Розподіл ризику між партнерами і зниження його рівня для кожного партнера створюється при взаємному володінні акціями в умовах об'єднань, корпорацій, фінансово-промислових груп (ФПГ). Так, промислові організації у складі ФПГ придбають акції банку, захищаючи тим самим свої активи і отримуючи пільги по кредитах. Банківська структура у складі ФПГ придбає акції промислових організацій, сприяючи їх розвитку і здійснюючи контроль за їх діяльністю [22].

Використовується новий погляд на стосунки з конкурентами. Крупні автомобільні корпорації США «Форд», «Крайслер», «Дженерал Моторс» йдуть на взаємовигідну співпрацю і інтеграцію в автомобільному бізнесі [20].

У зарубіжній практиці інформація про потенційного партнера, конкурента або клієнта міститься в бізнес-довідках, що надаються ринком інформаційних послуг. Для оцінки ризику взаємин представляють інтерес неформальні контакти, зустрічі «без краваток», які дозволяють отримати інформацію про потенційного партнера і своєчасно розробити стратегію поведінки з мінімізацією ризику [22].

Мірою захисту і компенсації негативної дії некерованих чинників виступає страхування майна, яке захищає власника від загибелі і псування матеріальних цінностей.

Страхування комерційних ризиків включає ризики орендної плати, передоплати, затримки платежів і неплатежів; ризики засновників; ризики несвоєчасного відвантаження товарів і недопостачання.

3.2 Нові механізми впливу на фінансові ризики в сучасних економічних умовах України

Фінансовий ризик є характерною рисою ринкової економіки і вимагає від підприємств усіх сфер діяльності наявності ефективних механізмів зниження впливу негативних факторів, які дозволять вчасно й адекватно реагувати на динаміку ринкових змін. Сьогодні більшість зарубіжних компаній приділяє велику увагу питанням виявлення, оцінки й управління фінансовими ризиками, в той час як національні підприємства не часто займаються рішенням проблем використання ефективних методів управління фінансовими ризиками, які впливають на процес господарської діяльності.

Існуючий інструментарій методів зниження впливу фінансових ризиків досить різноманітний, і такі методи, як диверсифікація, резервування та страхування, ефективно застосовуються вітчизняними підприємствами, але на українському ринку з'явилися досить нові та прогресивні механізми - хеджування і фінансовий інжиніринг, які можуть бути успішно використані для зниження впливу ризикотвірних факторів на діяльність підприємств.

Як свідчить зарубіжна практика, хеджування широко застосовується зарубіжними нефінансовими компаніями. Хеджування (hedging) деривативами розглядається багатьма дослідниками як один із найбільш діючих засобів захисту від фінансового ризику.

Дослідники виділяють такі основні класичні інструменти хеджування, як форвардний і ф'ючерсний контракти, опціон і своп. Ці поняття вже були розглянуті в курсовій роботі, тому сконцентруємо увагу на практиці їх застосування в Україні.

Використання форвардних і ф'ючерсних контрактів як інструментів хеджування в Україні має свої переваги і недоліки. Так, своєчасність і повнота розрахунків за ф'ючерсними контрактами гарантується тією біржею (а точніше - розрахунковою палатою), на якій укладена угода. Як наслідок, контрагенти не несуть кредитного ризику, що збільшує ефективність хеджування. Недоліком ф'ючерсів є їх обмежена гнучкість відносно термінів та інших умов контрактів. Крім того, об'єктом ф'ючерсних контрактів завжди виступають стандартизовані товари, а за таких умов хеджер не завжди може знайти контракт, який цілком відповідав би його потребам.

На відміну від ф'ючерсів, форвардні контракти дають значно більшу свободу вибору: сторони самі визначають умови і мають можливість укласти угоду, яка відповідає їхнім інтересам. Істотним недоліком форвардних контрактів є складність пошуку контрагента для укладання унікального за своїми параметрами контракту, крім того, форвардним контрактам властивий кредитний ризик [24].

Розглядаючи опціони, відзначимо, що виділяють опціони на покупку (call) і опціони на продаж (put). Достоїнством опціонів у порівнянні з ф'ючерсами є менші початкові витрати при здійсненні угоди. Так, покупець опціону повинен сплатити лише премію, котра часто складає незначну частку активу, що хеджується. Навпаки, продавець опціону при укладанні угоди одержує премію, сплачену покупцем. Недоліком опціонів є збитки, які може нести їхній продавець. Разом із тим при захисті від фінансових ризиків дана обставина не відіграє істотної ролі, тому що хеджування купівлею опціонів забезпечує значно вищий рівень захищеності, ніж хеджування продажем опціонів [24].

