Світовий досвід розвитку малого підприємництва
Особливості встановлення сектору малого підприємництва. Суть, роль та функції малих підприємництв різних моделей змішаної економіки. Малі приватні підприємства держав Європи. Становлення, розвиток малого підприємництва в перехідній економіці України.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 18.11.2008 |
Размер файла | 180,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Характеризуючи промисловість загалом, потрібно зазначити, що 80.7% всіх підприємств обробляючої промисловості складають дрібні виробництва, що належать національному або приватному капіталу і що використовують національну технологію. Вони в основному і забезпечують зайнятість населення. У 1960 р. на частку дрібних і середніх підприємств в обробляючій промисловості доводилося 71.5 % всіх вироблених продукції і 79.5 % всіх зайнятих в галузі.[9, c.10]
Держава проводить політику стимулювання середньої і дрібної промисловості, для чого створений Гарантійний фонд стимулювання середньої і дрібної промисловості. Відносно цих підприємств здійснюється преференційна податкова політика. У планах промислового розвитку країни приділяється велика увага дрібної і середньої індустрії. За даними на 1970 р. великих підприємств нараховувалося 1007 з числом зайнятих 477 тисяч чоловік, середніх - 2122 з числом зайнятих 365 тисяч чоловік і дрібних - 68036 з числом зайнятих 628 тисяч чоловік.
Інвестиції в економіку забезпечуються головним чином за рахунок збільшення державних вкладень. Державні інвестиції в економіку і соціальну інфраструктуру росли досить високими темпами протягом 1950 - 1970рр.
Важливим чинником економічного розвитку Мексики було зростання продуктивності праці. У той час, як зайнятість населення з 1960 по 1977 р. зросла в 2.1 рази, величина ВВП за той же період збільшилася в 4.7 рази.
У 1972 р. активи іноземних філій становили 52 % активів 300 найбільших підприємств в обробляючій промисловості. Однак прийняття в 1973 р. закону про стимулювання національних і регулюванні іноземних капіталовкладень запобігло подальшій капіталізації мексіканської економіки. Політика держави в регулюванні діяльності іноземного капіталу дозволяє місцевим компаніям вступати в конкуренцію не з всієї ТНК, а лише з її філіями в країні. Хоч іноземні філії і віддали контрольний пакет акцій, однак їх вплив відчувається повсюдно, оскільки 90 % великих і середніх підприємств обробної промисловості використовують іноземну технологію, будують своє виробництво на базі іноземного обладнання, марок і патентів. Але всупереч " заміні імпорту " і " мексиканізації" продовжують швидко збільшуватися іноземні капіталовкладення і ввезення товарів. Незважаючи на всі зусилля, уряду не вдалося припинити зростання інфляції. У 1976 р. ціни на споживчі товари зросли в порівнянні з 1973 р. більш ніж в 1.5 рази. Все це в поєднанні з світовою економічною кризою змусило уряд відмовитися від стабільності мексіканського песо.
1976 - 1977 роки були важкими для мексиканської економіки. Пожвавлення почалося з другої половини 1978 р., збільшилися капіталовкладення приватного сектора, знизилися темпи інфляції. У 1979 р. приріст ВВП становив 8 %, збільшилася зайнятість населення на 7.6 %. Але у важкому положенні виявилося сільське господарство, продукція якого знизилася на 3.5 %. [10, c.35]
Промисловість Мексики в 1980 - 1981 рр. розвивалася високими темпам. Швидко росли видобуток нафти, виробництво в галузях нафтохімічного комплексу, цементної промисловості і машинобудування.
Мексика першою в капіталістичному світі націоналізувала нафтову промисловість, експропріювавши в 1938 р. майно 17 іноземних компаній. Воно було передане в руки державної організації " Петролес мексиканос " (Пемекс). " Пемекс " є стержнем державного сектора економіки, а нафтова і нафтопереробна промисловість перетворилася в найважливішу галузь економіки, прибутки від якої йдуть на розвиток інших галузей, інфраструктури і сільського господарства.
На даний момент велика увага приділяється розвитку приватного сектора в економіці Мексики. Згідно з декретом від 15 серпня 1983 р. про розвиток і діяльність сектора " макиладорас ", підприємства цього типу можуть створюватися повсюдно. Декрет передбачає можливість створення таких підприємств у " вільній експортній зоні " на правах стовідсоткової іноземної власності, що ставить їх в особливі умови в порівнянні з більшістю діючих в Мексіці іноземних фірм, власність яких в акціонерному капіталі обмежена на 49 %. Якщо в 1966 р. в Мексіці діяли 12 підприємств цього типу, на яких було зайнято біля 3 тисяч чоловік, то до кінця 1987 р. - вже 1100 з числом зайнятих більш 300 тисяч чоловік.[11, c.13]
Найбільшою приватною корпорацією є "Альфа індустріас". Її пасиви становлять майже 69 мільярдів песо, активи - 111.5 мільярдів. У групу входять металургійні, паперо-виробничі підприємства, заводи по виробництву синтетичного волокна, машинобудівні і нафтохімічні.
