Економічна роль держави

Економічні функції держави. Роль податків і державних видатків в економічній політиці держави. Структура та динаміка ВВП. Шляхи вдосконалення державного регулювання економіки в Україні: його сутність та види. Одержавлення економіки і межі регулювання.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 14.11.2010
Размер файла 180,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Бюджетові України притаманні певні відмінності від бюджетів багатьох промислово розвинутих країн не тільки за доходами, але й за видатками, що видно із даних табл.

Структура видатків бюджету України і федерального бюджету США

Назва статей видатків в Україні

%%

Назва статей видатків федерального бюджету США

%%

Видатки соціального призначення

62,3

Підтримка рівня доходів

40,0

з них

Національна оборона

28,0

- соціальний захист населення

23,6

Відсоток за державну заборгованість

14,0

- соціально-культурна сфера

32,2

Освіта і охорона здоров'я

7,0

Наука

2,8

Сільське господарство, природні ресурси, навколишнє середовище

4,0

Народне господарство

11,1

Торгівля, житло, транспорт

3,0

Утримання армії

8,8

Інші видатки

4,0

Правоохоронні органи

2,1

Разом

100,0

Законодавча, виконавча і судова влада та прокуратура

1,6

Витрати пов'язані з ліквідацією Чорнобильської катастрофи

8,8

Інші видатки

2,5

Разом

100,0

Із даних таблиці видно, що в Україні основна частина видатків має соціальну призначення (62,3%, із них 23,6% припадає на соціальний захист населення і 32,2% - на соціально-культурну сферу. Досить вагомими є також видатки на розвиток народного господарства, на утримання армії і на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи. 3-поміж видатків федерального бюджету США виділяються три найважливіші сфери вкладення коштів: захист доходів, національна оборона і виплата відсотка за державний борг.

Важливе місце в бюджетній системі України посідає місцевий бюджет. Він забезпечує необхідними коштами заходи економічного і соціального розвитку, які здійснюються місцевими органами державної влади і органами державного управління. Місцеві Ради народних депутатів самостійно розробляють, затверджують і реалізують свій бюджет.

Законом «Про бюджетну систему України» визначені джерела доходу місцевого бюджету, а також передбачений процес перерозподілу нагромаджень із одних, розвинутіших в економічному відношенні, районів в інші, де власні ресурси ще не забезпечують задоволення господарських і культурних потреб. Для цього в розпорядженні місцевого бюджету залишається частина загальнодержавних податків, зборів і платежів, яка визначається Верховною Радою України, виходячи, як це було показано вище, із відповідних соціально-економічних нормативів бюджетного забезпечення населення території і станом місцевих джерел доходів. Якщо джерел доходів недостатньо, із вищестоящих бюджетів можуть передаватися нижчестоящим кошти у вигляді субвенцій, субсидій і дотацій.

Разом з тим розширення прав і підвищення відповідальності за рішення важливих соціальних і економічних проблем у прийнятих нормативних документах не завжди підкріплені реальними джерелами доходів для створення фінансової бази місцевих Рад, без чого влада практично існувати не може. Фінансові кошти продовжують концентруватися в державному бюджеті у вигляді загальнодержавних податків і обов'язкових платежів, які розподіляються Верховною Радою України всередині держави і між місцевими органами влади у вигляді відсотка відрахувань.

Труднощі у формуванні фінансової бази посилюються ще і тим, що вказані нормативні акти діють в умовах жорстокої фінансової кризи - постійно зростаючої державної заборгованості України, бюджетного дефіциту та інфляції. Зростають номінальні доходи населення, а за ними, наздоганяючи і переганяючи їх - ціни. Таке становище не дає можливості встановити стабільні нормативи відрахувань до місцевого бюджету із загальнодержавних податків і обов'язкових платежів, а без цього місцевий бюджет не може бути самостійним.

