Ринкова інфраструктура

25

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Кафедра економічної теорії

Курсова робота

з економічної теорії

на тему №31:

«Ринкова інфраструктура»

Виконав:

студент першого курсу

факультету аграрного менеджменту

МЗЕД

Сидоренко Володимир Миколайович

Керівник:

Гуща Інна Олександрівна

Київ - 2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Поняття ринкової інфраструктури та її основні елементи

1.1 Поняття ринкової інфраструктури

1.2 Основні елементи ринкової інфраструктури

Розділ ІІ. Види та функції ринкової інфраструктури

2.1 Загальна ринкова інфраструктура

2.2 Спеціалізована інфраструктура

2.3 Функції ринкової інфраструктури

Розділ ІІІ. Роль інфраструктури ринку в розвитку економіки. Проблеми формування інфраструктури ринку в Україні

3.1 Сучасний стан та проблеми формування ринкової інфраструктури в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Темою курсової роботи є ринкова інфраструктура. Розглядаючи інфраструктуру ринку як комплекс галузей, що обслуговують промисловість і сільське господарство, тобто базові сфери економіки, або як сукупності об'єктів та інститутів, необхідних для функціонування галузей матеріального виробництва і забезпечення умов життєдіяльності суспільства. В цьому випадку у складі інфраструктури виділяються дві підсистеми: виробнича (транспортні комунікації, канали, водосховища, порти, мости, аеродроми, склади, енергетичне господарство, зв'язок, водопозначання та каналізація) і соціальна (освіта, охорона здоровя, наука культура, представлені відповідними інститутами).

Отже, актуальність цієї теми полягає у вивченні особливостей функціонування ринку та його інфраструктури через сукупність взаємозв'язків між її інститутами.

Дана робота вирішує наступні завдання: вивчення теоретичних передумов функціонування інфраструктури ринку та її складових,аналіз сучасного стану інфраструктури ринку України.

Метою курсової роботи є розкриття сутності ринкової інфраструктури, яка забезпечує ефективні взаємозв'язки суб'єктів ринкової економіки та їх функціонування, а також її основних елементів; визначення напрямків перспективного розвитку самої інфраструктури ринку; з'ясування структурної побудови ринкової інфраструктури та її зв'язку з цілісною економічною системою.

Як і люба об'єктивно існуюча система, ринок має свою інфраструктуру. Термін «інфраструктура» вперше був використаний ще на початку нинішнього століття в економічному аналізі для означення об'єктів та споруд, які забезпечували нормальну діяльність збройних сил. В 40-і роки на Заході під інфраструктурою стали розуміти сукупність галузей, сприяючих нормальному функціонуванню виробництва матеріальних благ та послуг. Цивілізований характер ринку в промислових розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини.

Тісно взаємодіючи з усією системою економічних відносин, ринкова інфраструктура виступає необхідною умовою розвитку всіх суб'єктів господарювання регіональних ринків. Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Тому, на мою думку, питання про сучасний стан та проблеми формування інфраструктури ринку в Україні на сьогодні є дуже актуальним, оскільки її розвиток є одним з визначальних факторів, що впливають на розвиток економіки країни.

В своїй курсовій роботі я намагався дати якісну характеристику інфраструктури ринку, а також проблемам становлення ринкової системи в Україні. Структура курсової роботи - вступ, основна частина, висновки. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження. Основна частина складається з чотирьох розділів та присвячена дослідженню поставленої проблеми. У першому розділі роботи зображено сутність понять «інфраструктура» та «інфраструктура ринку», а також її структуру, дано якісну та функціональну характеристику складових елементів ринкової інфраструктури. У другому розділі описана загальна та спеціалізована інфраструктури. У третьому розділі розкриваються функції ринкової інфраструктури. У четвертому розділі зображено проблеми становлення ринкової системи в Україні, а також умови формування ефективної інфраструктури ринку.

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

1.1 ПОНЯТТЯ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Термін “інфракструктура” походить від лінгвінстичного значення латинських слів “infra” - нижче і “structura” - будова. Воно запозичено з військового лексикону, в якому під час другої світової війни термін “ інфраструктура ” використовували для визначення “ сукупності будинків, споруд і комунікацій, необхідних для організації системи пстачання збройних сил, зокрема, для товарів і передачі повідомлень. І лише десь в 50-х роках термін почали використовувати в економічній літературі.

Стосовно ринкової економіки, поняття “ інфраструктура ” вперше застосувала Р.Джочімсен, визначивши її як суму матеріальних, інституційних закладів та особистих умов, які надаються у розпорядження економічних суб'єктів і створюють умови для повної інтеграції та забезпечення максимального можливого рівня розвитку господарської діяльності.

З розвитком науки та накопиченням досвіду було встановлено: чим вище рівень розвитку інфраструктури, тим швидше і більше надходять інвестиції, робоча сила, прискорюється економічний розвиток, зростає рівень життя населення. І навпаки, чим нижче рівень розвитку інфраструктури, тим повільніше або з великими витратами розвивається виробництво, тим важче життя людей.

Закономірною стала необхідність першочергового розвитку інфраструктури в нових регіонах. Спочатку будується житло, дороги, інші елементи інфраструктури, а потім в регіоні виникають об'єкти основного виробництва. Інфраструктура стала засобом політики.

У сучасній економічній літературі існують різні трактування "ринкової інфраструктури".

Найчастіше виділяють три групи понять ринкової інфраструктури.

I група. Ринкова інфраструктура визначається як комплекс галузей, підгалузей і сфер діяльності, головне завдання яких зводиться до доведення товарів від виробництва до споживачів.

II група. Ринкова інфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену і взаємозалежну мережу підприємств і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару.

III група. Ринкова інфраструктура визначається як сукупність технічних засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси.

Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Особливо важливе значення ринкова інфраструктура має для розміщення продуктивних сил та економічного розвитку регіонів.

