Виручка від реалізації майже всіх видів с.-г. продукції зросла. Товарна продукція зернових підвищилася в 2008 році порівняно з 2006 роком на 2131,2 тис. грн., ріпак ярий 137,5 тис. грн., ячмінь ярий 749.9 тис. грн., по молоку 3290,9 тис. грн. Така ситуація пояснюється зростанням реалізаційних цін на продукцію та незначним нарощуванням обсягів реалізації.

Питома вага виручки від реалізації овса збільшилась на + 4,5 п. в., та по молоку на + 9,7 п. в. Отже можна стверджувати, що саме в зерновій та молочній галузях спостерігається процес поглиблення спеціалізації.

Необхідно відмітити, що головна та допоміжні галузі в товарному виробництві підібрані раціонально, оскільки побічна продукція від зернових, кукурудзи на зерно, соняшника використовується в якості кормової бази в галузі тваринництва,а побічна продукція тваринництва в якості органічних добрив.

Таким чином, слід зазначити, що спеціалізація, яка склалася у господарстві, відповідає запланованій та природно-кліматичним умовам в зоні лісостепу, оскільки є сприятливі умови для виробництва цих видів продукції і, враховуючи близкість розташування даного господарства до районного і обласного центру, який є основним споживачем с. - г. продукції, спеціалізацію господарства можна вважати обґрунтованою.

Детальніше стан земельного фонду господарства „Велетень” розкрито в таблиці2.2.

Таблиця 2.2.

З даної таблиці можна констатувати ,що площа сільськогосподарських

угідь у 2008 р. порівняно з 2006 р. збільшилося на 1509 га,або на 124,2%. Це відбулося за рахунок приєднання іншого господарства до аналізуємого підприємства.

Ситуація, яка склалася у землекористуванні значно не вплинула на зміну структури земельного фонду.

Необхідно приділити належну увагу основним фондам господарства. Оскільки за їх відсутності здійснення виробничого процесу є неможливим.

Розглянемо наступну таблицю 2.3.

Таблиця.2.3 Забезпеченість господарства основними фондами, та ефективність їх використання

Проведені розрахунки показали, що фондозабезпеченість у 2008р. порівняно з 2006 р. збільшилася на 163,64 тис. грн, що пояснюється підвищенням вартості основних виробничих фондів на 13481,3 тис. грн, при цьому площа с.-г. угідь збільшилась на 1509 га.

Фондоозброєність за період дослідження підвищилася на 43,39 тис. грн, або на 455,72 % за рахунок зростання ОВФ на 498,71 %, а чисельність робітників збільшилась на 25 чол.

З даних розрахунків можна стверджувати, що продуктивність праці зменшилась на 65,14 тис.грн. Як показали розрахунки фондоозброєність сприяв спаду продуктивності праці. Така тенденція свідчить про неінтенсивне використання фондів.

Фондовіддача у звітному році порівняно з базисним зменшився на 8,15 тис.грн. Причиною цього стало зростання валової продукції в співставних цінах на 57,36 %. При цьому показник фондоємності збільшився, так як він є оберненим показником фондовіддачи.

Таким чином можна констатувати, що підприємство в достатній мірі забезпечене фондами (так, як зростає фондозабезпеченість) при цьому вони використовують не ефективно.

Діяльність підприємства характеризується сукупністю економічних показників. Про те який рівень господарювання в підприємстві свідчать дані таблиці 2.4.,

