Казначейське виконання Державного бюджету – об’єктивна необхідність сучасності

Ці недоліки являються наслідками недосконалого планування державних витрат, які не орієнтовані на реальний результат. Якісні результати виконання Державного бюджету можливо одержати лише тоді, коли на всіх етапах циклу державних видатків (вище наведений рисунок 1.5), дотримуються чітко поставленим вимогам цільового бюджетного фінансування. Питання цільового бюджетного фінансування у даній роботі буде розглядатися детальніше далі.

Все це потребує перетворень для ефективного виконання Державного бюджету за видатками. Тому Державне казначейство намагається робити кроки до цього и розробляє наступну нормативну базу по цим питанням.

В останні роки розроблена нова нормативна база для проведення видатків Державного бюджету.

Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, затверджується Наказом Державного казначейства України № 89 від 25.05.2004 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2004 за № 716/9315)[10]. Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства. Між розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування Державного бюджету України за видатками, з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України.

Та разом з ним: Порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затверджений Наказом Державного казначейства України №136 від 09.08.2004 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 за №1068/9667) [12].

Цей Порядок розроблено на виконання статей 48, 51, 112 Бюджетного кодексу України [2] та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державного казначейства України при прийнятті зобов'язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами органами Державного казначейства України.

Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, затверджений Наказом Державного казначейства України № 89 від 25.05.2004 визначає наступні моменти організації виконання Державного бюджету за видатками:

1) Основні положення про формування єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів;

2) Організація роботи органів Державного казначейства щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням;

3) Оформлення змін планових показників, що виникають у процесі виконання державного бюджету;

4) Організація роботи органів Державного казначейства щодо обліку та консолідації інформації за зобов'язаннями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

5) Організація роботи органів Державного казначейства з проведення операцій щодо відкриття асигнувань за загальним фондом державного бюджету;

6) Організація роботи органів Державного казначейства з проведення операцій щодо відкриття асигнувань у частині інших надходжень спеціального фонду державного бюджету;

7) Особливості здійснення окремих видатків розпорядників бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в установах банків;

8) Організація роботи органів Державного казначейства щодо обслуговування одержувачів бюджетних коштів;

9) Особливості здійснення окремих видатків державного бюджету;

10) Здійснення операцій за рахунок власних надходжень спеціального фонду;

11) Здійснення видатків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів;

12) Порядок оформлення документів для виплати готівки розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів;

13) Проведення видатків розпорядників бюджетних коштів в іноземній валюті;

14) Відмови у здійсненні видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

15) Організація роботи органів Державного казначейства при проведенні розрахунків за окремими рішеннями;

16) Облік та складання звітності органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету України

Коротко кажучи - Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, затверджений Наказом Державного казначейства України № 89 від 25.05.2004 - весь процес обслуговування розпорядників та одержувачів державного бюджету за видатками від складання мережи до звітності, в умовах та потребах існуючої бюджетної системи.

“Революцією” в сфері виконання Державного бюджету за видатками (а саме в сфері виділення асигнувань) являється впровадження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затверджений Наказом Державного казначейства України №136 від 09.08.2004 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 за №1068/9667). Цей порядок

Цей Порядок регламентує та запроваджує кардинально нові вимоги до обліку зобов'язань в Органах Державного Казначейства, та має наступні моменти:

1)Організація роботи органів Державного казначейства України, розпорядників бюджетних коштів щодо реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань;

2)Особливості запровадження обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису;

3)Особливості обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів бюджетів місцевого самоврядування;

4)Особливості обліку небюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів ;

5) Облік та звітність органів Державного казначейства України;

6)Здійснення платежів органами Державного казначейства України за бюджетними фінансовими зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів.

Інноваційним запровадженням в цьому Порядку являється, в першу чергу, кардинально нова схема: фінансування загального фонду Державного бюджету надходить після взяття розпорядниками зобов'язань, в межах бюджетних асигнувань установлених кошторисом, на проведення розрахунків з виконавцями робіт/послуг та постачальниками.

Ще одна значна новизна - запровадження обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису - до цього Порядку обліку зобов'язань у розрізі складових спеціального фонду ніколи не здійснювалось .

Зараз за цим Порядком, у вигляді експерименту по “Моделі 2”, згідно наказу Державного казначейства №48 від 21.03.2005р.”Про запровадження наказів Державного казначейства України від 25.05.2004 №89 та від 09.08.2004 №136” [13], обслуговуються органи Державного казначейства як розпорядники коштів Державного бюджету.

Експеримент направлено на виявлення недоліків, удосконалення та для подальшого запровадження в повному обсязі на всій території України Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 №89 та Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 №136

Мета цього експерименту полягає у набутті досвіду стосовно запровадження нового порядку фінансування розпорядників Державного бюджету. А саме фінансування у вигляді асигнувань під зареєстровані зобов'язання.

Після досконального вивчення всієї специфіки нового Порядку, з набуттям досвіду щодо експерименту, буде значно легше запровадити цей Порядок для фінансування всього Державного бюджету.

Майже рік роботи експерименту по “Моделі 2” вже має свої висновки , які можуть бути направлені на удосконалення організаційних та методичних питань.

Висновки та пропозиції щодо удосконалення виконання Державного бюджету за видатками, з урахуванням вищенаведеного у наступних розділах.

РОЗДІЛ 2. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

Сучасний етап соціально-економічного розвитку держави вимагає поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, поліпшення прозорості та ефективності використання коштів.

Інтегрування України в європейські структури повинно розпочатись із приведення у відповідність до міжнародних стандартів чинного законодавства, у тому числі й у фінансовій сфері. Будуючи власну державу, при реформуванні фінансової структури країни необхідно враховувати як найкращі світові здобутки у галузі державного управління та фінансів, так і досвід вітчизняних фахівців, підґрунтя якого -- багаторічний пошук найбільш вдалої для нашої дійсності системи формування та витрачання Державного бюджету України. Усе це має безпосереднє відношення до бюджету як одного з найважливіших інструментів управління державою.

