Процес реформування державної власності на прикладі Дніпропетровської області

При укладанні договорів купівлі-продажу регіональне відділення розробляє умови по кожному об`єкту приватизації, так як досвід роботи показав, що типові договори на теперішній час не відповідають сучасним вимогам існуючої законодавчої бази.

На сьогодні у регіональному відділенні діє автоматизована система моніторингу реалізації умов договорів купівлі-продажу пакетів акцій - інформаційно-пошукова система "Етап" (інвестиційні зобов'язання).

Перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу здійснюються безпосередньо з виїздом на підприємства, в присутності представника юридичної особи - покупця.

При перевірці виконання умов договорів купівлі-продажу особлива увага приділялася питанню ефективності умов продажу державного майна, якерозглядається в контексті аналізу впливу приватизації підприємств на зміну їх економічного та господарського стану, підвищенню обсягів робіт по відновленню і модернізації технології виробництва.

За результатами перевірок зроблено такі висновки:

збереглася тенденція до поступового поліпшення стану виконання умов договорів купівлі-продажу;

зменшилась кількість договорів, у яких зафіксовано порушення покупцями термінів реалізації взятих зобов'язань або неналежне їх виконання;

зменшилась кількість порушень умов договорів щодо збереження кількості робочих місць;

збільшилась кількість позачергових перевірок, проведених за окремими дорученнями вищих органів державної влади, та обсягів роботи по інформуванню цих органів , щодо стану реалізації умов договорів купівлі-продажу і вжитих органами приватизації заходів, що свідчить про підвищення уваги до цього напрямку діяльності.

У разі коли умови договорів купівлі-продажу виконані, договори знімаються з контролю по підсумках року.

У зв'язку з об'єктивною необхідністю, викликаною ринковими умовами господарювання, органами приватизації - шляхом внесення змін та доповнень уточнено умови 37 договорів.

Проведена робота по створенню бази даних укладених договорів купівлі-продажу по об'єктах незавершеного будівництва.

Основними умовами договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва, які не виконуються, є:

врегулювання питання користування земельною ділянкою;

здійснення переоформлення права власності забудовника;

дотримання строків добудови об'єктів незавершеного будівництва.

будівництво окремих об'єктів за початковим призначенням або зі зміною профілю не проводилось і не проводиться.

Відповідно до вимог чинного законодавства, на обліку регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області перебуває 67 договорів купівлі-продажу пакетів акцій акціонерних товариств, в тому числі 55 - з інвестиційними зобов'язаннями.

Їх умовами передбачено внесення до підприємств протягом 1995-2002 років інвестицій на загальну суму 38,8 млн. грн. та 32,9 млн. дол. США. Фактично станом на 01.01.2003 інвестиції надійшли на загальну суму 45,3 млн. грн. та 22,9 млн. дол. США.

Таблиця 2.3. Надходження інвестицій за період з 1995 по 2002 роки

Період	Фактично внесено за договором	Фактично внесено за договором	Фактично внесено за договором по стратегічним підприємствам	Фактично внесено за договором по стратегічним підприємствам
	тис.грн.	тис.USD	тис.грн.	тис.USD
1995			53,0
1996			5596,480	4200,424
1996	513,000	2700,000	11969,179	6356,380
1997	1479,536	4241,058	16845,806	5751,920
1998	23424,532	2476,466	2046,804	2237,627
1999	1155,334	12400,000	1360,000	1371,000
2000	5579,932	1150,000	1240,812
2001	1200,000		6197,276
2002	5000,000
Всього	38352,334	22967,524	45309,357	19917,351

Внесення інвестицій сприяло поліпшенню економічного стану деяких підприємств.

Так, наприклад, в ВАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" за 1999 - 2002 роки внесено 8210,0 тис.грн. інвестицій, з яких згідно умов договору використано 2867,0 тис.грн. на придбання необхідного сучасного обладнання, 1000 тис.грн. - на погашення заборгованості по заробітній платі та перед бюджетом, 4343,0 тис. грн. - сплачено за активну енергію та природний газ. Освоєно та впроваджено у виробництво нові види продукції, які відповідають профілю діяльності.

Триває претензійно-позовна робота по договорах купівлі-продажу пакетів акцій, по об`єктах малої приватизації та об`єктах незавершеного будівництва. Зокрема розірвано та повернуто в державну власність пакети акцій по 3 договорах купівлі-продажу: ВАТ "Арматурно-механічний завод", який вже перепроданий на фондовій біржі за грошові кошти, ВАТ "Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів" та ВАТ "Дніпропетров-ський металургійний завод ім. Комінтерна".

За порушення виконання умов, виявлених у 2002 року, по 35 договорах купівлі-продажу пакетів акцій, малої приватизації та об'єктів незавершеного будівництва були підготовлені та направлені позовні заяви, щодо їх розірвання та повернення об`єктів незавершеного будівництва до державної власності.

Необхідно зазначити, що досягненню подібних результатів значною мірою сприяли постійні увага та ефективна допомога з боку керівництва та центрального апарату ФДМУ, плідна співпраця з облдержадміністрацією, іншими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратурою, правоохоронними, податковими та контрольно-ревізійними органами, регіональними засобами масової інформації, комерційними структурами, які приймали участь в процесі реформування відносин власності. Особлива увага приділялась відносинам з керівниками та колективами приватизуємих підприємств, профспілками.

Зараз регіональне відділення є потужною організацією, яка забезпечує реалізацію в Придніпров'ї головних завдань політики Президента України Л.Д.Кучми в сфері реформування державної власності. Накопичений досвід дозволяє вирішувати питання, які стоять перед органами приватизації сьогодні і на майбутнє.

