Історія економіки та економічної думки

Інноваційність підходу виявляється в єдності двох начал: теорії обміну (ринку) та теорії виробництва (багатства). Новаторство Сміта, як і всього інтелектуальної спадщини класичної школи, - у варіантах оновлення явищ господарського життя, у прагненні зрозуміти і пояснити таємницю багатства. Тут відбувається усвідомлення того, що джерело багатства слід шукати не в торгівлі, не в обміні, а в самому виробництві, що саме розвиток виробництва - основа господарського добробуту нації.

Подвійність (дуалізм) методу Сміта і суперечливість його теоретичних поглядів виступають особливо очевидно у теорії вартості .Деякі його погляди перебувають у прямому протиріччі з положенням про визначення вартості робочим часом. Він дає кілька визначень вартості.

Перше визначення - витратами праці. Сміт розрізняв споживну і мінову вартість. Він доводив, що пропорції, у яких товари обмінюються один на одного, визначаються витратами праці. Він прямо визначав мінову вартість робочим часом.

Але теорія трудової вартості Сміта страждала і серйозними недоліками. Він і "його час" не склалися для розуміння подвійного характеру праці. Тому Сміт не включав у вартість товару перенесену вартість засобів виробництва (постійний капітал) і зводив вартість товару до новоствореної вартості. Ця думка проводиться через усі його твір. Він стверджував також, що в сільському господарстві вартість створюється не лише працею, а й природою. Зустрічаються у нього і суб'єктивістські визначення праці як жертви, яку приносить людина.

Друге визначення вартості у Сміта - визначення купуються працею. При простому товарному виробництві це визначення справедливе, а в умовах капіталізму-ні.

Третє визначення вартості - доходами. Ігноруючи своє визначення вартості витраченим на виробництво товару працею, Сміт при розгляді складових частин товарів заявляв, що: заробітна плата, прибуток і рента є трьома первісними джерелами всякого доходу так само, як і всякої мінової вартості.

Перша частина цієї формули відповідає положенню теорії трудової вартості, а другий - ні. Внаслідок останньої він ставав на позиції теорії витрат виробництва. Стверджуючи, що вартість складається з доходів, Сміт відобразив погляди бізнесмена-практика.

Таким чином, сформульована в назві книги мета А. Сміта -- з'ясувати сутність та причини формування багатства -- була досягнута. Він пояснив механізми зростання приватного та національного (суспільного) багатства на основі поділу праці, теорій вартості, класового поділу суспільства, теорії доходів, капіталу та відтворення. Значення економічної теорії А. Сміта важко переоцінити: уперше була побудована цілісна система економічної науки; набрали нового змісту старі й були введені нові економічні категорії та закони; були чітко сформульовані принципи економічного лібералізму, невтручання держави в економічне життя, свободи конкуренції. А. Сміт став засновником систематизованої науки, генератором нових ідей, які були сприйняті й розвинуті наступними поколіннями економістів: від Ж.Б. Сея та Д. Рікардо (початок XIX ст.) до А. Маршалла (кінець XIX ст.), В. Ойкена та М. Фрідмена (кінець XX ст.) [2, с.110].

Методологія Д. Рікардо відрізняється від методології А. Сміта насамперед тим, що на відміну від Сміта, який шляхом абстракції, чи відволікання, від випадкових явищ пояснював і систематизував явища капіталістичногогосподарства, роблячи лише поверхневі висновки та описуючи зовнішні чи поверхневі явища капіталістичного господарства, Рікардо прагнув у випадкових подіях побачити сутність економічних явищ і послідовно описати внутрішні зв'язки й закони, управляючі господарством. У цьому полягають головні відмінності методології Сміта і Рікардо.

5. Дайте загальну характеристику кембріджської школи маржиналізму. Покажіть її відмінності від класичної та австрійської, її позитивні риси та недоліки, внесок в розвиток економічної науки

Маржиналізм (від marginal -- граничний), відомий під назвою теорій граничної корисності та граничної продуктивності, перетворився на самостійну течію буржуазної політекономії в другій половині XIX ст.

