Міграція людського ресурсу та глобалізація економіки

3. Взаємозв'язок міграції людського ресурсу та глобалізації

Використовуючи вищенаведену загальну інформацію про особливості процесів міжнародної трудової міграції, тепер необхідно оцінити вплив глобалізації на ці процеси.

Безумовно, глобалізація знаходиться в прямопропорційна зв'язку з міжнародною міграцією та переміщенням людей в цілому. У процесі глобалізації стираються національні кордони і бар'єри між державами, що дає право людині самостійно визначати його спосіб життя, етнонаціональний статус, фактичний зміст трудової функції і т.п. Тим самим глобалізація де-факто стимулює міграцію, знищує ті перешкоди, які раніше заважали людині змінити свій спосіб життя і / або соціальний статус.

Також однозначно можна зробити висновок, що в такому розумінні глобалізація дозволяє людям у більшій мірі реалізувати їхнє право на свободу переміщення, яке є складовою ширшого права - права на свободу. Можливість реалізації цього права (як би це не було дивно) використовується противниками глобалізації в якості одного з основних аргументів. У такій ситуації принцип свободи переміщення людини вступає в конфлікт з винятковим і суверенним правом держави на охорону державного кордону і владу над особами, які населяють його територію. Звичайно ж, теорія прав людини та теорія обов'язкових ознак держави є антагоністичними по відношенню один до одного. У той час як перша прагне захистити людину від зовнішнього примусу, друга теорія, навпаки, спрямована на якомога більш широке підпорядкування громадян волі держави (государстенной влади та осіб володіють нею).

У цьому ракурсі досить важливим моментом обмеження свободи людини є так званий візовий питання. Отримання віз для переміщення через кордони національних держав давно стало ще однією перешкодою для свободи переміщення людини. Багаторазові проблеми, що виникають при оформленні віз, як безпідставні відмови у видачі віз, висока вартість віз, корупція тощо, ще більшою мірою стримують міграційні процеси.

Контролю і регулюванню з боку держав також підлягають соціальний, віковий та професійний склад мігрантів, рівень в'їзду та виїзду іноземної робочої сили. У число функцій міждержавного і внутрішньодержавного розподілу робочої сили входять визначення обсягу та структури міграційних потоків, яке все в більшій мірі виконують міністерства праці, внутрішніх і закордонних справ, а також спеціально створені державні та міждержавні органи.

На основі принципу боротьби і єдності протилежностей вищезгадані дві теорії створили існуючу сьогодні систему державного регулювання переміщення осіб між державами. Проте, з часу остаточного затвердження примату прав людини (за відправну точку можна взяти Загальну декларацію прав людини 1948 року) роль держави в суспільному житті починає зменшуватися. Все більше питань, які раніше вирішувалися державою, передаються суспільству для саморегулювання, тобто народний суверенітет, по суті, стає більш широким поняттям, ніж державний суверенітет.

Вищеописаний процес демократизації суспільства дає людині номінальну можливість мати право на вільне переміщення, тобто просто декларує таке право. І ось тільки тепер за допомогою такого соціально-економічного явища, як глобалізація, задеклароване право може бути наповнено реальним змістом - для людини створюються певні умови і стимули, завдяки яким він може реалізувати своє право на вільне переміщення.

Як приклад можна використовувати вельми стандартну для сьогоднішніх умов ситуацію - громадянин держави, що розвивається іммігрує в розвинену державу з метою працевлаштування, здобуття постійного місця проживання та подальшого отримання громадянства. Внутрішній мотив у таких випадках може відрізнятися - бажання імміграції може бути викликане несприйняттям громадського порядку на своїй батьківщині, схильностями до іншої системи цінностей, політичними переслідуваннями і т.д. Не зважаючи на дійсні причини міграції така особа завжди буде переслідувати вищевказані цілі, так як діє старе як світ правило «риба шукає де глибше, а людина - де краще». У даному випадку, як зазначає С. Хантінгтон у своїй книзі «Багатолика глобалізація», іммігрант задовольнить як власні потреби, які змусили його мігрувати, так і потреби економіки приймаючої держави (міграційні потоки, як правило, спрямовані в розвинені держави, які відчувають потребу в низькокваліфікованих трудових ресурсах).

Посилення міграційних потоків під впливом глобалізації також призведе до розмивання національних кордонів і в корені змінить зміст поняття «держава». Більшість існуючих сьогодні держав були створені на основі однієї або кількох народів (народностей), що і відбилося в британському терміні «nation». Радикально інший фундамент для створення держави реалізували тринадцять штатів Нового Світу, що заснували США на базисі не національності (походження), а життєвих переконань та економічних мотивів людини. Такий спосіб створення держави пізніше був вкладений в термін «state».

Сьогодні, частка корінного населення в європейських державах стрімко скорочується на користь іммігрантів з країн Азії та Африки. Міграційні потоки змінили етнонаціональну структуру населення і багатьох інших держав світу. Внаслідок цього такі держави втратили свою національну ідентичність, що, у свою чергу, стимулює їх до посилення інтеграційно-об'єднавчих процесів. Таким чином, ми стаємо свідками освіти логічного ланцюжка причинно-спадкових зв'язків «глобалізація-міграція-глобалізація», яка спочатку повинна призвести до перетворення більшості «nation» в «state», а в результаті до - створення Об'єднаних Штатів Планети Земля.

Висновок: міграція - позитивний момент у процесі глобалізації.

З огляду на розглянуту тему, можна однозначно вважати, що світ в цілому виграє, так як свобода міграції дозволяє людям пересуватися в ті країни, де вони зможуть внести більший чистий доход у світове виробництво.