Для подолання фінансової кризи і значного бюджетного дефіциту необхідно вжити заходи, направлені на прискорення прийняття пакету законів про систему оподаткування: про введення жорсткого режиму економії коштів бюджетів усіх рівнів, різке обмеження направлення бюджетних коштів на капітальні вкладення і виплату різних видів дотацій збитковим галузям: про налагодження раціональних економічних зв'язків між регіонами і підприємствами, збільшення виробництва товарів для народу і завдяки цьому оздоровлення фінансів України; про державне регулювання цін на важливі види сировини і гостродефіцитну продукцію на період переходу до ринку; про введення національної валюти і регулювання грошових доходів населення.

2. Практична частина

Україна - за обсягами ВВП підрахованого за ПКС у 2009 році 40-ва економіка світу. У 2008 році ВВП країни за ПКС склав 337 млрд. доларів. ВВП зріс порівняно з попереднім роком на 2,1%, а подушний ВВП за ПКС склав 6,9 тисяч доларів США (в 2007 р. - 7,1 тис. доларів США). За рівнем видатків на ведення домашнього господарства Україна посідає останнє місце серед країн Східної Європи. Основа української економіки - сформований ще у часи СРСР капітал, отриманий приватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації.

Нині економіка України сильно страждає від світової економічної кризи. Експерти Світового банку прогнозують падіння ВВП країни за результатами 2009 р. не менш як на 9%, а інфляція сягне 16,4%.

Натомість Кабінет міністрів України прогнозував зростання ВВП на 0,4% у 2009 і інфляцію у 9,5%. Більшість економістів схильні вважати такі прогнози надто оптимістичними. Протягом 2008 р. гривня знецінилась на 38% відносно доллара США, що перевищило падіння обмінного курсу ісландської крони і сейшельської рупії. Державна служба зайнятості України прогнозує, що у 2009 р. безробіття в Україні сягне 9% (проти 3% у 2008 р.) За підсумками 2009 року українці збідніли на 10%, а 78% людей, за статистикою ООН, перебувають за межею бідності в Україні.

Рис. 1. Динаміка реального ВВП та реального ВВП на душу населення в Україні за період 1990-2003 рр.

Як видно з наведених даних, за роки незалежності (1990-1999 рр.) відбулося скорочення обсягів виробництва майже в 2,5 рази. Це навіть більше, ніж за період війни 1941-1945 рр. (у 2 рази). Найнижчої точки спаду реальний ВВП досяг у 1999 р., а вже в 2000 р. темпи зростання реального ВВП становили на 5,9%, 2001 - на 9,2%, а в 2003 р. - на 8,5% [3].

При цьому більше половини ВВП (у 2002 р. - 66%) становив експорт. Тобто зростання ВВП було значною мірою зумовлене сприятливою кон'юнктурою на зовнішніх ринках. Протягом 2002 р. найбільший приріст ВВП спостерігався в обробній промисловості, оптовій та роздрібній торгівлі, сільському господарстві та на транспорті.

Нині економіка України перебуває у фазі пожвавлення. Найбільший темп спаду реального ВВП спостерігався в 1994 р., коли він становив майже 23%. Основною причиною цього була гіперінфляція, яка «з'їла» оборотні кошти підприємств і позбавила їх інвестиційних джерел для розвитку виробництва.

Показник ВВП на душу населення в Україні спадав дещо меншими темпами, ніж реальний ВВП. Це пов'язано переважно із зменшенням (кількості населення за період 1990-2003 рр. на 4,3 млн. чоловік. ВВП на душу населення зменшувався до 1998 р., на відміну від ВВП, який знижувався до 1999 р. Тобто незначне зростання економіки реально вже відбулося в 1999 р. За період 1999-2003 рр. реальний ВВП надушу населення в Україні зріс з 590 до 724 доларів США, хоча до показника 1990 р. (1392 дол.) ще дуже далеко.

Таким чином, як видно з динаміки реального ВВП, Україна значною мірою втратила свій економічний потенціал, що був нагромаджений за роки перебування в складі СРСР. Це пояснюється переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки. Незважаючи на труднощі, пов'язані з перебудовою економіки, Україна поступово оновлює структуру виробництва, застосовуючи нові технології, активно розбудовує ринкову інфраструктуру, яка сприяє розвитку бізнесу в Україні.