2.4 Проблемні питання реформування відносин власності та шляхи їх вирішення

Навіть після 12 років процесів приватизації і на сьогодні є проблемні питання, які потребують вивчення та вирішення.

Збільшенню темпів підготовки об'єктів до приватизації заважає те, що переважна більшість об'єктів, які подаються на приватизацію, потребують реєстрації закріплених за ними об'єктів нерухомості в бюро технічної інвентаризації, виготовлення інвентарних справ, оформлення актів користування займаними ними земельними ділянками тощо. В умовах недостатнього фінансування робіт, пов'язаних з підготовкою об'єктів приватизації до продажу, їх обсяг не може суттєво збільшитися.

Типовими є випадки, коли керівники підприємств, на балансах яких перебувають об'єкти, що пропонуються до приватизації, незважаючи на рішення органів, уповноважених управляти майном таких об'єктів, відмовляють органам приватизації в наданні необхідної технічної документації, в проведенні інвентаризації майна, яке приватизується, вживають інших заходів, які призводять до зриву підготовки об'єкта до продажу. Звернення органів приватизації за сприянням до органів, до сфери управління яких належать такі підприємства, частіше за все не дають позитивного результату.

Основні перешкоди під час проведення приватизації об'єктів державної власності групи А:

велика кількість об'єктів, це нежитлові приміщення вбудовані в житлові будинки, на приміщення відсутня технічна документація, а виготовлення технічної документації затримує строки приватизації, з введенням в дію з 01.02.03р. "Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", ще більше ускладнило роботу з підготовки об'єктів до приватизації. Виготовлення технічної документації сягає 2-3 місяці при умові своєчасної оплати, що негативно впливає на терміни приватизації передбачені законодавством;

законодавчо неврегульований процес матеріальної відповідальності учасників аукціону за навмисний зрив аукціону та покупців, що відмовляються від підписання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

для приватизації пропонуються підприємства з великою заборгованістю перед бюджетами всіх рівнів;

накладання податкової застави та виконавчого провадження на більш ліквідні об'єкти, в тому числі на об'єкти, щодо яких прийняте рішення про приватизацію.

При проведенні приватизації об'єктів соціальної сфери (група Ж) виникають такі проблеми: в зв'язку з тим, що об'єкти соціальної сфери, як правило продаються зі збереженням профілю діяльності, важко знайти ефективного власника. оскільки соціальна сфера (дитсадки, клуби, будинки культури та інші), як правило збиткові.

На приватизацію дитячих садків негативно впливають вимоги Закону України "Про дошкільну освіту" стосовно використанні будівель та майна лік-відованих дитячих садків, які перебувають в державній власності, виключно для роботи з дітьми. Така умова негативно позначилася на попиті потенційних покупців.

Негативно впливають на приватизацію об'єктів санаторно-курортного призначення обмеження встановлені ст. 26 Закону України "Про курорти":

в процесі приватизації об'єктів соціальної сфери виявляється, що балансоутримувач не ввів своєчасно в експлуатацію об'єкт приватизації, із-за чого відсутній акт вводу в експлуатацію та рішення виконкому про виділення земельної ділянки під об'єкт, що потребує додаткових рішень від регіонального відділення по виготовленню технічної та правоустановчої документації;

визначення терміну подання заяв покупцем для участі в торгах конкурентними способами не менш 50 днів. Такий термін не дає можливості використати витяг з реєстру прав власності на об'єкт соціальної сфери (строк його дії 3 місяця), а також у разі повторного продажу значно збільшується період продажу об'єкта (строк проведення двох торгів 130-150 діб);

низька ліквідність об'єктів (об'єкти перебувають в поганому техніч-ному стані, їх будівельні параметри не віповідають вимогам сьогодення);

невідповідність профілю об'єктів вимогам теперішнього часу;

неспроможність балансоутримувачів забезпечити належне збереження об'єктів.

При проведенні приватизації об'єктів незавершеного будівництва виникає дефіцит ефективного власника. Ця проблема виникає із-за того, що:

всі об'єкти потребують значних капітальних вкладень на їх добудову;

об'єкти незавершеного будівництва, які планувались використо-вуватись багато років тому, не завжди, а навіть в більшості не відповідають вимогам сучасності по економічним та технічним параметрам

значна кількість об'єктів не була законсервована відповідним чином, що сприяло їх руйнації та втраті технічних та фізичних якостей;

значна кількість об'єктів незавершеного будівництва мають низький рівень готовності, що не завжди відповідає сумі затрат віднесених балансоутримувачами на їх будівництво. В багатьох випадках на підприємствах не збереглась проектна та кошторисна документація, що також впливає на привабливість об'єктів;

законодавчо не врегульовано використання експертної оцінки при визначенні вартості об'єкта незавершеного будівництва щоб дало змогу визначати ринкову вартість об'єкта з урахуванням його стану на дату оцінки.