Для ознайомлення із світовим досвідом виконання державного бюджету я вважаю доцільно звернути увагу на Європейські країни, вважаю що їх досвід може бути корисним для застосуванні його в нашій країні.

Оглянувши літературу з цього питання, зацікавив досвід Франції у плануванні виконання бюджетного процесу, а саме програмно-цільовий метод в бюджетному процесі [38].

На сьогодні більшість країн Європейського Союзу використовують програмно-цільовий метод в бюджетному процесі. Його впровадження є новим способом складання бюджету, який дозволяє посилити дієвість і ефективність державного сектору, поліпшує прозорість і обґрунтованість конкретних напрямів видатків бюджету, підвищує ефективність видатків розпорядників бюджетних коштів.

Загальні моменти бюджетної системи Франції для створення загальної оцінки бюджетної системи цієї країни.

1.Бюджет: роль виконавчої / законодавчої влади -

Сильна виконавча влада, роль законодавців обмежена законом

2.Відповідальне за бюджет міністерство -

Міністерство економіки: макроекономічна політика; Міністерство фінансів: управління фінансовими ресурсами

3.Підготовка бюджету/ фінансового плану (ФП) -

ФП вимагається за законом і приймається як закон; витрати на програму та поточні видатки (у постійних цінах)

4.Контроль за виконанням бюджету -

Підсилений контроль з боку Мінфіну, включаючи попередній контроль; управління дефіцитом перебуває під адміністративним контролем

Але спочатку невеличкий екскурс в історію Франції [47]. У 80-х - початку 90-х років у Франції, як і багатьох інших країнах ЕС відбувались адміністративні реформи. Головною особливістю адміністративних реформ було те, що наголос робився на децентралізацію та деконцентрацію управління.

Лише порівняно недавно на передній план реформ винесено децентралізацію відповідальності у сфері управління фінансами. Таким чином, у цій країні влада казначейства над виконанням бюджету ґрунтується на чіткій законодавчій базі і спирається на міцні системи середньострокового планування.

Прагнучи підвищити дієвість контролю над державними фінансами[28], останнім часом покладено багато зусиль, щоб підвищити економічність, ефективність і продуктивність витрачання державних коштів.

В аналітичному сенсі стало традиційним зіставляти ці зусилля з моделлю державного управління, відомою як модель «витрати - діяльність - випуск - результати».

Діяльність органів державного управління розглядається як діяльність з виробництва (випуску) продукції у вигляді послуг, яким можна дати більш або менш точне визначення. Випуск цієї продукції з часом приносить соціальні результати, які конкретно враховуються в політиці уряду.

На шлях програмного методу складання бюджету Франція вступила у 2001 році

У серпні 2001р.у Франції був прийнятий Органічний закон №2001-692 про закони про державний бюджет. Закони про державний бюджет Франції містять : річний закон про державний бюджет і закони про внесення змін до закону про державний бюджет; закон про виконання державного бюджету.

Річний закон про державний бюджет складається на один бюджетний (календарний) рік і передбачає визначення суми, призначення коштів, видатків держави, а також бюджетну фінансову рівновагу як результат цього визначення.

Якщо проаналізувати існуючий у Франції програмно-цільовий метод виконання бюджету, то він умовно може бути поділений на такі етапи:

ѕ виходячи із розрахунку потреби у видатках, складених розпорядниками бюджетних коштів у розрізі бюджетних функцій на підставі, як правило, потреби попереднього року, без глибокого обґрунтування видатків бюджету, формується бюджетний запит, який і виступає тією відправною крапкою, з якої починається процес формування видаткової частини бюджету;

ѕ після прийняття бюджету на відповідний рік, затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів, розпочинається процес виконання установами покладених на них повноважень, який вимальовується таким чином: надійшли кошти у повному чи неповному обсязі -- визначили виконавця чи надавача послуг -- оформили необхідні документи для проведення конкретної проплати -- здійснили касові видатки.

На основі цільового методу фінансування підхід до бюджетного процесу передбачає, що будь-які бюджетні видатки мають здійснюватись, на визначені сучасною бюджетною політикою цілі. При цьому, кожен керівник органів влади чи бюджетної установи повинен замислюватися над тим, як витратити кошти з кращим результатом і меншими затратами згідно із пріоритетами державної політики чи рішенням територіальної громади.

Витрачання бюджету за цільовим методом розпочинається з окреслення проблем, які необхідно вирішити протягом бюджетного періоду.

Тоді процес виконання бюджету матиме такий вигляд: окреслюється проблема та обирається шлях її вирішення.

Вже на етапі визначення шляхів вирішення проблеми обираються виконавці конкретної програми, які самостійно, керуючись нормами чинного законодавства та матеріально-технічними можливостями отримувачів послуг, складають якісну оцінку завдання та кошторис фінансових ресурсів для її виконання після виконання замовлення про потребу коштів для здійснення розрахунків з надавачами робіт і послуг -- надходять кошти для проведення визначних видатків, здійснюються касові видатки [39].

У бюджеті Франції обсяги доходів визначаються і оцінюються конкретно визначеними сумами окремо за їхнім призначенням і обсягом. Видатки державного бюджету згруповані в зазначені нижче розділи:

1.Асигнування на утримання органів державної влади

2.Витрати на утримання персоналу

3.Поточні видатки

4.Витрати на обслуговування державного боргу

5.Інвестиційні витрати

6.Інтервенціоністські (трансфертні) витрати

7.Видатки по фінансових операціях

Законом про державний бюджет для покриття кожного виду бюджетних видатків держави затверджуються асигнування, які згруповані за основними задачами, що відносяться до виконання одним або кількома міністерствами/відомствами. Ці задачі містять укупність програм, які направлені на реалізацію державної політики. Вони визначені положенням закону про державний бюджет з ініціативи уряду. Таким чином закон передбачає виділення асигнувань по міністерствах і відомствах відповідно до конкретних бюджетних програм.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання і виконання бюджету в розрізі бюджетним програм. Запровадження програмно-цільового методу складання бюджету е істотною зміною бюджетної ідеології.

