* коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

* повторного надання порівняльної інформації стосовно попередніх звітних періодів.

Зміна облікової політики, вибір відображення впливу зміни на облікову політику повинні бути розкриті й обґрунтовані у примітках до фінансової звітності за поточний звітний період.

Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, коли зі зміною облікової політики суму коригування нерозподіленої суми прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно (наприклад, втрачено якусь підшивку первинних документів за попередній період, відновити яку неможливо). У цьому випадку облікова політика поширюється тільки на події й операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Таким чином, зміна облікової політики тягне за собою перерахунок прибутків за всі попередні періоди діяльності підприємства, що зайвий раз підтверджує надзвичайну важливість науково обґрунтованого, професійного підходу до її встановлення.

Дещо пом'якшує ситуацію те, що не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

подій або операцій, які не відбувалися раніше.

А якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та облікових оцінок, то це розглядається й відображається як зміна облікових оцінок.

Не слід плутати зміну облікової політики зі зміною визначення облікових оцінок. Наприклад, зміну характеру діяльності підприємства, застосування нових видів сировини й матеріалів спричиняють не зміна облікової політики, а її встановлення. У цьому випадку ми маємо справу не зі зміною облікової політики, а із зміною облікових оцінок.

Облікова оцінка -- попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Вона може бути переглянута, якщо змінюються обставини, на яких вона ґрунтувалася, або отримано додаткову інформацію.

Встановлення таких змін на практиці -- досить складна і скрупульозна справа, під час якої важко повністю уникнути помилкових рішень. Тому перш ніж прийняти одне (єдине) конкретне рішення, добре поміркуйте!

Отже, усім подіям (операціям), які є новими для підприємства, для встановлення облікової політики необхідно дати попередньо облікову оцінку, а оскільки вона може змінитися, то доведеться застосовувати інші методи і процедури. Якщо облікова оцінка змінюється, то не варто коригувати прибуток і повторно надавати інформацію про попередні звітні періоди для порівняння. Зміни облікових оцінок впливають тільки на майбутнє і не стосуються минулого.

Наслідки змін в облікових оцінках включайте до тієї статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов'язаних а об'єктом такої оцінки, в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.

Відповідальність суб'єкта господарювання, його посадових осіб за неприйняття облікової політики та за внесення необґрунтованих (незаконних) змін до облікової політики підприємства, за ведення обліку всупереч вимогам політики

Законодавчі акти України не передбачають безпосередньої відповідальності підприємства, його власника та посадових осіб у випадку неприйняття облікової політики або за внесення необґрунтованих (із порушенням установленого порядку) змін. Однак це не означає, що її немає взагалі!

Так, під час перевірки фінансової діяльності підприємства орган, який її проводить (аудиторська фірма, податкова інспекція), може визнати недійсним баланс, складений без затвердженої відповідним чином облікової політики (або уразі прийняття необґрунтованих змін до облікової політики, або у випадку не проведення перерахунку прибутків за попередні звітні періоди після внесення змін до облікової політики). Такий висновок базується на положеннях статті 8 Закону про бухоблік, чинних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

6. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ

Враховуючи, що облікова політика підприємства - це, насамперед, політика власника, саме власник повинен здійснювати вибір суб'єктів, які безпосередньо будуть формувати облікову політику: бухгалтерська служба, головний бухгалтер, служба внутрішнього контролю, спеціально створена комісія, аудиторська або інша спеціалізована фірма. На підприємствах колективної форми власності рішення про вибір суб'єкта формування облікової політики підприємства повинно прийматися колегіальним органом, який складається з власників або їх представників (рішення зборів засновників, ради директорів).

В разі делегування власником повноважень з вибору суб'єктів формування облікової політики підприємства найманому управлінському персоналу необхідно документально оформити передачу повноважень (протоколом зборів засновників), що підтвердить рішення та забезпечить захист інтересів власника при виникненні господарських спорів.

При здійсненні робіт з формування облікової політики підприємств сторонніми особами результати вибору елементів облікової політики повинні бути презентовані замовнику з поясненням його дії та ефекту для підприємства. У випадку використання праці найманого управлінського персоналу при формуванні облікової політики повинна діяти захисна функція, яка реалізується через створення незалежної та підпорядкованої власникам служби внутрішньогосподарського контролю, обов'язком якої є контроль за дотриманням інтересів власника.

З метою раціонального підходу до організації бухгалтерського обліку новоствореним підприємствам можна запропонувати формувати облікову політику до державної реєстрації, найбільш раціональний варіант - разом з бізнес-планом та підготовкою пакету установчих документів. Для забезпечення контролю за формуванням облікової політики підприємств я б запропонував затвердити строки її формування у наступній редакції: “Новостворені підприємства формують та затверджують облікову політику протягом 30 днів з дня державної реєстрації, але не пізніше складання квартальної (річної) фінансової звітності”.

Дослідивши переваги та недоліки існуючих методик формування облікової політики, можна запропонувати деякий варіант комплексної методики формування облікової політики підприємств, яка призначена для використання безпосередніми виконавцями робіт з формування облікової політики (рис. 6.1).

Рис. 6.1 Структурно-логічна схема формування облікової політики підприємств.

Запропоновані удосконалення дозволять скоротити обсяги часу та документообороту, можуть застосовуватися представниками зовнішніх та внутрішніх контролюючих органів, власників підприємств і управлінському персоналу зокрема, забезпечить узгодженість статистичних даних, дозволить використовувати дані бухгалтерського обліку в управлінні, інвестуванні, кредитуванні та господарській діяльності підприємства вцілому.

ВИСНОВОК

В даній дипломній роботі висвітлені всі основні питання та положення, що характеризують облікову політику підприємства. Розкрито суть та основні положення, що характеризують дану тему, зокрема:

«Облікова політика -- сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» -- таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.06 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі -- Закон про бухоблік) [1].

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичного документу. Наказ про облікову політику є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві та є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови та можливості ведення господарської діяльності забезпечує:

¦ повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;

¦ готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів, ніж можливих доходів і активів - не допускаючи створення прихованих резервів;

¦ відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності, виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;

¦ тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-ше число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;

¦ раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи, з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватись лише у випадку:

¦ зміни статутних вимог;

¦ зміни вимог органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

¦ забезпечення внесеними змінами більш достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Вплив зміни облікової політики на події й операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

* коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

* повторного надання порівняльної інформації стосовно попередніх звітних періодів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" від 31 березня 1999р. № 87.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» від 31 березня 1999р. № 87.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» від 28 травня 1999р. № 137.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 27 квітня 2000р. № 92.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» від 18 жовтня 1999р. № 242.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» від 20 жовтня 1999р. № 246.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» від 8 жовтня 1999р. № 237.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» від 26 квітня 2000р. № 91.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» від 29 листопада 1999р. № 290.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 31 грудня 1999р. № 318.

12. Должанський М.І., Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посіб. - Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2003. - 494с.

Размещено на Allbest.ru