Главная Коллекция "Otherreferats" Экономика и экономическая теория Механізм запобігання банкрутства на підприємстві

Механізм запобігання банкрутства на підприємстві

Сутність та види економічного зростання підприємства, фактори впливу на цей процес. Правове регулювання фінансових аспектів економічного зростання підприємства. Оцінка фінансового стану ДНВО "Комунар", напрями забезпечення його економічного зростання.

Рубрика	Экономика и экономическая теория
Вид	дипломная работа
Язык	украинский
Дата добавления	21.01.2010
Размер файла	168,4 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

а) власники підприємства (акціонери, інвестори та інші особи, що зробили внески в статутний капітал) завжди віддають перевагу розумному зростанню частки позичених коштів;

б) кредитори (постачальники сировини і матеріалів, банки, що надають короткострокові позички), навпаки, віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу.

Відтак, аналіз фінансової стабільності дає можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, зростає чи зменшується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан активів і пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської діяльності. До основних показників фінансової стійкості відносяться такі:

а) Коефіцієнт концентрації власного капіталу - власний капітал (підсумок 1-го розділу пасиву) (Додаток А, Б, В) поділити на загальну суму господарських коштів (валюта балансу). Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вищим є значення цього показника, тим більше підприємство є фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів.

Кквк=ВК/ВБ, (2.7)

де ВК - власний капітал, ВБ - валюта балансу.

На початок року цей коефіцієнт дорівнює:

К квк = 218306/234549=0,93;

На кінець - 217628/229190=0,95

Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позичкового) капіталу - їх сума має дорівнювати 1 (або 100%).

Ккзк=1-0,93=0,07 - на початок року;

1-0,95=0,05 - на кінець року.

Тобто ми можемо зробити висновок, що підприємство працює з власними коштами, залучені використовуються дуже рідко і в обмеженій кількості.

Щодо рівня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу має бути не меншою за 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають охочіше кошти, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Проте це не скрізь так. Японським компаніям, наприклад, властива висока частка залученого капіталу (до 80%). А значення цього показника в Японії в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: у США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії - від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про велику міру довіри до корпорації з боку банків, а отже, й про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчитиме про неспроможність отримати кредити в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів.

б) Коефіцієнт фінансової залежності - валюта балансу (Додаток А, Б, В) ділиться на власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву).

Кфз=ВБ/ВК, (2.8)

Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю - навпаки.

Кфз = 234549/218306=1,07 - на початок 2005 року;

229190/217628=1,05 - на кінець.

Це означає, що в кожній 1,05 грн., вкладеній в активи підприємства, 5 коп. десь позичено. Як ми бачимо на початок року, це було 7 копійок.

в) Коефіцієнт маневрування власного капіталу - власні кошти (2-й розділ активу) діляться на власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу).

Кмвк=ОК/ВК, (2.9)

де ОК - оборотні кошти.

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку - капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої

належності підприємства (норматив - 0,4… 0,6).

К мвк = 94175/218306=0,43 на початок 2005 року;

95694/217628=0,44 на кінець року.

Тобто 44% власного капіталу вкладено в оборотні кошти (на початок року було 43%, але частка, яка використовувалася для поточної діяльності зросла на 1%).

г) Коефіцієнт структури довгострокових вкладень - довгострокові зобов'язання (3 розділ пасиву балансу) діляться на необоротні активи (підсумок 1 розділу активу балансу).

Ксдв=З/НА, (2.10)

Де З - дебіторська заборгованість, НА - необоротні активи.

К сдв = 1729/138765=0,01 на початок року;

1300/131437=0,01 на кінець.

д) Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів - довгострокові зобов'язання (3-й розділ пасиву) діляться на власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву). Він характеризує структуру капіталу.

Кдз=ДЗ/ВК, (2.11)

Де ДЗ - довгострокові зобов'язання.

К дзпк =1729/218306=0,007 - на початок року;

1300/217628=0,006 - на кінець року.

Як ми бачимо наше підприємство дедалі менше залежить від зовнішніх інвесторів.

є) Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів - залучений капітал (підсумок розділу 3 пасиву балансу) разом з короткостроковими кредитами банків (у розділі 4 пасиву) діляться на власний капітал (підсумок

розділу 1 пасиву балансу).

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства.

Ксвзк=(З+ККБ)/ВК, (2.12)

Де ККБ - короткострокові кредити банків.

К свзк = (1729+298)/218306=0,009 - на початок 2005 р.;

(1300+453) 217628=0,008 - на кінець року.

Якщо значення цього показника 0,008, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 0,8 коп. позичених.

Зниження цього показника в динаміці свідчить про послаблення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зростання фінансової стійкості.

ж) Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами розраховують:

К зок = (ОА-ПЗ)/ОА, (2.13)

де ОА - оборотні активи, ПЗ - поточна заборгованість.

Мінімальне значення цього показника - 0,1. Коли показник опускається нижче від цього значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним.

Кзок=(94175-4513)/94175=0,85 - на початок 2008 р.;

(95694-10262)/95694=0,89 - на кінець.

Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.

з) Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів

розраховується як відношення необоротних коштів до власного капіталу (розділ 1 активу балансу ділиться на розділ 1 пасиву).

Кснвк=НА/ВК, (2.14)

де НА - необоротні активи.