Таблиця2.4. Динаміка основних економічних показників діяльності господарства

Проведені розрахунки показали, що валовий прибуток у співставних цінах у 2008р. порівняно з 2006р. зменшилась на 269,21 тис.грн., що пояснюється зменшенням вартості валової продукції (ВП) на 13284,85 тис.грн., при цьому площа с.-г. угідь збільшилась на 1509 га. Це свідчить про те, що земля викоростовуєть ефективно. Продуктивність праці за період дослідження зменшилась на 55,94 тис.грн., або на 52,42 % за рахунок зменшення ВП на 57,35 %, а чисельність робітників зросла на 25 чоловік. Це означає, що робоча сила використовується ефективно. Валова продукція в співставних цінах 2005 року на 100 грн. основні виробничі фонди зменшилися на 815,42 грн., що пов'язане зі зменшенням валової продукції на 57,35 %, а вартість основних виробничих фондів (ОВФ) збільшилась на 13481,3 тис. грн., або на 498,7 %. ВП в співставних цінах на 1 люд./год. прямих витрат праці зменшилась на 10,36 тис. грн., або на 30,47%. Це пов'язано зі збільшенням ВП на 13284,85 тис. грн. та зменшення прямих витрат праці на 188,4 %. Таким чином витрати праці виправдані, тоді як ОВФ використовується не ефективно.

За період, що аналізується товарна продукція на 100 га с.-г. угідь зросла на 30,74 тис. грн., або на 117,19 %. Це відбулося в основному за рахунок збільшення товарної продукції на 5077,4 тис.грн. В цей же час товарна продукція на 1 середньооблікового робітника зросла на 13,88 тис.грн., або на 133,02%, що пов'язано зі збільшенням товарної продукції на 145,6%. На обсяг товарної продукції впливає обсяг ВП, яка за досліджуваний період зменшилась на 57,35 %.

Чистий прибуток на 100 га с.-г. угідь зріс на 53,96 тис. грн., або на 214,2%, що відбулося в основному за рахунок збільшення чистого прибутку на 4888,7 тис. грн., або на 2,7 %. Чистий прибуток на 1 середньооблікового робітника зріс на 15,9 тис. грн., або на 243,2 %. Це відбулося за рахунок збільшення чистого прибутку на 2,7 %. Збільшення чистого прибутку пов'язане зі збільшенням валового прибутку на 4047,4 тис. грн.,або на 242,7 %.

Рівень рентабельності за досліджуваний період зріс на 48,46 п.в., що викликало збільшення чистого прибутку на 2,7 % та збільшення собівартості на 112,4%.

Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство є прибутковим, рентабельним, а виробничі ресурси використовуються ефективно.

Перейдемо до аналізу чисельності працівників на підприємстві (табл. 2.5.). Згідно із даними таблиці середньорічна чисельність робітників у 2006 році становила 155 робітники. У 2008 році цей показник дорівнював 169 робітникам. Помічаємо загальну тенденцію до збільшення кількості робітників у галузі тваринництва. В галузі рослинництва у 2008 році порівняно із 2006 роком відбулося збільшення кількості на 11 робітника, що не є суттєвим, натомість, у порівнянні із 2007 роком. Виробництво валової продукції в розрахунку на 1 робітника має загальну тенденцію до зниження, так як чисельність робітників також збільшуються з кожним роком.

Таблиця 2.5 Структура трудових ресурсів

2.3 Динаміка і структура собівартості зерна

ТОВ «Велетень.» має добре розвинене зернове виробництво. На підприємстві вирощуються такі основні зернові культури як пшениця, жито, ячмінь та інші культури.

Таблиця 2. 6 Економічна ефективність основних продовольчих і технічних культур

Допоміжна таблиця 2.7

Із вище наведеного переліку найефективнішими культурами виявилися жито та овес ,а не ефективною є озимі зернові.

Таблиця 2.8 Структура посівних площ зернових культур

Аналізуючи структуру посівних площ зернових культур, зазначаємо, що відхилення по культурам складає 1825 га. Спостерігається збільшення посівних площ під вирощуванням пшениці на 703 га та ячменю на 68 га. Такий стан викликаний був не приеднанням іншого господарства, та якісного посівного матеріалу, який забезпечив високий урожай і стійкість культури до зовнішніх факторів. Так як загальна площа землі зменшилась, відповідно будуть спостерігатися зміни і по іншим показникам, які пов'язані з площею ріллі. Наприклад урожайність, валовий збір зерна, прибуток тощо.

