Поряд із цією основною метою важливим завданням процесу управління грошовими активами є забезпечення ефективного використання тимчасово вільних коштів, а також сформованого інвестиційного їх залишку.

З позицій форм накопичення грошових авуарів і управління платоспроможністю підприємства його грошові активи підрозділяються на такі елементи:

· грошові активи в національній валюті;

· грошові активи в іноземній валюті;

· резервні грошові активи у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень.

Управління грошовими активами розглядає короткострокові фінансові вкладення як форму резервного розміщення вільного залишку грошових активів, що у будь-який момент можуть бути запрошені для забезпечення невідкладних фінансових зобов'язань підприємства. [7]

Таким чином, у процесі здійснення управління грошовими активами формується відповідна політика даного управління. При цьому варто врахувати, що вимоги забезпечення постійної платоспроможності підприємства визначають необхідність створення великого розміру грошових активів, тобто переслідують цілі максимізації їх середнього залишку в рамках фінансових можливостей підприємства. З іншого боку, варто врахувати, що грошові активи підприємства в національній валюті при їх зберіганні значною мірою схильні до втрати реальної вартості від інфляції; крім того, грошові активи в національній та іноземній валюті при зберіганні втрачають свою вартість у часі, що визначає необхідність мінімізації їх середнього залишку. Ці суперечливі вимоги повинні бути враховані при розробці політики управління грошовими активами, яка у зв'язку із цим набуває оптимізаційного характеру.

Політика управління грошовими активами є частиною загальної політики управління оборотними активами підприємства, що полягає в оптимізації сукупного розміру їх залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності й ефективного використання в процесі збереження.

Розробка політики управління грошовими активами підприємства включає такі основні етапи:

1. Аналіз грошових активів підприємства в попередньому періоді.

2. Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства.

3. Диференціація середнього залишку грошових активів у національній та іноземній валюті.

4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів.

5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

6. Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.

1. Аналіз грошових активів підприємства в попередньому періоді. 

Основною метою даного аналізу є оцінка суми й рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їх використання.

Аналіз грошових активів підприємства здійснюється в чотири етапи.

На першому етапі аналізу оцінюється ступінь участі грошових активів в оборотному капіталі і його динаміка в попередньому періоді. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів в оборотному капіталі:

, де

КУга - коефіцієнт участі грошових активів в оборотному капіталі;

ГА - середній залишок сукупних грошових активів підприємства в аналізованому періоді;

ОА - середня сума оборотних активів підприємства в аналізованому періоді.

На другому етапі аналізу визначається середній період обороту та кількість оборотів грошових активів в аналізованому періоді.

Середній період обороту грошових активів розраховується таким чином:

або , де

ПОга - середній період обороту грошових активів, у днях;

ГА - середній залишок сукупних грошових активів підприємства в аналізованому періоді;

Оо - сума одноденного обороту з реалізації продукції в аналізованому періоді;

ВГАо - одноденний обсяг витрати коштів в аналізованому періоді.

На третьому етапі аналізу визначається рівень абсолютної платоспроможності підприємства за окремими місяцями попереднього періоду.

На четвертому етапі аналізу визначається рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вкладення та коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових вкладень.

Рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вкладення визначається так:

, де

РВкфв - рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вкладення, в %;

КФВ - середній залишок грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень у аналізованому періоді;

ГА - середній залишок сукупних грошових активів підприємства в аналізованому періоді.

Коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових вкладень розраховується за такою формулою:

, де

КРкфв - коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових вкладень;

П - сума прибутку, отримана підприємством від короткострокового інвестування вільних грошових активів в аналізованому періоді;

КФВ - середній залишок грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень в аналізованому періоді.

Результати проведеного аналізу використовуються у процесі наступної розробки окремих параметрів політики управління грошовими активами підприємства. [1]

2. Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства. Така оптимізація забезпечується шляхом розрахунків необхідного розміру окремих видів цього залишку в наступному періоді.