Бюджетний процес можна уявити co6i як виробничу функцію, яка встановлює зв'язок між бюджетними результатами та ресурсами державного сектора, що використовуються для досягнення цих результатів. У цьому контексті формування бюджету полягає в тому, щоб виходити у першу чергу з обсягу наявних ресурсів, що використовуються для досягнення певних результатів у державному секторі.

При традиційній практиці формування бюджету увага часто зосереджується саме на ресурсній частині виробничої функції державного сектора, i часто мало уваги приділяється результатам.

3 іншого боку, програмно-цільовий метод формування бюджету застосовує зовсім інший підхід до формування бюджету, особливістю якого є те, що процес починається iз зосередження уваги насамперед на результатах, яких необхідно досягти в державному секторі, а вже потім ставиться питання про те, які ресурси слід використати для досягнення цих результату. Результати в цій системі - це те, чого уряд має намір досягти, або цілі, яких він досягає, здійснюючи певні заходи в державному секторі.

Ще хочеться звернути увагу на те, що програмно-цільовий метод планування бюджету, знайшов своє місце в колишній республіці СРСР , а саме - Росії [19].

Ознайомившись із історією бюджетного процесу Росії, можливо сказати, що вся бюджетна система цієї країни дуже схожа із системою України. Це також відноситься до розвитку Казначейської системи у виконанні державного бюджету.

Урядом Росії в 2004 році було прийнято рішення про проведення реформи бюджетної системи країни . Одночасно була ухвалена Концепція реформування бюджетного процесу в Російської Федерації у 2004-2006 роках. ЇЇ загальні цілі - оптимізація управління бюджетними коштами та підвищення результативності бюджетних витрат на всіх рівнях бюджетної системи. Затверджені нові положення розробки та реалізації федеральних та відомчих цільових програм, розробляється програмна класифікація федерального бюджету, проводиться перехід до методів бюджетування, орієнтованого на результат.

Можливо сказати, що програмно - цільовий метод бюджетного процесу, на який направлені вище означені країни, можливо застосувати на практиці нашої країни.

Таким чином, якщо теоретичну модель цільового фінансування перекласти на існуючу систему виконання кошторисів розпорядників та одержувачів коштів, то фінансовий контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, який здійснюють органи Державного казначейства України, можна змалювати і наступному вигляді.

Попередній контроль, окрім звірки залишків невикористаних асигнувань за конкретними кодами бюджетної класифікації, повинен включати перевірку документів, які підтверджують правомірність та ефективність витрат. А також контроль відповідності зобов'язань, які виникли у процесі виконання програми, кошторисам розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Тільки після позитивного попереднього контролю, результатом якого є реєстрація зобов'язань в органах Державного казначейства та виділення конкретного фінансування, повинна настати черга контролю перед здійсненням платежу, а саме -- перевірка відповідності отриманого фінансування сумі зареєстрованих зобов'язань.

І, я вважаю, першим кроком реалізації цього методу може бути впровадження затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 р. №136 "Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України".

Розглядаючи дану ситуацію з точки зору цільового фінансування, фінансові ресурси на рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів надходитимуть тільки після реєстрації фінансових зобов'язань, яка передбачає перевірку всіх попередніх документів. Таким чином, результатом впровадження методу цільового фінансування є відсутність залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Прикладом застосування норм цільового фінансування на сьогоднішній день виступає експеримент, який проводиться при оплаті рахунків органів Державного казначейства України. Крім того, можливо говорити і про практику фінансування, як за цільовим методом, місцевими радами які надають органам Держказначейства розпорядження на зарахування коштів на рахунки розпорядників лише при наявності результату співпраці останніх з надавачами робіт та послуг. Підтвердженням цього є дані аналізу залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів коштів Державного бюджету.

З метою посилення впливу бюджетної політики на соціально-економічний розвиток країни впровадження методу цільового фінансування як інструмента управління бюджетними коштами, є доцільним та своєчасним.

При переході до більш демократичних та децентралізованих способів управління, впровадження цього методу дасть можливість уникнути фінансових диспропорцій, мінімізувати або навіть ліквідувати заборгованість по розрахунках з постачальниками робіт та послуг.

Глобальним результатом дії такого методу управління стане припинення використання бюджету, як джерела корупції та марнотратства, перетворення органів управління на пожежні команди, а також дозволить здійснювати державні видатки на відновлення економічного зростання та сприяти зміцненню держави

Таким чином, запровадження програмно-цільового методу до складання та виконання бюджету має такі переваги:

ѕ забезпечення прозорості бюджетного процесу, що чітко визначає цілі, завдання, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти, підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм;

ѕ забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань, а також проведення аналізу причин неефективного виконання бюджетних програм;

ѕ упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування i виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними головним розпорядником бюджетних коштів відповідальними виконавцями бюджетних програм;

ѕ посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів за дотримання відповідності бюджетних програм законодавчо визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних програм i результат їх виконання;

ѕ підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і використання бюджетних коштів.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА 2004-2005 РОКИ

У цьому розділі проаналізуємо стан виконання Державного бюджету України Краснодонським відділенням Державного казначейства у Луганській області за 2004 та 2005 роки [17;18].

3.1 Стан розрахунків бюджетних установ та його вплив на якість виконання Державного бюджету

Стан розрахунків бюджетних установ у регіональних відділеннях Державного казначейства впливає на якість виконання Державного бюджету України взагалі.