Отже, ринкова інфраструктура - це сукупність особливих інститутів, що виконують функції надання спеціалізованих послуг суб'єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему. Основною макроекономічною функцією РІС є підвищення ефективності капіталу, та, відповідно, ринкової економіки в цілому[1, c.225 ].

1.2 ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці є:

-- кредитна система і комерційні банки;

емісійна система і емісійні банки;

-- організаційно оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;

-- аукціони, ярмарки та інші форми організованого по-забіржового посередництва;

-- система регулювання зайнятості населення і центри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

-- інформаційні технології і засоби ділової комунікації;

-- податкова система і податкові інспекції;

-- системи страхування комерційного господарського ризику і страхові (державні і недержавні) компанії;

-- спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства і засоби масової інформації;

-- торгові палати, інші громадські й добровільні державно-громадські об'єднання ділових кіл;

-- митна система;

-- професійні спілки тих, хто працює за наймом;

-- комерційно-виставочні комплекси;

-- система вищої і середньої економічної освіти;

-- консультативні (консалтингові) компанії;

-- аудиторські компанії;

-- громадські і державно-громадські фонди, створені з метою стимулювання ділової активності;

-- спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

Основними елементами інфраструктури сучасного ринку є: біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні), їх організаційно оформлене посередництво; аукціони, ярмарки та інші форми організаційного позабіржового посередництва; кредитна система і комерційні банки; емісійна система та емісійні банки; система регулювання зайнятості населення і центри державного і недержавного сприяння зайнятості (біржа праці); інформаційні технології і засоби ділової комунікації; податкова система і податкова інспекція; система страхування комерційного господарського ризику і страхові компанії; спеціальні рекламні агентства, інформаційні центри та агентства засобів масової інформації; торговельні палати, інші громадські, добровільні і державні об'єднання (асоціації) ділових кіл; митна система; профспілки працюючих за наймом; комерційно-виставкові комплекси; система вищої і середньої економічної освіти; аудиторські компанії; консультативні (консалтингові) компанії; громадські і державні фонди, призначені для стимулювання ділової активності; спеціальні зони вільного підприємництва (вільні економічні зони -- ВЕЗ).

Таблиця 1

Основні елементи інфраструктури ринку

Ринок капіталів	Ринок засобів виробництва і предметів споживання	Ринок робочої сили
Фондова біржа	Товарна біржа	Біржа праці (служба зайнятості)
Валютна біржа	Торговельні вдома	Центри підготовки кадрів
Страхові компанії	Торговельно-посередницькі фірми	Фонд зайнятості
Аудиторські компанії	Комерційні центри і компанії	Комерційні центри підготовки, перепідготовки і працевлаштування
Брокерські компанії	Лізингові компанії	Державний фонд сприяння підприємництву
Комерційні банки	Державні резервні і страхові фонди	Пенсійний фонд
Державний страховий нагляд	Державна інспекція по контролі за цінами істандартами	Фонди милосердя
Державна податкова інспекція	Антимонопольний комітет
Державна інспекція по контролі за цінними паперами
Фонд державного майна
Інвестиційний фонд регіонального регулювання
Фонд науково-технічних програм
Стабілізаційний фонд
Інноваційні фонди

РОЗДІЛ ІІ. ВИДИ ІНФРАСТРУКТУР

Для зручності аналізу елементи ринкової інфраструктури поділяють на два види: спеціалізована ринкова інфраструктура та загальна ринкова інфраструктура.

2.1 ЗАГАЛЬНА ТА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ІНФРАСТРУКТУРИ

Загальна ринкова інфраструктура об'єднує безпосередні атрибути ринкового механізму, які характеризують рух грошей, товарів, капіталів, праці та ін.

Грошова система. Її елементами є грошова, фінансово-кредитна, податкова системи. Гроші (готівкові та безготівкові) -- інструмент, який абстрактному змісту цінності (вартості) надає реальності, конкретності, дієвості.

Грошова система -- форма грошового обігу, яка історично формується в країні та закріплюється її законами.

Її утворюють такі взаємопов'язані елементи:

-- масштаб цін національної грошової одиниці, який забезпечує її купівельну спроможність;

-- певний порядок чеканення національних монет;

-- емісія державних грошових знаків і порядок їх обігу (забезпечення, випуск, вилучення);

-- організація і регламентування безготівкового обігу;

-- організаційні центри грошового обігу (міністерство фінансів (казначейство), центральний емісійний банк).

Основою для емісії грошей є:

вартість товарної маси, що виробляється в країні;

-- боргові зобов'язання держави перед центральним банком у вигляді урядових цінних паперів;

-- запаси іноземної конвертованої валюти.

Кредитно-паперові гроші -- всі види грошей, які не мають внутрішньої товарної вартості.

Іноді їх називають фідуціарними грошима, тобто такими, що засновані на довірі.

Кредитні гроші -- узагальнююче поняття. До них належать різні види грошей, які об'єднують у дві великі групи: готівкові і безготівкові (депозитні) гроші. Готівкові гроші -- переважно паперові гроші у вигляді банкнот і казначейських білетів, а також цінні папери. Безготівкові (депозитні) гроші -- найпоширеніший вид кредитних грошей.

На них припадає до 90 % від усієї грошової маси країни, їх основою є депозит -- тимчасово вільний грошовий капітал, покладений на поточний рахунок у банку. Отже, належне їх функціонування можливе лише в економіці з розвинутою кредитною і банківською системами.

Останніми роками набули поширення так звані електронні гроші -- безготівкові гроші, обіг яких базується на новій технології, яка дає змогу переказувати гроші й реєструвати інформацію про ці перекази безпаперовим способом -- за допомогою електронних розрахункових систем.

Фінанси -- сукупність економічних відносин, які опосередковують утворення, розподіл і використання грошових фондів у процесі розподілу та перерозподілу суспільного продукту і національного доходу.

Сукупність фінансових відносин утворює фінансову систему.