Таблиця 1. Основні макроекономічні показники України за 2000-2005 рр.

2000

2001

2002

2003

2004

2005

ВВП номінальний, млн грн

170070

204190

225810

267344

345113

418529

% до попереднього року

105,9

109,2

105,2

109,6

112,1

102,6

% до 1990 року

44,3

48,3

50,3

55,1

61,8

63,4

ВВП на душу населення, грн

3436

4195

4685

5591

7273

8885

Індекс цін виробників промислової продукції, % до грудня попереднього року

120,8

100,9

105,7

111,1

124,1

109,5

Індекс споживчих цін, % до грудня попереднього року

125,8

106,1

99,4

108,2

112,3

110,3

Темп зростання промислового виробництва, % до попереднього року

113,2

114,2

107,0

115,8

112,5

103,1

Темп зростання роздрібного товарообороту, % до попереднього року

108,1

113,7

115,0

120,5

121,9

123,0

Питома вага підприємств усіх видів економічної діяльності, що одержали прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, % до загальної кількості

62,3

61,8

61,2

62,8

65,2

66,7

Кількість населення (наприкінці року), тис. осіб

48923,2

48457,1

48003,5

47622,4

47280,8

46929,5

% до попереднього року

99,0

99,0

99,1

99,2

99,3

99,3

Природне скорочення населення, тис. осіб за рік

-506,6

-466,1

-453,6

-381,1

-341,6

-351,3

Кількість зареєстрованих безробітних (наприкінці року), тис. осіб

1155,2

1008,1

1034,2

988,9

981,8

881,5

Рівень зареєстрованого безробіття

4,1

3,6

3,7

3,5

3,5

3,1

Наявні доходи в розрахунку на одну особу, грн на рік

х

2445,9

2938,0

3400,3

4468,4

5908,0

Середньомісячна номінальна заробітна плата, грн

230,13

311,08

376,38

462,27

589,62

806,19

Реальна заробітна плата, % до попереднього року

99,1

119,3

118,2

115,2

123,8

120,3

Витратомісткість економіки, %

57,1

57,7

53,5

57,6

59,0

58,2

Ефективність економіки, %

75,1

73,2

86,9

73,5

69,4

71,9

Результативність економіки, %

42,9

42,3

46,5

42,4

41,0

41,8

Підсумки першого півріччя 2006 року засвідчують незначне покращення соціально-економічних показників порівняно з кінцем 2005 та початком поточного року.

Так, за даними Державного комітету статистики України реальне зростання ВВП у січні - червні 2006 року порівняно з аналогічним періодом 2005 року становило 5% (проти 4,1% у 2005 році), а в червні 2006 року - понад 9% порівняно з червнем минулого року. Таке зростання досягнуто завдяки дії низки позитивних факторів:

* унаслідок збільшення соціальних виплат та підвищення заробітної плати розширився споживчий попит населення на внутрішньому ринку на товари і послуги. Про це свідчить і збільшення обсягу валової доданої вартості в торгівлі на 8,6% за шість місяців 2006 року;

* завершення обсягів будівельних робіт упродовж першого півріччя становило 14476,2 млн грн, що на 6,5% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Цей приріст пов'язаний із зростанням на 8,0% обсягів робіт на будівництві завершених будівель і споруд: зокрема, на 13,3% зросло будівництво будівель, переважно житлових (частка яких у загальному обсязі становить 52,4%), на 12,8% - підприємств енергетики, добувної й обробної промисловості, на 7,9% - мостів, шляхових естакад, тунелів, метрополітену;

* пожвавлення інвестиційної діяльності, яке супроводжується модернізацією підприємств енергетичного сектору, добувної та переробної промисловості. Це стало поштовхом для подальшого розвитку виробництва в машинобудуванні та будівництві. Прямі іноземні інвестиції в першому кварталі 2006 року становили 922,5 млн доларів, що вдвічі більше ніж у першому кварталі 2005 року. Активізацію інвестиційної діяльності можна пояснити і результатами парламентських виборів, коли до влади прийшли керівники і власники багатьох підприємств, які представляють основні галузі економіки. Обсяг інвестицій в основний капітал упродовж першого кварталу 2006 року зріс на 16% порівняно з аналогічним періодом 2005 року (за аналогічний період минулого року - на 4,5%).

