Ціна, заробітна плата в ринковій економіці

В Україні одна з головних загроз прискорення інфляції полягає в надзвичайно швидкому зростанні приватного споживання, що стимулюється не лише збільшенням бюджетних виплат, а й високими темпами нарощування обсягів кредитування фізичних осіб, домогосподарств. Водночас загрозливими явищами для подальшого розкручування інфляції є зростання цін виробників і зниження темпів зростання виробництва та навіть його скорочення у галузях переробної і добувної промисловості.

На початку квітня 2008 року Світовий банк погіршив прогноз показника інфляції в Україні на 2008 рік із 13,8% (жовтневий прогноз) до 17,2%. За розрахунками Європейського банку реконструкції та розвитку середньорічна інфляція в Україні у 2008 році становитиме 11,7%, зростання ВВП - 6%. У квітні 2008 року Міжнародний валютний фонд (МВФ) покращив прогноз зростання ВВП України в 2008 році з 5,4 до 5,6%, а також погіршив прогноз інфляції (грудень до грудня) з 10,6 до 17,1%. Вітчизняні експерти прогнозують інфляцію на рівні до 30%.

Сучасна криза є конгломератом кризи та інфляції. Антициклічна й антиінфляцийна політика держави пом'якшує негативні наслідки.

Серед ключових причин ситуації, що склалася, багато вчених відзначають насамперед низький рівень державного регулювання економіки. На їхню думку, автори курсу невдалих реформ, руйнуючи систему державного регулювання, переоцінили роль саморегулювання в ринковій економіці, що було величезною помилкою. Навіть у країнах з усталеною ринковою економікою регулююча роль держави не тільки зберігається, а й зростає [21].

Місія будь-якої держави ґрунтується на виконанні п'яти найголовніших завдань, без чого неможливим є сталий розвиток, який веде до скорочення бідності:

-утвердження основ законності;

-підтримання збалансованого політичного становища, забезпечен¬ня макроекономічної стабільності;

-фінансування базових соціальних послуг та інфраструктури;

-підтримка незахищених груп населення;

-захист навколишнього природного середовища.

Однобічний підхід до державного регулювання призвів до спаду виробництва і, як наслідок, до зубожіння населення, зростання соціаль¬ної напруженості.

На шляху досягнення сталого розвитку країни постає багато проблем, і для їх подолання необхідно вжити певних заходів.

1.Невпинний спад в економіці викликаний браком у виробників оборотних засобів, а також коштів для інвестування структурної перебудови економіки і впровадження передових технологій. Яким чином поповнити оборотні засоби підприємств, коли бюджету це не під силу ні сьогодні, ні у найближчій перспективі? Парадокс, але на руках у населення є значні ресурси (близько 12-15 млрд. доларів). Щоб залучити ці кошти в обіг, треба подолати недовіру населення до банків. Для цього пропонують, наприклад, створити українсько-іноземні банки із спільними гарантіями урядів, надавши їм право приймати вклади від населення.

2.За деякими оцінками з України щороку вивозиться не менше 5 млрд. доларів. Необхідно перекрити канали вивезення капіталу за кордон.

3.Джерелом оборотних коштів може бути емісія НБУ, при цьому вона має здійснюватися відповідно до випуску продукції.

4.Одна з причин нестачі коштів для інвестицій і збільшення заборгованості з виплат - невиконання дохідної частини бюджету. Причини такого становища добре відомі: спад виробництва, ухилення від сплат до бюджету тощо.

5.Залучення капіталів тіньової економіки, які становлять в Україні 45-50°% ВВП.

6.Безперечно, найважливіший фактор економічного зростання -прямі іноземні інвестиції у конкретні проекти.

Найголовнішою причиною є розрив господарських зв'язків між країнами, на яких задіяно 25% промислового виробництва (зокрема й в Україні). Іншою причиною є розпад внутрішнього ринку, порушення рівноваги між платоспроможним попитом і товарною пропозицією внаслідок надмірної емісії грошей та їх знецінення, високого рівня інфляції.

Отже, причинами є також некомпетентна економічна політика, невміле і нерішуче проведення ринкових реформ, їх гальмування певними силами суспільства. Нарешті, економіка України потребує структурної перебудови, щоб відповідати вимогам сучасного ринку.

