3.1 Оцінка економічної ефективності ведення окремого напрямку хлібопекарного виробництва

В основу оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку хлібопекарного виробництва покладемо метод «витрати - обсяг виробництва - прибуток».

Однак цей метод пропонується використати не на пряму, а прокресливши його модифікацію з урахуванням особливостей оцінки хлібопекарного виробництва, визначених в п. п. 2.3.

Сутність модифікованого методу полягає в пошуку точки мінімальної ефективності, яка визначає, що закупочна вартість придбаної продукції по ринковим цінам, дорівнює витратам на її виробництво на хлібопекарному виробництві.

Як показано в п. п. 2.2, при оцінці економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності, слід розглянути економічні показники таких варіантів :

Варіант 1. Виробництво хлібобулочного виробу «А», яке здійснюється на хлібопекарному виробництві військової частини;

Варіант 2. Закупка хлібобулочного виробу «А» по ринковій ціні.

F - постійні витрати на виробництво хлібобулочного виробу «А» на хлібопекарному виробництві військової частини;

V - змінні витрати на виробництво хлібобулочного виробу «А» на хлібопекарному виробництві військової частини;

Z - загальні витрати на виробництво хлібобулочного виробу «А» на хлібопекарному виробництві військової частини.

Порядок розрахунку постійних та змінних витрат буде розглянуто в п. п. 3.2

3.2 Розрахунок змінних та постійних витрат на виробництво хліба білого пшеничного ХП Академії ВВ

В методиці оцінці економічної ефективності ведення окремого напрямку хлібопекарного виробництва військової частини ( див. п. п. 3.1 ) основними показниками, що визначають характеристики варіанту виробництва є показники :

- постійні витрати на виробництво хлібобулочних виробів на хлібопекарному виробництві військової частини;

- змінні витрати на виробництво хлібобулочних виробів на хлібопекарному виробництві військової частини.

Розглянемо порядок розрахунку цих показників стосовно особливості ХП Академії ВВ в загальному вигляді складової постійних та змінних витрат, яке показано в табл.3.1.

Таблиця 3.1 - Складові постійних та змінних витрат на і -й вид хлібобулочних виробів у ХП Академії ВВ

Як показано в п. п. 3.1, к постійним ( фіксованим ) витратам, слід відносити такі з них, які не залежать від змін обсягів виробництва продукції підсобного господарства. Відсутність змін слід розуміти не в повній мірі, а лише в межах визначеного періоду часу, наприклад, року.

Грошове утримання (заробітна плата) начальника, технолога та робітників ХП. На посаді начальника ХП військової частини знаходиться військовослужбовець - прапорщик.

Розрахунок вартості річного утримання начальника ХП показано в таб. 3.2.

Вартість грошового утримання робітників ХП треба ураховувати тільки коли вони є не військовослужбовцями, а службовці. Це має місце тому, що військовослужбовці - робітники ХП утримуються за рахунок бюджету, а службовцям при їх роботі треба платити заробітну платню, яка пов'язана з цією роботою.

Таблиця 3.2 - Розрахунок грошового утримання начальника хлібопекарні

Тому СРХП - заробітна плата робітника ХП розраховується з урахуванням виплати по посадовому окладу ( Зхп ), та нарахуванням на заробітну плату ( ЗНЗП ): СРХП = З ХП + ЗНЗП . (3.4) Обсяг нарахування на заробітну плату треба брати в обсягу 37,5 % від ЗХП. Однак, в ХП військової частини одночасно виробляє декілька видів хлібобулочних виробів, які одночасно обслуговують як начальник ХП, так і усі робітники. Тому витрати на їх грошове утримання слід віднести на конкретний вид хлібобулочних виробів наступним чином:

СЗПі = Kі ( CНХП + N CРХП ), (3.5)

де СЗПі - вартість грошового утримання начальника , та робітників ХП віднесена на і - й вид хлібобулочних виробів; N- кількість робітників ХП; Kі - коефіцієнт віднесення витрат на і - й вид хлібобулочних виробів: n Kі = Wі / Wі , (3.6) i=1

де Wі - річний обсяг виробництва і - го виду хлібобулочних виробів в попереднему році;

n - кількість видів хлібобулочних виробів у діяльності у ХП. Розрахунок вартості комунальних витрат ( СКВі ) та витрат на ремонт приміщень підсобного господарства ( СТПі ) для і - го напрямку виробничої діяльності хлібопекарні здійснюється за даними відповідних кошторисних витрат на ці цілі ( планові та фактичні ).

Розрахунок вартості амортизації приміщень та обладнання (Саі) на визначений напрямок діяльності ХП здійснюється у порядку та нормах, що встановлений згідно з положенням (стандарту) бухгалтерського обліку.

