Проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу виявити нераціональне використання чистого прибутку на підприємстві. На мій погляд збільшення величини Статутного фонду підприємства в 2008 році за рахунок чистого прибутку є неправомірним. Чистий прибуток підприємства можна використати більш вдало, направивши його на розширення виробництва, збільшення резервного та страхового фонду та збільшення власних оборотних коштів.

Вивчення та аналіз доробок різних авторів по темі курсової роботи показав, що на Україні ще не розроблено єдиної методики проведення аналізу фінансового стану. Незгода в тлумаченні окремих показників та в визначенні граничних величин у різних авторів не дає можливості однозначно застосувати методику дослідження даної теми. На мій погляд визріла необхідність до складання такої методики аналізу. Наявність розробленої методики дала б можливість співставляти результати аналізу проведеного на різних підприємствах різними виконавцями.

Методи розрахунку показників балансової ліквідності, платоспроможності, та фінансової стабільності в методиках слід викласти більш детально та спрощено. Це дасть змогу в подальшому розробити спеціалізовану програму для використання комп(ютерної техніки в аналізі фінансового стану.

Розробка програмного забезпечення аналізу дасть змогу керівництву підприємства проводити щомісячно вказаний аналіз та використовувати його результати для розробки обгрунтованих управлінських рішеннь.

З огляду на наявність проблем керування прибутком і рентабельністю виробництва, підхід до механізму керування повинен носити комплексний характер. У першу чергу, це безпосередньо пов'язане з ефективним керуванням операційної системи в цілому, тобто системи забезпечення виробництва продукції підприємства.

Від керівника потрібно, насамперед, уміння ефективно вести справа, тобто збільшувати прибуток. Резерви збільшення суми прибутку визначаються по кожному виді товарної продукції. Основними їхніми джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більше вигідних ринках збуту й т.д. У наших умовах, коли практично на кожному підприємстві є малорентабельні, збиткові виробництва, перший шлях здається нереальним. Однак ретельний економіко-організаційний аналіз може підказати вихід навіть із такого тупикового положення.

Для визначення резервів зростання прибутку по першому джерелу необхідно виявлений раніше резерв росту обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток розраховуючи на одиницю продукції відповідного виду.

Підрахунок резервів збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції й послуг здійснюється в такий спосіб: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції множиться на можливий обсяг її продажів з урахуванням резервів його росту.

Істотним резервом зростання прибутку є поліпшення якості товарної продукції. Він підраховується в такий спосіб: зміна питомої ваги кожного сорту (кондиції) множиться на відпускну ціну відповідного сорту, результати підсумуються й отриману зміну середньої ціни множиться на можливий обсяг реалізації продукції.

Основними, джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції й зниження собівартості товарної продукції.

На закінчення аналізу фінансових результатів повинні бути розроблені конкретні заходи щодо освоєння виявлених резервів і система здійснення моніторингу. Освоєння резервів зростання прибутку на наявних виробничих потужностях без додаткових капітальних вкладень, а отже й без збільшення суми постійних витрат, дозволить збільшити не тільки рентабельність роботи підприємства, але й запас його фінансової міцності.

При незмінних економічних умовах легше було планувати й проробляти програму. Всі функції по реалізації програми перекладалися на підприємства. Однак багато чого міняється, і підприємство перебуває в динамічних умовах, постійно змінюватися. Проаналізувавши ситуацію, необхідно створювати програму в комплексі для її кращої реалізації. Головний упор робиться на конкретне вдосконалювання господарювання, особливо на тих ділянках, які приносили збиток (або були малорентабельні). У противному випадку варто порушити питання про їхню ліквідацію.

Керування прибутком підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу за результатами роботи підприємства, на підвищення його ефективності в порівнянні з витратами, пошуку комплексу інструментів, що дозволяють зі стихійного одержання доходів підприємств перейти до регульованих доходів. У той же час, недостатньо забезпечити тільки прибутковість підприємства.

