Розширення сфери діяльності організації за рахунок створення дочірнього підприємства

Для здійснення бізнесової діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Капітал може існувати у матеріалізованій і ментальній формах (знання, вміння, здібності, "нау-хау" розцінюють як специфічний товар, капітал).

Під капіталом розуміють матеріальні і грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навики, котрі використовують у професії виробництва і його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку.

Підприємницький капітал охоплює:

усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту) використовувані підприємцем на законній підставі (не лише як об'єкти власності, а й на правах оренди, лізингу і ін.);

матеріальні оборотні елементи виробництва (сировина і матеріали, пристосування і інструменти одноразового або короткочасного використання);

оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку у банку);

інтелектуальна власність (власна підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції - все те, що прийнято називати "нау - хау");

Організація нового підприємства будь якого типу неминуче зв'язана з наявністю достатнього капіталу. Початковим називають капітал, котрий вкладається у будь-яке власне діло з самого початку практичної реалізації підприємницького проекту.

Розмір початкового (стартового) підприємницького капіталу визначається на основі економічних розрахунків щодо конкретного проекту, розробленого стосовно прийнятої нової підприємницької ідеї. До можливих способів формування підприємницького капіталу належать:

перший - фінансові підсумки попередньої підприємницької діяльності, (власної або успадкованої);

другий - особисті заощадження (не лише у грошовій, а у речовій, товарній формі);

третій - позичкові кошти, тобто отримані в борг з певними зобов'язаннями (сплата встановленого відсотка за рік).

Третій спосіб формування початкового статутного капіталу має значне поширення на Україні, це так звані "зростання з нуля". При цьому варто зазначити, що отримати кредит не так просто - потрібна тверда гарантія щодо його вчасного повернення. Такою гарантією може бути якість підприємницького проекту, точність економічних розрахунків, висока ймовірність значного ефекту, швидка оборотність і окупність капіталу.

Кожен конкретний план має свої особливості й не існує універсального бізнес-плану, але процес його складання має свою обов'язкову внутрішню логіку.

вибір продукції (послуги), котра буде запропонована на ринку;

дослідження зовнішнього середовища (у тому числі ринку) майбутнього бізнесу;

обґрунтування і вибір місця розміщення майбутнього бізнесу;

прогнозування обсягів і доходів від продажу продукції (послуг);

визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

розробка цінової і торговельної політики, вибір способів реклами і просування товарів до споживачів;

обґрунтування вибору форми організації бізнесу, характеристика власників фірми, керівників, якості персоналу, оргструктури, системи оплати праці;

опис потенційно можливих ризиків бізнесу;

оцінка очікуваного прибутку та збитків;

формування висновків, що відображають основні положення бізнесу.

Що стосується плану доходів і витрат інвестори звичайно вимагають провести аналіз і розрахувати точку беззбитковості, тобто визначити таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю покривають усі витрати, що зв'язані з її виготовленням і реалізацією.

1.3 Зовнішньоекономічні методи в системі менеджменту підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - діяльність суб'єкта господарської діяльності України й іноземного суб'єкта господарської діяльності, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. ЗЕД являє собою сукупність міжнародних комерційних операцій, спрямованих на організацію, проведення і регулювання процесу обміну товарами, послугами, результатами творчої діяльності. Міжнародний обмін товарами економічно доцільний для країн, якщо на виробництво експортних товарів країна витрачає менше суспільної праці, ніж повинна була б витраті іти на виробництво товарів замість імпортованих на суму, яка виручена від експорту.

Імпорт -- закупівля в іноземних суб'єктів ЗЕД товарів і їхній увіз на територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами.

1.3.1 Класифікація зовнішньоекономічних операцій, етапи їхнього проведення

Міжнародна практика проведення зовнішньоекономічних операцій припускає здійснення певних видів комерційної діяльності табл. 1.1, що складається з окремих етапів і стадій, на кожному з яких вирішуються конкретні задачі і виконуються формальності, що пов'язані з оформленням, пересиланням і обробкою документації, необхідної для забезпечення виконання угоди.

До основних відносяться операції, які здійснюються на розрахунковій основі між безпосередніми учасниками цих операцій (контрагентами різних країн). Це операції:

по обміну науково-технічними знаннями в формі торгівлі патентами, ліцензіями, "ноу-хау";

по обміну товарами в матеріально-речовій формі (експортно-імпортні операції);

Таблиця 1.1 Класифікація зовнішньоекономічних операцій.