Виникнення маржиналізму зумовлювалось передусім об'єктивними чинниками: поглибленням поділу праці, розширенням капіталістичного ринку,зростанням взаємозалежності та конкурентної боротьби між економічними суб'єктами. Головна функція підприємця була пов'язана з вибором правильного рішення щодо розміру ресурсів і продаж, рівня ринкових цін.

Теорії маржиналізму стали формою відображення первинних економічних потреб і прагнень приватних підприємців. Крім того, нова течія виконувала й ідеологічну функцію, протиставляючи свої концепції марксизму й виступаючи проти трудової теорії вартості. Для маржиналізму характерна нова методологія, основними ознаками є такі:

1) психологізація економічного аналізу -- участь індивіда в економічних процесах зумовлюється психологічними, суб'єктивними чинниками й оцінками;

2) суб'єктивно-ідеалістичний підхід -- погляд на систему вільного підприємництва з боку ізольованого господарюючого суб'єкта;

3) принцип раціональної поведінки людини на основі власних, суб'єктивних уявлень;

4) позаісторичний підхід -- предмет дослідження однаковий і вічний для будь-яких суспільств (раціональний розподіл обмежених ресурсів);

5) примат обміну та споживання над виробництвом -- корисність блага може оцінити лише споживач;

6) принцип рідкісності -- обмеженість пропозиції того чи іншого блага, внаслідок чого ціна потрапляє в повну залежність від попиту, пов'язаного з суб'єктивними оцінками;

7) оперування граничними величинами -- граничною корисністю, граничною продуктивністю;

8) ідеологічна нейтральність економічного аналізу -- спроба побудувати теорію "чистої економіки" без урахування політичних чинників.

Маржиналізм не був абсолютно однорідною течією, він складався з кількох шкіл -- австрійської, кембриджської (англійської), американської та лозаннської.

Засновником і главою кембриджської школи, яка сформувалася у 90-х роках XIX ст. в Англії був А. Маршалл (1842--1924). Ця школа за своїм впливом на економічну науку не поступалася австрійській і започаткувала неокласичний напрям в економічній теорії. Основна праця А. Маршалла -- «Принципи економікс» («The Principles of Economics», 1890). У цій та інших своїх працях він намагався розробити універсальну економічну теорію, поєднуючи різні концепції. Найбільшою його заслугою є створення синтетичної теорії, яка об'єднувала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності. Маршалл переосмислив, переробив теорію трудової вартості (дія об'єктивних факторів) і теорію граничної корисності (дія суб'єктивних факторів), поєднавши їх у власній теорії взаємних зв'язків попиту і пропозиції. Ключова ідея А. Маршалла полягала у відмові від теоретичних дискусій навколо вартості («цінності») на користь вивчення проблем взаємодії попиту і пропозиції як сил, що визначають процеси, котрі відбуваються на ринку. Він ґрунтовно проаналізував, як формуються і взаємодіють попит і пропозиція, увів поняття еластичності попиту, запропонував власну компромісну теорію ціни.Ціну продукту він розглядав як найважливіший елемент ринкової економіки, а ринок -- як високоорганізовану інституцію, де взаємодіють попит і пропозиція і встановлюються ціни. Маршалл уважав, що його теорія ціни спрямована на пошук усіх факторів, що визначають ціну. Його теорія синтезує й досліджує дві групи факторів, що впливають на ринкові ціни. Оскільки ринкові ціни складаються під впливом попиту та пропозиції, то їх дослідження потребує виділення суми факторів, від яких залежать їхні зміни та взаємозв'язок на ринку. З одного боку, є ціна попиту. Вона формується під впливом попиту на товар, який визначається корисністю продукту. Це група факторів ринкового походження. З другого -- існує ціна пропозиції, яка залежить від витрат виробництва, тобто має виробниче походження і визначається факторами виробництва: землею, працею, капіталом і організаторськими здібностями підприємця. У визначенні ціни Маршалл виділяв її залежність від граничних витрат з боку пропозиції і від граничної корисності з боку попиту. Витрати на виробництво граничної одиниці товару і виручка від його продажу будуть однакові. Середня або рівноважна ціна товару тлумачилася ним як результат ціноутворення, коли на ринку перетинаються ціни попиту і пропозиції. Маршалл одним з перших економістів пов'язав із ціною товару еластичність попиту на нього.

