Дефіцит державного бюджету: причини виникнення та соціально-економічні наслідки
Теоретичні основи дослідження бюджетного дефіциту: визначення, види, причини, наслідки, напрямки подолання бюджетного дефіциту. Характеристика методів його фінансування. Оцінка дефіциту державного бюджету України та особливості його формування на 2010 р.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.10.2010 |
| Размер файла | 3,3 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджено на 2010 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривні, з 1 квітня - 849гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривень, з 1 грудня - 875.
Також установлено розмір мінімальної заробітної плати , яка буде з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривень, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень та з 1 грудня - 922 гривень на місяць.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено у 2010 році розміри мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії для учнів професійно-технічних та студентів вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації, учнів і студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в розмірах, що діяли у грудні 2009 року.
Слід зауважити, що серйозною проблемою для України у 2010 році стануть інфляційні ризики. Перш за, все йдеться про різке зростання тарифів на енергоносії для населення і промисловості (через політичний тиск відтермінуються на ІІ півріччя 2010 р.). Особливо відчутним стане стрімке здороження продовольчих товарів у І-ІІ кварталі 2010 р. Загалом, відповідні чинники інфляції переважать стійкі тенденції до її зниження в умовах низької ділової активності. Рівень безробіття буде знижуватись повільно і досягне за оптимістичним сценарієм рівня 8,6 %. Важливою проблемою при цьому стане повернення значної кількості трудових мігрантів із країн ЄС.
В урядовому проекті Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік передбачено дефіцит бюджету у розмірі 6% ВВП. Кабінет міністрів планує скоротити дефіцит держбюджету на 2010 рік до 6% і відмовитися від бюджетних дотацій НАК "Нафтогаз України". В цій програмі передбачено оздоровлення державних фінансів. Цільовими індикаторами є зменшення дефіциту бюджету з 14%, які були в минулому 2009 році, до не більше як 6% від ВВП. Також покращення фінансової стійкості ПЕК.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачені значні зміни у системі соціального та пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, які спрямовані на обмеження рівня оплати праці, соціальних та пенсійних виплат широким верствам населення. Це стосується, зокрема, обмеження розміру наданих компенсацій, гарантій, пільг, державних соціальних допомог величиною податкової соціальної пільги, визначеною відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; встановлення максимального розміру пенсії та щомісячного грошового утримання; зупинення окремих положень Закону України «Про державну службу» щодо оплати праці, пенсійного та грошового забезпечення державних службовців; зміни порядку обчислення пенсій військовослужбовцям. Крім того, Кабінет Міністрів України шляхом впровадження окремих норм в проекті закону про Державний бюджет України на 2010 рік перебирає на себе повноваження Верховної Ради України шляхом отримання права регулювати порядок надання окремих соціальних виплат та затверджувати їх розміри.
Закон України про Державний бюджет України на 2010 рік передбачає, що до доходів загального фонду Державного бюджету на 2010 рік належать 100 відсотків податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками, в тому числі, і за місцезнаходженням в місті Києві. В зв'язку з цим необхідно зазначити, що відповідно до статті 67 Бюджетного кодексу України, якою визначені особливості формування бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів міст Києва і Севастополя, встановлено необхідність врахування норм Закону України «Про столицю України -- місто герой Київ» при затвердженні доходів та видатків Державного бюджету України. Згідно з пунктом 3 статті 19 Закону України «Про столицю України -- місто герой Київ» доходи міського бюджету та бюджетів районів міста Києва формуються зокрема за рахунок 100-відсоткового відрахування податку на прибуток підприємств, який справляється на території міста Києва. Тому для виконання вимог Бюджетного кодексу та Закону України «Про столицю України -- місто герой Київ» є необхідним передбачити 100-відсоткове спрямування надходжень від податку на прибуток до бюджету міста Києва.
Отже, проаналізувавши дані наведені вище ,зазначено, що позитивним є те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» складений з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та базується на його положеннях, враховує основні напрямки бюджетної політики на 2010 рік та переважно враховує Пропозиції Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики та Доручення Верховної Ради України , Кабінету Міністрів України стосовно Основних напрямів бюджетної політики, вдосконалення бюджетного процесу і подальшого розвитку міжбюджетних відносин.
3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
3.1 Основні напрямки подолання бюджетного дефіциту
Питанням дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.
Дефіцитність бюджету пов'язана з деякими видами податкових вилучень у державі, тому реформування податкової системи має базуватися на принципі фіскальної достатності, тобто формування дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на принципах обов'язковості й рівномірної завантаженості при сплаті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників. Неприпустиме масове надання податкових пільг окремим суб'єктам підприємницької діяльності[27,с.10].
