Внесок М. Туган-Барановського у розвиток світової економічної думки

Інша важлива складова творчості М.І.Туган-Барановського, що зберігає свою актуальність і сьогодні, пов'язана з розвитком теорії ринку. Актуальність тих далеких дискусій щодо сучасної ситуації засвідчують такі рядки нашого славетного співвітчизника, де він полемізує з критиками його теорії економічного циклу: “Нашу публіку вже багато років запевняють, що російський капіталізм зовсім не схожий на західноєвропейський. На Заході капіталізм викликав колосальне зростання національного багатства, величезне збільшення кількості вироблених продуктів… У передових країнах Заходу землеробство вже давно перестало бути основною панівною галуззю виробництва, що задає тон усьому промисловому життю… Інший стан справ, доводять нам, ми бачимо в Росії. Розвиток капіталістичного виробництва спричинив у нас не збагачення, а зубожіння країни; не тільки безпосередні виробники збідніли, але навіть і загальна сума продуктів, що виробляються, має тенденцію до скорочення… Землеробство тепер, як і раніше, є основою всього нашого господарчого ладу. Усім керує у нас “пан врожай”… Російський капіталізм схожий на західноєвропейський негативними рисами; але у нього зовсім відсутня позитивна сторона… Так чи майже так зображені російський та західноєвропейський капіталізм більшістю наших шанованих економістів. [26]

Ми бачимо до болю знайому постановку проблеми. Як же її вирішує Туган-Барановський? Основну причину невдач капіталізму в Росії він виводить з недостатнього розвитку, висловлюючись сучасними термінами, внутрішнього ринку інвестиційних товарів, з проблеми капіталізації прибутку. Його опоненти бачили можливість розвитку тільки завдяки розвиткові зовнішньої торгівлі, проте вони вважали, що вітчизняних товаровиробників “там ніхто не чекає, якість їхніх товарів неконкурентноспроможна - тому Росія не зможе розвиватися капіталістичним шляхом, їй потрібен “окремий шлях. [23]

В сучасній Україні панують ті самі уявлення. Головною проблемою вважається експорт. Сьогодні український експорт перевищує половину валового внутрішнього продукту. Така пропорція є однією з найбільших у світі. Чому ж такий стан не дає процвітання країні? Туган-Барановський дає відповідь, яку потім також розвинув Дж.Кейнс. Сьогодні ми знайдемо її в найсучасніших підручниках економічної теорії. Справа полягає у невеликому ефективному попиті в країні, зумовленому низьким попитом на інвестиційні товари. Недостатність останнього призводить до кризи надвиробництва, причім це не обов'язково означає наявність достатку товарів. “Цей стан ринку, пише Туган-Барановський , коли попит на товари є недостатній для покриття витрат їхнього виробництва, і зветься загальним надвиробництвом товарів. [23]Розширення основного капіталу країни, що створює додатковий тривалий попит, і є рецептом від Туган-Барановського для сучасної економіки України. Стимули до національних заощаджень та інноваційного інвестування - ось на що треба і сьогодні звертати головну увагу.

Певним ідеологічним гальмом для реалізації такого рецепту є колишня радянська політика і практика пріоритетності розвитку так званої групи А в промисловості, що не дало очікуваного ефекту для народного добробуту. Пастка тут прихована в запитанні - хто визначає попит на ці товари? Раніше це робила держава, яка надавала перевагу „гарматам проти масла”. Тому ресурси країни розподілялися нераціонально. Механізм, який запропонував Туган-Барановський, а пізніше за ним Дж.Кейнс, знаходиться в площині ринкового регулювання розподілу ресурсів. Але принциповим залишається висновок Туган-Барановського про те, що “попит на предмети споживання ще не вичерпує національний попит… Нерозуміння цієї обставини є головною причиною тієї неясності, що виявляється у вищезгаданих дискусіях про значущість ринків для збуту товарів” [23]