№	Ознака класифікації	Види операцій
1	За напрямками торгівлі.	Експортні, імпортні, ре експортні, реімпорті, транзиті.
2	За групами товарів.	Купівля-продаж машин і устаткування, сировинних і продовольчих, непродовольчих товарів і тд.
3	За ступенем готовності товару до продажу.	Поставка готової продукції, вузлів і деталей для зборки, комплектного устаткування і т.д.
4	Товарообмінні операції.	Зустрічні закупівлі, бартер, викуп застарілої продукції, переробка давальницької сировини й інші.
5	Торгівля науково-технічними досягненнями і надання послуг.	Купівля-продаж ліцензій, "ноу-хау", інжиніринг, факторинг, оренда, туризм, підряд, транспортування і інші.
6	Торговельно-посередницька діяльність.	Консигнаційні, комісійні, агентські, брокерські операції.
7	Торгівля змагального типу.	Аукціони, біржова торгівля, міжнародні торги.

3) по обміну технічними послугами в формі консультативного і будівельного інженіринга;

4) арендні, в тому числі лізингові;

5) по наданню консультаційних послуг в галузі інформації та удосконалення управління;

по міжнародному туризму;

по обміну кінофільмами, телепрограмами та ін.

До допоміжних зовнішньоторгових відносяться операції:

по міжнародних перевезеннях;

транспортно-експедиторські;

по страхуванню вантажів;

по збереженню вантажів при міжнародних перевезеннях;

5) операції по міжнародних розрахунках та ін.

Допоміжні операції одержали назву операцій товаропросування, тому що пов'язані з рухом товару до споживача. Зовнішньоторгові операції мінялися й ускладнювалися в міру розвитку зовнішньої торгівлі. Першими операціями, які склалися до появи грошових знаків, були операції обміну. Пізніше, з появою грошей, операції обміну були витіснені операціями купівлі-продажу, котрі переважають і в наші дні. Однак форми і види зовнішньоторгових операцій продовжують розвиватися й вдосконалюватися.

1.3.2 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами, що національна економіка робила неефективно чи не робила зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупність міжнародних економічних відносин, - світове господарство. Процеси, що відбуваються в ньому, торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно, усі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів. Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинутих країнах існує об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава насамперед, закликана, захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, -- приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне дотримання.

Зовнішньоекономічна діяльність стає усе більш важливим фактором розвитку народного господарства та економічної стабілізації нашої країни.

Зараз немає практично жодної галузі в промислово розвитих країнах, що не була б втягнута в сферу зовнішньоекономічної діяльності.

На всіх історичних етапах розвитку держави зовнішньоекономічна діяльність впливала на вирішення економічних проблем на різних рівнях: народного господарства в цілому, окремих регіонів, об'єднань, підприємств.

Як частина загальної структури народного господарства, зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи.

Ось чому ця тема актуальна сьогодні, коли все більша кількість підприємств залучається у ЗЕД і на їхньому шляху виникають безліч проблем.

Для мене найбільший інтерес, при виборі теми, представила її актуальність стосовно України.

Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків. Включення національної економіки в систему світових господарських процесів позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів, а відтак і підвищенню рівня життя населення.

Зовнішньоекономічна діяльність -- це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.

До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:

. забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

. стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

. створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

. наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів

України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг. Ці напрями діяльності регулюються, з одного боку, державою в особі її органів, а з іншого -- недержавними органами управління економікою (біржами, торговельними палатами, спілками тощо) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених між ними координаційних угод.

Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні, поділяються на загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. До них належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. У компетенцію Верховної Ради України входить ухвалення та зміна законів, затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики та структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, укладання міжнародних угод, установлення

спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності тощо. Кабінет Міністрів України визначає методи здійснення зовнішньоекономічної політики країни, координує діяльність міністерств та комітетів з регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ухвалює нормативні акти з питань такої діяльності, укладає міжнародні угоди та ін. Національний банк регулює курс національної валюти, проводить розрахунки за отриманими державними кредитами та боргами, здійснює використання золотовалютного резерву країни. Міністерство економіки забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів підприємництва та контролює додержання ними умов міжнародних угод, уживає заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державний митний комітет здійснює митний контроль в країні, а Антимонопольний комітет контролює додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.

До територіальних органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі органи можуть виконувати свої зовнішньоекономічні функції лише через створені ними зовнішньоекономічні організації, які мають статус юридичної особи, і лише щодо суб'єктів підприємництва, розміщених на їхній території. Державні органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з місцевими Радами народних депутатів у межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів.

Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції.

Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.

Економічні - діють через ринковий механізм. Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки.

До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).

Важливу роль з-поміж економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які спрямовано на розширення або отримання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни. Валютні обмеження охоплюють сферу зовнішньої торгівлі, рух капіталів та кредитів, переказ прибутків, податкових та інших платежів. У галузі зовнішньої торгівлі валютні обмеження вважають опосередкованим фактором стримування імпорту, оскільки використання валюти на закупівлю іноземних товарів дозволяється лише після отримання на це спеціального дозволу. Регулювання залучення та вивозу капіталу в цілому спрямовується на підвищення ефективності іноземного інвестування в економіку країни. Воно має подвійний характер. З одного боку, державне регулювання сприяє створенню сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій та надання пільг, а з іншого -- обмежує вплив іноземного капіталу на економіку країни, яка залучає такі кошти.