У теоретичній системі Маршалла важливе місце поряд з теорією ціни належить теорії розподілу. Згідно з цією теорією кожний із факторів виробництва (земля, праця, капітал, підприємницька діяльність) також підлягають дії попиту і пропозиції. Виходячи з цього, кожен з цих факторів, як щойно було сказано, має ціну попиту, яка визначається його граничною продуктивністю, і ціну пропозиції, яка визначається його граничними витратами. Величина зарплати, процента, ренти є рівноважною ціною цих факторів (праці, капіталу, землі). Прибуток, на відміну від цих доходів, не є гарантованим доходом підприємця, а змінюється зі зміною цін, і його розмір визначається багатьма причинами, серед яких не останнє місце належить «природним якостям» бізнесмена. Загальний національний дохід є результатом дії всіх факторів і зростає зі збільшенням пропозиції факторів.

З часом саме життя все більше підштовхувало економічну думку до розроблення теорій, які могли б дати реалістичніше уявлення про те, як насправді функціонує ринкова система, у чому її переваги, а де вона дає збої, що потребують коригування з боку держави. Економічна думка першої чверті XX ст. стала приділяти все більше уваги проблемі економічного циклу, але будучи зв'язаною провідною ідеєю неокласичної школи про автоматичне встановлення економічної рівноваги, вона прагнула дати пояснення економічного циклу на підставі зовнішніх щодо економічної системи явищ. Тому неокласики починають спеціально досліджувати роль грошової системи та її вплив на параметри розвитку економіки, можливості використання грошово-кредитної політики як інструмента антициклічного регулювання. Унаслідок цього виникають нові грошові теорії.

У 20-х pp. з'являється кембриджський варіант кількісної теорії грошей або теорія «касових залишків». її авторами були А. Маршалл, А. Пігу та Дж. Робертсон. Основна ідея кількісної теорії грошей -- безпосередній вплив змін грошової маси на рівень цін. Новим у кембриджському варіанті є те, що центром аналізу стають мотиви, котрі визначають накопичення готівки в касах фірм і в окремих осіб. Прагнення суспільства зберігати певну частину своїх доходів у грошовій формі розглядається прихильниками кембриджського варіанта, як найважливіша умова автоматичного встановлення рівноваги в економічній системі за наявності гнучкої системи цін. Зростання або зниження цін, на думку авторів, спричиняє зміну реальної цінності суми грошей у вигляді готівки. Щоб зберегти її незмінною, коли ціни зростатимуть, економічні суб'єкти прагнутимуть збільшити грошову частину свого доходу і скоротити частину доходу, яка споживається; коли ж ціни знижуватимуться, то їх дії будуть протилежними. Саме це прагнення до збереження реальної цінності грошової частини доходу прихильники кембриджського варіанта розглядають як автоматичний регулятор рівноваги на ринку: підвищення цін спричиняє зменшення споживання і внаслідок цього скорочення попиту та нове зниження цін. Падіння цін навпаки -- стимулює зростання попиту і наступне зростання цін. Такі процеси заведено називати «ефектом Пігу» або «ефектом реальних касових залишків».

Монетарну теорію економічного циклу розробив у цей час інший гіредставник кембриджської школи Р. Хоутрі (1879-- 1975). Йому належить пріоритет створення теорії, яка пов'язує споживчі доходи й витрати з економічним циклом. Кредитна система є важливою складовою його моделі, тому що саме приплив грошей з банків для задоволення потреб підприємців веде до підвищення доходів. На його думку, економічний цикл -- це суто грошове явище, обумовлене коливаннями грошового попиту й відповідними змінами в наданні кредитів. За економічного піднесення, на думку Хоутрі, попит на гроші зростає, банки збільшують кредит і полегшують умови його надання, зменшують ставку процента. Такі дії банків є результатом зростання рівня цін, ділової активності і збільшення швидкості обігу грошей. Але з розвитком цього процесу банки стають обережнішими і, побоюючись розвитку інфляції, підвищують ставку процента, обмежують і навіть скорочують кредитування. В результаті відбувається спад економічної активності.