РОЗДІЛ 3. АТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ В УКРАЇНІ

В економіці України інфляція виникла ще в період існування СРСР в 50-60-і роках XX ст. і була пов'язана з різким падінням ефективності суспільного виробництва. Однак вона носила прихований характер і проявлялась в товарному дефіциті та великій різниці в цінах: низьких на кінцеву продукцію і високих на всі види сировини. Найбільш істотним негативним явищем в економіці України на етапі її ринкового формування виявилась інфляція. З ледь помітного знецінення грошей у 80-ті роки вона за короткий час (близько 3 років) сягнула надвисокого рівня. Дивно те, що такий сплеск інфляції стався в одній з найбільш економічно розвинутих і соціально-благополучних республік колишнього СССР. Цей феномен не дістав належного дослідження та об`єктивної оцінки і залишається мало зрозумілим для широкої громадськості. Така ситуація сприяє використанню інфляційної загрози як аргументу проти виходу України з єдиного рублевого простору і взагалі проти розбудови незалежної української держави. Відкритий вибух інфляції відбувся в січні 1992 року, коли були "відпущені" всі ціни. З цього моменту інфляційний процес став швидко розвиватись [8, с. 67].

Багатоаспектність антиінфляційної політики обумовлюється чинниками інфляції, необхідністю визначення впливу такої політики на терміни стабілізації, темпи економічного зростання, структурні зрушення в економіці та визначення механізмів розвитку економіки. Складові антиінфляційної політики повинні діяти скоординовано, як єдина система заходів, спрямованих на розв'язання завдань економічної діяльності в коротко- і довгостроковому періоді. Антиінфляційна політика змінюється і коригується залежно від ситуації в економіці.

Нині одним із пріоритетних завдань стратегії й тактики економічної політики в Україні є розробка антикризової програми, яка покликана убезпечити країну від впливу інфляційних процесів, що відбуваються у світі. Передусім -- це проблема цін на продовольчі товари, енергоресурси, вплив монополій на ціноутворення.

Інфляція в Україні насамперед породжується технологічною відсталістю виробництва, високим рівнем матеріало-, праце-та енергомісткості продукції через зниження кількості і якості виробничих потужностей, високим рівнем монополізму в економіці країни, структурними диспропорціями, незбалансованістю попиту і пропозиції на внутрішньому ринку.

Дані статистики свідчать, що динаміка індексу споживчих цін і індексу цін виробників промислової продукції у відсотках продовж 2000-2007 рр. була така: 2000 р. - 125,8 та 120,8; 2001 р. - 106,1 та 100,9; 2002 р. - 99,4 та 105,7; 2003 р. - 108,2 та 111,1; 2004 р. -112,3 та 124,1; 2005 р. - 110,3 та 109,5; 2006 р. - 111,6 та 114,1; 2007 р. - 116,6 та 123,3 [8, с. 67]. Порівняльна статистика по раїнах СНД свідчить що у січні-листопаді 2007 р. Україна за рівнем ІСЦ була на п'ятому місці (114,2 %) після Киргизстану (119,5 %), Таджикистану (118,2 %), Азербайджану (116,7%), та Казахстану (116,5%), за рівнем зростання споживчих цін на продовольчі товари - на четвертому місці (19,6 %) після Киргизстану (127,8 %), Казахстану і Таджикистану (123,2%), за рівнем зростання споживчих цін на непродовольчі товари (105,0%) Україна випередила тільки Вірменію (101,7%) [8, с. 68].

Цінова ситуація в Україні у 2007 р. мала певні відмінності порівняно з 2006 р. Зокрема у січні-листопаді 2006 р. ціни на товари зросли лише на 2,7 %, тоді як на послуги - на 46, 2 % [8, с. 68] . Якщо у 2006 р. першочерговий вплив на зростання споживчих цін у цілому мало підвищення цін на житло, воду, електроенергію, газ та опалення, то у 2007 р. визначальну роль відігравало суттєве подорожчання на продовольчому ринку [8, с. 68]. На початку 2008 р. інфляція прискорилась. Зокрема у січні 2008 р. до січня 2007 р. ІСЦ становив 119,4%, а індекс цін виробників промислової продукції 123,3 %. За січень-квітень 2008 р. індекс споживчих цін становив 113,1% до грудня 2007р., що на 36,5% перевищує прогноз, а на продукти харчування та безалкогольні напої - 120,4%; алкогольні напої та тютюнові вироби - 106,2%; одяг і взуття - 100,8% [8, с. 69].

