%. Найбільше (на7,2% та6,6%) подорожчали продукти переробки зернових таовочі. На4,3-1,6% зросли ціни наолію, фрукти, цукор тамаргарин. Водночас на3,3-0,1% стали дешевшими тваринні жири, яйця, свинина, м'ясо птиці, сири, рис та масло.
Алкогольні напої татютюнові вироби зросли вціні на0,5%, ут.ч. алкогольні напої - на 0,9%, тютюнові вироби - на0,1%.
Зростання цін (тарифів) нажитло, воду, електроенергію, газ таінші види палива на1,4% восновному пов'язане зпідвищенням плати загарячу воду таопалення на5,7%.
Підвищення цін усфері охорони здоров'я на0,4% відбулося впершу чергу зарахунок подорожчання санаторно-курортних послуг на1,1%.
Ціни натранспорт уцілому підвищилися на2,4%, щоголовним чином викликане подорожчанням палива тамастил на5,4%. Крім того, на1,1% зросла вартість перевезень пасажирським автодорожнім транспортом.
Індекс цін виробників промислової продукції усічні 2011 року становив 101,3%.
Продукція добувної промисловості усічні подорожчала на2,9%. Удобуванні корисних копалин, крім паливно-енергетичних, ціни підвищилися на3,2%, при цьому продукція підприємств звидобутку залізних руд подорожчала на3,9%. Удобуванні паливно-енергетичних корисних копалин ціни зросли на2,7%, ут.ч. напідприємствах звидобутку нафти - на20,1%.
Упереробній промисловості підвищення цін становило 1,3%. Найбільше (на2,6% та2,5%) подорожчала продукція увиробництві продуктів нафтоперероблення тахімічному виробництві. На1,8-1,1% зросли ціни уметалургійному виробництві тавиробництві готових металевих виробів, виробництві коксу, іншої неметалевої мінеральної продукції, обробленні деревини тавиробів знеї (крім меблів).
Увиробництві харчових продуктів, напоїв татютюнових виробів продукція подорожчала на0,8%, ут.ч. увиробництві цукру - на5,5%, борошномельно-круп'яних продуктів - на4,5%, олії татваринних жирів - на1,4%, переробленні таконсервуванні овочів тафруктів - на1,3%, виробництві хліба іхлібобулочних виробів - на0,6%. Разом зцим увиробництві м'яса ім'ясопродуктів відбулося здешевлення продукції на2,5%.
Увиробництві тарозподіленні електроенергії, газу таводи тарифи підвищилися на0,3%, при цьому тарифи натеплоенергію зросли на8,8%, електроенергію - знизилися на0,7%.
Нагадаємо, щоінфляція вУкраїні запідсумками 2010 року склала 9,1%. Уряд заклав удержбюджет-2011 року прогноз інфляції нарівні8,9%.
2.1 Особливості кризи в Україні
Інфляція - це своєрідний податок, яким держава шляхом випуску нічим не забезпечених паперових грошей обкладає грошові засоби в національній валюті юридичних і фізичних осіб. В економічній літературі використовується навіть такий термін "інфляційний податок", це гірший з всіх видів податків, бо внаслідок його застосування страждають передусім фізичні осіб з фіксованим чи невеликими прибутком (пенсіонери, інваліди, державні службовці, практично всі особи найманої праці ).
До цього податку звертаються як до останнього засобу покриття бюджетного дефіциту, коли інші джерела поповнення казни (прямі і непрямі податки, займи на внутрішньому і зовнішньому ринках, продаж держмайна і т. і.) не дозволяють покрити навально зростаючі державні видатки. Перевищення видатків над прибутком, поява дірки в державному бюджеті, масштабна емiсiя пустих грошей, переповнення каналів грошового обігу і бурхливий зростання цін - все це яскраво спостерігається в періоди війн, революцій, інших соціально-економічних і політичних катаклізмів.
Зростання грошової маси в Україні в 1992 г. в більш ніж 16,9 разів свідчить про те, що Гiперiнфляція в нашій країні є реальністю.