Показники стану розрахунків бюджетних установ:

Кредиторська заборгованість, небюджетна кредиторська заборгованість, дебіторська заборгованість.

В таблиці 3.2 - аналіз кредиторської заборгованості - показника стану розрахунків розпорядників Державного бюджету за загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

Стосовно структури кредиторської заборгованості (таблиця 3.1), вона поділяється на бюджетну та небюджетну заборгованість.

На 01.01.2005 року, по загальному фонду, вона склала 707,7 тис. грн., з неї небюджетна - 150.1 тис. грн., тобто 21% від загальної суми.

Станом на 01.01.2006р., по загальному фонду, кредиторська заборгованість збільшилась в порівнянні з попереднім періодом (01.01.2005р.) на 99,2 тис. грн. та склала 806,9 тис. грн., з неї небюджетна - 204,5 тис. грн., тобто 25% від загальної суми

Таблиця 3.1 Кредиторська заборгованість по загальному та спеціальному фонду Державного бюджету, станом на початок 2004-2006рр.

Фонд Державного бюджету	Кредиторська заборгованість, тис грн.
	Станом на 01.01.2005р	Станом на 01.01.2006р	Відхилення +/-
	всього	в т.ч. небюд-жетна	всього	в т.ч. небюд-жетна	всього	в т.ч. небюд-жетна
Загальний	707,7	150,1	806,9	204,5	99,2	54,4
Спеціальний	1142,2	613,7	1075,4	2,1	-66,8	-611,6
Разом	1849,9	763,8	1882,3	206,6	32,4	-557,2

По спеціальному фонду кредиторська заборгованість станом на 01.01.2005р. склала 1142,2 тис. грн., з неї небюджетна - 613,7тис грн.., тобто майже 54% відсотка від загальної суми.

Станом на 01.01.2006р., по спеціальному фонду, кредиторська заборгованість зменшилась в порівнянні з попереднім періодом на 66,750 тис. грн. та склала 1075,4 тис. грн., з неї небюджетна 2,1тис. грн., яка складає лише 0,2 % від загальної суми.

Зменшення небюджетної кредиторської заборгованості у цьому випадку пояснюється:

ѕ по КПК 6071020 (ВК-36) КЕКВ 1137 (611565грн.) - ці видатки планувалися по спеціальному фонду от доходів від використання праці спецконтингенту. Спецконтингент працює на загальному виробництві, яке прийняло на себе частину витрат за рахунок міжбалансових розрахунків.

ѕ по КПК 2201130 (КПБЛ) КЕКВ 1120 ( 8грн.) - при самоперевірці було знайдено, що в звіті за 2004р. головним бухгалтером Краснодонського професійного будівельного ліцею ця небюджетна кредиторська заборгованість була проставлена помилково, тому у звіті на 01.01.2006р. вона відображена як списана.

Як бачимо, на показники виконання Державного бюджету впливають банальні неточності в плануванні видатків, та складанні звітності, що є наслідком викривлення звітності на рівні держави.

Небюджетна кредиторська заборгованість по загальному фонду за2005рік складає на 01.01.2006р - 204,5 тис грн.:

ѕ по КПК 1001050 -169,7 тис.грн.,

ѕ по КПК 2201130 - 29,7 тис.грн.. ,

ѕ по КПК 6071020-3,1 тис.грн..,

ѕ по КПК 6071030 - 2,0 тис.грн.

Небюджетна кредиторська заборгованість цього періоду утворилась у зв'язку з узяттям розпорядником бюджетних коштів зобов'язань понад кошторисні призначення.

Небюджетна кредиторська заборгованість по спеціальному фонду Державного бюджету на 01.01.2005року склала 613,7 тис. грн.:

ѕ по КПК 2201130 - КЕКВ 1111-0,5 тис.грн.. утворилась у зв'язку з тим, що перерахунок заробітної плати, пов'язаний зі збільшенням заробітної плати у вересні на 5,6% було зроблено у грудні, тому кошторису не вистачило;

ѕ по КПК 2201130 КЕКВ 1120-0,1 тис грн.. - заборгованість по лікарняним листам, утворилась у зв'язку з помилковим плануванням коштів розпорядниками, по відшкодуванню коштів Фондом соціального страхування з ТВП.

ѕ по КПК 2201130 - 1,6 та по КПК - 6071020 - 611,5 тис.грн.. утворилась у зв'язку з узяттям розпорядником бюджетних коштів зобов'язань понад кошторисні призначення.

Небюджетна кредиторська заборгованість по спеціальному фонду 2005року зменшилась на 611,6 тис.грн. в порівнянні з минулим роком і склала на 01.01.2006 р. - 2,1 тис.грн.

Наприкінці аналізу таблиці 3.1, побудуємо діаграму кредиторської заборгованості загального та спеціального фондів бюджету разом (рисунок 3.1).



Рисунок 3.1 Кредиторська заборгованість загального та спеціального фонду Державного бюджету

Діаграма допомагає побачити зміни кредиторської заборгованості за аналізуючий період. Значне зменшення за останній рік загальної суми небюджетної кредиторської заборгованості, є наслідком контролюючої функції органу казначейства за дотриманням бюджетної дисципліни розпорядниками бюджетних коштів в частині реєстрації фінансових зобов”язань, та підтверджує доцільність казначейського виконання Державного бюджету України.

Далі проаналізуємо другий показник, який теж характеризує стан розрахунків розпорядників бюджетних коштів - дебіторську заборгованість (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2 Дебіторська заборгованість по загальному та спеціальному фонду Державного бюджету, станом на початок 2004-2006рр.

Фонд Державного бюджету	Дебіторська заборгованість, тис грн.
	Станом на 01.01.2005р	Станом на 01.01.2006р	Відхилення +/-
Загальний	6024,4	4023,9	- 2000,5
Спеціальний	154,6	75,5	- 79,1
Разом	6179	4099,4	- 2079,6

На 01.01.2005р дебіторська заборгованість по загальному фонду склала 6024,4 тис. грн.