Він характеризує рівень забезпечення необоротних активів власними коштами. Приблизне значення цього показника - 0,5…0,8.

К нвк=138765/218306=0,64 - на початок року;

131437/217628=0,6 - на кінець.

Отже наше підприємство сформувало 60% необоротних активів за рахунок власного капіталу.

Аналіз показників фінансової стійкості підприємства подано в таблиці 2.11.

Загалом, фінансову стійкість підприємства можна вважати задовільною, оскільки стабільність економічного зростання низька, і одержаний прибуток, який залишається на підприємстві для його розвитку та створення резерву, недостатній для інтенсивного зростання майна підприємства.

Частка власників у загальній сумі коштів, авансованих у діяльність підприємства, зросла як за рахунок збільшення власного капіталу підприємства, так і валюти балансу.

Фінансова залежність підприємства за рахунок збільшення валюти балансу характеризується нормативною часткою позичених коштів у фінансуванні підприємства.

Частка власного капіталу, яка використовується для фінансування поточної діяльності знаходиться в теоретично виправданих межах, хоча і знижується, тим самим погіршується маневрування власного капіталу.

Таблиця 2.11. Аналітична оцінка показників фінансової стійкості підприємства

Показники-коефіцієнти	Норматив	Значення

		2005	2006	2007	2008
1. Концентрації власного капіталу (автономії, незалежності)	Більше 0,6	0,947	0,94	0,93	0,95


2. Фінансової залежності	Більше 1	1,06	1,06	1,07	1,05

3. Маневрування власного капіталу	0,4…0,6	0,386	0,41	0,43	0,44

4. Структури довгострокових вкладень	Збільшення	0,02	0,01	0,01	0,01


5. Довгострокового залучення позичених коштів	Зменшення	0,01	0,007	0,007	0,006


6. Співвіднош. власних і залучених коштів	Зменшення	0,02	0,017	0,009	0,008

7. Забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами	Більше 0,1	0,89	0,87	0,85	0,89


8. Співвідношення необоротних і власних коштів	Більше 0,5…. 0,8	0,66	0,65	0,64	0,6

Слід зазначити, що істотних змін у фінансовому стані підприємства не має, воно працює стабільно.

Оцінювати фінансовий стан підприємства доцільно за допомогою показників наявності достатньої величини джерел для формування запасів і витрат підприємства.

Тому доцільно проаналізувати стійкість підприємства ДНВП «Об'єднання Комунар» (Табл. 2.12).

Таблиця 2.12. Аналіз стійкості фінансового стану підприємства

Показник	На початок 2008 р.	На кінець 2008 р.	Зміна за період
1. Джерела власних засобів	218306	217628	-678
2. Основні засоби	135096	129428	-5668
3. Наявність власних оборотних засобів (ряд. 1 - ряд. 2)	83210	88200	4990
4. Довгострокові кредити і позичкові засоби	1729	1300	-429
5. Наявність власних засобів і довгострокових позичкових джерел формування запасів і витрат (ряд. 3 - ряд. 4)	81481	86900	5419
6. Короткострокові кредити і позичкові засоби	298	453	155
7. Загальна величина основних джерел формування запасів (ряд. 5 - ряд. 6)	81183	86447	5264
8. Загальна величина запасів	64832	52270	-12562
9. Надлишок (+) або недостатність (-) власних оборотних засобів (ряд. 3 - ряд. 8)	18378	35930	17552
10. Надлишок (+) або недостатність (-) власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і витрат (ряд. 5 - ряд. 8)	16649	34630	17981
11. Надлишок (+) або недостатність (-) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (ряд. 7 - ряд. 8)	64534	34177	-30357
12. Тривимірний показник фінансової ситуації (ряд. 9, ряд. 10, ряд. 11).	(1; 1; 1) абсолютна стійкість	(1; 1; 1) абсолютна стійкість	X

Дані таблиці 2.12 свідчать, що фінансовий стан підприємства є абсолютно стійким, а в кінці року спостерігається зростання показників фінансової стійкості. Погіршення фінансового стану підприємству у найблищій час не очікується. Але фінансове забезпечення не є оптимальним, тому пропонуються шляхи його удосконалення.

2.3 Аналіз впливу факторів на фінансове становище підприємства

Лінійна багатовимірна модель (ЛБМ) має такий вигляд:

y=?₀+ ?₁x₁+ … + ?_px_p (2.15)

y - Залежна змінна - ендогенна змінна

x₁, x₂…x_p - залежні змінні - екзогенні змінні.

Таблиця 2.13. Дані для регресійного аналізу

y	x1	x2	x3	x4
0,89	0,85	-0,018	9908	0,05
0,88	0,79	-0,005	8296	0,06
0,86	0,81	-0,009	12981	0,07
0,86	0,95	-0,012	14104	0,07
0,88	1,19	-0,003	7532	0,06
0,9	1,56	0,001	9573	0,05

У зв'язку з тим, що економетрична модель обов'язково має випадкову помилку, модель (2.15) переписується у вигляді (2.16)

y=?₀+ ?₁x₁+ … + ?_px_p+? (2.16)

де ? - випадкова помилка або перешкода.

(2.17)

Візьмемо частичні похідні по кожному з виразів, дорівняти їх і отримаємо систему рівнянь

(2.18)

Ця система рівнянь має спеціальну назву - нормальна система.