Зовнішній торгівлі в Мексиці завжди надавалося велике значення. Вона є одним з головних джерел отримання іноземної валюти, на яку придбавається обладнання, необхідне для розвитку промисловості, і сировина.
Характерною особливістю зовнішньоторгівельного обороту протягом тривалого часу було хронічне перевищення імпорту над експортом. Структура імпорту свідчить про ту, що країна купує в основному машини, сировину для промисловості, в окремі роки продовольство і споживчі товари. Крім США великими імпортерами мексиканської продукції є Іспанія, Японія, ФРН, Бразілія і інші.
Зараз "мексіканська модель " переживає кризу, оскільки економічні успіхи країни виявилися надзвичайно суперечливим. Зокрема, економічне зростання в Мексіці супроводилося посиленим проникненням іноземного капіталу. Домінуючі позиції (біля 60 %) належать іноземному капіталу США, хоч в останні роки значно збільшилася притока капіталовкладень з Західної Європи і Японії. Нарівні з цим Мексика все в більшій мірі вдається до зовнішніх позик і кредитів, хоч прибутки від експорту не покривають фінансових зобов'язань. [11, c.20]
За рахунок того, що в Мексику ринули нафтодолари уряд сподівається здійснити швидкий стрибок в економічному розвитку, а також справитися з безробіттям. Зовнішній борг Мексики становить 80 мільярдів доларів. Лише одні платежі по державній заборгованості поглинають 70 % від продажу нафти. Це привело до багаторазових девальвацій песо.
У 1980 р. експорт збільшився до 15.3 мільярдів доларів і з них 10 мільярдів приходиться на нафту. (дивись таблицю N 3)
Таблиця n 3. Обсяг експорту і імпорту мексики в 1981 р. Експорт
Найменування |
млн. дол. |
% |
|
Всього |
19 379 |
100 |
|
Нафта і газ |
13 827 |
71,4 |
|
Хімічні прдукти |
593 |
3,1 |
|
Автомобілі |
369 |
1,9 |
|
Креветки |
344 |
1,8 |
|
Кава |
333 |
1,7 |
|
Бавова |
301 |
1,6 |
|
Інші |
3612 |
18,5 |
імпорт
Найменування |
млн. дол. |
% |
|
Всього |
24 193 |
100 |
|
Машини і обладнання |
9 646 |
39,9 |
|
Сировина і напівфабикати |
10 838 |
44,8 |
|
Хімічні продукти |
1 684 |
7,0 |
|
Споживчі товари |
2 414 |
10,0 |
|
Продовольчі товари |
1 656 |
6,8 |
|
1 295 |
5,3 |
Див. Мировой рынок и развивающиеся страны. Сборник научных трудов. Москва. 1991 с.104
3.2. США
Мале підприємництво відіграє винятково важливу роль в економічному і соціальному житті США.
Так, в 1986-1990 р. невеликі фірми США робили більше 40% валового національного продукту і половину валового продукту приватного сектору.
У окремих сферах економіки малі підприємства домінують. Так, на їхню частку оптової торгівлі доводиться - 86% валового продукту приватного сектору, у сфері обслуговування - 81%, у будівництві - 80%, у фінансовій сфері - 60%, у роздрібній торгівлі - 55%, в обробній промисловості - 21%. [13,с.10]
На малі фірми в зазначений період припадало майже половина всіх зайнятих у приватному секторі: - 12 млн. чол. у сфері обслуговування; - 10,1 у роздрібній торгівлі; -4,4 в оптової; в обробній промисловості зайняті - 8; у будівництві -4,3; на транспорті - 2; у видобувній промисловості - 0,5; у сільському господарстві - 0,8; 3,2 млн. чол. було зайнято фінансовою діяльністю.[13,c.12]
Особливо важливу роль малий бізнес відіграє у вирішенні проблем зайнятості: у 80-і роки 80% усіх нових робочих місць були створені дрібними підприємствами. Більше 100 млн. американців прямо або побічно заробляють засоби для існування завдяки малому підприємництву. Держава ж одержує мільярдні суми прибутків у вигляді податків із прибутку дрібних підприємств.
Процес розгортання малих підприємств тісно зв'язаний із галузевою специфікою й економічними механізмами, що діють у тієї або іншій країні. З цієї причини при оперировании цифровими показниками і порівнянні досвіду розвитих капіталістичних країн із процесом формування малої економіки в Росії варто пам'ятати про розходження в рівнях розвитки інституціональної і виробничої інфраструктур, у галузевій структурі національного господарства, тобто необхідно враховувати социокультурные особливості використовуваного досвіду.
Приведемо класифікацію галузей у США, використовуючи наступні показники: щільність зайнятих в окремих галузях, а також загальна кількість приватних підприємств і їхній розподіл по галузях.