Для вирішення вищезазначених питань необхідно здійснити низку заходів:

необхідно в законодавчому порядку визначити засоби впливу на керівників підприємств, які відмовляються від оформлення технічної документації або вирішити питання щодо фінансування органами приватизації підготовки зазначеної вище документації;

для підвищення привабливості об'єктів незавершеного будівництва, по яким прийняте рішення щодо їх продажу на аукціоні за методом зниження ціни лоту, та залучення потенційних покупців до приватизації, вважаємо за доцільне повністю зняти обмеження на зниження ціни лоту відносно стартової ціни, визначеного п.2.1. Порядку проведення аукціону за методом зниження ціни лоту, затвердженого наказом ФДМУ від 15.08.2000 №1695;

передбачити визначення вартості об'єктів незавершеного будівництва шляхом проведення оцінки для всіх видів продажу;

з метою прискорення процесу приватизації об'єктів соціальної сфери (група Ж) та забезпечення використання документів, які мають обмежений строк дії, вважаємо за доцільне змінити термін публікації інформації про проведення торгів в інформаційнних бюлетнях та місцевій пресі з 50 на 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу (п.3.5 Положення про порядок приватизації об"єктів групи Ж, затвердженого наказом ФДМУ від 14.08.2000 №1693);

внести зміни до Закону України "Про дошкільну освіту" в частині можливості перепрофілювання колишніх дитячих закладів;

внести зміни до Закону України "Про курорти" щодо можливості акціонування та корпоратизації державних санаторно-курортних закладів;

своєчасно відокремлювати об'єкти соціальної сфери, інших об'єктів невиробничого призначення від підприємств, на балансах яких вони перебувають, що зніме можливість їх внесення у податкову заставу з метою погашення податкового боргу таких підприємств. Наявність такого боргу суттєво залежить від необхідності сплати земельного податку за користування земельними ділянками, займаними об'єктами соціальної сфери та обєктами невиробничого призначення, та від необхідності відволікати обігові кошти підприємств на їх утримання.

При проведенні конкурсів з продажу пакетів акцій ВАТ важливою перепоною є реалізація майна ВАТ поза межами приватизації. Відкриті акціонерні товариства, які пройшли через такі процедури, втрачають свою привабливість для покупців та інвесторів. Ця проблема вимагає законодавчого рішення, щодо заборони продажу будь-якого майна ВАТ виконавчими службами і податковими органами до завершення приватизації або визнання ВАТ банкрутом. Необхідно внести зміни в Закон України "Про виконавчу службу" відносно продажу майна ВАТ, що знаходиться в виконавчому провадженні, тобто заборонити продаж майна ВАТ, яке знаходиться в процесі приватизації.

При проведенні продажу пакетів акцій ВАТ за конкурсом виникає питання: чи може регіональне відділення укласти договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ за конкурсом стратегічно важливих підприємств, коли розмір такого пакета акцій перевищує 50 відсотків статутного фонду ВАТ, без отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктом господарювання, відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 № 33-р, якщо сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, згідно відомостей, наданих потенційним покупцем цього пакета, не перевищує суму, еквівалентну 12 млн. євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

В зв'язку з обмеженістю терміну процедури санації відкритих акціонерних товариств виникають труднощі з прискоренням продажу консолідованих пакетів акцій, які виставлені на торги на фондових біржах і не користуються попитом. Зволікання з реалізацією консолідованого пакету акцій відкритих акціонерних товариств ставить під загрозу виконання заходу плану санації, без чого відновлення платоспроможності ВАТ не можливе, а потім і повне припинення діяльності підприємства. При процедурі санації необхідно обмежити терміни продажу пакетів акцій ВАТ, які виставлені на торги на фондових біржах і не користуються попитом.

При додатковій безоплатній передачі акцій ВАТ, створених в процесі приватизації радгоспів, що приватизувались за погодженням з Кабінетом Міністрів України та інших державних сільськогосподарських підприємств, у відповідності до ст.113 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., залишились такі проблемні питання:

чи мають право на додаткове безоплатне отримання акцій особи, що мали право на безоплатну частку акцій на момент приватизації підприємства і створення ВАТ та не використали її в повному обсязі, але на теперішній час вже не працюють на підприємстві ?

чи мають право на одержання цих акцій особи, що стали членами трудового колективу після створення ВАТ?

чи передбачається проведення якої-небудь роботи по розкріпленню державних пакетів акцій у розмірі 25%, до прийняття нової Державної програми приватизації?

Регіональним відділенням не закінчена приватизація 11 відкритих акціонерних товариств, на нереалізовані пакети акцій яких розповсюджується дія ст.57 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки. Загальна номінальна вартість цих пакетів акцій становить біля 17000,00 тис. грн., очікується надходження коштів від продажу біля 2000 тис. грн.

Оскільки вказаною статтею подальший продаж акцій не заборонений, механізм зменшення статутних фондів та анулювання таких акцій законодавчо не визначений, вважаємо за доцільне прийняти рішення про достроковий подальший відкритий продаж нереалізованих пакетів акцій, за умови якщо акціонери, які придбали акції відповідних ВАТ на пільгових умовах, відмовились від запропонованих пакетів за ціною на рівні половини номінальної вартості акцій. На нашу думку у разі вирішення питання про подальший продаж зазначені пакети акцій будуть користуватись попитом у потенційних покупців.

З метою завершення процесу приватизації зазначених підприємств та надходження коштів до Державного бюджету України, до прийняття нової державної програми приватизації необхідно прийняти рішення з даного питання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2000 №1346 затверджений перелік підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Відповідно до ст.59 діючої Державної програми приватизації на 2000-2002 рік продаж контрольного пакету акцій підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави здійснюється за конкурсом. Для ВАТ, створених до набрання чинності цією Програмою, пакети акцій яких у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція закріплені у державній власності Фонд самостійно визначає способи продажу та розмір пакета акцій, що пропонується до продажу, виходячи з кон'юнктури ринку та кількості непроданих акцій. Положення про проведення конкурсу затверджено спільним наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.09.2000 №1908/11/271. Відповідно до п.10.2 цього положення у разі повторного продажу пакета акцій на конкурсі його початкова ціна може бути зменшена не більш як на 30 відсотків від початкової ціни за попереднім конкурсом, який не відбувся.