Таблиця 2. Галузева структура зростання ВВП у першому півріччі 2006 року

Основні види економічної діяльності

Динаміка валової доданої вартості, %

Фактори зміни валової доданої вартості

січень 2006 р.

січень - червень 2006 р.

Промисловість, всього

97,1

103,6

Погіршення експортної спрямованості виробництва, газова криза.

Обробна промисловість

99,0

103,3

Зростання цін на метал на світових ринках упродовж ІІ кварталу 2006 року майже на 50%.

Енергетика

113,2

105,7

Сувора зима 2005 року спричинила необхідність виробництва більшої кількості електроенергії.

Сільське господарство

103,3

103,2

Сувора зима 2005 року, втрата 7,3% посівів озимих культур на зерно і зелений корм під урожай 2006 року.

Будівництво

91,9

106,5

Низька база для порівняння з 2005 роком, коли були «заморожені» великі будівельні проекти.

Торгівля

100,7

108,6

Низька база для порівняння з 2005 роком, ліквідація тіньових схем.

ВВП

100,9

105,0

Виборча компанія, політична нестабільність, реприватизація, всі вищезазначені фактори.

держава видаток регулювання

Необхідно зазначити, що негативний вплив на динаміку ВВП упродовж першого кварталу поточного року мало підвищення цін на природний газ та електроенергію і як наслідок уповільнилися темпи виробництва в галузях промисловості, які мають високу частку енергоресурсів у собівартості виробленої продукції. Так, темпи зростання виробництва в хімічній та нафтохімічній промисловості за перше півріччя 2006 року збільшилися лише на 0,4% порівняно з аналогічним періодом 2005 року, у виробництві металевого лиття зниження обсягів продукції становило 7,1%, кольорових металів - 0,4%. У виробництві коксу та продуктів нафтопереробки порівняно з червнем 2005 року обсяги виробленої продукції зменшилися на 16%, а за підсумками шести місяців 2006 року зниження становило 15,2%. Негативною тенденцією є зменшення обсягів первинної переробки нафти (на 23,8%), випуску бензину моторного (на 12,0%), дизельного палива для транспорту автомобільного та залізничного (на 24,0%) та мазуту (на 37,0%). Таке різке зниження обсягів виробництва продуктів нафтопереробки вже в найближчі місяці поточного року може призвести до зростання рівня цін виробників промислової продукції, що спричинить підвищення рівня споживчих цін.

Негативний вплив на динаміку зростання ВВП упродовж першого кварталу мало також зменшення зовнішнього попиту на українську продукцію через втрату традиційних ринків збуту металопродукції, заборону експорту м'ясної і молочної продукції до Росії тощо. Необхідно зазначити, що високі тарифи на вантажні перевезення товарів, орієнтованих на зовнішні ринки, зростання цін на сировину (насамперед залізорудну) та енергоносії зумовлює збільшення собівартості виробництва та зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світових ринках. Такі негативні тенденції зовнішньої торгівлі спричинили негативне сальдо торговельного балансу України, коли імпорт товарів і послуг перевищував експорт. Від початку року в нашу країну імпортували товарів на 16,7 млрд доларів, що перевищує показники аналогічного минулорічного періоду на 24,4%. Зокрема збільшився імпорт мінеральних продуктів на 17,6%, а продукції машинобудування, хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - в 1,4 та 1,2 раза відповідно. Тож від'ємне сальдо торговельного балансу за січень - травень 2006 року становить 2,6 млрд доларів (у аналогічному періоді 2005 року воно було позитивним - понад 770 млн доларів).

Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами зі 198 країн світу. Основними партнерами є Туреччина, Італія, США, Польща, Німеччина, Білорусь, до яких надходило понад 26% експортних поставок. Імпортні надходження з Туркменістану, Німеччини, Китаю, Польщі, Італії, Білорусі становили разом майже третину всього обсягу імпорту. Російська Федерація є найбільшим торговельним партнером України, на її частку припадає 20,4% експортних та 32,7% імпортних надходжень.