Коли ці помешкання, устаткування, інвентар знаходиться у військової частини в оренді, то замість вартості амортизації до Саі відносять вартість річних орендних платежів за них.

Витрат на послуги санепідемстанції - це витрати на спеціальну санобробку, яка повинна здійснюватися кожні півроку, та по встановленим тарифам.

До інших витрат віднесено витрати на придбання спеціального одягу, миючих засобів та іншого. Визначення величини цих витрат здійснюється за даними відповідних кошторисних витрат на ці цілі (планові та фактичні).

В цілому величина постійних витрат по і - тому виду хлібобулочних виробів у хлібопекарні (Fi) визначається як сума її складових (див. табл. 3.1):

Fi = СЗПі + Скві + Стпі + Саі + ССЕСі + Сінш і .

Як показано в п.п. 3.1, до змінним витратам треба віднести ті з них, які змінюють свою величину у зв'язку зі змінами обсягу виробництва у хлібопекарні. В табл. 3.1 показані їх складові елементи. Визначення їх величини здійснюється в розрахунку на 1 кг. виробу, що випікається.

В загалі величина змінних витрат по і - тому виду хлібобулочних виробів у хлібопекарні військової частини (Vi) визначається як сума її складових (див. табл. 3.1):

Vі = Сбі + Соі + Ссі + Сді + Сці + Сеі + Сві .

Таким чином, отриманні аналітичні вирази для розрахунку постійних і змінних витрат для використання при оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробництва хлібобулочних виробів у хлібопекарні військової частини.

3.3 Приклад оцінки економічної ефективності випічки хліба білого пшеничного у пекарні Академії ВВ

3.3.1 Вихідні дані

Хлібопекарня Академії ВВ випікає три виду хлібобулочних виробів: хліб білий пшеничний (92%), булочки (7.5 %) та кулічи пасхальні (0,5%). У дужках наведено питома вага виробу в річному обсягу виробництва.

Щоденно випікається 544 кг хліба білого пшеничного. Таким чином, в рік хлібопекарня Академії ВВ випікає 544 Ч 340 = 184 960 кг хліба білого пшеничного.

Ринкова ціна хліба білого пшеничного станом на 1.06.09 за даними маркетингових досліджень становить 3.82 грн. за кг. з урахуванням транспортних послуг в межах міста. Хлібопекарня Академії ВВ розташована на її території, поряд зі столовою, тому транспортні витрати на доставку хліба можливо не враховувати.

Послуги санепідемстанції по обробки приміщень хлібопекарні необхідно здійснювати кожні півроку. Вартість одної обробки приміщень хлібопекарні санепідемстанцією коштує 260 грн., а річна вартість складає 260 х 2 = 520 грн. Комунальні послуги для хлібопекарні складаються з забезпечення його електропостачання на освітлення (15 лампочок на приміщення хлібопекарні до 0,1 кВт), водою (0,43 л на 1кг. хліба білого пшеничного; вартість одного м3 складає 8,65 грн.), витрат на опалення та каналізацію. В цілому на комунальні послуги для хлібопекарні витрачається щорічно 6 029 грн. На 2009 рік складено кошторис витрат на поточні ремонти. Згідно кошторису на поточний ремонт приміщень і обладнання хлібопекарні передбачено 780 грн. Величина амортизації на 2009 рік на приміщення і обладнання хлібопекарні заплановано у сумі 6 913,5 грн., а на інші витрати 480 грн. Грошове утримання (заробітна плата) начальника, технолога та робітників ХП на 2009 р., з урахуванням начислень на них (37.5 %), запланована у сумі 104 247 грн. Таким чином, приведені вихідні дані є основою для розрахунку ефективности випікання хліба білого пшеничного хлібопекарнею Академії внутрішніх військ МВС України станом на середину 2009 року.

3.3.2 Розрахунок економічної ефективності випічки хліба білого пшеничного у пекарні Академії ВВ

Метою оцінки економічної ефективності випічки хліба білого пшеничного, є визначення доцільності даного виробництва в параметрах, що є в Академії ВВ.

Розрахунок постійних витрат Розрахунок постійних витрат зробимо за допомогою табл. 3.3

Таблиця 3.3 - Розрахунок складових постійних витрат при випічки хліба білого пшеничного хлібопекарнею Академії ВВ

Таким чином, загальна сума постійних витрат на утримання хлібопекарні дорівнює 118 969,5 грн./рік.

118 969,5 х 0,92 = 109 451,94 грн./рік.

Розрахунок змінних витрат

Розрахунок постійних витрат зробимо за допомогою табл. 3.3

Таблиця 3.3 - Розрахунок змінних витрат при випічки хліба білого пшеничного хлібопекарнею Академії ВВ

Таким чином, загальна сума змінних витрат при випічки 1 кг хліба білого пшеничного хлібопекарнею Академії ВВ буде дорівнювати 2,424 грн.