Потреба в операційному (трансакційному) залишку грошових активів характеризує мінімально необхідну їх суму, що необхідна для здійснення поточної господарської діяльності. Розрахунок даної суми залежить від грошового обігу, що планується за операційною діяльністю та кількістю оборотів грошових активів. Для розрахунку планованої суми операційного залишку грошових активів використовується така формула:

, де

ГАо - сума операційного залишку грошових активів, що планується на підприємстві;

ПОог - обсяг грошового обігу за операційною діяльністю, що планується на підприємстві;

КОга - кількість оборотів середнього залишку грошових активів у плановому періоді. 

У закордонній практиці застосовуються більш складні моделі визначення середнього залишку грошових активів.

Найбільш широке використання отримала модель Баумоля - це трансформована раніше розглянута модель EOQ, що застосовується для планування залишку коштів. Вихідними положеннями моделі Баумоля є сталість потоку витрат коштів, збереження всіх резервів грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень і зміна залишку грошових активів від їх максимуму до мінімуму, що дорівнює нулю .

Математичний алгоритм розрахунку максимального й середнього оптимальних розмірів залишку коштів відповідно до моделі Баумоля має такий вигляд:

;

, де

ГАмакс - оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства;

ГА - оптимальний розмір середнього залишку грошових активів підприємства;

Ро - витрати на обслуговування однієї операції поповнення коштів;

Пд - рівень втрати альтернативних доходів при збереженні коштів: середня відсоткова ставка за короткостроковими фінансовими вкладеннями, що виражена десятковим дробом;

ПОго - планований обсяг грошового обігу або суми витрат коштів.

Модель Міллера-Орра - це ще більш складний алгоритм визначення оптимального розміру залишків грошових активів. Вихідні положення даної моделі передбачають наявність визначеного розміру страхового запасу й визначеної нерівномірності в надходженні та витраті коштів, а відповідно, і залишку грошових активів. Мінімальна межа формування залишку грошових активів приймається на рівні страхового залишку, а максимальна - на рівні трикратного розміру страхового залишку.

Математичний алгоритм розрахунку діапазону коливань залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням має такий вигляд:

, де

ГКОм/м - діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням;

Ро - витрати на обслуговування однієї операції поповнення коштів;

s2го - середньоквадратичне (стандартне) відхилення щоденного обсягу грошового обігу;

Пд - середньоденний рівень втрат альтернативних доходів при збереженні коштів: середньоденна ставка відсотків з короткострокових фінансових операцій, що виражена десятковим дробом.

Відповідно, максимальний і середній залишки грошових активів визначаються за формулою:

ГАмакс. = ГАмін. + ДКЗм/м ;

, де

ГАмакс. - оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства;

ГА - оптимальний розмір середнього залишку грошових активів підприємства;

ГАмін. - мінімальний або страховий залишок грошових активів підприємства;

ДКЗм/м - діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням. 

3. Диференціація середнього залишку грошових активів у національній та іноземній валюті. Така диференціація здійснюється тільки на підприємствах зовнішньоекономічної діяльності. Мета такої диференціації полягає в тому, щоб із загальної оптимізованої потреби в грошових активах виділити валютну їх частину, щоб забезпечити формування необхідних підприємству валютних фондів. [8]

4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів.

Таке регулювання проводиться з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства, а також для зменшення розрахункової максимальної та середньої потреби в залишках грошових активів.

Основним методом регулювання середнього залишку грошових активів є коригування потоку наступних платежів. Таке коригування здійснюється у декілька етапів.

На першому етапі на основі плану (бюджету) надходжень і витрат засобів у наступному кварталі вивчається діапазон коливань залишку грошових активів підприємства в розрізі окремих декад. Даний діапазон коливань визначається стосовно мінімального й середнього показників залишків грошових активів у наступному періоді.

На другому етапі регулюються декадні терміни витрат коштів, що пов'язані з їх надходженнями, які дозволяють мінімізувати залишки грошових активів за кожний місяць і за квартал у цілому. Критерієм оптимальності цього етапу регулювання потоку наступних платежів виступає мінімальний рівень середньоквадратичного (стандартного) відхилення декадних значень залишку грошових активів підприємства від середнього.