1.3.3 Місце ЗЕД у господарській діяльності підприємства та роль менеджера ЗЕД

Зовнішньоекономічна діяльність пов'язана з проведенням різними господарськими суб'єктами ділових операцій на закордонних ринках. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (стаття 1), прийнятому 16 квітня 1991 р., зазначено, що: "Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності заснована на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами". Тому очевидно, що зовнішньоекономічна діяльність включає два види ділових операцій: операції українських суб'єктів господарювання за межами України та закордонних господарських суб'єктів із різних країн в Україні.

Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу. 1 навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності неминуче призводить до уповільнення соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем, які неможливо вирішити не лише в економіці, але і в інших сферах суспільного життя. Тому процес глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя можна вважати закономірним з огляду на посилення взаємозалежності між країнами і зростаючу схожість їх економік.

У сучасному світі чіткіше простежується тенденція до інтеграції в міжнародному економічному просторі. Доказом цього є тісна взаємозалежність виробництва і міжнародної торгівлі. Сьогодні більшість товарів надходить на ринок через зовнішню торгівлю або виготовляється з використанням складників, що завозяться з-за кордону.

Процеси економічної інтеграції неоднозначні. Спостерігається підвищення ефективності виробництва за рахунок поглиблення спеціалізації. Завдяки зростанню торгівлі посилюється економічна активність у багатьох країнах.

Процес входження України в систему світогосподарських зв'язків багато в чому залежить від якості прийняття управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародні ділові операції, як і внутрішні, є результатом визначених управлінських дій: прогнозування і планування, організації, мотивації, керівництва, контролю і т.д.

Звичайно, всі зазначені функції менеджменту в зовнішньоекономічній діяльності мають істотні особливості. Скажімо, у процесі планування варто враховувати міждержавні відносини, що впливають на вибір партнерів. Маркетинг зовнішньоекономічної діяльності базується на вивченні міжнародних ринків, особливостей запитів іноземних клієнтів, просування товарів і послуг на закордонні ринки здійснюється з урахуванням місцевих традицій і численних обмежень і т.д. По-іншому виглядає і функція організації в зовнішньоекономічній діяльності. Наприклад, перед підприємством, що виходить на закордонні ринки, відразу ж виникає запитання: створювати за кордоном свої підрозділи чи шукати там закордонних посередників? Це специфіка організації зовнішньоекономічної діяльності, оскільки внутрішні ділові операції організовувати набагато простіше і менш ризиковане.

Схожі проблеми виникають і в інших аспектах управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це в результаті приводить до того, що із загальної системи управління рано чи пізно при збільшенні обсягу міжнародних операцій виділяється порівняно відособлена підсистема управління (менеджменту) зовнішньоекономічною діяльністю.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язаний із застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямому інвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб організації/установи в інтересах продуктивного досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій.

Отже, звернімо увагу на такі три ключові моменти. По-перше, менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення і проектування елементів міжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і на проектування взаємовідносин з урахуванням визначених процедур. Цей елемент менеджменту становить майже половину чинників успіху в міжнародному бізнесі.

По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії не тільки між працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усіма службами підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Тому менеджмент ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів фірми на зовнішні ринки. Наприклад, начальник відділу технічного контролю, організовуючи систему перевірки експортного товару на предмет відповідності умовам зовнішньоторговельного контракту, є важливою ланкою функції контролю в менеджменті ЗЕД. У випадку досягнення успіху на міжнародному ринку згаданий керівник служби контролю повинен отримати винагороду у такій же мірі, як і працівники ЗЕД.

По-третє, потрібно наголосити на продуктивному досягненні всією організацією обраних зовнішньоекономічних цілей. Це значить, що критерієм якості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей), але і ціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність).

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності тісно пов'язаний із міжнародним менеджментом. Останній є не що інше, як управління транснаціональними компаніями. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність включає взаємодію національних і транснаціональних компаній, то вона передбачає взаємодію зовнішньоекономічних підрозділів із міжнародними відділеннями багатонаціональних корпорацій. При цьому для транснаціональних компаній пріоритетне значення має універсальний міжнародний підхід, а дії в кожній із країн є наслідком цього підходу. Зовнішньоекономічна діяльність у цьому відношенні суперечлива за своєю природою: головним є репрезентування внутрішньонаціональних операцій компанії, а міжнародна діяльність є наслідком внутрішньо-національних успіхів.

Щодо таких категорій, як міжнародні фінанси, міжнародна логістика, міжнародне право та ін., то кожна з них має власні функціональні основи і закономірності. Міжнародні аспекти при цьому відіграють визначальну роль. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств будь-якої країни не може ігнорувати закономірності здійснення кожної зі згаданих функцій міжнародного бізнесу: фінансів, логістики, права, персоналу та ін. Тому менеджмент зовнішньоекономічної діяльності базується на функціональних складових міжнародного бізнесу такою мірою, якою це має відношення до операцій даного підприємства. При цьому сам менеджмент зовнішньоекономічної діяльності грунтується на визначених принципах.