Безпосередньо стосується нашого сьогодення теорія економічного циклу М.І.Туган-Барановського, яка стала класикою світової політекономії. Вихід з кризової фази циклу він пов'язав з інвестуванням нагромадженого за роки рецесії вільного грошового капіталу в нове виробництво. Тобто в сучасних термінах - цей інвестиційний потік повинен бути спрямованим на структурну перебудову інноваційного типу. Принципово новим був також висновок, що скорочення у кризовій фазі обсягів виробництва нагромадження капіталу не зупиняє. Воно продовжується, але тільки у іншій формі - вільного грошового капіталу, який шукає нове виробниче застосування, бо стара структура виробництва його “виштовхує”. Саме ця ідея була розвинута Шпітгофом та Шумпетером в інноваційну теорію економічного розвитку. Легко побачити, що сьогодні в Україні відбуваються ті самі процеси.

Теорія економічного циклу М.І.Туган-Барановського містить ще один актуальний для нас висновок - чим багатша країна, чим більше у ній нагромаджується капіталу, тим гостріше там повинні бути виражені промислові припливи та відпливи, проте наявність значного виробничого потенціалу дозволяє при правильній макроекономічній політиці набагато швидше виправити зазначене кризове становище, ніж у випадку, коли такого потенціалу немає, чи він надто малий.

Як і раніше, розвиток господарств України, сьогодні залежить не стільки від зовнішніх (екзогенних) чинників, скільки від ендогенних умов організації внутрішнього ринку інвестицій і основного капіталу, що може збільшитися через інвестиційну матеріалізацію прибутків підприємств за умови їхнього нормального оподатковування. Тільки створивши сприятливий інвестиційний клімат, наша країна зможе вибратися з глибокої економічної кризи, яка більше десятиріччя супроводжувалася стійкою депресією національного господарства. Ця депресія досягла граничного розміру рецесії виробництва наприкінці ХХ століття, а на рубежі тисячоліть від фази стагнації при відносно невеличкій інфляції, тобто стагфляції усієї економіки у 2000 р. вона увійшла в фазу макроекономічного зростання. Але поки що воно ще не матеріалізувалась у покращення економічного добробуту переважної кількості населення України. Слідуючи Туган-Барановському, можна зробити висновок, що розвиток капіталістичного виробництва обумовив не збагачення, а зубожіння гнітючої більшості населення нашої країни. Не тільки безпосередні виробники зубожіли, але і загальна сума виробництва продуктів мала тенденцію до скорочення. Такий стан ринку, коли попит на товари є недостатнім для відшкодування витрат на їхнє виробництво, названо Туган-Барановським загальним надвиробництвом товарів.

У цих умовах, що вже спричинили в країні важкі соціально-економічні наслідки, необхідно за допомогою активної державної інвестиційної політики домогтися розширення основного капіталу, у тому числі і тимчасово вибулого з функціонування через рецесію та стагнацію виробництва. Причому, дуже важливо, щоб на продукцію, що створюється з його допомогою, був підвищений попит. Він обумовить і додаткову потребу в основних фондах, на яких буде організоване нарощування об'ємів виробництва необхідних товарів. Але для реального здійснення всього цього необхідно забезпечити всіляку підтримку діяльності Антимонопольного комітету України, політика якого покликана створити конкурентний простір у підприємницькому середовищі держави. Тільки в цьому випадку, як стверджував Туган-Барановський , розширення основного капіталу створить підвищений попит. Адже слідуючи висновкам його аналізу, коли розширення основного капіталу зупиняється, раптово гальмується попит, і всі галузі промисловості намагаються звузити, а не розширити виробництво, що і відбулося в наш час. Новий розподіл виробництва в період різкого падіння платоспроможного попиту і торгового застою зовсім неможливий. Тому зайвий капітал у галузях промисловості, що роблять засоби виробництва і будівельні матеріали, не може нікуди перетекти і ціни товарів при наявності конкурентного середовища повинні впасти ще нижче Саме тому і потрібна активна структурна-інвестиційна й антимонопольна політики держав, у яких накопичений за роки рецесії і депресії вільний фінансовий капітал повинний бути використаний на освоєння інвестицій у реальному секторі, насамперед через інновації в конкурентноспроможних виробництвах і структурну перебудову всього господарства.

