Розвиток малого підприємства в Україні

стовідсоткове кредитування, яке не потребує негайного початку платежів;

набагато простіше отримання контракту за лізингом, ніж позики. Лізинг передбачає цільове використання коштів, а саме на придбання устаткування, та забезпечення позики у вигляді цього ж обладнання;

можливість через лізинг сучасних і високопродуктивних технічних засобів не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й спрямовувати зекономлені кошти на інші потреби.

Венчурне фінансування стосується малих підприємств у наукомістких галузях економіки, де вони спеціалізуються на проведенні наукових досліджень та інженерних розробках. Воно має таки характеристики:

фінансові засоби вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантій, при цьому інвестори ідуть на великий ризик;

передбачається обов`язкова пайова участь інвестора у статутному капіталі фірми в прямій чи опосередкованій формі (не більше 50%);

засоби надаються на довготривалий терміні на безповоротній основі, тому в більшості випадків інвестори чекають 3-5 років, щоб упевнитися в перспективності вкладень;

передбачається активна участь інвестора в управлінні підприємством, яке фінансується.

Іншю проблемою щодо забезпечення фінансовими ресурсами малих підприємств є потреба у фінансовому інституті, який сприяв би руху тимчасово вільних коштів у розпорядження суб`єктів малого бізнесу. Існуючи фінансові інститути не орієнтовані на інтереси малих підприємств. Банки надають коротко- та середньотермінові кредити здебільшого тривалодіючим підприємствам під заставу, яка набагато переважає надану позику, що перешкоджає використанню малими підприємствами коштів цих установ. Страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії не дають змоги використовувати їхні ресурси для підтримку малого підприємництва України. Біржі, позабіржові торгові системи недоступні для малих підприємств через існуючі вимоги включення цінних паперів підприємства у лістинг.

Такі негативні умови викликають потребу у створенні спеціалізованої фінансово-кредитної установи.

Розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на значні перешкоди, однією з найвагоміших із яких є забезпечення фінансовими ресурсами. Тому необхідна дієва підтримка з боку держави та великих компаній, пошук нових методів фінансування малих підприємств і створення орієнтованої на них фінансової інфраструктури.

3.2 ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ

В нашій державі досі багато малих інноваційних підприємств зберігають статус державних, оскільки їх засновниками є державні підприємства. В зв'язку із цим здійснюється їх державне фінансування, яке постійно зменшується. За таких умов виникає потреба в пошуку інших джерел фінансування, якими можуть бути кошти від реалізації власної готової продукції, або від продукції, виготовленої спеціально на замовлення.

Скорочення обсягів виробництва товарів і послуг не супроводжується відповідним виведенням з експлуатації застарілих і неефективних основних фондів, які залишаються на балансах підприємств.

В умовах переходу до ринку інвестиційна діяльність визначається, насамперед, можливостями фінансування капітальних вкладень та їх обмеженнями з боку запитів.

Малі інвестиційні підприємства в нашій країні стали створюватися ще в період перебудови. Але, прикриваючись назвами "впроваджувальні", " досліджувальні", "інноваційні", вони спеціалізувалися переважно на наданні посередницьких послуг.

В останні кілька років малі інноваційні підприємства стали формуватися різними шляхами, відповідно до чого виділяються такі їх групи:

1. Ті, що виокремлюються з великих НВО, НДІ, які стають все більш непридатними до умов швидких змін, інновацій, що здійснюються цими підприємствами, мають характер "таких, що покращують" .

2. Ті, які створюється як "ринкові дублери" лабораторій і відділів галузевих НДІ і заводів. Вони займаються як чисто науковими і прикладними дослідженнями, так і повним інноваційним циклом, а інколи і виробництвом.

3. Що утворюються за ініціативою підприємливих розробників, які об'єднуються для виробництва конкурентоспроможної і прибуткової науковомісткої продукції. Часто з метою спрощення кооперації із зарубіжними партнерами в процесі створення науковомісткої продукції і виходу її на ринки інших країн ці малі фірми об'єднуються у спільні підприємства.