Управлінська діяльність завжди базується на основних правилах, яких дотримуються керівники і спеціалісти апарату управління в процесі прийняття тих або інших рішень. Ці правила можуть бути декларовані в спеціальних документах або ж бути своєрідною традицією, нормою, звичаєм. Частіше усього має місце поєднання і того й іншого.

Можна виділити три рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні.

Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

Науковість ЗЕД означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу на практиці управління міжнародними діловими операціями передбачає виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін. Знання менеджерів підприємств існуючих теорій міжнародної торгівлі допомагає їм уникати значних

прорахунків, обгрунтовано прогнозувати зміни на міжнародних ринках. Особливо важливе значення має цей принцип у здійсненні міжнародних фінансових розрахунків, при яких потрібно спиратися на зміни валютних курсів. Сучасна теорія пропонує чимало корисних теоретичних моделей прогнозування валютних курсів. На базі згаданих моделей практика виробила зручні й різноманітні інструменти управління валютними ризиками: операційними, перерахунко-вими (бухгалтерськими) і економічними. Використання зазначених та інших інструментів в управлінні ЗЕД - безсумнівна ознака використання принципу науковості.

Системність ЗЕД означає, насамперед, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки. Самі складові ЗЕД можуть бути виділені за різноманітними ознаками. Безсумнівно, одним із найбільш важливих є контракт (договір) ЗЕД. Виходячи з цієї ознаки, необхідно забезпечувати належний взаємозв'язок між всіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом контракту та арбітражем і т.д. Системні взаємозв'язки існують і в період між укладанням та виконанням контрактів. Принцип системності передбачає також необхідність розуміння менеджерами компанії, що ЗЕД є лише частиною її бізнесу. І якщо внутрішньонаціональний бізнес організований недостатньо продуктивно, це загрожує і міжнародним операціям. Помилки, прорахунки і втрати компанії в операціях на внутрішньому ринку будуть серйозним сигналом для партнерів цієї компанії по міжнародному бізнесу. Керівники повинні завжди пам'ятати, що закордонний партнер судить про їхню діяльність, насамперед, з їхніх дій всередині країни. За інформацію з цих питань відповідним спеціалістам виплачуються солідні суми згідно зі статтею "консалтингові послуги".

Принцип системності ЗЕД включає також взаємозв'язок міжнародних операцій даної компанії з міжнародним бізнесом у цілому. Оскільки самі по собі операції навіть однієї великої фірми (не кажучи вже про невеличкі українські компанії) займають у загальному обсязі міжнародного бізнесу незначну частину,

доводиться пристосовуватися до законів цього бізнесу. Система ЗЕД фірми є лише незначною частиною міжнародного бізнесу як більш вагомої мегасистеми.

Принцип взаємовигідності ЗЕД, на перший погляд, не має особливих ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток. Проте дотримуватися цього принципу не просто через значну кількість часу, необхідного для виконання угод, зміни валютних курсів, наявності різноманітних зв'язків між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних операцій та ін. Тому дотримання принципу взаємовигідності потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат.

Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД, багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. І хоча терміна "зовнішньоекономічна діяльність" у зазначених документах може не бути, за своїм характером більшість закріплених там принципів мають пряме відношення до зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. Хартія була прийнята разом із Декларацією про встановлення нового економічного порядку та Програмою дій з його встановлення. В зазначеному документі вказано такі принципи:

суверенітет;

територіальна цілісність і політична незалежність держав;

суверенна рівність усіх держав;

ненапад і невтручання у внутрішні справи;

взаємна і справедлива вигода;

мирне співіснування;

рівноправність і самовизначення народів;

мирне регулювання спорів;

усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили та позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;

сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;

повага до прав людини та основних свобод;

відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

сприяння міжнародній соціальній справедливості;

міжнародне співробітництво з метою розвитку;

вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

Деякі з перерахованих принципів збігаються з загальними, наприклад, пункт "взаємна і справедлива вигода". Він конкретизується у наступних принципах.

В інших міжнародних документах принципи вільного пересування фізичних осіб і господарських цінностей розглядаються не в цілому, як зазначалося вище, а за основними галузями міжнародного права. Зокрема, Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) розглядає такі питання:

в'їзд фізичних осіб;

переміщення товарів;

судноплавство і перевезення вантажів;

переміщення капіталу;

придбання власності;

переказ коштів.