Можна тільки дивуватися, як багато концептуальних ідей, що значно випередили свій час і пізніше стали класикою економічної теорії, сформулював М.І.Туган-Барановський. Але подив меншає, якщо згадати, що Михайла Івановича визнавали не просто провідним вченим, а й геніальною людиною. Всесвітньовідомий російський економіст М.Д. Кондрат'єв, який був найближчим учнем М.І.Туган-Барановського, в 1923 році присвятив йому спеціальний нарис, де зазначив: "…різні люди мають різну ступінь соціального безсмертя. Вмирають мільйони і мільйони в тій чи іншій мірі своєрідних‚ суспільно "вартісних і цінних" людей. Але вони в очах суспільства нівелюються‚ мов об`єднуються в одну суцільну‚ однорідну соціальну масу‚ яку ми класифікуємо‚ підводимо під категорію тих чи інших культурно-соціальних типів‚ але в якій ми не відрізняємо окремих людей. Соціально виживають лише одиниці‚ котрі як світлі крапки‚ майорять різнобарвними та різної сили вогнями на горизонтах минулого і котрих ми підводимо під категорію видатних особистостей. Михайло Іванович мусить бути віднесений і буде віднесений до ряду останніх". [9]

Те, що в часи Туган-Барановського називали теорією ринку, фактично є проблемою ефективності ринкової системи господарювання. Туган-Барановський одним з перших поставив проблему ефективного сукупного попиту для нормального функціонування ринкового господарства. Він прямо відзначає в свої роботах, що економічному розвитку капіталістичних країн на перешкоді стає „недостаток ринку”, тобто попиту на продукти, які можуть бути потенційно виробленими капіталістичною системою. „На якому ж ґрунті виникає ця недостача ринку, ця трудність збуту товарів, завдяки чому капіталістичне виробництво завжди тисне на ринок, завжди прагне виробити більше, ніж дозволяє ринок? В цьому і полягає важлива і важка проблема ринку, розв'язання якої довгий час було не під силу економічній науці” [28, с.575]

Теорія ринку Туган-Барановського дає відповідь, яку потім розвинув Дж.Кейнс. Сьогодні ми знайдемо її в найсучасніших підручниках економічної теорії. Вирішення проблеми треба шукати не за кордоном, а в середині країни, долаючи низький сукупний попит, що зумовлений недостатнім попитом на інвестиційні товари. Обмеженість останнього призводить до кризи надвиробництва, причім це не обов'язково означає наявність достатку товарів. Це стан ринку, коли попит на товари є недостатній для покриття витрат їхнього виробництва. Розширення основного капіталу країни, що створює додатковий тривалий попит, і є рецептом від Туган-Барановського для сучасної економіки України. Стимули до національних заощаджень та інноваційного інвестування - ось на що треба і сьогодні звертати головну увагу.

Як відомо, центральною ідеєю цієї теорії Кейнса, яку визнали революційною і яку він оприлюднив у 1936 році, було положення, що придбання інвестиційних товарів (інвестиції) є складовою сукупного попиту, яка є компенсаційною витратою до обсягу заощаджень, а ринок формує відсоткову ставку, за якою у закритій економіці інвестиції будуть дорівнювати обсягам збереженого доходу. Подібність до теоретичного відкриття Туган-Барановського, зробленого на 40 років раніше, очевидна.

Нова теорія ринку була розроблена Туган-Барановським при дослідженні теорій та явищ економічного циклу, результати якого були оприлюднені в книзі “Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини та вплив на народне життя”. Ця праця зробила його класиком світової економічної думки, набувши планетарного поширення: переклад її другого видання німецькою (1901 та 1969 рр.), французькою (1913 р.), японською (1931 та 1972 рр.), англійською (1954 р.) та італійською (1985 р.) мовами. В Росії вона мала чотири видання. Ідеї цієї книги за своїм значенням для економічної науки виходять далеко за межі окресленої теми, бо вона, наче у фокусі, збирає всі ключові проблеми макроекономічного аналізу. Дослідник геніально визначав зародки тих магістральних явищ, які в майбутньому, розвинувшись, зумовлювали прогрес людства. Європейське, а пізніше й світове визнання, вчений отримав досить швидко, проте в Росії майже всі його набутки сприймалися критично. Проте, водночас, підсвідомо всі, навіть недруги, відчували непересічність цієї людини і ставилися до нього з величезною повагою.

