Зовнішні ефекти бізнесу і політика держави

Інституції підприємства котрі регулюють його зовнішньоекономічну діяльність

В залежності від того, проводиться ТОВ”Турексім” самостійно чи за допомогою посередників, в міжнародній торговельній практиці використовуються три основних методи здійснення комерційних операцій.

Прямий метод здійснення експортно-імпортних операцій в ТОВ”Турексім” найчастіше використовується на підставі довгострокових контрактів, при експорті великогабаритного та дорогого обладнання, стандартного багатосерійного обладнання через власні закордонні філії та дочірні компанії (рис. 2.2).

Рис 2.2 Система взаємозв'язку між контрагентами на світовому ринку

Прямі зв'язки мають ряд переваг: більш тісні контакти з контрагентом, краще знання кон'юнктури ринку, більш швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача.

Непрямий метод здійснення експортно-імпортних операцій в ТОВ”Турексім” також має свої переваги: власна мережа обслуговування, добрі зв'язки, знання ринку та підприємства.

Права й обов'язки посередника визначаються змістом договору, згідно якого до кола обов'язків посередника можуть бути включені:

> організація збуту і пошук зарубіжних контрагентів;

>підготовка та укладання угод;

>кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем;

>проведення рекламних кампаній і маркетингових досліджень;

>здійснення транспортно-експедиційних операцій і страхування транспорту при транспортуванні;

> виконання митних процедур.

При укладанні угоди з посередником необхідно чітко визначити в який спосіб буде здійснена винагорода посереднику.

Розділ 3 Завдання економічної політики щодо поліпшення зовнішньої торгівлі України

Аналіз української зовнішньополітичної діяльності свідчить про певне підвищення її активності при відсутності змін в орієнтирах. Поряд з тенденцією “динамізації” з'являються ознаки зростання змістовності завдань. Особливо це стосується європейського виміру. Досить активно опрацьовуються також південно-східний -- Кавказ, Центральна Азія (участь у ГУУАМ), північний -- країни Балтії (участь в Раді держав Балтійського моря (РДБМ) та південний - країни басейну Чорного моря (участь в ЧЕС) напрями. Набуває більшої конкретики ідея поєднання північного і південного напрямів співробітництва в рамках моделі Балто-Чорноморської Співдружності (БЧС).

Проте процес утвердження міжнародного авторитету України, підвищення її ролі та місця у міжнародних відносинах залишається поки що “в'язким”. Його бажаний рівень і показники на сьогодні не можуть бути досягнуті через об'єктивну обмеженість організаційних і ресурсних можливостей. Подолати таку обмеженість, як доводить світовий досвід, можна через “зосередження” або акумуляцію можливостей для розв'язання тих визначальних завдань, виконання яких забезпечується наявним ресурсним потенціалом.

Серед суттєвих зовнішньополітичних здобутків -- обрання України до складу непостійних членів РБ ООН та ухвалення Спільної стратегії ЄС--Україна. Викликом для української зовнішньої політики у найближчий перспективі залишатиметься проблема проголошеного нейтралітету держави, який через дію низки об'єктивних чинників дедалі більше заважатиме реалізації стратегії європейської інтеграції. Останнім часом Європа все наполегливіше вимагає від Києва уточнення його зовнішньополітичних настанов і найближчим часом на поставлені запитання доведеться давати конкретні відповіді. При цьому можна стверджувати, що внутрішньополітична ситуація в Україні є нині досить сприятливою, з одного боку, для ведення зовнішньополітичної діяльності за всіма “векторами”, а з іншого -- для спрямування її в пріоритетному, європейському напрямі. У суспільних очікуваннях починають переважати ті, здійснення яких пов'язується передусім з євроатлантичними цінностями.

Курс на інтеграцію України до Європи, стратегічне партнерство зі США та РФ певною мірою зумовили послаблення уваги до розвитку партнерських зв'язків з країнами Центральної Азії. Проте роки незалежного розвитку держави довели, що сподівання на швидке зближення з Європою були надто оптимістичними: Україна виявилася не готовою до існування у відсутності ринків сировині та збуту своїх товарів, багато з яких залишилися в колишніх радянських азіатських республіках.

Серед найактуальніших зовнішньополітичних завдань України стосовно Центральноазіатського регіону -- забезпечення реалізації проектів створення трансконтинентальних енергетичних і транспортних коридорів, в яких вона відіграватиме роль природної з'єднувальної ланки між Сходом і Заходом. Цьому сприятиме участь України в проекті ТРАСЕКА, запропонованого Комісією Європейського Союзу. Відтак зростає значення відносин України з Киргизстаном, який за згаданим проектом перетворюватиметься на головне перехрестя глобальної транспортної мережі.

У зв'язку з реалізацією плану ТРАСЕКА велике значення для України набувають відносини з Узбекистаном, який до того ж є учасником міждержавного утворення ГУУАМ. Ця країна володіє потужним промисловим, сільськогосподарським та людським потенціалами і претендує на роль регіонального лідера, має всі підстави бути одним із зовнішньополітичних пріоритетів України.

“Обіймаючи серединне положення між Європою та Азією та будучи жвавою ареною економічних і політичних контактів, Казахстан здатний стати ланкою, що пов'язує дві великі цивілізації”, -- так говорить президент Казахстану Н. Назарбаєв про місце і роль цієї країни у створенні трансконтинентальних комунікацій. Через багаті поклади газу та нафти, потужну науково-виробничу базу винятково важливою справою слід вважати забезпечення співпраці України з Казахстаном у розвідці, видобутку та переробці вуглеводнів, ядерній енергетиці, сільському господарстві, машино- та літакобудуванні, космічній, військовій галузях тощо. Потужним імпульсом для прискореного розвитку українсько-казахстанського співробітництва у зазначених галузях став офіційний візит Президента України до Республіки Казахстан у вересні 2001 р., за результатами якого лідерами обох країн було ухвалено Спільну заяву.

Висновок