На третьому етапі отримані в результаті регулювання потоку платежів значення залишків грошових активів оптимізується з урахуванням розміру страхового залишку цих активів, що передбачається. Спочатку визначаються максимальний і мінімальний залишки грошових активів з урахуванням нового діапазону їх коливань і розміру страхового їх запасу, а потім - їх середній залишок, тобто половина суми мінімального й максимального залишків грошових активів.

Вивільнена в процесі подекадного коригування потоку платежів сума грошових активів реінвестується в короткострокові фінансові вкладення або в інші види активів.

5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

На даному етапі формування політики управління грошових активів розробляється система заходів щодо мінімізації рівня втрат альтернативного прибутку в процесі їх зберігання та протиінфляційного захисту. До основних таких заходів належать:

* узгодження з банком, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства, умов поточного збереження залишку грошових активів із виплатою депозитного відсотка за середньою сумою залишку;

* використання короткострокових грошових інструментів інвестування для тимчасового зберігання страхового й інвестиційного залишків грошових активів;

* використання високоприбуткових фондових інструментів для інвестування резерву й вільного залишку грошових активів.

6. Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.

Об'єктом такого контролю є сукупний рівень залишку грошових активів, що забезпечує поточну платоспроможність підприємства, а також рівень ефективності сформованого портфеля короткострокових фінансових вкладень підприємства.

Грошові активи грають активну роль у процесі забезпечення платоспроможності за двома видами фінансових зобов'язань підприємства - невідкладним (із терміном виконання до одного місяця) і короткостроковим (із терміном виконання до трьох місяців); поточні зобов'язання з терміном виконання до одного року забезпечуються переважно іншими видами оборотних активів. Система контролю за грошовими активами повинна бути інтегрована в загальну систему фінансового контролінгу підприємства.

3. Особливості управління фінансуванням оборотних активів

Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підпорядковане цілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими засобами й оптимізації структури джерел формування цих засобів. З урахуванням даних цілей формується політика фінансування оборотних активів, яка розробляється на підприємстві.

Політика фінансування оборотних активів це частина загальної системи управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу й складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатньої фінансової стійкості підприємства. [9]

Розробка політики фінансування оборотних активів здійснюється за такими основними етапами:

1. Аналіз стану фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді.

2. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства.

3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства.

4. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства.

1. Аналіз стану фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді проходить у чотири етапи.

На першому етапі аналізу проводиться оцінка достатності фінансових засобів, що інвестуються в оборотні активи, із позицій задоволення потреби в них у попередньому періоді. Така оцінка проводиться на основі коефіцієнта достатності фінансування оборотних активів підприємства в цілому, в тому числі власних оборотних активів. Для того, щоб нівелювати вплив зміни обсягу реалізації продукції на аналізовані показники, вони виражаються відносними значеннями у днях обороту. Коефіцієнти розраховуються за такими формулами:

, , де

КДФоа - коефіцієнт достатності фінансування оборотних активів в аналізованому періоді;

КДФвоа - коефіцієнт достатності фінансування власних оборотних активів;

ФПОоа - фактичний період обороту оборотних активів (у днях) в аналізованому періоді;

НПОоа - норматив оборотних активів підприємства (у днях), установлений на відповідний аналізуючий період;

ФПОвоа - фактичний період обороту власних оборотних активів (у днях) в аналізованому періоді;

НПОвоа - норматив власних оборотних активів підприємства в днях, установлений на відповідний період, що аналізується.

На другому етапі аналізу розглядаються сума і рівень чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу й темпи зміни цих показників за окремими періодами. Для оцінки рівня чистих оборотних активів розраховується коефіцієнт чистих оборотних активів:

Кчоа - коефіцієнт чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу підприємства;

ЧОА - середня сума чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу підприємства в аналізованому періоді;

ОА - середня сума оборотних активів або робочого капіталу підприємства в аналізованому періоді.