4. Що виступають посередниками в просуванні інновацій і технологій. Зарубіжний досвід свідчить про те, що останнім часом інвестори ризикового капіталу намагаються поглибити міжнародну кооперацію.

У 1983 р. за підтримки Комісії Європейських співтовариств (КЄС) була створена Європейська асоціація венчурного капіталу (ЄАВК). Основна мета цієї асоціації - сприяння розвитку ринкового підприємства у країнах Західної Європи шляхом збирання і поширення відповідної інформації, встановленні контактів між зацікавленими підприємцями різних країн, допомога малим фірмам, створеним за підтримки ризикового капіталу, у виході на зарубіжні ринки.

Аналізуючи використання венчурного механізму в країнах Західної Європи, можна зробити висновок, що, незважаючи на численні труднощі, з якими стикаються інвестори ризикового капіталу, цей механізм фінансування нововведень вже включився у господарське життя регіонів[11,107].

Малий інноваційний бізнес у нашій країні сьогодні перебуває в найбільш важкому становищі навіть порівняно з усіма складними ситуаціями, які виникають у сфері малого підприємництва в цілому.

Цей вид бізнесу може бути ефективним лише в умовах добре налагодженої інфраструктури передачі технологій (взаємодія між різними секторами науки, наукою і виробництвом, центром і регіонами) і системи комунікацій. Але така система сьогодні відсутня, а інформації, яка була у доперебудовчий період, стала недостатньою.

У зв'язку із цим потрібно створити базу даних про розробки і попит на них і надання допомоги у розширенні такої інформації. На наш погляд, доцільне формування спеціальних структур з визначення перспективності технологій з їх оцінки на базі існуючих НДІ. На державному рівні такою структурою має бути агентство сприяння дослідженням з подальшим утворенням мережі регіональних представництв, які могли б посісти центральне місце в системі державної допомоги малим і середнім підприємствам, що здійснюють інноваційні проекти, впроваджують у виробництво нові продукти і технології.

3.3 ПОЄДНАННЯ ПЕРЕВАГ ВЕЛИКИХ ТА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

До середини XX ст. промислові підприємства, їх виробнича ра будувались на принципах замкнутого циклу виготовлення кінцевого продукту - від надходження сировини до виробництва готового до споживання продукту. Такі підприємства мали у своїй структурі повний, чи майже повний, набір допоміжних і обслуговуючих цехів, служб, виробництв: заготівельних, ремонтних, інструментальних, енергетичних, транспортних тощо. Природно, що в умовах недосконалого поділу праці, її кооперації, підприємства з такою структурою виробництва могли бути тільки великими і навіть гігантськими. Малі підприємства мали завжди нижчу продуктивність праці через порівняно високу частку ручних робіт, нижчу їх механізацію, не кажучи вже про автоматизацію, відсутність можливості і економічної доцільна впроваджувати передові форми організації праці тощо. У результаті малі підприємства порівняно з великими виглядали кустарними. Державна політика спрямовувалась на всіляку підтримку великого виробництва, підвіщення рівня його концентрації. Під останнім розумілось зосередження виробництва на все більших за розмірами підприємствах[14,131-135].

Зараз ситуація докорінно змінилась. З другої половини XX ст. під впливом науково-технічного і технологічного прогресу швидко еволюціонує структура промислових підприємств. З їх складу зникають допоміжні і обслуговуючі цехи, служби, окремі технологічні підрозділи, перетворюючись у самостійні підприємства. Розукрупнення виробництва призвело до появи невеликих за параметрами, але високопродуктивних за техніко-технологічними характеристиками засобів виробництва, впровадження фізико-хімічних, мікробіологічних технологій обробки сировини і матеріалів - до безперервних апаратних виробничих систем будь-яких параметрів. Підвищився рівень спеціалізації і кооперації праці. Хоча, як і раніше, великі підприємства забезпечують при всіх інших рівних умовах вищу ефективність виробництва, ніж малі. Але суттєво змінилось місце малих підприємств у структурі суспільного виробництва. Враховуючи, що техніко-технологічна база останніх стала однопорядковою з великими підприємствами, з'явились об'єктивні підстави для поєднання переваг малого і великого виробництва в єдиному суспільне організованому виробничому циклі.