Дебіторська заборгованість по спеціальному фонду на 01.01.2005р. склала 154,6 тис. грн. Загальна сума дебіторської заборгованості на 01.01.2005 року становила 6179 тис. грн.

На протязі 2005 року дебіторська заборгованість по загальному фонду зменшилась на 2000,5 тис. гривень та на 01.01.2006р склала 4023,9 тис.грн..

Дебіторська заборгованість по спеціальному фонду зменшилась на 79,1 тис. гривень та на 01.01.2006р. склала 75,5 тис. грн. Загальна сума дебіторської заборгованості на 01.01.2006 року становила 4099,4 тис. грн.

Дебіторська заборгованість є наслідком попередньої оплати у розрахунках за товари та послуги розпорядників бюджетних коштів [23]. Але дебіторська заборгованість виникає лише у тому разі, коли термін поставки товарів (чи надання послуг) у межах звітного періоду ще не настав. Особливо це стосується останнього місяця року. Саме у цей місяць попередня оплата (у разі вище означеного) перетворюється у дебіторську заборгованість року.

З двох періодів, найбільша дебіторська заборгованість склалась по результатам виконання Державного бюджету 2004 року.

З 01.01.2005 по 01.01.2006 рр. дебіторська заборгованість має тенденцію зменшення. Не зважаючи на це, цифри дебіторської заборгованості на 01.01.2006р. потребують значного зменшення.

Побудуємо діаграму дебіторської заборгованості (рисунок 3.2).



Рисунок 3.2 Дебіторська заборгованість загального та спеціального фонду Державного бюджету

Діаграма змогла показати стан розрахунків розпорядників бюджетних коштів у 2004 та 2005 році, результатом чого виникла дебіторська заборгованість. Але все ж таки у останньому періоді цифри заборгованості менші - це є наслідком роботи відділення казначейства з розпорядниками бюджетних коштів. А саме роз'яснювальна робота щодо зменшення закупівель товарів та послуг з формою розрахунків - попередньою оплатою.

Дебіторська заборгованість - це наслідок безвідсоткового кредитування приватного сектора за рахунок коштів Державного бюджету. Воно відбувається у вигляді попередньої оплати, як форми оплати при розрахунках за товари та послуги державними установами та організаціями. Стаття 51 Бюджетного кодексу України такий вид розрахунків забороняє, але ураховуючи особливості функціонування розрахунків державного сектора має силу наказ Міністерства фінансів України №83 від 06.04.1998 року, який дозволяє попередню оплату, при умові обговорення угодами відповідальності поставників товарів та послуг за несвоєчасне виконання поставок.

3.2 Недосконалість порядку виділення асигнувань Державного бюджету та їх використання

Перш ніж говорити про виділені асигнування та їх використання , треба проаналізувати кількість розпорядників та одержувачів, які обслуговуються в Краснодонському ВДК у Луганській області, та відкритих на їх ім'я рахунків (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3 Порівняльна кількість бюджетних установ та відкритих на їх ім'я рахунків на початок 2005 та 2006 років

	Станом на 01.01.2005р.	Станом на 01.01.2006р.	Різниця
Кількість розпорядників	92	77	-15
Кількість реєстраційних рахунків розпорядників (загальний фонд)	115	102	-13
Кількість спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників (спеціальний фонд)	39	36	-3
Кількість одержувачів	9	2	-7
Кількість рахунків одержувачів	11	3	-8

Значне зменшення рахунків, яке ми можемо бачити у таблиці, сталося в результаті зменшення одержувачів Державного бюджету - установ вугільної промисловості, (які мали статус одержувачів бюджетних коштів) ще обслуговувались у 2004 році, а в 2005 році вже не мали дотацій Державного бюджету, тому всі рахунки, відкриті на їх ім'я, були закриті. Ось чому суми асигнувань (таблиця 3.3), зменшились значною мірою.

Згідно з розписом Державного бюджету України з урахуванням змін за 2004 рік передбачалось виділення асигнувань на видатки установ загального фонду Державного бюджету України в сумі 82108,9 тис.грн. У 2005 році передбачалось виділення асигнувань на видатки загального фонду Державного бюджету України в сумі 42189,0 тис.грн.

Фактично за 2004 рік отримано асигнувань із загального фонду державного бюджету в сумі 80854,6 тис.грн., тобто план асигнувань виконано на 98,5 відсотків. За 2005 рік - фактично отримано асигнувань із загального фонду державного бюджету в сумі 42112,245 тис.грн. - план асигнувань виконано на 99,82 відсотків (таблиця 3.4).

Таблиця 3.4 Виділені асигнування загального Фонду Державного бюджету, та їх використання у 2004-2005 роках, тис. грн.

Рік	Асигнування	Касові видатки	Залишки повернуті в кінці року	Кредиторська заборгованість на кінець року
	план	факт
2004	82108,9	80854,6	80854,6	757,7	707,7
2005	42189,0	42112,2	42112,2	19,2	806,9

Сума повернутих до Державного бюджету залишків невикористаних коштів складає:

ѕ У 2004 році - 757662.06 грн.

ѕ У 2005 році - 19189,74 грн.

У порівнянні з 2004 роком, виділенні асигнування в 2005 році скоротились майже вдвічі, це є результатом зменшення кількості організацій, які обслуговуються у Краснодонському ВДК у Луганській області (попередня таблиця 3.3).

Касові видатки загального фонду дорівнюються фактичним асигнуванням (згідно порядку складання та подання форм звітності про виконання Державного бюджету за відповідний рік, яка складається на 01.01 кожного року, а бюджетний рік закривається в останній день грудня), адже реальні фактичні асигнування перевищують касові видатки на суму повернутих залишків, які мають місце і в 2004-2005 роках.

