Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України

Це віддзеркалює одвічне прагнення людини та суспільства до пізнання й утвердження своєї видо-родової ідентичності, осмислення витоків (божественних начал) різноманітності буття в його індивідуальних і спільнотних першоджерельних проявах. Без цього неможливе накреслення шляхів та визначення методів повноцінної самореалізації нації, залучення її духовно-інтелектуального потенціалу до контексту цивілізаційного поступу.

Майдан підтвердив кредо цілісної, соборної, а не реґіонально почленованої України. Однак для її розвитку поки що не створено об'єктивної основи у постаті сформованої постіндустріальної економіки. Належним чином не функціонують ні національний інформаційний простір, ні громадянське суспільство, ні відроджено повністю духовності та традиційної культури українського народу. Тільки під час Помаранчевої революції його столиця стала українською. Натомість робляться поспішні спроби нав'язати державі федеративний устрій, що означало би руйнування Конституції України, пошматування її території та порізнення нації, яка дала назву унітарній державі. Тому забезпечення соціогуманістичної та ціннісно-інформаційної гомогенності української спільноти повинно стати найважливішим імперативом національної безпеки в економічному, політичному, ідеологічному та інших вимірах і трансформаційно-реформаційних процесах.

Література

1. Lundvall B. National Systems of Innovation: Towards a theory of Innovation and Interactive Learning. London, Pinter Publishers, 1992; Nelson R. National Innovation Systems. A. Comparative Analysis - Oxford University Press, 1993; Freeman C. The National System of Innovation in Historical Perspective. - Cambridge Journal of Economics, 1995. Vol. 19, №1.

2. Вернадський В.И. Размышление натуралиста: научная мысль как планетное явление. - М., 1997. - С. 91-92.

3. Иванова Н. Национальные инновационные системы // Вопросы экономики. - 2001., - № 7. - С. 61.

4. Гуриева Л.К. Национальная инновационная система России: модели и инфраструктура. http: // masters. donuts. edu. ua 2004 /fem/ belomerya/ library/ htm. - С. 1-2.

5. Философский энциклопедический словарь. М.: "Советская энциклопедия", 1983. - С. 610, 611.

6. Вовканич С. Політична культура: націоцентризм чи реґіоналізм // Сучасність. - 2004. - № 6. - С. 105-115.

7. Гальчинський А. У Європу - через політику самоствердження. // День. - 2004, 12 травня.

8. Odum P. Podstawy ekologii - Warszawa, -1982, - S. 479. Цитується за книгою: Степан Злупко. Основи екогомології. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - С. 17.

9. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты. - К.: Наукова думка, 1991. - С. 18

10. Майминас Е. Информационное общество и парадигма экономической теории. // Вопросы экономики. -1997. - № 11. - С. 86-95.

11. Вовканич С.Й. До питання про оцінку соціальної інформації // Вісник Академії наук Української РСР.- Київ: Наукова думка. -1974. - № 9. - С. 56-64

12. Геєць В. Характер перехідних процесів до економіки знань. //Економіка України. - 2004. - № 4. - С. 4-14.

13. Мойсеєнко І.П. Інтелектуальна еліта - умова інноваційного потенціалу підприємства // Розвиток науково-технологічних парків та інноваційних структур інших типів: Україна і світовий досвід. - Львів: ЛЦНТЕІ, 2003. - С. 67-72.

14. Згуровський М. Суспільство знань та інформації - технології, виклики та перспективи // Дзеркало тижня. - 2003, 24 травня.

15. Шашкевич Я., Михасюк І., Рібун Л. та ін. Соціополіси і геополітика // Національні інтереси. Ч. 7. - Львів, 2002. - С. 93-109.

16. Франко І. Поза межами можливого // Вибрані твори у 50 т. - Том 45. - К.: Наукова думка, 1986. - С. 284.