Основи економічної теорії

Оволодiнню науковим економiчним мисленням сприяє засвоєння не тiльки загальнонаукових, а й спецiальних методiв, за допомогою яких економiчна теорiя висвiтлює суть явища, що вивчається.

Одним iз найважливiших спецiальних прийомiв дослiджень в економiчнiй теорiї є метод наукової абстракцiї. Вiн полягає у видiленнi найбiльш суттєвих сторiн процесу, що вивчається, абстрагуваннi вiд усього другорядного, випадкового. Спочатку дається загальна характеристика явища, визначаються притаманнi йому суперечностi, а потiм розглядаються конкретнi вияви цього явища. Таким чином найбiльш загальна (найпростiша) економiчна форма розгортається в цiлiсну систему економiчних вiдносин вiдповiдно до власної внутрiшньої логiки останньої. Те, вiд чого на початковому етапi необхiдно було абстрагуватися з метою виявлення бiльш глибоких суттєвих вiдносин, тепер, навпаки, пiдлягає роз'ясненню. В результатi конкретне постає вже не випадковим нагромадженням явищ, а цiлiсною панорамою суспiльного життя.

Особливiстю теоретико-економiчного дослiдження е те, що при вивченнi економiчних процесiв не можна користуватися конкретними прийомами i засобами, якi широко застосовуються, наприклад, у природничих науках. Будь-яка абстракцiя, як вiдомо, завжди бiднiша за конкретне явище. Вона вiдображує об'єктивну реальнiсть не так, як живе споглядання, а проникає всередину її, йдучи вiд явища до сутi; на практицi застосування методу абстракцiї може призвести до помилки. Це пояснюється вiдривом абстрактних понять вiд дiйсностi, що проявляється у розривi якiсної i кiлькiсної сторiн економiчних процесiв, абсолютизацiї окремих явищ економiчного життя тощо.

Абстрактне мислення з властивими йому прийомами дiалектичної, але не формальної, логiки охоплює й iншi методи пiзнання виробничих вiдносин, зокрема аналiз i синтез. У процесi аналiзу предмет дослiдження розчленовується, мислення йде вiд видимого, конкретного до абстрактного. Так, визначаючи економiчнi закони тiєї чи iншої системи, в складному господарському органiзмi видiляють складовi його, з'ясовують роль i значення кожного окремого елемента, їх зв'язки в єдиному, але складному господарському механiзмi. Це важливо для подальшого теоретичного обгрунтування всiх тих особливостей предмета дослiдження, вiд яких абстрагуються спочатку. Внаслiдок такого аналiзу користуються найбiльш загальними абстракцiями, придатними для вивчення дослiджуваного об'єкта.

У процесi синтезу дослiджується економiчне явище у взаємозв'язку i взаємодiї його складових частин. Мислення тут iде вiд абстрактного до конкретного, вiд розумiння сутi вiдносин до прояву їх у конкретнiй ситуацiї. Аналiз сприяє розкриттю iстотного в явищi, а синтез завершує розкриття сутi, дає можливiсть показати, в яких формах це притаманне економiчнiй дiйсностi.

Отже, аналiз i синтез є двома нерозривними чинниками процесу наукового пiзнання дiйсностi, використання яких сприяє виявленню причинно-наслiдкових зв'язкiв окремих явищ.

Наукове пiзнання суспiльних процесiв i систем передбачає також використання методу поєднання логiчного й iсторичного пiдходiв до вивчення економiчної теорiї.

Логiчний взаємозв'язок усiх компонентiв суспiльства як цiлiсного органiзму вiдбиває iсторичний процес виникнення й становлення певної системи. Поєднання логiчного й iсторичного в економiчнiй теорiї допомагає вiдкриттю якiсно нових форм дiї економiчних законiв i знаходженню нового змiсту в економiчних категорiях. В обох випадках слiд виявити якiснi зрушення, що мають мiсце на певному етапi розвитку економiчної системи, а також обгрунтувати, яким чином виникнення нових вiдносин детермiнує появу якiсно нових форм вияву економiчних законiв.

Отже, логiчний метод дослiдження є iсторичним методом, звiльненим вiд iсторичної форми i випадковостей iсторичного процесу, адже вiдповiдь на одне й те саме запитання в епоху первiсного нагромадження капiталу i в сучасному розвинутому суспiльствi буде рiзною.

