Модернізація та відтворення основних фондів

- усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;

- зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;

- докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування -- виробництво -- розподіл -- запровадження -- експлуатація нової техніки);

- дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;

- створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень). [17, с.98]

Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

3.2 Фінансові джерела відтворення ОФ

Ремонт ОФ є необхідною умовою простого відтворювального процесу. Від своєчасності і якості здійснення ремонтних робіт залежить ефективність використання ОВФ на підприємстві.

Рис. 3.1 Фінансування основних фондів

Поточний - здійснюється для забезпечення підтримки працездатності ОФ шляхом усунення окремих руйнувань або заміни чи поновлення окремих частин.

Середній - із заміною або поновленням деталей і вузлів обмеженої номенклатури, що визначається технічною документацією.

Капітальний - повна розборка машини, контроль технічного стану, регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів здійснюються підприємствами самостійно виходячи із технічного рівня, фізичного зносу ОФ і забезпеченості ремонтних робіт матеріально - технічними ресурсами.

На зниження витрат по ремонту ОВФ впливають такі фактори:

- підвищення кості та надійності машин та обладнання, що дозволяють збільшити міжремонтні строки їх експлуатації;

- скорочення строків служби активної частини ОВФ, в результаті чого зменшується кількість ремонтів, а також середній розмір витрат на один ремонт;

- здійснення заходів по спеціалізації ремонтної справи, проведення ремонтних служб підприємств на комерційний розрахунок.

Рис. 3.2 Джерела фінансування

Капітальні вкладення - це витрати на створення нових, реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючих фонді. Сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи із середньорічної вартості амортизованих ОФ і норм амортизації (% до балансової вартості).

За допомогою капітальних вкладень може здійснюватись як просте так і розширене відтворення ОФ.

У господарчій практиці розрізняють технологічну і відтворювальну структуру капітальних вкладень.

Технологічна структура капітальних вкладень відображає співвідношення наступних витрат: будівельні роботи, монтажне обладнання; придбання обладнання, що потребує монтажу, придбання інструменту, інвентарю; проектно-пошукові роботи.

Прогресивність технологічної структури визначається збільшенням в складі капітальних вкладень питомої ваги витрат на придбання активної частини ОВФ.

Відтворювальна структура капітальних витрат включає такі напрямки: нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств.

ВИСНОВКИ

Підвищення ефективності використання основних фондів у даний час, коли в країні спостерігається повсюдний і глобальний спад виробництва, має величезне значення. Підприємства, що розташовують основними фондами, що достались у спадщину від соціалістичної економіки, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати те що їсти, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову вводимих у дію потужностей.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Саме підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

В умовах посиленої конкуренції на ринках товарів, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на підприємствах, яке виявляється передусім у збільшенні маси продукції, що виробляється в одиницю часу за незмінної її якості, або в підвищенні якості і конкурентоспроможності за незмінної її маси, що виробляється в одиницю часу; зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Це призводить до зміни співвідношення затрат живої і уречевленої праці. Підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується. При цьому загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту зменшується. Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку.

В Україні становлення ринкової економіки, створення конкурентоспроможної продукції, збільшення обсягу продажу можливо лише за умови ефективного використання ресурсів на кожному робочому місці, підприємстві, тобто глибокої реформи системи управління, виробництва і реалізації продукції, узгодженої з такими перетворювальними процесами, як приватизація, реструктуризація та адаптація до міжнародних стандартів. Зростання продуктивності праці є важливим показником економічного зростання країни.

Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання.

Отже, продуктивність праці - це динамічний показник, що змінюється під впливом цілого ряду чинників. За рахунок факторів та резервів підвищення продуктивності праці можна викликати зростання економічної ефективності підприємства. Значну роль відіграють мотивація працівників, їх кваліфікація, використання новітніх технологій, збільшення винагороди за працю, різноманітне матеріальне стимулювання та моральне заохочення. В Україні дослідження підвищення продуктивності проводяться не досить активно, тому необхідно використовувати світовий досвід, вдосконалювати нормативну базу, вносити зміни до вже існуючого законодавства у сфері праці.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 1996, 13 липня.

2. Про підприємство в Україні: Закон України від 27 березня 1991 р. // Верховна Рада України. -- К.: Парламентське видавництво, 1998.

3. Бойчук І. М. Економіка підприємства : Навч. посіб. - К.: Атака, 2005.- 400с.

4. Бондар Н. М. Економіка підприємства : Навч. посіб. - К.: Вид-во А. С. К., 2006. - 400 с.

5. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. Посібник / Грещак М. Г., Гребешкова О. М., Коцюба О. С.; за ред. М. Г. Грещака. - К.: КНЕУ. 2005. - 228с.

6. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства. - К.: «ЛИБІДЬ». 2004.

7. Господарський кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 25 верес. 2008р.: (відповідає офіц. текстові). - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. - 192с. - (Кодекси України).

8. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С. Ф. Покропивного. 3-тє, без змін. -- К.: КНЕУ, -- . 2006. 528 с., іл.

9. Кудінова А. Аналіз продуктивності праці / Алевтина Кудінова, Денис Верба // Справочник економиста 2009. - № 6. - С. 79-88.

10. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персона-лу. -- К.: КНЕУ, 2006.

11. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. К., 2005.

12. Пасєка, А. Продуктивність праці на сучасному етапі: методика вимірювання та комплексна оцінка// Україна: аспекти праці. - 2009. - №5. - С. 45-50.

13. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Вікар, 2005. - 176с.

14. Ревенко А. Продуктивність праці в сучасних умовах // Україна: аспекти праці. - 2008. - № 2 - С. 32-37

15. Сергійчик C.I. Систематизація управління продуктивністю праці//Вісник Хмельницького національного університету. -2008.-№5.-С.230-236

16. Семернікова І. О., Кравченко Н.В. „Економіка підприємства”. Навчальний посібник.- Херсон: ОЛДІ - плюс, 2005. - 312с.

17. Сідун В. А., Пономарьова Ю. В. „Економіка підприємства”. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003 - 436 с.

18. Основи підприємницької діяльності суб'єктів господарювання: Навчальний посібник. - Житомир, ЖІТІ, 2000. - 172с.