Існує значна диференціація щодо темпів інфляції серед регіонів України. Зокрема у 2007 р. вищі за середні по Україні темпи приросту споживчих цін спостерігались у тринадцяти регіонах зокрема у Львівській області, Чернівецькій, Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Миколаївській областях, м.Севастополі, Полтавській, Херсонській, Харківській, Одеській, Тернопільській областях та м. Києві (16,8 - 21,0%). Нижчі за українські темпи приросту споживчих цін спостерігались у?середньо Закарпатській, Кіровоградській, Донецькій, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Дніпропетровській, Сумській, Чернігівський, Волинській, Запорізькій, Луганській областях, АР Крим та Рівненській області (11,3 - 16,0 %). [8, с. 71].

У 2007 р. першочерговий вплив на загальне подорожчання продуктів харчування мало зростання цін на сільськогосподарську продукцію, яке було зумовлене, передусім, скороченням її пропозиції. Зокрема у 2007 р. порівняно з 2006 р. виробництво зерна зменшилось на 15 %, соняшнику - на 22%, цукрових буряків - на 24%, овочів - на 15%, молока - на 8%. Як наслідок ціни реалізації сільгосппідприємств зросли на 38%, у т.ч. зерна - на 61, 5 %, насіння соняшнику - удвічі, молока - на 55 %, яєць - на 42 %, овочів - на 21 %, худоби та птиці - на 2 %. У 2007 р. не зупинено спад поголів'я практично всіх видів тварин і птиці внаслідок того, що виручка від реалізації живих кондиційних тварин для забою не перекриває витрат на придбання кормів. Зростаючі ціни на споживані сільським господарством ресурси призводять до технічної і технологічної відсталості, зменшення економічного інтересу до розвитку галузі, тому спричиняють зростання собівартості продукції вищими темпами, ніж ринкові ціни [8, с. 73].

Зростання цін реалізації сільгосппідприємств мало ланцюговий вплив на динаміку цін виробників харчових продуктів і напоїв, які за рік збільшилися на 26,0 %. Це безпосередньо позначилося на зростанні споживчих цін, зважаючи на те, що питома вага українських виробників у роздрібному товарообороті продовольчих товарів складає близько 90 %. За рік у цілому споживчі ціни на продукти харчування підвищилися на 24,7 %, що у 8,8 раза вище відповідного показника 2006 р. Особливістю України є висока питома вага продовольчого кошика у споживанні населення.

Плата за житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива у 2007 р. підвищилася на 12,3 %. Тарифи на електроенергію та природний газ протягом року залишалися незмінними. Зростання цін на транспорт на 14,1 % більшою мірою зумовлено подорожчанням паливно-мастильних матеріалів (36,2 %).

Таким чином, головним чинником, який зумовив прискорення інфляційних процесів у 2007 р. було зростання цін на продукти харчування. Динаміка споживчих цін на продовольчому ринку сформувалася під сукупним впливом факторів, які сприяли підвищенню цін з боку пропозиції, а саме: зовнішніх чинників (зростання світових цін на зерно, нафту та нафтопродукти тощо) та внутрішніх (несприятливі природно-кліматичні умови, пов'язане з цим зменшення виробництва сільськогосподарської продукції та, відповідно, зростання цін виробників). Дія цих чинників була підсилена зростанням доходів населення внаслідок підвищення соціальних гарантій, яке, з одного боку, мало вплив на інфляцію попиту, з іншого - підсилювало інфляцію пропозиції, оскільки підвищення мінімальної заробітної плати зумовило зростання собівартості виробництва і, як наслідок, і споживчих цін.

Приріст цін виробників промислової продукції у 2007 р. спостерігався за всіма основними видами діяльності: добувної промисловості (127,3%); переробної промисловості (126,2%); виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (150,4 %); хімічної та нафтохімічної промисловості (117,3 %); виробництва іншої неметалевої продукції (129,7 %); металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (122,2 %); машинобудування (111,9 %); виробництва та розподілення 132].?електроенергії, газу, води (120,9% ).