Але виникають випадки коли і після зниження ціни на повторному конкурсі пакет акцій не користується попитом у потенційних покупців. Подальше його розміщення можливо лише на конкурсних засадах. В зв'язку з чим підприємство не може отримати потенційного інвестора а держава коштів на поповнення Державного бюджету. Цю проблему можливо було б вирішити у разі зміни способу продажу цих пакетів акцій.

Виходячи з вищевикладеного можливо запропонувати такі альтернативи у вирішенні цієї проблеми (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4. Пропозиції щодо внесення змін способу продажу пакетів акцій

№ п/п	Опис альтернативи	Переваги	Недоліки
А1	Зміна способу продажу пакетів акцій вищевказаних ВАТ, застосувавши механізм їх реалізації на фондових біржах та аукціонах	Надасть змогу реалізувати пакети акцій державна частка в яких становить менше 50%; Отримати реального інве-стора для підприємств, які знаходяться у стадії банкрут-ства.	Не дає змоги отримати реального інвестора для цих підприємств.
А2	Вивести ці підпри-ємства з переліку підприємств, які ма-ють стратегічне зна-чення для економіки та безпеки держави	Надає можливість продажу пакетів акції ВАТ державна частка в яких становить менше 50% використовуючи інші механізми.	Виведе з під контролю держави підприємства, які внесені до переліків стратегічно важливих.
А3	Залишити все без змін	Залишає державі контроль за стратегічно важливими підприємствами	Не дає змоги отримати реального інвестора для цих підприємств; В подальшому може призвести до банкрутства цих підприємств та втрати контролю за ними з боку держави; Не дозволяє поповнити державний бюджет додатковими коштами.

Вирішення питання щодо зміни способу продажу пакетів акцій ВАТ, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави можливо лише після перегляду вищевказаного переліку підприємств або вирішення питання щодо механізму виведення цих підприємств з переліку стратегічно важливих..

Продаж пакетів акцій ВАТ, які вже були запропоновані до продажу на Фондовій біржі і не користувались попитом протягом певного часу, реалізуються через мережу спеціалізованих аукціонів. До продажу пропонуються пакети акцій ВАТ з обмеженням їх розміру, тобто по 10 відсотків від статутного фонду. Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 29.04.03 №724 єдиним пакетом, незалежно від його розміру, дозволено продаж лише акцій ВАТ агропромислового комплексу тимчасово залишених (закріплених за державою).

Для більш швидкої реалізації пакетів акцій де державна частка становить менш ніж 25% можливо теж передбачити реалізацію їх єдиним (консолідованим) пакетом, незалежно від його розміру. Продаж пакетів акцій таких підприємств єдиним пакетом дозволить цим підприємствам отримати ефективного власника у найкоротші терміни і буде сприяти поповненню Державного бюджету України. Цю проблему можливо було б вирішити у разі зміни способу продажу цих пакетів акцій.

Виходячи з вищевикладеного можливо запропонувати такі альтернативи у вирішенні цієї проблеми (таблиця 2.5):

Таблиця 2.5. Пропозиції щодо змін продажу пакетів акцій

№ п/п	Опис альтернативи	Переваги	Недоліки
А1	Здійснити продаж пакетів акцій таких ВАТ єдиним пакетом, незалежно від його розміру.	Дозволить залучити потенційного інвестора; Дозволяє поповнити державний бюджет додатковими коштами.	Обмежує коло потенційних покупців
А2	Передбачити реалізацію пакетів акцій ВАТ де частка держави складає більше 50% пакетами по 25%.	Дозволить залучити потенційного інвестора; Після придбання пакета 25%+1 акція дозволить здійснювати ефективне корпоративне управління.	Зниження ціни пакету акція ВАТ
А3	Залишити все без змін	Не визначені	Не дозволяє поповнити державний бю-джет додатковими коштами.

Вирішення питання проблеми продажу пакетів акцій ВАТ де державна частка становить менше 25% через мережу спеціалізованих аукціонів єдиним пакетом, можливо у разі прийняття відповідного наказу Фондом державного майна України.

При проведенні претензійно-позовної роботи, виконанні рішень та наказів судів стосовно повернення об`єктів приватизації до державної власності у регіонального відділення виникають проблемні питання:

згідно п.35 ст.4 Декрету КМУ "Про державне мито" зазначено, що органи приватизації ( далі - ОП) звільняються від сплати державного мита при подачі позовних заяв. Але в багатьох судових справах за участю ОП, вони виступають відповідачами. В разі винесення рішення не на користь ОП, останні змушені звертатись за захистом майнових прав до апеляційних та касаційних інстанцій. Дніпропетровський арбітражний господарський суд та особливо Вищий господарський суд України повертають дані скарги у зв'язку з несплатою державного мита, хоча ч.8 листа Вищого арбітражного суду України від 15.10.93 №01-8/1076 арбітражним судом було зазначено, що у зв'язку з тим, що державні органи приватизації можуть виступати в арбітражному процесі як позивачі або відповідачі у спорах різних категорій, - названі органи звільняються від сплати державного мита в усіх справах, пов'язаних із здійсненням ними функцій, передбачених законодавством про приватизацію майна та про оренду державного майна. Нажаль, судові органи не беруть до уваги даний лист;

у зв'язку із немалою кількістю договорів купівлі-продажу з порушенням термінів сплати за об'єкт приватизації та відмовою покупців від добровільної сплати штрафних санкцій, регіональне відділення вимушене проводити претензійно-позовну роботу, брати участь у судових справах, що потребує тривалого часу. У зв'язку з численними судовими справами та в результаті їх тривалого розгляду, при поверненні приватизованого майна до державної власності, даному майну задається значна шкода, тому необхідно врахувати інтереси держави з цього питання;