Аналіз макроекономічних показників засвідчує, що сучасна економічна політика уряду повинна бути зосереджена на подоланні наслідків існуючих системних деформацій: побудова сучасної конкурентоспроможної економіки на основі формування національної інноваційної моделі, нормалізація платіжного та торговельного балансів через стимулювання експорту та імпортозаміщення, стимулювання впровадження ресурсо - та енергозберігаючих технологій, надання економічним реформам сучасної спрямованості, впровадження європейських стандартів економіки, підвищення рівня життя громадян, подолання соціально-економічного розриву між Україною і країнами ЄС.

Валовий внутрішній продукт - підсумки січня-квітня 2007 року

За оперативними даними Держкомстату реальний валовий внутрішній продукт у січні-квітні 2007 року порівняно з відповідним періодом 2006 року збільшився на 7,9%, у квітні - на 7,6%. Номінальний ВВП склав 180617 млн. грн., у квітні - 48365 млн. грн. Індекс-дефлятор ВВП у січні-квітні дорівнював 115,1%.

Таким чином, протягом січня-квітня 2007 року економіка країни демонструвала значні темпи розвитку, хоча і показала низхідну траєкторію (реальні темпи ВВП у січні становили 109,3%, у січні-лютому - 108,6%, у січні-березні - 108%). Це, певною мірою, було обумовлено поступовим збільшенням порівняльної бази 2006 року (з 100,9% у січні до 102,7% у січні-квітні).

Економічне зростання у січні-квітні відбувалось, значною мірою, за рахунок підвищення внутрішнього попиту, в першу чергу інвестиційного, а також сприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури (збереження високого рівня цін на ринках металургії і хімії). Позитивний вплив на економічне зростання також мало підвищення споживчого попиту за рахунок суттєвого зростання доходів населення, яке відбувалось у попередніх періодах.

3. Шляхи вдосконалення державного регулювання економіки в Україні

3.1 Суть державного регулювання

Державне регулювання - комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток економічних об'єктів і процесів з метою стабілізації та пристосування існуючої економічної системи до умов, що змінюються, зокрема пристосування економічних відносин і господарського механізму до законів та потреб розвитку продуктивних сил.

Основними суб'єктами державного регулювання є:

1) всі елементи економічної системи (продуктивні сили, техніко-економічні, організаційно економічні відносини і господарський механізм);

2) навколишнє середовище;

3) сфери, регіони та галузі народного господарства;

4) національний доход;

5) підприємства;

6) економічний цикл;

7) інфраструктура;

8) законодавство;

9) зайнятість;

10) грошовий обіг;

11) сукупний попиті сукупна пропозиція;

12) платіжний баланс;

13) ціни;

14) зовнішньоекономічні зв'язки.

Форми регулювання. Основними формами державного регулювання економіки є пряме і опосередковане.

Пряме регулювання здійснюється шляхом поширення державної власності (на засоби виробництва, частину національного доходу, фінансово-кредитні інститути та ін.) управління державними підприємствами, а також з допомогою законотворчої та адміністративної діяльності. Поширення державної власності на засоби виробництва відбувається шляхом будівництва нових державних об'єктів, націоналізації збиткових підприємств, купівлі акцій колективних капіталістичних підприємств та ін.

Опосередковане регулювання здійснюється шляхом планування, прогнозування, фінансування, бюджетного регулювання, системи оподаткування, кредитування, грошової політики, політики прискореної амортизації, цінової, промислової, інвестиційної політики, обліку і контролю та ін.

Розрізняють також короткотермінове та довготермінове державне регулювання. Короткотермінове регулювання передбачає комплекс антициклічних та антикризових заходів держави, зокрема зміни відсоткової ставки, надання державних субсидій та ін.

Довготермінове регулювання здійснюється у формі економічного програмування або прогнозування розвитку народного господарства загалом чи окремих сфер, регіонів, галузей. З цією метою формують конкретні цілі, визначають порядок їх досягнення, встановлюють відповідальність певних органів за їх виконання, виділяють необхідні кошти та визначають порядок фінансування, здійснюють поточний контроль за їх виконанням. При використанні такого способу державного регулювання економіки, як планування, його формами виступають індикативне (рекомендаційне, необов'язкове для виконання) і директивне (обов'язкове для виконання) планування.