Основними чинниками, які впливали на динаміку цін у сфері промислового виробництва у 2007 р., були підвищення цін реалізації сільськогосподарської продукції, цін на газ для промислових споживачів, тарифів на електроенергію та теплоенергію, коливання курсів валют та світових цін, стрімке підвищення попиту на будівельні матеріали у зв'язку із зростанням обсягів будівництва [7, с. 29].

На сьогоднішній день усіма гілками влади здійснюється оцінка причин інфляції та оцінка антиінфляційних заходів, які можуть бути прийняті в державі для стримування в подальшому швидкого темпу її зростання. Серед таких заходів можна назвати передусім стимулювання національного виробника. Урядом розроблений план антиінфляційних заходів, який умовно складається з двох частин. Перша відповідає вимогам Президента щодо впровадження ринкових антиінфляційних механізмів. Друга базується на адміністративних заходах і передбачає жорсткішу монетарну політику.

Хоча жорстка монетарна політика може спричинити обмеження доступу до кредитів, що стане передумовою зниження темпів економічного зростання Після тривалих консультацій уряду та НБУ, конструктивного діалогу з науковцями та фахівцями незалежних аналітичних центрів, було схвалено план антиінфляційних заходів, який отримав позитивну оцінку міжнародних експертів. Він поєднує короткострокові та довгострокові заходи, що стримують надлишкове зростання попиту, і дії, що стимулюють розширення виробництва [7, с. 29].

У короткостроковому періоді дало змогу призупинити нарощування темпів інфляційних процесів на споживчому ринку інтервенційне постачання продовольчих продуктів, зокрема, борошна, м'яса та цукру із запасів державного матеріального та продовольчого резервів. Для зниження інфляційного тиску на споживчому ринку та гальмування інфляційних процесів у середньо- та довгостроковій перспективі урядом передбачено здійснити заходи спрямовані на зменшення споживання енергоносіїв та їх ефективне використання, розвиток фондового та фінансового ринків.

На початку 2008 року Держцінінспекція здійснила ряд кроків щодо правової бази з питань ціноутворення та удосконалення нормативно активізувала роботу з недопущення застосування монопольними утвореннями економічно необґрунтованих цін і тарифів. На думку Президента України ключовими кроками в подоланні інфляції є іммобілізація ресурсів з ринку, дотримання більш жорсткого бюджетного дефіциту, більш заощадлива політика видатків, в т.ч. при фінансуванні різного роду програм споживання.

У I-ому кварталі 2008 р. уряд і НБУ прийняли ряд заходів щодо зниження надлишкової ліквідності, уповільнення зростання кредитування. Якщо у квітні 2007-го кредити зросли на 10,3%, то цьогоріч - на 2,8 %, що до певної міри обмежувало рівень інфляції. Заходи НБУ, вжиті для нормалізації ліквідності, призвели до уповільнення темпів зростання монетарної бази (6,3 % за квітень проти 7,4 % у квітні 2007 року). Удвічі повільніше, ніж у квітні 2007 року (8,0 %), збільшувалася 2,9?монетарна маса. Від'ємним став показник змін мультиплікації грошей ( % проти +0,6 % за квітень 2007 року) [7, с. 29].

З боку фіскальної політики послаблення інфляційного тиску не відбулось, зокрема, внаслідок зменшення казначейського рахунку Мінфіну. За період з 1 квітня по 1 травня 2008р. уряд скоротив свої кошти на 3,8 млрд. грн., що імовірно може негативно відобразитись на антиінфляційній перспективі в найближчі наступні місяці. Хоч загалом продовж першого кварталу 2008 року проводилась стримуюча фіскальна політика, про що свідчить профіцит Зведеного бюджету у % до ВВП: у січні - 6,9, у лютому - 4,9; у березні - 3,0, у квітні - 2,0. Доходи Зведеного бюджету у відсотках до ВВП у відповідних місяцях складали: 31,7; 34,3; 32.5;32,6; видатки Зведеного бюджету у % до ВВП у відповідних місяцях складали: 24,9; 29,8; 29,5; 30,5 [7, с. 29]. Позитивний ефект на уповільнення травневої інфляції 2008 р. виявила стриманість Національного банку в інтервенціях на купівлю валюти у квітні-травні 2008 р.

