* Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності (продуктивності) виробництва на підприємствах є достатній рівень розвитку і активна діяльність різноманітних інституцій ринкової, виробничої і соціальної інфраструктури. В сучасних умовах усі підприємства у процесі своєї інноваційної, виробничої і комерційної діяльності не можуть обходитись без відповідних послуг інноваційних фондів, товарно-сировинних бірж, бірж праці, фондових бірж, комерційних банків та інших інститутів ринкової інфраструктури. Неабиякий безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств, рівень ефективності їх виробництва в цілому справляє належний розвиток і високоякісне функціонування виробничої- 'інфраструктури -- комунікацій, транспорту, оптової і роздрібної торгівлі, спеціалізованих інформаційних систем тощо. Зрештою чи не найбільш вирішальне значення для забезпечення динамічного і ефективного розвитку як суспільного виробництва в цілому, так і різноманітних його ланок, включаючи головну з них - підприємства, мають потужна і розгалуджена мережа організаційних структур і система постійно здійснюваних ними заходів, що у своїй сукупності складають соціальну інфраструктуру. У зв'язку з цим державі і відповідним її владним та управлінським установам належить приділяти особливу увагу розвитку і підвищенню ефективності різноманітних закладів освіти, науки, культури, систем житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення, його надійного соціального захисту.

* Структурні зміни. На показники ефективності (продуктивності) на різних рівнях господарювання нерідко впливають структурні зміни у суспільстві незалежно від якості управління діяльністю окремих підприємств. Причому така взаємодія у довгостроковій перспективі завжди має двосторонній характер, тобто структурні зміни відбиваються на рівні загальної ефективності, а позитивні зрушення продуктивності можуть сприяти модифікації самої структури суспільного виробництва. Подібні зміни є не лише результатом, але й причиною економічного і соціального розвитку суспільства. Розуміння цих змін дозволяє уникати непотрібних похибок у прийнятті урядових рішень, більш реалістично і цілеспрямовано планувати діяльність підприємства, розвивати ринкову і соціальну інфраструктуру. Найбільш важливими, окрім політичних, вважаються структурні зміни економічного і соціального характеру. Найістотніші економічні зміни відбуваються у таких сферах:

1) моделях зайнятості населення - зрушення зайнятості від сільського господарства до обробної промисловості, а також від останньої до невиробничих галузей (особливо сфери послуг);

2) складі основних фондів (основного капіталу) -- визначаються розмірами фонду нагромадження та інвестицій за ознаками інтенсивності оновлення, строку використання, ступеню втілення технологічних новин, рівнем капіталомісткості;

3) технологіях, наукових дослідженнях і розробках - співвідношення імпорту технологій з залученням іноземного капіталу і вітчизняних технологічних розробок, зрушення від традиційних до технологій і розробок, що супроводжуються революційними проривами у цих галузях;

4) масштабах (концентрації) виробництва - помітне збільшення частки дрібних (малих) і середніх підприємств, що можуть стати і стають конкурентоспроможними за умови їх необхідної спеціалізації та наявності великих і розрахованих на тривалий період партій замовлень на виготовлювану ними продукцію.

Структурні зміни соціального характеру торкаються головним чином персоналу (робочої сили) і трудового потенціалу; вони характеризуються істотними зрушеннями у їх складі за ознаками - статі, освіченості, кваліфікації, національних особливостей характеру тощо.

На закінчення варто зазначити, що обов'язковість у використанні (урахуванні) зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як по відношенню до внутрішніх чинників ефективності виробництва. Певне ігнорування підприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи зростання ефективності.

2. Аналіз діяльності підприємства

2.1 Фінансово-економічна характеристика Дочірнього підприємства “Квазар - Мікро Суми”

ДП “Квазар-Мікро Суми” є регіональним офісом корпорації Квазар-Мікро. ДП “Квазар-Мікро Суми” представляє інтереси корпорації в Сумському регіоні і діє згідно корпоративної стратегії.

Корпорація “Квазар-Мікро” стояла у джерел формування комп'ютерного ринку в Україні, була першою українською компанією, що розгорнула широкомасштабне промислове виробництво комп'ютерів і принесла на вітчизняний ринок поняття “локальний бренд”.

За 10 років активної роботи корпорація “Квазар-Мікро” стала визнаним лідером ринку інформаційних технологій - ведучим вітчизняним виробником комп'ютерів, найбільшим дистриб'ютором комп'ютерних систем і системним інтегратором, розробником систем електронного бізнесу і постачальником закінчених рішень по автоматизації фінансово-економічної діяльності підприємств, сервісним і навчальним центром, а також центром сертифікації фахівців в галузі інформаційних технологій.

Важливу роль має аналіз використання трудових ресурсів підприємства.

Таблиця 2.1 - Трудові ресурси ДП “Квазар-Мікро Суми” та ефективність їх використання

Показники	2000 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2000 р.
Середньорічна чисельність працівників, всього	155	155	159	148	95,5
Відпрацьовано всього годин	281470	281490	277021	270292	96,0
1 працівником всього, люд. - год.	1816	1816	1742	1826	100,6
Річний фонд оплати праці, тис.грн..	532,7	532,7	353,0	406,0	77,5
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	0,46	0,46	0,52	1,84	138.0

Розрахунки таблиці дозволяють констатувати; що середньорічна чисельність працівників зменшилась на 4,5 %. Причиною цього є проведення реформування та створення нової форми господарювання. Поряд з цим спостерігається зростання числа днів, відпрацьованих 1 робітником в 2009 р. порівняно з 2000 р., що свідчить про підвищення трудової активності робітників за період дослідження.

Як наслідок цього, коефіцієнт використання трудових ресурсів зріс на 138 пункти. Слід відмітити, що в установі спостерігається зниження продуктивності праці в звітному році порівняно з базисним періодом на 8,5 % в результаті скорочення виробництва валової продукції, хоча, якщо порівнювати ці показники з 2008 р., то можна стверджувати про значні позитивні зміни.

Динаміку руху основних засобів показано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Рух основних засобів ДП “Квазар-Мікро Суми” за 2007 - 2009 рр.