Зроблені Туган-Барановським висновки лягли в основу сучасного макроекономічного аналізу пропорцій заощаджень та інвестицій. У цьому контексті визначається макроекономічний ресурс здійснення ефективної інвестиційно-інноваційної державної політики.

Висновки

Проаналізувавши економічні роботи, творчість видатного економіста Михайла Івановича Туган-Барановського, ми бачимо, що він зробив величезний внесок у розвиток світової економічної думки.

Туган-Барановський не належав якійсь певній течії економічної науки. Він був близький то до теорії граничної корисності, то до марксизму, то до ревізіонізму, потім до бернштейнанства, то знову до суб'єктивно-психологічної школи, то прагнув сполучити її ідеї з марксизмом, знайти нові сполучники і з'єднати те й інше.

Туган-Барановський розробив оригінальну соціальну теорію розподілу, відмінну від класичної, марксистської та неокласичної. Основні її засади дослідник виклав у працях «Теоретичні основи марксизму» (1905 р.), «Соціальна теорія розподілу» (1913 р.)

У праці Туган-Барановського досліджується все народне господарство; соціальні відносини клас капіталістів -- клас найманих робітників, а не відносини капіталістична фірма -- найманий робітник.

Туган-Барановський створює нову соціальну теорію розподілу. Вироблений суспільною працею суспільний продукт тільки в деякій частині дістається робітнику, а іншу частину захоплюють нетрудові класи (буржуазія й аристократія), котрі спираються на свою економічну міць. Володіючи засобами виробництва та засобами існування робітника, ці класи керують суспільним процесом виробництва і є господарями загального становища. Боротьба між цими класами відбувається за суспільний продукт -- кожен з них намагається захопити собі найбільшу частину суспільного продукту. Не особистість, а клас виступає суб'єктом розподілу суспільного продукту. Саме клас найманих робітників (пролетаріат) повинен звільнити соціалізм від класу капіталістів та аристократів (земельних власників, що отримують нетрудовий дохід). Це -- соціальна експлуатація, це -- соціальна теорія розподілу, котрою пишається її автор.

Вчений заклав підвалини сучасної інвестиційної теорії циклів, випередивши основну ідею кейнсіанської теорії циклів «заощадження - інвестиції» як вихідного внутрішнього імпульсу усього механізму циклічних коливань.

Причини циклів та криз учений виводив, на відміну від неокласиків, із недосконалості регулюючої ролі реального ринкового механізму у сфері нагромадження та витрачання суспільного капіталу, що призводить до порушень пропорційного розподілу такого капіталу між різними сферами застосування.

Теорія циклів Тугана-Барановського у світовій економічній літературі оцінюється як така, що знаменувала розрив з минулим, визначила якісно новий етап у розвитку цієї теорії, започаткувала сучасну теорію кон'юнктури тощо.

З повною підставою можна сказати, що М.І.Туган-Барановський першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів: фази промислового циклу визначаються законами інвестування. Порушення ж ритму економічної активності, що приводить до кризи, випливає, на думку М.І.Туган-Барановскою, через відсутність паралелізму на ринках різних сфер у період економічного підйому, розбіжності між заощадженнями й інвестиціями, через диспропорційності в русі цін на капітальні блага і споживчі товари.

Циклічний рух кон'юнктури проявляється в зміні цін на товари. У Туган-Барановського вперше цінність інвестиційних товарів обумовлювалася не витратами на освоєння їхнього виробництва, а попитом на ринку основного капіталу, аналіз якого ним зв'язувався з теорією граничної корисності різних товарів через оцінки попиту на них у найближчому майбутньому.