Бюджетний дефіцит і державний борг тісно пов'язані, адже державна позика є важливим джерелом покриття бюджетного дефіциту.
Одним з головних напрямів удосконалення бюджетної системи в умовах ринкових відносин є демократизація формування та використання всієї системи бюджетів. В Україні необхідно створити таку систему формування й використання бюджету, яка б зацікавила й виробників, і органи влади всіх рівнів збільшувати доходи та найефективніше їх використовувати. Згідно з новим Законом України "Про бюджетну систему України" необхідно провести глибоку реформу бюджетної системи країни. Реформою бюджетної системи передбачається:
? по-перше, реальне розмежування фінансової та податкової системи;
? по-друге, реальне розмежування фінансів державних підприємств і державного бюджету;
? по-третє, розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави - доходів і витрат усіх без винятку юридичних і фізичних осіб, через які проходить розподіл і перерозподіл національного доходу;
? по-четверте, здійснення децентралізації державних фінансів, структурного розмежування державного та місцевих бюджетів за джерелами надходжень та витрат. Передбачається, що на республіканському рівні здійснюватимуться лише ті витрати, які мають загальнодержавну вагу. Тому необхідно, щоб кожна ланка бюджетної системи мала чітко визначену законом дохідну базу.
На думку фахівців, основні заходи, які застосовуються щодо зменшення бюджетного дефіциту є такими[21,c.348]:
1. Налагодження системних зв'язків між платниками податків та державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників. Це дало змогу істотно поповнити бюджети всіх рівнів;
2. Поступове зниження податкового тиску, що сприяє частковому виведенню економіки із тіньового сектору;
3. Зниження витрат держави, насамперед на державне управління;
4. Поступове зменшення, аж до відміни, дотацій і пільг збитковим підприємствам;
5. Реформування міжбюджетних відносин;
6. Контроль рівня інфляції.
Проблема полягає в тому, що, по-перше, галузеві пільги є одним з основини інструментів державного регулювання розвитку економіки. По друге, - вони найменш ефективні, оскільки їхня результативність залежить від правильного визначення пріоритетних галузей. Аналіз оподаткування в історичній практиці підтверджує таку закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі податкових реформ - розширенням податкової бази за рахунок скасування ряду пільг.
Існує і проблема ПДВ, що накопичувалася з 1997 року. Якщо не поліпшити адміністрування цього податку, то надалі співвідношення між отриманими від нього і повернутими коштами збалансується, тобто нетто-надходження будуть нульовими, а в подальшому держбюджет виплачуватиме компенсації з ПДВ більше, ніж одержуватиме від цього податку.
Для розв'язання проблеми дефіцитності бюджету, перш за все, слід вирішити такі питання:
1. Для покриття бюджетного дефіциту державі необхідно звільнитися від "дрібної" власності й здійснювати розширене акціонування та інвестування інших об'єктів як на території України, так і за її межами. При цьому не варто забувати про проблеми національної безпеки і якнайшвидше відмовлятися від прибуткових підприємств. Приватизація має бути економічно доцільною, тоді зросте кількість підприємств приватної форми власності, що займаються виробництвом. Також треба поліпшувати управління державним майном, що приведе до зменшення кількості підприємств державної форми власності, які одержують дотації;
2.Другий важливий момент -- високий рівень номінального податкового навантаження. Недоцільно протягом року приймати законопроекти, що погіршують становище платників податків. Треба запроваджувати раціональну податкову політику, яка базується на зниженні податкового тиску і поєднанні фіскальної й стимулюючої функцій податків.
3.Максимальне виявлення усіх матеріальних і фінансових резервів для досягнення прогресу на шляху до збалансованого ринку.
4.Узгодження бюджету із загальною програмою фінансової стабілізації.
5.Особлива увага має приділятися підвищенню ролі регіонів у соціально-економічному розвитку держави.
6.Варіантом податкового наповнення бюджету може бути встановлення держмонополії на виробництво й продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Такий порядок існує в цивілізованих, економічно розвинених країнах. Насамперед -- здоров'я нації, а вже потім -- збирання податків до бюджету -- прямих і непрямих.
7.Заборона Національному банку України надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.
В Україні має місце ситуація, за якої прибутковим є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери. Отже, нагальною стає зміна напрямів інвестування бюджетних коштів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної грошової одиниці, зменшення граничних витрат суспільного виробництва через використання новітніх технологій і сучасних розробок як продукту інтелектуальної діяльності українських науковців. Через невчасне проведення структурних змін в економіці існує структурний дисбаланс у народному господарстві в бік значного переважання виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання.
