Причини і типи циклічних коливань в економіці

1. Невідповідність співвідношення виробництва інвестиційних та споживчих благ. Під впливом економічної політики колишнього радянського уряду в еконо.міці сформувалися деформована структура виробництва, процентне співвідношення питомої ваги груп "А" і "Б" було 70 і ЗО відповідно [6,с.45], хоча для більшості країн з розвинутою ринковою економікою характерний обернений зв'язок.

2. Відсутність закінченого циклу виробництва більшості підприємств. Тільки 20% підприємств мали закінчений цикл виробництва, а інші були пов'язані з підприємствами колишнього Радянського Союзу, більшість цих зв"язків зберегти не вдалося [5,с.65]. Розрив економічних зв'язків був обумовлений тим, що досі вони базувалися не на торговельно-економічній основі зацікавлених партнерів, а на суто технологічній основі.

3. Різке зростання тіньового сектору економіки. Якщо за розрахунками використання електроенергії в 1991 році обсяг тіньової економіки складав 33% до офіційного валового внутрішнього продукту, то через чотири роки цей показник піднявся до 106%, тобто показники офіційного ВВП і кількості продукції, яка виготовлена в тіньовій економіці, зрівнялася [6,с.45]. Після цього ситуація не змінилася і зараз оцінюють частку тіньової економіки приблизно на тому ж самому рівні.

4. Використання здебільшого застарілих технологій та значне зношення основних фондів. При будівництві підприємств не завжди враховувалася економічна доцільність, використовувалися здебільшого енергомісткі технології.

5. Відсутність ринкового економічного мислення більшості людей та майже тотальна недовіра уряду. Реформи, які проходили на законодавчому рівні, не завжди знаходили підтримку у населення країни, що в свою чергу уповільнювало їх проходження і не давало очікуваного результату.

На жаль визначити всі специфічні фактори та причини виникнення кризи не вдалося визначити ще на самому її початку. Моделі переходу від командно-адміністративної системи господарювання до соціально-орієнтованої, які були вдалими для інших країн, виявилися непридатними для України. Тиск з боку міжнародних організацій і нав'язування стратегії реформ очікуваних результатів не дало. Формування вітчизняної наукової бази трансформації та визначення пріоритетів та напрямків проведення реформ крокувало разом, а іноді і не встигало за реформами. Хоча очевидно, що оптимальним є варіант здобуття максимально повної інформації - аналіз ситуації та прогнозування - проведення реформ.

Хоча криза і розпочалася 11 років тому, аналіз причин і наслідків є актуальним і необхідним сьогодні. Процес подальшого проведення реформ вимагає деталізації факторів, причин та умов виникнення кризи. Тобто необхідно визначити, що в фундаменті побудови ринкової економіки є міцним і надійним, а що є тільки тимчасовим явищем і потребує або укріплений і ремонту або взагалі повної заміни. Недосконалість знання того, звідки ми йдемо, може орієнтувати проведення економічної політики на усунення наслідків, а не викорінення причин.

Висновки

Економічна структура не є статистичною. Вона підвладна змінам. Причому, чим швидше вони відбуваються, тим еластичніше пристосовується структура до вимог часу, тим успішніше розвивається економіка. Після Другої світової війни структурні зміни в економіці відбулися у всіх країнах різними шляхами. Україна має виробити власну стратегію структурної перебудови економіки, для чого необхідно технічно переозброїти всі галузі виробництва, перерозподілити нагромадження, сформувати раціональну податкову і цінову політику, забезпечити поступове зближення темпів зростання виробництва засобів виробництва та предметів споживання.

Опрацювавши теоретичний і практичний матеріал можна зробити наступні висновки:

1. За своїм змістом поняття “економічна рівновага” відображає такий стан економіки, за якого досягаються стійке врівноваження взаємодіючих структур, що протистоять одна одній, їхнє взаємне збалансування.

2. Цикли характеризують періодичні злети й падіння кон'юнктури, які проявляються перш за все у різних формах невідповідності попиту та пропозиції. Також, під циклами розуміють безперервні коливання економіки, коли зростання змінюється спадом.