Роз'яснення кожного з названих питань можна знайти у відповідних виданнях і враховувати в практичній діяльності. Так, у частині переміщення товарів як основної форми ЗЕД головне значення належить принципу (режиму) найбільшого сприяння (тозі-ґауогесі-паїіоп - МРМ). Суть режиму найбільшого сприяння (РНС) полягає в тому, що зменшення митних бар'єрів для однієї країни означає також зменшення цих бар'єрів і для всіх інших країн, що встановили з нею режим найбільшого сприяння. Зазначений принцип поширюється також на квотування і ліцензування.

Водночас ГАТТ робить деякі винятки з цього принципу, до яких, зокрема, належать такі:

виробам обробної промисловості з країн, що розвиваються, надається пільговий режим порівняно з аналогічною продукцією промис-лово розвинених країн;

поступки членам торгових союзів, наприклад ЄС, не поширюються на країни, що не належать до них;

країнам, що довільно вживають дискримінаційних заходів до товарів із визначеної країни, остання не зобов'язана надавати РНС;

країнам, що не підписали угоду, не завжди дається такий самий режим, як країнам, що приєдналися до неї;

країни іноді роблять винятки, виходячи зі свого законодавства, що діє до моменту підписання ГАТТ;

Винятки вводяться також під час війни або посилення міжнародної напруги.

Слід також додати, що ГАТТ дала світу основний комплекс принципів, за якими проводяться торгові переговори і контроль за їх реалізацією.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес становлять принципи ЗЕД у Європейському Союзі (ЄС). Вони містяться в так званій Білій книзі (1985 р.) і включають:

- контроль і оформлення документів на товари, що перетинають національні кордони;

- свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання в будь-якій країні;

уніфікацію технічних норм і стандартів;

відкриття споживчих ринків;

лібералізацію фінансових послуг;

поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

лібералізацію транспортних послуг;

- створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про права на інтелектуальну і промислову власність;

- усунення фіскальних бар'єрів.

Принципи ЗЕД у рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД) у даний час є предметом дискусії.

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Система згаданих принципів включає:

суверенітет;

свободу;

юридичну рівність і недискримінацію;

верховенство закону;

захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності;

еквівалентність обміну.

Законодавства інших країн також містять принципи такої діяльності, яких повинні дотримуватися не тільки національні, але й іноземні суб'єкти господарської діяльності.

Принцип суверенітету означає незалежне здійснення зовнішньоекономічної діяльності народом України на території своєї країни, а також точне виконання всіх міжнародних договорів і зобов'язань.

Свобода зовнішньоекономічного підприємництва включає добровільність дій у цій сфері суб'єктів такої діяльності, розмаїтість форм дотримання вимог законодавства і виключне право власності суб'єктів ЗЕД на всі отримані результати.

Принцип юридичної рівності і недискримінації складається з таких правил, як рівність перед законом усіх учасників ЗЕД, включаючи державу, недопущення яких-небудь обмежень, не передбачених законодавством, незалежно від форм власності, місця розташування та ін.

Верховенство закону покликане виключити будь-який вплив підзаконних актів, що негативно позначаються на зовнішньоекономічній діяльності, порівняно з законами України.

Захист інтересів суб'єктів ЗЕД полягає в тому, що держава охороняє ці інтереси відповідно до національного законодавства як на території України, так і за її межами згідно з нормами міжнародного права й умовами усіх ратифікованих міжнародних договорів.

Принцип еквівалентності обміну виключає демпінг при ввезенні й вивезенні товарів.

Для досягнення високої ефективності ЗЕД необхідно враховувати два об'єктивно існуючі підходи в управлінні міжнародним бізнесом. Вони дають відповіді на ключові запитання: що? і як? Перше запитання розкриває суть міжнародних операцій. Це сфера міжнародного маркетингу, із якої керівники організацій добувають інформацію і приймають рішення про зовнішньоекономічні операції. Такими операціями є експорт або імпорт конкретних товарів (послуг, робіт), лізинг обладнання, спільне виробництво продукції та ін. Само собою зрозуміло, що кожний вид бізнесу має власну внутрішню технологію, що також входить у предметний аспект. При імпорті маються, на увазі, наприклад, пошук постачальника, укладення з ним контракту на постачання товару, перевезення товару до кордону, перетинання кордону і виконання митних процедур - і так до остаточного продажу товару внутрішньому споживачеві, проведення розрахунків із продавцем. Все це складає предметний аспект менеджменту, що цілком визначається ідеєю і технологією (послідовністю операцій) зовнішньоекономічних операцій.

