Для розрахунку коефіцієнта достатності формування грошових коштів знадобиться детальний плановий бюджет готівки, який був розроблений на період, що досліджується. За допомогою порівняння фактичних видатків та видатків, що були заплановані, визначається приблизна сума відкладеного витрачання грошових коштів.

У разі відхилення показника синхронності від нуля необхідно дослідити рух грошових коштів з метою виявлення характеру розбалансованості потоків (перевищують вхідні потоки над вихідними чи навпаки).

2.3 Фактори, що визначають платоспроможність підприємства

Рівень платоспроможності підприємства визначається низкою факторів. Розглянемо основні з них.

По-перше, стан платоспроможності підприємства безпосередньо залежить від розміру наявних грошових коштів підприємства. Але величина залишків грошових коштів на рахунках підприємства не повинна перевищувати розміри, необхідні для здійснення нормального процесу господарської діяльності, тому що надмірне їх зростання свідчить про неефективне управління коштами, що може негативно позначитись на результатах діяльності підприємства.

По-друге, рівень платоспроможності підприємства визначається його здатністю забезпечувати утворення грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов'язанням та платіжним потребам підприємства.

Згідно з П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертованими у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці. Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, визначити суму перевищення надходжень над витратами, що дозволяє робити висновки про можливості внутрішнього самофінансування і найефективніше їх використання.

Ще одним важливим фактором, що визначає платоспроможність підприємства є раціональне управління дебіторською і кредиторською заборгованістю підприємства. Підприємство повинно суворо слідкувати за строками погашення дебіторської заборгованості, недопускати її прострочення застосовуючи до порушників фінансові санкції; визначити для себе найоптимальнішу політику кредитування покупців та залучення товарних кредитів. Позитивним фактором є скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості.

Підприємство повинне прагнути до найоптимальнішого співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, для чого потрібно дотримуватись такого періоду погашення кредиторської заборгованості, щоб максимально скористатись єю і вчасно її сплатити.

Позитивним фактором, що впливає на підвищення платоспроможності підприємства є зменшення середніх розмірів його матеріальних запасів за рахунок їх найоптимальнішого використання, реалізації зайвих, тощо, якщо це не є перешкодою для нормального ходу діяльності підприємства. Скорочення періодів обороту запасів і грошових коштів підприємства підвищує рівень його платоспроможності.

Одним з найвагоміших факторів, що формують рівень платоспроможності підприємства на майбутні періоди є політика фінансування активів підприємства. Вона виявляється в оптимізації об'єму і складу фінансових джерел їх формування з позиції забезпечення ефективного використання власного та позикового капіталу.

Вплив наведених факторів на загальний рівень платоспроможності підприємства можна деталізувати через вплив на коефіцієнт покриття, що є узагальнюючим показником платоспроможності, який характеризує платіжні можливості підприємства. Він показує якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами.

Згідно з П(С)Бо 2 “Баланс” поточні активи поділяються на запаси, грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції та дебіторську заборгованість, які знаходяться у ІІ розділі активу балансу; поточні зобов'язання знаходяться у IV розділі пасиву балансу.

Нездатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання з платежів, строк сплати яких настав визначає неплатоспроможність підприємства. Причинами неплатоспроможності підприємства є [13,c.239]:

- помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

-невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

-підвищення собівартості продукції;

-в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

-неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;

-невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;

-інфляційні процеси і податкова політика;

-значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

- низьке обертання оборотного капіталу.

Розділ 3. Розрахунково-аналітична частина: розбір конкретної ситуації

3.1 Умова

Фабрика виробляє взуття весняно-літнього сезону 36-38 розміру. Аналогічне взуття виготовляють кооперативи. Крім того, взуття поступає по імпорту, а також фабрика відправляє у інші регіони. Фабрика здає свій товар посереднику, який має свої склади, транспорт для доставки взуття у торгову мережу.

Посередник з фабрикою має договір, у якому обумовлено, що від ринкової ціни він покриває свої витрати у розмірі 5% і повинен одержати прибуток у розмірі 6%. У договорі з роздрібною торгівлею також обумовлено, що від продажної ціни вона відраховує на поточні витрати 8% і 7% на формування прибутку. Фабрика також передбачає прибуток у розмірі 33%.

Мета фабрики: одержати не менше 33% прибутку на одиницю продукції і забезпечити обсяг продажу, необхідного не тільки на покриття поточних витрат, а також получити прибуток для її розвитку.

Необхідно визначити і проаналізувати:

1. Середньорічну ємкість ринку - загальну, у тому числі, вітчизняного і імпортного взуття.

2. Величину попиту на вітчизняну і імпортну обув.

3. Зіставити ємкість ринку з величиною попиту і зробити висновки як задовольняється попит покупців.