Основні фонди	2007	2008	2009	Відхилення 2009 р від 2007; +;-
	у сумі, тис.грн	питома вага	у сумі, тис.грн	питома вага	у сумі, тис.грн	питома вага	у сумі, тис.грн	%
Виробничі	858,7	95,7	975,9	94,6	1120,6	97,7	+261,9	+30,5
Невиробничі	38,3	4,3	55,3	5,4	26,2	2,3	-12,1	-31,6
Всього	897,0	100	1031,2	100	1146,8	100	+249,8	+27,9

Аналізуючи дані таблиці, бачимо, що в структурі як виробничих так і невиробничих основних фондів сталися зміни. Але якщо доля виробничих фондів збільшилася на 2 % (97,7 - 95,7), то доля невиробничих зменшилась на 2 % (2,3 - 4,3).

Обсяги виробництва товарів і послуг, кінцеві результати діяльності підприємств будь-якої сфери, їх технічний рівень, умови праці, стан соціального розвитку колективів значною мірою залежать від того, яка частина їх власних і залучених фінансових ресурсів вкладена в основні засоби.

Таблиця 2.3 - Стан матеріально-технічної бази підприємства ДП “Квазар-Мікро Суми” за 2007 - 2009 рр.

Показник	2007	2008	2009	Темп зростання в 2009 р в порівнянні з 2007 р, %
Вартість основних виробничих фондів, тис грн	858,7	975,9	1120,6	130,5
Основні виробничі засоби за залишковою вартістю, тис грн	438,9	515,1	652,7	148,7
Інші основні засоби	38,3	39,6	-
Питома вага активної частини основних засобів, %	92,0	92,9	100	+8,0
Знос основних виробничих засобів	419,8	476,5	494,1	117,7

Як видно з таблиці вартість основних засобів за залишковою вартістю зросла на 48,7 %, що є досить позитивним.

На підставі даних таблиць 2.2 та 2.3 розрахуємо показники руху та технічного стану основних фондів, методику розрахунків яких наведемо в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Аналіз руху та технічного стану основних фондів ДП “Квазар-Мікро Суми” в 2008 2009 рр.

№ п/п	Показник	Алгоритм розрахунку	Значення	Відхилення 2009 р від 2008; +;-
			2008	2009
1	Коефіцієнт оновлення	Вартість фондів що надійшли/ Вартість фондів на кінець року	0,12	0,13	+0,01
2	Коефіцієнт приросту	Вартість приросту / Вартість фондів на початок року	0,14	0,15	+0,01
3	Коефіцієнт зносу	Сума зносу основних фондів/ Первісну вартість	0,47	0,42	-0,05
4	Коефіцієнт гідності	Залишкова вартість фондів / Первісну вартість фондів	0,53	0,58	+0,05

Коефіцієнт оновлення по рокам.

Оновлення основних засобів, тобто придбання нових, в 2008 році склало 12 %. Зростання показника на 1 відсотковий пункт в 2009 році є позитивним.

Коефіцієнт приросту по рокам.

Прирост основних засобів в 2008 році склало 14 %. Зростання показника на 1 відсотковий пункт в 2009 році є позитивним.

Коефіцієнт зносу по рокам.

Як свідчать розрахунки, відсоток застарілого обладнання з кожним роком зменшується, а придатного до використання, навпаки, зростає, що говорить про бажання поліпшувати основні засоби.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6 % і модернізувати 6-8 % діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці, тобто на даному підприємстві ця умова виконується.

Наступним етапом аналізу вважається забезпеченість підприємства виробничими фондами. Узагальнюючими показниками являються рівень технічної озброєності та фондоозброєність.

Фондоозброєність розраховується відношенням середньорічної вартості основних фондів до середньоспискової чисельності працівників.

Таблиця 2.5 - Фондоозброєність підприємства ДП “Квазар-Мікро Суми”

Показники	2007	2008	2009	Відхилення 2009 від 2007 рр. +/-
Вартість основних виробничих фондів, тис грн	858,7	975,9	1120,6	+261,9
Середньорічна чисельність працівників, всього	155	159	148	-7
З них чисельність виробничого персоналу, чол	139	141	141	+2
Реалізація продукції, тис.грн	8150	9167	10000	+1850
Фондовіддача	9,5	9,4	8,9	-0,6
Фондоозброєність	6,7	6,92	7,94	+1,77

Таким чином, проведений аналіз використання робочого часу, фонду оплати праці і продуктивність праці, стану матеріально-технічної бази за 2007-2009 роки показує, що на заводі ще є великі втрати робочого часу, плинність кадрів.

Коефіцієнт придатності (або гідності) ОВФ на початок 2008 року становив 51 %, 2009 - 53 %, 2004 - 58 % що, зрозуміло, характеризує їх значну зношеність, а тому виникає необхідність комплексного відновлення основних виробничих фондів підприємства. Для цього треба щорічно виділяти відповідні кошти на ремонт, реконструкцію і технічне оновлення технічного парку ДП “Квазар-Мікро Суми”.

На результативність підприємницької діяльності має великий вплив рівень фондоозброєності.

Основними показниками, що характеризують рівень використання основних виробничих фондів, про що сказано вище, являються фондовіддача і фондорентабельність.

Якщо ці показники у порівнянні з попереднім періодом зростають, як це є в ДП “Квазар-Мікро Суми”, то ефективність використання основних засобів зростає, тобто поліпшується використання основних виробничих фондів на підприємстві. При цьому дуже важливо, щоб темп зростання фондорентабельності перевищував або хоча б не був нижчим від темпу зростання фондовіддачі. Ця вимога випливає із самої сутності і цілі підприємницької діяльності - отримання максимального прибутку.

2.2 Розрахунок показників ефективності діяльності ДП “Квазар-Мікро Суми”

Сферою визначення і постійного контролю повинен бути охоплений показник загальної рентабельності виробництва, що визначається шляхом розрахунку - відношення одержаного прибутку до обсягу застосовуваних виробничих фондів.

Для оцінки рівня продуктивності праці використовується система узагальнюючих, часткових та допоміжних показників.

До узагальнюючих показників відносяться:

середньорічна, середньоденна і середньогодинна виробка продукції одним працівником;

середньорічна виробка продукції певного виду одним працівником в вартісному вираженні;

До часткових показників відносяться:

затрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду;

випуск продукції певного виду в натуральному вираженні за один чоловіко-день або чоловіко-годину.

До допоміжних показників відносяться:

витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт;

обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Ефективність використання в підрозділі по вирощуванню лікарських рослин ми розрахували в попередньому розділі. Ефективність використання трудових ресурсів безпосередньо в ДП “Квазар-Мікро Суми” розрахуємо на підставі даних табл. 2.6.