Фінансова система -- сукупність форм, методів і цілей формування, розподілу та використання фондів грошових засобів держави, суб'єктів господарської діяльності, населення.

Фінансову систему України утворюють:

-- бюджетна система: Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети;

-- централізовані цільові фонди грошових коштів загальнодержавного призначення;

-- фінанси підприємств різних форм власності, організацій, установ і галузей народного господарства;

-- майнове та особисте страхування;

кредит (державний і банківський). Державний бюджет. Фінансову політику здійснює держава. Найдієвішим механізмом її реалізації є Державний бюджет України і місцеві бюджети.

Державний бюджет -- система грошових відносин, що виникають між державою, підприємствами і населенням у процесі формування і використання централізованого фонду грошових ресурсів для успішного виконання її функцій.

Бюджет дає змогу державі розв'язувати ті соціально-економічні проблеми, які не в змозі розв'язати механізм ринку: через бюджет (надходження (податки) і видатки) відбувається перерозподіл доходів з тим, щоб забезпечити певну справедливість, фінансуються соціальні програми (освіта, охорона здоров'я, пенсійне забезпечення тощо), оборона, державне управління, фундаментальна наука. Серед бюджетних статей -- витрати, пов'язані з вирішенням регіональних, структурних та інших загальнонаціональних завдань.

Водночас бюджет не повинен бути перевантажений централізацією економічних, соціальних функцій, оскільки що більше функцій, зокрема господарських, бере на себе держава, то більше вона повинна концентрувати в бюджеті грошових коштів, а основним джерелом цих коштів є податки. Отже, централізація господарських функцій в руках держави неминуче спричиняє податковий тиск, що певною мірою підриває підприємницьку ініціативу. З огляду на це країни з розвинутою ринковою економікою намагаються формувати бюджет в обсягах, які дають змогу державі виконувати ті завдання, які не виконує ринок. У такий спосіб унеможливлюється необґрунтоване втручання держави в економіку. Перетворення бюджетних асигнувань на капіталовкладення допускається лише в особливих випадках, зокрема для реалізації цільових народногосподарських програм, що контролюються законодавчими органами. У ринковій економіці ті, кому потрібні інвестиції, звертаються не до уряду (бюджету), а до банків і фондової біржі.

Головним джерелом формування доходної частини державних і місцевих (муніципальних) бюджетів є податки.

Податки -- обов'язкові нормовані платежі до державного і місцевих бюджетів, які вносять окремі особи, підприємства, організації, установи.

В Україні податкова система передбачає такі основні види податків:

-- для підприємств: податок на дохід (прибуток) і на додану вартість; обов'язкові платежі до Фонду соціального страхування, Чорнобильського фонду, Фонду стабілізації і зайнятості, а також на спорудження шляхів сполучення;

-- для населення: прибутковий податок.

Крім цих податків, існують акцизи (непрямі податки), платежі до державного і місцевих бюджетів, що регламентуються законодавчими актами різних рівнів.

Ринкова система належно функціонує лише за постійного циркулювання в ній грошових потоків (готівкових і безготівкових). Безперервність такого циркулювання забезпечує кредитна система.

Кредит (лат. сгесіо -- вірю) є формою руху грошового капіталу, наданого кредитором позичальнику на умовах відстрочення платежу та платності за користування ним.

Кредитна система -- сукупність банків та інших кредитно-фінансових установ (інвестиційних і страхових компаній, фондів), які мобілізують вільні грошові ресурси і надають їх у позику.

Кредитні відносини передбачають, з одного боку, наявність тимчасово вільних грошових капіталів, власники яких готові надати їх як позику на певний термін за певну винагороду (відсоток), а з іншого -- підприємців, які бажають тимчасово використати їх у своїй виробничій діяльності.

Основними формами кредиту є комерційний і банківський.

Комерційний кредит -- кредит одного підприємця іншому у вигляді відстрочення платежу за поставлені товари або надані послуги.

Інструментом такого кредиту є комерційний вексель, до ціни якого входить ціна товару (послуги) плюс відсоток.

Банківський кредит -- кредит, наданий банком чи іншою кредитно-фінансовою установою підприємцям та іншим позичальникам у вигляді грошових сум.

Різновидом комерційного чи банківського кредиту є споживчий кредит. Його об'єктом, з одного боку, є товари тривалого користування (меблі, автомобілі, холодильники, телевізори і т. д*), а з іншого -- банківські позики на споживчі цілі (наприклад, на будівництво або придбання житла). Виділяють також державний кредит -- кредит, де суб'єктом (кредитором або позичальником) є держава, та іпотечний кредит -- довготермінові позики під заставу нерухомості (землі, виробничих і житлових будівель).

Основу кредитної інфраструктури становить банківська система.

Банк -- організаційна одиниця бізнесу, яка є посередником між кредитором і позичальником.

Сфера діяльності банків -- операції з позичковим (грошовим) капіталом. Вони виконують такі види операцій: пасивні, активні, комісійні.

Торговельні підприємства, біржі, банки, кредитні та бюджетні установи надають ринковій системі організаційної завершеності, поєднують виробників і споживачів у єдиному господарському процесі [10, c. 95 ].

2.2 СПЕЦІАЛІЗОВАНА РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА

Крім загальної інфраструктури, яка обслуговує весь обсяг ринкових відносин, існує спеціалізована, яка забезпечує організаційне оформлення ринкових відносин за допомогою бірж, торгових домів, аукціонів, систем роздрібної та гуртової торгівлі, ярмарків, торгових палат та ін.

Біржа -- постійно діюча організаційна форма оптового ринку цінностей.

Такими цінностями є:

-- товари масового попиту, які мають стандартні споживчі якості;

-- акції акціонерних підприємств і банків;

-- боргові грошові зобов'язання держави і облігації корпорацій, казначейські білети;

-- векселі (цінні папери, виписані під надані в кредит товари);

-- фрахтові документи (страхові зобов'язання під товари, що перевозяться);

-- валюта (іноземні банкноти (девізи) або чеки на іноземні депозити);

-- нерухоме майно;

-- праця.