На основі своєї теорії Хоутрі дійшов висновку, що циклічні коливання ділової активності можна пом'якшити через розумну грошово-кредитну політику. Саме ідеєю грошово-кредитної політики пройнято всю його теоретичну систему. На це слід звернути увагу, вивчаючи інші теоретичні розроблення Хоутрі, коло яких досить широке і охоплює проблеми трудових відносин та заробітної плати, оподаткування, економічної діяльності та влади, міжнародної торгівлі тощо. Найвідоміші його праці -- це «Добра й погана торгівля» (1913), «Капітал і зайнятість» (1937).

Відмінність кембріджської школи від австрійської полягає у насамперед у тому, що економісти австрійської школи -- перші та єдині -- виступали з ідеями встановлення причинно-наслідкових зв'язків між економічними явищами. Теоретики кембриджської та американської шкіл, як і економісти-математики, категорично заперечували цей принцип, розглядаючи тільки функціональні взаємозв'язки об'єктів аналізу незалежно від того, який з них є причиною, а який -- наслідком. Суб'єктивно-психологічна теорія австрійської школи маржиналізму не змогла досягти мети, яку ставила перед собою, а саме: знайти кінцеву основу ціни.

6. Доведіть чи спростуйте тезу Карла Полінь: «Меркантилізм… піклувався про розвиток ринкової системи зовсім неринковими засобами». На підствердження своєї точки зору наведіть конкретні історичні приклади

Меркантилізм (італ. mercate - торговець, купець) - система поглядів економістів XV-XVII ст., Орієнтована на активне втручання держави в господарську діяльність. Найбільші представники напрямку: Томас Ман, Антуан де Монкретьєн, Вільям Стаффорд (1554-1612). Термін був запропонований Адамом Смітом, який критикував праці меркантилістів. У марксистській інтерпретації висловлював інтереси великих торгових монополій.

Ранній меркантилізм отримав назву монетарної системи, тому що його представники ще смутно бачили навіть безпосередній зв'язок між торгівлею і грошовим обігом [8].

Пізній меркантилізм, «більш розвинена меркантилістська система» (К. Маркс), виникає після великих географічних відкриттів і досягає розквіту в середині XVII століття. У зв'язку з розвитком вітчизняної промисловості підвищується роль зовнішньої торгівлі, особливого значення набуває посередницька торгівля, політика фіску змінюється заохоченням національної промисловості і торгівлі [4, с 63].

Центральним пунктом пізнього меркантилізму є «система торгового балансу». Вважали, що держава стає тим багатший, чим більше різниця між сумою вартості вивезених і ввезених товарів (активний торговий баланс), хоча при цьому зменшувалася кількість матеріальних благ. Цю різницю прагнули забезпечити двома способами. По-перше, за рахунок вивозу виробів своєї країни. При цьому дозволявся вивіз тільки готових виробів, тому що від їх продажу виручає більше грошей, ніж від вивезення сировини. Забороняється ввезення предметів розкоші. По-друге, і це було головне, за допомогою посередницької торгівлі, у зв'язку з чим вимагали вивезення грошей за кордон. При цьому висували принцип купувати дешевше в одній країні і продавати дорожче в іншій. Пізній меркантилізм був мануфактурною, або комерційної системою. Для здійснення активного торгового балансу пізні меркантилісти відстоювали політику протекціонізму, яка передбачала обкладання високими митами іноземних товарів, і тим самим створювала сприятливі умови для розвитку національного виробництва і торгівлі. Економічна політика меркантилізму (протекціонізм) сприяла первісного накопичення, скорочуючи перехід від феодалізму до капіталізму.

Разом з тим прогресивність меркантилізму вже на першій ступені розвитку буржуазного суспільства відображала його антагоністичний характер. Буржуазія в особі меркантилістів зажадала в інтересах накопичення з самого початку обмеження споживання широких мас населення. Меркантилісти доводили вигоду підвищення цін на внутрішньому ринку, щоб збільшити експорт, а політика протекціонізму ознаменувалася також експропріацією незалежних робітників, кривавим законодавством проти експропрійованих і пограбуванням колоній.