Таблиця 2.6 - Динаміка чисельності і ефективність використання трудових ресурсів в ДП “Квазар-Мікро Суми”

Показники	2007	2008	2009	Відхилення 2009 р від 2007; +;-
Середньорічна чисельність працівників	155	159	148	-7
Відпрацьовано 1-м працівником днів по господарству	226	226	218	-8
Коефіцієнт використання річного фонду часу	0,85	0,84	0,82	- 0,03

Середньорічна чисельність працівників зменшилась порівняно з 2007 роком на 7 чол (95,5 %), порівняно з 2008 роком на 9 чол (93,1 %).

Рис. 2.1. Динаміка чисельності працівників ДП “Квазар-Мікро Суми” за 2007-2009 рр

Кількість відпрацьованих днів в 2009 р. зменшилось порівняно з 2007 роком на 8 днів (96,5 %), як і порівняно з 2007 роком.

Причини зменшення робітників:

вихід на пенсію - 1 чол.,

від'їзд на навчання - 2 чол.,

звільнення за власним бажанням - 4 чол.

Важливим показником, що характеризує діяльність господарства, є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, його фінансовий стан.

Аналіз собівартості продукції та наданих послуг має виняткове значення. Він дозволяє виявити тенденції змін даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст та на основі цього дати оцінку роботі підприємства по використанню можливостей і виявити резерви зниження собівартості продукції та наданих послуг.

Планування та облік собівартості на підприємстві здійснюють по елементах і калькуляційним статтям витрат.

До елементів витрат належать:

матеріальні витрати (сировина і матеріали, напівфабрикати, паливо, електроенергія тощо);

витрати на оплату праці;

нарахування на заробітну плату;

амортизація основних засобів;

інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, проценти по кредитах банка, податки, що включаються до собівартості продукції та послуг, відрахування до позабюджетних фондів тощо).

Аналіз реалізації продукції проводиться за кожний місяць, квартал, півріччя, рік. В процесі аналізу фактичні дані порівнюються з плановими, попередніми періодами, розраховуються процент виконання плану, абсолютне відхилення від плану, темпи росту і приросту за аналізуємий відрізок часу, абсолютне значення одного процента приросту.

Рентабельність - це прибутковість. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

При визначенні показника рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання.

Безумовно, одним з таких чинників є витрати. Адже від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку, який нам надходить у ціні реалізації разом з компенсацією понесених витрат.

Рентабельність окремих виробів (Рт) - співвідношення валового прибутку (Пв) і собівартості товарної продукції (Стп), тобто визначається за формулою:

Рт=Пв/Стп*100 %(2.1)

Процес плануванні прибутку підприємства слід розбити на дві частини: - перша, факторний аналіз прибутку; - друга, спираючись на результати факторного аналізу безпосередньо планування суми прибутку, який за прогнозом може отримати підприємство.

До чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни:

ціни на реалізовану продукцію;

обсягів реалізації продукції;

собівартості одиниці продукції;

собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Суть розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.

1. Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію.

, (2.2)

де Qil - обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (i = 1, n); Pil, Pio - ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.

Таблиця 2.7 - Вихідні дані та розрахункові показники для аналізу операційного прибутку від реалізованої продукції за чинниками по ДП “Квазар-Мікро Суми”

№ з/п	Вид виробів	Обсяг реалізації, тис. од., за період	Ціна реалізації од. продукції, грн., за період	Собівартість од., прод., грн.., за період	Виручка від реалізації прод., тис. грн.., за період	Собівартість реаліз. прод., грн.., за період	Прибуток від реалізов. прод., тис. грн.., за період	Зміни прибутку від реалізації ?Р (гр.11- гр. 12)
		звітн. Qil	попер. Qio	звітн. Pil	попер. Pio	звітн. Sil	попер. Sio	звітн. Vi1	попер. Vio	звітн. Si1	попер. Si0	звітн. Pi1	попер. Pi0
а	b	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
1	колонка	55	80	20	19	18 (13)*	17,3	1100	1520	990	1384	110	136	-26
2	миша	-	160	-	10	-	11,32	-	1600	-	1812	-	-212	212
3	блок живлення	30	46	50	39,9	47,7 (30)	35,9	1500	1835	1430	1651	70	184	-114
4	джойстик	50	55	35	35	30 (24)	29,8	1750	1925	1500	1639	250	286	-36
а	b	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
5	вентилятор	55	79	30	23,5	22,1 (20)	18,77	1650	1857	1215	1483	435	374	61
6	колонка	34	10	41,2	43	39,5 (28)	42,1	1400	430	1343	421	57	9	48
7	захистний екран	52	-	50	-	48,5 (35)	-	2600	-	2522	-	78	-	78
	Разом	х	х	х	х	х	х	10000	9167	9000	8390	1000	777	223

* У дужках - у тому числі змінні витрати

гр.7 = гр. 1* гр. 3

гр. 8 = гр. 2 * гр. 4

гр. 9 = гр. 1 * гр. 5

гр. 10 = гр. 2 * гр. 6

гр. 11 = гр. 7 - гр. 9

гр. 12 = гр. 8 - гр. 10

До того ж у звітному році виробництво миші було припинено і замінено на виробництво захисних екранів.

Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньому періоді.

Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію за видами виробів: ?Р₁ = 55 (20 - 19) = 55 грн.;

?Р₃ = 30 (50 - 39,9) = 303 грн.;

?Р₄ = 50 (35 - 35) = 0 (ціни не змінювалися);

?Р₅ = 55 (30 - 23,5) = 357,5 грн.;

?Р₆ = 34 (41,2 - 43) = -61,2 грн..;

?Р₇ = 52 (50 -10*) = 2080 грн.. * Ціна виробу 2, що був замінений на виріб 7.

Сукупний вплив на прибуток змін ціни на всю реалізовану продукцію:

?Р^Р = 555 + 303 + 357,5 - 61,2 +2080 = 2734,3 грн.

2. Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції.

,(2.3)

де, Ро - прибуток від реалізованої продукції за попередній період;

S_1,0 - фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді, що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду,

; (2.4)

Sio - собівартість і-го виду продукції в попередньому періоді;

Qil - обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді;

So - фактична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді,

, (2.5)

де,Qio - обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді.