За видом діяльності розрізняють біржі загальні і спеціалізовані. Загальна біржа -- біржа, на якій обертаються кілька видів цінностей (наприклад, товари і цінні папери). Спеціалізована біржа -- біржа, яка здійснює операції лише з одним видом цінностей.

Існують спеціалізовані біржі товарні, фондові, фрахтові, валютні, нерухомого майна, праці.

Біржі є місцем, де відбуваються торговельні операції -- укладаються відповідні угоди. Угоди купівлі-продажу укладають на біржі професійні посередники -- агенти, брокери, дилери. Біржі здійснюють котирування цін, встановлюють стандарти на біржові товари, розробляють типові контракти, здійснюють розрахунки між продавцями і покупцями, інформаційну діяльність, надають своїм клієнтам страхові, арбітражні та інші послуги.

В Україні функціонує низка бірж: Українська універсальна товарна біржа, Українська універсальна агропромислова біржа, Українська фондова біржа та ін. Найпоширенішими є товарні біржі.

Торговий дім -- спеціалізована фірма, яка торгує одним товаром або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів чи власним коштом.

Відмінний від товарної біржі тим, що на біржі торгують самі учасники або за їх дорученням брокери, а в торговому домі -- сама фірма.

Сфера діяльності торгового дому досить широка: операції з внутрішньої оптової та роздрібної торгівлі; експортно-імпортні та інші зовнішньоекономічні операції; виробництво продукції; надання замовникам різноманітних супутніх послуг (комерційно-посередницьких, інженерно-консультаційних, транспортно-експедиторських, фрахтових, страхових та ін.). Для виконання своїх функцій торгові доми мають мережу магазинів, складські приміщення, транспортні засоби, засоби зв'язку та інформаційні центри. Торгові доми існують у формі акціонерних товариств, засновниками яких є промислові підприємства, банки, науково-дослідні установи та ін.

В Україні торгові доми виникли на базі товарних бірж після прийняття Закону «Про товарну біржу», згідно з яким біржам було заборонено здійснення посередницької діяльності, а більшість перших бірж були зорієнтовані саме на це. Щоб не порушувати закону, деякі з них змінили свій статус на торговий дім.

Аукціон -- різновид періодичних відкритих публічних торгів, на яких відбувається продаж товарів, що вирізняються індивідуальними властивостями і не є взаємозамінними: твори мистецтва, антикваріат, хутро та ін.

Існує два способи проведення аукціонів: 1) аукціон на підвищення цін; 2) аукціон на зниження цін (голландський аукціон). На першому товар купує той, хто дає найвищу ціну. На другому спочатку встановлюється штучно завищена ціна, яка поступово знижується. Купує товар той, хто перший зупинить зниження ціни. Розрізняють аукціони примусові і добровільні. Примусові проводять за рішенням суду для стягнення боргів з неплатників, а також державні та приватні організації для реалізації конфіскованих вантажів, заставленого і не викупленого в установлений термін майна, незапитаних і неоплачених товарів. Добровільні організовують з ініціативи власників товарів або майна, що продаються з метою найвигіднішої їх реалізації.

Роздрібна торгівля -- діяльність з продажу товарів чи послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого споживання.

Роздрібні торговельні підприємства класифікують за чотирма ознаками:

1) за пропонованим асортиментом -- спеціалізовані магазини, універмаги, універсами, магазини товарів повсякденного попиту, торговельні комплекси та роздрібні підприємства послуг;

2) за цінами -- магазини знижених цін, склади-магазини, магазини-демонстраційні зали, що торгують за каталогами;

3) за характером обслуговування -- торгівля на замовлення, торговельні автомати тощо;

4) за власністю -- корпоративна, державна, кооперативна, індивідуально-приватна торгова мережа.

Роздрібний торговець -- головний суб'єкт товарного ринку. Через нього маса продукції та послуг від виробництва надходить до безпосереднього споживача. Саме в цій ланці завершується один цикл відтворення і починається інший. Отже, умови, ефективність функціонування роздрібного торгового підприємця визначають ефективність функціонування суспільного виробництва загалом.

Гуртова (оптова) торгівля -- діяльність з продажу товарів гуртом (оптом) тим, хто купує їх для перепродажу або виробничого використання.

Гуртові (оптові) торговельні підприємці допомагають виробникам ефективно доставляти товари роздрібним торговельним підприємствам і промисловим споживачам, виконуючи функції збуту, стимулювання, закупівель, формування товарного асортименту, складування, транспортування, фінансування та ін.

В умовах формування ринкової економіки України важливим завданням є створення відповідних організаційних структурних підрозділів для забезпечення належного руху оптовою ланкою засобів виробництва і сільськогосподарської продукції. До них належать: аудиторські фірми, холдинги, інвестиційні фонди, страхові фірми.

Аудиторська фірма -- організація, яка здійснює комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Аудит -- це й надання практичної допомоги керівництву та економічним службам підприємства (фірми) у веденні справ і управлінні його фінансами, організації бухгалтерського обліку, юридичних консультацій.

Аудиторські перевірки проводять за рішенням органів влади і управління, з ініціативи самої фірми або її засновників. У всіх випадках аудит є незалежною експертизою, дані якої використовують як важливий фактологічний матеріал (у тому числі доказ, компромат) при розгляді ділових відносин між різними суб'єктами. У країнах з ринковою економікою цей вид послуг широко практикується. В Україні відбувається його становлення.

Холдинг -- компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній, що дає їй право контролю і управління їх діяльністю. Розрізняють два види холдингів: 1) чистий холдинг -- для скуповування контрольних пакетів акцій інших компаній і управління їх діяльністю у власних інтересах; 2) змішаний холдинг -- окрім управління діяльністю і контролю за іншими компаніями, здійснює певну підприємницьку діяльність -- промислову, торговельну, транспортну, кредитно-фінансову та ін. Створюється, як правило, у зв'язку із заснуванням підконтрольними компаніями дочірніх фірм або поглинанням ними інших акціонерних товариств.