Розрахунок економічної ефективності випікання хліба білого пшеничного хлібопекарнею Академії ВВ

ХП в рік виробляє 184 960 кг хліба білого пшеничного. Загальні витрати ХП на його виробництво складають:

Z = F + V · N = 109 451,94 + 2,424 · 184 960 = 557 794,98 грн./рік.

Витрати на придбання хліба білого пшеничного за ринковими (оптовими) цінами дорівнює:

Ц N = 3,82 х 184 960 = 706 547,2 грн./рік.

З урахуванням цих даних, ефективність випікання хліба білого пшеничного хлібопекарнею Академії ВВ дорівнює:

Е = 706 547,2 - 557 794,98 = 148 752,22 грн./рік.

Таким чином, отримано позитивне значення показника ефекту Е = 148 752,22 грн./рік. Це визначає, що випікання хліба білого пшеничного хлібопекарнею Академії ВВ є економічно ефективною в 2009 випікання хліба білого пшеничного хлібопекарнею Академії ВВ році.

1.Алгоритм оцінки економічної ефективності ведення власної хлібопекарні військової частини розкладається на три частини :

а) оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності хлібопекарні;

б) розрахунку змінних та постійних витрат на напрямок виробничої діяльності хлібопекарні;

в) порівняння економічної ефективності ведення хлібопекарні військової частини із зовнішніми виробниками. 2. В основу оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності хлібопекарні покладено модифікований метод «витрати- обсяг виробництва - прибуток». Його сутність є в пошуку точки мінімальної ефективності яка відзначає, що закупівельна вартість придбання продукції по ринковій ціні, дорівнює витратам на її виробництво в хлібопекарні військової частини. 3. Використання розробленого модифікованого методу потребує визначення постійних та змінних витрат на ведення окремого напрямку хлібопекарні. Обгрунтовано, що треба віднести : до постійних витрат:

- грошове утримання (заробітна плата) начальника та робітників хлібопекарні;

- комунальні витрати;

- витрати на послуги СЕС;

- амортизація приміщень;

- витрати на проведення капітальних та поточних ремонтів, обладнання; до змінних витрат:

- витрати на електроенергію;

- витрати на водопостачання;

- витрати на продукти для виготовлення хліба. По кожної з виділених складових витрат визначено порядок їх розрахунку. 4. Обґрунтовано показник оцінки економічної ефективності ведення хлібопекарні у військової частині, та алгоритм прийняття рішення на основі його величини. 5. Проведено апробація розробленої методики оцінки економічної ефективності діяльності окремого напрямку на прикладі даних власної хлібопекарні Академії ВВ МВС України. В хлібопекарні Академії ВВ МВС України випікається хліба з урахуванням 715 г хліба білого відповідно до норм замін хліба житнього на хліб білий. Отримані значення постійних витрат для хлібопекарні в сумі 118 969,5 грн. та змінних витрат в сумі 2,424 грн. на один кілограм хлібу. 6. З урахуванням того, що середня ринкова вартість закупки хліба білого пшеничного, згідно даних статистичного управління в Харківській області становить 3,82 грн. за один кілограм, отримана оцінка економічної ефективності діяльності хлібопекарні, яка дорівнює сумі 148 752,22 грн. на рік. Це визначає, що діяльність хлібопекарні Академії ВВ МВС України є економічно ефективною в 2008 році.

Розділ 4. Охорона праці

пекарня витрати виробництво прибуток

У розділі “Охорона праці” відображені питання техніки безпеки, пожежної безпеки і навколишнього середовища на об'єктах тилу військової частини. Ці питання є важливими для попередження травматизму особового складу, пошкодження та втрат матеріальних цінностей.

Охорона праці є однією з найважливіших соціально-економічних задач, які вирішуються державою. Спільно з профспілковими організаціями загальне оздоровлення та полегшення умов праці є головною задачею подальшого покращення народного благополуччя.

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, які забезпечують безпеку зберігання здоров'я та працездатності людини в процесі роботи.

Охорона праці в Україні розглядається як невід'ємний елемент соціального розвитку й культури, що закріплено в Конституції України і в Законі України “Про охорону праці”.

Норми охорони праці в Україні мають законодавчий характер. Основоположні нормативні акти розроблені в українському трудовому праві “Основи законодавства України про працю”, в кодексах законів про працю і в Законі України “Про охорону праці”.

Одним із важливих заходів у цьому напрямку є створення системи стандартів з безпеки праці (ССБП). У наш час розширено проводиться велика робота із стандартизації та впровадження ССБП в практику.