Отримаємо цю систему:

(2.19)

Невідомі у системі (2.3.5) - це коефіцієнти в₀, в₁…

х₁, y₁ - ми маємо внаслідок спостережень

в₀, в₁ - це коефіцієнти, які ми повинні визначити

n - кількість спостережень, вони нам завжди відомі.

Якщо центрувати наші дані, необхідно замість х₁ записувати:

(2.20)

По діагоналі системи будемо мати дисперсію відпов. змінною, а недіагональні елементи нормальної системи будуть коваріаціями відповідних пар елементів.

Перевірку якості отриманого рівняння ми починаємо з побудови таблиці дисперсійного аналізу регресійного рівняння.

Таблиця 2.14. Дисперсійний аналіз

Джерело варіації	SS	df	MSS
Регресія	9,67E+12	5	1,93E+12
Залишки	4,36E+10	3	1,45E+10
Загальне	9,71E+12	8

y - обчислене значення

y - фактичне значення

- середнє значення (фактичне)

n - кількість спостережень

p - кількість коефіцієнтів, які ми визначаємо

Якщо величина F буде більше F_табл, то ми вважаємо, що наше рівняння значуще.

Вираз поділимо зліва та справа на величину SST, тоді отримаємо

(2.21)

Величина отримала спеціальне позначення:

R² спеціальну назву - коефіцієнт детермінації

= R² (2.22)

R²=1- (2.23)

Фізичний зміст цієї величини: вона показує, яку долю загальної дисперсії пояснює наше рівняння регресії, в даному випадку R² = 0,995515.

Коефіцієнт детермінації використ. для порівняння якості конкуруючих регресійних моделей, кожна з якої значуща.

Те рівняння буде краще, для якого коефіцієнт детермінації буде більше.

Для того, щоб порівняти якість конкуруючих регресійних моделей, треба, щоб у них співпали кількість спостережень та змінних.

Можна довести, що величина

SST = SSR + SSE

8 = 5 + 3

У загальному випадку для порівняння моделей використовують скоригований коефіцієнт детермінації:

(2.24)

Для перевірки стат-го зв'язку між вибраними змінними та величиною y використовують коефіцієнт множинної кореляції: R - позначення цього коефіцієнта.

Можна показати, що коефіцієнт детермінації рівняється квадрату коефіцієнта кореляції.

Властивості коефіцієнта множинної кореляції R та парного коефіцієнта кореляції r:

Таблиця 2.15

	r_xy
0<R<1
0,995515	0,995515=0,995515

Чим більше по модулю величина R і r, тим зв'язок тісніший між величиною y і x_p.

Так як r<0, то збільшенню однієї з величин відповідає зменшення іншої

Коефіцієнт множинної кореляції = 0,99775.

Для перевірки значущості отриманих коефіцієнтів (якщо в цілому за критерієм f рівняння було значущим) використовуємо критерій ст'юдента.

Для перевірки значущості кожного коефіцієнта регресії обчислюють величину:

(2.25)

b_i - обчислене значення коефіцієнта

- це його середньоквадратичне відхилення.

Чим величина більше, тим більш значущим є отриманий коефіцієнт.

Величину порівнюють з величиною t_табл_.

Якщо > t_табл, то вважаємо, що рівняння значуще.

У свою чергу t_табл розподілено згідно з розподілом ст'юдента з n-p степенями свободи на рівні значущості ?.

? - імовірність помилки.

Якщо ?=0,01, то ми можемо помилитись 1 раз із 100.

Якщо прийняти ?=0,05, то, якщо p-value<0,05, то коефіцієнти значущі.

Визначення коефіцієнтів регресії у стандартизованій формі.

Для того, щоб отримати рівняння у стандартизованих змінних, перетворюють і величину y і змінні х таким чином:

(2.26)

~ - символ стандартизації

Кожну змінну х перетворюємо аналогічно:

(2.27)

Отже лінійна багатовимірна модель матиме вигляд:

Y = 0,9856 + -0,0006x1+ 0,5448x2+ 0.0000x3 + -1,7433x4

Розв'язавши відносно величини в всю систему, отримаємо коефіцієнти регресії у стандартизованій формі.

Таблиця 2.16. Вихідні дані по задачі

Y	x1	x2	x3	x4
0,89	0,85	-0,018	9908	0,05
0,88	0,79	-0,005	8296	0,06
0,86	0,81	-0,009	12981	0,07
0,86	0,95	-0,012	14104	0,07
0,88	1,19	-0,003	7532	0,06
0,9	1,56	0,001	9573	0,05

Таблиця 2.17. Вивід результатів

Регрессионная статистика
Множинний R	0,999442051
R-квадрат	0,998884412
Нормований R-квадрат	0,994422062
Стандартна помилка	0,001196524
Спостереження	6

Таблиця 2.18. Дисперсійний аналіз

	df	SS	MS	F	Значимость F
Регресія	4	0,001281902	0,000320475	223,8471645	0,050081987
Залишок	1	1,43167E-06	1,43167E-06
Всього	5	0,001283333