Холдингом є фактично кожна велика компанія або банк, які володіють контрольними пакетами акцій інших компаній.

Холдингові компанії існують в різних юридичних формах -- акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, одноосібна компанія, державні організації.

Інвестиційний фонд -- сукупність грошових або інших ресурсів, які мають у своєму розпорядженні асоціації, об'єднання, підприємства, організації, державні установи, приватні громадяни для цільового використання. Джерело утворення інвестиційних фондів залежно від форми власності -- податки і грошові збори, субсидії, позики, обов'язкові та добровільні пожертви підприємств, організацій і населення. Отже, сутність інвестиційних фондів -- акумулювання коштів населення і використання їх для нагромадження.

Інвестиційні фонди функціонують у формі державних організацій, акціонерних товариств, приватних установ. Управління ними здійснюють суб'єкти цих організацій (концерну, асоціації), або правління, або конкретні громадяни. Як правило, головним органом управління інвестиційним фондом є загальні збори, конференція, сесія або конгрес. Фонд здійснює свою діяльність на підставі статуту.

Страхова фірма -- акціонерна, приватна або державна організація, яка страхує майно, комерційні операції, виробництво, житловий фонд та ін. Страхові фірми займаються також ощадною справою і підприємництвом. Зокрема, мобілізовані ними кошти населення вкладають у кредитні операції, надходження від яких становить більшу частину їх прибутку. Наприклад, страхові фірми Англії і США покривають понад 50 % потреб промисловості цих країн у довготермінових кредитах. Вони також вкладають гроші безпосередньо у крупні та найприбутковіші компанії, володіють великими пакетами високодохідних заставних паперів під нерухоме майно, купують облігації державних позик. Здійснюючи ощадну, фінансову, кредитну, інвестиційну діяльність, страхові фірми суттєво впливають на функціонування ринкової економіки, сприяють підвищенню її ефективності.

В Україні цей високоефективний елемент ринкової інфраструктури поки що не діє. Страхова справа, монополізована державою, виконує лише функцію акумулювання вільних коштів населення.

2.3 ФУНКЦІЇ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Ринкова інфраструктура є механізмом функціонування підприємництва (бізнесу). Вона охоплює широкий економічний простір -- від виробництва до споживання: укладення договорів, контрактів на постачання, просування товарних потоків галузями і регіонами, регулювання збуту та обслуговування економічної системи. З огляду на це ефективність функціонування ринкової економіки передусім залежить від комплексності та ефективності її інфраструктури.

Функції інфраструктури ринку такі: сприяння учасникам ринкових відносин у реалізації їх інтересів; прискорення оперативності та ефективності роботи ринкових суб'єктів на основі спеціалізації окремих суб'єктів економіки і видів діяльності; організаційне оформлення ринкових відносин; забезпечення форм юридичного й економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики.

Зокрема для ринку робочої сили (праці) характерна така інфраструктура: біржа праці (служба зайнятості); центри підготовки кадрів; фонд зайнятості; комерційні центри підготовки, перепідготовки і працевлаштування; державний фонд сприяння підприємництву; пенсійний фонд; фонди милосердя. Тут важливо зазначити, що всі перелічені елементи інфраструктури, за винятком комерційних центрів і фондів милосердя, створюються за участю держава.

Місце в системі елементів інфраструктури займає біржа робочої сили. Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» цей інститут інфраструктури ринку має назву «державна служба зайнятості». Тут не відбуваються процеси купівлі-продажу товару робоча сила. Згідно з чинним законодавством послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою зайнятості безкоштовно, питань про ціну робочої сили вона не вирішує.Основними завданнями служби зайнятості в Україні є: аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку робочої сили; консультації окремих громадян, власників підприємств та організацій про можливості одержання роботи; облік вільних робочих місць і громадян, що звертаються з питаннями щодо працевлаштування; допомога громадянам у доборі прийнятної роботи, а роботодавцям -- у доборі необхідних кадрів; організація фахової підготовки і перепідготовки громадян; надання послуг з працевлаштування і профорієнтації звільнених робітників; реєстрація безробітних і надання їм у межах своєї компетентності допомоги (консультацій), тощо.

Поряд із службами зайнятості на ринку робочої сили велике значення має Державний фонд зайнятості, який формується за рахунок асигнувань з бюджетів різноманітного рівня; внесків підприємств та організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм й інших надходжень. Цей фонд використовується для фінансування засобів з профорієнтації населення, фахового навчання звільнених робітників і безробітних, сприяння в їх працевлаштуванні і виплати допомоги по безробіттю; надання безпроцентної позички безробітним для заняття підприємницькою діяльністю; організації додаткових робочих місць; утримання робітників служби зайнятості і виконання інших функцій, пов'язаних із соціальним захистом права громадян України на працю

Ринок досконалої конкуренції (тобто ринок вільної, або чистої, конкуренції) представлений певною кількістю фірм, однорідністю продукції, відсутністю ускладнень входу на ринок і виходу з нього, рівним доступом до всіх видів інформації. Хоча досконала конкуренція в чистому вигляді -- явище дуже рідкісне, все ж таки можна як приклад назвати ринок сільськогосподарських продуктів. Він включає велике число незалежних продавців, що пропонують стандартизований товар, ціна на який визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Існуюча конкуренція може виявитись недосконалою. Під цим розуміється ринок, на якому не виконується хоча б одна з умов чистої конкуренції. За недосконалої конкуренції панують монополії та олігополії.