3.2 Основні методи державного регулювання економіки

До основних методів державного регулювання належать:

1) податкова політика;

2) державне стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), або науково-технічна політика;

3) активна амортизаційна політика;

4) кредитно-грошова політика;

5) структурна або промислова політика.

Оскільки більшість названих методів розглядаються частково у наступних темах з'ясуємо сутність науково-технічної політики.

Перший елемент - визначення та встановлення пріоритетів НРТР відповідно до головних цілей загальнодержавної стратегії, її прогнозування. З початку сучасного етапу розгортання НТР (приблизно із середини 70-х рр. ХХ ст.) у розвинутих країнах відбуваються істотно якісні зрушення у її пріоритетах. Оскільки головною метою загальнодержавної стратегії в цих країнах проголошено розвиток наукомістких і високотехнічних галузей (біотехнології, електронно-обчислювальної техніки, комплексної автоматизації виробництва на основі найновіших досягнень електроніки та робототехніки, розгалуженої інформаційної системи, виробництва ядерної та термоядерної енергії та ін.), відповідно розроблять і фінансують галузеві науково-технічні програми розвитку. Другий елемент здійснення науково технічної політики в розвинутих країнах Заходу - організаційне та ресурсне забезпечення реалізацій ключових напрямків НТР. Третій елемент - оцінка результатів, одержаних у процесі реалізації науково-технічної політики. При цьому оцінюють її можливі наслідки, здійснюють коригування такої політики.

3.3 Одержавлення економіки і межі регулювання

У широкому плані основою державного регіонального регулювання можна визначити є одержавлення економічної власності (на засоби виробництва, фінансово-кредитні інститути, частку національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет та ін.) і передусім одержавлення національного доходу. Таке одержавлення у свою чергу, злежить від економічного потенціалу країни: чим більший потенціал тим нижчий рівень одержавлення. Наприклад, у країнах Західної Європи наприкінці 1999 р. частка державних витрат у ВВА становила 49%, тоді як у США - 39%. Оскільки таке одержавлення приблизно на 90% здійснюється через механізм оподаткування, то межі державного регулювання залежать від соціально-економічних меж вилучення податків у осіб найманої праці, прибутків підприємств, капіталістів.

Найбільшу частку в процесі одержавлення національного доході в більшості розвинутих країн становлять податки на осіб найманої праці (особистий подохідний податок і податок на соціальне страхування). При оподаткуванні йдеться не лише про економічні межі, а й про соціальні, тобто встановлення таких максимальних ставок податків, які б не призводили до соціальної нестабільності в суспільстві, втрати стимулів до праці. Якщо держава зосереджує у своїх руках від 20 до 60% національного доходу, така економічна система (а отже економіка) є змішаною, тобто поєднує державну і недержавну форми власності. Інші кількісні параметри змішаної економіки при зіставленні державної та недержавної власності на засоби виробництва, фінансово-кредитні інститути, як правило вищі. Загалом державне регулювання можна здійснювати до тих пір, поки результати від нього вищі, ніж витрати на утримання державного апарату.

Висновок

Мінімально необхідні межі регулювання реального ринку визначаються організацією грошового обігу, виробництвом суспільних товарів і усунення зовнішніх ефектів. Максимально припустимі межі втручання держави в економіку визначаються перерозподілом прибутків, забезпеченням деякого рівня зайнятості, протидією монополізму й інфляції, розвитком фундаментальних досліджень, проведенням регіональної політики, реалізацією національних інтересів у світовій економіці.

Держава виконує свої функції, застосовуючи економічні й адміністративні методи. Вони взаємозалежні і водночас протилежні. Існують області, де застосування адміністративних методів ефективно і не суперечить ринковому механізму.