З'ясовується, скільки додатково було отримано прибутку тільки завдяки збільшенню обсягів виробництва окремих видів продукції. Для зручності порівняння обсяги виражені через собівартість (з метою уникнення впливу цінового чинника). Припускається, що пропорційно до зміни обсягів виробництва змінюється прибуток.

Фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді за видами виробів склала:

S₁ = 55 * 17,3 = 951,5 грн.

S₃ = 30 * 35,9 = 1077 грн.

S₄ = 50 * 29,8 = 1490 грн.

S₅ = 55 * 18,77 = 1032,3 грн..

S₆ = 34 * 42,1 = 1431,4 грн..

S₇ = 52 * 11,32* = 588,6 грн. * Собівартість виробу 2 за попередній період.

Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції

?Р^Q = 777

3. Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

, (2.6)

де, V_1,0 - обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами попереднього періоду;

V₀ - виручка від реалізації продукції за попередній період,

(2.7)

Обсяги реалізації продукції за видами виробів у звітному періоді за цінами попереднього періоду.

V₁ = 55 * 19 = 1045 грн.

V₃ = 30 * 39,9 = 1197 грн.

V₄ = 50 * 35 = 1750 грн.

V₅ = 55 * 23,5 = 1292,5 грн.

V₆ = 34 * 43 = 1462 грн.

V₇ = 52 * 10 = 520 грн.

V_1,0 = 7266,5 грн.

Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

?Р^Q` = 777

4. Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції

, (2.8)

де, Sil - собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

Вплив на прибуток змін собівартості продукції за видами виробів.

?Р₁ = 55 (18 - 17,3) = 38,5 грн.;

?Р₃ = 30 (47,7 - 35,9) = 354,0 грн.;

?Р₄ = 50 (30,0 - 29,8) = 10,0 грн.;

?Р₅ = 55 (22,1 - 18,77) = 183,1 грн.;

?Р₆ = 34 (39,5 - 42,1) = - 88,4 грн.;

?Р₇ = 52 (48,5 - 11,32*) = 1933,4 грн.;

* Собівартість одиниці виробу 2 за попередній період.

Сукупне збільшення собівартості продукції (тобто зменшення прибутку) зумовлюється збільшенням собівартості одиниці продукції:

?Р^S = 38,5 + 354,0 + 10,0 + 183,1 - 88,4 + 1933,4 = 2430,6 грн.

5. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

(2.9)

Вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

?Р^SQ = 8390 - 6570.8 = 82,2 грн.

6. Сукупний вплив чинників на прибуток від реалізації продукції.

?Р^Т = ?Р^Р + ?Р^Q + ?Р^Q` + ?Р^S + ?Р^SQ = 2734 - 169 + 7 - 2431 + 82 = 223 грн.

7. Загальне збільшення операційного прибутку.

?Р = Р₁ - Р₀ = ?Р^Т + ?Р^О (2.10)

де Р₁ - операційний прибуток за звітний період;

?Р⁰ - збільшення інших операційних доходів.

Загальне збільшення операційного прибутку.

?Р = 1150 - 897 = 223 + 30 = 253 грн.

Рис. 2.2. Структура змін операційного прибутку за чинниками

Збільшення операційного прибутку до 253 грн. пояснюється збільшенням прибутку від реалізації продукції (88,1 %) та збільшенням інших операційних доходів (11,9 %). Вирішальними чинниками збільшення прибутку від реалізації продукції були такі:

підвищення цін на реалізовану продукцію (за умови виключення впливу інших чинників цей чинник сприяв би збільшенню операційного прибутку в 10,8 раза порівняно з фактичним рівнем);

збільшення собівартості реалізованої продукції (внаслідок дії цього чинника за умови незмінності інших чинників операційний прибуток зменшився б майже в 10 разів порівняно з фактичним рівнем).

Оскільки ціни на реалізовану продукцію підвищились більше ніж її собівартість, то прибуток у загальному підсумку збільшився.

2.3 Планування прибутку і рентабельності як складова ефективної діяльності підприємства

Планування прибутку з використанням методу точки беззбитковості передбачає поділ витрат підприємства на такі:

постійні, або умовно постійні (S_пост), за певний період; вони залишаються незмінними щодо змін обсягів виробництва або ступеня завантаження виробничих потужностей; наприклад, амортизаційні відрахування, орендна плата, відсотки за позиковий капітал, заробітна плата управлінського персоналу, утримання легкового транспорту, оплата послуг зв'язку і охорони та ін. Ці витрати враховуються за місцем виникнення;

змінні (S_змін), тобто такі, що прямо залежать від зміни завантаження виробничих потужностей або зміни обсягів виробництва: витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату робітників - відрядників, технологічні енергоресурси та ін. Носій цих витрат - продукт, виріб;

сукупні, тобто повна собівартість (S) -сума постійних (S_пост) та змінних (S_змін) витрат: S = S_пост + S_змін;

Постійні витрати S_пост = 2500 грн..; ціна реалізації одиниці продукції р = 35 грн.; змінні витрати на одиницю продукції S_змін = 22 грн..

Критичний обсяг виробництва:

Q_крит = S_пост / p - S_змін. (2.12)

Розрахувавши критичний обсяг виробництва можна встановити, скільки одиниць продукції потрібно реалізувати, щоб постійні витрати були покриті маржинальним доходом, який дає кожна реалізована одиниця продукції.

Q_крит = 2500 / 35 - 22 = 192 од.

Припустимо, що служба маркетингу наполягає на збільшенні витрат на рекламу; водночас підвищилась орендна плата і тарифи на послуги зв'язку. Унаслідок цього постійні витрати збільшились до 2750 грн. Визначимо, який обсяг продукції треба реалізувати в цих умовах, щоб покрити новий розмір постійних витрат. Обчислюємо:

Q_крит = 2750 / 35 - 22 = 211 од.

Таким чином, за умови стабільності цін і змінних витрат на одиницю продукції і при збільшенні постійних витрат точка беззбитковості зміщується вправо. Для того щоб покрити постійні витрати в розмірі 2500 грн.., достатньо реалізувати 192 одиниці продукції, а для покриття постійних витрат у розмірі 2750 грн.. потрібно вже реалізувати 211 одиниць продукції. Збільшення обсягу реалізації продукції понад критичне значення забезпечує одержання прибутків (натомість зменшення призводить до збитків).

