Передумови розміщення продуктивних сил - це умови, без яких розміщення й розвиток виробництва неможливі. Наприклад, розвиток гірничодобувної промисловості можливий лише за наявності у регіоні корисних копалин; бавовнярство потребує достатньої річної суми додатніх температур; верстатобудування може здійснюватися у регіонах з розвинутою промисловістю (споживач продукції) та за наявності значного контингенту висококваліфікованої робочої сили; виробництво товарів широкого вжитку - за умов місткого внутрішньогоь ринку,зумовленого порівняно високою щільністю населення та певною його купівельною спроможністю тощо.

До передумов відносять спосіб виробництва, технологічні осбливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на три великі блоки: природні, демографічні, економічні [21].

Природні умови й ресурси істотно впливають на особливості й засади теритотіальної організації виробництва. Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, рекреаційні ресурси. За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія вітру,води тощо;вичерпні відновлювані: грунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали.

Демографічна ситуація в Укаїні в останнє століття значною мірою визначається складним суспільно-політичним розвитком, рівнем матеріального забезпечення населення,його національно-культурними традиціями, побутом, духовністю тощо .

Україна має відносно високий рівень освоєння території. Досить розвинені галузі матеріального виробництва та невиробничі. Народногосподарський комплекс України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну на своїй території. Економіка України виділяється складовою, досить диференційованою і диверсифікованою стуктурою. Для неї характерні: переважання важкої індустрії, недостатній розвиток галузей івиробництва товарів народного споживання, наявність галузуй і виробництва, що забезпечують науково-технічний погрес і розширення й поглиблення внутрішньогалузевих та міжгалузевих виробничих зв'язків.

На галузеву структуру екеноміки України мають вплив різні економічні та природні фактори, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання або занепаду виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки і техніки, міжнародний поділ праці, економічна інтеграція [7].

З корисних копалин велике значення мають кам"яне вугілля Донецького басейну, залізні й марганцеві руди. На території України добувають природний горючий газ, нафту, сірку, титанові руди, калійну та кухону сіль, каолінові глини, цементну сировину, флюсові вапняки, доломіти. Структура засобів виробництва складається із співвідношення видобувних і обробних галузей. До видобувних належать: видобуток мінерального палива, виробництво електроенергії на гідроелектростанціях, видобуток чорних та кольорових металів, гірничо-хімічних і мінерально-будівельних сировина; лісозаготівлі; вилов риби і морських продуктів.

Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток , але й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Біля об'єктів енергетики виникли потужні промислові вузли і центри, навколо яких утворилися територіально -виробничі комплекси і промислові райони. Металургійний комплекс забезпечує металом машинобудування та інші галузі нородного господарства країни. Він складається з чорної і кольорової металургій, що в свою чергу об"єднюють основні і допоміжні виробництва - від добування сировини і палива та одержання допоміжних матеріалів до випуску прокату й металевих виробів.

Для розвитку металургійного комплексу Україна має декілька сприятливих чинників: 1) близькість розміщення родовищ коксівного вугілля, залізної і марганцевої руд, вапняків, формувальних пісків і вогнетривків в останні роки великі запаси різноманітних руд кольрових металів; 2) густа мережа шляхів сполучень між родовищами; 3) велике і надійне джерело водопостачання, яким є Дніпро з його водосховищами; 4) розвиток металомісткого машинобудування; 5) велика місткість металобрухту; 6) висококваліфіковані кадри. У наш час Укаїна є одним з найбільших виробників металу на планеті. Вона розширює поставку своїх виробів, особливо прокату і труб на світовий ринок.

У перспективі стратегічним напрямом розвитку металургійного комплексу України буде системна реструктуризація галузі з орієнтацією на кон'юктуру внутрішнього і зовнішнього ринків. Передбачається продовжити будівництво об'єктів металургійного комплексу, спроможних збільшити експортний потенціал галузі. Поряд з цим очікується закриття нерентабельних виробництв, а також вилучення з експлуатації морально застарілого та фізичного спрацьованого обладнання.

Перспективи розвитку металургійного комплексу України тісно пов'язані з підвищенням конкурентноспроможності продукції на основі зменшення енерго- та матеріалрємкості продукції, скорочення трудових витрат, впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобудування, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомаї ваги галузей, що виробляють товари народного споживання. Потрібна модернізація машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і значне підвищення за рахунок цього якості машин, їх конкурентноздатності. Спеціалізацію і кооперування виробництва в машинабудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середені країни.

У перспективі з метою подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі України поряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи та розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається посилення державного регулювання щодо фінансового стану підпрємств.

Здійснення аграрної реформи в Україні повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращення зберігання сільськогосподарської продукції.

Висновки

Основними складовими елементами механізму державного регулювання є:

законодавчо-нормативна база;

бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку та селективна підтримка окремих регіонів з боку держави;

реалізація державних регіональних програм, а також індикативних прогнозів і місцевих програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних утворень;

створення та розвиток спеціальних (вільних) економічних зон у певних регіонах;

розвиток міжрегіонального та прикордонного співробітництва.

Державне регулювання регіонального розвитку складається з адміністративно-правового, економічного та специфічно-територіального регулювання.

Список використаної літератури

1. Голиков А.П., Олійник Я.В., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. - К.:Либідь, 2007

2. Державна регіональна політика. Семиноженко М.В. - К., 2005.

3. Державне регулювання економіки: Підручник / За ред Чистова С. М. - К., 2007.

4. Жук М.В., Козуль В.П., Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2009.

5. Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України Національна макроекономіка: Посібник. - К.: Академвидав, 2009 - 368 с. (Альма-матер)

6. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книжках - Львів: Світ, 2007. - 472 с., іл.

7. Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил. -- К.: 2005.

8. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика) Вид. 5-те., доп.-К.: Європ. Ук-т, 2008 - 216с.

9. Качан Є. П. Розміщення продуктивних сил України. -- К.: 2007.

10. Регіональний менеджмент - К.: Основи, 2007.

11. Розміщення продуктивних сил України: За ред. Проф. Є.П. Кажана - К.: Вища школа. - 2008.

12. Розміщення продуктивних сил. С.Я. Дорогунцов, С.І. Іщук, А.Б. Олійник, А.В. Степаненко. - К.: Т-во "Знання", 2007.

13. Розміщення продуктивних сил: Підручник (За ред. В.В.Ковалевського, О.Л. Михайлова, В.Ф. Семенова, - 4-е вид. впр.-К.: Т-во "Знання", КОО, 2008 - 351 с.

14. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред Ковалевського В. В. -- К.: Знання, 1998. -- 546 с.

15. Руденко В.П. Природно-ресурсний потенціал України - К.: Либідь, 2005

16. Рум'янцев А.П., Рум'янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004 - 384с.

17. Сонько С. П., Кулішов В. В., Мустафін В. І. Ринок і регіоналістика: Навчальний посібник. -- К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. -- 380 с.

18. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. Посіб.- К: Вікар, 2009.- 377с.

19. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком: Навч. Посіб. - : Вища школа, 2007 - 223с.: іл..

20. Черняк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України. Навчальний посібник - Київ: ЦУЛ, 2002 - 470 с.

21. Шевчук Л. Розміщення продуктивних сил.-Л.: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2008.

Размещено на Allbest.ru