В Законі України “Про охорону праці” визначаються основні напрямки щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності. Закон також регулює відносини між власником та працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища та встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У Законі встановлюється пріоритет життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, тобто дотримання вимог нормативних актів про охорону праці, щоб працівник під час виконання роботи не отримував травм, не зазнавав погіршення стану здоров'я, професійних захворювань або зменшення працездатності, і лише потім звертається увага на результати виробничої діяльності підприємства. Тобто всі ці правові заходи направлені на усунення шкідливого впливу на робітників факторів виробничого травматизму та професійних захворювань, а також на створення сприятливих умов праці на підприємстві.

Для попередження травматизму та збереження здоров'я військовослужбовців на об'єктах тилу військової частини повинні бути розроблені інструкції по мірам безпеки за допомогою яких інструктують особовий склад, який залучається для виконання робіт.

4.2 Пожежна безпека

Протипожежний захист у військових формуваннях ВВ МВС України забезпечує виконання комплексу організаційних і технічних заходів, які включають прогнозування і аналіз пожежної небезпеки, проведення пожежно-профілактичних заходів, запровадження технічних засобів виявлення і гасіння пожеж, створення умов для захисту людей, озброєння, військової і іншої техніки та майна від пожеж.

Основними завданнями органів протипожежного захисту є:

попередження пожеж шляхом здійснення контролю за виконанням протипожежних заходів і встановлених вимог пожежної безпеки у військових частинах, а також при проектуванні, реконструкції і будівництві будов (споруд) і створенні військової техніки;

запобігання загибелі і травмування людей при пожежах;

організація гасіння пожеж, керівництво силами і засобами при їх ліквідації і надання допомоги при проведенні першочергових рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і катастрофах у військових формуваннях;

нагляд за утриманням у справному вигляді джерел протипожежного водопостачання, засобів зв'язку і пожежної сигналізації, доріг і під'їздів до будов і споруд, пожежних водойм і гідрантів.

Командири військових частин несуть відповідальність за організацію і стан протипожежного захисту в підпорядкованих частинах.

Командири підрозділів, начальники продовольчих служб, майстерень, лабораторій і інших об'єктів відповідають за організацію протипожежного захисту, виконання правил пожежної безпеки, збереженість і справність засобів пожежегасіння і пожежної сигналізації в підлеглих їм підрозділах, службах і об'єктах.

Військовослужбовці і робітники військових формувань несуть відповідальність за порушення правил пожежної безпеки у визначеному чинним законодавством порядку.

У військових частинах для несення служби, гасіння пожеж і проведення профілактичних робіт створюються штатні військові команди протипожежного захисту, пожежні розрахунки, команди.

Офіцер-начальник військових команд протипожежного захисту одночасно є начальниками служби протипожежного захисту військової частини.

Для забезпечення протипожежного захисту військових об'єктів і створенню безпечних умов для особового складу командир частини зобов'язаний забезпечити своєчасне проведення протипожежних заходів, передбачених військовими статутами і наказами, а також усувати недоліки, відмічені актах (приписах) пожежного нагляду.

У кожній військовій частині розробляється план протипожежного захисту, який являється основним документом, що визначає заходи пожежної безпеки, а також порядок використання сил і засобів для гасіння пожеж.

План складається штабом і начальником служби протипожежного захисту частини, затверджується командиром військової частини.

Посадові особи військової частини і добовий наряд повинні здійснювати щоденний контроль за виконанням особовим складом правил пожежної безпеки. З цією метою на об'єктах військової частини розробляються відповідні інструкції.

Таблиця 4.1 - Граничні терміни використання пожежного майна

Таблиця 4.2 - Норми пожежного обладнання і майна для будов і споруд (об'єктів) військової частини

Примітка:

Знаком “**” позначені рекомендовані для оснащення об'єктів вогнегасники, знаком “*” - вогнегасники, застосування яких допускається при відсутності рекомендованих, знаком “***” - вогнегасники, застосування яких обов'язкове в додатку до рекомендованих або допустимих.

Потреба у вогнегасниках, позначених знаком “**” або “*”, приймається тільки по одній із граф.

Не вказані в нормах будови і споруди забезпечуються вогнегасниками в залежності від їх призначення і особливостей.

Запасні заряди до пінних вогнегасників видаються із розрахунку 25% від наявних вогнегасників.

Окремі будови і споруди з площею підлоги меншою ніж передбачено нормами, забезпечуються вогнегасниками по найменшому вимірювачу, але не менше одного на приміщення.

В зимовий час пенні вогнегасники, які знаходяться на відкритому повітрі, переносяться в найближче опалюване приміщення, а їх місцезнаходження позначається спеціальними указниками.

Щити з пожежним інвентарем розміщуються із розрахунку обслуговування одним щитом групи будов у радіусі 200 м, для парків з технікою і сховищ з майном - у радіусі 100 м.

