Сутність недобросовісної конкуренції

Размещено на http://www.allbest.ru/

14

1. Недобросовісна конкуренція

1.1 Сутність конкурентоспроможності та стратегії її управління на підприємстві

Конкурентноспроможність є вирішальним фактором комерційного успіху в риночній економіці. Розвиток конкуренції створює умови для зміцнення конкурентоздатності різних об'єктів.

Конкуренція може існувати в різних формах: 1) змагання (найбільш цивілізована форма - аукціони, тендери, біржі й т.д. ); 2) боротьба (також цивілізована форма конкуренції в рамках закону, але пов'язана із придушенням і знищенням конкурентів за допомогою застосування нових технологій, освоєння нових ринків збуту, цінової політики й т.д. ; 3) війна (несумлінна конкуренція, фізичний вплив, збройні конфлікти й т. д.).

З погляду українського законодавства економічна конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою одержання завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання. Внаслідок чого споживачі й суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між не-скількома продавцями й покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обігу товарів на ринку.

На сьогоднішній день не існує загально визначеного визначення поняття «конкурентноспроможність». В економічній літературі воно по-різному аналізується, перш за все, в залежності від того, до якого економічного об'єкту воно застосовується і до національної економіки в цілому, галузі, підприємству, продукції[1,31].

Одні автори виділяють два підходи до розуміння суті конкурентоспроможності:

- перший аналізує конкурентоспроможність з точки зору продуктивності;

- другий концентрує увагу на взаємозв'язку конкурентоспроможності з результатами діяльності одиниці бізнесу[2].

Інші дослідники виділяють цінову і структурну (загальну) конкурентоспроможність. При першому підході конкуренція здійснюється за рахунок цін, при другому конкурують умови виробництва[3].

Весь спектр визначень розглядається у двох площинах: маркетингової і управлінської.

Суть маркетингового підходу у тому конкурентоспроможність характеризує здатність товару бути купленим у числі перших на ринку серед товарів -конкурентів. А покупцю конкурентоспроможність товару розкриває рівень його привабливості і ступінь його конкурентних переваг. Таким чином, конкурентоспроможність товару розглядається як ступінь приваблюваності товару для користувачів, яка визначає можливість задоволення цілого комплексу їх вимог.

Управлінська трактовка передбачає, що витоки конкурентоспроможності об'єкта виходять із ефективності його бізнес-процесів, а досягнення конкурентоспроможності знаходить відображення у володінні конкурентними перевагами.

Конкурентноспроможність є наслідком наявності конкурентних переваг, а отже, необхідно прагнути їх створювати і підтримувати. А це завдання стратегічного менеджменту, який розглядає бізнес-процеси, що відбуваються в компанії, і ії політику через призму конкуренції. Стратегічний менеджмент на рівні фірми враховує особливості галузі. Таким чином , саме мед отологія стратегічного менеджменту дозволяє сформувати, підтримувати і підвищувати конкурентоспроможність суб'єктів риночної діяльності.

Конкурентноспроможність пов'язується з визначеним суб'єктом бізнесу і товаром-фірмою-галуззю- національною економікою. Причиною і наслідком конкурентоспроможності фірми, галузі, національної економіки є конкурентоспроможність товару. Наявність конкурентоспроможних товарів - це умова і результат конкурентоспроможності більш високого рівня - фірм и, галузі, національної економіки.

Актуальною проблемою теорії і практики менеджменту є управління конкурентоспроможністю підприємства. Міжнародна конкуренція, глобалізація ринків, масштабне проникнення іноземних товарів на національний ринок переводять проблему управління конкурентоспроможністю підприємства до числа пріоритетних управлінських завдань, успішне вирішення яких забезпечить виживання і розвиток підприємств у новому середовищі.

Для ефективного стратегічного управління конкурентоспроможністю необхідно визначити ключові характеристики конкурентоспроможності підприємства. Головними серед них є:

1. забезпечення платоспроможності - здатність оплачувати свої рахунки. Задача такого роду вирішується шляхом прийняття екстрених заходів: аналізу ринку, асортименту, цінової політики, методів просування.

2. Досягнення прибутковості діяльності. Здійснюються економічні заходи (аналіз витрат на виробництво, аналіз собівартості ціноутворення) та організаційно-технологічні (аналіз ефективності виробництва, технологічності тощо).

3. Адаптивність системи управління - система управління повинна сприяти реалізації стратегічної концепції підприємства.