Треба визначити, що інфляційні процеси в нашій країні викликаються не тільки економічним спадом і бюджетним дефіцитом. На протязі десятиріч закладалися народногосподарські диспропорції (між галузями промисловості, що виробляють засоби виробництва і предмети споживання, між добувними і перероблюючими галузями економіки, між промисловим і сільськогосподарським виробництвом і т. і.). Сюди ж можна віднести і надзвичайну мiлiтаризацію економіки. Внаслідок в економічному організмі давно порушився обмін речовин.
Деякий час грошова маса в нашій країні штучно обмежувалася. Зайві гроші вилучалися з обігу в основному за допомогою імпорту і алкоголю. Потім ситуація різко змінилася. Різко скоротилися валютні надходження і, відповідно, імпорт. Зменшився прибуток держбюджету від продажу алкогольних напоїв (кампанія боротьби за загальну тверезість). Одночасно були розгорнуті широкі соціальні програми, не підкріплені реальними матеріальними ресурсами. У зв'язку з утворенням комерційних структур (передусім банків) став неможливим місцевий розподіл грошового обігу на наявний і безготівковий. Внаслідок накладення всіх цих чинників вкупі з директивним управлінням грошовою масою ми на рубежі 1989-1990 р. р. впритул підійшли до гiперiнфляції.
Уряд був не в змозі стримати небезпечні iнфляційні явища. Вони стали наростати як сніжний ком, підтримані спадом виробництва, все зростаючою бюджетною емiсiєю, нестримною кредитною експансією комерційних банків (т. з. кредитна інфляція), розвалом єдиної грошової і банківської системи країни. В підсумку ми одержали оте, що і повинні були одержати - гiперiнфляцію на фоні різкого спаду виробництва.
Перетворення в прах заощаджень населення, оборотних коштів підприємств, знецінювання банківських капіталів і активів на фоні від'ємних процентних ставок, триваюче падіння валютного курсу карбованця, відсутність інвестицій і інвестиційної політики у підприємств, банків, та й у держави, безперспективність ринку цінних паперів внаслідок неминучої втрати частини вкладеної в акції та облігації вартості, витиснення з платіжного обігу карбованця доларом, загроза переходу від товарно-грошових відносин до натурального обміну - ось ці «радощі», що несе гiперiнфляція.
2.2 Гiперiнфляція в Україні
Деякі кажуть, що ніякої гiперiнфляції в нас немає, що треба підтримувати виробництво і людей. Мов би, нас лякають інфляцією, щоб не давати грошей на соціальні програми і надання допомоги виробникам. Інші вважають, що з гiперiнфляцією теж можна жити.
Між тим, гiперiнфляція означає, що в нас немає надії на підйом виробництва. Тому втрачає будь-який сенс формула: або підтримка виробництва і життєвого рівня, або придушення інфляції. При гiперiнфляції падіння виробництва забезпечено так само, як і при гострій хибі грошей.
Причин тому багато. Передусім немає надійного карбованця. Люди втрачають стимул до виробництва, більше схиляються до дрібної спекуляції, провертають операції в короткі терміни, щоб одержати більше грошей і знову негайно включити їх в обіг.
Втрата покупної сили карбованця в нашому положенні означає натуралiзацію господарських відносин, повернення до бартеру.
В таких умовах не тільки не наступить підйом виробництва, а й продовжиться його спад. Гiперiнфляція небезпечна ще й тим, що викликає не короткочасну, а тривалу депресiю.
Інвестиційний голод триває в країні вже чотири роки. Інвестицій виділяється менше, ніж необхідно навіть для простого відтворення, і вони використаються все гірше. Як не дивно, недоiнвестування почалося у нас ще в середині сімдесятих років. Хоч номiнальний обсяг укладень зростав, ефективність падала, і реальний приріст капіталу знижувався.
Між інфляцією і гiперiнфляцією є певний технічний кордон, який складає 50 відсотків на місяць. Механізм економічного життя такий, що інфляція має тенденцію розповсюджуватись від центру по всій країні, як хвилі від кинутого в тихий ставок каменю. При цьому одне із властивостей iнфляційного процесу - важко минаються перші його 25 відсотків, шлях до них здається довгим. Набрати інші 25 відсотків набагато легше, що залишена половина шляху стає коротшою. Достатньо будь-яких психологічних чинників, зміни настрою покупця, виробників, фiнансистів і т. і., що носиться в повітрі, щоб прискорити iнфляційний рух.