Таблиця 2.19. Результати обчислення

	Коефіцієти	Стандартна помилка	t-статистика	P-Значен-ня	Нижні 95%	Верхні 95%
Y-перетинан-ня	0,9856	0,0094	104,6454	0,0061	0,8660	1,1053
Змінна X 1	-0,0006	0,0041	-0,1471	0,9070	-0,0523	0,0511
Змінна X 2	0,5448	0,1825	2,9848	0,2058	-1,7743	2,8639
Змінна X 3	0,0000	0,0000	0,4761	0,7171	0,0000	0,0000
Змінна X 4	-1,7433	0,1320	-13,2114	0,0481	-3,4199	-0,0667

Таблиця 2.20. Вихідні дані

Y	X
I кв. 2006	0,89
II кв. 20006	0,88
I кв. 2007	0,86
II кв. 2007	0,86
I кв. 2008	0,88
II кв. 2008	0,9

Графік 2.1. Зміна фінансової стійкості підприємства з 2006 по 2008 роки на ДНВП «Обє'днаня Комунар»

Побудувавши модель ми можемо дійти такого висновку, що фінансова стійкість знаходиться в динаміці, це пояснюється багатьма факторами впливу, головними з яких є загальна ліквідність.

2.4 Аналіз ефективності використання інформаційних технологій на підприємстві

Для того щоб розглядати фінансове забезпечення сталого економічного зростання підприємства слід проаналізувати фінансовий стан підприємства, його стійкість, щоб знати чи захочуть інвестори вкладати кошти, чи вигідно власникам збільшувати фінансове забезпечення свого підприємства. Розрахувати показники фінансової стійкості на ДНВП «Об'єднання Комунар», а інформаційне забезпечення можна розглядати на рис. 2.1.

Як видно на рис. 2.1 відділи підприємства обладнані АРМ і подають інформацію у вигляді щотижневого «Звіту про продаж» (відділ збуту), щомісячного «плану витрат і доходів» (плановий відділ), звітність про розрахунки з бюджетом (фінансовий відділ), щоденного «звіту про витрати» (відділ постачання) цеха, нажаль, не мають автоматизованих робочих місць и тому подають інформацію у вигляді бланків та звітів. З відділів і цехів інформація поступає до бухгалтерії, а саме до системи 1С бухгалтерії, а вже звідти поступають до відділу економічного аналізу до ПК «Галактика» у вигляді щомісячного звіту про доходи і видатки підприємства. Після аналізу отримана інформація у вигляді експрес аналізу потрапляє до Заступника генерального директора з економіки і фінансів.

Оскільки цеха на підприємстві не обладнані АРМ, то інформація з них на бланках і звітах поступає до бухгалтерії. Це дуже не зручно, тому що територія заводу дуже велика і зносити дані дуже довго, також не виключається помилка при написанні та ручному підрахунку відомостей. Потім оператори бухгалтерії заносять дані до «1С бухгалтерії». Цей процес займає багато часу і потребує залучення до роботи в бухгалтерії більшої кількості працівників.

Відділи на підприємстві обладнані АРМ і інформація автоматично дуже швидко потрапляє до системи 1С бухгалтерії. Там дані обробляються і потрапляють в автоматичному режимі до відділу економічного аналізу в ПК «Галактика». ПК «Галактика» значно полегшує і прискорює роботу працівників відділу економічного аналізу. За допомогою цього комплексу потрібна інформація перевіряється, аналізується, розраховуються потрібні показники, які потім у вигляді звіту з експрес аналізу потрапляють до заступника генерального директора з економіки та фінансів. На основі аналізу він робить висновки та пропозиції щодо потрібних змін (якщо вони потрібні), які потім обговорюються на засіданні заступників генерального директора.

Як видно з вище зазначеного підприємство забезпечено інформаційними технологіями, що дозволяють швидко і без помилок аналізувати необхідні показники фінансової стійкості підприємства. Єдина незадовільна ланка у схемі обробки фінансової інформації стосується ручного заповнення бланків і аналізі відомостей в цехах підприємства. Що в свою чергу тягнуть за собою помилки, збільшення витрат на працю, збільшення часу на виконання операцій. Отже необхідно в найближчий час потрібно обладнати цеха автоматизованими робочими місцями, та пов'язати їх мережею з АРМ бухгалтерії.

3. Напрями удосконалення фінансового забезпечення сталого економічного зростання підприємства

3.1 Методичні аспекти оцінки фінансової стійкості підприємства

Запорукою стабільності стану підприємства є його фінансова стійкість. На стійкість підприємства впливають різноманітні чинники: положення підприємства на товарному ринку; випуск дешевої продукції, що користується попитом; його потенціал у діловому співробітництві; ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів; наявність неплатоспроможних дебіторів; ефективність господарських і фінансових операцій та інше.

Розрізняють внутрішню та зовнішню стійкість.

Внутрішня стійкість - це такий загальний стан підприємства, при якому забезпечується високий результат його функціонування. У основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх чинників. Оцінити внутрішню стійкість можна за допомогою аналізу ресурсів підприємства, для цього використовується горизонтальний та вертикальний аналіз активів підприємства, аналіз їх динаміки.

Зовнішня стійкість підприємства обумовлена стабільністю економічного середовища, у рамках якого здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління економікою в масштабах держави.

Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі усієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає його платоспроможність.

Платоспроможність - це спроможність своєчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різноманітним ступенем точності.

Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення. Оцінка платоспроможності проводиться на основі розрахунку таких показників:

а) коефіцієнтів ліквідності:

Кал=(ГК+ПФІ)/ПЗ, (3.1)

де - Кал - коефіцієнт абсолютної ліквідності, ГК - грошові кошти,

ПФІ - поточні фінансові інвестиції, ПЗ - поточні зобов'язання.