На початку 2008р. в Україні збільшуються обсяги виробництва і інфляція. Так за підсумками п'яти місяців цього року в Україні спостерігається рекордне зростання промислового виробництва на рівні 8 %. Загальне економічне зростання на рівні 6,2 % за п'ять місяців свідчить про те, що економіка розвивається динамічно. Їх зростання провокує жорстку кредитно-грошову політику, зростання процентних ставок і спричиняє підвищення обмінного курсу національної валюти.

Зниження 21 травня 2008 р. офіційного курсу до 4, 85 грн. за долар США Національним банком України мало метою позбутися курсового перекосу та стало одним із кроків на шляху стримування розгортання інфляційних процесів, передусім внаслідок того, що НБУ не викуповує на ринку валюту за завищеним курсом і не розкручує тим самим інфляцію. До того ж проведення ревальвації гривні здешевить імпорт енергоносіїв, імпортної продукції машинобудування, що зменшить вартість виробничих витрат та зниження індексу цін виробників. Збільшиться імпорт споживчого призначення, що сприятиме зниженню індексу споживчих цін.

Підвищення процентних ставок і обмінного курсу національної валюти, зазвичай, спричиняє виштовхування або “витіснення” внутрішніх і іноземних інвестицій. Процентні ставки (номінальні) за кредитами в національній валюті в реальний економічний сектор у березні місяці 2008 р. коливалися в межах 9,7 -12,9, у квітні - в межах 15,4 - 19,0, у травні - в межах 16,1 - 19,3, на початку червня в межах 16,6 - 18,6. Індекс споживчих цін у % до попереднього місяця у березні 2008 складав 103,8, у квітні - 103,1, у травні - 101,3, а індекс цін виробників промислової продукції у % до попереднього місяця складав у березні - 106,6; у квітні - 106,6; у травні - 103,7 [8, с.73]. Співставлення процентних ставок за кредитами в національній валюті в реальний економічний сектор у квітні місяці з ціновими індексами свідчить, що темпи росту ставок за кредитами значно перевищували рівень інфляції в економіці країни, у травні вони були незначно нижчими за рівень інфляції.

Відомий факт, що інвестиції знаходяться в оберненій залежності від величини реальної ставки процента, тоді коли приватні і державні заощадження практично не залежать від ставки процента. Внутрішні інвестиції і внутрішні заощадження визначаються доходом, ставкою процента та фіскальною політикою держави. Стримувальна фіскальна політика сприяє зниженню ставки процента на ринку і збільшенню валових національних інвестицій. Однак ставка процента в малій країні з відкритою економікою і мобільним капіталом визначається на світовому ринку капіталу. При відносно високій світовій ставці процента, внутрішні заощадження будуть більшими внутрішніх інвестицій, а надлишок заощаджень буде перетікати у більш доходні інвестиції за кордон. Різниця національних заощаджень і внутрішніх інвестицій при даній ставці процента дає величину чистого експорту, або чистих іноземних інвестицій. 2007рр. спостерігалась наростаюча інфляція в Україні продовж 2003 разом з тим здійснювалася стимулювальна фіскальна політика, про що свідчить дефіцит Зведеного бюджету упродовж цих років. Збільшення закупок держави, за рахунок чого і виникає бюджетний дефіцит, і в результаті збільшується рівень реальної ставки процента спричиняє зменшення національних валових інвестицій. Проте щойно внутрішня процентна ставка підвищується, іноземці виявляють вищу процентну ставку і надаватимуть позики цій країні. Цей приплив капіталу повертає внутрішню процентну ставку до рівня світової. У випадку якщо інвестори оцінюють активи країни як такі, що наражають їх на надмірний ризик, то процентна ставка в цій країні перевищуватиме світову процентну ставку на величину премії за ризик. Зростання ставки процента в країні, приваблюючи кошти за кордону, спричиняє зростання обмінного курсу валюти даної країни.? Таке зростання приводить до зниження чистого експорту.