Таблиця №1. 2.1
Галузева класифікація в США (1986-1987 р.)
Галузь |
Внесок у нац. Прибуток |
Зайнятість |
Підприємстваприватного сектора |
||||
млрд. долл. |
% |
тис. Чол. |
% |
тис. |
% |
||
Сільське господарство,лісова промисловість |
9 |
2 |
3208 |
3 |
2. 328 |
14 |
|
Видобувнапромисловість |
85 |
2 |
721 |
1 |
251 |
2 |
|
219 |
5 |
4998 |
5 |
1758 |
6 |
||
Обробнапромисловість |
852 |
19 |
19065 |
19 |
622 |
4 |
|
Оптова і роздрібна торгівля |
740 |
16 |
24381 |
22 |
3463 |
21 |
|
Фінанси, нерухомість |
775 |
17 |
6549 |
6 |
2272 |
13 |
|
Транспорт, зв'язок |
402 |
9 |
5385 |
5 |
721 |
4 |
|
Послуги |
794 |
17 |
24196 |
23 |
6220 |
36 |
|
ДержавнийСектор |
535 |
12 |
17015 |
16 |
|||
Іноземний |
30 |
1 |
|||||
Разом |
4527 |
100 |
105518 |
100 |
17635 |
100 |
Див. Разумнова І. Дрібні підприємства промисловості США// Проблеми теорії і практика управління. - Москва. 1990 р. - с.10.
У політиці уряду США як і в багатьох інших розвинених капіталістичних країнах допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ в економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибули в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності.У умовах погіршення відтворювання великі компаніїзнаходять "віддушину" у вигляді експорту капіталу. Дрібні фірми, як правило, не мають такої можливості. Це змушує їх для виживання інтенсивно переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-х початку 80-х років зуміли пристосуватися - вижили, інші - просто розорилися. Однак, в свою чергу, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом оздоровлення економіки. І пояснюється це передусім тією роллю і функціями, які малий бізнес виконує.По-перше, як вже відмічалося, він забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких немислима його висока ефективність. По-друге, він здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються в споживчій сфері, але і порівняно швидко окупатися. По-третє, - створювати атмосферу конкуренції. По-четверте (і це, мабуть, саме головне), він створює те середовище і дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива. Розподіл малих підприємств по галузях промисловості і кількості працюючих в США в %
|
Менше за 25 чол |
Менше за 210 чол |
Менше за 220 чол |
Менше за 250 чол |
|
Видобувна промисловість |
52,4 |
67,1 |
80,5 |
91,5 |
|
Переробна промисловість |
37,0 |
52,5 |
67,5 |
82,6 |
|
Оптова торгівл |
50,3 |
71,5 |
86,9 |
96,4 |
|
Роздрібна торгівля |
64,9 |
81,5 |
91,1 |
97,2 |
|
Будівництво |
64,5 |
81,7 |
91,8 |
97,6 |
|
Комерційні послуги |
76,4 |
87,1 |
93,6 |
97,5 |
|
У середньму |
66,7 |
81,2 |
89,3 |
96,3 |
Див. Малий бізнес у США: Проблеми становлення.- Мосва. 1993р. - с.20.
З приведеної таблиці абсолютно ясно, що малий бізнес у всіх приватних секторах економіки США домінує по кількості створених ним робочих місць. Відносна ж значущість дрібних фірм, значно розрізнюється між профілями цих підприємств.Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.Про те, що малі підприємства здатні у великих масштабах забезпечувати роботою незайняті трудові ресурси говорить те, що в США в дрібних фірмах в 1990 році було зосереджено 40%, всієї робочої сили. У цьому укладається соціальна роль підприємств дрібного підприємництва.[14,c.6]Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиріччя в США, виявило важливу роль невеликих фірм навіть у втіленні в життя істотних технологічних нововведень.Частка технологічних нововведень в СШАв 80-х роках в %
|
дрібні фірми |
середні фірми |
великі фірми |
|
США |
35% |
15% |
50% |
Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело дотого, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значеннявеликих лабораторій з напрямами досліджень, що устоялися. До того ж малі фірми прагнуть як можна швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок, що проводяться дрібними підприємствами досить важливо, передусім з точки зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергу активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (знову народженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться фірмами малого і середнього підприємництва.Відношення нововведень до витрат на наукові дослідження і розробки малих підприємств в 3-4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шлях винаходу, використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатом роботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак подальше впровадження здійснюється компаніями, що володіють необхідними для цього фінансовими і матеріальними ресурсами.
У світовій практиці вважається нормою державне заохочення малого бізнесу в інтересах товариства і держави. При цьому завдання держави полягає не в тому, щоб просто передати малим підприємствам фінансові, технічні й інші ресурси, і не в тому, щоб підтримувати їх за будь-яку ціну, а в тому, щоб створити правові й економічні умови для їхнього виживання, спроможності зростати і саморозвиватися в умовах ринку. В США йде потужна хвиля підтримки розвитку МП.