На спалах інфляції, зростання споживчих цін великий вплив опинили чисто психологічні чинники. Вони є наслідками політичних подій в країні. Так що з повною підставою можна сказати, що гiперiнфляція - це явище передусім поведінкове. Можна не досягнути критичних 50 відсотків, зупинитися на 30, а гiперiнфляція вже наочно помітна. Можна дійти і до 60 відсотків, а стан не можна назвати гiперiнфляційним. Власне, гiперiнфляція наступає насправді, коли спостерігається характерна для неї поведінка. Основний сигнал - це тікання від карбованця. Якщо навіть скажені ціни перестають відлякувати покупця, тоді гiперiнфляція почалась.
Розділ IIІ. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією
Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити антиiнфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі.
Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш кризовою стає ситуація, тим більш актуальні прямі засоби впливу уряду і центрального банку на економіку і грошову масу, як її складову частину.
3.1 Непрямі засоби
Непрямі засоби включають:
1. Регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.
2. Регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.
3. Обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
4. Операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
5. Регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.
Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.
3.2 Прямі засоби
Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в собі:
1. Пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.
2. Державне регулювання цін.
3. Державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.
4. Державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.
Практика прямого регулювання грошової маси широко розповсюджена на заході. США неодноразово в 60х-70х роках заморожували ціни на численні товари. Півтора десятиріччя після другої світової війни знадобилося країнам західної Європи для початку лiбералiзації цін, та навіть неповної. Франція повністю лiбералiзувала ціни на внутрішньому ринку лише в 1986 року. Ф. Рузвельт виводив США із найглибшої кризи 30х шляхом жорсткого державного регулювання економіки. В більшості країн існували спеціальні закони, що обмежують прибуток від торговельного посередництва.
Нормалізація валютного курсу є абсолютно необхідною мірою для припинення усіляких нееквiвалентних міжнародних торговельних операцій. Реально оцінюючи можливості регулювання валютного курсу за рахунок інтервенцій центрального банка треба скати, що надій на успіх такої політики практично не існує. Очевидно, що курс долару зростає стрибками - в деякий момент центральний банк не має можливостей стримувати курс і його як би "прориває". Останній час центральний банк навчився використати кризові політичні моменти для таких стрибків.
До тих пор, поки іноземна валюта не буде використатися лише для задоволення імпорту і інших поточних платежів політика "ігри на пониження" приречена на поразку.
В цілому, слід визначити, що реально в нашому сьогоднішньому положенні реально ефективні тільки прямі засоби боротьби з інфляцією - регулювання кредитів, цін і заробітної плати, регулювання валютного курсу і зовнішньої торгівлі. Проте схожі дії цього уряду не представляються можливими, вони ще більше похитнули би положення і без цього зазнавшу поразки на виборах "урядову" партію. Дії уряду за останні півтора роки змушують його тепер метатися між стримуванням грошової емiсiї і роздачею кредитів після чергового виступу промисловості.
3.3 Першочергові антиiнфляційні засоби
Збивати темпи інфляції - то скорочувати різницю між грошовою і товарною масою в господарстві. Для цього підходять всі ті засоби, що ведуть економіку до рівноваги. До першочергових мір відносяться ось такі:
1. Забезпечення країни у достатній кількості продовольством. Це найперша умова будь-яких реформаторських зусиль. Для налагоджування продовольчої справи в країні слід оказати державну фінансову допомогу сільськогосподарським підприємствам всіх видів власності і провести м'яку реформу колгоспів і радгоспів:
a) встановлення порядку надавання кредитів сільськогосподарським підприємствам під векселя з погашенням їх за рахунок прийдешнього врожаю;
b) встановлення державних закупівельних цін, а також цін на ресурси, що споживаються в сільськогосподарському виробництві на рівні, що забезпечує рентабельну роботу товаровиробників і утворення системи контрактної торгівлі промисловими товарами в обмін на сільськогосподарську продукцію.
2. Відтворення зруйнованого інвестиційного поля народного господарства, без якого функціонування економіки стає неможливим. В цих цілях слід передусім відтворити шляхом iндексування на банківських рахунках підприємств амортизаційні суми і власних оборотні грошові кошти загублені через різке зростання цін і знецінювання гривні.