Свій погляд на теорію граничної корисності видатний економіст висвітлив у книзі «Учення про граничну корисність господарських благ» (1890). Теорія граничної корисності і трудова теорія вартості не є взаємовиключними, а, навпаки, доповнюють і підтверджують один одного. Він сформулював знаменитий закон, відповідно до якого граничні корисності вільно відтворених благ пропорційні їх трудовим вартостям.

Теорія граничної корисності з'ясовує суб'єктивні, трудова теорія вартості - об'єктивні фактори господарської цінності. Саме М.І.Туган-Барановський обґрунтував положення, що гранична корисність вільно відтворених господарських благ пропорційна їх трудовим вартостям. Дане положення називають в економічній літературі теоремою М.І.Туган-Барановського.

Багато уваги вчений приділив кількісній теорії грошей. Він доводить, всупереч І. Фішеру, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в "рівнянні обміну": кількість товарів, що надійшли на ринок, кількість самих грошей, швидкість їх обороту, кількість знарядь кредиту і швидкість їх обороту. Вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це визнають прибічники класичної кількісної теорії. вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей. Сутність кон'юнктурної теорії грошей Туган-Барановського полягає в тому, що загальний рівень цін, а отже і вартість грошей, він пов'язує не з кількістю грошей, а з загальними умовами товарно-грошового ринку, або загальною кон'юнктурою товарного ринку.

Безпосередньо стосується нашого сьогодення теорія економічного циклу М.І.Туган-Барановського, яка стала класикою світової політекономії. Вихід з кризової фази циклу він пов'язав з інвестуванням нагромадженого за роки рецесії вільного грошового капіталу в нове виробництво.

Теорія економічного циклу М.І.Туган-Барановського містить ще один актуальний для нас висновок - чим багатша країна, чим більше у ній нагромаджується капіталу, тим гостріше там повинні бути виражені промислові припливи та відпливи, проте наявність значного виробничого потенціалу дозволяє при правильній макроекономічній політиці набагато швидше виправити зазначене кризове становище, ніж у випадку, коли такого потенціалу немає, чи він надто малий.

Відновлення імені всесвітньо відомого вченого Михайла Івановича Туган-Барановського вповні почалося з перших років незалежності України. Це проявляється у виданні монографій і наукових статей, у перекладах праць ученого українською мовою, у появі нових довідкових та енциклопедичних видань, підручників і навчальних посібників, де роль і доробок нашого славного земляка оцінюється неупереджено й об'єктивно. Сьогодні ім'я цього видатного вченого і громадського діяча широко відоме науковій громадськості України і світу.

Зроблені Туган-Барановським висновки лягли в основу сучасного макроекономічного аналізу пропорцій заощаджень та інвестицій. У цьому контексті визначається макроекономічний ресурс здійснення ефективної інвестиційно-інноваційної державної політики.

Список використаної літератури

1. Базилевич В. Історія економічних учень: Підручник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / Віктор Дмитрович Базилевич (ред.). -- К. : Знання, 2004. -1300 с.

2. Балабкінс Н. Значення М.І. Туган-Барановського сьогодні. // Горкіна Л.П. М.І.Туган-Барановський в економічній теорії та історії. -- К.: ІЕ НАНУ, 2001.

3. Горкіна Л. Михайло Іванович Туган-Барановський ? мислитель, вчений, громадянин //Туган-Барановський М.І. Політична економія: Курс популярний. - К., 1994.

4. Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економії в Україні: Остання третина ХІХ-перша третина ХХ ст.: Іван Вернадський,, Микола Бунге, Микола Зібер, Афіноген Антонович, Михайло Туган-Барановський, Євген Слуцький, Костянтин Воблий, Володимир Косинський, Роман Орженцький, Петро Лященко.- К.: Наук думка, 1994.

5. Горкіна Л.П. М.І. Туган-Барановський в економічній теорії та історії. - К.: ІЕ НАН України, 2001.- 268 с.

6. Злупко С. Історія економічної теорії: Підручник/ Степан Злупко, ЛНУ ім. І. Франка. - 2-е вид., випр. і доп.. - К.: Знання, 2005.-719 с.

7. Злупко С. М. Михайло Туган-Барановський (український економіст світової слави). - Львів: Каменяр, 1993. - 192 с.

