Грошово-кредитна політика України

Україна як незалежна держава проголосила своє прагнення до забезпечення конвертованості національної валюти, що дозволило:

1) розширити можливості фізичних осіб резидентів та нерезидентів у здійсненні соціальних платежів в іноземній валюті за межі країни;

2) надати права нерезидентам через уповноваженні банки, в яких відкрито рахунки ЛОРО у гривнях, купувати на валютному ринку України іноземну валюту за умови підтвердження, що ці кошти отримані юридичною особою-нерезидентом унаслідок експортно-імпортних операцій;

3) відкрити в установах банків рахунки як у національній, так і в іноземній валюті фізичним особам-нерезидентам на однакових умовах із резидентами.

Національний банк України в 1997 р. у складних економічних і соціально-політичних умовах дотримувався основних орієнтирів монетарної політики, узгоджених із Міжнародним валютним фондом. У першому півріччі 1997 р. інфляція становила 5,3 % проти 24,9% за відповідний період 1996 р. Спостерігалася поступова ревальвація гривні. У другому півріччі 1997 р. ситуація дещо змінилася. Зростання бюджетного дефіциту в умовах відсутності зовнішнього фінансування, спад активності на ринку корпоративних цінних паперів, падіння обсягів розміщення державних цінних паперів, кризові події на фінансових ринках світу спричинили падіння курсу гривні. Кабінет Міністрів і Національний банк восени 1997 р. розробили систему заходів, спрямованих на підтримання гривні. Цільова спрямованість монетарної політики НБУ -- це обмеження попиту на іноземну валюту і скорочення пропозиції національних грошей. Що стосується політики резервних вимог, то вона, природно, також була підпорядкована загальній спрямованості монетарної політики центрального банку. Національний банк підвищив норму резервних вимог до 15 % від суми залучених банками коштів, зменшив частку резервів, яка може бути покрита готівкою в касах комерційних банків. Одночасно з метою активізації діяльності комерційних банків на ринку розміщення облігацій внутрішньої Державної позики їм було дозволено зараховувати облігації, куплені на первинному ринку, як виконання обов'язкових резервних вимог.

У 1998 р. ситуація на грошовому ринку України продовжувала погіршуватися. Уряд проводив недостатньо виважену політику відносно розвитку ринку державних цінних паперів. У зв'язку з поглибленням кризи на світових грошових ринках продовжувався відплив капіталу з України. Країна не отримувала зовнішнього фінансування (кредитів МВФ і Світового банку). Наприкінці літа почалася стрімка девальвація гривні, поштовхом для якої стала криза на російському грошовому ринку.

Кабінет Міністрів і Національний банк України вжили ряд заходів щодо стабілізації ситуації на грошовому ринку. Зокрема, була проведена конверсія облігацій внутрішньої державної позики, встановлені нові параметри валютного коридору, внесені зміни у порядок здійснення банківських операцій, у тому числі на валютному ринку. Крім того, НБУ використовував інструменти грошово-кредитної політики з метою регулювання банківської ліквідності. Так, щоб зменшити обсяг гривневої маси на валютному ринку, НБУ підвищив у вересні норму обов'язкових резервних вимог з 15 до 16,5 % і вніс деякі зміни у механізм резервування. По-перше, НБУ зобов'язав комерційні банки тримати суму обов'язкових резервів у визначеному розмірі на коррахунках не у середньому за розрахунковий період, а щоденно. По-друге, НБУ заборонив комерційним банкам враховувати на покриття обов'язкових резервних вимог готівку в касі і облігації внутрішньої державної позики.

Метою монетарної політики НБУ на перспективу є забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні як необхідної (але не єдиної і недостатньої) умови для відновлення безінфляційного економічного зростання. Монетизація економіки, тобто насиченість економіки грошима, в майбутньому неминуче збільшуватиметься. Із зростанням попиту на гроші Національний банк поступово зменшуватиме норму резервних вимог, що сприятиме активізації кредитно-інвестиційної діяльності комерційних банків, дасть змогу їм інтенсивніше підтримувати реальний сектор економіки.

Введення в обіг національної грошової одиниці - гривні забезпечило закінчення формування грошово-кредитної системи України. В обіг було введено повноцінну грошову одиницю, яка є одним із атрибутів державності та інструментів управління економікою.

Зміни на грошово-кредитному ринку вплинули на виробництво, зайнятість та інвестиції, завдяки чому ефективність грошово-кредитної політики позначилася і на реальному секторі економіки.

За характером впливу на реальну економіку та механізмом дії грошово-кредитна політика найбільше узгоджується з кон'юнктурною політикою, основною метою якої є забезпечення рівномірного розвитку економіки шляхом згладжування коливань у кон'юнктурних процесах для досягнення загальноекономічної рівноваги. Згладжування таких коливань може здійснюватись методами як грошово-кредитної, так і фіскальної політики або обома одночасно.

Грошово-кредитна політика базується на прогнозній економічній та фіскальній політиці. На підставі прогнозних макроекономічних показників державного бюджету на певний період, коли передбачається його дефіцит із визначенням покриття, Національний банк України розробляє основні засади грошово-кредитної політики на відповідний період.

Пристосовуючись до діючих умов економічної та фіскальної політики, Національний банк України в ході реалізації грошово-кредитної політики шляхом використання наявних інструментів регулювання забезпечує, незважаючи на явне зростання монетарної бази та грошової маси, утримання макроекономічних показників (реальний ВВП, реальна заробітна плата, індекс інфляції, грошова маса), які дають тенденції для позитивного розвитку економічних процесів.