3. Налагоджування постачально-збутових зв'язків між підприємствами. Господарські зв'язки підприємств в ринковому режимі найбільш ефективні в основному через систему великих оптових купців-синдикатів. Ці структури можуть функціонувати як в рамках окремих регіонів, так і в загальноукраїнському і міждержавному масштабі.
4. Замість податку на додаткову вартість, що стимулює в сучасних умовах господарювання в Україні зростання інфляції і вкрай важко контролюється податковими інспекціями, визначити основним платежем в бюджет податок на прибуток, диференціюючи його ставки залежно від зростання рентабельності і зростання обсягу виробництва, що буде націлювати виробників на зростання маси, а не тільки норми прибутку.
5. На час кризи необхідно централізувати банківську систему країни, маючи на увазі обов'язкове виконання комерційними і інвестиційними банками директив Центрального банку по пріоритетностi і пільговості кредитування регіонів, галузей, підприємств, додержання нормативних термінів документообігу.
6. Для стабiлiзації споживчого ринку доцільно:
a) створити систему стимулювання розвитку дрібного бізнесу в сфері виробництва і послуг. Ввести державні кредити на оренду виробничих приміщень і лiзинговий кредит на оренду устаткування (з можливістю послідовного викупу), а також ввести обов'язкове страхування малих підприємств на перші 3-5 років діяльності, коли ризик руйнування особливо великий;
b) створити умови для широкого розповсюдження паралельно з існуючою системою торгівлі споживчих кооперативів на підприємствах, в закладах і по місцю проживання для закупки і реалізації продовольчих і промислових товарів членами кооперативу (по наявному і безготівковому розрахунку) по безприбутковим роздрібним цінам. Такого роду кооперативний рух широко розвинений в багатьох iндустрiальних країнах. Без нього неможливо уявити їх економіку. Споживкооперація буде сприяти нормалізації цін і поза кооперативного сектору.
7. Протягом кризового періоду треба також проводити раціональну державну політику захисту внутрішнього ринку і суворого контролю приватної експортної діяльності. Всі експортні операції повинні здійснюватись через кілька великих фірм і синдикатів, що контролюються державою і виконують експортні операції на комiсiйних податках.
Уряд забезпечить вільний діалог з міжнародними зернотрейдерами 25.05.2011 Джерело/автор:agronews.in.ua
Сьогодні Україна має реальні перспективи зміцнити свої позиції як одного з найбільших світових експортерів зерна та зробити вагомий внесок у подолання світової продовольчої кризи. Про це сьогодні перед засіданням Уряду заявив Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк.
За його словами, експортний потенціал України та методи захисту інтересів вітчизняних виробників зерна обговорюватимуться завтра на Міжнародній зерновій конференції, організованій Міжнародною Асоціацією Торгівлі Зерном та Кормами GAFTA та Українською зерновою Асоціацією за підтримки ФАО, ООН, Світового банку та МВФ. Тема цьогорічної конференції: «Вільна торгівля без бар'єрів: зерновий ринок та державна політика».
«Свою участь у Конференції підтвердили близько 1500 делегатів, включаючи представників багатьох світових бірж. Проведення заходу такого рівня саме в Києві є свідченням віри міжнародної спільноти у агропромисловий потенціал України, а також підтвердженням того факту, що наша країна впевнено відроджує втрачену у минулому столітті славу «світової житниці». Впродовж останніх років Україна стабільно перебуває в п'ятірці найбільших світових експортерів зерна», - повідомив Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк.
За даними Мінагрополітики, експорт продукції підприємств агропромислового комплексу за I квартал 2011 р. порівняно з аналогічним періодом 2010 р. збільшився на 41% і становив приблизно 900 млн. дол. Протягом 2011-2012 маркетингового року Україна планує експортувати 19-20 млн. тонн зернових. Традиційно пшениці вивезуть у рамках 8-9 млн. тонн, кукурудзи - у рамках 4 млн. тонн і ячменю - 5-6 млн. тонн.
«На наш погляд, ми маємо реальну нагоду зміцнити свої лідерські позиції, бо плануємо впродовж наступних п'яти років наблизитись до 80 млн. тонн виробництва зерна та понад 30 млн. тонн його експорту», - зазначив очільник Мінагрополітики. Разом з тим, Уряду країни необхідно уважно контролювати ряд питань щодо ринку зерна, зокрема вплив цінових коливань на ньому на стрімке зростання інфляції, адже в споживчій корзині українця, на відміну від розвинених країн світу, близько 60% складають продовольчі товари.