На третьому етапі аналізу вивчаються обсяг і рівень поточного фінансування оборотних активів підприємства у звітному періоді, що визначаються потребами його фінансового циклу. [9]

Обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства розраховується за такою формулою:

ОПФоа = Зтмц + ДЗ - КЗ, де

ОПФоа - середній обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства в аналізованому періоді;

Зтмц - середня сума запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства в періоді, що аналізується;

ДЗ - середня сума дебіторської заборгованості підприємства в аналізованому періоді;

КЗ - середня сума кредиторської заборгованості підприємства в аналізованому періоді. 

Рівень поточного фінансування оборотних активів підприємства оцінюється коефіцієнтом поточного фінансування оборотних активів і розраховується за такою формулою:

, де

КПФоа - коефіцієнт поточного фінансування оборотних активів підприємства в аналізованому періоді;

ОПФоа - середній обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства в аналізованому періоді;

ОА - середня сума оборотних активів підприємства в аналізованому періоді. 

На четвертому етапі аналізу розглядаються динаміка суми і питомої ваги окремих джерел фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді. У процесі аналізу позикових джерел фінансування оборотних активів ці джерела розглядаються в плані термінів їх використання (довгострокових і короткострокових) і видів кредиту (фінансового й товарного), що залучається.

Результати проведеного аналізу використовуються у процесі наступної розробки окремих параметрів політики фінансування оборотних активів.

2. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства. 

Дані принципи необхідні для того, щоб відображати співвідношення рівня прибутковості й ризику фінансової діяльності, а також мати зв'язок з раніше розглянутими принципами формування оборотних активів. У процесі формування принципів фінансування оборотних активів виділяються постійна і перемінна їх частина.

Існує три принципових підходи щодо фінансування оборотних активів підприємства: · консервативний; · помірний (компромісний); агресивний.

Консервативний підхід щодо фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу повинні фінансуватися постійна частина оборотних активів і приблизно половина змінної їх частини. Інша половина змінної частини оборотних активів повинна фінансуватися за рахунок короткострокового позикового капіталу.

Помірний (компромісний) підхід до фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинна фінансуватися постійна частина оборотних активів, у той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу - весь обсяг змінної їх частини.

Агресивний підхід щодо фінансування оборотних активів передбачає фінансування за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу лише невеликої частки постійної їх частини (не більш ніж 50 %), у той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу - переважна частина постійної і вся змінна частина оборотних активів.

Формування відповідних принципів фінансування оборотних активів в остаточному підсумку визначає співвідношення між рівнем рентабельності використання власного капіталу й рівнем ризику зниження фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. [2]

3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства.

Така оптимізація дозволяє виявити та мінімізувати реальну потребу підприємства у фінансуванні оборотних активів за рахунок власного капіталу й залученого фінансового кредиту у довгостроковій або короткостроковій його формах.

Дана оптимізація проходить у три етапи.

На першому етапі розрахунків прогнозується обсяг кредиторської заборгованості підприємства в наступному періоді. Її основу складає як кредиторська заборгованість за товарними операціями, так і внутрішня кредиторська заборгованість підприємства. Розрахунок прогнозованого обсягу кредиторської заборгованості підприємства в наступному періоді здійснюється за такою формулою:

КЗн = (КЗт + КЗвн - КЗнр) х (1 + Тр), де

КЗн - прогнозований обсяг кредиторської заборгованості підприємства;

КЗт - середня фактична сума кредиторської заборгованості підприємства за товарними операціями в аналогічному попередньому періоді;

КЗвн - середня фактична сума внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в аналогічному попередньому періоді;

КЗпр - середня фактична сума простроченої кредиторської заборгованості підприємства (усіх видів) в аналогічному попередньому періоді;

Тр - планований темп приросту обсягу виробництва продукції, виражений десятковим дробом.