У 2004р. в Україні спостерігався значний дефіцит Зведеного бюджету 1,8%ВВП, який супроводжувався інфляцією (112 та?(3,2%ВВП), у 2005р. 110% у відповідні роки). 2004р. ревальвація гривні до долара США ?складала 4,82% до попереднього року, а ревальвація гривні до євро 17,3%, що дало поштовх до значного зниження чистого експорту 2005р. у 2007рр. негативне сальдо рахунку поточних порівнянні з 2004р. У 2006 операцій значно збільшилось і становило 5,9 млрд. дол. США на кінець 2007р. Дефіцит поточних операцій платіжного балансу компенсується закордонними кредитами, які підтримують купівельну спроможність. Продовж кредитування України резидентами?2007рр. спостерігається нетто?2003 2007рр. спостерігалось? решти світу. За даними платіжного балансу у 2006 позитивне сальдо фінансового рахунку, а сума чистого кредитування резидентів України рештою світу у 2006р. складала 13,2 млрд. грн. [8, с.73]. Валовий зовнішній борг України досяг на 1 січня 2008р. 60,2% ВВП. На 01.01.2008р. зовнішня заборгованість корпоративного сектора економіки у 4,3 раза перевищувала зовнішню заборгованість сектору державного управління і становила 65,9 млрд. дол. США, у т.ч. кредити надані корпоративному сектору економіки дорівнювали 47,8 млрд. дол. США [8, с.75]. Світовий досвід показує, що коли міжнародні угоди щодо зовнішніх кредиторів,?кредитів укладаються на взаємовигідних умовах як для країн дебіторів, та коли ці кредити раціонально?так і для країн використовуються, то це сприяє подоланню економічних труднощів кредиторів та прискоренню розвитку їх виробництва.

Отже, в період ?інфляції, якщо грошей в економіці більше, ніж товарів і послуг для стабілізації цін необхідно або затиснути канали притоку грошей, або підняти продуктивність праці і товарну пропозицію шляхом забезпечення в країні сприятливого інвестиційного клімату, формування і розвитку фондового ринку, сприяння спрямування інвестицій у пріоритетні виробництва, запровадження інвестиційних механізмів розвитку інноваційного підприємництва, реалізації заходів регулювання залучення іноземних інвестицій, формування податкової політики, яка стимулює нагромадження та інвестиції і інновації.

Реалізація спільних антиінфляційних заходів уряду та Національного банку України дала змогу призупинити темпи інфляційних процесів.

ВИСНОВКИ

Отже, індекс споживчих цін (індекс інфляції) за 2009 р. у цілому становив 112,3% (за 2008р. - 122,3%). За 2009р. ціни на продукти харчування та безалкогольні напої підвищилися на 10,9%. Найбільше (в 1,8 рази) подорожчав цукор. На 35,4% та 24,7% зросли в ціні масло та безалкогольні напої. На 16,6-11,6% подорожчали молоко, риба та продукти з риби, маргарин, олія, сири. У той же час на 6,3% та 5,5% подешевшали яйця та овочі. Алкогольні напої та тютюнові вироби стали дорожчими на 38,4%, у тому числі алкогольні напої - на 18,9%, тютюнові вироби - в 1,7 рази. Ціни на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 8,2%, у тому числі плата за каналізацію - на 40,3%, водопостачання - на 27,9%, квартиру - на 24,9%. Підвищення цін у сфері охорони здоров'я на 26,3%, в першу чергу, зумовлено подорожчанням фармацевтичної продукції (на 38,7%) [8].

Таким чином, інфляція в Україні відрізняється від всіх інших. Це пояснюється умовами її розвитку (переходом від планово-адміністративної до ринкової економіки), високими темпами зростання цін тощо. Ряд економістів пояснюють високий рівень інфляції насамперед штучно завищеними доходами населення. Інфляційні процеси в українській економіці були зумовлені: невираженою первинною емісією; структурними перекосами у матеріальному виробництві та ціновій політиці; витратною економікою та непродуктивними витратами окремих виробництв; значним зруйнуванням товаровиробничої сфери та неефективністю безготівкової системи розрахунків; від'ємним сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольованим експортом, процесами доларизації економіки.

Для подолання інфляції держава може використати такі напрямки антиінфляційної політики: фіскальна політика; грошова-кредитна політика; набір засобів економічної політики - економічна теорія орієнтована на пропозицію; політика регулювання доходів; індексація; стабілізація грошового обігу. Держава в своїй антиінфляційній політиці не повинна надавати перевагу якомусь одному методу, тільки їх комплексне поєднання може привезти до позитивних результатів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. OпряА.Т. Фінансове право: навч. посіб./ А.Т.Опря - К. : Центр навч. літ-ри, 2004.-24 с.