Діяльність малих підприємств у США входить у компетенцію спеціальної державної організації - Адміністрації малого бізнесу, створеної Конгресом США в 1953 р. На неї покладений обов'язок робити дрібним підприємцям фінансову консультаційну допомогу, сприяти в одержанні урядових замовлень і укладенню контрактів із великими підприємствами.[14,c.10]
Президент США щорічно робить доповідь Конгресу про положення малого бізнесу. Конгрес США стверджує різноманітні програми допомоги розвитку дрібного бізнесу. Такі програми мають також різні урядові відомства (Міністерство торгівлі, сільського господарства, і т.д.). Бізнесменам допомагають інформацією, навчанням, консультуванням.
Наступні федеральні організації беруть участь у програмах по розвитку експорту малих підприємств і є учасниками Координаційного комітету по розвитку торгівлі: Торговельна палата США, Департамент сільського господарства, транспорту, енергетики, утворення, праці, фінансів, оборони. Торгове представництво США, Експортно-імпортний банк США, Агентство розвитку торгівлі. Приватна корпорація по закордонних інвестиціях. Агентство міжнародного розвитку. Агентство по захисті навколишнього Середовища, Інформаційне агентство. Відділ по керуванню й упорядкуванню бюджету, Національна рада безпеки, Комісія з міжнародної торгівлі. Рад економічних радників.
Велика увага приділяється малому бизнесу на регіональному рівні.
Так, наприклад, у 1983 р. при Уэйнском університеті штат Мічиган створений Центр розвитку малого бізнесу для реалізації програм по консультації, навчанню, дослідженню і правовому захисту малого бізнесу.[14,c.10]
Мета цієї федеральної / місцевої програми, що має законодавчу основу і, керівництво якої здійснюється разом з Адміністрацією малого бізнесу США, визначена в такий спосіб:
- забезпечити послідовне консультування малих фірм у штаті Мічиган через 13 регіональних відділень;
- розробити і реалізувати практичні навчальні програми з проблем малого бізнесу;
- вивчити специфічні проблеми малого бізнесу в штаті Мічиган;
- представляти інтереси малого бізнесу з питань правового захисту разом з іншими суспільними і приватними організаціями.
Відповідно до законодавства кредитування суб'єктів малого підприємництва здійснюється на пільгових умовах із компенсацією відповідної різниці кредитним організаціям за рахунок засобів фондів підтримки малого підприємництва, що вправі компенсувати кредитним організаціям цілком або частково недоотримані ними прибутки при кредитуванні суб'єктів малого підприємництва на пільгових умовах. Такий же порядок передбачений при страхуванні суб'єктів малого підприємництва.
Розділ 4. Малі приватні підприємства в економіці держав Східної та Західної Європи
4.1. Росія
У реформуванні російської економіки ще з часів перебудови малі підприємства (МП) взяли на себе роль творця грунту для нової системи господарювання. Домінуючий сьогодні приватний сектор зароджувався саме в сфері малого бізнесу. І цілком закономірно, що до теперішнього часу, за офіційним даними, на частку приватних суб'єктів малого підприємництва в загальній кількості приватних, державних і муніципальних, суспільних МП доводиться 84%. Малі підприємства, маючи в своєму розпорядженні 3,4% вартості основних коштів економіки Росії і 14% числа зайнятих, виробляють 12% ВВП і дають '/ч всього прибутку по народному господарству. Це говорить про широких, але ще далеко не повністю розкритих внутрішніх можливостях розвитку малого підприємництва. [14, c.5]
У 90-е роки стабільно росла частка МП в загальному об'ємі ВВП. Це - вагомий факт, особливо на фоні спаду, що продовжується практично у всіх сферах російської економіки. За офіційним статистичним даними Держкомстат РФ, на 1.01.1996 м. в Росії нараховувалося 877 тис. малих підприємств, на яких було зайнято 8,9 млн. людина (по середньосписочному складу), а з урахуванням повторної зайнятості - 13,8 млн. людина. У галузевій структурі домінує торгово-посередницька діяльність, а в регіональній структурі -Центральний економічний район з ядром в Москві (табл. 1, 2).