«Відповідальне ставлення до цього питання дозволило зберегти стабільність цін на зерно та хлібобулочні вироби протягом цього року. Найближчим часом, зважаючи на близький початок нових жнив, ми плануємо звернутися до Уряду з клопотанням про відміну квотування експорту зерна. І ми не будемо ініціювати введення квот в наступному маркетинговому році доти, доки це не загрожуватиме продовольчій безпеці країни. Щодо цього питання у нас є повне порозуміння з зернотрейдерами та міжнародними фінансовими установами», - зазначив Микола Присяжнюк.
За словами Миколи Присяжнюка, вільний діалог між українською владою та представниками міжнародного бізнесу - найкраща можливість обговорити та вдосконалити стратегії щодо розвитку експортного потенціалу України, а також продемонструвати рішучість українського Уряду в питаннях розвитку українського зернового ринку, захисту вітчизняних товаровиробників та забезпечення продовольчої безпеки.
Індекс інфляції в Україні 1991-2010 р.р.
Див. також статті по темі: Інфляція(рос.) , Інфляція (укр.), Інфляція для школярів.
Найпоширенішим методом виміру інфляції є індекс споживчих цін (Consumer Price Index, CPI), який розраховується для поточного періоду стосовно базового періоду. Наведена інформація відповідає офіційним статистичним даним.
Індекс споживчих цін відображає зміну вартості фіксованого споживчого набору товарів і послуг у поточному періоді щодо попереднього. Споживчий набір товарів і послуг - це набір найбільш представницьких і важливих для споживання домогосподарств товарів і послуг. Таким чином, вимірюючи ціни на ті самі товари й послуги в різних періодах, визначається індекс інфляції.
Індекс інфляції, обумовлений як індекс споживчих цін (Consumer Price Index, CPI) є одним із ключових показників, які відбивають інфляційні процеси в країні. Індекс інфляції використовується як основа для прийняття розв'язків в області керування державними фінансами, аналітики використовують даний показник як базу для аналізу цінових змін на споживчому ринку, державні органі керування вивчають його для ініціювання перегляду розмірів установлених соціальних гарантій для населення, а також перегляду рівня пенсійного забезпечення.
Індекси споживчих цін в Україні з 1991 по 2009 г (індекс інфляції) (індекс інфляції показаний стосовно попереднього місяця)
|
Січень |
Лютий |
Березень |
Квітень |
Травень |
Червень |
Липень |
Серпень |
Вересень |
Жовтень |
Листопад |
Грудень |
За рік* |
||
|
1991 |
… |
… |
… |
… |
… |
… |
… |
104 |
104,5 |
105,9 |
116,5 |
124,6 |
390 |
|
|
1992 |
385,2 |
115,3 |
112,1 |
107,6 |
114,4 |
126,5 |
122,1 |
108,3 |
110,6 |
112,4 |
122 |
135,1 |
2100 |
|
|
1993 |
173,2 |
128,8 |
122,1 |
123,6 |
127,6 |
171,7 |
137,6 |
121,7 |
180,3 |
166,1 |
145,3 |
190,8 |
10256 |
|
|
1994 |
119,2 |
112,6 |
105,7 |
106 |
105,2 |
103,9 |
102,1 |
102,6 |
107,3 |
122,6 |
172,3 |
128,4 |
501 |
|
|
1995 |
121,2 |
118,1 |
111,4 |
105,8 |
104,6 |
104,8 |
105,2 |
104,6 |
114,2 |
109,1 |
106,2 |
104,6 |
281,7 |
|
|
1996 |
109,4 |
107,4 |
103 |
102,4 |
100,7 |
100,1 |
100,1 |
105,7 |
102 |
101,5 |
101,2 |