3. Цикли означають:

по-перше, порушення рівноваги і перерву розвитку по висхідній, внаслідок чого скорочується обсяг національного виробництва;

по-друге, позбавлення багатьох з тих, хто бажає працювати, можливості знайти роботу і забезпечити собі нормальний рівень доходу;

по-третє., доведення до банкрутства багатьох підприємців, змушуванням їх подекуди суттєво погіршувати свій економічний та соціальний стан;

по-четверте, одночасне існування інфляції і безробіття ще більше посилює невизначеність та знедоленість широких верств населення, спричиняючи перерозподіл багатства на користь незначної частки населення.

Аспектів згубного впливу циклічного розвитку дуже багато.

4. Однак циклічність є не тільки злом, а й благом, для економічної системи. Справа в тому, що криза справляє оздоровчий вплив на економіку, зумовлюючи ліквідацію тих підприємств, які задовольняли штучно створений попит. Вона стимулює технологічне оновлення виробництва, позбавлення від застарілих форм організації виробництва й менеджменту, посилює дух " конкуренції та активізує економічне життя суспільства.

5. Особливості сучасних економічних циклів

- Швидкоплинний розвиток НТП спричиняє потребу і робить можливим частіше оновлення основного капіталу, внаслідок чого повторюваність криз стає частішою.

- Інтернаціоналізація виробництва, поглиблення науково-технічного співробітництва, глобалізація економіки та розвиток НТП зумовлюють синхронізацію економічних циклів у різних країнах та регіонах світу.

- Державне антициклічне регулювання спрямовується на недопущення перегріву економіки, що робить зазвичай економічні кризи не такими глибокими, а для циклу не є безумовним проходження усіх фаз.

6. Антициклічна політика спрямована на згладжування коливань в економіці. Найчастіше виділяють два типи заходів держави, спрямованих на подолання циклічних коливань: політика стримування і політика експансії. Усі заходи держави такого характеру пов'язані з регулюванням сукупного попиту і впливом на величину витрат, що здійснюються економічними агентами.

Список використаної літератури

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник. - М.: ДИС, 1997.

2. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Курс лекций. - М.: Юрайт, 1998.

3. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика / Пер. с англ. М.: 1997.

4. Економічна теорія: Посібник вищої школи / Воробйов Е.М., Гриценко A.A., Лісовицький В.М., Соболев В.М.; За ред. Е.М. Воробйова. -Харків - Київ, 2001.

5. Економічна теорія: Конспект лекцій / За ред. О.О. Мамалуя. - Харків: Укр. Державна юрид. академія, 1995.

6. Задоя А.а., Петруня Ю.Е. Основы економической теории: Учебное пособие, -М.: Рыбари, 2000.

7. Кейнс Дж. M. Заметки об экономическом цикле. Пер. с анг. // Избр. Произведения. -М.: Экономика. - 1993.

8. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. -М.: Дело, 1996.

9. Маршалл А. Принципы политической экономии. - М.: Прогресс, 1980. -т.1-3.

10. Миль Дж. С. Основы политической экономики. - М.: Наука, 1980. - т.1-3.

11. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. - К.: Київ. Нац. Торг. Екон. ун-т, 2001.

12. Основи економічної теорії: навч. посібник // За ред. О.О. Мамалуя: у 2-х ч. Харьків: Національна юрид. академія України, 1999.

13. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник // за ред. В.П. Нестеренка. - К.: Вища школа. - Знання, 1997.

14. Савельев C.B., Куриляк B.C. Галузева структура української економіки: нові теоретичні підходи та прогнози // Фінанси України. - № 1. - 1997.

15. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для України). -К.: Основа, 1996.

16. Соболев В.М. Макроекономіка. - Харьков: НВФ "Студцентр", 1997.

17. Панчишин С. Макроекономіка. Навч. посібник. - К.: Либідь, 2001.

18. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. - M.: Дело, 1993.

19. Экономическая теория: Учебник/Под ред. И.П. Николаевой. - М.: Финстатинформ, 1997.

20. Экономика: Учебник / Под ред. A.C. Булатова. - М.: Из-во БЕК, 2001.

21. Кондратьев Н.Д. Проблеми економической динамики. - М.: Наука, 1989.

Додаток 1

Схема ділового циклу