До заходів науково-технічного прогресу ставляться створення, виробництво й використання нових, реконструкція або модернізація існуючих коштів і знарядь праці (машин й устаткування, будинків, споруджень, передатних устроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для задоволення потреб населення), технологічних процесів, у тому числі утримуючі винаходи й раціоналізаторські пропозиції, а також способів і методів організації виробництва, праці й керування [11].

Показник економічного ефекту на всіх етапах реалізації заходів науково-технічного прогресу визначається як перевищення вартісної оцінки результатів над вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за весь строк здійснення цих заходів.

На стадіях техніко-економічного обґрунтування заходів науково-технічного прогресу, вибору найкращого варіанта, при формуванні планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НИОКР) повинен дотримуватися народногосподарський підхід, що припускає:

проведення оцінки ефективності заходів науково-технічного прогресу за умовами використання продукції з обліком всіх супутніх позитивних (а також негативних, якщо вони є) результатів в інших сферах народного господарства, включаючи соціальну, екологічну, зовнішньоекономічну сфери;

проведення розрахунку економічної ефективності по всьому циклі розробки й реалізації заходів НТП за встановлений для кожного заходу період, включаючи проведення НИОКР, освоєння й серійне виробництво, а також період використання результатів здійснення заходів у народному господарстві;

застосування в розрахунках системи економічних нормативів й інших установлюваних обмежень, облік економічної нерівноцінності витрат і результатів, здійснюваних й одержуваних у різні моменти часу, що досягається їхнім приведенням до єдиного розрахункового року;

застосування в розрахунках єдиного по народному господарству нормативу ефективності капітальних вкладень і диференційованих нормативів плати за трудові й природні ресурси, а також застосування кошторисної вартості, тарифів, цін (діючих або перспективних), що відображають якість й ефективність продукції для споживача.

Величина економічного ефекту, обумовлена за умовами використання продукції, відображає сумарний внесок всіх стадій циклу НИОКР - виробництво - використання й розраховується до встановлення цін на науково-технічну продукцію й продукцію виробничо-технічного призначення.

При визначенні економічного ефекту за умовами виробництва використаються діючі оптові, роздрібні ціни тарифи на продукцію й послуги; установлені чинним законодавством нормативи плати за виробничі ресурси (виробничі фонди, трудові й природні); діючі нормативи відрахування від прибутку підприємств й об'єднань у державний і місцеві бюджети, вищестоящим організаціям для формування централізованих галузевих фондів і резервів; правила й норми розрахунку підприємств із банком за наданий кредит або зберігання власних коштів; нормативи перерахунку валютного виторгу й т.п.

Загальний підхід до вибору найкращого варіанта реалізації заходів науково-технічного прогресу на етапі техніко-економічного обґрунтування зводиться до наступного.

Відбираються варіанти з потенційно можливих, кожен з яких задовольняє всім заданим обмеженням: соціальним стандартам, екологічним вимогам, за часом реалізації й ін. У число розглянутих варіантів обов'язково включаються найбільш прогресивні техніко-економічні показники, які перевершують або відповідають кращим світовим досягненням (не тільки освоєним у виробництві, але - при наявності інформації - і намічуваним до випуску в перспективі). При цьому повинні враховуватися можливості закупівлі техніки за рубежем у необхідній кількості, організації власного виробництва на основі придбання ліцензій, організації спільного виробництва із закордонними країнами.

По кожному варіанті із числа що допускають визначаються (з урахуванням динаміки) витрати, результати й економічний ефект. Кращим признається варіант, у якого величина економічного ефекту максимальна, або - за умови тотожності корисного результату - витрати на його досягнення мінімальні.

Економічний ефект заходів науково-технічного прогресу розраховується за умовами використання продукції за розрахунковий період. Сумарний по роках розрахункового періоду економічний ефект [17]:

Эт = Р_т - З_т, (3.7)

де Р_т - вартісна оцінка результатів здійснення заходів науково-технічного прогресу за розрахунковий період;

З_т - вартісна оцінка витрат на здійснення заходів науково-технічного прогресу за розрахунковий період.

Розрахунок економічного ефекту проводиться з обов'язковим використанням приведення різночасних витрат і результатів до єдиного для всіх варіантів заходу науково-технічного прогресу до моменту часу - розрахунковому року t_р. Як розрахунковий рік звичайно приймається найбільш ранній у всіх розглянутих варіантах календарний рік, що передує початку випуску продукції або використання у виробництві нової технології, нових методів організації праці або керування.

Приведення різночасних витрат і результатів всього років періоду реалізації заходу до розрахункового року здійснюються шляхом множення їхньої величини за кожний рік на коефіцієнт приведення б_t (табл.4.1) [17].