100,9 |
139,7 |
|
|
1997 |
102,2 |
101,2 |
100,1 |
100,8 |
100,8 |
100,1 |
100,1 |
100 |
101,2 |
100,9 |
100,9 |
101,4 |
110,1 |
|
|
1998 |
101,3 |
100,2 |
100,2 |
101,3 |
100 |
100 |
99,1 |
100,2 |
103,8 |
106,2 |
103 |
103,3 |
120 |
|
|
1999 |
101,5 |
101 |
101 |
102,3 |
102,4 |
100,1 |
99 |
101 |
101,4 |
101,1 |
102,9 |
104,1 |
119,2 |
|
|
2000 |
104,6 |
103,3 |
102 |
101,7 |
102,1 |
103,7 |
99,9 |
100 |
102,6 |
101,4 |
100,4 |
101,6 |
125,8 |
|
|
2001 |
101,5 |
100,6 |
100,6 |
101,5 |
100,4 |
100,6 |
98,3 |
99,8 |
100,4 |
100,2 |
100,5 |
101,6 |
106,1 |
|
|
2002 |
101 |
98,6 |
99,3 |
101,4 |
99,7 |
98,2 |
98,5 |
99,8 |
100,2 |
100,7 |
100,7 |
101,4 |
99,4 |
|
|
2003 |
101,5 |
101,1 |
101,1 |
100,7 |
100 |
100,1 |
99,9 |
98,3 |
100,6 |
101,3 |
101,9 |
101,5 |
108,2 |
|
|
2004 |
101,4 |
100,4 |
100,4 |
100,7 |
100,7 |
100,7 |
100 |
99,9 |
101,3 |
102,2 |
101,6 |
102,4 |
112,3 |
|
|
2005 |
101,7 |
101 |
101,6 |
100,7 |
100,6 |
100,6 |
100,3 |
100 |
100,4 |
100,9 |
101,2 |
100,9 |
110,3 |
|
|
2006 |
101,2 |
101,8 |
99,7 |
99,6 |
100,5 |
100,1 |
100,9 |
100 |
102 |
102,6 |
101,8 |
100,9 |
111,6 |
|
|
2007 |
100,5 |
100,6 |
100,2 |
100 |
100,6 |
102,2 |
101,4 |
100,6 |
102,2 |
102,9 |
102,2 |
102,1 |
116,6 |
|
|
2008 |
102,9 |
102,7 |
103,8 |
103,1 |
101,3 |
100,8 |
99,5 |
99,9 |
101,1 |
101,7 |
101,5 |
102,1 |
122,3 |
|
|
2009 |
102,9 |
101,5 |
101,4 |
100,9 |
100,5 |
101,1 |
99,9 |
99,8 |
100,8 |
100,9 |
101,1 |
100,9 |
112,3 |
|
|
2010 |
101,8 |
101,9 |
100,9 |
99,7 |
99,4 |
Висновок
Закінчені невдачею спроби фінансового оздоровлення народного господарства як першого кроку в здійсненні переходу до ринкової економіки тільки посилили тяжкість фінансового положення країни. Ідея, закладена в основу більшості "оздоровчих" програм, укладалася в приводженні матеріально-речовинних й цінових пропорцій у відносно рівноважне становище та здійсненні на цій основі лiбералiзації цін. Припускалося, що вдасться уникнути їх навального зростання.
Представляється, проте, що в основу наданої ідей була покладена помилкова посилка, оскільки рівновага при адміністративно-керованій і ринковій економіці досягається в різноманітних точках економічного простору. Саме в цьому бачаться причини невдалих мір по фінансовому оздоровленню і того погіршення загальноекономічної і фінансової ситуації, що мало місце в 1989-1991 г. г., що виразилось в найміцнішому струмі інфляції.
Джерела iнфляційних явищ коріняться в складених і постійно відтворюваних макроекономічних диспропорціях; у створеної в адміністративній економіці формі управління, що зумовлює модель ціноутворення, засіб прийняття інвестиційних та зовнішньоекономічних рішень; в специфічній моделі бюджетно-фінансової і кредитно-грошової політики. Розділення глибинних причин інфляції на структурні, керівницькі і монетарні дуже умовно, оскільки всі вони тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені, між ними існують численні прямі і зворотні зв'язки. Макроекономічна структура визначає характер механізму управління і виявляє істотний вплив на фінансові пропорції і відносини.