Порівняння сум залишків повернутих в кінці року та кредиторської заборгованості говорить про невірне планування видатків окремих розпорядників.

Залишки загального фонду повернуті до Державного бюджету в кінці 2004 року, майже дорівнюють кредиторській заборгованості по загальному фонду того ж періоду. Це яскравий момент неефективного виконання Державного бюджету, у стадії розподілу коштів. Кінець 2005 року має вже значно менші залишки, які були повернуті до бюджету, але велика кредиторська заборгованість все ж свідчить про неефективність розподілу коштів.

Проаналізувавши показники виконання державного бюджету Краснодонським відділенням Державного казначейства у Луганський області, за 2004 -2005 роки, було виявлено зменшення кількості клієнтів. Зменшення кількості клієнтів стало причиною зменшення асигнувань.

Тому далі розглянемо показники кредиторської та дебіторської заборгованостей на кінець двох останніх років у вигляді кругових діаграм з відсотком від суми асигнувань. Спочатку кредиторську заборгованість (рисунок 3.3):

Рисунок 3.3. Відсоток кредиторської заборгованості 2004р.-2005р від виділених асигнувань

Наприкінці цього підрозділу, проаналізувавши відношення асигнувань та кількості відкритих рахунків в Краснодонському ВДК у Луганській області, стає зрозумілим, що реальну картину стану кредиторської та дебіторської заборгованості можливо побачити лише у порівняні відсотка цих фактичних показників від виділених асигнувань на видатки Державного бюджету.

На кінець 2004 року кредиторська заборгованість склала 1,90% від виділених асигнувань, 2006 року - 3,64%. Можливо зробити висновок про двократне збільшення кредиторської заборгованості розпорядників Державного бюджету за два останніх роки. Отже цей аналіз уточняє стан кредиторської заборгованості у порівнянні з таблицею 3.1. Він показує, що в останній рік реальна сума кредиторської заборгованості більша за попередній.

Дебіторська заборгованість (рисунок 3.4):

Рисунок 3.4 Відсоток дебіторської заборгованості 2004р.-2005р від виділених асигнувань



Знов та ж сама ситуація, цифри таблиці 3.2 показують зменшення дебіторської заборгованості на 01.01.2006р в порівнянні з попереднім періодом. Але зважаючи на зміни сум асигнувань, зрозуміло, що реальна дебіторська заборгованість теж зросла. З 6,07% станом на 01.01.2005р до 7.6% станом на 01.01.2006р.

3.3 Аналіз ефективності використання бюджетних коштів

Ефективність використання бюджетних коштів відділеннями Державного казначейства України полягає у виконанні функції попереднього контролю [25]. Вона заключається у відмові в оплаті платіжних доручень, по документах, які мають порушення стосовно оформлення або цільового призначення платежу, що веде до нецільового використання коштів Державного бюджету.

Державне казначейство виконує функцію попереднього контролю бюджетних видатків, у вигляді перевірки платіжних доручень, первинних документів та у разі порушень - відмов в оплаті.

Але, аналізуючи законодавство стосовно цього питання, в цей час в Україні здійсненням фінансового контролю за станом бюджетної дисципліни, ефективністю та цільовим використанням бюджету законодавчо визначено основною функцією тільки для двох служб: Рахункової палати та Головного КРУ [48].

На сьогодні відсутнє законодавче визначення та тлумачення таких понять для органів Державного казначейства, як попередній та поточний контроль, крім вимог нормативної бази самого Державного казначейства при здійснені видатків.

Проте попередній контроль органів Державного казначейства фактично існує та попереджає незаконні дії, забезпечує усунення самої можливості появи незаконних явищ та тенденцій у майбутньому, запобігає небажаним наслідкам тих чи інших рішень та дій для держави.

У 2004 році загальна сума відмов у оплаті рахунків Краснодонським ВДК у Луганській області (таблиця 3.5) склала 348766,00 грн. Причина відмов у оплаті рахунків - відсутність підтвердних документів для оплати рахунків.

Таблиця 3.5 Відмови у оплаті рахунків Краснодонським відділенням Державного казначейства у Луганській області 2004 - 2005 рр, грн.

Рік	Кількість	Сума
2004	4	348766,00
2005	2	2368,00

У 2005 році загальна сума відмов у оплаті рахунків склала 2368,00 грн. Причина відмов у оплаті рахунків - виявлення уповноваженим органом бюджетного правопорушення, що до недотримання порядку складання звіту про виконання державного бюджету.

Можливо сказати, що сума відмов останнього року значно зменшилась. Та казати про зниження ефективності попереднього контролю не можна. Останнім часом, Краснодонське відділення у Луганській області приділяє значну увагу попередньому контролю за цільовим використанням коштів Державного бюджету, тому періодично проводить семінари стосовно питань бюджетного законодавства, державних видатків тощо. Ці заходи також пояснюють зменшення небюджетної кредиторської заборгованості (розділ 3.1).

Далі питанню відмові в оплаті приділяється увага в розділі - висновки та пропозиції.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проведений аналіз у третьому розділі цієї роботи, виявив ряд проблем, які стоять перед органами Державного казначейства України, при виконанні Державного бюджету України а саме:

ѕ кредиторська заборгованість;

ѕ небюджетна кредиторська заборгованість,

ѕ дебіторська заборгованість;

ѕ залишки коштів Державного бюджету на реєстраційних рахунках розпорядників коштів загального фонду Державного бюджету, які наприкінці року перераховуються в Державний бюджет.

Показники бюджетної заборгованості розпорядників коштів Державного бюджету та залишки коштів на рахунках Державного бюджету, які повертаються наприкінці бюджетного року до Державного бюджету - це дві сторони однієї проблеми.

Це підтверджує проведений, у третьому розділі роботи, аналіз виконання Державного бюджету за видатками на прикладі Краснодонського відділення Державного казначейства у Луганській області.