Зміни бюджетної політики потрібно запроваджувати дуже прозоро, передбачувано і, бажано, починаючи із наступного податкового періоду. Це означає, що будь-які закони, що стосуються зміни податкового законодавства, повинні вступати в силу не раніше ніж через 3 місяці після їх прийняття. Ці зміни повинні набирати чинності з наступного місяця, кварталу чи року (залежно від того, коли починається податковий період). Недоцільно впроваджувати будь-які законодавчі зміни, дія яких поширюється на попередні періоди [25,с.23].
Наслідки будь-яких змін до податкового законодавства повинні бути чітко прораховані з точки зору їх впливу на доходи бюджету. Якщо існує ризик того, що надходження до бюджету зменшаться в результаті запровадження певних змін, необхідно адекватно скоротити видаткові програми перед запровадженням податкових змін.
Значні ризики виконання бюджетів 2005-2008років та інфляційний тиск були обумовлені, в першу чергу, зростанням соціальних виплат. Ми рекомендуємо дуже зважено аналізувати наслідки подальшого зростання соціальних виплат, і , якщо можливо, уникати збільшення соціальних виплат - потрібно спочатку знайти кошти, а потім збільшувати соціальні виплати. Продовження політики, спрямованої на зростання соціальних виплат, призведе до прискорення темпу зростання цін.
Суттєве зменшення рівня відрахувань до соціальних фондів і збереження єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб, а також подальші регулятивні заходи сприятимуть детінізації заробітних плат, що може суттєво розширити податкову базу в довгостроковій перспективі. Проте зменшення рівня відрахувань до соціальних фондів матиме позитивні ефекти лише у випадку, якщо бюджет залишатиметься збалансованим. В довгостроковому періоді збалансованість соціальних фондів можна досягнути за рахунок зменшення їх соціальних зобов'язань та розширення податкової бази. Однак, це неможливо досягти в короткостроковому періоді (протягом року чи двох). Тому зменшення ставок відрахувань до соціальних фондів недоцільне у 20010 році, якщо не буде забезпечено адекватного зменшення видатків бюджету [22,c.589].
Зменшення ставки податку на прибуток підприємств (якщо це питання буде стояти на повістці дня уряду) до рівня ставки податку на доходи фізичних осіб матиме значних ефект детінізації прибутку підприємств. У найкращому випадку розширення податкової бази повністю компенсує втрати від зменшення ставки податку. Проте, не варто очікувати значного розширення податкової бази відразу після запровадження реформи податку на прибуток підприємств. Більш доцільним є вибір формату поступового (на 3-5% щороку) зниження ставки податку. Кожного року рішення щодо подальшого зниження ставки необхідно приймати залежно від динаміки розширення податкової бази у попередньому році.
Ще одна проблема -- короткострокове бюджетне планування і його невідповідність завданням середньострокової економічної політики. Законодавча влада повинна зрозуміти, що бюджет -- це не просто доходи і видатки. Треба підвищувати роль перспективного бюджетного планування. При кожному надходженні й при кожному витрачанні необхідно думати про найголовніше -- добробут громадян.
Подальше зростання української економіки має здійснюватися на власні інвестиційній базі й достатній ринковій основі. Уряд України передбачає, що такий підхід спричинить "посилення ролі держави як суб'єкта, який підсилює ринкові механізми, впливаючи на створення рівних конкурентних умов для виробників".
Україна понад 17 років іде до ринкової економіки. Але на будь-якому ринку продукція повинна мати попит, а всі закони і бюджет -- спрямовуватися на зростання економіки, а отже, на зростання рівня життя населення в цілому. Авторитет влади виросте залежно від того, наскільки тверда національна валюта і наскільки низький рівень безробіття в державі.
Загалом, бюджет -- це відповідальність влади перед громадянами. Стан бюджетної системи можна назвати найважливішим критерієм економічної ситуації в країні, а однією з найважливіших функцій бюджету є регулювання економіки. Адже закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціалу вкладень, рівень соціального захисту громадян, ступінь державної незалежності й обороноздатності, місце і роль України в міжнародних економічних відносинах.