4. Проаналізувати, яку ціну фабрика одержить за одну пару взуття, виходячи із умов договору і чи забезпечить вона очікуваний прибуток?

5. Спрогнозувати можливий обсяг продажу взуття фабрикою у натуральному та вартісному вираженії, виходячи із складаної ситуації, а саме: наявності взуття на фабриці, у конкурентів (кооперативів) і попиту споживача.

6. Визначити поточні витрати фабрики на взуття, а також обсяг продажу, при якому вона забезпечить окупність витрат. Зіставити можливий (прогнозний) обсяг продажу з поточними витратами і зробити висновки про стан фабрики на товарному ринку, а також шляхи досягнення мети.

7. Побудувати графік беззбиткового виробництва продукції.

3.2 Вихідні дані

Вихідні дані для розрахунку показників фабрики в ринкових умовах наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Вихідні дані (Варіант 15)

Показники	Умовні позна-чення	5
1. Річний випуск взуття фабрикою, тис.пар	Вф	50
2. У тому числі поставка в інші регіони, тис. пар	Е	25
3. Запаси взуття на складі фабрики, тис. пар.	Тз	20
4. Виробництво взуття кооперативами, тис. пар.	Вк	10
5. Поступило по імпорту, тис. пар	І	30
6. Число одиниць попиту:
6.1. На вітчизняне взуття, тис. пар.	Кв	35
6.2. На імпортне взуття тис. пар.	Кі	75
7. Середне споживання товара одиницей попиту, пар/чол.	Сс	2
8. Термін служби товара, років:
8.1. Вітчизняне взуття	Тв	2
8.2. Импортной обуви	Ті	3
9. Рыночная цена за единицу, грн.	Цр	134
10. Фактическая себестоимость одной пары обуви, грн.	Сф	67

3.3 Рішення

1. Визначимо ємкість ринку за формулою:

Єр = Вф - Е + Тз + Вк + І = 50 - 25 + 20 + 10 + 30 = 85 тис. пар

у тому числі:

наявність вітчизняного взуття 55 тис.пар;

наявність імпортного взуття 30 тис.пар,

де Єр - середньорічна ємкість товарного ринку, тис.пар.;

Вф і Вк - виробництво взуття відповідно фабрикою і кооперативами,тис. пар;

Е - експорт взуття фабрикою, тис.пар;

Тз - товарні запаси на складі фабрики, тис.пар;

І - імпорт обуві, тис.пар.

2. Визначимо обсяг попиту (П тис.пар) окремо на вітчизняну (Пв) і імпортну (Пі) обув із наступного вираження:

()

де Ч - число одиниць попиту, тис.чол.;

С - середнє споживання товару одиницею попиту, шт..;

Т - строк служби товару, років.

Пв = 35 * 2 / 2 = 35 тис.пар

Пі = 75 * 2 / 3 = 50 тис.пар

3. Зіставимо ємкість ринку з величиною попиту.

Пв=35тис.пар Єв=55 тис.пар

Пі=50тис.пар Єі=30тис.пар

Попит споживача на вітчизняне взуття задоволений (Єв>Пв) і перевищує на 20тис.пар, а на імпортне взуття незадоволений, оскільки величина попиту більше місткості ринку (Пі>Єі) на 20 тис.пари.

4. Визначимо і проаналізуємо ціну, по якій посередник розрахується з фабрикою за взуття, для цього необхідно скласти таблицю, у яку заносимо вихідні дані за умовами договору, а також ринкову ціну. Цей метод ціноутворення у зарубіжний практиці називається методом обліку складених претензій з прибутку серед учасників товароруху. Розрахунок ведеться від ринкової ціни (Цр) до виробника, тобто фабрики (Цф).

Таблиця 3.2

Суб'єкти товароруху	Ціна, по якій суб'єкт продає товар, грн..	Відрахунки на поточні витрати, %	Відрахунки на прибуток, %	Ціна, по якій суб'єкт розраховується за товар, грн..
1. Роздрібна торгівля	134	8	7	134 х 0,85 =113,90
2. Посередніх	113,90	5	6	113,90 х 0,89 = 101,37
3. Фабрика (виробник)	101,37	-	33	101,37 х 0,67 = 67,92

Після розрахунку ціна одної пари взуття фабрики для посередника дорівнює 101,37 грн., а її гранична собівартість (Сгр.) дорівнює 67,92 грн.

Граничну собівартість зіставимо з фактичною собівартістю.

Сгр.=67,92 грн.

Сф.= 67,00 грн.

Зіставивши величину граничних витрат з фактичною собівартістю можна зробити висновок, тому що гранично припустимі витрати фабрики на одну пару взуття вище фактичної собівартості, значить фабрика не тільки одержить свій запланований прибуток (33%), але і прибуток буде більше (34%) відповідно фабрика забезпечить обсяг продажів, необхідний не тільки на покриття поточних витрат але й одержання прибутку для її розвитку.