У діяльності підприємства може постати потреба у визначенні постійних витрат, прийнятних цін реалізації або змінних витрат на одиницю продукції.

Виходячи з заданого обсягу реалізації продукції Q = 180 од. (контракти укладені саме на такий обсяг) з фіксованою ціною за одиницю р = 35 грн. і заданим рівнем змінних витрат на одиницю продукції S_змін = 22 грн.. визначити критичний для підприємства рівень постійних витрат: S^крит_пост = Q* (p - S_змін) = 180* (35 - 22) = 2340 грн. Такий рівень постійних витрат дає змогу підприємству уникнути збитків.

Виходячи з того, що дане підприємство є багатономенклатурне, розглянемо приклад розрахунку критичних обсягів реалізації для такого виду діяльності.

Вихідні дані на основі наскрізного прикладу діяльності підприємства за звітний період, а також допоміжні розрахунки наведені в табл. 2.8.

Таблиця 2.8 - Вихідні дані для критичного обсягу виробництва

Показники	Види виробів
	1	2	3	4	5	6
Ціна 1 шт., грн.	20	50	35	30	41,2	50
Змінні витрати на 1 шт.	13	30	24	20	28	35
Маржинальний дохід за 1 шт., грн..	7	20	11	10	13,2	15
Частка виробу в сукупному обсязі реалізації, %	11	15	17,5	16,5	14	26
Постійні витрати на 1 шт., грн.	2500

Узагальнений маржинальний дохід визначається як сума добутків маржинального доходу за видами виробів на їх частку:

7*0,11 + 20*0,15 + 11*0,175 + 10*0,165 + 13,2*0,14 + 15*0,26 = 13,1 грн..

Критичний обсяг виробництва (точка беззбитковості)

Qкрит = 2500 / 13,1 = 191 од.,

у тому числі (з округленням результатів до цілих)

Q₁ = 191 * 0,11 = 21 од.;

Q₃ = 191 * 0,15 = 29 од.;

Q₄ = 191 * 0,175 = 33 од.;

Q₅ = 191 * 0,165 = 32 од.;

Q₆ = 191 * 0,14 = 26 од.;

Q₇ = 191 * 0,26 = 50 од.

За такої структури обсягів виробництва підприємство матиме виручку, яка дорівнюватиме загальним витратам (постійним та змінним).

У розглядуваному прикладі фактичні обсяги реалізації за всіма видами виробів перевищували критичні. Це забезпечило підприємству прибуток від реалізації продукції у звітному періоді у розмірі 1000 грн.

Якщо підприємство реалізує продукцію в умовах недосконалої конкуренції, тобто коли зі збільшенням обсягів реалізації зменшується ціна за одиницю продукції, пошук оптимальної позиції продукції підприємства на ринку можна продемонструвати на прикладі.

Таблиця 2.9 - Вихідні та розрахункові дані для визначення оптимальних обсягів реалізації продукції в умовах недосконалої конкуренції

Обсяг реалізації продукції Q, од.	Ціна за одиницю продукції р, грн..	Виручка від реалізації V, грн.. (гр.1 * гр.2)	Змінні витрати, тис. грн.	Повні витрати S, грн.. (Sпост * гр.5)	Прибуток (+), збиток (-) Р, грн.. (гр.3 - гр.6)
			на одиницю продукції Sзмін	на обсяг реалізації Sзмін (гр.1*гр.4)
1	2	3	4	5	6	7
5	10	50	5,6	28	66	-16
10	10	100	3,7	37	75	+25
15	8	120	3,3	50	88	+32
20	7,3	146	2,8	56	94	+52
25	6,2	155	2,5	62	100	+55
30	5	150	2,9	87	125	+25
35	4,1	143	3,6	125	163	-20

Примітка. Постійні витрати S_пост = 38 грн..

Водночас у цьому прикладі змінні витрати на одиницю продукції не залишаються однаковими при різних обсягах виробництва. Так, зі збільшенням обсягів виробництва вони зменшуються (наприклад, завдяки знижкам при купівлі сировини у великих обсягах), а в подальшому можуть збільшуватись (наприклад, за рахунок залучення більш віддалених постачальників чи сплати надбавок за понаднормову роботу).

Як випливає з даних табл. 2.9, максимальний прибуток підприємство отримає при обсязі реалізації 25 одиниць продукції. Прибуткова зона діяльності обмежена обсягами від 6 до 33 одиниць продукції. За її межами маржинального доходу недостатньо, щоб покрити постійні витрати підприємства, отже, підприємство зазнає збитків. Таким чином, якщо еластичність попиту перевищує одиницю, є дві точки критичного обсягу, де сукупні витрати дорівнюють виручці від реалізації. У наведеному прикладі - це 6 та 33 одиниці реалізованої продукції.

За даними рівнями виручки та змінних затрат можна обчислити рівень постійних витрат, який відповідатиме максимальному прибутку. Аналогічно, виходячи із заданих рівнів інших взаємопов'язаних чинників, можна послідовно розрахувати оптимальні рівня цін на продукцію та змінних затрат.

Підприємству слід уникати „ножиць”, тобто коли попит на його продукцію еластичний, а попит підприємства на споживані ресурси, наприклад на енергоносії, нееластичний.

У плануванні використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

В розвинених країнах рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показником, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприємства. Ще понад 100 років тому фінансові менеджери фірми „Дюпон” запропонували рентабельність власного капіталу Рвк визначати як добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком Рч, оборотності активів Оа та коефіцієнта фінансової залежності (відношення сукупного капіталу до власного) Кфз, тобто

Рвк = Рч * Оа * Кфз = Р/ВК = Р/V * V/A * A=П/ВК; (2.13)

де Р - чистий прибуток; V - чиста виручка від реалізації продукції; А - активи; П - пасиви.

Чистий прибуток ДП “Квазар-Мікро Суми” становить 840 тис. грн., середньорічний розмір власних коштів - 5240 тис. грн.. (р.380, 430 та 630 форми №1 додатку Б), чиста виручка від реалізації - 10000 тис. грн.., середньорічна валюта балансу - 8365 тис. грн..

Розрахуємо рентабельність власного капіталу за звітний період (за вихідними даними додатків Б та В):

Рвк =

З наведеної моделі рентабельності власного капіталу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки позикових коштів, тобто так званий фінансовий ліверидж (важіль), який супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності.