3.2 Сучасні підходи до управління бюджетним дефіцитом
Необхідність контролю за дефіцитом державного бюджету зумовлена тим, що його фінансування може призвести до шкідливих соціально-економічних наслідків. Загалом державні видатки фінансуються за допомогою податків. Однак у разі їх нестачі фінансування може здійснюватися за допомогою так званого інфляційного податку(планова емісія). Такий метод покриття дефіциту державного бюджету практикувався в Україні протягом 1992-1995 рр. Його використання сприяло перетворенню інфляційних процесів у економіці на гіперінфляційні, що тим самим загрожувало економічному устрою. В Україні на практиці було доведено, що використання інфляційного податку має межі, за якими починають проявлятися негативні наслідки: населення відмовляється від національної грошової одиниці, долар використовується як міра вартості та засобу нагромадження, руйнується національна грошова система загалом. [27,с.15-23]
Поряд з інфляційним податком як внутрішнє джерело фінансування використовуються облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Їх частка у цей період становила близько 7,3 % загального обсягу внутрішнього фінансування дефіциту. ОВДП є якісно іншим інструментом впливу на розмір бюджетного дефіциту. Їх принципова ознака полягає в тому, що держава є позичальником грошей у населення та юридичних осіб, що призводить до появи внутрішнього державного боргу, обслуговування якого, у свою чергу, лягає тягарем на державний бюджет. Однак, на відміну від інфляційного податку, боргове фінансування не впливає на обсяг грошової маси. Пропозиція грошей не змінюється, оскільки, вилучивши гроші в покупців державної позики, держава оформлює їх як видатки.
Як уже відзначалось, інвестування в економіку дає можливість створити передумови для повернення грошей, а відтак і відновлення їхньої вартості. Фінансування соціальних видатків означає, що за рахунок зниження вартості грошей у поточному періоді, їх знову не вистачить у наступному, тобто потрібна буде нова емісія. Такий спосіб покриття бюджетного дефіциту веде до того, що інфляція переростає в гіперінфляцію, а остання -- в галопуючу інфляцію, адже процес емісії набирає характеру геометричної прогресії. З цих причин використання грошової емісії для фінансування бюджету офіційно, як правило, у тому числі й в Україні, забороняється.
Наявність тимчасово вільних коштів є головною передумовою для державних позик. Якщо таких ресурсів немає, то не може бути й мови про випуск державних цінних паперів. Однак у дійсності такі вільні ресурси, як правило, завжди є й у фізичних, і в юридичних осіб. Отже, тимчасово вільні кошти є завжди, навіть в умовах фінансової кризи. Проблема полягає не в наявності ресурсів, а в спроможності держави мобілізувати їх.
Спроможність мобілізації тимчасово вільних коштів залежить насамперед від наявності довіри до держави з боку її кредиторів. Якщо кредитор не довіряє позичальникові, то не може бути й мови про нормальні засади надання кредитів чи взагалі про їх виділення. Але проблема полягає в тому, що кредитні взаємовідносини мають ризикований характер. Кожний кредитор, продаючи свої тимчасово вільні ресурси, вибирає між ризиком втрати цих ресурсів і бажанням отримати дохід від їх продажу. Тобто не може бути ні абсолютної довіри, ні абсолютного небажання надавати кредити.
Виходячи з необхідності забезпечення довіри держава завжди мусить дбати про свій імідж надійного і вигідного позичальника. Це досягається насамперед своєчасним поверненням боргів і забезпеченням збереження вартості грошей. Феномен іміджу держави пояснюється просто -- в будь-яких випадках її надійність у цілому вища від надійності інших позичальників. Сама сутність держави гарантує їй певну довіру навіть майже в безнадійних ситуаціях, що і створює відповідні передумови для державного кредиту.
Між дохідністю та надійністю існує обернено пропорційна залежність: чим вища надійність, тим менша дохідність. Оскільки державні цінні папери вважаються найнадійнішими, то для них установлюється найменший рівень дохідності. На фінансовому ринку державні цінні папери відіграють роль стандарту дохідності, свого роду відправної точки. Нормальне його функціонування неможливе без випуску державних позик.
Найважливішою передумовою випуску державних позик є спроможність держави своєчасно повернути борги та виплатити проценти. Якщо наявність бюджетного дефіциту потребує встановлення джерел його покриття, то використання державного кредиту вимагає визначення джерел погашення боргу. Такими джерелами можуть бути:
1) дохід, отриманий від інвестування коштів у державний сектор;
2) додаткові доходи бюджету за рахунок зростання ВВП і податкової бази від інвестування коштів в економіку;
3) надходження від спеціально введених податків чи підвищення ставок оподаткування для погашення державного боргу;
4) скорочення видатків;
5) залучення нових кредитів для покриття попередніх боргів.
