Причини і особливості безробіття в Україні

Пріоритетним напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів від 20.01.2006 року №42 «Про затвердження основних напрямів урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік» збереження соціальної спрямованості економічного зростання здійснюватиметься за такими напрямками:

Скорочення питомої ваги бідного населення та формування середнього класу шляхом:

Створення не менш як 1 млн. нових робочих місць;

Виконати завдання Державної програми зайнятості населення на 2006-2009 роки, відповідних територіальних (регіональних) програм на 2006 рік;

Залучення до оплачуваних громадських робіт не менш як 410 тис. безробітних.

Безробіття є реактивом, який пришвидшує процеси дестабілізації. Тому вихід країни на шлях збалансованого зростання потребує спеціальних дій по скороченню армії безробітних.

Однак спеціалісти ринкової економіки ніколи не ставлять перед країною завдання забезпечення повної зайнятості, як це було записано в сталінській конституції. Вважається, в якійсь мірі помірне безробіття є благом для економічного зростання. Що при цьому мається на увазі?

1. Безробіття представляє собою резерв незайнятої робочої сили, який можливо задіяти при наступному розширенні виробництва або при структурних перебудовах. Труднощі переходу нашої країни на рейки інтенсивного розвитку в багатьох були пов'язані з повною зайнятістю. Нові будови, цехи виявилися незадіяними, тому що робітникам було легше працювати на старих, вже освоєних робочих місцях. Капіталовкладення виявилися омертвілими, ефективність розвитку країни на певному етапі стала знижуватися.

2. Наявність безробіття обмежую агресію профспілок та їх вимоги підвищення заробітної плати і цим самим посилює стимули підприємницької діяльності.

3. Побоювання втратити роботу і влитися в число вивільнених із сфери виробництва є самим кращим організатором дисципліни праці, і, крім того, створює умови для підтримки необхідної якості витрат праці.

В силу позначених причин помірне безробіття (від 3 до 5% зайнятих) вважається необхідним супутником розвитку ринкової економіки.

Ліберальна і соціал-демократична політекономія розглядають безробіття в зовсім іншому аспекті. Вони бачать в ній витрати для суспільства і вважають, що ці витрати навіть перевищують рівень збитків, які викликані монополізацією народного господарства. Які ж витрати суспільства викликає безробіття?

1. При безробітті недовикористовується економічний потенціал суспільства. Незайнята робоча сила не приймає участі в зростанні національного багатства. Тому в країні виникають витрати від недовикористаних виробничих можливостей.

2. При задовгому безробіттю втрачається кваліфікація вивільнених працівників. Навіть при наступному включенні в виробничий процес працівник виходить на нормальний постійний рівень праці приблизно через півроку. І весь цей період адаптації працівник недодає в результатах своєї праці в порівнянні з постійними робочими кадрами тієї чи іншої кваліфікації при рівних умовах праці.

3. Зростання безробіття, як показала медицина, підриває здоров'я нації. Вважається, що стрес, який отримує при повідомлені про звільнення робітник, по своїй силі відповідає реакції на смерть близької людини або на звістку про ув'язнення.

4. Зростання безробіття слугує фактором зростання злочинності.

Оцінюючи безробіття як збитки суспільства, треба згадати й такі фактори економічної нестабільності, як зниження споживчого попиту; скорочення заощаджень; зниження інвестиційного попиту; скорочення пропозиції, спад виробництва.

Список літератури

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка - Центр, 2000. - С. 445-473.

2. Богиня Д.П., Куліков Г.Т., Шамота В.М., Лисогор Л.С. та ін. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати. Київ: Інститут економіки НАНУ, 2001, 300 с.

3. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці й соціально-економічні відносини. Київ: Центр навчальної літератури, 2004, 440 с

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.-К.: Вища школа, 2002.

5. Григорчук Т.В. Основи економічної теорії., Коломия -2003.

6. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 2000 Гл. 1.

7. Інформація Держкомстату України.

8. Клімко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 2004.

9. Ковальчук В.М. Макроекономіка. Теоретичний конспект., Тернопіль-2000.

10. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. - К.: Видавничий центр «Академія», 2006.

11. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. - К.: Либідь, 2004

12. Яркин П. Тенденції ринку праці в Україні // Фінанси, №12, 2007 р., - с. 27.

Размещено на Allbest.ru