Урожайність - це один з найважливіших якісних показників, які безпосередньо впливають на розмір валового збору. Підвищення урожайності на даний час є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки підвищення врожайності впливає не тільки на збільшення валового збору, а й відповідно на зменшення собівартості продукції.

На зміну урожайності впливає ряд факторів, які можуть бути як залежними від людей, так і не зовсім їм підвладні (природно - кліматичні умови).

До “штучних” факторів можна віднести використання органічних і мінеральних добрив, використання хімічних засобів (пестицидів, гербіцидів тощо), застосування високоврожайних сортів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних і індустріальних технологій тощо.

Як відомо, існує залежність показників економічної ефективності від рівня урожайності та концентрації виробництва. Розглянемо урожайність зернових культур (табл..2.9).

Таблиця 2.9 Урожайність зернових культур

Дані свідчать про те, загальна урожайність зернових та зернобобових культур в 2008 році, порівняно із 2006 роком збільшилась лише на 16,20 ц/га, що звичайно не є суттєвим, якщо враховувати значне відхилення площі ріллі під цими культурами. Спостерігається підвищення урожайності жита на 11,62 ц/га. Основною зерновою культурою є пшениця, відхилення урожайності якої складає 15,4 %. Так як площа ріллі під цією культурою збільшується з кожним роком.

Потреба в зерні постійно зростає і залежить від збільшення населення і розвитку тваринництва. Тому рівень одержання валового збору є важливим показником економічного розвитку господарств від яких залежить вирішення багатьох завдань сільськогосподарського виробництва. Але, на жаль, не завжди вдається отримувати заплановані обсяги валових зборів, оскільки в силу різних причин, ці обсяги зменшуються і не досягають потрібних меж виробництва.

2.3 Показники економічної ефективності виробництва і реалізації зерна

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дію об'єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту.

Виробництво зерна є однією з ключових проблем аграрної економіки держави. З позицій продовольчої безпеки успішний розвиток цієї галузі має велике народногосподарське значення. Як традиційно прибуткова галузь, зерновиробництво є одним із основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровиробників. Проте, як свідчить аналітичний огляд, загальний стан зернового господарства, ще далекий від оптимального рівня виробництва зерна, ефективності та ринкової сумісності, спостерігається суттєва різниця між передовими і відстаючими сільськогосподарськими підприємствами. Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов'язана з коливаннями посівних і зібраних площ озимої пшениці. Особливо значних розмірів вони досягли у зв'язку з відчутною загибеллю озимої пшениці в період зимівлі 2006 і 2008 років. Тому розглядаючи питання щодо забезпечення встановлення оптимального балансу в продовольчому зерні, окремого розгляду заслуговує проблема вирощування ярої пшениці на полях степової зони. її зерно, маючи високі технологічні, якісні характеристики, широко використовується в хлібопекарній, макаронній та кондитерській промисловості. Ці продукти завжди користуються значним попитом на ринку.

3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

3.1 Внесення оптимальних доз мінеральних добрив як один з ключових напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна

За сучасного рівня використання землі в степовому регіоні найнебезпечнішим чинником є високий ступінь засміченості, який за своїм регресивним потенціалом та економічними наслідками перевищує інші негативні елементи землеробства - втрату родючості через ерозію, агрофізичну деградацію ґрунтів, дефіцит вологозабезпеченості, прояви ентомологічних і фітопатологічних трансгресій.

Розроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної ефективності зернового виробництва і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства, ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату. Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природно-кліматичних та економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур. Так, при комплексному поєднанні добрив з іншими заходами існує реальна можливість одержати урожайність озимої пшениці до 50-60 ц/га (середня урожайність озимої пшениці по Україні становить 30 ц/га).

В останні роки в АПК різко скоротилося застосування органічних та мінеральних добрив. Скорочення застосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. А тому збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня є актуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників.