У розвитку малого підприємництва за останні 1-2 року намітилися кардинально нові тенденції, що виразилися насамперед в істотному сповільненні темпів зростання числа малих підприємств. Якщо на початку 90-х років для динаміки розвитку МП було характерне стійке зростання як їх числа, так і кількості зайнятих при середньорічних значеннях приростів на рівні біля 80%, то в 1994 р. приріст числа МП становив лише 4%, а в 1995 р. сталося вже зниження їх числа на 2,2%.[14, c.6]
Для поглибленого розуміння нинішньої ситуації з розвитком російських МП необхідно критично розглянути деякі сторінки їх "новітньої історії". Російське мале підприємництво в своєму становленні за останні десять років вже пройшло два етапи і знаходиться напередодні
Таблиця 1 Галузева структура малого підприємництва (в %)
Галузева структура числа МП |
Галузева структура повної чисельності зайнятих на МП. |
Структура виробництва продукції (робіт, послуг) по основних галузях МП |
||
Промисловість |
14,6 |
24,0 |
20,0 |
|
Сільське господарство |
1,1 |
0,8 |
0,3 |
|
Лісове господарств |
0,05 |
0,05 |
||
Транспорт і зв'язок |
2,3 |
2,2 |
||
Будівництво |
16,6 |
29,9 |
16,3 |
|
Торгівля і суспільне |
||||
42,7 |
24,6 |
50,5 |
||
Матеріально-технічне |
||||
постачання і збут |
1,8 |
1,3 |
6,0 |
|
Інформаційне обслугову |
||||
вання |
0,8 |
0,5 |
0,2 |
|
Загальна комерційна |
||||
діяльність |
4,8 |
3,9 |
2,5 |
|
Інша діяльність в ма- |
||||
теріальному виробництві |
1,5 |
1,4 |
0,7 |
|
Побутові послуги, житлове- |
||||
господарство |
1,8 |
1,1 |
3,3 |
|
Охорона здоров'я, спорт, |
||||
соціальне забезпечення |
1,9 |
1,3 |
0,1 |
|
Народна освіта |
0,9 |
1,0 |
0,04 |
|
Культура і мистецтво |
0,9 |
0,7 |
0,06 |
|
Наука і наукове обслугову- |
||||
вання |
5,6 |
5,3 |
||
Фінанси, пенсійне |
||||
забезпечення |
1,3 |
0,9 |
||
Інші |
1,05 |
3,15 |
Таблиця 2 Регіональна структура малого підприємництва (в "/а)
Економічні райони |
Частка в загальному числі МП |
|
Центральний, |
30,5 |
|
в тому числі Москва |
20,0 |
|
Північни |
2,9 |
|
Північно-Західний |
9,6 |
|
Волго-Вятський |
2,9 |
|
Нейтрально-Чорноземний |
2,7 |
|
Повлжський |
9,6 |
|
Північно-Кавказький |
9,8 |
|
Уральський |
10,6 |
|
Західно-Сибірський |
10,5 |
|
Східно-Сибірський |
5,2 |
|
Далекосхідний |
5,0 |
Див. Малий бізнес: Проблеми становлення. "Російський економічний журнал" Київ. 1993. - с.35
входження в новий, четвертий, етап. Перший і найбільш яскравий з них спостерігався ще в умовах колишнього СРСР в кінці 80-х років. Величезні пільги всіх видів, в тому числі за рахунок коштів держбюджету, загалом більш сприятливе положення справ в економіці обумовили відношення ветеранів до даного періоду як до "золотого віку" малого підприємництва. Дійсно, відбувалося дуже швидке і легке накопичення капіталів, розвивалися виробництво дефіцитних товарів широкого споживання і сфера всіляких і так же дефіцитних тоді побутових послуг, роздрібної торгівлі, громадського харчування і пр.
Виворотом "золотого віку" було, однак, то, що малі підприємства виконували роль каналу перекачки ресурсів командно-керованих держпідприємств в тіньову економіку, на користь напівкримінального і просто кримінального псевдоринкового підприємництва. Саме сумний наслідок такої перекачки укладався і полягає в тому, що кошти, що нагромаджуються в малому підприємництві методом "дорозграблення" держсектора, за невеликим винятком практично назавжди йшли з сфери накопичення і не використовувалися для розвитку національного виробництва і його інфраструктури.
Звичайно, в розвитку МП мали місце не тільки негативні процеси. У роки перебудови малий бізнес включився в загальний, всіляко процес бурхливого розвитку, що підтримується урядом кооперативного рушення. І роздержавлення, і навчання широкої маси населення основам підприємництва відбувалися через розвиток кооперації і малого бізнесу.
Однак не можна не помітити, що "золотий вік" малого бізнесу і осудні йому функції прискорювача реформ багато в чому виявилися в жорсткій суперечності з іншими напрямами економічних перетворень, а точніше - з невдалою спробою проведення реформ зверху, в жорстко-унітарних традиціях, з опорою виключно на апарат державної влади і управління. Спроби центрального уряду якось обмежувати можливості отримання дутих прибутків від різниці між фіксованими цінами держсектора і вільними цінами недержавних підприємств, регламентувати діяльність МП, використати важелі оподаткування наштовхувалися на явну недієздатність державного апарату.
Необхідний був кардинально інший економічний курс, який втілився вже в новій Росії в реформах типу шокової терапії. Почався новий, другий, етап і в розвитку російського малого підприємництва.