В економічній теорії одним з головних аргументів меркантилізму (протекціонізму) є критика теорії зовнішньої торгівлі з позицій захисту національного добробуту, яка випливає безпосередньо з аналізу виграшів і втрат. Вигода від застосування експортних та імпортних мит може бути протиставлена виробничим і споживчим втрат, що виникають від спотворення мотивів поведінки як виробників, так і споживачів. Проте можливий і такий випадок, коли вигода від поліпшення умов торгівлі після введення зовнішньоторговельних податків перевищує втрати від неї. Головна передумова поліпшення умов торгівлі від запровадження мита - наявність у країни ринкової влади, тобто здатності одного або групи продавців (покупців) у країні впливати на ціни експорту та ціни імпорту.

Меркантилізм багато в чому виходить з уявлень доіндустріального періоду: передбачається обмеженість індивідуальних потреб, нееластичність попиту, економіка мислиться в рамках гри з нульовою сумою (виграш одного дорівнює програшу іншого учасника).

Меркантилісти, звичайно, помилково трактували категорії політекономії. Разом з тим не можна не відзначити, що та верховна роль, яку вони відводили в економіці країни грошей, зовнішньої торгівлі, відображала велику роль їх в епоху первісного нагромадження капіталу, як факторів, які сприяли прискоренню процесу переходу від феодального способу виробництва до капіталістичного. Меркантилісти, які орієнтувалися на процес звернення, були першими виясняють буржуазного способу виробництва. Меркантилістична теорія в грубій, примітивній формі проголосила як мету капіталізму, як його життєвого покликання, його справжньої сутності, - отримання прибутку меркантилістична теорія представляла собою передісторію буржуазної політекономії [7, с.119].

Незважаючи на те, що сьогодні меркантилізм багато в чому видається нам поверхневим і трохи наївним економічним вченням, він вніс у світову економічну науку внесок, важливість якого важко переоцінити. Меркантилізм заклав основи вивчення питань державного регулювання економіки, грошового обігу, світової торгівлі, накопичення державного багатства.

Щодо тези Карла Поланьї «Меркантилізм…піклувався про розвиток ринкової системи зовсім неринковими засобами», я не можу її спростувати чи підтвердити, так як з одного боку, на меркантилізм впливала економічно обґрунтована політика протекціонізму та державно-монополістичні фактори, що призвело до занепаду внутрішнього ринку задля розвитку зовнішніх зв'язків. Проте меркантилістичні методи зародили накопичення державного багатства, його регулювання, грошовий обіг та взагалом світову торгівлю. Це була перехідна фаза до капіталістичних відносин і вона мала досить серйозній настрой, хоча багато в чому помилялася. Меркантилісти гідні похвали за розуміння того, що слабість спонукання інвестувати є ключ до вирішення економічних проблем. Коли прямі державні капіталовкладення або валютне регулювання неможливі, як це і було напередодні Нового часу, найкраще, що може бути зроблено, - це заохочення інфляції через підтримання активного торгового балансу: перевищення експорту над імпортом підтримує ціни, а приплив золота, посилюючи пропозицію грошей, знижує процентні ставки і тим самим стимулює інвестиції і зайнятість.

Література

1. Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: посібник А.С.К. Прем'єр,1998

2. Гальчинский А.С. Ещенко П.С. Палкин Ю.И. Основи економічної теорії/ -М.: Высшая школа, 1995

3. Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. / За ред.. В.Д. Базилевича. - К.: Знання,2005.

4. Классики экономической мысли. - М.: Эксмо-пресс,2000

5. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002.

6. Сміт А. Исследование о природе и причинах багатства народов. - М.,1993

7. Экономическая теория / Под ред. Предборского В.А. - К.: Кондор, 2003

8. http://ru.wikipedia.org/wiki/Меркантилізм

9. http:// www.textreferat.com/referat-1115.html

10. http://abc.informbureau.com/html/iadaeeiaeeci.html