4. Забезпечення фінансової та управлінської прозорості. Досягається своєчасним та правильним використанням таких інструментів, як фінансовий аналіз, фінансове планування, антикризове управління, страхування тощо.

5. Керованість бізнесу. Для вирішення цієї проблеми виникає необхідність узгодження і організації взаємодії багатьох фінансових та управлінських методик, для чого на підприємстві створюється бібліотека оптимальних управлінських рішень, експертних систем, засобів і систем підтримки прийняття рішень.

6. Забезпечення інвестиційної привабливості підприємства. Вирішення цієї задачі дозволяє підприємству збільшити свою капіталізацію і, як наслідок , підвищити вартість капіталу, вкладеного власниками.

7. Встановлення обґрунтованих ставок податку на додану вартість, акцизного збору та мита, які є видами непрямих податків. Ці податки спричиняють різке зростання ціни на продукцію і, тим самим, знижують її конкурентоспроможність. Підприємства опиняються у вкрай невигідному становищі. конкурентоспроможність недобросовісний конкуренція

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства - це одне з найважливіших стратегічних завдань, а фінансовий стан, фінансова стійкість управління - це засіб управління конкурентоспроможністю підприємства на перспективу.

Управління конкурентоспроможністю підприємства - це цілеспрямований вплив на фактори та умови що її формують.

Результати аналізу і прогнозування впливу як позитивних, так і негативних факторів реалізовуються у визначених конкурентних перевагах, які передбачають використання нових можливостей ринкового середовища і мікросередовища підприємства, мінімалізацію ризиків. Особливості побудови і функціонування системи стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємства залежить від взаємодії основних сил конкуренції в даній сфері бізнесу, стадії життєвого циклу підприємства, можливості забезпечення гнучкості робочої системи.

Управління підприємством в умовах ринку зводиться до керування його конкурентоспроможністю, до оцінки й аналізу факторів, які підвищують або знижують конкурентоспроможність підприємства, вибору і реалізації відповідної стратегії і тактики для досягнення тієї чи іншої мети.

Стратегічне управління конкурентоспроможністю підприємства поділяється на такі організаційні етапи:

1. Стратегічний моніторинг. Інформація повинна відображати суперечливість економічного середовища, альтернативність тенденцій, протиріччя системи,економічних інтересів, ділових партнерів та конкурентів;

2. Врахування зовнішнього середовища. Етап передбачає оцінку нестабільності зовнішнього середовища, оцінку фактичного стану та його стратегічний аналіз для прогнозування на довготермінову перспективу;

3. Мета ситуаційного аналізу. На цьому етапі дається інтегральна оцінка фактичному стану потенціоналу підприємства. Економічна діагностика слугує основою для подальшої стратегічної діагностики можливостей підприємства, його самовизначеності та меж впливу на конкурентів. З урахуванням результатів зовнішніх і внутрішніх досліджень розробляється система дій, зорієнтованих на конкретну ринкову ситуацію.

Залежно від характеру ринкового середовища перевага може бути віддана діловій стратегії, товарній або маркетинговій[5,112].

Стратегічна система управління може істотно впливати на ефективність діяльності підприємства лише тоді, коли її належним чином адаптовано до ринкових умов господарювання.

1.2 Законодавча характеристика недобросовісної конкуренції

Недобросовісна конкуренція стосується діяльності суб'єктів ринку і спрямована на забезпечення домінуючого становища на ринку й одержання максимальної вигоди за допомогою обману споживачів і партнерів. Недобросовісна конкуренція не допускається в сфері бізнесу, оскільки вона завдає шкоди не тільки конкурентам, але і споживачам.

7 червня 1996 року був прийнятий Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Цей закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших звичаїв ведення конкуренції під час підприємницької діяльності за умов ринкових відносин.

У Законі недобросовісна конкуренція визначається як будь-які дії у конкуренції що суперечать чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Визначаються наступні види недобросовісної конкуренції:

1. Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки.

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на це особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх товарів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого підприємця, який має пріоритет на їх використання.

2. Неправомірне використання товару іншого виробника.

Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

3. Копіювання зовнішнього вигляду виробу.

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта.

4. Порівняльна реклама

Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого cуб'єкта.

5. Дискредитація господарюючого суб'єкта (підприємця).

Дискредитацією господарюючого суб'єкта (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта.

6. Купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом.

Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.

7. Схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця).

Схиленням до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця) вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв'язків із цим господарюючим суб'єктом.

8. Схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника).

Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав.

9. Схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом.

Схиленням господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання господарюючого суб'єкта (підприємця) - учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування господарюючому суб'єкту (підприємцю) - учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

10. Підкуп працівника постачальника.

Підкуп працівника постачальника - це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника) матеріальних цінностей чи немайнових благ, тобто винагороди, за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного договору поставки товарів, виконання робіт, що веде до отримання конкурентом певних переваг.

11. Підкуп працівника покупця (замовника).

Підкуп працівника покупця (замовника)- це надання або пропонування йому конкурентом постачальника винагороди за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного між постачальником і покупцем договору, що веде до отримання конкурентом постачальника певних переваг.

12. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

Це отримання таких переваг відносно іншого суб'єкта шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджене рішенням державного органу.

13. Неправомірне збирання комерційної таємниці

Цією дією вважається добування протиправним способом відомостей, які становлять комерційну таємницю, якщо це завдає шкоди господарюючому суб'єкту.

14. Розголошення комерційної таємниці.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що становлять комерційну таємницю, особою якій ці відомості були довірені, якщо це завдає шкоди господарюючому суб'єкту.

15. Схилення до розголошення комерційної таємниці.

Ця дія передбачає спонукання особи, якій були довірені відомості, що становлять комерційну таємницю до розкриття цих відомостей якщо це завдає шкоди підприємцю.

16. Неправомірне використання комерційної таємниці.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на це особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Недобросовісна конкуренція регламентується законами більшості країн СНД. Дії підприємців,що визнаються недобросовісною конкуренцією в цих країнах, схожі з подібними нормами у світовій практиці. До них належать:

* поширення неправдивих, неточних або перекручених відомостей, здатних завдати шкоди іншому господарюючому суб'єктові або його діловій репутації;

* введення споживачів в оману щодо характеру, засобу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості товару;

* некоректне порівняння господарюючим суб'єктом У процесі його рекламної діяльності товарів, що створюються або реалізуються ним, з товарами інших господарюючих суб'єктів;

* самовільне використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару, а також копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення товару іншого господарюючого суб'єкта;

* одержання, використання, розголошення науково-технічної, виробничої або торгової інформації, у тому числі комерційної таємниці, без згоди її власника[6,167].

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема підлягають забороні: 1) всі дії, здатні будь-яким способом викликати змішування стосовно підприємства, продуктів або промислової чи торговельної діяльності конкурента; 2) неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента; 3) вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману відносно характеру, способу виготовлення, якостей, придатності до застосування або кількості товарів.

Порівняльний аналіз недобросовісної конкуренції в Україні з її аналогами дає можливість стверджувати, що завдає шкоди інтересам підприємців і водночас створює загрозу суспільним інтересам у забезпеченні ефективних конкурентних процесів у бізнесі в цілому.

1.3 Правові засади захисту від недобросовісної конкуренції

Починаючи з 1992 року, - з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» - в державі започатковано розвиток системи захисту від недобросовісної конкуренції. система включає в себе відповідну нормативно-правову базу - конкуренційне законодавство: основні Закони: Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України» та «Про захист економічної конкуренції», контрольну діяльність у цій сфері державного органу із спеціальним статусом Антимонопольного комітету України, а також діяльність державних органів, суб'єктів господарювання, їх об'єднань, споживачів та громадськості, що регулюється конкуренційним законодавством. Система захисту від недобросовісної конкуренції в Україні ґрунтується на статті 42 Конституції України, яка гарантує державний захист конкуренції. Ця система відповідає провідним європейським стандартам, а конкурентне законодавство є одним з найбільш адаптованих до законодавства Європейського Союзу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» сфера застосування положень конкурентного законодавства розповсюджується на всі відносини між органами державної влади, суб'єктами господарювання, споживачами, іншими юридичними та фізичними особами з приводу захисту від недобросовісної конкуренції. Враховуючи це, норми конкуренційного законодавства застосовуються у низці специфічних сфер господарських, адміністративних та цивільно-правових відносин (наприклад, у сферах надання адміністративних послуг держави, відносин власності тощо). Захист інтелектуальної власності в системі захисту від недобросовісної конкуренції України здійснюється на підставі положень статті 42 Конституції України, Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у контексті виконання головної мети Закону - недопущення та припинення дій у конкуренції, які суперечать торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (стаття 1 зазначеного Закону). У ряді випадків об'єктами вказаних неправомірних дій конкурентів стають фірмові найменування, знаки для товарів і послуг (торгові марки), інші позначення, які є об'єктами промислової власності суб'єктів господарювання. Копіювання або імітація цих об'єктів промислової власності призводить до змішування діяльності конкурентів споживачами, що має негативні наслідки у вигляді незаконного використання ділової репутації суб'єктів господарювання, отримання окремими конкурентами невиправданих власними досягненнями переваг у конкуренції, здійснення споживачами вибору товарів на підставі недостовірної інформації. Ці дії спотворюють механізми економічної суспільно ефективної конкуренції, яка у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначена як змагання між суб'єктами господарювання, з метою отримання завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, та заважає розвитку вітчизняної економіки на ринкових засадах[2].