На другому етапі розрахунків, виходячи з визначених планових обсягів запасів товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, а також прогнозованого обсягу кредиторської заборгованості, визначається прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства. Розрахунок здійснюється за такою формулою:

ОПФп = Зп + ДЗп - КЗп, де

ОПФп - прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства;

Зп - планований обсяг запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства;

ДЗп - планований обсяг дебіторської заборгованості підприємства;

КЗп - прогнозований обсяг кредиторської заборгованості підприємства.

Якщо в наступному періоді тривалість фінансового циклу підприємства не змінюється, то розрахунок прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів підприємства здійснюється за спрощеною формулою:

ОПФп = ТФЦ х ОРп, де

ОТФп - прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства;

ТФЦ - тривалість фінансового циклу підприємства, у днях;

ОРп - планований одноденний обсяг реалізації продукції.

На третьому етапі розрахунків з урахуванням розкритих у процесі аналізу резервів розробляються заходи для скорочення прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів (а відповідно, і тривалості фінансового циклу) підприємства, бо плановані запаси товарно-матеріальних цінностей забезпечують реальний приріст операційної діяльності. Основна увага при розробці таких заходів приділяється забезпеченню скорочення обсягу дебіторської заборгованості й особливо - збільшенню обсягу кредиторської заборгованості підприємства.

Оптимізований, з урахуванням даних заходів, прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) є основою вибору конкретних джерел фінансових засобів, що інвестуються в ці активи.

4. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства.

При визначенні структури даного фінансування виділяють такі групи джерел:

* власний капітал підприємства;

* довгостроковий фінансовий кредит;

* короткостроковий фінансовий кредит;

* товарний (комерційний) кредит;

* внутрішня кредиторська заборгованість підприємства.

Обсяги фінансування оборотних активів за рахунок товарного кредиту постачальників (кредиторської заборгованості за товарними операціями), а також за рахунок внутрішньої кредиторської заборгованості були визначені при прогнозуванні загального обсягу та складу кредиторської заборгованості.

Обсяг фінансування оборотних активів за рахунок короткострокового фінансового кредиту визначається на основі прогнозованої суми чистих оборотних активів (відповідно до обраного типу політики їх фінансування) і прогнозованого обсягу поточного їх фінансування (поточних фінансових потреб). Розрахунок планової потреби в короткостроковому фінансовому кредиті здійснюється за формулою:

КФКп = ЧОАп - ОТ, де

КФКп - планована потреба в короткостроковому фінансовому кредиті;

ЧОАп - прогнозована сума чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу);

ОТФп - прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) підприємства.

Участь власного і довгострокового позикового капіталу у фінансуванні чистих оборотних активів визначається з урахуванням мети залучення довгострокового фінансового кредиту. Розрахунок обсягу фінансування чистого оборотного капіталу за рахунок довгострокового фінансового кредиту здійснюється за формулою:

ДФКоа = ДФК - ДФКпа, де

ДФКоа - сума довгострокового фінансового кредиту, інвестованого в оборотні активи (чистий робочий капітал);

ДФК - загальна сума довгострокового фінансового кредиту, залученого підприємством, на початок планового періоду;

ДФКва - сума довгострокового фінансового кредиту, залученого підприємством на цільове фінансування розвитку позаоборотних активів (капітальне будівництво нових об'єктів, фінансовий лізинг устаткування тощо). [2]

Відповідно розрахунок обсягу власного капіталу, інвестованого в оборотні активи (чистий робочий капітал), здійснюється за формулою:

ВКоа = ЧОАп - ДКФоа, де

СКоа - сума власного капіталу, що інвестується в оборотні активи (чистий робочий капітал);

ЧОАп - прогнозована сума чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу);

ДФКоа - сума довгострокового фінансового кредиту, інвестованого в оборотні активи (чистий робочий капітал).

Результати розробленої політики формування й політики фінансування оборотних активів одержують своє відображення у зведеному плановому документі - балансі формування та фінансування оборотних активів. Даний баланс пов'язує загальну потребу в оборотних активах із плановим обсягом фінансових засобів, що залучаються з різних джерел для забезпечення їх формування.