випадки, коли покупці мають прострочення оплати за об?єкт приватизації близько 1-3 днів. У деяких випадках покупці згодні сплатити суму неустойки за затримку сплати за об?єкт приватизації, але не бажають розірвати договір купівлі-продажу, однак згідно п.4 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та Постанови КМУ від 21.08.1997р. №910 "Про порядок сплати і розмір неустойки за повну, або часткову несплату покупцями коштів за об?єкти приватизації" неможливо стягнути тільки одну неустойку не розриваючи договір купівлі-продажу, так як стягнення неустойки тягне за собою анулювання рішення про викуп об?єкта, або результати конкурсу, аукціону;

встановлення власників (фізичних осіб) - покупців акцій. Так як згідно договорів купівлі - продажу пакетів акцій стороною від покупця виступали товариства покупців членів трудових колективів , але у реєстрі власників акцій акціонерного товариства, пакет акцій реєструється не на товариство покупців членів трудового колективу , а на фізичних осіб. У регіонального відділення виникають проблеми у відношенні встановлення реквізитів вищевказаних фізичних осіб, так як регіональному відділенню невідомі ні прізвища, ім'я та по батькові покупців, ні їх адреси мешкання, ні якої другої інформації, яка б допомогла повернути такі пакети акцій до державної власності, тому що самі товариства покупців членів трудових колективів на теперішній час вже не існують, а кількість акціонерів власників акцій складає більш ніж декілька тисяч громадян України. Відповідно до розд.5, ст.27, п.2 Закону України "Про приватизацію державного майна" емітент або реєстратор повинен надавати органу приватизації інформацію про власників акцій, як правило на практиці цю інформацію не надають.

Для вирішення зазначених питань пропонуємо:

з ціллю забезпечення збереження бюджетних коштів під час оформлення апеляційних та касаційних скарг пропонуємо внести зміни до п.35 ст.4 Декрету КМУ "Про державне мито", добавивши після слів "позовних заяв", ще й апеляційних та касаційних скарг, що допоможе зберегти державні кошти;

внести зміни до п.6 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", передбачивши, що акт приймання-передачі приватизованого об'єкта підписується та надається покупцю після виконання ним обумовленого законом (договором) терміну сплати за об'єкт приватизації, а також до п.4.ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" і п.1 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" про те, що право власності на приватизований об'єкт переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі, як то передбачено цивільним кодексом України. Визначити подальшу процедуру продажу приватизованого майна в разі його повернення до державної власності;

переглянути п.4 ст.29 закону України "Про приватизацію державного майна" та внести деякі зміни щодо залежності стягнення неустойки та розірвання договору, так як покупці в основному добросовісні та виконують подальші зобов?язання, покладені на них договором купівлі-продажу. А у разі розірвання договору купівлі-продажу за результатами таких порушень, як несвоєчасна сплата за об?єкт приватизації на декілька днів, договір з покупцями може бути розірвано, та регіональне відділення буде вимушено знов проводити дії щодо повторного продажу об?єкта приватизації з витратами, передбаченими цими діями;

необхідно передбачити міру відповідальності до незалежних реєстраторів, які ведуть реєстр акціонерів обтяжених відповідними зобов`язаннями, при укладанні договорів купівлі-продажу.

РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ МАЙНОМ ТА МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ ЯК СКЛАДОВА ЕФЕКТИВНОГО РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ

У цьому розділі розглянуто функції управління державним майном та майновими правами як складової ефективного роздержавлення. Проаналізовано процеси корпоративного управління, управління майном, що не увійшло достатутних фондів акціонерних товариств, оренди державного майна як підготовчого етапу до приватизації та передмови визначення ефективного власника. Визначено проблемні питання та запропоновано шляхи їх вирішення.

3.1 Корпоративне управління

Тривалий процес перерозподілу власності в Україні зумовлює виникнення нових організаційно-правових форм підприємств. Внаслідок проведення масової приватизації з'явилась велика кількість акціонерів: кожен громадянин отримав право на частку державного майна і більшість громадян стали співвласниками акціонерних товариств. У період зміни форми власності держава є вагомим акціонером.

Саме в цей час, в умовах перехідного економічного періоду набувають актуальності питання корпоративного управління та захисту прав акціонерів.

У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, через яку спрямовуються та контролюються товариства. В рамках корпоративного управління визначається яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства.

В Україні створено велику кількість акціонерних товариств, проте національна модель корпоративного управління остаточно ще не визначена і перебуває в стадії становлення, а проблема побудови дієвого механізму управління є вельми актуальними.

З метою забезпечення ефективного управління корпоративними правами, що належать державі, Указом Прези

дента України від 07 липня 1998 року №752/98 було створено окремий орган виконавчої влади - Національне агентство України з управління державними корпоративними правами.

Проте вже у 2000 році з метою впровадження державної корпоративної політики та підвищення ефективності управління державними корпоративними правами Указом Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" від 15.12.99 № 1573/99 його було ліквідовано, а функції знову покладено на Фонд державного майна України (ФДМУ) та його регіональні відділення.

Механізм управління державними корпоративними правами реалізується на підставі Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України та нормативних актів Фонду державного майна України (ФДМУ).

На виконання Указу Президента України від 29.12.99р. №1626/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні" ФДМУ розробив концепцію управління державними корпоративними правами, основні засади якої знайшли своє законодавче вирішення у постанові Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 року №791 "Про управління державними корпоративними правами". Цією постановою було затверджено Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств; Порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами; Порядок звітності представників органів, уповноважених управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств. Для реалізації вимог вказаної постанови Кабінету Міністрів України та інших нормативних актів передача функцій управління державними корпоративними правами ВАТ міністерствам, місцевим органам виконавчої влади здійснювалась шляхом укладання з ними Генеральних угод, юридичним особам - за результатами проведення конкурсів з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами.