Прибуток повинна бути настільки вагомої, щоб забезпечувати все розширене відтворення, рішення вартих перед підприємством завдань. У сучасний період ринкова конкуренція повинна бути більше твердої, але не за рахунок фактору ціни, а в результаті появи більше витончених, тонких методів і форм суперництва підприємств на ринку. Виживання підприємства всі частіше обумовлюється дією факторів дострокового порядку, ніж просто економія на яких-небудь видах прямих або накладних витрат. Необхідно, щоб підприємство набагато більше часу приділяло таким сферам, як реалізація й збут продукції, збільшення доходів, чим властиво керуванню виробництвом з метою зниження витрат. Тому що потреби й запити споживачів швидко поширюються по всьому світлу, то вони стають надзвичайно індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними по своїй структурі; керівництво підприємства, якщо воно прагне до успіху на ринку, повинне неухильно додержуватися правила: робити, насамперед, ставку на збільшення доходів, а не на зниження витрат (хоча вони й взаємозалежні).

Таким чином, у цей час необхідно, щоб керівництво підприємством не стільки на одержання максимального прибутку, скільки на одержання максимального доходу. Як же згадувалося, максимальне одержання прибутку в основному зв'язується зі зниженням виробничих витрат. Однак, в умовах, коли самими витратами підприємство може управляти, в основному тільки витрата їхньої кількості, а ціна на кожний вхідний матеріал (ресурс) практично некерована, а в умовах інфляції, що не сповільнюється, і безконтрольності, підприємство вкрай обмежене в можливості знижувати виробничі витрати, домагаючись таким шляхом збільшення прибутку. Тому, тут виникає необхідність переоцінки інших якісних характеристик, що впливають на збільшення доходів підприємства.

Сучасне виробництво повинне відповідати наступним параметрам:

1) Мати велику гнучкість, здатністю швидко міняти асортименти виробів, тому що нездатність постійно пристосовуватися до запитів споживачів, прирече підприємство на банкрутство.

2) Технологія виробництва ускладнилася на стільки, що вимагає зовсім нові форми контролю, організації й подоли праці.

3) Вимоги до якості не просто зросли, а зовсім змінили характер. Мало випускати гарну продукцію, необхідно ще думати про організації післяпродажного обслуговування, про надання споживачам додаткових фірмових послуг

4) Різко змінилася структура витрат виробництва. Одночасно усе більше зростає частка витрат, пов'язаних з реалізацією продукції. Все це вимагає принципово нових підходів до керування й організації виробництва, безпосередньо стосується й керування прибутком. Більше того, вони повинні знайти гідне місце в розробці керування нею в рамках підприємства в цілому.

Особливою проблемою є й підвищення ефективності діяльності підприємства по збуті продукції. Насамперед, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скорочення всіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача. Природно, що такий підхід вимагає зовсім іншого в керуванні якістю продукції й організації поставок.

Здійснюючи тактику постійних поліпшень навіть у давно відомих виробах, можна забезпечити собі неухильний ріст частки ринку, обсягів продажів і доходів. Необхідно вміти управляти доходами, а, отже, і прибутком.

Висновки

Як показав аналіз фінансового стану ТОВ «Джерело» за останні роки має тенденцію до поліпшення ряд наступних показників: платоспроможності, ліквідності балансу, оборотності оборотних коштів

Але деякі показники мали тендненцію за ці роки до погіршення. До таких показників відносяться: зростання кредиторської заборгованості -- з 44,6 тис.грн. до 55,6 тис.грн. Слід відмітити, що не зважаючи на зростання абсолютної величини кредиторської заборгованості (з 2007 по 2009 роки) на 11 тис.грн. за цей період зменшился період очикування погашення кредиторської заборгованості, який в 2009 році становив 362 дні в порівнянні з 626 днями в 2007 році. В результаті проведеного аналізу слід зробити висновок, що керівництву підприємства потрібно вжити заходів по скороченню кредиторської заюоргованості.

Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з заюоргованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очикування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини. Проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу виявити нераціональне використання чистого прибутку на підприємстві. На мій погляд збільшення величини статутного фонду підприємства в 2008 році за рахунок чистого прибутку є неправомірним. Чистий прибуток підприємства можна використати більш вдало, направивши його на розширення виробництва, збільшення резервного та страхового фонду та збільшення власних оборотних коштів.

Таким чином проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу розробити висновки та пропозиції по поліпшенню фінансового стану підприємства, але ці висновки і розрахунки показників не завжди можуть бути співставлені з подібним аналізом по іншим підприємствам. Через це у мене виникла така рекомендація -- розробити єдину методику аналізу фінансового стану підприємства.

Запровадження в життя цих рекомендацій дасть змогу підприємствам проводити фінансовий аналіз в стислі строки та використовувати їх результати для обгрунтовання ефективних управлінських рішеннь.