Доходи від інвестування коштів, залучених з допомогою державних позик, відбивають результативність діяльності держави у сфері економіки. Проблеми з боргом за таких умов можуть виникати внаслідок непродуктивності інвестиційної діяльності держави. Якщо ж політика інвестицій має обґрунтований і цілеспрямований характер, то погашення боргів теж здійснюється планомірно і гарантовано. Необхідність у підвищенні ставок оподаткування чи у введенні нових податків, а також у скороченні видатків пов'язана саме з проблемами відсутності поворотних джерел від використання позик чи внаслідок неефективності інвестицій або в результаті «проїдання» позикових коштів. Необхідність же залучення нових позик для покриття попередніх боргів пов'язана або з небажанням, або з неможливістю підвищувати рівень оподаткування. Однак реально погасити державну заборгованість новими позиками неможливо. Навпаки, це тільки збільшує цю заборгованість. Реальне погашення може відбуватись тільки за рахунок додаткових надходжень у бюджет чи від інвестицій, чи від підвищення рівня оподаткування.
Отже, боргове покриття дефіциту державного бюджету має переваги над інфляційним податком, оскільки не спричинює прямих інфляційних процесів у економіці. Саме йому віддав перевагу український уряд. У 1995 р. в Україні було вперше використано зовнішні джерела покриття дефіциту державного бюджету. Сума зовнішніх позик була досить вагомою: вона майже в чотири рази перевищувала обсяг фінансування за рахунок ОВДП і покривала понад 20 % дефіциту державного бюджету. З 1996 р. починає різко зростати частка ОВДП у покритті дефіциту державного бюджету. Якщо в 1995 р. вона становила 5,8 %, то в 1996 р. -- 39,5 %, а вже у 1997 р. -- 78,5 %.
Слід зазначити, що основним стимулом до надання позик державі є досить висока надійність державних цінних паперів. Водночас держава прагне встановити і високу їх ліквідність. Як правило, державні цінні папери вільно продаються і вільно купуються. Держава може брати на себе зобов'язання викупити їх з першого пред'явлення свого кредитора. Нині забезпечення ліквідності має надзвичайно важливе значення. Недаремно на фінансових ринках світу значного поширення набули так звані комерційні папери, що мають дуже високу ліквідність. Саме висока ліквідність знімає перепони на шляху розвитку ринку цінних паперів, адже інвестори можуть спокійно вкладати гроші в подібні цінні папери, знаючи, що можуть їх повернути в будь-який час.
3.3 Зарубіжний досвід управління дефіцитом державного бюджету та можливість його впровадження в Україні
На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система ряду країн світу характеризувалася залежністю державного бюджету від місцевих фінансів. Наприклад, уряд США до прийняття конституції 1787р. не мав власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків окремих штатів. Завдяки зусиллям центральної влади значення державного бюджету стало зростати.
Важливо зазначити, що в зарубіжній літературі розрізняють реальний, структурний і циклічний дефіцити бюджету(Рис. 3.3.).
Рис.3.3. Види дефіциту бюджету, які спостерігались в США
Після Другої світової війни процес централізації бюджетної системи у всіх державах різко підсилився, у відношенні доходів. Істотно зросла питома вага державного бюджету в загальному обсязі ресурсів бюджетної системи. У США - більш 50%, Великобританії - більш 70%.
У розвинутих країнах в державний бюджет направляються найбільші доходи:
? податок з прибутку фізичних осіб;
? податок на прибуток корпорацій;
? акцизи;
? податок на додану вартість (У США ПДВ не застосовується);
? мита;
? доход від державних позик, що випускаються центральним урядом.
По витратах, навпаки, спостерігається інша тенденція: збільшення питомої ваги в загальній сумі витрат бюджетної системи місцевих бюджетів, на які уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частина витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили - запровадження цього досвіду, на нашу думку, могло б мати перспективи і на території України. [26,с.523]
Дефіцит державного бюджету характерний нині для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останні півстоліття лише два рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним "благополуччям", перевищення витрат над доходами спостерігається постійно. Причини дефіциту бюджету пояснюються цілим рядом факторів:
1) зниженням рівня суспільного виробництва;
2) глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;
3) послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;
4) нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;
5) великомасштабним оборотом "тіньового" капіталу;
6) великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції.
У кожній країні структура державного бюджету має свої національні особливості. Вона залежить від характеру адміністративної системи, структурних особливостей економіки й інших факторів.
Організаційний устрій США - федеративний. Федеральний бюджет влаштований за принципом “повного” бюджету і складається з двох частин:
? власне урядовий чи бюджет федеральних фондів;
? довірчі фонди.
Власне урядовий бюджет охоплює і фінансує загальнонародні програми, що пов'язані з політичними, економічними і соціальними функціями держави.