РОЗДІЛ ІІІ. РОЛЬ ІНФРАКСТРУКТУРИ РИНКУ В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІНФРАКСТРУКТУРИ РИНКУ В УКРАЇНІ

3.1 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УКРАЇНІ

Шлях становлення ринкової інфраструктури в Україні не менш складний, чим підприємництва. У цій главі розглянуті основні складові ринкової інфраструктури України і їхня діяльність до сьогоднішнього дня.

Мала економіка украй суперечливий сектор народного господарства. Тут кожна галузь, узята окремо, знаходиться в дуже сильній залежності від багатьох зовнішніх чинників і умов: джерела фінансування, матеріально-технічного постачання, кон'юнктури ринку й інших чинників. Незначний збій у цьому механізмі може призвести до руйнування і ліквідації галузі. У той же час втрати у випадку невдача не так уже великі, що дозволяє досвідченому бізнесмену досить швидко відновити свою справу.

Державна опіка служить сильнішим каталізатором, сприяє зміцненню підприємництва. Головною задачею з боку держави є чітке визначення пріоритетних напрямків розвиток економіки, науки, техніки, утворення, зовнішньоекономічної діяльності, підкріплення цих пріоритетів системою пільг і гарантій, виділення необхідних матеріально-технічних і фінансових ресурсів, організація необхідного навчання кадрів. Все інше турбота малих підприємств.

Мала економіка грає велику роль у народному господарстві промислово розвитих країн, і вони мають відповідні державні органи керування. На такого роду державні органи покладаються загальні стратегічні і координаційні функції.

Дуже діючим важелем регулювання діяльності малого бізнесу в промислово розвитих країнах є податкова політика, за допомогою котрої нерідко вирішуються складні регіональні проблеми. Так, у Франції знову утворена мала фірма на 3 роки звільняється від сплати податку з корпорацій, а протягом ще 2 років рівень процентної ставки знижується вдвічі.

Важливим інструментом державного сприяння малим підприємствам у більшості промислово розвитих країн є система державних контрактів. Дана форма відношень держави і бізнесу дозволяє забезпечити останньому гарантований ринок збуту, прискорити процес накопичення капіталу, розширити виробничі потужності, зміцнити конкурентноздатність, модернізувати устаткування, залучити кваліфіковані кадри.

Достатньо широкий розвиток в останнє десятиліття одержали спеціальні служби по наданню різноманітних консультаційних послуг малим компаніям, що організуються державними органами і приватними підприємствами.

У умовах сучасної нестабільної економічної ситуації вітчизняний малий бізнес потребуває в протектораті держави. На жаль, поки що ефективний механізм підтримки і стимулювання розвитку підприємництва в Україні ще не створений. Прийняті програми, закони, постанови мають здебільшого декларативний характер. Фінансова допомога, що надаютьть Український фонд підтримки підприємництва, Державний фонд підтримки фермерських господарств і Державний інноваційний фонд, достатньо мізерна.

Для успішного функціонування такого суспільного феномена, як підприємництво, а тим більше для перетворення його в основну організаційну форму виробництва, необхідні визначені умови. Для країн із ринковою економікою існують загальні умови розвитку підприємництва:

стабільність державної економічної і соціальної політики;

позитивна суспільна думка відношення до підприємництва;

пільговий податковий режим;

наявність розвитої інфраструктури підприємництва;

ефективна система захисту інтелектуальної власності.

У Україні особливу актуальність одержують наступні умови:

Наявність відповідних майнових прав на умови і результати виробництва, оскільки підприємець обов'язково повинний бути власником зробленого продукту і прибутку, отриманого в результаті його реалізації. Тільки при цих умовах виникає належна зацікавленість для здійснення підприємницької діяльності.

Визначене економічне, правове і політичне середовище. Формальне визнання майнових прав на умови і результати виробництва може співіснувати з іншими правовими нормами, що регулюють економічне життя товариства, але забезпечуючи достатнього ступеня економічної самостійності, що не на справі, для підприємницької діяльності. Різноманітного роду обмеження, що формують економічне середовище, повинні забезпечувати достатній «коридор свободи». Для підприємця це виражається в одержанні достатньої самостійності при:

виборі виду господарської діяльності;

визначенні споживачів товарів і постачальників ресурсів;

визначенні цін;

розпорядженні отриманим прибутком.

Повна економічна відповідальність за результати діяльності. Варто пам'ятати, що негативними результатами підприємницької діяльності можуть бути:

збитковість, тобто перевищення витрат над прибутками;

істотна втрата майна;

банкрутство (визнання повної неплатоспроможності).

Етика підприємництва. Етика підприємництва є одним із чинників його прибутковості або прибутковості. Морально-етичні норми, затверджені в середовищі підприємців на цивілізованих ринках такі:

обов'язковість;

загальна висока культура й освіченість;

контактність, уміння спілкуватися з людьми, зацікавити їх, мобілізувати на досягнення поставлених цілей.

У країнах ринкового господарства більше половини ВВП створюють малі підприємства. В Україні поки що малий бізнес не відіграє істотної ролі в забезпеченні економічного зростання, його внесок у ВВП складає близько 15%.

Це відбувається тому, що у своїй діяльності вітчизняне підприємництво наштовхується на різноманітні перешкоди, які можна поділити на макро- і мікроєкономічні. До першої групи ставляться такі:

Податкова політика, відсутність належного законодавчо-нормативного забезпечення. Сьогодні податкова система країни впливає на розвиток бізнесу вкрай негативно. Підприємницька діяльність не може повноцінно розвиватися за відсутності або недосконалості законів, що її регулюють.

Адміністративні бар'єри. Велика кількість законів, нормативних актів, інструкцій заплутує підприємців.

Недостатня державна підтримка. На сьогодні в Україні ще не склалася ефективна система державної підтримки і захисту малого підприємництва. Механізм фінансування і кредитування, інформаційне і консультаційного забезпечення, система підготування і перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності недосконалі і приносять дуже мало користі.

Низька інвестиційна активність унаслідок нестабільності економіки.