Вартісна оцінка результатів за розрахунковий період здійснюється в такий спосіб:

P_t = , (3.8)

де t_н, t_к - відповідно початковий і кінцевий коди розрахункового періоду.

Таблиця 4.1 - Коефіцієнт приведення одночасних витрат та результатів до розрахункового року

Як початковий рік розрахункового періоду застосовується рік початку фінансування робіт зі здійснення заходу, включаючи проведення наукових досліджень.

Кінцевий рік розрахункового періоду визначається моментом завершення всього життєвого циклу заходів науково-технічного прогресу, що включає розробку, освоєння, серійне виробництво, а також використання результатів здійснення заходів у народному господарстві. Кінцевий рік розрахункового періоду може визначатися плановими (нормативними) строками відновлення продукції за умовами її виробництва й використання або термінами служби засобів праці (з урахуванням морального старіння). При відсутності таких нормативів кінець розрахункового періоду встановлюється з урахуванням специфіки галузі.

Вартісна оцінка результатів визначається як сума основних Р_t^о і супутніх Р_t^c результатів.

Вартісна оцінка основних результатів заходу:

для нових предметів праці [17]:

Р_t^о = (А_t / У_t) х Ц_t, (3.9)

де А_t - обсяг застосування нових предметів праці в t-м року;

У_t - витрата предметів праці на одиницю продукції, виробленої з їхнім використанням в t-м року;

Ц_t - ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), що випускає з використанням нового предмета праці в t-м року;

для засобів праці тривалого користування:

Р_t^c = Ц_t х А_t х В_t, (3.10)

де Ц_t - ціна одиниці продукції з урахуванням ефективності її застосування), виробленої за допомогою нових засобів праці t-м році;

А_t - обсяг застосування нових засобів праці в t-м року;

В_t - продуктивність засобів праці в t-м року.

Вартісна оцінка супутніх результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічні оцінки соціальних й екологічних наслідків реалізації заходів науково-технічного прогресу.

Соціальні й екологічні результати здійснення заходу науково-технічного прогресу визначаються при його опеньку по ступені відхилення соціальних й екологічних показників від цільових нормативів, установлених у централізованому порядку, і масштабів впливу на навколишнє середовище й соціальну сферу. Порушення цільових нормативів при цьому не допускається. Вартісна оцінка зазначених результатів може проводитися по формулі 4.5:

Р_t^c = , (3.11)

де Р_t^c - вартісна оцінка соціальних й екологічних результатів заходу в t-м року;

R_it - величина окремого результату (у натуральному вимірі) з урахуванням масштабу його впровадження в t-м року;

a_{it -} стоимостная оцінка одиниці окремого результату в t-м році;

n - кількість показників, що враховують при визначенні впливу заходу на навколишнє середовище й соціальну сферу.

Витрати на реалізацію заходів науково-технічного прогресу за розрахунковий період включають витрати на виробництво й використання продукції [6]:

З_т = З^п_т + З^и_т, (3.12)

де З^п_т - витрати на виробництво продукції за розрахунковий період;

З^и_т - витрати на використання продукції (без обліку затратна перетворення самої продукції) за розрахунковий період.

Витрати на виробництво (використання) продукції розраховуються одноманітно:

З_t^{п (и)} ? З_t^{п (и)} б_t = ? (И_t + К_t - Л_t) х б_t, (3.13)

де З_t^{п (и) -} величина витрат всіх ресурсів в t-м році (включаючи витрати на одержання відповідних результатів);

И_t - поточні витрати при виробництві (використанні) продукції в t-м році без обліку амортизаційних відрахувань на реновацію;

К_t - одноразові витрати при виробництві (використанні) продукції в t-м році;

Л_t - залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, що вибувають в t-м році.

У тих випадках, коли на кінець розрахункового періоду залишаються основні фонди, які можуть використатися ще ряд років, величина Л_t визначається як залишкова вартість зазначених фондів.

Для заходів науково-технічного прогресу, що характеризуються стабільністю техніко-економічних показників (обсягів виробництва, показників якості, витрат і результатів) по роках розрахункового періоду, розрахунок економічного ефекту проводиться по формулі 4.8 [17]:

Э_г = (Р_г - З_г) / (Р + Е_н), (3.14)

де Р_г - змінена по роках розрахункового періоду вартісна оцінка результатів заходу науково-технічного прогресу, що включає основні й супутні результати;

З_г - незмінені по роках розрахункового періоду витрати на реалізацію заходів науково-технічного прогресу;

З_г = И + (k_р + Е_н) х К, (3.15)

де И - річні поточні витрати при використанні продукції (без обліку амортизації на реновацію);

k_р - норма реновації основних фондів при використанні продукції, обумовлена з урахуванням фактору часу (табл.4.2);

Е_н - норматив приведення різночасних витрат і результатів, чисельно дорівнює нормативу ефективності капітальних вкладень (Е_н = 0,1);

К - одноразові витрати при використанні продукції (у випадку їхнього розподілу за часом вони провадяться по факторі часу до розрахункового року).