Друга частина федерального бюджету - довірчі фонди, що носять цільовий характер. Їхня діяльність пов'язана з окремими видами державної виробничої інфраструктури.
У Великобританії Державний бюджет складається з двох частин:
? звичайний бюджет;
? національний фонд позик.
Звичайний бюджет призначений для фінансування поточних витрат держави. Його витрати підрозділяються на щорічно затверджені Парламентом і консолідованого фонду постійних витрат.
Національний фонд позик являє собою бюджет капіталовкладень. З нього здійснюються платежі по державному боргу, видаються довгострокові кредити на капіталовкладення державним підприємствам і місцевим органам влади.
В Франції центральний бюджет складається з трьох частин:
? звичайний загальний (державний) бюджет;
? приєднані бюджети різних державних організацій;
? спеціальні рахунки казначейства.
На долю загального бюджету приходиться більш ніж 70% всіх витрат.
Приєднані бюджети введені для організацій, що не мають статусу юридичної особи, але здійснюють торгово-промислову діяльність і мають фінансову автономію (бюджети пошти, телеграфу, телефону, національна друкарня, монетний двір).
Спеціальні рахунки казначейства охоплюють різні фонди (інвестиційний, національно-спортивний, різні торгові рахунки казначейства).
У Японії, для забезпечення діяльності держави, функціонує центральний бюджет (загальний рахунок центрального уряду), інвестиційний бюджет 457 спеціальних рахунків.
Витрати центрального бюджету побудовані по функціональній ознаці і відбивають основні задачі і функції держави.
У різних державах початок бюджетного року визначений по-різному. Так, у Франції, Німеччині, Італії, Бельгії, Голландії, Швейцарії він збігається з календарним роком; у Великобританії, Японії. Канаді бюджетний рік починається з 1 квітня і закінчується 31 березня, у Швеції, Норвегії - з 1 липня по 30 червня. у США - з 1 жовтня по 30 вересня. На це звичайно є історичні причини, традиції, пов'язані з термінами скликання сесій законодавчих органів. У федеративних державах бюджетний рік у членів федерації може не збігатися з федеральним бюджетом. У США, наприклад багато штатів мають інший початок бюджетного року.
Підсумовуючи, можна сказати, як і Великобританії в 1973-1975 рр. Україні теж потрібно реформувати територіально-адміністративну реформу, щоб скоротити число місцевих бюджетів з 12 тисяч до числа, яке б давало можливість полегшити фінансові взаємини центральних і місцевих органів влади.
Крім цього можливо треба подумати над зниженням ставки непрямих податків. Не всі розвинуті країни мають податок на додану вартість, а якщо і мають, то його ставка значно нижча, у Великобританії, наприклад, деякі товари і послуги мають нульову ставку ПДВ, в Франції - 19,6 відсотка, в Великобританії - 17,5 відсотків, в Германії - 16 відсотків.
ВисновкИ
У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік.
Зміна інфляції на 1 відсоток змінює бюджет на декілька мільйонів гривень, а від розміру податкового тягаря залежить робота, зарплата й рівень життя громадян України. Збільшення бюджетного дефіциту на 1 відсоток відповідно збільшує (повинно збільшувати) зменшення приватних інвестицій, і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки. Не можна забувати, що гривня, інвестована державою приносить прибутку (а значить і ефекту) у декілька разів менше, чим та ж гривня, інвестована приватним сектором.
Дослідивши ситуацію в підрозділі 1.1., можна зробити висновки , що бюджетний дефіцит - це перевищення видатків над доходами. Він може фінансуватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, грошового-кредитної емісії та інших джерел. Саме емісія призводить до інфляції, що в свою чергу спричинює занепад економіки, а зовнішні запозичення збільшують державний борг.
Опрацювавши підрозділ 2.1., встановлено що значний рівень дефіциту Державного бюджету та невиражена політика надання державних гарантій по зовнішніх запозиченнях були основними чинниками накопичення і зростання боргових зобов'язань держави та видатків на обслуговування боргу, що призвело до виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України. Зобов'язання держави щодо погашення основної суми державного боргу та його обслуговування є ключовою проблемою бюджетної політики в наступні декілька років.
Правове регулювання та збалансування доходів і видатків бюджету, регламентація правил прийняття бюджету з дефіцитом або профіцитом є визначальними факторами реалізації боргової та бюджетної політики держави. З метою розв'язання цих проблем та врегулювання засад боргової політики Верховна Рада прийняла у першому читанні Закон України "Про Державний борг". Зокрема, цим законом визначаються основні поняття, порядок утворення, обслуговування та погашення державного боргу, принципи управління борговими зобов'язаннями та контроль за ними. У Бюджетному кодексі встановлені норми щодо дефіциту та профіциту бюджетів, джерел покриття дефіциту бюджетів, умов здійснення запозичень та надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань, а також граничного обсягу державного боргу.