Кпл=(ГК+ПФІ+ДЗ+ГП)/ПЗ, (3.2)

де Кпл - коефіцієнт поточної ліквідності, ДЗ - дебіторська заборгованість, ГП - готова продукція.

Кшл=(ПА-З-НЗВ)/ПЗ, (3.3)

де Кшл - коефіцієнт швидкої ліквідності, ПА - поточні активи, З - запаси, НЗВ - незавершене виробництво.

Кзл=ОК/ПЗ, (3.4)

де Кзл - коефіцієнт загальної ліквідності, ОК - оборотний капітал.

б) співвідношення позикового та власного капіталу:

Кфр=ПК/ВК, (3.5)

де Кфр - коефіцієнт фінансового ризику, ПК - позиковий капітал, ВК - власний капітал.

в) коефіцієнта довготермінового залучення позикових коштів:

Кдз=ДКПК/(ВК+ДКП), (3.6)

де ДКПК - довгострокові кредити і позикові кошти, ВК - власні кошти, ДКП - довготермінові кредити і позики.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути узяту позичку зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не стільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і її рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Таким чином фінансова стійкість є комплексним поняттям.

Фінансова стійкість підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при зберіганні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

Економічне зростання це критерій економічного розвитку. Свій вираз він знаходить у збільшенні реального ВВП як в абсолютному обсязі, так й на душу населення.

На макроеномічному рівні провідними показниками динаміки економічного зростання є:

а) зростання обсягу ВВП;

б) темпи зростання ВВП у розрахунку на душу населення;

в) темпи росту промислового виробництва у цілому, за основними галузями й на душу населення.

Різниця між економічним зростанням і стійким станом підприємства полягає у різних цілях - економічне зростання має на увазі зростання використання ресурсів, обсягів виробництва, реалізації; в свою чергу стійкий стан підприємства - це більш ефективне використання вже існуючих ресурсів.

3.2 Удосконалення системи фінансового забезпечення сталого економічного зростання підприємства в умовах релевантного середовища

Фінансове забезпечення сталого економічного зростання підприємства дуже важливе в наш час питання і для того щоб прояснити ситуацію з приводу цієї проблеми треба провести аналіз (Рис. 3.1).

Перш за все перед вирішенням проблеми фінансового забезпечення підприємство оцінює фінансову діяльність підприємства (випуск власних акцій, облігацій, одержання кредитів - шляхи надходження коштів; викуп акцій власної емісії, погашення облігацій погашення кредитів і сплата відсотків по них, виплата дивідендів, - шляхи вибуття коштів сплата).

На фінансову діяльність підприємств впливають фактори макросередовища і фактори міжнародного середовища (Рис. 3.1). До факторів макросередовища відносяться: політичні, економічні, соціальні.

Одним із факторів макросреди є політична нестабільність. Слабка державна влада призводить до недосконалості законодавства в галузі господарського права. Це проявляється у відповідному ставленні держави до виробничої і підприємницької діяльності, частих і непередбачуваних змінах законодавства (іноді заднім числом), в умовах експорту імпорту тощо. До того ж відсутність пільг в оподаткуванні; певних гарантій впливають на інвестиційний клімат в Україні що, загалом, характеризується як несприятливий поліфактор.

Не сприятливі умови кредитування не дозволять підприємствам ефективно фінансувати свою діяльність залученими коштами. Відчуття частина Українських комерційних банків неспроможна забезпечити необхідне накопичення кредитних ресурсів, обслуговувати інвестиційний процес, стати активним суб'єктом капиталоутворення. Банківський капітал України складає всього 4,9% від ВВП, тоді як у країнах із перехідною економікою центральної та східної Європи - середньому 40%, країнах ОЄСР понад 80%.

Соціальний фактор виражається у участі населення у фінансовому житті держави (вкладанні коштів у підприємства).

Місце міжнародної конкуренції в системі фінансового стану вітчизняних підприємств є достатньо впливовим і значення цього фактора буде зростати в процесі подальшої інтеграції економіки України у світову. Міжнародна конкуренція визначає обсяги зовнішньоторговельних оборотів підприємств.

Однак конкурентоспроможність вітчизняних товарів визначається не лише їх якістю і ціною. На сучасному економічному етапі надзвичайно загострила проблему конкурентоспроможності Української продукції. Світова фінансова криза і загальне погіршення кон'юнктури світових ринків.

Реальним фактором впливу на фінансовий стан підприємств є і сповільнення темпів розвитку науки та техніки. В Україні недостатньої рівень фінансування наукових досліджень а також брак коштів на підприємствах для впровадження новітніх технічних досягнень, вагомо впливають на прибутковість вітчизняних виробництв та конкурентоспроможність їх продукції, насамперед на зовнішніх ринках.

Підприємства працюючи на міжнародному ринку повинно виконувати міжнародні стандарти Інкотермс 2000. Укладаючи міжнародні Угоди підприємства розподіляють ризики і витрати на транспортування згідно з одним з пунктів стандарту.