8. Ковальчук В. Історія економічних вчень: Навч.- метод. посібник/ В ячеслав Ковальчук, Михайло Сарай / М-во освіти України Тернопільська академія народного господ., Кафедра економіч. теорії. - Тернопіль: Астон, 1999. - 126 с.

9. Кондратьев Н.Д. Михаил Иванович Туган-Барановский. -- Пг., 1923.; Переиздание: Истоки: вопросы истории народного хозяйства и экономической мысли. Вып. 2. -- М.: Экономика, 1990.

10. Кондратьев Н.Д. Основные проблемы экономической статики и динамики: Предварительный эскиз. -- М.: Наука, 1991.

11. Корнійчук Л. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. -- К. : КНЕУ, 2002. -- 284с.

12. Коваль А. М.І.Туган-Барановський, життя і наукова діяльність: До 50-річчя з дня смерті//Сучасність.- 1969.-№4.- С.82-97; №5.- С.93-102; №6.-С.104-116.

13. Лактіонова Г. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. -- Х., 2004. -- 151с.

14. Лісовицький В. М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ В. М. Лісовицький М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 219 с.

15. Мазурок П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник/ Петро Мазурок,. - 2-ге вид., стереотип.. - К.: Знання, 2006. - 477 с.

16. Павловський М. Закон Тугана-Барановського / Економічна енциклопедія.

У трьох томах. Т. 1. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000

17. Смирнов И.П. От марксизма к идеализму: М.И.Туган-Барановский, С.Н.Булгаков, Н.А.Бердяев.- М.: Рус. книгоиздат. т-во, 1995.- 285с.

18. Сорвина Г.Н. Стихийное и сознательное в рыночной экономике: концепция М.И. Туган- Барановского //Вклад российских экономистов в формирование и развитие теории государственного регулирования экономики.- М., 1997.

19. Тараненко О. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Олександр Тараненко, Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини Україна . - К.: Університет Україна , 2007. - 301 с.

20. Туган-Барановский М.И. Влияние идей политической экономии на естествознание и философию. К., 1925.

21. Туган-Барановский М. И. Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и ближайшие влияния на народную жизнь. -- СПб., 1894.

22. Туган-Барановский М. И. Промышленные кризисы. Очерк из социальной истории Англии. -- 2-е совершенно переработанное издание. -- СПб., 1900. -- Переиздание: К.: Наукова думка, 2004.

23. Туган-Барановский М.И. Избранное. Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов. -- 3-е совершенно переработанное издание -- СПб., 1914.-- Переиздания: Пг.-М., 1923; М.: РОССПЭН, 1997.

24. Туган-Барановский М.И. Учение о предельной полезности хозяйственных благ, как причине их ценности // Юридический вестник. -- № 10. -- Т. II. -- М.,1890.

25. Туган-Барановский М.И. Социальная теория распределения. -- СПб., 1913.

26. Туган-Барановский М.И. Основы политической экономии. -- СПб., 1909; 2-е переработанное издание: СПб., 1911; 3-е переработанное издание: Пг., 1915; 4-е переработанное издание: Пг., 1917. -- Переиздания: Пг., 1918; М.: РОССПЭН, 1998; Донецк, 2004.

27. Туган-Барановський М. І. Паперові гроші та метал / Пер. з рос. та

наук. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2004. - 200 с.

28. Туган-Барановський М.І. Основи політичної економії. Львів, Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003

29. Фридмен М. Количественная теория денег. -- М., 1996

29. Фридмен М. Капитализм и свобода. -- М: Новое издательство, 2006

31. . Хайек Ф.А. Дорога к рабству. -- М.: Экономика. 1992. -- Переизд.: М.: Новое издательство, 2005.

32. Черносвитов Е.В. Социальная медицина как одна из базовых основ социального государства // Мир России. -- 2005. -- № 1. -- С. 125.

33. Українська економічна думка: Хрестоматія / Упорядник, наук. ред. пер., автор вступ. розд. і біогр. довідка С. М. Злупко. - К.: Знання, 1998. - 448 с.

Размещено на Allbest.ru