Тіньова економіка. Найчастіше МП є змушеними учасниками тіньової економіки через податковий тиск тощо.

Серед мікроекономічних чинників, що найбільше впливають на розвиток малого підприємництва, можна виділити такі:

засіб і час виникнення;

форма власності;

фінансові можливості підприємства;

асортимент продукції, її якість і попит на її;

обрану стратегію діяльності підприємства, його організаційну структуру;

кадрову політику;

можливість доступу до комерційної інформації;

ступінь дотримання клієнтами умов контрактів і платіжної дисципліни [13,c.200].

Умови розвитку ринкової інфраструктури і чинники, що впливають на її становлення в Україні, подібні з умовами і чинниками здійснення підприємницької діяльності як по утриманню, так і по наборі позитивних і негативних рис.

На сьогоднішній день пріоритетом розвитку економіки з боку держави повиннонен стати розвиток елементів ринкової інфраструктури, їх реформування відповідно до світових стандартів, оновлення правової бази для забезпечення ефективності їх функціонування. Звичайно, період незалежності України досить короткий, щоб досягти економічного рівня країн Заходу, але використання їхнього досвіду у відповідності з особливостями вітчизняної економічної системи забезпечить розвиток усіх сфер народного господарства , а згодом, і вихід економіки України на світовий рівень [15, c.215].

ВИСНОВКИ

Опрацьовуючи матеріал до курсової роботи я зрозумів, що найважливішим атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну, у якій здійснються угоди купівлі і продажу товарів і послуг. Також можна виділити ще одне розуміння ринку - як форми організації і функціювання економічних зв'язків господарюючих суб'єктів, що грунтуються на принципах вільної купівлі-продажу, і як суспільної форми функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання, прямий і зворотній вплив на виробництва і споживання.

Об'єктивними умовами існування і функціонування ринку є товарне виробництво - основа ринкової економіки, суспільний поділ праці, економічна відокремленість виробників, базою якої є економічна конкуренція між відокремленими, самобутніми суб'єктами господарювання, існування відповідної структури та інфраструктури, стійкої фінансової і грошової систем, наявність правової бази, що сприяє створенню і постійному відновленню відповідного ринкового середовища і психологічного клімату.

Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструктуру: товарні, фондові та валютні біржі, торгово - збутові фірми, банки тощо. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує тісний зв'язок, оскільки взаємодіючи з усією системою економічних відносин, ринкова інфраструктура виступає необхідною умовою розвитку всіх суб'єктів господарювання регіональних ринків. Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Існує пряма залежність - чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинутіший ринок.

Для того щоб суб'єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юридичні закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізм реалізації цих законів.

Використовуючи світовий досвід розвитку елементів ринкової інфраструктури слід пам'ятати, що вітчизняна економічна система має свої, притаманні лише їй особливості. Тому на практиці використання світових здобутків у галузі економіки повинне бути скориговане у відповідності до українських реалій. А пріоритетом з боку держави повинно стати забезпечення усіх правових, соціальних та економічних умов успішного розвитку ринкової інфраструктури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Беленький П.Ю. Інфракструктурне забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми) // НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2002. - 308 с.

2. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка. Навч. посібник для студ. вищ.навч. закладів/ - К.: Центр навч. л-ри, 2005. - 652 с.

3. Газета «Економічна правда». З бюджетом вас! .7.12.06.

4. Газета «Економічна правда». Чи потрібні взагалі державні банки? 10.01.07.

5. Газета «Економічна правда». Підсумки битви за держбанки. 15.02.07.

6. Газета «Дзеркало тижня». Головна мета-збудувати в Україні суспільство з панівним середнім класом».04.04.07.

7. Газета «Дзеркало тижня». Основний ризик для економіки- це популізм. 11.04.07.

8. «Економіст»,№11, 2004.

9. Газета «Українська правда». Роман з аукціоном.16.04.07.

10. Газета «Українська правда». Банки України- гегемон творення націїї. 21.04.07.

11. Кочетков. Основи економічної теорії. 2001 р. - 212.

12. Лапутін В.Д. Розвиток внутрішнього ринку- вирішальний фактор соціально-економічного зростання// Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. 22-23 квітня 2003 р., Київ., у 2-х ч., Відп. ред-К., 2003. - 274 с.

13. Ніколаенко Ю.В. Основи економічної теорії: Підручник/ За ред., 3-е вид. - К.: ЦУЛ, 2003. - 540 с.

14. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривовязюк І.В. Цінні папери в Україні: Навч. посібник, 2-е вид., доп. - К.: Кондор, 2004. - 400 с.

15. Реверчук С.К., Ковалюк О.М., Стребельницька Л.М., Крупка М.І. та ін. Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку // Наукова монографія за ред. д.е.н. проф. Реверчука С.К. - К.: Атіка, 2002. - 320 с.

16. Савчук В.С Зайцев Ю.К., Малий І.Й., мельник О.М.; Трансформаційна економіка: Навч. посібник для студ. вищ.навч. закладів- К.: КНЕУ, 2006 - 612 с.

17. Смоленська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посібник для студ. вищ.навч. закладів/ - К.: Центр навч. л-ри, 2005. - 384 с.

18. Смолін І.В. Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку// Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. 21-23 травня 2003 р. Відп. ред - К.: КНТЕУ, 2002 - 364 с.

19. Чухно. Основи економічної теорії. 2002 р.- 203 с.

20. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник, 2-е вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2003. - 535 с.

21. Єщенко П.С., Палкін Ю.В. Сучасна економіка: Навч. посібник/ - К.: Вища школа, 2005. - 325 с.