Після аналізу факторів впливу на фінансову діяльність підприємства проводиться оцінка діяльності підприємства, яка включає в себе аналіз ліквідності, платоспроможності, структури джерел коштів. На базі цього аналізу проводиться аналіз фінансового стану підприємства. Якщо фінансовий стан стійкий, то далі аналіз не проводиться. Як ні - то аналізується фінансове забезпечення підприємства.

Якщо структура фінансово забезпечення є нестійкою - підприємство переглядає (реконструює) його, збільшуючи власний чи позиковий капітал. Або об'єм фінансування може залишатися тим самим але зміняться долі власного та позикового капітала.

На думку фахівців підприємства вироби користуються попитом, відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов'язано з великим рівнем фондомісткості продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даних виробів. Тому найголовніша задача для даного підприємства - зниження собівартості.

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь - якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, збільшення їх навантаження.

Можна порекомендувати виробництво продукції значною кількістю маленьких серій, тоді витрати по складуванню готової продукції будуть мінімальними. Але, з іншого боку, збільшаться витрати на підготовку виробництва. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика сума готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

а) реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

б) отримання дебіторської заборгованості.

в) продаж резервних грошових активів.

г) продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

д) отримання банківських кредитів.

є) залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

а) Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

б) Знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

в) Зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Поряд з власним капіталом підприємство певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

а) Відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

б) Виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

в) Вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

г) Залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан.

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

Хоча залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторської заборгованості.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант - залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

а) Визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

б) Періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

в) Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

г) Використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

д) Продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

є) При продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;

ж) Використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

з) Відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

і) Пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

к) Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

3.3 Удосконалення інформаційного забезпечення на ДНВП «Об'єднання Комунар»

Технологічне забезпечення на ДНВП «Об'єднання Комунар» новітне, тому можна запропонувати тільки розробку штучного інтелекту.

Однією з основних проблем у процесі розроблення систем штучного інтелекту є моделювання розумової діяльності людей при розв'язуванні складних задач із різних сфер людської діяльності. Тому основним напрямом розвитку штучного інтелекту стало розроблення систем, що імітують дії та мислення експерта у вузькій ПС.

Поява експертних систем ознаменувала перехід від суто теоретичної сфери штучного інтелекту до прикладної. експертні системи стали комерційним продуктом на ринку НІТ завдяки своїй корисності при розв'язуванні складних важко структурованих і формалізованих задач із сфери бізнесу, управління, планування та діагностики.

Експертні системи - комп'ютерні програми, здатні накопичувати знання і моделювати процес експертизи.

Сформувався новий розділ інформатики - інженерія знань, завданням якої є створення технології виявлення знань та наповнення ними експертні системи.

Вони можуть бути корисними тільки тоді, коли добре відомими є способи пошуку рішення і експерт може точно описати логіку розв'язання задачі.

У таблиці 3.1 наведено критерії застосовності експертні системи.

Найперспективнішими напрямами щодо створення практичних програмних систем вважають:

а) інтеграцію експертних систем з традиційними пакетами (табличні процесори, СУБД) і створення гібридних експертні системи. Такий підхід дає змогу використати експертні системи як зовнішню керуючу програму, що здійснює підключення її до потрібного пакета залежно від виду розв'язуваної задачі, дає можливість врахувати якісні фактори у процесі розв'язування кількісних або аналітичних задач;

Таблиця 3.1. Критерії застосовності експертні системи

Застосовні експертні системи	Незастосовні експертні системи
Логічний характер задач	Обчислювальний характер задач
Наявність кваліфікованих експертів	Відсутність експертів
Евристичні методи	Алгоритмічні методи
Наявність невизначеності та відсутність точних даних	Наявність точних даних і суворих процедур
Метод формальних міркувань	Процедурний метод

б) створення експертних систем реального часу при управлінні неперервними процесами. Вони сприяють підвищенню надійності й ефективності управління технологічними лініями, ядерними реакторами та ін.;

в) побудову розподілених експертних систем, в яких може виконуватися узгоджене оброблення різнорідних знань. Взаємодія між автономними частинами експертні системи здійснюється передачею повідомлень через спеціальний блок (дошку оголошень). Робота розподіленої експертні системи імітує колективні рішення складної проблеми групою фахівців, кожний з яких володіє лише одним її аспектом;

г) розроблення динамічних експертних систем. Системи цього класу дають змогу моделювати динамічні ПС. Зміни, що відбуваються в таких сферах після початку розв'язування задачі, впливають на остаточний висновок і тому мають враховуватися безпосередньо у процесі формування висновку. Поява динамічних експертні системи забезпечує автоматизацію важливих задач моніторингу, які не можуть бути розв'язані за допомогою традиційних експертні системи.

Ідеологію експертні системи втілює формула:

ЗНАННЯ + ВИСНОВОК = СИСТЕМА

База знань використовується для зберігання знань про спеціалізовану ПС. Знання може бути закодоване в різних формах залежно від використовуваної схеми його подання. база знань може також включати мета-знання, тобто знання про знання (спосіб мислення експерта). На відміну від звичайної БД, в ній зберігаються не тільки факти, а й правила, що дають змогу встановити нові факти.

Метою розробки експертні системи для аналізу фінансового стану підприємства є створення програми, яка містить знання експертів у сфері фінансового аналізу. Використовуючи ці знання, вона здійснює логічний висновок про фінансовий стан підприємства. Ця система, взаємодіючи зі своїм користувачем (суб'єктом фінансового аналізу), зрозумілою йому професійною мовою пояснює й обґрунтовує свої дії. Вона наділена засобами накопичення і зміни знань.