Надані державою суспільні товари покликані задовольняти колективні потреби, що неможливо виміряти в грошовій формі і який у зв'язку з цим не може зробити ринок. Суспільні товари зв'язують з одного боку, колективні потреби, з іншого боку - податкову і бюджетну політику держави. Для виробництва суспільних товарів держава здійснює оподатковування. Структура бюджетних витрат повинна відповідати структура попиту на суспільні товари.

У деяких ситуаціях ринковий механізм не може автоматично забезпечити рівновагу через зовнішні ефекти, що виникають у процесах ринкового виробництва і споживання. Держава втручається в економіку і забезпечує псевдоринкову рівновагу. Через спеціальний податок воно здійснює перерозподіл прибутків на користь тих, хто несе не врахований ринком збиток. Держава втручається в ціноутворення, щоб ціна на товари і послуги враховували зовнішні ефекти.

Вихід держави за відкреслені максимальні межі робить необхідним роздержавлення економіки. Проблема особливо актуальна для країн, що переходять від тотального одержавлення економіки до ринку. Добре зарекомендували себе такі способи роздержавлення, як приватизація власності, лібералізація ринків, оздоровлення державного сектора, створення змішаних підприємств. Одним із найважливіших переваг приватизації є антиінфляційний ефект. Для успішного проведення приватизації необхідно виконання ряду умов.

Размещено на Allbest.ru"


Подобные документы

  • Бюджетна система, державне регулювання економіки. Господарський механізм: сутність, функції та елементи. Необхідність та основні причини втручання держави в економіку. Економічні функції держави. Шляхи удосконалення економічних функцій держави в Україні.

    презентация [444,3 K], добавлен 24.09.2015

  • Сутність держави та її еволюція. Державна власність. Підприємництво в державному секторі. Суспільні блага і послуги. Сутність та структура економічних функцій держави. Економічна політика держави. Основні моделі державного регулювання економіки.

    книга [62,9 K], добавлен 14.07.2008

  • Теоретичні аспекти державного регулювання ринкової економіки: сутність, моделі (кейнсіанська, неокласична) та методи (адміністративні, правові). Економічні риси і аналіз розвитку економіки України на сучасному етапі. Держава і ринок: шляхи партнерства.

    курсовая работа [3,2 M], добавлен 18.11.2010

  • Політика державного регулювання економіки. Форми та функції державного регулювання економіки. Національні особливості державного регулювання. Основні форми державного регулювання. Становлення економічних функцій Української держави.

    курсовая работа [36,6 K], добавлен 10.04.2007

  • Державне регулювання економіки – система заходів для здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності; умови та групи параметрів впливу держави на ринкові події. Основні форми, методи, принципи, функції та напрямки державного регулювання.

    презентация [2,0 M], добавлен 22.04.2013

  • Необхідність державного регулювання економіки. Обмеження ринкового механізму і спеціальний державний механізм як компенсація. Дві макроекономічні концепції - кейнсіанська та монетаристська. Економічні функції держави. Сучасна економічна політика України.

    реферат [21,1 K], добавлен 20.03.2009

  • Теоретичне осмислення державного регулювання економіки. Визначення методів впливу держави на економіку та підприємництво зокрема. Шляхи удосконалення впливу держави на розвиток підприємництва за допомогою Маневицького районного центру зайнятості.

    дипломная работа [150,9 K], добавлен 11.03.2011

  • Бюджетно-податкова політика держави. Грошово-кредитна політика. Соціальна політика держави. Державне регулювання аграрної сфери економіки. Антикризова політика держави. Ринкова трансформація української економіки.

    реферат [27,9 K], добавлен 03.09.2007

  • Об’єктивна необхідність державного регулювання економіки. Структура механізму й методи державного регулювання. Державне регулювання в Україні. Економічні функції місцевих органів влади. Співвідношення між ринковим механізмом і державним регулюванням.

    реферат [53,2 K], добавлен 16.01.2008

  • Сутність, принципи, методи і функції державного регулювання економіки України та причини його впровадження. Особливість макроекономічного планування. Зміст і завдання фінансово-кредитної політики держави. Система оподаткування суб’єктів господарювання.

    курсовая работа [362,7 K], добавлен 08.04.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.