ВИСНОВКИ

Управління оборотними активами підприємства зв'язано з конкретними особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл являє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їхніх видів.

На першій стадії грошові активи (включаючи їхні субститути у формі короткострокових фінансових вкладень) використовуються для придбання сировини і матеріалів, тобто вхідних запасів матеріальних оборотних активів.

На другій стадії вхідні запаси матеріальних оборотних активів у результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.

На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їхньої оплати перетворяться в дебіторську заборгованість.

На четвертій стадії інкасована (тобто оплачена) дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи (частина яких до їхнього виробничого зажадання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень).

Ефективне управління запасами дозволяє знизити тривалість виробничого і всього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їхнє збереження, визволити з поточного господарського обороту частина фінансових коштів, реінвестуючи них в інші активи. Забезпечення цієї ефективності досягається за рахунок розробки і реалізації спеціальної фінансової політики управління запасами.

Політика управління запасами являє собою частина загальної політики управління оборотними активами підприємства, що полягає в оптимізації загального розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат по їхньому обслуговуванню і забезпеченні ефективного контролю за їхнім рухом.

Політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частина загальної політики управління оборотними активами і маркетинговою політикою підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції і цієї заборгованості, що полягає в оптимізації загального розміру, і забезпеченні своєчасної її інкасації.

Розмір залишку грошових активів, яким оперує підприємство в процесі господарської діяльності, визначає рівень його абсолютної платоспроможності (готовність підприємства негайно розрахуватися по усіх своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях), впливає на тривалість операційного циклу (а отже і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи), а також характеризує у визначеній мері його інвестиційні можливості (інвестиційний потенціал здійснення підприємством короткострокових фінансових вкладень).

Основною метою фінансового менеджменту в процесі управління грошовими активами є забезпечення постійної платоспроможності підприємства. У цьому одержує свою реалізацію функція грошових активів як засобу платежу, що забезпечує реалізацію цілей формування їхнього операційного, страхового і компенсаційного залишків.

Поряд з цією основною метою важливою задачею фінансового менеджменту в процесі управління грошовими активами є забезпечення ефективного використання тимчасово вільних коштів, а також сформованого інвестиційного їхнього залишку.

Політика фінансування оборотних активів являє собою частина загальної політики управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу і складу фінансових джерел їхнього формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу і достатньої фінансової стійкості підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: "Ника-Центр", 2005. - 512 с.

2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 528с.

3. Брігхем Є.Г. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 2003.

4. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами. - М.: 2005.

5. Воробьев С.Ю. Стратегия финансирования деятельности предприятия на основе показателей риска. Научные труды IV Международной научно-практической конференции "Фундаментальные и прикладные проблемы приборостроения, информатики, экономики и права". Секция "Экономика", ч. 2 / МГАПИ. - Москва, 2001. - С.10.

6. Гридчина М.В. Как управлять финансами предприятия. - К.: Знание, 2005

7. Дж К. Ван Горн. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 800с.

8. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2007.

9. Ковалёв В.В. Введение в финансовий менеджмент / Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 2006. - 400с.

10. Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д. Фінанси підприємств. - К.: 2000.

11. Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д. Фінансовий менеджмент. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001.

12. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. - М.: Перспектива, 2000.

13. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України. - К.: А.С.К., 2000.

14. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финсовый менеджмент. - М.: ИНФРА, 2003.

15. Шим Джей К., Сигел Джоэл Г. Финансовый менеджмент / Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 2005. - 400с.

16. Батурин В.М., Керимов В.Э. Финансовый леверидж как эффективный инструмент управления финансовой деятельностью предприятия // Менеджмент в России и за рубежом. - 2005. - №2.

17. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси підприємства, № 2, 2002

18. Воробйов Ю.М. Формування власного фінансового капіталу підприємств // Фінанси підприємства, № 6, 2002

19. Степанов Д. Эффект финансового левериджа и специфика его расчета в российских условиях - М., 2005

20. Парамонов А.В. Учет и анализ предпринимательского капитала - М., 2007.