Елементи експертні системи роблять її гнучкішою, адаптуючи систему до аналізу різних груп підприємств з урахуванням показників конкретного підприємства.

Вона дає змогу швидко оцінити фінансовий стан підприємства й одержати письмовий звіт з цифрами, графіками та поясненнями, які підкріплюють висновки.

До можливостей системи належать:

а) експертиза фінансового стану підприємства на підставі даних бухгалтерської звітності;

б) відображення динаміки основних показників фінансового стану підприємства;

в) порівняння кількох підприємств відповідно до вибраних критеріїв;

г) наочне оформлення розрахованих даних діаграмами;

д) виділення впливів найістотніших чинників;

є) використання експертних оцінок;

ж) пояснення здобутих результатів.

На підставі даних бухгалтерської звітності формується масив фінансових показників: рентабельність основного капіталу, рентабельність позичкового капіталу, рентабельність продажу, коефіцієнт фінансової незалежності.

3.4 Оцінка ефективності втілення рекомендацій і пропозицій на підприємстві

У дипломній роботі запропоновано автоматизацію обробки інформації при рішенні задачі «Аналіз показників фінансового стану». Величина економічної ефективності визначається шляхом зіставлення трудових і вартісних витрат по існуючому і запропонованому варіанту обробки інформації при рішенні задач.

В даний час така задача зважується вручну щомісяця, тобто 12 разів у рік (крім річних показників, така ж сама таблиця розраховується щомісячно). Щомісяця її рішенням зайнятий один бухгалтер у середньому 36,4 години, що і є трудовими витратами при одноразовому рішенні задачі, тобто То =24,3 чол.-годин, а за рік це складе Тгод =24,3*12 =291,6 чол.-годин.

Вартість витрат визначається за формулою:

Зо = Тоt2(1+к1+ к2), (3.7)

де t2 - середньогодинна ставка працівників, що виконують обробку інформації по задачі;

к1 - коефіцієнт, що визначає розмір нарахувань по заробітній платі (к1 = 0,1);

к2 - коефіцієнт, що визначає розмір накладних витрат (к2 =0,2).

При одноразовому рішенні задачі вартісні витрати склали:

Зо= 24,3 4,06 (1 + 0,1 + 0,2) =147,99 грн.

Витрати за рік: 147,99 *121775,84 грн.

Сукупні витрати часу на обробку інформації при рішенні задачі за пропонованим варіантом (Т1) визначаються підсумовуванням витрат часу на виконання ручних (Тр) і автоматичних операцій (Тавт), тобто:

Т1=Тр + Тавт. (3.8)

До ручних операцій відносяться:

а) підготовка інформації для обробки на ЕОМ;

б) оформлення операції, одержуваної в результаті обробки;

в) контроль і випуск машинограми (друку результатів).

Укрупнено Тр можна приймати в розмірі 12% від загальної трудомісткості рішення задач на ЕОМ. Час, необхідний для автоматичної обробки розв'язуваної задачі, можна розрахувати за формулою:

ТавтТвв+Тобр+Твивод - Тавт (3.9)

де Твв - кількість машинного часу для введення первинної інформації;

Тобр - час на логічну й арифметичну обробку інформації;

Твивод - час роботи в автоматичному режимі (1000 сек.)

Тавт - машинний час для виводу інформації.

Кількість машинного часу для введення первинної інформації розраховується за формулою:

Твв авві/Vвві (3.10)

де авві - швидкість введення інформації для і-того пристрою;

Vвві - обсяг інформації, що вводиться через і-тий пристрій уведення;

m - контроль різних пристроїв уведення.

Твв (300 * 1024)/(1,8 *10²) = 307200 / 180= 1707 (маш.-с).

Час на логічну й арифметичну обробку інформації розраховується так:

Тобр = Qпр*t пр+ Qобі+tобі (3.11)

де Qпр - кількість коротких операцій;

t пр - середній час виконання однієї короткої операції в процесорі;

Qпр - кількість звертань до і-того зовнішнього запам'ятовуючого пристрою;

tобі - середній час звертання до і-того зовнішнього запам'ятовуючого пристрою;

р - кількість зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв.

Тобр = 4,1 * 10⁸4,6 10⁸+ 87*10²= 18,86 + 8700 = 8718,86 (маш.-с). Машинний час для виводу і нформації визначається за формулою:

Твив = Vвивj *Qвивj, (3.12)

де Qвивj - обсяг виведеної через j-ті пристрої виводу інформації;

Vвивj - швидкодія j-того пристрою виводу інформації;

l - кількість різних пристроїв виводу інформації.

Твив = (210 * 1024)/ 2,5 10² + (210 1024)/ 2,6* 10³ = 942,87 (маш.-с).

Таким чином, час для автоматичної обробки інформації становить:

Т авт= 1433,6 + 8718,86+ 942,87 -1000 = 10095,33 (маш.-с).

Тавт 10095,33 / 3600 = 2,804 (маш-годин).

Час, необхідний для виконання ручних операцій становить:

Тр 0,12* 80184 9622,08 (с), або 9622,08 /3600 = 2,67 (чол.-годин).