У цьому висновку необхідно визначити, що засоби регулювання інфляції будуть ефективні лише в разі їх адекватної відповідності її сутнім причинам. Оскільки інфляція в нашій країні носить, по-перше, структурно-системний характер, тобто породжена структурою, що склалася економіки і діючої тривалий час системою управління господарством, і тільки по-друге, традиційними монетарними чинниками, підойми регулювання цього процесу повинні базуватися на знятті всіх бар'єрів на шляху дії ринкових механізмів, забезпеченні умов структурної перебудови економіки і включати в собі широкий спектр кредитно-грошових і бюджетно-фінансових регуляторів.
Iнфляції та економічних криз не уникнула жодна країна. Навіть найважчі кризи закінчувалися, як правило, оновленням економіки і її підйомом. Тому більшість дослідників роздивляються кризи як переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації не повторюються однозначно, і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Засоби, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, мабуть, повинні по-іншому використатися стосовно до конкретної ситуації.
Передусім, слід по можливості найбільш точно поставити діагноз, якого виду інфляцію і кризу ми переживаємо. Тоді можна буде оцінити альтернативи виходу з ситуації, що склалася.
Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих краiн свiту i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються.
Інфляція - це знецінення паперових грошей, якке проявляється як процес зростання загального рівня цін на споживі товари і послуги.
Причинами її виникнення може бути: незбалансованість державних витрат і доходів, мілітаризація економіки, використання „друкарського верстата” для фінансування інвестицій, зростання „відкритості” економіки тієї чи іншої країни, все більшим втягуванням її в миро господарські зв'язки і т.д.
В економічній науці розрізняють такі форми інфляції: інфляція попиту, інфляція витрат та структурна інфляція.
Поряд з формами виділяють такі типи інфляції: відкрита та затамована інфляція. Інфляція має також різні ступені тяжкості: помірна, галопуюча та гіперінфляція. Також інфляція може бути збалансованою і незбалансованою.
Інфляція майже завжди приводить до важких наслідків. Головні з них: перерозподіл доходів, прихована державна конфіскація грошей у населення через податки, прискорена матеріалізація грошей, падіння реальної процентної ставки на капітал, падіння рівня життя народу.
Щодо України, то можна сказати, що найбільш істотним негативним явищем в економіці на етапі її ринкового реформування виявилась інфляція. Той факт, що за даними Світового банку, рівень інфляції в другій половині 1993 року був найбільшим у світі, говорить сам за себе. Причиною цього можна назвати те, що в той час проводилась помилкова економiчна полiтика, що фактично мала не антиiнфляцiйний, а проiнфляцiйний вплив на економiчну систему країни.
Але на щастя, починаючи з 1996 - 97 років через цілу низку заходів були зроблені суттєві кроки, що поліпшили стан нашої економіки. Досить успішним роком для національної економіки став 2001 рік, коли інфляція була навіть меншою за прогнозованої. Сьогодні в Україні відзначається один з найнижчих темпів інфляції серед країн СНД.
Список використаної літератури
1. Економічна теорія: Політекономія:Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - Київ: Знання прес. - 2003. - 581с. - (Вища освіта XXЙ ст.)
2. Экономическая теория / Политэкономия / Учебник: Под ред. В.И. Видякина. - М.: Издательство Русской экономической академии. - 2000. - 592с.
3. Загальна економічна теорія / І.В. Буян, П.Д. Гуменюк та ін. -Тернопіль: Лідер, 2000. - 379с.
4. Ковальчук В.М. Макроекономіка: теоретичний аспект. - Підручник. Тернопіль: Астон. - 1996. - 260с.
5. Кравченко С., Теленик С. Інфляція в ринковій економіці:сутність, причини і взаємозв'язок з макроекономічними показниками // Економіка, фінанси, право. - 2002. - №7. - с.9-12
6. Макроекономіка / За редакцією А.Г. Савченка. Підручник. - Київ:Либідь. - 1995. - 207с.
7. Макроекономіка. Політична економія: принципи, проблеми і політика / Кемпбелл Р., Макконел і ін. - Львів: Просвіта, 1997. -671с.
8. Маршалл А. Принципы политической экономики.-Т.1.-М.:1984
9. Мельник О. Антиінфляційна політика, як фактор економічного зростання в Україні // Банківська справа. - 2000. - №3. - с.11-17
10. Найман М. Теориретична політична економія імакроекономічна теорія: зайнятість, інфляція, платіжний баланс. - Мюнхен:Франц Вален. - 1996. - 369с.