На кожному щиті повинні бути: вогнегасників - 2, ломів - 2, відер - 2, сокир - 2, багор - 1.

4.3 Охорона навколишнього середовища

Охорона навколишнього середовища - це система державних, громадських, адміністративно-господарчих, технічно-виробничих, економічних і юридичних заходів, спрямованих на раціональне використання виробничих природніх ресурсів і на захист навколишнього середовища від забруднення і руйнування.

Згідно Закону України про охорону природи навколишнього середовища та Закону України про екологічну експертизу проекти будівництва і реконструкції підприємств, обладнання, документація і створення нових технологій повинні відповідати всім діючим на момент проектування стандартам і положенням і підлягають екологічній експертизі.

На всі виробничі об'єкти, у тому числі і на ті, які проектуються, складається екологічний паспорт промислового підприємства (ГОСТ 17.0.0.04-90) , який включає дані про використання підприємством ресурсів і визначення впливу його виробництв на оточуюче середовище.

В ході повсякденної діяльності військова частина впливає на навколишнє середовище, тому для належної організації природоохоронної діяльності в кожній вiйськовiй частинi (пiдприємствi) повиннi виконуватись такi загальнi для всiх заходи:

щорiчно наказом по частинi (пiдприємству) призначається комiсiя (нештатний iнспектор) з питань охорони природного середовища, яка здiйснює контроль виконання вимог природоохоронного законодавства i не рiдше одного разу на квартал проводить аналiз виконання природоохоронних заходiв, намiчає заходи щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства у вiйськах;

проводиться iнвентаризацiя всiх можливих (потенцiйних) джерел забруднення навколишнього природного середеовища i оформляється журнал облiку цих джерел iз зазначенням виду та кiлькостi викидiв, скидiв забруднюючих речовин, а також заходи, якi проводяться i плануються щодо зниження їх впливу на природне середовище;

розробляютьсмя рiчнi (перспективнi) “Плани заходiв щодо охорони природного середовища i рацiонального використання його ресурсiв у вiйськовiй частинi (пiдприємствi)”, в яких передбачається проведення заходiв з охорони i рацiонального використання земель, водних i лiсових ресурсiв, атмосферного повiтря i тваринного свiту, своєчасне проведення ремонту та обслуговування обладнання природоохоронних споруд, навчання експлуатацiйного персоналу, пiдтримання санiтарного стану територiї, її озеленення, будiвництво та капiтальний ремонт природоохоронних об`єктiв, виховна i екологiчна пiдготовка особового складу тощо;

на iснуючi природоохороннi й комунальнi об`єкти розробляються, погоджуються та оформляються в мiсцевих органах охорони навколишнього природного середовища дозволи на спецiальне водокористування (при наявностi самостiйних водозабiрних або очисних споруд ) i гранично допустимi викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря) для котельних та iнших джерел викидiв);

розробляються i доводяться пiд розпис посадовi iнструкцiї для всiх осiб експлуатацiйного персоналу природоохоронних споруд, в яких передбачаються дiї на випадок виникнення можливих аварiйних ситуацiй;

призначаються вiдповiдальнi особи, якi здiйснюють контроль за роботою пило-газоочисних установок та iншого обладнання.

Заходи з охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів повинні здійснюватися в усіх військових формуваннях України.

Охорона навколишнього середовища у військах здійснюється в процесі виконання основних завдань, поставлених перед військами, і полягає у впровадженні комплексу заходів, законодавчо закріплених системою соціально-економічних, адміністративно-правових, інженерно-технічних, санітарних норм та правил, що забезпечують охорону природи, тобто збереження, відтворення, поліпшення і оздоровлення навколишнього природного середовища і раціональне використання його ресурсів.

Загальні джерела забруднення природного середовища у військах

У військах до основних джерел забруднення навколишнього природного середовища належать:

транспортні засоби загального (спеціального) призначення, бойова техніка, включаючи кораблі та судна;

їдальні, казарменні, житлові і технічні будівлі та комунальні об'єкти (очисні споруди, каналізаційні системи, вигрібні ями тощо);

тваринницькі комплекси підсобних господарств і військових сільськогосподарських підприємств, склади мінеральних добрив (засобів захисту рослин);

місця звалищ побутового сміття і накопичення виробничих (харчових) відходів.

Приблизний перелік видів забруднення довкілля в місцях дислокації

Джерела і види забруднення:

парки техніки - відпрацьовані ПММ, спеціальні рідини та електроліти, відпрацьовані гази, важкі метали, стічні води, металолом, відпрацьовані фільтри;

складська зона - реагенти холодильної техніки (фреони, аміак), бомбажні консерви, гнилі овочі та фрукти, тара;

система водопостачання - реагенти очистки та знезараження води);

підсобне господарство - відходи тваринництва, харчові відходи, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, аміак.