Трудові витрати при одноразовому рішенні задачі становитимуть: Т1 = 2,804 +2,67 =5,474 (маш.-годин).

За рік:Т1рік = 12 * 5,474 = 65,688 (маш.-годин).

Зниження трудових витрат при обробці інформації при рішенні задачі в залежності від особливості обробки можна визначити в такий спосіб:

Тз = Т1-Т0, (3.13)

де Т3 - зміна трудових витрат;

Т1 - витрати часу на обробку інформації;

То - одноразові трудові витрати.

Т3= 5,474 - 24,3 = - 18,826 (годин).

За рік:

Тз рік Т1 рік - То рік, (3.14)

Тзрік= 65,688 - 291,6= -225,912 (годин).

З1 =Трtпр (1+k1+k2)+ Тавт* См/год, (3.15)

де tпр - середньогодинна ставка оператора при виконанні ручних операцій; См/год - вартість машино-години роботи ЕОМ = 0,5.

З1 = 2,6734,2 (1 + 0,3 + 0,2) +2,804* 0,5 = 18,242 грн.

За рік: 18,242 *12 218,904 грн.

Визначимо зниження вартості обробки інформації, тобто показник прямої економічної ефективності шляхом порівняння отриманих значень вартісних витрат при різних варіантах обробки інформації за формулою:

ЭпрСо - С1 рік (3.16)

де Со - річні вартісні витрати при рішенні задачі ручним способом;

С1 рік - річні вартісні витрати при рішенні задачі автоматизованим способом.

Отже, порівнюючи існуючий і пропонований варіанти обробки інформації, одержимо: Эпр 1775,844-218,904 = 1556,94 грн.

На підставі цих розрахунків можна зробити висновок, що економічна ефективність, одержувана при впровадженні пропонованого варіанта склала 1556,94 грн.

4. Охорона праці на ДНВП «Обєднання Комунар»

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на ДНВП «Об'єднання Комунар»

Споруда, в якій знаходиться планово-економічний відділ, зроблена з бетону, загальна його висота складає 6 поверхів. В кімнаті працює 4 працівника. Висота стелі рівна 3 м, площа кімнати - 36 кв. м, а об'єм -108 куб. м. На одного працівника надано 27 куб. м. і 9 кв. м.

Стіни світло блакитного кольору, стеля біла, теж, меблі коричневого кольору. Такий дизайн робить кімнату більш широкою, просторою і світлою, що здійснює позитивний вплив на працівників і підвищує їхню працездатність і якість виконуваної роботи.

Система опалювання на ДНВП «Об'єднання Комунар» складається з таких елементів: теплоприводи, джерела тепла, нагрівальні прилади, радіатори. На ДНВП «Об'єднання Комунар» використовується водяне опалювання з низьким тиском. Воно відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам і тому широко використовується на підприємстві. Ця система має ряд переваг: рівномірність нагріву приміщення; можливість централізованого регулювання температури теплоносія, відсутність запаху гару, при осіданні пилу на радіаторі; підтримка відносної вогкості повітря на відповідному рівні.

У кімнаті природне бічне освітлення, тобто здійснюється через світлові отвори в зовнішній стіні.

Визначимо необхідну кількість природного освітлення:

Sвік/ Sпід > 0,2, (4.1)

де Sвік - площа застеклення вікон;

Sпід - площа підлоги в приміщенні

Так як S вікна = 12 кв. м., а S під = 36 кв. м., то рівень освітлення в кімнаті дорівнює:

12/36 = 0,33

Достатнім вважається такий рівень світла, який перевищує 0,2, (так як 0,33>0,2), то в кімнаті рівень світла можна вважать достатнім і нормальним.

У кімнаті є 3 лампи денного освітлення, вони знаходяться біля робочих місць.

На підприємстві є столовий корпус. Який відповідає всім санітарно - гігієнічним нормам СНіП 2.09.04-84. На поверсі, в якому знаходиться кімната планово-економічного відділу (на третьому поверсі) є 1 жіночий туалет і 1 чоловічий туалети, в кожному по 2 умивальника.

Вентиляція на підприємстві має такі характеристики:

а) не вносить в приміщення забруднене повітря;

б) не створює на робочих місцях протягів і різкого охолодження;

в) вентиляція усуває із приміщення шкідливі гази, пару, пилюку і максимально розчиняє їх;

г) створює в робочих приміщеннях відповідні нормам метерологічним умови праці (температуру, вологість, і швидкість руху повітря);

д) є доступною для управління і ремонту;

є) не створює в процесі експлуатації незручностей (шум, вібрація, попадання дощу, снігу).

Кондиціонер на підприємстві забезпечує підтримку в приміщеннях певних визначених метеорологічних умов, які є найбільш прийнятними для умов праці і виробничих процесів.

У кімнаті планово - економічного відділу здійснюється неповне кондиціонування повітря (регулюються тільки частина параметрів повітря), місцевим кондиціонером який призначеним для дуже великих приміщень. Цей кондиціонер працює на зовнішньому повітрі. Виробничий шум - шум на території підприємства або на робочих місцях робочих місцях, що виникає під час виробничого процесу. Рівень шуму в кімнаті відділу вище за норму і тому заважає працівникам. Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці занесені в таблицю 4.1.

Таблиця 4.1. Санітарно-гігієнічні умови праці

Параметри

Фактичне значення

Норматив за державним

стандартом