В умовах ринкової економіки дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці - більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття.
Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету.
Наведені міркування не стосуються сучасної економіки України, оскільки вона тільки трансформується в ринкову. Збільшення державних витрат в нашій країні спрямовано на попередження масових банкрутств державних підприємств, які становлять значну частку в економіці, і масової платоспроможності населення. Водночас дефіцит в Україні обмежує стримування інфляції, стабілізацію грошово-кредитної системи.
Наслідком реальної незбалансованості бюджету стали: бюджетні взаємозаліки, система бюджетного планування і безліч інших факторів. Але розробка і послідовна реалізація стратегії, спрямованої на збільшення прибутків бюджету і скорочення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими мірами, будуть сприяти поверненню України на шлях соціально-економічного розвитку і процвітання.
На сьогоднішній день безперечним фактом є те, що однією з головних складових здійснення комплексу економічних реформ в Україні є проведення реформи у сфері державних фінансів. Однією з головних задач по реформуванню державних фінансів в Україні є реформування бюджетних відносин між державою в особі Кабінету Міністрів України та органами місцевого самоврядування. Збалансування державних та місцевих інтересів повинно бути головною метою реформування всього комплексу міжбюджетних відносин та бюджетної системи України взагалі.
Ухвалення бюджетів з перевищенням поточних доходів над видатками, тобто з профіцитом, дозволяється за умови спрямування профіциту бюджету на погашення основної суми боргу (частина друга статті 14).
Встановлення жорстких обмежень щодо збалансування Державного та місцевих бюджетів спрямоване на впорядкування та ефективне використання видатків і запобігання зростанню державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим та боргу місцевого самоврядування. З метою запобігання утворенню надмірного боргового навантаження на бюджети місцевого самоврядування та недопущення порушень платіжної дисципліни статтею 74 Кодексу встановлені положення щодо врегулювання порядку запозичення до місцевих бюджетів. Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Згідно з частиною другою статті 74, держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.
При дослідженні проблеми бюджетного дефіциту в підрозділі 3.3., розглянуто досвід зарубіжних країн, економіка, яких працює функціонально і при 5, і при 10 відсотковому рівень бюджетного дефіциту стосовно валового внутрішнього продукту. Необхідно використовувати їх досвід і в нашій країні.
Отже, цьогорічний бюджетний дефіцит країни планується скоротити майже до 6% валового внутрішнього продукту. План доходів від приватизації державного майна встановлено на рівні 10,263 мільярда гривень. Цьогорічний бюджет можна назвати бюджетом розвитку. Адже на програми розвитку скеровується до 2 млрд. дол. США, що надається для фінансування державного бюджету. Метою є підтримка програми системних реформ у сфері соціально-економічного розвитку України, спрямованої на подолання наслідків фінансово-економічної кризи та створення необхідних умов для відновлення економічного зростання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-III // Відомості Верховної Ради. - 2001.
2. Закон України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”-www.rada.gov.ua
3. Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”- www.rada.gov.ua
4. Закон України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”- www.rada.gov.ua
5. Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”- www.rada.gov.ua
6. Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”- www.rada.gov.ua
7. Закон України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”- www.rada.gov.ua
8. Закон України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”- www.rada.gov.ua
9. Постанова Верховної Ради України "Про основні напрями бюджетної політики на відповідний рік (Бюджетна резолюція)" // Відомості Верховної Ради України.
10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо упорядкування бюджетних видатків": від 18 лютого 1998 р. № 191 //Зібрання законодавства України. - 1998.
11. Тимчасові методичні вказівки про порядок проведення взаємозаліку коштів по фінансуванню видатків в рахунок погашення недоїмки по належних до бюджету платежах / Міністерство фінансів України і Національний банк України. - 1996. - 23 вересня. - № 200/84.
12. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навч.посібник/ За заг.ред.Базилевича В.Д. - К.: Атіка, 2002 р. - 368 с.
13. Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України // Фінанси України. -1998. -№1.-С. 16-18.
14. Буковинський С.А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні // Фінанси України. -2001.-№5-С. 24-33.
15. Буряк П.Ю. Міжбюджетні відносини та перспективи формування місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2001.-№ 6.-С. 14-25.
16. Василик О.Д. Бюджетний механізм в управлінні економікою // Фінанси України. - 1999. - № 9. - С. 22-23.