До суб'єктів управління корпоративними правами держави відносяться:

Кабінет Міністрів України;

Фонд державного майна України;

органи виконавчої влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України управляти об'єктами державної власності (уповноважені органи);

уповноважені особи - громадяни або юридичні особи, що визначені за результатами конкурсу, з якими укладено договір доручення з управління корпоративними правами держави.

Крім того, забезпечення управління державними корпоративним правами здійснює регіональне відділення, яке веде реєстр державних корпоративних прав, що коригується у разі внесення змін до планів розміщення акцій, або приватизації нових акціонерних товариств.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, в межах корпоративних прав, здійснює конкретні дії по відношенню до кожного підприємства конкретних дій. Уповноваженим особам в органах управління товариства, розробляються, затверджуються та доводяться завдання, в яких обов'язково передбачається здійснення контролю за фінансово-економічними результатами діяльності господарського товариства, погашенням заборгованості в цілому і, зокрема, з виплати заробітної плати, внесенням платежів до бюджету і Пенсійного фонду. Контракти з головами правлінь ВАТ передбачають особисту відповідальність керівника за наявність боргів до бюджету, по виплаті заробітної плати, та перед Пенсійним фондом. Погоджується продаж майна, яке не використовується в процесі виробництва, в межах компетенції ініціюється передача об'єктів соціальної сфери до комунальної власності: стягнення боргів з дебіторів; в разі необхідності, проведення реструктуризації або досудової санації господарського товариства.

Звіти керівників-боржників заслуховуються на засіданнях комісії з проведення фінансово-економічного аналізу господарської діяльності відкритих акціонерних товариств.

Станом на 01.01.04 р. регіональним відділенням здійснюється управління державними корпоративними правами в 29 акціонерних товариствах, у статутних фондах яких є пакети акцій, що належать державі.

В цих товариствах призначені і здійснюють виконання функцій управління державними корпоративними правами відповідальні представники регіонального відділення з числа членів спостережної ради, з якими укладені відповідні договори доручення.

Розподіл акціонерних товариств за обсягом державних корпоративних представлено в таблиці 3.1:

Таблиця 3.1. Кількість ВАТ, функції з управління ДКП яких здійснює регіональне відділення

Станом на:	Всього:	100%	50-100%	25-50%	менше 25%
01.01.2001	56	9	8	33	6
01.01.2002	38	7	3	24	4
01.01.2003	32	2	2	24	4
01.01.2004	29	2	2	22	3

Основними цілями діяльності відповідального представника - члена спостережної ради акціонерного товариства є:

ефективне використання товариством власного майна та збереження державного майна, яке знаходиться на балансі товариства;

підвищення обсягів та рентабельності виробництва;

недопущення заборгованості підприємства із заробітної плати, перед бюджетом, державними цільовими фондами;

збільшення вартості власного капіталу акціонерного товариства;

здійснення керівником відкритого акціонерного товариства заходів, спрямованих на поповнення державного бюджету.

Призначення відповідальних представників до органів управління акціонерних товариств, у статутних фондах яких є частка майна, що належить державі, має на меті, по-перше, отримання достовірної інформації про товариство, завдяки якій можливо проводити аналіз ефективності роботи підприємства, що знаходиться на стадії приватизації, по-друге, поліпшення фінансових результатів роботи відкритих акціонерних товариств, а також забезпечення можливості ініціювати питання щодо діяльності товариства органами управління акціонерного товариства, у тому числі щодо виконання рішень органів влади України.

Діяльність відповідального представника спрямована на виконання завдання з управління державними корпоративними правами, розробленого та затвердженого органом управління. Завдання є невід'ємною частиною договору. У ньому передбачено виконання роботи щодо поліпшення фінансових показників товариства - чистого прибутку, чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, кредиторської заборгованості, зокрема перед бюджетом, з оплати праці, зі страхування.

Відповідальний представник забезпечує дотримання інтересів держави шляхом реалізації прав акціонера в межах належних державі акцій, а саме:

бере участь у загальних зборах акціонерів;

голосує на загальних зборах акціонерів;

вимагає на загальних зборах акціонерів пояснень і вносить пропозиції;

вимагає у правління товариства надання копій рішень загальних зборів або витягів з них;

вимагає від правління товариства скликання позачергових загальних зборів акціонерів для обговорення питань, які він пропонує, а також включення деяких питань до порядку денного загальних зборів;

входить до складу спостережної ради товариства (або очолює її) та координує в ній роботу інших представників держави у межах наданих йому повноважень;

учиняє інші дії в межах прав, наданих акціонерам чинним законодавством та статутом товариства.

Концепція корпоративно-дивідендної політики держави, затверджена наказом ФДМУ від 04 травня 2001 року №781 враховує диференційований підхід до напрямків використання прибутку і визначення розміру дивідендів.

Однією з найважливіших умов успішного управління підприємством є аналіз фінансового стану підприємства, оскільки він по суті відображає кінцеві результати його діяльності. Основним завданням проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ВАТ є оцінка результатів господарської діяльності за попередній і поточний періоди, виявлення чинників, які позитивно або негативно вплинули на кінцеві результати роботи підприємства.

Для виявлення всі цих чинників, що впливають на результати роботи, регіональним відділенням ФДМУ постійно і цілеспрямовано протягом кількох років проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ, які мають державний пакет акцій, в тому числі відслідковується динаміка всіх видів заборгованостей ВАТ (таблиця 3.2). Це дає змогу виявити підприємства з незадовільним фінансово-економічним станом, погіршення показників діяльності підприємств і на підставі поглибленого аналізу чинників, що це зумовлюють, розробити та здійснити заходи, спрямовані на стабілізацію роботи зазначених підприємств.