Змінилась і парадигма концентрації виробництва. Зараз під концентрацією виробництва розуміють уже не зосередження його на найбільших підприємствах, а на підприємствах оптимального розміру. В сучасних умовах оптимальними за розмірами можуть бути як великі, так і малі підприємства.

Змінилось у суспільстві і ставлення до малих підприємств, малого підприємництва. Якщо в недалекому минулому до нього ставились як до "пережитку капіталізму", то сьогодні всі закликають до "державної підтримки малого бізнесу". На жаль, ця теза залишається поки що гаслом. Але для того, щоб вона сприймалася суспільством позитивно, а тим більше перетворилась у реальну ефективно діючу державну політику, потрібні неабиякі зусилля.

До останнього часу вітчизняні науковці і фахівці розглядали концентрацію виробництва як єдино можливу основу індустріального економічно розвинутого суспільства. Причому під концентрацією виробництва розглядалася лише внутрішньозаводська концентрація, збільшення розмірів підприємств. На практиці це вилилось у гігантоманію.

Природно, що концентрація суспільного виробництва - це закон розвитку продуктивних сил. Але саме суспільного виробництва, а не лише окремого підприємства. Акцентування на ідеї постійного збільшення розмірів заводів і фабрик, навіть її звеличення, ставила "поза законом" малі підприємства [17,128].

У сучасних умовах, коли відбулися значні перетворення в техніці і технології, малі підприємства перетворилися з примітивних, напівкустарних у спеціалізовані високотехнологічні виробництва, в багатьох випадках - у доповнення до великих підприємств і фірм. Ефективність діяльності малих підприємств у цьому разі не поступається великим. При цьому збільшення кількості малих підприємств при певних умовах не веде до зниження концентрації суспільного виробництва, через те, що вони "вмонтовані" в загальне кооперування і комбінування суспільного виробництва.

Існують численні сфери діяльності, де малі підприємства є необхідним доповненням до великих. Вони виконують невигідні для великих підприємств функції. Така найважливіша умова економічної ефективності великих підприємств, як їх спеціалізація, достатньо повно виконується там, де малі підприємства виступають агентами великого виробництва. Більш того, раціональна організація великих підприємств, особливо спеціалізація, ускладнюється, якщо якась певна частина їхньої роботи не перекладається на малі підприємства. Таким чином, малі підприємства з короткими термінами будівництва відіграють сьогодні незамінну роль у народному господарстві. Вивільняючи великі підприємства від невластивої їм функції виготовлення виробів або деталей дрібними партіями, або від безпосереднього обслуговування споживачів, вони сприяють спеціалізації крупного виробництва.

Той факт, що техніка малих підприємств принципово інша, ніж великих, зовсім не означає, що вона обов'язково застійна й архаїчна. Технічний і технологічний прогрес і тут змінили прийоми виробництва.

Проте фондоозброєність праці в малих підприємствах значно нижча, ніж на великих, тобто для працевлаштування однакової кількості робітників у малих підприємствах потрібно менше капіталовкладень, ніж на великих.

З огляду на складну ситуацію з працевлаштуванням, збільшенням в Україні рівня безробіття мале підприємство може стати суттєвим чинником розв'язання соціальних проблем суспільства. Розвиток малого підприємництва стає важливим елементом не тільки структурної перебудови виробничого апарату, але й підвищення рівня життя населення, його трудової активності. Сьогодні доцільність розвитку малого підприємництва вже не викликає сумніву. Йдеться про прискорення цього процесу. Так, як колись всебічно перебільшувалось значення великих підприємств, так зараз фахівці і науковці таким же чином перебільшують значення малого підприємництва, іноді доводячи реально існуючі деякі переваги малого підприємства перед великим до абсурду, стверджуючи, що лише в малому бізнесі майбутнє економіки України[5, 10-16].

У суспільному житті взагалі не існує або виключно негативних, або виключно позитивних явищ. Кожне з них виявляє свої риси переважно негативні або переважно позитивні в конкретних умовах. Однобічний підхід до оцінки переваг великих підприємств привів у свій час до гігантоманії, так само безумовне ствердження переваг малого підприємства може призвес до іншої крайності - деіндустріалізації суспільного виробництва.