Оцінюючи свопи, відмітимо, що основними видами є валютний і відсотковий. Відсотковий своп являє собою заміну зобов'язань зі сплати відсотків, обчислювальних на основі плаваючої відсоткової ставки, на зобов'язання з виплати фіксованих відсотків. Відповідно до валютного свопу грошовій потік, деномінований в одній валюті, заміняється грошовим потоком в іншій валюті [7]. Важливим достоїнством свопів є те, що в операцій з ними практично відсутні обмеження, властиві ринкам ф'ючерсів і біржових опціонів. Так, сторони довільно встановлюють його параметри і терміни закінчення зобов'язань, керуючись винятково своїми потребами.

Істотним недоліком свопів є їх позабіржовий характер і виникаючі внаслідок цього ризики невиконання контрагентом своїх зобов'язань. На українському фінансовому ринку свопи поки не знайшли широкого застосування, проте своп може бути важливим інструментом внутрішньофірмового планування управління активами і структурою капіталу. Разом із тим із розвитком українських фінансових ринків і зміцнення фінансового стану підприємств різних галузей промисловості сфера застосування свопів буде неухильно розширюватися.

Дослідження сучасних тенденцій розвитку українського ринку кредитних деривативів дозволяє зробити висновок про актуальність використання ф'ючерсів і опціонів при управлінні фінансовими ризиками підприємств, у значній мірі їх переваги можуть бути використані в сегменті сільськогосподарської продукції і продукції видобувних галузей, а переваги свопів - на валютному ринку. Жоден із розглянутих інструментів хеджування не може цілком забезпечити повне усунення ризику, тому що будь-який процес захисту сам по собі може породжувати певні ризики, причому вони мінімізуються пропорційно збільшенню надійності механізму розрахунків. Тому пріоритетними для підприємства повинні бути інструменти біржової торгівлі, гарантом по яких виступає біржа.

Фінансовий інжиніринг -- це цілеспрямоване розроблення та реалізація нових фінансових інструментів або нових фінансових технологій, а також творчий пошук нових підходів до вирішення фінансових проблем за допомогою вже відомих фінансових інструментів і технологій [22].

В курсовому проекті під поняттям «фінансовий інжиніринг» розуміється розроблення спеціальних рішень комплексних проблем управління ризиком.

Фінансовий інжиніринг допомагає фірмам оперативніше та ефективніше реагувати на зміни, що відбуваються у світі, законодавстві та в економіці конкретної країни, всередині конкретного суб'єкта господарювання. Фінансовий інжиніринг не слід ототожнювати з фінансовим аналізом, котрий є лише його першим суттєвим етапом. Фінансовий аналіз слугує розчленуванню чи розкладу цілого на складові з метою їх вивчення, з'ясування зв'язків між ними, виявлення наявності проблеми та її першопричин. Фінансовий інжиніринг, використовуючи результати фінансового аналізу, відповідний власний інструментарій та операційні схеми, а також власне розуміння проблеми, займається розробленням, конструюванням і реалізацією нових фінансових інструментів або технологій з метою розв'язання відповідних фінансових проблем [22].

В окремих випадках шляхи вирішення цих проблем мають одноразовий характер, вони не придатні для повторного використання. Водночас готове рішення фінансової проблеми може мати досить широке застосування, тобто використовуватися значною кількістю суб'єктів господарювання. Отже, кожний фінансовий інструмент чи схема має задовольняти конкретні потреби клієнта; здебільшого схеми фінансового інжинірингу не можуть бути універсальними та уніфікованими.

З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та напрями діяльності. Зокрема, відчутну роль відіграє фінансовий інжиніринг у торгівлі цінними паперами та похідними цінними паперами, особливо за здійснення арбітражу у часі. Як правило, основою для існування похідних цінних паперів є невизначеність у майбутньому. Тому механізм випуску та обігу похідних цінних паперів пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів [22].

У галузі корпоративних фінансів часто виникає потреба у фінансовому інжинірингу для створення нових інструментів або технологій захисту капіталів за здійснення значних за обсягом комерційних операцій.

Висновки

Аналіз проблем економічної науки та практики переконливо свідчить, що врахування невизначеності, конфліктності й породжуваного ними ризику є однією з магістральних ліній розвитку економічної теорії другої половини ХХ ст. З ризиком доводиться стикатися у повсякденній практичній діяльності. Його неможливо уникнути в жодному з видів ділової активності.

Механізм прийняття рішень повинен не тільки ідентифікувати ризик, але й дозволяти оцінити, які ризики і в якій мірі може брати на себе компанія, банк, а також визначати, чи виправдає очікувана прибутковість відповідний ризик. Процес управління ризиками включає широкий спектр дій, які можуть бути представлені як послідовність наступних етапів:

- усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

- аналіз та оцінка ризику: мінімізація або обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

- здійснення постійного контролю за рівнем ризиків із застосуванням механізму зворотного зв'язку.

