Приватизація в Україні

Приватизація майна державних підприємств України це відчуження майна, що знаходиться в загальнодержавної, республіканської (Республіки Крим) і комунальної власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб.

Приватизація здійснюється на основі наступних принципів:

законності;

надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів приватизованих підприємств;

забезпечення соціальної захищеності і рівності прав громадян України в процесі приватизації;

пріоритетного надання громадянам України прав на придбання державного майна;

безоплатної передачі частки державного майна кожному громадянину України;

приватизації державного майна на платній основі з застосуванням приватизаційних паперів;

дотримання антимонопольного законодавства;

повного, своєчасного і достовірного інформування громадян про всі дії по приватизації;

пріоритетного права трудових колективів на вибір форми власності і придбання майна своїх підприємств.

Особи, що придбали державні підприємства в якості цілісних майнових комплексів, є правонаступниками їхніх майнових прав і зобов'язань відповідно до умов договору між продавцем і покупцем і законодавством України.

Зазначені об'єкти не підлягають відчуженню шляхом купівлі-продажу, обміну, дарування до уведення власної національної валюти.

Суперечки, що виникають у процесі приватизації, дозволяються чи судом арбітражним судом у встановленому порядку відповідно до їхньої компетенції.

Закон України про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації) від 6 березня 1992 р.

Дійсний Закон установлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їхнього відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.

Сферою застосування Закону є галузі, що підлягають першочергової приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і суспільне харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство. Відповідно до дійсного Закону можуть також приватизуватися підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам частини першої статті 2 дійсного чи Закону якщо це передбачено планами їхньої приватизації. До відносин по приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованими даним Законом, застосовується Закон України “Про приватизацію майна державних підприємств”.

До покупця, що придбав на аукціоні, конкурсі об'єкт приватизації, переходить право володіння, користування і розпорядження цим об'єктом з моменту удару молотка чи ліцитатора підписання протоколу засідання конкурсної комісії про визначення остаточного переможця, при викупі підприємства з дати прийняття органом приватизації рішення про викуп.

Декрет Кабінету міністрів України “Про приватизацію земельних ділянок” від 26 грудня 1992 р.

Кабінет міністрів постановляє:

1. Сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу до 1 березня 1993 року громадянам України в приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва й обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і цивільного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Забороняється передача в приватну власність земельних ділянок на територіях зон відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення, що піддались радіоактивному забрудненню внаслідок чорнобильської катастрофи.

2. Право приватної власності громадян на землю у випадках, передбачених статтею 1 дійсного Декрету, засвідчується відповідним Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

3. Установити, що громадяни України ( власники земельних ділянок, зазначених у статті 1 дійсного Декрету, мають право чи продавати іншими способами відчужувати приналежні їм земельні ділянки.

5. Контроль за виконанням дійсного Декрету покласти на місцеві державне адміністрації.