1992 рік - рік шокової терапії - характеризувався самими високими з середини 80-х років темпами зростання числа малих підприємств (в 2,1 рази) і чисельності зайнятих в них. Цей факт носить феноменальний характер, оскільки здійснена тоді лібералізація цін і введення податкового натиску сильно підірвали фінансову базу малого підприємництва. Бурхлива інфляція привела, з одного боку, до обезціненню заощаджень населення, а з іншою - до різкого збільшення процентних ставок банківського кредиту. Цевикликало справжній параліч інвестиційної діяльності, не подоланий досі.
Статистичні дані показують, що абсолютним лідером по збільшенню числа малих підприємств стала тоді сфера науки і наукового обслуговування. У ній число малих підприємств зросло в 3,4 рази. Кількість малих підприємств в сфері сільського господарства збільшилася в 3,1 рази. Потім слідують матеріально-технічне постачання і загальна комерційна діяльність по забезпеченню функціонування ринку (2,9 рази). До них тісно примикає сфера народної освіти (2,8 рази).[15, c.40]
У той же час в 1992 р. в загальній структурі російського малого підприємництва сталося різке зменшення частки МП в сфері матеріального виробництва.
На широко поширеній думку, модель шокової терапії була малоконструктивна для швидкого і ефективного розвитку економіки країни і, зокрема, сфери малого підприємництва. Але потрібно визнати, що в умовах активізації ринкових реформ МП продемонстрували і свої позитивні можливості. Найважливішими функціями МП в умовах шокової терапії стали соціальне демпфіруванння, забезпечення виживання значних верств населення в умовах гострої кризи через самозайнятість, надання можливості отримання додаткових (крім основної, часто формальної зайнятості) коштів для існуванню.
Замість свого роду годівниці з сильним кримінальним відтінком, що було властиво періоду перебудови, в сфері МП стала утворюватися нормальна конкурентна проринкова середа, що характеризується боротьбою малих підприємств за виживання на основі підвищення якості і різноманітності товарів і послуг. Сказане, правда, не означає, що кримінальні структури дали малому бізнесу спокої.
Феноменальне зростання числа МП в 1992 р. має своє пояснення. Бурхливий розвиток торгово-посередницького малого підприємництва став реакцію у відповідь на підрив первинної фінансової бази. Лібералізація зовнішньої торгівлі ще в умовах колишнього СРСР і зняття заборон на приватну торгівлю всередині країни створили сприятливі умови для будь-якої торгової діяльності.
Падіння споживчого платоспроможного попиту торгове мале підприємництво тоді активно компенсувало імпортом товарів, хоч і не дуже якісних (типу продукції китайського виробництва), але що користувалися ажиотажним попитом у російського споживача. Швидка оборотність дрібних торгових капіталів перетворювала їх в капітали середніх розмірів. Більш того дрібна торгівля швидко реагувала на наростаючу соціально-економічну диференціацію російського суспільства, групуючись в нішах обслуговування як масових споживачів, так і споживачів з високим рівнем прибутків. Досить швидко поруч з дрібними торговими наметами стали виникати елітні магазини, власники і працівники яких нерідко починали з "човникової" діяльності.
До позитивної ролі торгової і посередницької діяльності МП потрібно віднести і їх участь в створенні нових господарських зв"язків. Ініційована лібералізацією цін і рядом інших чинників (здача позицій ВПК, втрата ринків країн Східної Європи і пр.) повна "закупорка" каналів взаємозв'язків, що раніше склалися між виробниками, постачальниками і торгівлею відкрила широке поле для діяльності малих фірм по постачанню і збуту продукції. Звичайно, для нових господарських зв'язків в повному об'ємі потрібен новий технологічний каркас економіки з відповідними ринковими, високоефективними каналами рушення товарів від виробників до споживачів. У стратегічному плані задача створення такого каркаса малому бізнесу не під силу, оскільки вимагає багатьох років і величезних капітальних вкладень.
Однак малий бізнес зміг зіграти роль каталізатора перших кроків рушення до нової системи внутрікоопераційних зв'язків в російській економіці. Крім того, він виконував роль демпфера, що спасає багато які підприємства від негайного краху через розрив колишніх, хоч і неефективних, але все ж господарських зв'язків, що працювали.