22. www.ukrstat.gov.ua

23. www.bank.gov.ua

ДОДАТКИ

Показники діяльності банківської системи України (за даними Національного банку України)

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Грошова маса, млн. грн.	32252	45755	64870	95043	125801	194071	261063
Грошова база, млн. грн.	16780	23055	30808	40089	53763	82760	97214
Облікова ставка НБУ (на кінець періоду), %	27,0	12,5	7,0	7,0	9,0	9,5	8,5
Процентні ставки банків у національній валюті, %
за кредитами	40,3	31,9	24,8	20,2	17,9	16,4	15,4
за депозитами	13,5	11,2	7,8	7,1	7,8	8,5	7,6
Вимоги банків за наданими кредитами, млн. грн.	19574	28373	42035	67835	88579	143418	245226
Зобов'язання банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, млн. грн.	18738	25674	37715	61617	82959	132745	184234
Зобов'язання банків за коштами, залученими на рахунки фізичних осіб, млн. грн.	6780	11338	19302	32396	41611	73202	106715
у національній валюті	3481	6566	11601	18875	22116	42176	57837
в іноземній валюті	3299	4772	7701	13521	19495	31026	48878
Офіційний курс національної грошової одиниці до іноземних валют, на кінець року, грн.
100 доларів США	543,45	529,85	533,24	533,15	530,54	505,00	505,00
100 євро	505,68	466,96	553,29	666,22	721,75	597,16	665,09
Середній офіційний курс національної грошової одиниці до іноземних валют, грн.
100 доларів США	544,02	537,21	532,66	533,27	531,92	512,47	505,00
100 євро	502,89	481,36	503,01	602,44	660,94	638,99	633,69

Кількість бірж

	Всього зареєстровано	Універсальні	Товарні та товарно-сировинні	Агропромислові	Фондові біржі та їх філії	Інші
1992	66	22	22	4	2	10
1995	91	23	24	8	14	22
1996	88	19	25	9	14	21
1997	191	46	54	23	24	44
1998	223	46	75	25	24	53
1999	300	62	111	29	27	71
2000	365	88	146	28	26	77
2001	386	97	157	31	27	74
2002	429	113	176	32	27	81
2003	459	118	201	31	27	82
2004	493	119	227	34	29	84
2005	458	115	244	30	19	50
2006	467	114	258	29	19	47

Структура укладених угод на біржах за видами товарів (послуг)

	2005 р.	1 квартал 2006 р.	1 півріччя 2006 р.	9 місяців 2006 р.	2006 р.
Всього	18962,1	4028,5	9002,7	15341,7	24406,0
Метал і металопродукція	116,4	0,7	1,3	3,1	5,6
Кольорові метали	0,0	0,0	0,0	0,2	5,0
Транспортні засоби	319,9	77,0	155,2	248,8	392,8
Сільськогосподарські машини	38,5	25,6	37,0	51,4	94,4
Верстати	9,3	9,1	10,5	12,3	18,4
Обчислювальна техніка і оргтехніка	0,2	0,0	0,0	0,1	0,4
Ліс і лісоматеріали	35,7	5,6	14,5	21,8	27,7
Паливо	2517,9	1342,4	4157,0	6473,6	8479,2
Вугілля	0,0	11,1	21,7	22,7	24,0
Бензин	395,1	0,1	0,2	0,5	0,6
Нафта	1329,1	1112,7	3553,5	5522,3	7183,5
Непродовольчі товари	6,5	0,2	0,5	1,1	1,3
Сільськогосподарська продукція	10568,2	1885,1	3248,0	6449,7	11905,2
Продукти харчування	416,1	86,2	207,3	305,3	754,3
Хімічна продукція	0,9	0,5	0,5	6,9	9,0
Цінні папери	1937,3	73,1	500,2	691,6	1092,7
Послуги	65,7	13,7	33,5	85,2	55,3
Нерухомість	694,5	55,7	150,9	330,0	457,6
Земельні ділянки	9,4	1,7	1,8	2,0	8,1
Інші види	2225,6	451,9	484,5	658,6	1099,1

Основні показники розвитку малих підприємств

	Кількість малих підприємств, одиниць	Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	Середньорічна кількість зайнятих1) працівників на малих підприємствах, тис.осіб	Середньорічна кількість найманих2) працівників на малих підприємствах, тис.осіб	Частка найманих працівників на малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників на підприємствах - суб'єктах підприємництва	Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг
2000	217930	44	1730,4	1709,8	15,1	8,1
2001	233607	48	1818,7	1807,6	17,1	7,1
2002	253791	53	1932,1	1918,5	18,9	6,7
2003	272741	57	2052,2	2034,2	20,9	6,6
2004	283398	60	1978,8	1928,0	20,2	5,3
2005	295109	63	1890,4	1834,2	19,6	5,5

Зведений бюджет України у 1992 - 2006 роках (за даними Державного Казначейства України)

	Доходи	Видатки	Дефіцит (-)/профіцит (+)	Доходи	Видатки	Дефіцит (-)/профіцит (+)
Mлрд. крб.	У відсотках до ВВП
1992	1227,5	1919,7	-692,2	24,4	38,1	-13,7
1993	49621,8	57248,7	-7626,9	33,5	38,6	-5,1
1994	523092,6	630647,0	-107554,4	43,5	52,4	-8,9
Млрд. грн.
1995	20,7	24,3	-3,6	38,0	44,6	-6,6
1996	30,2	34,2	-4,0	37,0	41,9	-4,9
1997	28,1	34,3	-6,2	30,1	36,7	-6,6
1998	28,9	31,2	-2,3	28,2	30,4	-2,2
1999	32,9	34,8	-1,9	25,2	26,7	-1,5
2000	49,1	48,1	1,0	28,9	28,3	0,6
2001	54,9	55,5	-0,6	26,9	27,2	-0,3
2002	61,9	60,3	1,6	27,4	26,7	0,7
2003	75,3	75,8	-0,5	28,2	28,4	-0,2
2004	91,5	102,51)	-11,0	26,5	29,71)	-3,2
2005	134,2	142,01)	-7,8	30,4	32,21)	-1,8
2006	171,8	175,51)	-3,7	32,1	32,81)	-0,7