Довготермінова наявність залишків коштів на рахунках одних розпорядників Державних коштів призводить до дефіциту коштів на інших рахунках, що приводить до кредиторської заборгованості. Що не може бути ефективним у виконанні бюджету в сучасних умовах.

Ось чому необхідне скоріше запровадження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затверджений Наказом Державного казначейства України №136 від 09.08.2004 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 за №1068/9667).

Запровадження цього Порядку вирішить не тільки проблему залишків на реєстраційних рахунках Державного бюджету України - їх не буде взагалі, бо асигнування виділятимуться під фактичні зобов'язання, але й проблему кредиторської заборгованості, бо реєстрування зобов'язань стає прикінцевим етапом для фактичних розрахунків під платіжні доручення.

На мою думку, це являється зараз головнішим у роботі органів Державного казначейства

Вважаю також доцільною пропозицію зміни організаційної структури, у разі впровадження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затверджений Наказом Державного казначейства України №136 від 09.08.2004, як умови якісної роботи відділень Державного казначейства України (існуюча організаційна структура наведена в першому розділі роботи, рисунок 1.3)

Пропоновану структуру наведено на рисунку (рисунок 4.1).

Рисунок 4.1 Пропонована організаційна структура відділень Державного казначейства України

Пропоную операційний відділ реорганізувати, поєднавши його з відділом видатків. Потім доцільно, за рахунок чисельності відділу видатків, створити два відділи видатків - відділ видатків Державного бюджету, та відділ видатків місцевих бюджетів (з 2003 року впровадили Казначейське обслуговування місцевих бюджетів). Розмежування повноважень відділу видатків по обслуговуванню різних бюджетів - якісно відобразиться на виконанні Державного бюджету України регіональними органами Державного казначейства.

Існує програмне забезпечення обліку зобов'язань, здійснення видатків та обліку звітності в органах Державного казначейства - АС “Казна”. Це програмне забезпечення розраховано на те, що якісний облік зобов'язань та проведення видатків одного й того ж розпорядника, повинен проводити один фахівець.

Обслуговування розпорядників бюджетних коштів від кошторисів до проведення видатків у формі оплати платіжних доручень одним фахівцем - казначєєм відділу видатків - приведе до зменшення часу на етапі попереднього контролю, та прискорення проходження платежів.

Далі пропозиція стосовно виключення можливості створення небюджетної заборгованості та інших порушень виконання Державного бюджету України.

Розширення повноважень органів Державного казначейства України, щодо застосування фінансових мір впливу на розпорядників та одержувачів коштів Державного бюджету в особі головних бухгалтерів та керівників.

Діюче законодавство не передбачає застосування фінансових санкцій за порушення діючого бюджетного законодавства.

Я пропоную ввести у законодавчі акти зміни, які б передбачали фінансову відповідальність розпорядників коштів Державного бюджету в особі керівників цих установ, у вигляді штрафних санкцій.

Наступна пропозиція також направлена на ліквідацію небюджетної заборгованості. Для здійснення видатків розпорядниками коштів Державного бюджету у межах бюджетних асигнувань, та встановлених кошторисом, на мою думку, являється дуже важливим етапом - укладання договорів та угод розпорядниками коштів Державного бюджету з постачальниками товарів та послуг.

Саме на цьому етапі багато порушень. І йдеться не тільки про дотримання чинного законодавства стосовно закупівель товарів і послуг за державні кошти та стосовно відповідальності за невиконання вимог угод постачальників товарів і послуг (що є дуже важливим!), але й про впевненість у своєчасності розрахунків в обсягах , затверджених кошторисом та відповідність мети платежу.

В даний момент зазначене питання знаходиться поза повноваженнями органів Державного казначейства. Тому пропоную надати право органам Державного казначейства України виступати третім учасником при укладанні угод. При цьому кожний учасник був би впевнений у своєчасності розрахунків в обсягах, затверджених кошторисом, та доступних на відповідну мету. Ця пропозиція надасть можливість не тільки виключення небюджетної кредиторської заборгованості, але й посилить попередній контроль за цільовим використанням бюджетних коштів.

Ще одна пропозиція яка направлена на підвищення ефективності попереднього контролю стосовно цільового використання коштів Державного бюджету.

До штату працівників органів Державного казначейства приймаються фахівці з економічною та фінансовою освітою. Але вимоги до попереднього контролю за цільовим використанням державних коштів значно виходять за межи цих знань, які стосуються не тільки сфери економіки та фінансів.

Дуже специфічні видатки пов'язані з капітальними видатками, а саме: будівництвом, капітальним ремонтом та реконструкцією. Які потребують професіональних знань в сфері будівництва.

Тому пропоную ввести до штатного розпису фахівця з будівничою освітою.

Далі пропозиція щодо контрольної функції органів Державного казначейства у бюджетному процесі.

Контрольна функція аналізувалась у третьому розділі роботи. Стосовно цього багато невирішених питань, функцій та повноважень. Діяльність Державного казначейства України та його органів, вимагає скорішого закріплення своїх повноважень законодавчо. Ще й досі, незважаючи на десятирічне існування Казначейства, немає основного підґрунтя, яке б значно закріпило існування органів Казначейства - Закону “Про Державне казначейство України”.

Не зважаючи не відсутність цього закону, у кінці 2005 році було затверджено Положення про Державне казначейство України (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1232). У першому розділі цієї роботи детальніше представлені основні пункти цього Положення.

Виходячи з цього, я можу зробити висновки, щодо розширення функцій та повноважень Державного казначейства та його органів за десятирічне існування.

Тому вважаю за необхідне провести реорганізацію структури Державного казначейства:

Управління Державного казначейства - реорганізувати в Головні управління Державного казначейства;

Відділення Державного казначейства у областях - в управління державного казначейства міст та районів.