Комплекс заходів для запобігання забруднення довкілля

Вимоги природоохоронного законодавства, наказів та директив командирів і начальників усіх ступенів здійснювати заходи, спрямовані на ліквідацію та запобігання забрудненню водоймищ, грунту, атмосферного повітря, збереження рослинного і тваринного світу з тим, щоб забезпечення бойової готовності військ, їх повсякденна діяльність не супроводжувалися нанесенням збитків навколишньому природному середовищу.

Охорона навколишнього природного середовища здійснюється в процесі виконання основних завдань, що постають перед військами, і повинна включати в себе виконання такого комплексу заходів:

пропагандно-виховні - мають на меті пропаганду вимог природоохоронного законодавства України;

організаційно-планові - полягають у керівництві всіма роботами у військовій частині щодо виконання планів з охорони природного середовища шляхом скорочення і ліквідації наслідків забруднення на основі неухильного дотримання природоохоронного законодавства;

науково-технічні - мають на меті приведення рівня технічного обгрунтування та експлуатації технічних систем, транспортних засобів і комунально-господарських об'єктів у відповідність до вимог природоохоронного законодавства;

матеріально-технічні - виконуються з метою забезпечення військ обладнанням (приладами, системами, установками) для збору, очищення (знешкодження) та контролю викидів забруднюючих речовин в навколишнє середовище;

експлуатаційні - здійснюються з метою визначення правил і порядку збирання, знешкодження і утилізації виробничих відходів та проведення контролю за якістю очищення викидів шкідливих речовин;

адміністративно-правові - повинні бути скеровані на виявлення усіх без винятку випадків порушення вимог природоохоронного законодавства, інших нормативних і керівних документів, на покарання винних в цьому посадових осіб і притягнення їх до відповідальності.

Обов'язки посадових осіб щодо охорони природного середовища.

Командири (начальники) об'єднань, з'єднань, військових частин, установ та організацій військових формувань ВВ МВС України несуть відповідальність за своєчасне виконання природоохоронних заходів та суворе дотримання вимог щодо забезпечення екологічної безпеки у підпорядкованих військових частинах.

Посадові особи військової частини повинні суворо виконувати вимоги природоохоронного законодавства України. Командир військової частини:

несе відповідальність за екологічну обстановку на території частини, за стан, утримання і експлуатацію природоохоронних споруд, за запобігання негативному впливу військ на навколишнє природне середовище в ході бойової підготовки та повсякденної діяльності;

здійснює загальне керівництво проведенням заходів щодо виконання природоохоронного законодавства;

відповідає за організацію виховання особового складу в напрямку бережливого відношення до збереження природних багатств і організовує екологічну підготовку особового складу;

проводить аналіз стану природоохоронних заходів і ставить завдання на усунення недоліків та на поліпшення екологічної обстановки в районі дислокації.

Начальник штабу військової частини:

організовує доведення (контроль виконання) до посадових осіб керівних документів з питань охорони природи і раціонального використання її ресурсів;

здійснює планування екологічної підготовки особового складу.

Заступник командира частини з тилу:

відповідає за стан природоохоронних об'єктів на підпорядкованих дільницях, за виконання вимог керівних документів з питань охорони природи т раціонального природокористування;

здійснює керівництво розробкою річного (перспективного) плану охорони природи і раціонального використання природних ресурсів;

погоджує з органами КЕУ питання будівництва, реконструкції та капітального ремонту природоохоронних об'єктів на підпорядкованих дільницях.

Начальник продовольчої служби:

відповідає за охорону природи і раціональне використання природних ресурсів у підлеглих підрозділах, за екологічну підготовку і виховання особового складу, за підтримання природоохоронних споруд у належному стані;

організовує утримання автомобільної та спеціальної техніки в підлеглих підрозділах в належному стані, що виключає забруднення навколишнього природного середовища;

здійснює контроль за дотриманням природоохоронного законодавства і виконання вимог керівних документів з охорони природи і раціональному природокористуванню в підлеглих підрозділах;

забезпечує робочі місця в підпорядкованих підрозділах інструкціями щодо скорочення (утилізації) викидів забруднюючих речовин (відходів) в навколишнє природне середовище;

організовує підготовку і проведення занять з екологічного виховання з підлеглим особовим складом.

Порядок перевірки виконання природоохоронних заходів у військах

Перевірка екологічного стану військових частин здійснюється відповідно до чинного законодавства України з природоохоронних питань та вимог наказів (директив) щодо екологічної безпеки військ (сил) і містить:

перевірку наявності керівних та плануючих документів з питань екологічної безпеки;

огляд території та джерел викидів забруднюючих речовин;

документальне відображення результатів перевірки.