2. Гладких Д. Державний борг як фактор інфляції // Вісник НБУ. - 2008. - №7.-С.24-36.

3. Государственный бюджет: учеб. пособ. для учреждений, обеспеч. получение высш. образования по спец. "Финансы и кредит" / Т.В.Сорокина. - Мн. : БГЭУ, 2004.-289 с.

4. Жушма ПА. Жить по средствам / П.А.Жу-шма // НЭГ. - 2001. - № 6. - С.1-2.

5. Інфляція: сумнівні підсумки, оманливі перспективи // Дзеркало тижня. - 2009. - № 1. - С. 7.

6. Кашул С. Як приборкати інфляцію в Україні // Економіст. - 2008. - № 9. - с. 43-45.

7. Ковальчук Т. Основні чинники та фактори інфляції в Україні // Бізнес. - 2009. - №4.-С.28-29.

8. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи їх подолання // Формування ринкових відносин в Україні. -2009. - №1.-С.67-81.

9. Мельник О. Особливості нового етапу в антиінфляційній політиці України // Актуальні проблеми економіки. - 2008. -№9.- С.91-101.

10. Міжнародна економічна інтеграція напочатку ХХІ століття. - К. : ЗнанняУкраїни, 2004. - 299 с.

11. Осауленко О.Г. Стійке економічне зростання: макроекономічна політика та державне регулювання / О.Г.Осауленко.-К., 2001. - 84 с.

12. Булавіна О.А. Монетарні (грошові) фактори інфляції в процесі прогнозування інфляційних процесів в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. -Тернопіль : Вид-во "Економічна думка". - 2000. - № 1. - С. 123-129.

13. Економіка і прогнозування / за ред. В.М. Гейця // Науковий аналітичний журнал. -К., 2005. - Вип. 1. - С. 84-89.

14. Булавіна О.А. Модель регулювання інфляції в умовах сталого економічного розвитку // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі: проблеми науки, практики і освіти : зб. наук. праць. - К. : Вид-во "Європейського університету", 2002. - С. 165-172.

15. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.finance.org.ua.

16. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.bankofengland.co.uk/ The Bank of England.

17. Фінансовий ринок / В.В. Васильєва, О.Р. Васильченко. - Донецьк-Макіївка : Вид-во "НОРД-ПРЕС", 2007. - 403 с.

18. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. - К.: КНЕУ, 1999. - Гл. 6.

19. Долан Є.Дж. и др. Деньги, банки и денежно-кредитная политика - СПб., 1994. - С.313-323.

20. Дьялонова І. Удосконалення методів фінансування дефіциту державного бюджету // Економіка України. - 1998. - № 11. - С.84-87.

21. Кириченко В. Досвід реалізації програм економічної та валютно-фінансової стабілізації в Латинській Америці і висновки для України. - 2001. - № 8.

22. Клапрів М.С. Теорія оптимального фінансування антикризової діяльності // Економіка України. - 2000. - № 9. - С.35-38.

23. Кораблін С. Динаміка інфляції у постсоціалістичних країнах // Банківська справа. - 1999. - № 2. - С.12.

24. Лігоненко Л. Методологічні засади антикризового управління // Банківська справа. - 1999. - № 3. - С.15.

25. Малий І. Банки та їхня роль в інфляційному процесі // Банківська справа. - 1999. - № 5. - С.33.

26. Малий І.Й. Кредитна інфляція в умовах перехідної економіки // Фінанси України. - 1999. - № 6.

27. Верчканов Г.С., Верчканова Г.Р. Мікро- і макроекономіка. Енциклопедичний словник. - Санки - Петербург: ”Лань”, 2000. - 352с.

28. Кривцов О.С., Бережний В.М., Онегіна В.М. Макроекономіка у запитаннях і відповідях - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 200с.

29. Степан Панчишин Макроекономіка - Київ: Либідь, 2002. - 616с

Додаток А

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Інфляційний процес

Додаток Б

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2. Модель початкового циклу інфляції

Размещено на Allbest.ru