Необхідно утягнути у виробництво резерви зниження собівартості продукції й збільшення прибутку, що забезпечить приріст власних оборотних коштів. Потрібно провести інвентаризацію виробничих запасів з погляду наявності й застосовності у виробництві продукції, непотрібні й залежані - реалізувати, недостачу - списати, надлишки - оприбуткувати. Придбання свіжих (нових) матеріалів здійснювати тільки відсутніх до комплекту при запуску й виробництво виробі. Далі вдосконалювати систему закупівель матеріалів і покупних виробів. Зменшити залишки незавершеного виробництва, доукомплектував наявні залишки, і довести технологічний процес до готовності виробів. Запуск нових виробів у виробництво здійснювати тільки повністю укомплектованими матеріалами й покупними виробами й платоспроможного покупця, що обов'язково має. Вжити термінових заходів по скороченню залишків готової продукції на складі методом зниження цін на реалізацію наданням товарного кредиту: а вироби, що не мають попиту та пропозиції, розкомплектувати. Покупні вироби й матеріали використати на інші вироби або реалізувати вторинні ресурси. З метою скорочення дебіторської заборгованості: пронести маркетингові дослідження ринку збуту продукції й платоспроможності покупців. Разовим споживачам відпуск продукції здійснювати тільки після передоплати. Постійним оптовим споживачам - знижки на ціни за умови скорочення строку платежу; за відстрочку платежу - націнки або оформлення товарного кредиту під відсоток, рівний банківському; вексельні операції. Впровадити систему керування оборотними активами, що дозволить, нести фінансову діяльність підприємства в режимі економії коштів і розподіл обмежених фінансових ресурсів.

Список використаної літератури

1. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности/ под ред. В.И. Стриженова.- Минск, 2008

2. Баканов М.И. Смирнов С. Оперативный анализ коммерческой деятельности // Коммерческий вестник. 2004.-№17.-С.4-10

3. Бондурка О.М. Фінансова діяльність підприємства. - К., 2003.

4. Бакаясов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности. - М.: Финансы и статистика, 2007.

5. Витеицкая Н. С., Киселев А. П. Малый бизнес предпринимательских структур: учет финансово-хозяйственной деятельности. - К., 2006.

6. Волков Н. В. Сто страниц о бизнесе. - М., 2004.

7. Вороний С. П. Малые формы хозяйствования. - М., 2004.

8. Ворст Й., Ровентлоу П. Экономика фирмы. - М., 2006.

9. Гаерилішин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К., 2005.

10. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия. М.: Финансы и статистика, 2005.

11. Давидов Г.М. Аудит.- Кіровоград: КІСМ, 2008

12. Каминский О. Мороз Ю. Коротко о финансовом анализе // Бухгалтерия, налоги бизнес. 2007.-№9.- С.14-25

13. Корнаї Я. Шлях до вільної економіки. - К., 2004.

14. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Знання, 2004.

15. Крейнина М.П. Анализ финансового состояния и инвестицинооной привлекательности акционерніх обществ в промішленности, строительстве и торговле.- Москва: Библиотека журнала «Консультант бухгалтера», 2005

16. Кретов С.Й. Предпринимательство: сущность, директивы, перепективы. - М., 2005

17. Кривенко К.Й. Монополія і конкуренція в ринковій економіці // Економіка України. - 2005.- №7.

18. Ливший. А.Я. Введение в рыночную экономику. - М., 2005.

19. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономика: принципы, проблему, политика. - К., 2006.

20. Петров В.В Коваль В.В. Как читать баланс.-М.:Финансы и статистика, 2004

21. Петюх В.Н. Рыночная экономика - настольная книга делового человека.-К.: Урожай, 2006

22. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. - К., 2003.

23. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Мн.: Новое знание, 2003.

24. Стражева В.И. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. Мн.: Вышейшая школа, 2003.

25. Шафранова А.М. Анализ финансовой отчетности // Баланс №31 (312) от 31 июля 2003г. и №36 (317) от 05 сентября 2003.

26. Шим Д.К. Сигел Д.Г. Методы управления стоимостью и анализ затрат.- М: Филин, 2007

27. Шуляк П.Н. Финансы предприятия. М.: Дашков и Ко, 2003г.

Додатки

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА на 1 січня 2008 року

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА на 1 січня 2009 року

підприємницький бізнес фінансовий стан

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА на 1 січня 2010 року

Звіт про фінансові результати на 1 січня 2008 року

І. Фінансові результати