Проте наскільки б вдалою не була ідея конкретної зовнішньоекономічної операції, які б високі прибутки вона не обіцяла в перспективі, який би бізнес-план не гарантував її здійсненність і ефективність, саму по собі її не можна реалізувати без іншого аспекту зовнішньоекономічного менеджменту. Мова йде про те, що опрацювання ідеї може бути зроблено однією людиною або невеличкою групою спеціалістів у межах їх поточних службових обов'язків або ж у вільний час. Досвід показує, що опрацювання ідей і навіть підготовка бізнес-планів складає дуже малу частину усіх витрат, пов'язаних із реалізацією ідеь А от вже для реалізації ідеї, яку включено в число цілей зовнішньоекономічної діяльності, не обійтися без регулярного (функціонального) менеджменту. Мається на увазі, насамперед, планування реалізації ідеї, для чого необхідно завчасно виділяти необхідні ресурси, встановлювати терміни виконання завдань, що випливають з ідеї, підбирати виконавців, визначати методи виконання робіт та ін. До того ж у планах робіт необхідно враховувати зміни навколишнього середовища фірми: законодавство, ціни на зовнішніх ринках, валютні курси, стан справ у партнерів і т.д. І якщо план буде неточним (тобто неякісним), тоді реалізація ідеї може бути під загрозою: скажімо, нестача валютних коштів саме в той момент, коли потрібно провести оплату послуг і т.д.

Менеджмент передбачає не тільки функцію планування, але й організацію (що включає координацію), комплектування штатів, керівництво, мотивацію, контроль. Тому ідея тієї або іншої зовнішньоекономічної операції може бути реалізована тільки в тому випадку, коли предметний аспект повною мірою відповідатиме функціональному підходу.

В практиці зовнішньоекономічної діяльності часто трапляються випадки невідповідності згаданих аспектів зовнішньоекономічній діяльності. Досить поширеними є ситуації, коли приваблива, захоплююча ідея бізнесу відсуває на другий або навіть більш дальній план функціональний аспект менеджменту, який лише планується на чернетці і детально не проробляється. А невдачі в цьому випадку списуються на обставини. Цікаво зазначити, що часто це відбувається в організаціях, які навчають менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

Розділ 2. Економічне обґрунтування доцільності створення дочірнього підприємства ТОВ «Техніка» для здійснення зовнішньоекономічної господарської діяльності

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства ТОВ „Омега"

Адреса: ТОВ «Омега» Україна м. Краматорськ вул. Соціалістична 25.

Дане підприємство було засновано трьома засновниками в 1993р. Основною діяльністю, зазначеною в статуті підприємства, були торговельні операції з порцеляновими заводами України. Підприємство постачало сировину (каоліни) і видаткові матеріали (запчастини для встаткування).

В 1999р. підприємство подає заявку в НАК «Нафтогаз України» на участь у тендері на поставку ремонтного встаткування на бурові в Харківську область. Тендер був виграний, і керівництво ухвалило рішення щодо розвитку даного напрямку. Був підписаний ряд договорів з Новокраматорським машинобудівним заводом і Краматорським заводом важкого верстатобудування на придбання встаткування, а також на отримані від тендерних контрактів гроші був розгорнутий цех по зборці деяких блоків і вузлів.

В 2000р. після майже повної зупинки деяких порцелянових заводів, у підприємства залишається єдиний і самий великий покупець.

Кошти на розвиток виробництва по зборці деяких видів устаткування були отримані від іноземного інвестора в розмірі 500 тис. доларів.

Дані кошти відкрили для підприємства наступні можливості:

ефективну діяльність підприємства в обраному напрямку;

можливість конкурувати з іншими підприємствами в даній галузі;

підвищення рентабельності підприємства;

створення додаткових робочих місць і т.д.

Як бачимо, залучення інвестицій у компанію дало їй додаткові конкурентні переваги й стало наймогутнішим засобом росту.

Організаційна структура підприємства

На момент заснування підприємство нараховувало 10 співробітників: директор, заступник директора, головний бухгалтер, секретар, завідуючий складом, завідуючий господарством, 2 комірника й 3 різноробів. На сьогоднішній день підприємство нараховує більше ЗО чоловік персоналу. Організаційна структура представлена на рис.2.1.

Директор - глава підприємства, відповідає за персонал; забезпечує зв'язки із постачальником та покупцем, веде облік по закупівлях обладнання. По необхідності залучає фахівців з боку. Курирує діяльність дочірнього підприємства.

Менеджер - курирує доставку, оформляє заявки на подачу обладнання при наявності коштів клієнтів; контролює відпуск продукції; здійснює оперативний контроль та своєчасне відправлення продукції; вживає заходів щодо забезпечення надходження коштів за продукцію.

Головний бухгалтер - забезпечує ведення бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльностей організації; здійснює операції з надходженням та витратами грошей; організовує контроль за відображенням на рахунку всіх комерційних операцій; нараховує заробітну плату працівникам організації, а також вимагає від усіх працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; за погодженням з керівником підприємства забезпечує перерахування податків і зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань; вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереженню оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну.

Організовує роботу з підготовки пропозицій для керівника підприємства щодо:

визначення облікової політики підприємства, унесення змін до обраної облікової політики, вибору форми бухгалтерського обліку з урахуванням діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних;"

розроблення системи і форм внутрішньогосподарського обліку та правил документа обороту, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності і контролю господарських операцій;

забезпечення збереження майна, раціонального та ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, залучення кредитів та їх погашення. Головний інженер - Головний інженер підпорядковується безпосередньо директору підприємства. Головний інженер здійснює керівництво всією виробничою діяльністю підприємства; проводить свою роботу під безпосереднім керівництвом директора; виконує функції передбачені вимогами даної посадової інструкції.