Фабрика одержить: 

5. При прогнозуванні можливого об'єму продаж взуття фабрикою в натуральному і вартісному виразі розглянумо ситуацію:

а) наявність взуття на фабриці: Нф = Вф - Е + Тз = 50 -25 +20 = 45 тис.пар

б) наявність взуття у кооперативів :Нк = Вк

Нк=10 тис.пар

в) попит на вітчизняне взуття (розрахунки в п.2).

Пв=35 тис.пар

Визначимо мінімальний (Омін) і максимальний (Омак) обсяги реалізації.

Визначаємо мінімальний (Омін) і максимальний (Омак) обсяги реалізації. Можна допустити,що мінімальний обсяг реалізації буде дорівнювати як різниця між величиною попиту (Пв) і наявністю взуття у кооперативів (Нк), тобто:

Омін = Пв - Нк, тис.пар

Омін = 35 - 10 = 25 тис.пар

Максимальний обсяг продажу не може перевищувати величину попиту, тобто:

Омак ? Пв, тис.пар.

Омак ? 35 тис.пар.

Визначимо мінімальний і максимальний обсяг реалізації у вартісному виразі (тис.грн), помноживши відповідно обсяги продаж (Омін і Омак) на ціну по якій фабрика отримає за одну пару взуття від посередника.

Омін = 25 * 101,37 = 2534,25 тис.грн. Омак =35* 101,37 = 3547,95 тис.грн.

6. Визначимо загальні поточні витрати (тис.грн.), а саме

Зп.в. = Нф х Сф,

де Нф- наявність взуття на фабриці;

Сф - фактична собівартість одиниця взуття, грн. Зп.в. = 45 х 67 = 3015 тис. грн..

Зіставимо мінімальний і максимальний об'єм продаж у вартісному вираженні з поточними витратами (3 п.в) і визначити наявність прибутку (збитків) на фабриці.

При Омін = 2534,25 - 3015 = - 480,75 тис. грн. (збиток 480,75 тис. грн.)

При Омак = 3547,95 - 3015 = 532,95 тис. грн. (прибуток 532,95 тис.грн.)

Обсяг продаж взуття на ринку (тис.пар), при якому фабрика забезпечить окупність поточних витрат (прибуток при цій ситуації буде дорівнювати нулю) визначається:

де Зп.в - загальні поточні витрати;

Цф - ціна фабрики, яку вона одержить при розрахунках від посередника.

Цей показник повинен бути в центрі зору, так як реалізація взуття нижче цієї величини показує збиток.

Висновки

Положення фабрики на ринку незадовільне, оскільки їй треба продати 30 тис. парі і вона окупить тільки свої витрати. При мінімальному обсязі продажів фабрика зазнає збитків у розмірі 480,75 тис.грн. При максимальному обсязі продажів дістає прибуток у розмірі 532,95 тис.грн. Щоб дістати прибуток, фабрика повинна продавати не менш 35тис.парі (Омак.) Однак, з огляду на наявність 10тис.парі взуття в кооперативів, є велика імовірність того, що фабрика не зможе продати по максимальному обсязі, а при мінімальному обсязі продажів фабрика зазнає збитків. У даному випадку, якщо кооператив продасть 10тис.парі взуття, ті фабрика зможе продати 5тис.пар взуття, що є для неї збитковим.

Попит на імпортне взуття незадоволений, і фабрика винна вивчити конкурентноздатність імпортного взуття, і тоді, за рахунок підвищення якості вона зможе продати ще взуття.

Для успішної роботи фабрика повинна вивчити конкурентів, знайти нові ринки збуту, підвищити якість своєї продукції, і у випадку підвищення попиту на продукцію, рекомендується збільшити обсяг виробництва.

Список використаної Літератури

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”. Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа : Учебник.- 4-е изд. доп. и перераб. - М.: Финансы и статистика, 2002. - с. 22 - 27.

Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. Ч.1 - Харків: Вид. ХДЕУ, 2003. - с.185 - 187.

Економіка підприємства: Підручник/ За заг.ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб та доп. - К.: КНЕУ, 2003. - с. 446 - 448.

Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. - Тернопіль, Економічна думка, 2004. - с.130 - 135.

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. Пособ. - К.: МАУП, 2000. -с.126-139.

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - с. 370 - 373.

Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія.- К.: КНЕУ, 2003. - с.238 - 251.

Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства (методичні підходи)// Економіка, фінанси, право- 1998, № 9 - с.10 - 15.

Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - К.: КНЕУ, 1999. - с. 88 - 91.

Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. - Луцьк: Ред.-вид. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - с. 341 - 343.

Висящев В.А., Ревва К.Г. Финансовый анализ: Учебное пособие. - Донецк, ДЭГИ, 2007. - 313с.

Экономический анализ: Учебник для вузов. / Под ред. Л.Т. Гиряровской. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2001. - 527с.