Проведення грошової реформи та приєднання до умов статті VIII статуту МВФ про скасування обмежень за поточними міжнародними операціями поліпшили умови роботи на валютному ринку України як для резидентів. Так і для нерезидентів, стимулювали зростання надходжень іноземної валюти в Україну, сприяли створенню інвестиційного клімату, позитивно вплинули на стабільність курсу гривні.

Українська економіка дедалі більше набуває ознак сформованого національного економічного простору, в якому на перший план виходить створення умов для зростання добробуту в кожній родині.

ВИСНОВКИ

Розмаїття інструментів грошово-кредитної політики визначає актуальність проблеми її дієвості. Найважливішою вимогою в цьому є забезпечення системності в застосуванні різних важелів монетарного регулювання, їх спрямування на досягнення взаємопов'язаних завдань грошової стабілізації.

Широта застосування напрацьованих світовою практикою інструментів грошово-кредитної політики залежить від ступеня розвитку в кожній країні ринкової інфраструктури, дієвості економічних само регуляторів. Коли в управлінні економікою переважають методи жорсткого адміністративного макроекономічного регулювання, коли існує монополізм і відсутня конструктивна конкуренція, ефективність грошово-кредитної політики є незначною. У цьому випадку виправдовує себе метод поетапного впровадження ринкових регуляторів грошово-кредитної системи.

Щоб монетарна політика була результативною, її треба тісно узгоджувати як із фіскальною, так і з зовнішньоекономічною, в т.ч. валютною політикою. Йдеться про необхідність застосування цілісної внутрішньо збалансованої системи заходів фінансово-грошової та валютної політики. Заходи грошової стабілізації не можуть бути ефективними при перевищення оптимально припустимого дефіциту державного бюджету та від'ємного сальдо платіжного балансу.

При здійсненні заходів із регулювання варто враховувати неоднозначне реагування грошового обігу на різні інструменти грошової політики та консерватизм монетарної сфери, що визначається наявністю в її структурі сил, які, діючи в протилежних напрямках, уповільнюють відповідну реакцію. Консерватизм монетарної сфери робить неприпустимим застосування різких корекцій динаміки грошових агрегатів.

При плануванні головних параметрів монетарної політики та визначенні її дієвості необхідно враховувати ефект запізнення - наявність розриву в часовому вимірі між застосуванням регулювальних заходів і відповідною реакцією на ці дії грошової сфери, так і всієї економічної системи в цілому. Існують дослідження, за якими зміна грошової маси відбивається на динаміці цін та реальному обсязі ВНП з інтервалом у 3-12 місяців. Це значить, що проведення стабілізаційних заходів має спиратися на точні економічні прогнози та бути не просто своєчасним, а й з відповідним утвердженням.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від серпня 1991р.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999р. № 679-XIV.

3.Декрет Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. №15-93

4. Положення Національного банку України "Про кредитування" Затверджено постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995р. № 246.

5. Положення Національного Банку України "Про порядок рефінансування Національним Банком України комерційних банків під забезпечення державних цінних паперів" - Затверджено постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995р. № 246.

6. Положення Національного Банку України "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати за позиками комерційних банків" - Затверджено постановою Правління Національного банку України від 31 січня 1996р. №20.

7. Постанова Кабінету Міністрів України "Про випуск конверсійних облігацій внутрішньої державної позики 1998 року" від 25 серпня 1998 р. № 158.

8. Положення НБУ "Про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій РЕПО" - Затверджено постановою Правління Національного банку України від 29 травня 2001р. № 204.

9. Положення "Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України" - Затверджено постановою Національного банку України від 27 червня 2001р. № 244.

10. Про ознаки платоспроможності банкнот гривні та розмінної монети. Лист НБУ від 4 листопада 1996 р. № 11009/12685.

11. Тимчасове положення про визначення Національним банком України процентних ставок за своїми операціями. - Затверджено постановою Правління НБУ від 27 квітня 2001р. №183.

12. Будаговська С. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів економ. спец. закл. освіти. / О. Кілієвич, І. Луніна та ін., -К.: Основи, 1998. - 518с.

13. Гроші та грошова політика: Навчальний посібник. - К.: НІОС, - 2001. - 224с.

14. Гроші та грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - К.: Основи, 1996. - 180с.

15. Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник. - К.: Т-во "Знання", 2000 - 215с.

16. Колодізев О.М. Гроші та кредит. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни , 2-е вид. - ВД "ІНЖЕК", 2006. - 156с.

17. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник , 3-те вид., - К.: Т-во "Знання", - 2001. - 181с.

18. Лемківський А.В. Гроші та кредит. - К.: Дактор, К.: Вира - Р., 2003.

19. Міщенко В.І Грошово-кредитна політика в Україні, - К.: Т-во "Знання"

20. Мороз А.М. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. кандидата екон. наук, доцента М.Ф. Пуховкіної. - К.: КНЕУ, - 1999.

21. Основи економічної теорії: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2006.

22. Савчук М.І. Гроші та кредит. Підручник / М.І. Савчук, А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна. - К.: КНЕУ, 2001. - 602с.

23. Теорія грошей: Навчальний посібник. - К.: Основи, 1998. - 415с.

24. Финансово-кредитная система государства. - К.: Сирин, 1997. - 224с.

25. Яременко О.Р Гроші та кредит: Навчальний посібник. - Х.: Видавничий Дім "ІНЖЕК", - 2003. - 208с.

Размещено на Allbest.ru