Зав. складом - підпорядковується безпосередньо голові підприємства. Керує роботами, які охоплюють приймання, зберігання і відпуск товарно-матеріальних цінностей на складі; виконання заходів щодо охорони праці при виконанні вантажно-розвантажувальних і складських робіт; оформляє необхідну документацію і подає звіти про надходження і рух відпуск матеріальних цінностей; перевіряє відповідності прийнятих цінностей супровідним документам; стежить за наявністю і справністю протипожежних засобів, станом приміщень.

Начальник відділу збуту - Начальник відділу збуту підпорядковується безпосередньо голові підприємства. Керує роботою з оперативного ходу збуту продукції згідно з укладеними договорами. Здійснює організацію збуту продукції підприємства споживачам , складає для цього угоди по постачанню продукції залізничним чи автомобільним транспортом; передає в бухгалтерію інформацію про відвантажену продукцію; веде оперативний облік відвантаженої продукції по кожному клієнту; вживає заходів щодо забезпечення своєчасного надходження коштів за продукцію.

2.2 Аналіз фінансових показників діяльності ТОВ „Техніка"

Основний напрямок діяльності ТОВ „Техніка" на сучасному етапі -продаж нафтогазового обладнання та зборка деяких його елементів.

В даній випускній роботі пропонується розширити сферу діяльності головної організації, за рахунок створення дочірнього підприємства, що буде закуповувати нафтогазового обладнання на території Росії, та продаватиме до головного підприємства, с цілю розширення асортименту постачаємого обладнання до НАК «Нафтогаз України» В табл. 2.1, табл. 2.2, табл. 2.3 представлені результати діяльності підприємства за 2006 р. За допомогою аналізу даних, що зведені до табл. 2.1, можемо побачити, що місячній прибуток підприємства від угод з НАК «Нафтогаз Україна» майже не змінний. Це пов'язане з тим, що перелік поставленої продукції майже не змінний. Тому керівництво підприємства ТОВ «Техніка» провело переговори з правлінням НАК «Нафтогаз». Було вирішено створити дочірнє підприємство, що було б зорієнтовано на постачання російського обладнання до головного підприємства с цілю розширення сфери діяльності. За допомогою аналізу даних табл. 2.1 можемо розрахувати річні показники діяльності підприємства (табл.2.2)

Таблиця 2.1 Зведена відомість про прибуток й витрати ТОВ "Техніка" у 2006 році

Показник діяльності підприємства	Січень	Лютень	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень
Основний дохід від угод з НАК "Нафтогаз", грн.	2 008 345,30	2 002 368,40	2 007 124,36	2 005 129,40	2 009 643,00	2 020 342,60	2 006 120,70
Додатковий дохід від реалізації іншої продукції, грн.	110325,50	125 623,30	183 069,10	178695,00	176489,00	172369,00	178216,50
Загальний прибуток, грн.	2 118670,80	2 127991,70	2 190 193,46	2 183 824,40	2 186 132,00	2 192711,60	2 184337,20
Загальні витрати, грн.	700 843,54	703 639,81	722 300,34	720 389,62	721 081,90	723 055,78	720 543,46
Прибуток, грн.	1417827,26	1424351,89	1467893,12	1 463 434,78	1 465 050,10	1 469 655,82	1 463 793,74
Чистий прибуток, грн.	1 063 370,45	1 068 263,92	1 100919,84	1 097 576,09	1 098 787,58	1 102241,87	1 097845^31

Таблиця 2.2 Річні фінансові показники діяльності ТОВ „Техніка" (2006р.)

Показник діяльності підприємства	Грн/рік
Дохід від реалізації продукції	1 867 648,70
Дохід від угод з НАК "Нафтогаз", (основний дохід)	24 159464,36
Загальний дохід	26027113,06
Витрати	8 591 041,52
Прибуток	17436071,54
Чистий прибуток	13077053,66

Таблиця 2.3 Динаміка активів ТОВ «Техніка»

Активи підприємства	Початок 2006, грн	Початок 2007, грн
Депозитні рахунки	2356214,00	2 435 425,00
Нерухомість	623 348,00	623 348,00
Транспорт	1 245 368,00	1 103 590,00
Кошти в національній валюті	836 348,00	1 025 357,00
Кошти в іноземній валюті	1 245 359,00	1 562 489,00
Продукція	962 485,00	836 765,00
Капітал	7 269 122,00	7 586 974,00

2.3 Організація дочірнього підприємства ТОВ «Техніка»