При проведенні перевірки звертається увага на наявність:

документів про відведення землі під об'єкт (військову частину) - Державного акту про користування землею (коли і ким виданий, його номер і площу земельної ділянки, що відведена під даний об'єкт, використання відведеної землі за призначенням тощо);

схем господарсько-побутової, дощової та виробничої каналізації та схеми водокористування;

статистичної звітності за формами “2ТП водгосп”, “2ТП повітря” та ведення обліку тепло-, водоспоживання;

заключення санітарно-епідеміологічної служби щодо аналізу питної води та скидів із очисних споруд, дозволу на викиди, а також дозволу на спеціальне водокористування;

встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин та платежів за забруднення навколишнього природного середовища;

плану заходів щодо охорони природи та раціонального використання природних ресурсів;

планування занять з особовим складом щодо екологічного навчання та виховання, хід його виконання.

Під час перевірки вивчаються наступні питання:

стан водопостачання і відповідність встановленим нормам, наявність водомірних приладів та їх стан, облік водоспоживання, кількість артезіанських свердловин, наявність і розміри санітарно-захисних зон та їх стан;

склад і санітарно-технічний стан водозабірних споруд та заходи, що вживаються для охорони від забруднення та виснаження запасів поверхневих і підземних вод;

водовідведення (місце збору стічних вод, відповідність встановленим нормам, склад і санітарно-технічний стан очисних споруд, каналізаційних насосних станцій, колекторів для приймання стічних вод);

наявність пристроїв очищення і знезараження на водозабірних очисних спорудах, наявність лабораторій, періодичність та повнота перевірки якості очищення стічних вод;

впровадження заходів, спрямованих на удосконалення технології виробництва з метою скорочення споживання води, зменшення забруднення стічних вод та скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу;

обладнання підсобних господарств (тваринницьких комплексів) системами утилізації твердих та рідких відходів (наявність бетонної ями для збирання рідких відходів та майданчика для біотермічної обробки), регулярність, спосіб і місце вивезення відходів;

дотримання санітарно-захисних зон для підсобних господарств (тваринницьких комплексів) відносно водойм, житлової зони та лісових масивів;

дотримання правил перевезення, зберігання та використання засобів захисту рослин, стимуляторів росту, отрутохімікатів, наявність сильнодіючих отруйних речовин та відомість їх інвентаризації.

Таким чином військова частина, як і будь-яке підприємство приділяє велику увагу охороні праці, збереження здоров'я військовослужбовців і приймає активну участь у захисті навколишнього середовища від забруднень.

Нормальне функціонування і вдосконалення системи управління охороною праці можливе тільки при наявності інформації про стан об'єкта управління. Інформація має надходити у вигляді кількісних і якісних показників, що характеризують стан охорони праці на окремих робочих місцях і ділянках підприємств.

Мета управління ОП на підприємствах торгівлі та громадського харчування досягається шляхом вирішення таких основних задач:

- навчання працюючих з питань охорони праці;

- забезпечення безпеки виробничих процесів та обладнання, будівель і споруд;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці, їх відповідність нормативним вимогам;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, санітарним і спеціальним одягом;

- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організація лікувально-профілактичного і санітарно-побутового обслуговування працюючих;

- професійний відбір працівників з окремих спеціальностей.

Вирішення задач управління ОП має бути забезпечене взаємодією всіх структурних підрозділів, служб і фахівців, які визначаються керівником підприємства. Функції структурних підрозділів і служб, посадові обов'язки керівних та інженерно-технічних працівників щодо виконання задач управління охороною праці встановлюються на місцях на всіх рівнях управління торгівлею та громадським харчуванням, виходячи із структури, штатів і конкретних умов діяльності установи (підприємства).

Згідно із законом України "Про охорону праці" власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Для цього він створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які вирішують конкретні питання з охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки. права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також виконує всі визначені законом "Про охорону праці" дії. Найважливішим є створення служби охорони праці згідно з "Типовим положенням про службу охорони праці", затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці (наказ від 3 серпня 1993 р. № 73). Ця служба створюється на підприємствах з кількістю працюючих від 50, при кількості працюючих від 20 до 50 ці обов`язки може виконувати особа за сумісництвом (яка має відповідну освіту), а при кількості працюючих менш 20 - стороння особа за договором.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. Ліквідація цієї служби допускається лише в разі ліквідації підприємства.

Організаційно-методичну роботу безпосередньо на підприємстві (якщо чисельність працюючих у ньому мала) з усіх функцій і задач управління охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх реалізацією виконує інженер (старший інженер) з охорони праці або призначена власником особа, яка виконує його обов'язки за сумісництвом.