З огляду на цей ризик фінансовий аналітик визначає і регулює рівень фінансового важеля, з'ясовує, на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу при зміні валового прибутку (ВП) на 1% за умов різних часток позикового капіталу в пасивах підприємства.

Проілюструємо дію фінансового важеля на прикладі, наведеному на рис. 2.3 та в таблиці 2.10.

Рис. 2.3. Фінансовий ліверидж (важіль)

Таблиця 2.10 - Рівень фінансового важеля

№ п/п	Показники	Частка позикового капіталу П/К, %
		30	50	80
1	Капітал, тси. грн.., разом	8000	8000	8000
2	У тому числі: - власний капітал, тис. грн.	5600	4000	1600
3	- позиковий капітал, тис. грн.	2400	4000	6400
4	Прибуток до сплати відсотків і податку, валовий прибуток (варіанти), тис. грн.	1300	1500	2000	1300	1500	2000	1300	1500	2000
5	Відсотки за позики (20% * р.3)	480	480	480	800	800	800	1280	1280	1280
6	Прибуток, тис. грн. (р.4 - р.5)	820	1020	1520	500	700	1200	20	220	720
7	Податок на прибуток, тис. грн.. (30% * р.6)	246	306	456	150	210	360	6	66	216
8	Чистий прибуток, тис. грн.. (р.6 - р.7)	574	714	1064	650	490	840	14	154	504
9	Рентабельність власного капіталу, % (р.8:р.2)	0,10	0,13	0,19	0,09	0,12	0,21	0,1	0,1	0,31

Аналогічно до дії механічного важеля, що передбачає внаслідок прикладання невеликих зусиль отримання помітного результату, дія фінансового важеля полягає в тому, що незначні зміни валового прибутку можуть спричинити істотні зміни рентабельності власного капіталу.

Рівень фінансового важеля: РФВ = ; (2.14)

РФВ _п/к=30% = ;

РФВ _п/к=50% =;

РФВ _п/к=80% =;

Якщо частка позикового капіталу становить 30 %, то зміна валового прибутку на 1% спричинює збільшення Рвк на 1,6%, при П/К = 50 % - на 2,62%, при П/К = 80 % - на 63,14%. Точка беззбитковості відповідає валовому прибутку 1600 тис. грн., тобто значення показника Рвк не змінюється при різних значеннях П/К (фінансовий важіль нейтральний). Якщо прибуток менший, підприємству доцільно нарощувати капітал за критерієм Рвк, використовуючи власні джерела (від'ємний фінансовий важіль), якщо прибуток більший, доцільно залучати позикові кошти (додатний важіль).

Слід, при плануванні, зважати також на зворотний напрямок дії фінансового важеля. При незначному зменшені валового прибутку рентабельність власного капіталу істотно знизиться на підприємстві з високим фінансовим важелем і несуттєво - з низьким.

3. Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства

3.1 Цілі діяльності підприємства для зниження ризикованості діяльності та отримання сталого прибутку

Провівши дослідження, визначимо цілі ефективної діяльності ДП “Квазар-Мікро Суми”. Орієнтація на зниження ризикованості діяльності та отримання сталого прибутку, як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді, забезпечення стабільних темпів його зростання обумовлюють визначення в якості головної мети діяльності підприємства зростання ринкової вартості підприємства та добробут його акціонерів.

Множинність цілей ДП “Квазар-Мікро Суми” викликає необхідність їх класифікації, яка може бути проведена за наступними ознаками (рис. 3.1).

1. Залежно від змісту та направленості цілей розрізняють:

економічні цілі - зниження витрат, підвищення рентабельності, нарощування капіталу, досягнення цільового прибутку, вихід на нові ринки або розширення ринків збуту, підвищення ринкової вартості підприємства та інше;

соціальні - створення нових робочих місць, матеріальна підтримка малозабезпечених верств населення, соціальна допомога робітникам та інше;

власні - досягнення економічної влади, іміджу, збереження сімейних традицій та інше.

2. В системі стратегічних цілей залежно від функціональної сфери реалізації можуть бути виділені:

2.1. Маркетингові - пошук нових ринкових ніш; підвищення долі діяльності в межах свого сегменту ринку; проникнення в інші сегменти споживчого ринку; проникнення на інші регіональні ринки.



Рис. 3.1. Класифікація цілей підприємства

2.2. Фінансово-економічні - зниження рівня витрат обігу; підвищення суми прибутку від діяльності; підвищення рівня рентабельності власного капіталу; зниження долі залучених коштів в структурі капіталу; зростання власних фінансових ресурсів.

2.3. Інвестиційні - будівництво та придбання нових приміщень; реконструкція або модернізація діючих; формування ефективного портфеля фінансових інструментів, оновлення обладнання або технічне переоснащення підприємства.

2.4. Інноваційні - впровадження нових технологій руху продукції; прогресивних методів діяльності; нових видів послуг; нових технологій розрахунків; нових видів обліку.

2.5. Організаційні - перехід на нову організаційно-правову форму діяльності; впровадження нової організаційної структури управління; впровадження нових форм організації праці персоналу та інше.

3. Залежно від ступеня досягнення цілі поділяють на необхідні та бажані. Загальною бажаною ціллю діяльності кожного підприємства є максимізація прибутку. Водночас життєво необхідним є отримання мінімально необхідного прибутку, який забезпечує цільову норму прибутку на авансований капітал.

4. Залежно від часового фактора визначають перспективні цілі, які мають бути досягнуті в майбутньому (через 5-10 років), та поточні (першочергові) цілі, досягнення яких необхідне вже сьогодні.

5. За відношенням до головної цілі підприємства визначають кінцеві та проміжні цілі, спрямовані на поетапне наближення до досягнення основної мети.

Якщо головною ціллю ДП “Квазар-Мікро Суми” є збереження та зміцнення його позиції на ринку, то її досягненню сприяють наступні проміжні цілі:

- розширення асортименту, встановлення нових господарських зв'язків;

- реструктуризація підприємства та раціоналізація площ або створення філій підприємства;

- притягнення додаткових матеріальних ресурсів і капітальних вкладень та інше.

Основні цілі не завжди можуть бути досягнені, якщо діяти напрямки. В цьому випадку основні цілі досягають шляхом реалізації проміжних цілей. Тому розробка проміжних цілей провадиться таким шляхом, щоб їх досягнення в свою чергу створювало базу для досягнення основної цілі.