Висококонцентроване суспільне виробництво завжди було і залишається науково-технічною й організаційною базою для величезної кількості малих підприємств. Лише за наявності великих і надвеликих підприємств, фірм, об'єднань різних типів створюються сприятливі організаційні і економічні умови для поглиблення суспільного поділу праці. Малі підприємства, ефективно використовуючи високопродуктивну спеціалізовану техніку, найсучаснішу технологію, поєднують усі переваги великого виробництва з позитивними моментами малого бізнесу.

Малий бізнес у сучасних умовах не може бути конкурентоспроможним, якщо він базується на принципах натурального господарства.

Створення і нарощування виробничого потенціалу в колишньому СРСР та в Україні відбувалося шляхом універсалізації виробничої структури підприємств у всіх її формах: заводська концентрація призвела до розширення промислових підприємств, агрегатна сприяла збільшенню потужності обладнання, технологічна - потужності спеціалізованих допоміжних виробництв. На багатьох підприємствах допоміжні виробництва за своєю потужністю відповідали розмірам досить великих заводів.

Виникли умови, коли подальше зростання ефективності суспільної праці почало вимагати реструктуризації великих підприємств, виведення з їх допоміжних підрозділів і створення порівняно малих самостійних спеціалізованих підприємств, що беруть на себе функції колишніх допоміжних служб. Природно, що такі малі підприємства входили з відповідною високою технічною оснащеністю і передовою технологією в комбіновану структуру суспільного виробничого процесу.

Таким чином, сучасні малі підприємства, їх виникнення і кількісне збільшення, породжене концентрацією виробництва, сприяє, з одного боку, реструктуризації великих підприємств, спричиняючи витіснення з їх структури допоміжних виробництв. А з другого - формує спеціалізовану мережу малих, самостійних підприємств. Причому і в першому, і в другому випадках структура підприємств перетворюється з предметно-замкненої на суспільно-комбіновану. Малі підприємства здебільшого технологічно спеціалізуються на виробництві часткового продукту, а великі - на виробництві кінцевого 'продукту, також спеціалізуючись на здійсненні однієї технологічної операції - збирання кінцевого продукту. Змінюється структура всього суспільного виробництва не знижуючи, а, навпаки, підвищуючи рівень його концентрації.

ВИСНОВКИ

Незаперечним є той факт, що в сучасних умовах господарювання в Україні відбуваються економічні зміни, обумовлені загальними процесами глобалізації та завершальної стадії процесу переходу від адміністративно-планової моделі економіки до ринкової. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія малих підприємств, їх оптимальний розвиток.

Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого бізнесу набуває особливого значення для України, яка йде шляхом ринкової системи господарювання. Здатність малого бізнесу до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує у число першочергових заходів реформування економіки України.

В економічній літературі дослідженню проблем існування малих підприємств, їх ефективного функціонування та розвитку у нестабільних економічних системах присвячено багато праць вітчизняних вчених, економістів: Ю. С. Погорелова, О. В. Половяна, К. Г. Петренка, Н. В. Семенченка та інших.

Суть та значення малого бізнесу полягає у тому, що він є провідним сектором ринкової економіки; складає основу дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживацькими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції [14, 26-27].

Найбільше малих підприємств функціонує у сфері торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (31,6 %).

Активізується діяльність підприємств, що займаються операціями з нерухомим майном та наданням послуг підприємцям (21,4 %), у промисловості діє (15,9 %) підприємств, у будівництві (9,6%), у готельному та ресторанному бізнесі кількість суб'єктів підприємництва становить (5,9%), у сфері транспорту та зв'язку (5,2%).

Крім зростання кількості суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, спостерігаються позитивні тенденції до створення нових робочих місць. Створено умови для самозайнятості. Суб'єктами господарювання у минулому році створено нових робочих місць, що на 15% більшепопереднього року [14, 133].