Для підвищення ефективності боротьби з бур'янами хімічним способом необхідно орієнтуватися на трансформаційні тенденції, які відбуваються у видовому складі фітоценозів. Моніторинг структури видового складу бур'янів за останні 45 років показав, що за цей час присутність у посівах основних фітоценозоутворюючих видів радикально змінилися. Під час проявів плоскухи звичайної (1 %) на початку вказаного періоду нині цей показник становить 88 %. Щодо щириці загнутої, то розповсюдженість її зросла з 0 до 93 %, амброзії полинолистої - від 0 до 39 %. Навпаки з високих початкових позицій (72-85 %) до мінімуму (4-7 %) зведено поширеність лободи та щириці білої.

Практична сутність даної проблеми полягає в тому, що фітотоксичний спектр гербіцидів з тривалим періодом використання в землеробстві є сильнодіючим чинником штучного відбору. Така реакція фітоценозу бур'янів зумовлює необхідність постійного оновлення гербіцидних речовин.

Підвищена увага до гербіцидів не є простою даниною моді або результатом якогось примусового акту. Моделювання процесів біологічного й економічного характеру показує, що поряд з такими агротехнічними прийомами, як: основний обробіток ґрунту, догляд за посівами та внесення добрив гербіциди за рівнем впливу на врожайність перевищують усі згадані технологічні процеси. В конкретному форматі дилема між високим ступенем засміченості та посиленням хімічних заходів контролю бур'янів має вирішуватися через застосування екологічно безпечних гербіцидів.

3.2 Економічне обґрунтування показників виробництва зерна

Розроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної ефективності зернового виробництва і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства, ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату. Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природно-кліматичних та економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур. Так, при комплексному поєднанні добрив з іншими заходами існує реальна можливість одержати урожайність озимої пшениці до 50-60 ц/га (середня урожайність озимої пшениці по Україні становить 30 ц/га).

В останні роки в АПК різко скоротилося застосування органічних та мінеральних добрив. Скорочення застосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. А тому збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня є актуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьому зв'язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. Для прикладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% - поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% - впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Отже, можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов'язане також з технічним переозброєнням галузі.

Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.

Узагальнені результати розрахунків енергетичної ефективності різних варіантів інтенсивних сівозмін показують, що найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності отримали в зернопросапних сівозмінах з горохом і одним та двома полями кукурудзи - 2,63 і 2,66. Цей показник був високим і в сівозмінах з 100% насиченням зерновими, в тому числі 33,3%-66,6% озимої пшениці, 33,3% ячменю та по 33,3% гороху. Проведені розрахунки свідчать про доцільність впровадження господарствами, що спеціалізуються на виробництві зернових колосових і зернобобових культур трипільних схем сівозмін: чорний пар - озима пшениця - цукрові буряки; горох - озима пшениця - цукрові буряки. Для господарств з круп'янозерновим виробничим напрямком кращими є сівозміни з 100% насиченням їх зерновими, в тому числі 33,3% гороху, 33,3% озимої пшениці та 33,4% гречки або проса.

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

Комплексна механізація - основна база підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці до 0,67-0,09 люд.-год на 1 ц зерна [29, с.290].

Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень і тенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві. Впровадження систем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяти поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів.

Важливим напрямком підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15-17%) і клейковини (28-36%). Категорія якість продукції включає в себе сукупність властивостей , що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням. Якість зернових культур має важливе значення, оскільки закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню дохідності зернового господарства, а отже, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств. Однак, складне економічне становище сучасного сільського господарства і, особливо, відсутність необхідної кількості мінеральних добрив, засобів захисту рослин призвели до зниження родючості ґрунтів і погіршення основних показників ефективного господарювання в рослинництві - урожайності та якості продукції. Тому на сьогодні постає питання: яким чином компенсувати те, чого не вистачає в ґрунті, і як стабілізувати урожайність та підвищити якість зерна? Одним із можливих шляхів часткової компенсації азоту є використання бобових культур, які не тільки підвищують родючість ґрунту, а й поліпшують його структуру. Це в кінцевому результаті позитивно впливає на рівень урожайності, якість зерна і деякою мірою знижує шкодочинність від хвороб та шкідників. В нинішній ситуації, коли не вистачає азотних добрив, одним із основних шляхів поповнення ґрунту азотом є використання азотофіксуючих систем або створення міжвидових агрофітоценозів. При цьому значно покращуються якісні характеристики зерна озимої пшениці. Так, вміст білка в зерні озимої пшениці, що висівались після посіву гороху, був на 1,28%, а після однорічних трав на 0,78% вищим, ніж в чистих, сирої клейковини - 4,3%, скловидність - 5,2% відповідно.