Таблиця 3.2. Стан управління ДКП (фінансово-господарська діяльність ВАТ в тис.грн.)

За підсумками року	Обсяги реалізації	Кредиторська заборгованість
		Всього	В т.ч. перед бюджетом	До пенсійного фонду	По виплаті заробітної плати
2000	106618.0	135000,0	5900,0	4100,0	8800,0
2001	109405,5	140128,5	7301,3	4042,7	9942,6
2002	78539,3	125856,6	10403,6	4931,7	6659,2
9 міс. 2003	62814,3	134485,6	11201,4	4469,1	4006,5

Таким чином, узагальнюючи дані наведені у таблиці, можна зазачити, що управління корпоративними правами на теперішній час не є ефективним і потребує вдосконалення.

За підсумками фінансово-економічної діяльності господарських товариств за 9 місяців 2003 року з 31 ВАТ, функції з управління державними корпоративними правами яких здійснювало регіональне відділення, 3 одержали прибуток, сума якого склала 284,3 тис. грн., 28 ВАТ є збитковими, по яких загальна сума збитків склала 12,7 млн. грн.

З 3 прибуткових відкритих акціонерних товариств 1- підприємство АПК, в якому прибуток становить 226 тис.грн., 2 - підприємства промисловості, прибуток яких складає 58,3 тис. грн.

Кредиторська заборгованість склала 134,5 млн.грн., в тому числі прострочена - 63,1 млн.грн. по 21 ВАТ. Прострочену заборгованість перед бюджетом мають 17 ВАТ на суму 6,5 млн.грн., до Пенсійного фонду 12 ВАТ на суму 2,8 млн. грн.

Станом на 01.01.04 заборгованість з виплати заробітної плати по ВАТ, управління державними корпоративними правами яких здійснює регіональне відділення, складала 2970,3 тис. грн., що на 2333,7 тис. грн. менше заборгованості на початок року.

Зменшили заборгованість порівняно з початком року 11 товариств, в т.ч. ліквідували повністю - 4 ВАТ. Всього не мають заборгованості 14 господарських товариств.

З 4 ВАТ, державний пакет акцій в яких складає більше 50 відсотків, не мають заборгованості ВАТ "Придніпровське управління будівництва", ВАТ "Верхньодніпровський завод потужного радіобудування".

Разом з тим, аналіз стану заборгованості із заробітної плати на підприємствах, функції з управління державними корпоративними правами яких здійснює регіональне відділення, дає можливість стверджувати, що поточну заробітну плату сплачують понад 70 % господарських товариств.

Питання фінансового стану ВАТ постійно заслуховуються на засіданнях постійно діючої комісії регіонального відділення з проведення фінансово-економічного аналізу господарської діяльності ВАТ, контролю за своєчасним внесенням обов'язкових платежів і сплати податків ВАТ, частка акцій у статутних фондах яких належить державі. У 2003 році відбулося 4 засідання зазначеної вище постійно діючої комісії. На засіданнях були заслухані звіти голів правлінь 7 ВАТ, які мали негативні результати роботи за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2002 році, а також у першому півріччі 2003 року та за підсумками роботи за 9 місяців 2003 року, мали заборгованість по виплаті заробітної плати, перед бюджетом, до Пенсійного фонду. В межах своїх повноважень комісія визнала роботу голів правлінь 6 ВАТ незадовільною, 1 ВАТ недостатньою.

Рішенням комісії голови правлінь були зобов'язані вжити суттєвих заходів щодо прискорення погашення заборгованостей.

По результатам засідання комісії до органів місцевої влади регіональним відділенням були направлені листи щодо сприяння поліпшенню фінансово-господарської діяльності ВАТ та з пропозицією надати кандидатури для створення дієвого кадрового резерву на посаду голів правлінь ВАТ. Одночасно регіональне відділення через органи місцевої преси оголошує конкурси на створення дієвого кадрового резерву на посаду голів правлінь відкритих акціонерних товариств.

Аналіз ефективності діяльності підприємств, які відносяться до сфери управління регіонального відділення, свідчить, що основна кількість їх має незадовільні фінансово-економічні показники.

Діюча система управління державними корпоративними правами має недоліки, які негативно відзначаються на ефективності роботи господарських товариств, в яких держава має свою частку власності і через корпоративні права бере участь в управлінні суб'єктами господарювання.

На фоні зростання обсягів виробництва зменшується його рентабельність, високою залишається кількість збиткових підприємств, зростає дебіторська та кредиторська заборгованість. Кожне третє підприємство, де держава має контрольний пакет акцій не виконує фінансові плани.

Представники держави, яких вона уповноважила управляти корпоративними правами, не завжди принципово і ефективно відстоюють державні інтереси, слабо протистоять спробам окремих бізнесових структур через механізми нарощування боргів, інші тіньові схеми роздержавлення забезпечити перерозподіл власності у власних інтересах.

Особливо незадовільна ситуація на підприємствах де держава немаючи контрольного пакету акцій в умовах діючого законодавства позбавлена як міноритарний акціонер можливості впливу на фінансово-господарську діяльність.

Так, темпи приросту кредиторської заборгованості ВАТ в галузі машинобудування та металообробки у статутних фондах яких державні корпоративні права менше 50% майже вдвічі більше від темпів її приросту на підприємствах з державними корпоративними правами більше 50%.