Ривок малого підприємництва у бік торгової і посередницької діяльності став також закономірною реакцією на введений урядом податковий натиск. У колишньому СРСР не було і в принципі не могло бути податковою системи, адекватної ринковим умовам. Тому введення в практику господарського життя навіть елементів нормальної податкової відповідальності повинне було викликати у не звиклих до цього підприємців природну реакцію відторгання. Але справа в тому, що на цю реакцію наклався явний екстремізм урядової податкової політики, направленої на вилучення до 70-90% прибутків малих підприємств. При цьому уряд і не розраховувало на те, що будь-хто буде відразу ж платити податки в повній мірі. Підприємців тим самим підштовхували до того, щоб шукати і знаходити способи приховання прибутків від оподаткування. Торгівля і посередництво, орієнтована на роботу з складноконтрольованими готівковими коштами, відкривали великі можливості для відходу від податків.[16, c.10]
Загалом ситуація 1992 р. може бути охарактеризована загальноприйнятим терміном "грюндерство". Мале підприємництво було складовим елементом цього масового процесу засновництва. Біржі, банки, страхові фірми, великі приватні і напівдержавні акціонерні підприємства виникали по всій Росії в неймовірних кількостях. Люди уперше в житті отримали свободу для самостійної підприємницької діяльності, право займатися фінансовим плануванням, що раніше було абсолютною монополією державних структур і їх чиновників. Такі мотивації в поєднанні з розвалом державних, передусім бюджетних підприємств і організацій, з надією на отримання високих прибутків від досить простих видів робіт і послуг не могли не породити крупномасштабний грюндерства. Подібне грюндерство пояснюється не стільки економічними причинами, скільки загальними законами соціальної психології в їх додатку до очевидної для Росії ситуації кардинального суспільного перелому.
Ілюстрацією до вищесказаного може служити масова поява ефемерних фермерських господарств в суворих кліматичних зонах і на низькоякісних грунтах, де з точки зору економічної доцільності таких господарств в принципі не може бути навіть в самої розвиненій ринковій країні. Багато які малі підприємства з'являлися на світ не внаслідок економічної доцільності, не маючи якої-небудь програми довготривалого розвитку, а тільки із загальної надії, мрії їх організаторів на досить абстрактне " краще життя" (в основному в стилі привабливих трафаретів суспільства вільного підприємництва і загального споживання). У певному значенні психологічні очікування швидкого процвітання домінували над тверезим економічним розрахунком і навіть здоровим глуздом.
Саме цим пояснюється феномен бурхливої появи численних приватних дрібних наукових фірм в умовах дуже швидкого згортання якого-небудь попиту на наукову продукцію через найгострішу інвестиційну кризу, спад інноваційної активності і фантастичний дефіцит бюджетів всіх рівнів. Нові умови давали колишнім науковим співробітникам надію на самостійний вихід із того тупикового становища, в якому вони знаходилися в державних академічних, галузевих і інших наукових установах в 70-і і в 80-і роки.
Грюндерство, як показує історичний досвід, завжди обмежене у часі. Вже до 1995 р. виявилися практично вичерпані ніші і можливості надприбуткової торгово-посередницької діяльності. Багато Які з раніше малих підприємств, що виникли переважно торгово-посередницької або, наприклад, науково-консультаційної орієнтації або припинили своє існування, або диверсифікувались. Така ситуація закономірно повинна була генерувати нові тенденції в розвитку російського малого підприємництва. Визначився черговий, третій етап якісних змін в динаміці і структурі малого підприємництва, що супроводився, як було відмічено вище, значним скороченням приросту числа МП.
Головними причинами припинення зростання числа малих підприємств були різке звуження кордонів сфер, що характеризувалися високою прибутковістю, що легко досягається, вичерпання психологічних очікувань безмежних фінансових можливостей самостійної підприємницької діяльності. У нормальній ринковій економіці мале підприємництво в більшості випадків і по прибутковості, і по кордонах потенційних можливостей поступається середньому і великому бізнесу. Воно йде услід за ними в ролі хоч і цілком гідного, але все ж аутсайдера.[16, c.13]
Якщо в Росії ще в 1992-1994 рр. вся економіка, включаючи малий бізнес, жила по стохастичним законах первинного накопичення капіталів, то до 1995 р. все чіткіше стали діяти закономірність цивілізованої ринкової системи. Рідше зустрічалися випадки, коли яке-небудь мале підприємство легко скуповувало будівлі, що дорого коштують і навіть середні виробничі підприємства. Нормою ставав прибуток на один зайнятого в МП на рівні, що коливається навколо середньої заробітної плати по країні.
У економіці Росії стала простежуватися тенденція на початок нової, ринкової концентрації і централізації капіталів, а також самої господарської діяльності. Отримав розвиток процес поглинання підприємств. Часто найбільш рентабельні малі підприємства виявляються першою жертвою такого поглинання. Наприклад, в Москві на місці ще недавно численних індивідуальних торгових ларьків виникли добре оформлені торгові павільйони, що належать тій або іншій великій фірмі. Менш рентабельні МП також не витримують економічної конкуренції зі середніми і великими фірмами і вимушені згущати свою діяльність. У цьому значенні на нинішньому етапі російських реформ процеси централізації і концентрації капіталів також протистоять збільшенню чисельності МП. Але надалі, як ми вважаємо, нові великі і середні підприємства будуть самим активним образом стимулювати створення нових МП в структурі нових господарсько-технологічних ланцюжків, що формуються.