Визначимо економічну доцільність використання причепів на міжміських перевезеннях вантажів ТОВ "САТП - 2001". Порівнюється перевезення вантажів одиночним автосамосвалом Камаз-5320 й автопоїздом у складі автомобіля Камаз-5320 і причепа ГКБ-8350 за даними, наведеним у табл.4.3 [17].

Таблиця 4.2 - Коефіцієнт реновації основних фондів, визначених з урахуванням фактору часу

Таблиця 4.3 - Вихідні дані для визначення економічної ефективності використання причепів

У зв'язку з тим що даний захід характеризується стабільністю техніко-економічних показників (обсягу виробництва, витрат і результатів) по роках розрахункового періоду, розрахунок економічного ефекту за розрахунковий період (6 років) провадиться по порівнюваних варіантах по формулі 4.10:

Э_т = (D_r - C_r) / (k_p + E_н) (3.16)

Для визначення вартісної оцінки результатів D_r і витрат C_r при використанні автомобілів КамАЗ-5320 без причепа і з причепом визначається їхній річний виробіток у тоннах по формулі 4.11:

W_Q = (Д_к б_и Т_н V_t в г q_n) / (l_{е. г} + V_t в t_п-р) (3.17)

Звідси

W_{Q КамАЗ} = 9547,4 т

W_{Q КамАЗ з пр} = 14522,4 т

Для визначення вартісної оцінки результатів (доходів) і витрат на перевезення вантажів визначаються автомобіле-години роботи й загальний пробіг.

Автомобіле-години роботи АЧ_р для одиночного автомобіля й автомобіля із причепом будуть рівні:

АЧ_р = Д_к б_н Т_н = 365 х 0,73 х 12,5 = 3330 ч.

Загальний пробіг складе:

L_{общ КамАЗ} = (Т_н V_t l_{е. г}) / (l_{е. г} + V_t в t_п-р) х Д_к б_и = 110 816 км

L_{общ КамАЗ з пр}= 84 278 км

Вартісна оцінка результатів роботи складе:

D_КамАЗ = Ц х W_Q = 2,7 х 9547,4 = 25778 грн.

D_{КамАЗ з пр} = 2,7 х 14522,4 = 39210 грн.

Сума змінних витрат С_пер без обліку амортизації на повне відновлення складе:

С_{пер КамАЗ} = S_км х L_общ = 0,1113 х 110816 = 12 334 грн.

С_{пер КамАЗ з пр} = 0,1579 х 84278 = 13 307 грн.

Сума постійних витрат С_пост складе:

С_{пост КамАЗ} = S_{а. ч} АЧ_р = 0,596 х 3330 = 1 985 грн.

С_{пост КамАЗ з пр} = 0,655 х 3330 = 2 181 грн.

Заробітна плата водіїв з відрахуваннями на соціальне страхування складе:

ЗП_КамАЗ = 0,21 х 25778 = 5 413 грн.

ЗП_{КамАЗ з пр} = 0,21 х 39210 = 8234 грн.

Загальна сума річних поточних витрат ТОВ "САТП - 2001" складає:

при використанні одиночного автомобіля КамАЗ:

С_{т 1} = С_пер + С_пст + ЗП_в = 12334 + 1985 + 5413 = 19732 грн.

при використанні автомобіля КамАЗ з причепом:

С_{т 2} = 13307 + 2181 + 8234 = 23722 грн.

Вартісна оцінка з урахуванням капітальних вкладень та амортизаційних відрахувань на реновацію складе:

С_{г КамАЗ} = С_{т 1} + (k_p + E_н) х К = 19732 + (0,1296 + 0,1) х 16350 = 23 486 грн.

С_{г КамАЗ з пр} = 23 722 + (0,1296 + 0,1) х 21650 = 28 693 грн.

Економічний ефект за розрахунковий період складе:

при використанні одиночного автомобіля КамАЗ:

Э_т = (25778 - 23486) / (0,1296 + 0,1) = 9983 грн.

при використанні автомобіля КамАЗ з причепом:

Э_т = (39210 - 28693) / (0,1296 + 0,1) = 45 806 грн.

? Э_т = 45806 - 9983 = 35 823 грн.

Таким чином, використання автомобіля КамАЗ з причепом значно ефективніше, ніж одного автомобіля.

Висновки