Крім того, в усьому світі малий бізнес вважається ризикованим. Разом із тим, в Україні через низку причин ризики цього сектора є набагато вищими, ніж будь-де. Насамперед, вітчизняні підприємства мають незначний досвід діяльності. Переважна частина малих підприємств перебуває в тіньовому секторі, уникаючи таким чином податкового тиску. Внаслідок цього інвестори не можуть отримати належну звітність, яка б містила інформацію щодо реальної ситуації всередині компанії. Ще одним ризиком є відсутність у підприємств малого бізнесу кваліфікованих спеціалістів.

Та не зважаючи на такі ризики все таки необхідним є надання допомоги малим підприємствам, які є невід'ємною складовою національних економік. Цільова підтримка даного сектора є важливою для досягнення стабільного економічного зростання.

Тому держава повинна приділяти першочергову увагу інтересам малого бізнесу. При цьому необхідно вникати надмірного втручання чи протекціонізму з боку уряду. Замість цього державні органи мають постійно стимулювати розвиток зазначеного сектора, сприяючи цьому за допомогою більш м'якої регламентації його діяльності, запровадження стратегій підтримки, відповідних фінансових заохочень та гнучких механізмів регулювання ринку праці [12, 55].

Важливим кроком у розвитку підприємств малого бізнесу має стати стимулювання інвестицій та інновацій у цьому секторі, починаючи від податкового стимулювання та закінчуючи державними закупівлями та дослідженнями, які фінансуватимуться державою. Адже цей сектор є найбільш придатним до впровадження новаторських ідей у короткі терміни.

Попри все можна зазначити, що сьогодні, не зважаючи на складні фінансові та економічні умови, сектор малого бізнесу продовжує розвиватися. З відновленням глобальної економіки очікується його зростання.

Отже, малий бізнес є одним з найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти малого бізнесу, які не вимагають великих стартових інвестицій, мають швидке обертання ресурсів, спроможні при певній підтримці найбільш швидко і економічно доцільно вирішувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. -- 4-те вид., стер. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2008. -- 302 с.

2. Говорушко Т.А., Тимченко О.І. Малий бізнес : навч. посіб. - Київ: ЦНЛ, 2006. - 200 с.

3. Господарський кодекс України

4. Дорошук Г.А., Дащенко Н.М. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб. - Одеса: «СтандартЪ»,2007 .-320 с.;

5. Дуб Л. "Питання розвитку малого бізнесу в Україні"//Вісник економічного розвитку України. - 2008. - №1. - с. 10 - 16.

6. Економіка підприємства / За ред. Шегда А.В. - Київ : «Знання», 2006. - 614 с.

7. Економіка підприємства : Підручник / За заг. ред. Й.М. Петровича. - Львів : «Магнолія 2006», 2007. - 580 с.

8. Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва" від 21.12.2000р. №2157-ІІІ Із змінами, внесеними згідно із Законом

9. Закон України "Про податок на додану вартість"

10. Квасовський О. Концептуальні засади оптимізації спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва в Україні // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: Збірник тез доповідей за матеріалами Другої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (24-25 лютого 2005 року). - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - С. 79-82.

11. Кривов'язюк І.В. Антикризове управління підприємством: Навчальний посібник, -Київ: Кондор, 2008, -366 с.;

12. Погорелов Ю. С. Моделювання розвитку підприємства / Ю. С. Погорелов // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №10. - С.51-59.

13. Податковий кодекс України

14. Половян О. В. Особливості управління малим підприємством / О. В. Половян, К. Г. Петренко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №6. - С. 131-135

15. Пуцентейло П.Р., Шлійко А.В., Організація підприємництва на ринку товарів і послуг/ Навчальний посібник. - Тернопіль: НІКЦ „ДОБРІ СПРАВИ”. - 2005.

16. Семенченко Н. В. Стратегія реструктуризації українських підприємств / Н. В. Семенченко // Економіка та держава. - 2009. - №12. - С. 25-28.

17. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2.вид., доп.і перероб. - Л.: РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. - 456 с.

18. Смовженко Т.С. Теоретичне обгрунтування державної політики сприяння розвитку підприємництва в Україні // Регіональна економіка.- 2001.- № 4.

19. www.liga.kiev.ua

20. www.rada.gov.ua

21. www.ukrstat.gov.ua

Размещено на Allbest.ru