Проектоване підприємство створюється з метою постачання російського обладнання в НАК «Нафтогаз У країни».Та завоювання ринку нафтогазового встаткування. Метою даного підприємства є продаж певних видів нафтогазового встаткування що не виробляються на Україні. Підприємство буде за галузево-функціональним видом діяльності торговельне. За технологічною (територіальною) цілісністю і ступенем підпорядкування воно буде дочірнє. Тобто є юридичне самостійне організаційне утворення. Що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо контролює

діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки більша частина уставного капіталу надане головним підприємством Основним клієнтом буде НАК «Нафтогаз Україна», а також інші замовники з України. Підприємство буде розташовуватися на території приналежної ТОВ «Техніка». Це місце розташування дуже зручно тим, що має вихід на автомагістраль. Ідея створення такого підприємства з'явилася після переговорів з правлінням НАК «Нафтогаз Україна» які потребують у обладнанні цього типу, та проявили зацікавленість у створенні цього підприємства. Засновниками підприємства стануть ТОВ «Техніка» та фізична особа яка займе посаду керівника у процентному співвідношенні 90% до 10%.

Підприємство буде мати загальну матеріальну базу з ТОВ „Техніка" це дозволить скоротити час на транспортування куплених запчастин, підвищити ефективність співробітництва головного підприємства ТОВ «Техніка» з НАК «Нафтогаздобут Україна» за рахунок розширення асортименту продукції.

2.3.1 Аналіз конкурентів

Аналіз конкурентів є одним з найголовніших завдань, що ставить перед собою будь-яке підприємство, а при створенні нового підприємства це, мабуть, найголовніший аспект бізнес-плану. Але в даному випадку сфера діяльності підприємства, що проектується, дуже вузька та в територіальному змісті не відчувається перенавантаження у кількості конкурентів. Це пов'язане з тим, що для створення підприємство такого типу діяльності потрібне велике вкладення коштів, міцні стосунки я з постачальниками так й покупцями. Тому що ринок для реалізації обладнання такого типу дуже незначний за кількістю покупців. Тому для завоювання ринку потрібне не аби який попит роботи, та завойована довіра на цьому ринку. Тому ми можемо протягом кількох літ побоюватися конкурентів. Та з цих причин наше підприємство :

є майже унікальним в сфері надання послуг;

та має повну відсутність конкурентів у територіальному змісті;

2.3.2 Організаційна структура дочірнього підприємства

Найважливішим критерієм відбору персоналу є кваліфікація й досвід роботи. Відбір буде здійснюватися за допомогою рекрутингових агенцій. Після надання кадрів буде проводитись співбесіди, та перевірятися характеристики з попереднього місця роботи. Організаційна структура проектованого підприємства представлена на Рис. 2.1.

Директор-глава підприємства, відповідає за персонал; забезпечує зв'язок із постачальником, веде облік по закупівлях обладнання. По необхідності залучає фахівців з боку.

Менеджер по ЗЕД - здійснює розмитнення обладнання на митниці, та курирує доставку, оформляє заявки на подачу обладнання при наявності коштів клієнтів; контролює відпуск продукції; здійснює оперативний контроль та своєчасне відправлення продукції; вживає заходів щодо забезпечення надходження коштів за продукцію.

Головний бухгалтер - забезпечує ведення бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльностей організації; здійснює операції з надходженням та витратами грошей; організовує контроль за відображенням на рахунку всіх комерційних операцій; нараховує заробітну плату працівникам організації, а також вимагає від усіх працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Керуючий штат організації буде назначатися головним підприємством, всі інші робітники будуть прийматися на роботу на основі вище описаних пунктів. Для організації роботи на підприємстві необхідні наступні робітники: обмежений відповідальність дочірній товариство

Менеджер по ЗЕД 1 чоловік

Офіс менеджер 1 чоловік

Системний адміністратор 1 чоловік

Водій 2 чоловіка

Експедитор 2 чоловіка

Директор

Менеджер по ВЕД

Бухгалтер

Офіс менеджер

Водій

Експедітор

Системний админістратор

2.3.3 Організація господарської зовнішньоекономічної діяльності

Дочірнє підприємство буде здійснювати закупівлю обладнання для нафтогазової галузі. Та наступній продаж до головного підприємства з мінімальною націнкою (для покриття витрат на доставку обладнання). За вдяки цьому ми розширимо сферу постачаємого обладнання головним підприємством та підвищимо його прибуток. Розташовуватися дочірнє підприємство буде на територіях ТОВ «Техніка». Для здійснення діяльності підприємства буде необхідно провести закупівлю офісного встаткування: меблів та різноманітної офісної та орг. техніки на суму 50тис.грн. Місце розташування вигідно тим, що складські приміщення, та головний офіс ТОВ «Техніка» будуть розташовуватися в безпосередній близькості від проектованого підприємства. Тому транспортування обладнання та інших елементів не займе багато часу й фінансових ресурсів. Так само дане розташування полегшує доступ до головної автомагістралі Донецької області.