Одним із шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Підвищення рівня оплати стимулює особисту матеріальну заінтересованість у зростанні продуктивності праці і є реальною умовою збільшення виробництва продукції.

Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв.

Висновки

Під час виконання курсової роботи були вивчені теоретичні основи ефективності виробництва зерна, її сутність, показники та фактори, які впливають на ефективність виробництва.

В курсовій роботі ми дослідили фактичний стан виробництва зерна на прикладі ТОВ „Велетень” Глухівського району Сумської області, природно-кліматична характеристика умов розміщення господарства, розміри та економічні особливості об'єкту дослідження, розміри та стан розвитку досліджуваної галузі. При визначенні економічної ефективності виробничого процесу вирощування зернових було розглянуто та внесення добрив рентабельності, динаміку та склад та структуру виробництва зернових .

Проаналізувавши показники економічної ефективності виробництва зерна, можна зазначити, що інтенсивність І, яка використовується в ТОВ „Велетень” є ефективною, поріг виробництва та поріг рентабельності є нижчим за існуючу ціну реалізації.

Але якщо для даного господарства запропонувати залучення інтенсивності ІІ, яка передбачає використання лише елітного посадкового матеріалу, внесення науково обґрунтованої кількості добрив, що необхідні саме для отримання високих врожаїв

Підвищення економічної ефективності господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості продукції рослинництва при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції.

Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна озимої пшениці, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці.

Список використаної літератури

1. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1.-К.: Видавничий центр «Академія», 2000.-864с.

2. Економіка підприємства / П.П. Руснак, В.Г. Андрійчук, А.А. Ільєнко та ін.; за ред.. П.П. Руснака. - Біла Церква, 2003.- 256с.

3. Економіка сільського господарства / за ред.. В.П. Мертенса.-К.: Урожай, 1995.-288 с.

4. Мацібора В.І. Економіка сільського господарства. - К.: Вища шк., 1994. - 415с.

5. Черевко Г. Сутність категорії ефективності в економіці сільського господарства // Вісник Львівського державного аграрного університету:Економіка АПК.- Львів, 2005. - №12.-С. 3-15

6. Черевко Г.В., Горбонос Ф.В., Іваницька Г.Б., Пав ленчик Н.Ф. Економікаа тпідприємств: навчальний посібник / за заг. ред. Г.В. Черевка. - Львів: Апріорі, 2004.- 384 с.

7. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піга Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів 1-4 рівнів акредитації. Друге видання виправлене і доповнене. - К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ - 2000”, 2001

8. Економіка підприємства: Підручник/ За заг.ред. д.е.н., проф.. Л.Г.Мельника.- Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.-648с.

9. Шваб Л.І. Економіка підприємства:Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К.:Каравела, 2004.- 568с.

10. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп.-К.: Центр навчальної літератури, 2006.-356с.

11. Шапілова Н.В. Збірник задач і ділових ігор з дисципліни «Економіка підприємства».-Х.: Консул, 1999.

12. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піга Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів 1-4 рівнів акредитації. Друге видання виправлене і доповнене. - К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ - 2000”, 2001

13. Зубовський В.М. Економіка підприємства. Опорний курс лекції: - К.: Вид - во Європ. Ун - ту, 2000.

Размещено на Allbest.ru