На працівників служб ОП не повинні покладатися обов'язки» не пов'язані з їх функціями. Всі заходи з охорони праці робітники служб охорони праці виконують у тісній взаємодії з керівництвом підприємств та їх підрозділів. Для загальної оцінки стану умов праці та планування заходів щодо їх покращання застосовується «Єдина державна система показників обліку умов і безпеки праці», затверджена наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 31.03.94 р, № 27.

Не тільки власник, керівні та інженерно-технічні працівники, а й усі спеціалісти мають обов'язки з охорони праці. Згідно із Законом "Про охорону праці" працівник зобов'язаний:

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва;

користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

додержуватись функцій щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

проходити в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди, які організовує власник;

співробітничати з власником у справі організації безпечних, нешкідливих та сприятливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або оточуючим його людям чи навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку безпосередньому керівникові або іншій посадовій особі.

Для підтримки постійної роботи в напрямку аналізу стану та вдосконалення умов праці на підприємствах торгівлі та громадського харчування їх власники зобов'язані інформувати державні органи, які складають єдину статистичну звітність з питань охорони праці. Власник також зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, узгоджують їх обов'язки, а також погоджують комплексні заходи (плани) щодо забезпечення встановлених нормативів безпеки, умов, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям. Власник фінансує заходи щодо охорони праці. На підприємствах, у галузях і на державному рівні в установленому Кабінетом Міністрів порядку створюються фонди охорони праці. Такі фонди можуть створюватись органами міського і регіонального самоврядування для потреб регіону. На підприємстві кошти цього фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці. Кошти фондів охорони праці не підлягають оподаткуванню.

Таким чином, хлібопекарне виробництво військової частини, як і будь-яке підприємство повинно приділяє велику увагу охороні праці і збереження здоров'я працівників.

Висновки

Для виконання задач, які стоять перед внутрішніми військами Міністерства внутрішніх справ України, необхідно створити таку організаційно-штатну структуру, яка б дозволяла виконувати всі завдання в повному обсязі, а об'єм фінансування військ відповідав би цій організаційно-штатній структурі. Рівень бюджетного фінансування ВВ МВС України низький. Тому у військах особливе значення приділяється проведенню економічної роботи. Зміст економічної роботи, яка проводиться в частинах внутрішніх військ обумовлюється в діяльності командування і всього особового складу, та направлений на впровадження в життя режиму економії тобто на збереження всіх матеріальних засобів і грошових коштів, а також на більш економне їх витрачення. Економічна робота організується і проводиться на усіх об'єктах військового господарства. Ефективність економічної роботи служб тилу вимірюється ступенем виконання завдання, поставленого перед даними службами зокрема, і досягненням мети, яка стоїть перед військовою частиною в цілому. Розглянуто основні положення методу „витрати - обсяг виробництва - прибуток”, які використано для побудови методики оцінки економічної ефективності ведення хлібопекарні військової частини. Суть методу є у пошуку точки нульового прибутку, або точки беззбитковості, що означає, що валовий доход від продажі продукції дорівнює його валовим витратам. Тобто потрібно визначити такий мінімальний обсяг виробництва, починаючи з якого виробник не несе збитків. Цей метод запропоновано, взятим за основу при розробці методики оцінки ефективності діяльності хлібопекарні. Розглянуто продовольче забезпечення як один з основних видів матеріального забезпечення підрозділів МВС України. Показано, що від повного та своєчасного продовольчого забезпечення підрозділів МВС в значному ступені залежить їх бойова готовність, а тому й успіх виконання службово-бойових задач. Особливу роль в продовольчому забезпеченні військ грає власна хлібопекарня. Вона є елементом продовольчої служби військової частини і створюється з метою збільшення виробництва хлібобулочної продукції для планового забезпечення продовольством та організації додаткового харчування військовослужбовців. На даний час хлібопекарні функціонують в багатьох військових частинах внутрішніх військ, в яких на котловому забезпеченні знаходиться близько 13,6 тис. військовослужбовців що становить 80 % від загальної чисельності забезпечуваних. Потреба хліба на дану кількість військовослужбовців з урахуванням ржаного хліба на пшеничний складає 3549,26 тон на рік. Однак, утримання хлібопекарні доцільно розглядати в кожній частині окремо. Показано, що оцінка ефективності хлібопекарні потрібна для обґрунтування таких управлінських рішень, як вибір поставляти конкретні види продовольства від хлібопекарні, чи проводити їх закупку у виробників? Та рішення, якщо поставляти конкретний вид продовольства від хлібопекарні, то в яких об'ємах? При оцінки ефективності хлібопекарні треба розглядати два варіанта: перший варіант - виготовлення конкретного виду продовольства проводити у хлібопекарні; другий варіант - закупівля хліба здійснюється за ринковими цінами. Ця задача має скалярний вид, тобто є задачею оцінки економічної ефективності.