Iсторiя людського суспiльства пiдтверджує, що виникнення i розвиток будь-якої науки пов'язанi з практичною дiяльнiстю людей. Зв'язок науки iз суспiльною практикою передбачає iнтенсивнiсть обмiну дiяльнiстю i результатами мiж науковцями i працiвниками iнших галузей народного господарства. Отже, економiчна теорiя не може обмежитись використанням лише тих методiв дослiдження, про якi йшлося вище. Як фундаментальна наука, економiчна теорiя визначає перспективи (враховуючи довгостроковi) для суспiльної практики. Розглянемо мiсце i роль соцiально-економiчного експерименту, який належить до спецiальних методiв дослiдження економiчних явищ. Зауважимо, що йдеться про виважений, з попереднiм вивченням iсторичного досвiду, соцiально-економiчний експеримент. Абстракцiя в даному випадку є досить умовною, i з повним правом можна стверджувати, що немає нiчого бiльш практичного, нiж витончена теорiя. Складнiсть полягає в тому, що практичнi рекомендацiї щодо проведення соцiально-економiчного експерименту вiдрiзняються вiд конкретних прикладних розробок. Отже, стосовно перших дуже важливим є суспiльне розумiння їх необхiдностi та корисностi. Соцiально-економiчний експеримент треба розглядати не тiльки як засiб пiзнання реальної дiйсностi, а й як такий, що сприймає конкретний суб'єкт.

Соцiально-економiчний експеримент як прийом пiзнання не може претендувати на унiверсальнiсть: суперечки про характер соцiально-економiчного експерименту, навiть якщо вiн реалiзується на локальних територiях (проблеми програмування розвитку окремих галузей народного господарства, налагодження нових виробничих зв'язкiв, соцiальний захист населення тощо), не можуть бути вiльними вiд впливу моральних, iдеологiчних чи полiтичних чинникiв. Цiннiснi судження про результативнiсть соцiально-економiчного експерименту в той же час не можуть бути вiдокремленими вiд об'єктивного економiчного дослiдження. Вони неминуче переплiтаються. Iз розвитком продуктивних сил, нагромадженням знань, набуттям прийомiв i знань з технологiї аналiзу економiчних явищ та їх взаємозв'язкiв за допомогою сучасної комп'ютерної технiки роль соцiально-еко-номiчного експерименту в економiчнiй теорiї зростає.

Провiдним в економiчнiй теорiї залишається теоретичний аналiз виробничих вiдносин, розкриття змiсту законiв i категорiй економiки. Одночасно зростає значення кiлькiсних методiв, зокрема статистичних. Практична дiяльнiсть людей в економiчнiй сферi зумовлює управлiнський аспект, якого неминуче набуває економiчна теорiя. Саме цей аспект економiчнбї теорiї стимулює вивчення статистичних показникiв, що характеризують економiку на рiзних її рiвнях. Статистичнi матерiали доцiльно групувати за тематичними проблемами. Аналiз їх може вiддзеркалювати, наприклад, реальнi суперечностi мiж певними соцiальними групами населення, рiзними полiтичними течiями тощо.

Загальнi перспективи економiчної реформи, комплекснiсть пiдходiв до становлення ринкових вiдносин, охоплення проблем народного господарства в цiлому та його окремих галузей, послiдовнiсть та швидкiсть роздержавлення власностi, економiчний механiзм становлення ринкових iнфраструктур - всi цi питання можуть бути дослiджуванi за допомогою статистичних методiв. Застосування їх доцiльне й при розробцi окремих напрямiв переходу до ринкових вiдносин, наприклад цiноутворення, зовнiшньоекономiчних зв'язкiв тощо.

Ученi-економiсти, вивчаючи матерiали нацiональної статистики тiєї чи iншої країни, користуються також виданнями ООН, ОЕСР тощо. Незначнi розбiжностi мiж окремими показниками пояснюються тим, що мiжнароднi органiзацiї, як правило, коригують нацiональнi данi з метою забезпечення зiставлення їх. Спiвробiтники мiжнародних органiзацiй володiють такими сучасними методами обробки статистичних даних, якi поки що не стали надбанням дослiдникiв у бiльшостi країн свiту, що часто призводить до перекручених статистичних висновкiв.

Таким чином, знання економiчної теорiї передбачає не тiльки володiння методологiєю аналiзу реальних економiчних процесiв, розумiння сутi економiчних законiв та категорiй, а й умiння знаходити кiлькiсний вираз їх i користуватись точними статистичними методами для управлiння економiкою.

Використана література

1. Г.Н. Климко В.П. Нестеренко Л.О. Каніщенко “Основи економічної теорії"

2. А.С. Гальчинський П.С. Єщенко Ю.І. Палкін “Основи економічної теорії"

3. К.Р. Макконнелл Л.С. Брю “Economics”

4. Поль Самуельсон “Економіка”

5. Ю.В. Ніколенко А.В. Демківський В.В. Фещенко “Основи економічної теорії ”