В той час як вартість власного капіталу ВАТ з державними корпоративними правами більше 50% в галузі будівництва зросла, у ВАТ з державними корпоративними правами менше 50% зазначеної галузі вона зменшилася на 10%.

Якщо на підприємствах, де держава контролює ситуацію ( державні корпоративні права більше 50%) заборгованість по зарплаті зменшилася на 24,5%, то на підприємствах, де частка держави менше 50% вона навпаки зросла на 18,6%.

Немаючи реальних важелів впливу через дрібні пакети акцій на діяльність підприємств держава повинна більш рішуче йти на їх відчуження, знижуючи їх вартість до рівня реального попиту. Але така позиція не підтримується законодавцями, правоохоронними органами.

З метою вдосконалення діючої системи управління державними корпоративними правами Фонду державного майна разом із зацікавленими міністерствами і відомствами необхідно вжити заходів щодо підвищення ефективності управління державними корпоративними правами.

Вони складаються із декілька блоків:

заходи, спрямовані на забезпечення повного обліку державних корпоративних прав, створення постійно діючого реєстру корпоративних прав держави. З цією метою передбачається провести ретельну перевірку даних Фонду державного майна України, міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади з органами, що реєструють суб'єктів господарської діяльності та корпоративні права. Розробити та шляхом спеціального рішення Уряду запровадити повний і точний облік всіх корпоративних прав держави, а також обтяжень, які вони мають. Методичне і організаційно-технічне забезпечення цієї роботи покласти на Фонд державного майна України. Цей реєстр буде доступний для всіх суб'єктів господарювання і органів влади, забезпечить не тільки умови для посилення контролю за використанням корпоративних прав, але і кращі умови інвестування в корпоративний сектор економіки;

впровадження прозорої та ефективної системи моніторингу фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, в яких є державна частка власності. Вона передбачає систематичне отримання державою як власником, мінімально необхідної інформації, яка дає можливість оцінювати ефективність роботи суб'єкта господарювання, а Фонду державного майна України та уповноваженим Фондом особам можливість приймати належні управлінські рішення;

заходи щодо посилення ефективності роботи уповноважених на управління державними корпоративними правами (голів і членів спостережних рад, уповноважених, які не є членами і головами спостережних рад), посилення їх впливу на кінцеві результати роботи господарських товариств;

передбачає запровадження нової Концепції корпоративно-дивідендної політики, головними елементами якої є:

обов'язок всіх без винятку суб'єктів господарювання, де є частка держави у випадках розподілу чистого прибутку між власниками - відповідну частку перераховувати державі;

гнучка система розпорядження дивідендами, що нараховані на державну частку, яка дає можливість їх реінвестування у найбільш перспективні суб'єкти господарювання, використання цих коштів на викуп належної державі частки додаткової емісії, стимулювання осіб, які здійснюють на професійній основі управління державними корпоративними правами тощо;

встановлення рівних відсотків прибутку, який йде на дивіденди як для державних підприємств, так і для корпоратизированого сектору, що знаходиться під контролем держави (якщо мова йде про одні й ті ж галузі);

передбачає запровадження гнучкого механізму інвестування в господарські товариства з часткою держави, що захищає від розмивання її частки в статутному капіталі. Для цього впроваджується інститут "золоті акції" з певними обмеженнями, а також альтернативний емісії акції механізм емісії корпоративних облігацій. В окремих випадках буде застосовуватись викуп належної держави частки додаткової емісії. Для цього Фонд ініціює створення в межах отриманих у вигляді дивідендів коштів спеціального державного емісійного фонду;

передбачає з метою боротьби з тіньовими схемами роздержавлення, запровадження чіткої системи моніторингу боргів господарських товариств з державною часткою, включення держави як акціонера, з початку і до кінця в процес провадження справ по санації та банкрутству.

Встановлення чіткого і прозорого механізму створення господарськими товариствами, з часткою держави, дочірніх підприємств, посилення контролю за передачею до них активів та їх використанням.

Вирішення вищезазначених проблем та прийняття нових нормативно-правових актів дозволить покращити управління належними державі корпоративними правами, підвищити їх ринкову вартість, збільшити ліквідність активів акціонерних товариств.

3.2 Управління майном, що не увійшло до статутних фондів

Згідно з Констітуцією України (ст.116) Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992р. №8-92 „Про управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності" встановлено, що мінистерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснюють функції по управлінню майном, що перебуває у загальнодержавній власності, а саме:

приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на загальнодержавній власності (в подальному-підприємства);

затверджують статути (положення) підприємств, контрлюють їх дотримання та приймають рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень);

укладають та розривають контракти з керівниками підприємств;

здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням закріпленого за підприємствами державного майна;

дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;

готують спільно з відповідними місцевими радами народних депутатів висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України України про розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською та комунальною власністтю;

приймають участь у підготовці та заключенні міжнародних договорів України з питань загальнодержавної власності.

Згідно з Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим постановою Верховноїї Ради України від 7 червня 1992р., основними завданнями Фонду є:

здійснення прав розпорядника майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств;

здійснення повновжень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, які перебувають у загльнодержавній власності;

здійснення повноважень орендодавця майна державних підпрємств і організацій, їх стріктурних підрозділів.

Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств" визначено, що державні органи приватизації у межах своєї компітенції:

здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації;

виступають орендодавцем майна, що перебуває у державній власності, згідно з законодавством;

продають майно, що перебуває у державній власності та здійснюють інші повноваження визначені цим Законом.

З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державнгого підприємства - орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації.

Наказом Фонду державного майна Українии від 31.03.2000 №667 затверджений порядок передачі функцій управління майном державного підприємства до державних органів приватизації у зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію цього майна.