Отже, ризик -- це фінансова категорія, тому на величину ризику можна впливати через фінансовий механізм, який здійснюється за допомогою прийомів фінансового менеджменту і особливої стратегії управління. У сукупності стратегія управління і прийоми утворюють своєрідний механізм управління ризиками.

Фінансовий ризик є однією із найбільш складних категорій, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, якій властиві такі характеристики: економічна природа, об'єктивність прояву, імовірність реалізації, невизначеність наслідків, очікувана несприятливість наслідків, варіабельність рівня ризику, суб'єктивність оцінки.

Фінансовий ризик - імовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності.

В системі методів управління фінансовими ризиками підприємства виділяють дві групи інструментів:

- внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків;

- страхування ризиків страховими компаніями.

Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків - це система методів мінімізації їх негативних наслідків, що обираються та здійснюються в рамках самого підприємства. До складу внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків належать:

- уникнення ризику;

- лімітування концентрації ризику;

- хеджування;

- диверсифікація;

- самострахування (внутрішнє страхування);

- інші методи внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків.

Прогнозування ризиків підприємства є одним з найважливіших функціональних завдань фінансового менеджменту.

Під прогнозуванням ризиків слід розуміти частину системи управління ризиками на підприємстві, що передбачає використання методів та інструментів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, розрахунок ймовірності їх настання, їх оцінку (визначення можливого розміру фінансових втрат) та нейтралізацію (внутрішнє і зовнішнє їх страхування). Організація ефективного прогнозування ризиків забезпечується в результаті розробки дійової політики управління ризиками, яка містить систему цілей та завдань управління ризиками; методи і засоби досягнення цих цілей.

Чим складнішим і невизначенішим (розпливчастим) є соціально-економічне середовище, тим злободеннішими є необхідність урахування ризику, побудова й удосконалення адекватного інструментарію щодо його

аналізу, врахування, моделювання та прогнозування. Складність причинно-наслідкових і функціональних зв'язків між елементами ринкового механізму формується під впливом багатьох потужних соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних та інших чинників, які мають, взагалі кажучи, різноспрямований характер. Усе це породжує невизначеність, конфліктність, багатокритеріальність, зумовлений ними ризик, який неможливо цілком усунути, але яким цілком можливо ефективно керувати.

Література

1. Абрамов С.И. Оценка риска ивестирования // Экономика строительства. №12, 1996.

2. Абчук В.А. Риски в бизнесе, менеджменте и маркетинге. М.: Из-во Михайлова, 2006.

3. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1996.

4. Балдин К.В. Риск-менеджмент: Учебное пособие. - М.: Изд. «Эксмо», 2006.

5. Балдин К.В., Воробьев В.С. Риск-менеджмент: Учеб. пос. - М.: Гардарика, 2005..

6. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. Пер. з англ. - Київ: КП “ВАЗАКО”, “Молодь”, 1997

7. В.Н. Вяткин, В.А. Гамза, Ю.Ю. Екатиринославский, Дж. Дж. Хемптон. Управление риском в рыночной экономике (монография). - М.: Экономика, 2002.

8. Важель Є.С. Основи фінансового менеджменту - К.: Молодь 2001.

9. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2000.

10. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ “Борисфен-М”, 2003.

11. Великоіваненко Г.І. Економічний ризик. Київ: ТОВ "Борисфен-М", 2003.

12. Гончаренко Л.П. Риск-менеджмент: Учеб. пос. - М.: Изд. «ТК Велби», 2006.

13. Ермасова Н.Б. Риск-менеджмент организации. М.: Альфа-Пресс, 2005.

14. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

15. Куракина Ю.Г. Оценка фактора риска в инвестиционных расчётах // Бухгалтерский учёт. - 1996. - № 6. - С. 22-27.

16. Лапуста М.Г., Шаршукова Л.Г. Риски в предпринимательськой деятельности. - М.: «ИНФРА-М», 1998

17. Райс Т., Койли Б. Финансовые инвестиции и риск. Пер. с англ. - К.: Торгово-издат. Бюро, 2002.

18. Рогов М.А. Риск-менеджмент. Питер: РЄА, 2005.

19. Рэдхэд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками. Пер. с англ. - М.: “Инфра-М”, 1996

20. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. рд. проф. А.М. Поддєргін. - К.: КНЕУ, 2005.

21. Фомичев А.Н. Риск-менеджмент. Учебное пособие. - М.: „Дашков и К”, 2006.

22. Ястремський О.І. Моделювання економічного ризику. - К.: Либідь, 1992.

23. Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: “АртЕк”, 1997.