З наданням реорганізованим структурам відповідних прав та повноважень.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про Державний бюджет України на 1999 рік»

2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 року №2542-III ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 37-38, ст. 189 )

3. Указ Президента України від 27 квітня 1995 року за № 335 «Про Державне казначейство України»

4. Указ Президента України від 1 травня 1995 року за № 343/95 «Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України»

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2005 р. N 983 ( 983-2005-п ) "Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства фінансів"

6. Наказ МФУ № 6 від 09.01.2001.”Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету.”

7. Положення про Державне казначейство (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року за № 590)

8. Положення про Державне казначейство України (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1232)

9. Порядок виконання державного бюджету за доходами (затверджено наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року за № 131 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258.)

10. “Порядок обслуговування державного бюджету за видатками”, затверджено Наказом Державного казначейства України № 89 від 25.05.2004 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2004 за № 716/9315).

11. “Порядок обслуговування державного бюджету за видатками”, затверджено Наказом Державного казначейства України № 140 від 10.08.2001р.

12. “Порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України”, затверджений Наказом Державного казначейства України №136 від 09.08.2004 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 за №1068/9667).

13. Наказ Державного казначейства №48 від 21.03.2005р.”Про запровадження наказів Державного казначейства України від 25.05.2004 №89 та від 09.08.2004 №136”

14. Положення про відділ видатків Краснодонського відділення Державного казначейства у Луганській області. (Затверджено начальником Краснодонського відділення Державного казначейства від 01.07.2005р.)

15. Положення про операційний відділ Краснодонського відділення Державного казначейства у Луганській області. (Затверджено начальником Краснодонського відділення Державного казначейства від 01.08.2005р.)

16. Положення про відділ бухгалтерського обліку та звітності Краснодонського відділення Державного казначейства у Луганській області.(Затверджено начальником Краснодонського відділення Державного казначейства від 01.08.2001р.)

17. Звіт про виконання Державного бюджету Краснодонським відділення Державного казначейства у Луганської області за 2004р

18. Звіт про виконання Державного бюджету Краснодонським відділення Державного казначейства у Луганської області за 2005р

19. Афанасьєв М. Бюджетная реформа в России: первые итоги и возможные перспективы // Вопросы экономики - 2005. №11. - с57 - 70

20. Батура О., Огданський К. Державне казначейство України: місце і роль у виконанні бюджету //Фінанси України. - 2003 - №11 - С. 3.

21. Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. - Тернополь.- 2000.

22. Бескид Й.М., Юрій С.І. Бюджетна система України. - К.: НІОС, 2000.

23. Білик М. Управління дебіторською заборгованістю //Фінанси України. - 2003. - №12. - С. 24.

24. Буковинський С. До питання про Бюджетний кодекс України //Фінанси України. - 2003.-№4.-С.3.

25. Бутко А., Марченко Б. Внутрішній фінансовий контроль у системі фінансового контролю держави //Фінанси України. - 2003. - №8. - С. 127.

26. Бюджетний процес в Україні: збірник нормативно-інструктивних матеріалів / Упорядники: С.Мельник, З.Луценко, І.Щербина, А.Данілова. - К.: Міленіум, 2002. - 288 с.

27. Бюджетное право и бюджетный процесс в Украине: Учеб-метод.пособие / Д.А.Бекерская. - одеса Юрид.лит. 2004

28. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід // Фінанси України.--1998.-№1.

29. Єремейчук Д. Вдосконалення діяльності державного казначейства: регіонаьлний аспект // Банківська справа - 2000 - №2 - с34-37

30. Єрмаков О. Контроль як функція управління //Регіональні перспективи. - 2003. - №1. - С. 53.

31. Єфімов А.О., Сало В.І., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. - К.; Наукова думка .- 2000.

32. Жибер Т. Теоретичні аспекти бюджетного устрою //Фінанси України. - 2003 - №11 - С. 11.

33. Жибер Т.В. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи // Фінанси України.-2001.-№1.

34. Іващук І.О. Фінансова система України //Фінанси України. - 2001- №12 - С. 142

35. Ісмаїлов А. Бюджетний процес та напрями його удосконалення //Фінанси України. - 2002. - №8. - С. 26.

36. Коломис В. Нові аспекти в управлінні коштами державного бюджету України // Вісник НБУ. - 2002.-травень.

37. Короленко А. Бюджетний процес та бюджетний календар //Фінанси України. - 2002 - №5 - С. 74.

38. Кукурудз. О. Державний бюджет і контроль за його виконанням: Досвід Франції // Вісник київського нац.торговельно-екон.ун-ту. - 2004. №3 - с47-54

39. Мамишев А. Характерні аспекти організації державного фінансового контролю за рубежем //Фінанси України. - 2003 - №11 - С. 126.

40. О.Д.Василик, К.В.Павлюк Державні фінанси України. - К.; НІОС.2000 - с.300.

41. Осипчук Л.Л. Інститут казначейства як гарант фінансового забезпечення економічних реформ в України // Економіка. Фінанси. Право.- 2000.-№12.

42. Осипчук Л.Л. Організація виконання державного бюджету (правовий-економіко-правовий аспект): курс лекцій. - К.: МАУП, 1999.

43. Основи казначейської справи / Л.Л.Осипчук; МАУП. - К.: МАУП, 2003. - 148 с

44. Полозенко Д. Державний бюджет України і його грошове наповнення //Фінанси України. - 2004. - №3 - С. 19.

45. Стоян В. Казначейська система виконання бюджетів //Фінанси України. - 2002. - №9. - С. 56.

46. Чечуліна О. Державне казначейство - правовий статус та напрямки діяльності // Економіка. Фінанси. Право.-2000.-№12.

47. Шевчук В.О. Державні фінанси зарубіжних країн //Фінанси України. - 2002. - №2. - С. 3.

48. Юргелевич С. Система державного фінансового контролю //Фінанси України. - 2002.-№4.-С.138.