Захист об'єктів інтелектуальної власності, які використовуються у конкуренції, в Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» представлено статтями 1 та 4 «Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки», 5 - «Неправомірне використання товару іншого виробника» та 6 - «Копіювання зовнішнього вигляду виробу» [1].

Захистом від недобросовісної конкуренції вважається врегульована законом діяльність держави, її органів і посадових осіб, які контролюють процес конкуренції, учасників конкуренції, спрямованої на встановлення елементів спірних матеріально-правових відносин, що виникли внаслідок порушення конкуренції, правил та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, припинення недобросовісних дій та притягнення винних осіб до відповідальності [4].

Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання . Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (їх розмір може становити до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, або до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Крім того, до порушників може бути застосоване вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання (підприємця) або рішення про спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей.

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами зацікавлених осіб.

До того ж у ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення містяться ознаки правопорушень, пов'язаних з недобросовісною конкуренцією, за вчинення яких можуть бути притягнуті вповноважені посадові особи, у тому числі суб'єктів господарювання.

У ст. 231, 232 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також розголошення комерційної таємниці.

Загальні заборони щодо недобросовісної конкуренції в усіх її проявах, визначених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», містяться у Конституції України (стаття 42), Цивільному кодексі України (стаття 13), Господарському кодексі України (зокрема, стаття 5). Це дає можливість суб'єктам, чиє право порушене внаслідок дій у вигляді недобросовісної конкуренції, звертатися за захистом цього права не лише до органів Комітету, а й безпосередньо до суду. У такому випадку суд має право залучити Комітет (його територіальне відділення) до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог або запитати його думку з приводу спору. Також захист від недобросовісної конкуренції, зокрема яка стосується об'єктів інтелектуальної власності, може здійснюватися на підставі положень статті 10 Паризької конвенції з охорони промислової власності (1883 рік), до якої Україна приєдналася у грудні 1991 року, у випадку, якщо ознаки певних дій у вигляді недобросовісної конкуренції не визначено національним законодавством.

Результатом подальшого розвитку законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та практики його застосування має бути укладення Правил професійної етики учасниками усіх стратегічно важливих конкурентних ринків держави.

Питання для самоконтролю:

1. В яких аспектах аналізується поняття «конкурентоспроможність»?

2. Назвіть ключові характеристики конкурентоспроможності підприємства.

3. На які етапи поділяється стратегічне управління конкурентоспроможністю підприємством?

4. Характеристика видів недобросовісної конкуренції.

5. Які дії недобросовісної конкуренції перераховані у Паризькій конвенції з охорони промислової власності.

6. На сонові яких законодавчих положень здійснюється захист інтелектуальної власності?

7. Що вважається захистом від недобросовісної конкуренції?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року.№ 236/96 - ВР// ВВР України - 1996.-№36.-с.164

2. Закон України « Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року. №2210-111//ВВР України.-2001.-№12.-ст.64

3. Азоев И. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. М.: Цетр економики и маркетинга, 1996.-441с

4. Борисенко З. Основи конкурентної політики. - К.: Таксон, 2004-334с

5. Кадраш В. Маркетингова товарна політика: Підручник.-К.: КНЕУ, 2001-290с

6. Конкуренция и антимонопольное ругулирование (Под ред. А.І Циганова.- М.. Логос, 1999-361с

7. Кухарская Н. Украина и Европейский союз // МЭ и МО.- 2005.-№1.-с.100-105

8. Малащук Д. Пріоритетні заходи щодо забезпечення конкурентоспроможності економіки України // актуальні проблеми економіки. - 2005.-№1.-с 22-31.

9. Супрун В. Антимонопольне законодавство України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.2007-№1

Размещено на Allbest.ru