17. Васильченко З.М Доходи бюджету в системі управління економікою. // Фінанси України № 6, 2005. - С.75.
18. Деркач И.И. Гордєєва Л.Л. Бюджет і бюджетний процес на Україні. - Дніпропетровськ, 2000.
19. Дьяконова І. Удосконалення методів фінансування дефіциту бюджету України // Економіка України, №11. - 2005. - С.84-86.
20. Жибер Т.В. Бюджетна політика України // Фінанси України. - 2005. - № 8. - с.7-11.
21. Карлін М.І. Державні фінанси України: Навчальний посібник. -К.:Знання, 2008. -348с.
22. Карлін М.І.Фінанси України та сусідніх держав: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2007. -- 589 с.
23. Льовочкін С.В. Теоретичне обгрунтування державного боргу // Фінанси України.- 2006.- № 1. С.18-27.
24. Мочерний С.В. Економічний словник-довідник. - К.: Феміна, 1995. - 368с.
25. Огонь С. Податкова політика і доходи бюджетів України. Фінанси України № 5. - 2005. - С.23.
26. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. - 2 - ге вид., перероб. І доп. - К.: Знання - Прес, 2003. - 523с.
27. Радіонова І. Макроекономічні чинники дефіциту бюджету в Україні // Економіка України, №9. - 2005. - С.15-23.
ДОДАТКИ
Додаток А.
Індекс реального ВВП України
Додаток Б
Дефіцит державного бюджету, млрд..грн.
Додаток В
Обсяг інвестицій в основний капітал
Додаток В.1
Фінансові результати діяльності підприємств
Додаток Г
Додаток Д
Подобные документы
Сутність і роль держбюджету в економіці країни. Причини виникнення бюджетного дефіциту, соціально-економічні наслідки його існування. Аналіз показників боргового навантаження. Напрями удосконалення методів управління дефіцитом бюджету та державним боргом.
дипломная работа [108,3 K], добавлен 09.03.2015Теоретична сутність державного бюджету. Аналіз механізму формування і використання бюджетних грошей. Джерела доходів. Типи позик та суб’єкти оподаткування. Класифікація видатків. Визначення та причини виникнення бюджетного дефіциту. Вирішення проблеми.
курсовая работа [221,5 K], добавлен 25.11.2012Обґрунтування механізму формування державної політики в Україні. Сутність бюджету та бюджетної політики, розгляд основних її форм. Аналіз бюджетної системи України. Структура державного бюджету, причини виникнення його дефіциту та форми його фінансування.
курсовая работа [68,6 K], добавлен 19.02.2011Теоретичні засади Державного бюджету України. Основні етапи бюджетного процесу. Основні завдання бюджетно - фінансової політики 2005 року. Аналіз соціальних видатків. Управління бюджетним дефіцитом і державним боргом.
курсовая работа [97,6 K], добавлен 28.05.2006Державний бюджет як основа фіскальної політики держави. Профіцитний та дефіцитний державний бюджет. Причини бюджетного дефіциту. Стабілізуючий вплив та основні функції фіскальної політики. Особливості монетизації дефіциту. Концепції бюджетного дефіциту.
контрольная работа [26,6 K], добавлен 07.04.2010Нормативна теорія державних фінансів. Історичний аспект розвитку державного бюджету. Значення, проблеми та перспективи розвитку державного бюджету України. Бюджетний дефіцит та шляхи його подолання. Пріоритетні завдання податкової та митної політики.
курсовая работа [69,3 K], добавлен 21.04.2015Державний бюджет, джерела його доходів і статті видатків. Вплив зниження податків на економічні процеси. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика. Ефект витіснення. Бюджетний дефіцит і методи його оптимізації. Види та причини державного боргу.
курсовая работа [179,3 K], добавлен 30.01.2014Загальнотеоретичні основи поняття інфляція, її види, типи та причини виникнення. Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методів боротьби з нею. Характеристика інфляції попиту і пропозиції. Методи антиінфляційного оподаткування.
курсовая работа [66,1 K], добавлен 13.03.2010Економічна сутність, види і показники державного боргу. Аналіз структури і динаміки державного боргу України за 2010-2012 рр. Причини формування боргових зобов’язань. Механізм управління державною заборгованістю та проблеми і напрямки його вдосконалення.
курсовая работа [71,8 K], добавлен 05.03.2014Проблема зайнятості молоді в умовах ринкової економіки. Соціально-економічні наслідки молодіжного безробіття. Пошук альтернативних форм заробітку у сфері неформальної економіки і тіньового бізнесу. Формування державного замовлення для вузів України.
статья [15,9 K], добавлен 13.04.2014