Наприклад, для стабілізації обсягів обороту (основна ціль) ДП “Квазар-Мікро Суми” необхідно оновлення асортименту, підвищення їх конкурентоспроможності, притягнення додаткових покупців та інше (проміжні цілі).

6. Залежно від характеру оцінки розрізняють кількісні та якісні цілі діяльності підприємства.

Кількісні цілі характеризуються абсолютними або відносними показниками (обсяг продажу, сума отриманого прибутку, зріст прибутку на інвестований капітал та інше). Цілі, що визначені кількісно, краще піддаються обліку та контролю їх досягнення. Однак більшість цілей функціонування підприємства не можуть бути прив'язані до визначеного кількісного показника. Вони визначаються як опис цільового орієнтиру або стану діяльності підприємства, до якого воно прямує.

7. Залежно від ступеня впливу зовнішніх факторів на функціонування підприємства виділяють цілі, обумовлені змінами зовнішнього середовища (інфляція, зміна податкової політики держави, зміна попиту споживачів) та цілі, не пов'язані із змінами у зовнішньому середовищі. Це, як правило, цілі, що випливають з наявних та невикористаних резервів покращення діяльності усередині підприємства, що не потребують додаткового притягнення ресурсів.

8. Залежно від складу та характеру інтересів, які відображаються, розрізняють цілі підприємства як суб'єкта ринкових відносин (по-перше, обсяг отримуваного прибутку) та цілі суспільства - задоволення потреб (відповідність обсягу та структури пропозиції обсягу та структурі споживчого попиту).

Рис. 3.2. Взаємозв'язок (гармонізація) цілей підприємства та суспільства

Досягнення цілей ДП “Квазар-Мікро Суми” передбачає реалізацію цілей суспільства (в нормальних умовах розвитку ринку), оскільки отримання прибутку в свою чергу передбачає реалізацію продукції, тобто визнання її покупцем. Реалізація цього взаємозв'язку цілей підприємства та суспільства відображено на рис. 3.2.

Цілі діяльності підприємства не є апріорно заданими. Вони визначаються підприємством на основі вивчення його можливостей: наявних засобів виробництва, капіталу; умов зовнішнього середовища; кон'юнктури ринку, конкурентного статусу підприємства; індивідуальних мотивів власників (підприємців) та інших факторів.

Процес визначення цілей підприємства включає в себе вибір ряду цілей, їх внутрішнє узгодження, уточнення шляхом прив'язки до наявних ресурсів та можливостей, поточний контроль та коригування в процесі їх реалізації.

Визначення цілей діяльності ДП “Квазар-Мікро Суми” має базуватися на наступних вимогах.

1. Цілі функціонування ДП “Квазар-Мікро Суми” повинні бути конкретними та вимірюваними. Конкретність та чіткість встановлення стратегічної цілі діяльності створює необхідну інформаційну базу подальших господарських та соціальних рішень стосовно діяльності підприємства, дозволяють контролювати ступінь досягнення поставлених цілей.

2. Цілі підприємства залежать від стадії життєвого циклу підприємства (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 - Залежність цілей підприємства від стадії його життєвого циклу

Стадії життєвого циклу	Головна ціль підприємства	Проміжні цілі
1. Народження	Виживання	Вихід на ринок
2. Дитинство	Короткочасний прибуток	Укріплення положення на ринку
3. Юність	Прискорене зростання обсягів продажу та прибутку	Захват своєї частини ринку
4. Рання зрілість	Постійне зростання обсягів діяльності	Диверсифікація діяльності (освоєння додаткових напрямків діяльності)
5. Зрілість	Формування іміджу підприємства та збалансоване зростання	Зміцнення становища підприємства на освоєному ринку
6. Старіння	Збереження позицій	Забезпечення стабільності господарської діяльності
7. Відродження	Пошук додаткових імпульсів в діяльності підприємства	Технічне переозброєння, нові постачальники, впровадження нових технологій та інше

3. Цілі підприємства мають бути орієнтовані в часі, тобто мати конкретний часовий термін досягнення.

4. Має бути забезпечена узгодженість цілей за часом, сферами діяльності та за іншими ознаками.

5. Комплексний (системний) підхід до визначення цілей діяльності передбачає їх ранжирування та побудову "дерева цілей" з використанням лінійної або матричної форми (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Приклад побудови "дерева цілей" підприємства

Лінійна форма побудови "дерева цілей" дозволяє забезпечити наочність відображення характеру співвідношення головної та проміжних цілей, послідовності (поетапності) досягнення кожної з них.

При використанні матричної форми побудови "дерева цілей" забезпечується узгодження цілей, які визначені за різними класифікаційними ознаками, наприклад, за часом реалізації, сферами діяльності, структурними підрозділами підприємства (або за групами учасників).

6. Цілі підприємства мають бути взаємоу згодженими. Визначені цілі діяльності підприємства не повинні суперечити одна одній, тобто мають являти собою розумний компроміс бажань та можливостей. Дії та рішення підприємства, необхідні для досягнення однієї мети, не повинні перешкоджати реалізації інших цілей. Хоча в короткостроковому періоді таке становище може мати місце, далі воно має бути виправленим, оскільки може призвести до виникнення конфліктної ситуації.

7. Сформовані та оприлюднені (продекларовані) цілі діяльності підприємства повинні бути стимулюючими. Визначення цілей покликане надати основу та стимул для подальшої діяльності, забезпечити зосередження зусиль та коштів підприємства на пріоритетних ділянках його діяльності.

Правильно сформульовані та ефективно систематизовані цілі функціонування підприємства є основою для розробки стратегії та тактики його господарсько-фінансової діяльності на перспективу, забезпечують необхідну мотивацію праці персоналу підприємства.

3.2 Заходи щодо вирішення проблемної ситуації підвищення ефективності діяльності ДП “Квазар-Мікро Суми”

Аналіз ефективності господарської діяльності підприємства, зокрема ДП “Квазар-Мікро Суми”, покликаний визначити його внутрішні проблеми, що потребують розв'язання в наступному періоді.

Ступінь гостроти внутрішніх проблем може бути різна: від перших ознак (попереджувальних сигналів) до виникнення реальної загрози подальшому функціонуванню підприємства.

Зовнішнім проявом проблемної ситуації є зниження рівня кількісних та якісних показників діяльності ДП “Квазар-Мікро Суми”, скорочення темпів їх росту, незбалансованість пропорцій між значеннями окремих показників.