11. Овод А. Інфляційні процеси в Україні: минуле й сьогодення // Наукові записки. - Чортків. - 2002. - Випуск 2. „Україна в умовах ринкової трансформації економіки і сучасних реформ господарювання”. - с.17-19
12. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду. Український контекст. - Київ: Техніка, 1999. - 336с.
13. Римар Г. Аналіз наслідків інфляції, її вплив на перерозподіл фондів та на об'єм національного продукту// Наукові записки. - Тернопіль. - Економічна думка. - 1999. с.111-119с.
14. Савчук В.П., Москаленко О.В. Вплив інфляції на оцінку показників прибутковості підприємств // Фінанси України. - 2002. - №1.
15. Соболев В.М. Макроэкономика: Учебное пособие для студентов економических вузов. - Харьков: НВД „Студцентр”. - 1997. - 319с.
16. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей. - Київ. - 2002. - 320с.
17. Томашик А.С. Основні приципи антиінфляційної економічної політики // Фінанси Україні. - 1999. -№20. - с.95-100
18. Угов В.В. Денги. Денежное обращение. Инфляция: Учебное пособие для вузов. - М.: Банки и биржа, ЮНИТИ. - 1995. - 554с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Форми та типи інфляції, причини виникнення щодо товарів та грошей, її вплив на перерозподіл доходів, форми прояву та соціально-економічні наслідки. Проблеми інфляційних процесів в Україні. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією.
курсовая работа [54,8 K], добавлен 31.03.2011Загальнотеоретичні основи поняття інфляція, її види, типи та причини виникнення. Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методів боротьби з нею. Характеристика інфляції попиту і пропозиції. Методи антиінфляційного оподаткування.
курсовая работа [66,1 K], добавлен 13.03.2010Теоретичні підходи пояснення інфляції. Причини, суть і форми інфляції. Методи стимулювання інфляційних процесів. Антиінфляційна політика та методи боротьби з інфляцією. Соціально-економічні наслідки інфляції. Особливості інфляційного процесу в Україні.
курсовая работа [76,5 K], добавлен 04.02.2009Аналіз соціально-економічних наслідків інфляції в Україні. Антиінфляційна політика держави. Обгрунтування необхідності регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності. Зарубіжний досвід долання інфляції та можливості адаптації його в нашій державі.
дипломная работа [1010,0 K], добавлен 07.01.2015Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методи боротьби з нею. Причини виникнення інфляції в Україні, особливість її проявів. Індекси споживчих та виробничих цін, прожитковий рівень. Основні напрямки антиінфляційної політики.
курсовая работа [598,8 K], добавлен 14.04.2013Економічна природа інфляції, причини її виникнення, форми та типи, в яких вона існує, наслідки, які вона спричиняє. Вплив інфляції на інші сфери економічного життя держави. Дослідження динаміки інфляційних процесів в Україні за роки незалежності.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 31.03.2013Типи інфляції: повзуча, відкрита, галопуюча і гіперінфляція. Емісія грошей та крах золотого стандарту. Причини та соціально-економічні наслідки в Україні. Розширення державного апарату та підвищення цін на російські енергоносії. Шляхи подолання інфляції.
реферат [28,1 K], добавлен 12.06.2009Інфляція як специфічна якість паперових грошей. Процес збільшення кількості грошей в обігу, його вплив на виробництво. Джон Лоу. Якоб Вандермет. Кантільон. Джон Стюарт Мілль. Твердження Кейнса по проблемам інфляції. Монетаризм.
курсовая работа [39,5 K], добавлен 06.08.2007Фактори виникнення інфляції. Економічна думка про інфляцію, механізм функціонування інфляційного процесу, його регулювання та наслідки. Основні шляхи подолання інфляції: тактичні антиінфляційні заходи. Досвід Польщі в проведенні антиінфляційної політики.
курсовая работа [66,3 K], добавлен 20.03.2009Інфляція як процес знецінення грошей унаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою. Інфляція в середині 80-х років в Ізраїлі. Наслідки інфляції та антиінфляційна політика. Основні форми, особливості та стадії гіперінфляції.
реферат [26,3 K], добавлен 30.04.2010