Наслідки міжнародної міграції робочої сили надзвичайно різноманітні. Вони проявляються як у країнах, що експортують робочу силу, так і в країнах, що імпортують її, надаючи певні вигоди і втрати обом сторонам. Однак, як показує аналіз, більше вигод отримують країни-імпортери робочої сили, а в країнах-експортерах в цілому витрати перевищують вигоди.

Висновки

Серед рушійних сил економічної глобалізації та одночасно її результатів не на останньому місці знаходиться переміщення через кордону мільйонів людей. У пошуках роботи і кращих заробітків, з політичних та інших причин люди емігрують, залишаючи свою батьківщину назавжди або на довгі роки.

Ще більша кількість людей відправляється за кордон на тимчасові заробітки. Численний іноземний персонал постійно працює в посольствах, різних закордонних представництвах і фірмах. Потоки туристів, бізнес, вчених і діячів культури, приватних громадян щорічно переїзджають в обох напрямках кордонів країн. Міжнародна міграція в такій широкій трактуванні - одна з характерних рис світового розвитку.

Проте загальноприйняте поняття міграції вужче. Під ним зазвичай розуміється переселення людей в іншу країну на постійне або тривале проживання.

Таке змішання людей різної культури та мови, різних звичаїв і вдач, асиміляція одних іншими або освіта зберігають свою самобутність великих імміграційних діаспор, представляє, безсумнівно, важливий бік глобалізації. Можливо, що міграція в цьому сенсі навіть у більшій мірі, ніж інші процеси, визначає майбутнє світової спільноти. Мова, зрозуміло, не йде про новий велике переселення народів, коли толпи прибульців осідали на нових землях, витісняючи аборигенів, коли відбувалося змішання крові і мов, руйнувалася одна культура і виникала інша, не обов'язково більш висока.

Сучасна міграція набула в основному цивілізований характер, породжується іншими причинами і має інші наслідки. Але, як і в минулі століття в Америці, Австралії або Південній Африці, в наш час вона може стати важливим чинником формування держави та її економічного прогресу, ілюстрацією чого служить Ізраїль. І сьогодні багато людей відчувають спокусу знайти щастя в іншій країні, де багатше життя і більше свободи, немає діскрімінації за національною або релігійною ознаками.

Економічні мотиви масової міграції в мирних умовах, поза сумнівом, прево над політичними, ідеологічними та морально-релігія.

Оскільки міграційні процеси в широкому і вузькому плас не слабшають, а наростають, виникає питання про їх роль у світовій економіці.

Отже, можна зробити висновок: усунення законодавчих бар'єрів для міжнародного руху робочої сили збільшує економічну ефективність у всьому світі. Увесь світ виграє завдяки тому, що люди можуть вільно переїхати до тієї країни, де вони зможуть зробити вагоміший внесок у світове виробництво. Міжнародна міграція дає змогу виробляти більший обсяг національного продукту з тим самим обсягом ресурсів.

Глобалізація поглиблює, розширює і прискорює всесвітні взаємозв'язку і взаємозалежності у всіх сферах сьогоднішньої суспільного життя.

Для одних це відкриває новий світ можливостей і надій. Для інших це світ, в якому люди все менше контролюють речі, які безпосередньо зачіпають їхнє повсякденне життя.

Звичайно, для більшості людей глобалізація - концепція занадто абстрактна, щоб вона могла б викликати сильні відчуття - неважливо, якого плану. Для них глобалізація - це відчутні слідства глобалізованої торгівлі, інвестицій, нанесення шкоди навколишньому середовищу і подібні теми, які пов'язують людей з швидкими змінами в їхньому житті, здійснюваними у всесвітньому масштабі.

Співпраця між країнами та міжнародними організаціями могло б бути корисним для вирішення низки проблем, у тому числі регулювання глобально інтегрованих ринків капіталу, торгівлі інформаційними послугами, міграції, екологічесокой, а також ринку робочої сили.

Глобальне співробітництво на основі створення формальних чи неформальних міжнародних інститутів представляє важливий механізм для вирішення проблем, породжуваних процесом глобалізації. З його допомогою можна досягти стабільності у глобалізованому світі, прийти повсюдно до економічного зростання, контролю ринку робочої сили, прискорити розвиток найбідніших держав, а також вирішити проблеми глобалізації.

Список використаної літератури

1. Румянцев А.П. ,Клименко Г.Н. Міжнародна економіка. - К.,Знання,2006,с.149,28.

2. Нікітіна М.Г. Світове господарство і міжнародні економ відносини: просторові аспекти розвитку. - К.,Центр навчальної літератури (ЦНЛ),2004,С.21.

3. Передрій О.С. Міжнародні економічні відносини. - К.,ЦНЛ,2006,с.144.

4. Білорус О. Глобалізація і національна стратегія України. - К.,Просвіта,2001,с.304.

5. Дахно І.І. Світова економіка. - К.,ЦНЛ,2008,с.20.

6. Єщенко П.С. Сучасна економіка. - К.,Вища школа,2005,с.300.

7. Базилевич В.Д. Економічна теорія: політекономія. - К.,Знання,2003,с.503.

8. Тарасевич В.М. Економічна теорія. - К.,ЦНЛ,2006,с.604.

9. Гладкий О.В., Мірзодаєва Т.В. Світова економіка. - К.,КНТЕУ,2003,с.156.

10. Михасюк І.Р. Глобальна економіка. - К.,Знання,2007,с.23,57.

11. Буян І.В. Економічна теорія. - К.,Кондор,2009,с.428.

12. Зайцев Ю.К., Малий І.Й., Мельник О.М. Трансформаційна економіка. - К.,КНЕУ,2006,с.501.

Размещено на Allbest.ru