Найбільш рання діагностика проблем ДП “Квазар-Мікро Суми” дозволяє зосередити управлінські зусилля на їх рішенні, визначити необхідні ресурси, методи та засоби впливу.

Відсутність сучасних та адекватних заходів щодо вирішення проблемної ситуації призводить до розвитку кризи діяльності підприємства, реальної (фактичної в періоді, що досліджується) або потенційної (в майбутньому) втрати його конкурентоспроможності на ринку.

Оцінка конкурентоспроможності ДП “Квазар-Мікро Суми” має за мету визначення з одного боку, його конкурентних переваг, що є запорукою зростання обсягу обороту та прибутку підприємства, з іншого - недоліків (слабких сторін діяльності), які призводять до втрати долі ринку, скорочення "ринкової ніші" підприємства.

Оцінка конкурентоспроможності ДП “Квазар-Мікро Суми” є необхідним етапом розробки майбутньої стратегії його діяльності на ринку, оскільки остання повинна ліквідувати або нейтралізувати наявні недоліки та максимально використовувати виявлені конкурентні переваги.

Визначення конкурентного статусу підприємства спрямоване на оцінку його внутрішніх можливостей росту, підвищення ефективності використання стратегічного потенціалу.

Поняття "конкурентоздатність" та "конкурентний статус" підприємства є досить складними і потребують окремого розгляду.

На етапі формування системи стратегічних цілей розвитку підприємства для ефективної роботи визначається система стратегічних цілей його функціонування на період розробки стратегії.

Для подальшої роботи з розробки стратегічного плану (стратегії діяльності) сформульовані цілі повинні мати наступні ознаки: зміст, обсяг, спосіб вираження, рівень якого необхідно досягти та наявний період часу для досягнення кінцевого результату.

Для цього потрібно:

1. Якісне визначення цілей, наприклад, в даному випадку - завоювання ринку, досягнення достатнього збільшення прибутку для фінансування діяльності підприємства або входження в нові сфери, (ніші ринку) та інше.

2. Уточнення, узгодження, конкретизація та кількісне визначення поставлених цілей у вигляді системи найважливіших показників господарсько-фінансової діяльності, яких прагне досягти підприємство у визначений період часу. Наприклад, темпи росту обсягу продажу, показники ефективності використання ресурсів, рівень прибутковості інвестованого капіталу, рівень дивідендів, що виплачуються та інше. Принципова відмінність стратегічного планування від традиційного полягає в тому, що значення цих показників визначається не шляхом екстраполяції їх досягнутих значень, а на основі поставлених якісних цілей.

На наступному етапі потрібна розробка стратегічних альтернатив розвитку ДП “Квазар-Мікро Суми” та їх оцінка (вибір).

Поставлені цілі розвитку ДП “Квазар-Мікро Суми” можуть бути досягнуті різними способами. Для їх визначення та наступної оцінки ефективності розробляються стратегічні альтернативи, тобто різні варіанти подальшого розвитку. Їх відмінними ознаками є форми, методи, засоби, шляхи, час досягнення поставлених цілей, ступінь досягнення кожної з них, обсяг ресурсного потенціалу, що буде використовуватись, та інше.

Оцінку розроблених стратегічних альтернатив та вибір найбільш доцільної для реалізації можливо проводити за наступними основними параметрами:

- узгодженість стратеги із зовнішнім середовищем. В процесі цієї оцінки визначається, наскільки розроблена стратегія відповідає прогнозованим змінам економіки країни, правовим умовам діяльності підприємства та кон'юнктурі споживчого ринку;

- внутрішня збалансованість стратегії. В процесі такої оцінки визначаються та узгоджуються між собою окремі стратегічні цілі та політики підприємства, а також заходи щодо забезпечення реалізації стратегії. При цьому особлива увага звертається на їх несуперечливість, логічну послідовність та узгодженість в часі;

- урахування наявного ресурсного потенціалу підприємства. В процесі такої оцінки в першу чергу розглядаються принципові можливості підприємства в формуванні фінансових ресурсів за рахунок власних джерел для забезпечення всіх накреслених напрямків його розвитку. Крім того, оцінюється рівень кваліфікації персоналу та його технічної оснащеності з позиції можливості реалізації обраної стратегії;

- прийнятність рівня ризиків, пов'язаних із здійсненням стратегії. Перехід до нової якості та росту обсягів діяльності супроводжується, як правило, зростанням рівня всіх основних видів господарських ризиків, особливо фінансових та інвестиційних. Тому в процесі оцінки необхідно визначити, наскільки рівень цих ризиків є прийнятливим для діяльності підприємства з позиції їх можливих негативних фінансових наслідків;

- результативність. Оцінка результативності стратегії підприємства базується, перш за все, на визначенні економічної ефективності її реалізації. Водночас, оцінюються і позаекономічні результати, що досягаються в процесі реалізації цієї стратегії (зростання ділової репутації підприємства; підвищення рівня керованості структурними одиницями та підрозділами; зростання якості обслуговування та іміджу підприємства; покращення психологічного клімату на підприємстві та умов праці персоналу тощо).

Вибір кінцевого варіанту стратегічного розвитку підприємства здійснюється на основі комплексного вивчення розглянутих параметрів, оцінки ступеня значущості кожного з них.

Обраний варіант стратегічної альтернативи розвитку ДП “Квазар-Мікро Суми” є лише загальною концепцією його діяльності в перспективному періоді.

Реальність досягнення поставлених стратегічних цілей забезпечується розробкою заходів, що спрямовані на реалізацію розробленої стратегії.

Такими заходами є:

1. Розробка системи забезпечуючих (функціональних) стратегій, які визначають стратегічні цілі та основи управління окремими видами діяльності підприємства, ресурсами, що використовуються, економічними показниками та напрямками діяльності підприємства в рамках всього періоду розробки загальної стратегії.

2. Формування політики підприємства за окремими найважливішими напрямками діяльності, які являють собою форму майбутньої реалізації його загальної стратегії в розрізі окремих цілей та аспектів фінансово-економічної діяльності в короткостроковому періоді.

3. Розробка системи тактичних планів ведення господарсько-фінансової діяльності, в яких встановлюється послідовність та терміни досягнення окремих цільових стратегічних показників в рамках окремих часових періодів, визначаються цільові показники діяльності окремих структурних підрозділів підприємства, які повинні бути досягнуті, ефективність використання окремих видів ресурсів.