На кардинальне сповільнення приросту числа МП в 1994-1995 рр. вплинуло і завершення перереєстрації малих підприємств, створених ще по законах колишнього СРСР. Діючі МП в ході перереєстрації приймали нові організаційні форми, а що припинили свою роботу - просто ліквідувалися. Оскільки величина що рахувалися зареєстрованими, але реально МП, що не функціонували була досить велика, їх офіційна ліквідація внесла істотний внесок в загальне сповільнення темпів зростання числа малих підприємств Росії. Чинник перереєстрації і ліквідації не працюючих підприємств в повній мірі виявив себе в 1995 р. в зв'язку з введенням в практику господарської діяльності нового Цивільного кодексу (ГК). Відповідно до положень його першої частини малі підприємства, що мають форму товариств (а це дуже поширена господарська форма малих підприємств), повинні переоформити свої засновницькі документи, прийнявши інші, передбачені ГК господарські форми. Якщо врахувати, що навіть за офіційними оцінками Держкомстат РФ, більше за третину зареєстрованих малих підприємств або не приступали до господарської діяльності, або припинили її, не ліквідувавшись, то очевидно, що перереєстрація, що почалася в 1995 р. і відповідно офіційна ліквідація реально не функціонуючих малих підприємств повинні привести до подальшого істотного зниження числа малих підприємств в Росії. А з урахуванням того, що в ряді російських регіонів реально діє трохи більше за половину зареєстрованих МП(за даними Держкомстат РФ), перереєстрація внесе певну коректива і в регіональну структуру малого підприємництва країни.
Сповільнення зростання числа нових малих підприємств пояснюється ще і тим, що не виявив свою силу - і в економічному, і в соціальному плані - такий могутній чинник збільшення малих підприємства, як зростання безробіття. Незважаючи на всі прогнози її бурхливого збільшення, аж до 1996 р. офіційне безробіття залишалося на рівні 2-3% економічно активного населення. Реальне безробіття може бути на порядок вище, на що вказують альтернативні розрахунки експертів профспілкових об'єднань, міжнародних організацій і пр. Але проте офіційний статус працюючих (нехай навіть на "напівживих" підприємствах), поки він діє, створює соціально-психологічний ефект, при якому люди відмовляються займатися іншою самостійною діяльністю, в тому числі пробувати свої сили в сфері малого бізнесу. Більш поширеним виявляється випадковий, часто допоміжний заробіток, що ніде не реєструється від дрібних перепродажів або виконання підсобних робіт. Але як тільки уряд Росії на ділі, а не на словах піде на банкрутства численних нерентабельних підприємств, зростання офіційного безробіття, безсумнівно, викличе нову хвилю збільшення числа МП.[16, c.27]
Найбільш істотним негативним моментом була і залишається кримінализація малого підприємництва. У зв'язку з цим дуже показова найбільш типова відповідь на питання вибіркових обстежень керівників малих підприємств про вплив на їх діяльність кримінальних структур. Значна частина респондентів відповідають, що вони взагалі нічого не знають про кримінальні структури. У нинішній ситуації така відповідь вказує не на подолання залежність МП від кримінальних структур, а якраз навпаки - на особливо сильну їх залежність від цих структур і навіть на пряму вовлеченность в ці структури і страх перед ними. Кримінальність продовжує залишатися істотним чинником, перешкоджаючим нормальному розвитку російського малого підприємництва.
Різкий спад темпів приросту числа МП по-різному знайшов відображення в окремих галузях. Хоч і декілька сповільнившись, але уперше за декілька минулих років випереджальними темпами збільшилася кількість МП в будівництві і на транспорті (на 18 і 19% в 1995 р.). У торгівлі і сфері громадського харчування число МП поменшало приблизно на 10%. У загальній комерційній діяльності по забезпеченню функціонування ринку, в науці і науковому обслуговуванні сталося абсолютне скорочення числа малих підприємств (- 18,7 і -5,6°про).
Динаміка числа МП в регіональному розрізі показує деяке випередження зростання числа малих підприємств в регіонах Північного Кавказу і Півночі Європейської частини Росії. Хоч істотних змін в регіональній структурі МП не сталося, все ж можна помітити позитивний процес поступового більш рівномірного розподілу малих підприємств по різних економічних районах Росії.
У 1995 р. серед необлікова чисельність зайнятих в МП в порівнянні з 1994 р. збільшилася на 0,8% Звичайно, величина приросту невелика, але вона підтверджує дані соціологічних опитів, в ході яких керівники МП висловлювали думку про необхідність збільшення чисельності персоналу підприємств. І, що дуже важливо, вони вказують на те, що настав час переходу від напівлегальний зайнятості до нормальної, адекватної чинним законам.
Особливо треба відмітити посилення інвестиційної активності МП. Загальний об'єм їх капітальних вкладень за 1995 р. зріс в 4 рази, причому в промисловості - в 7,4 рази.[16, c.40]
Можна констатувати, що в 1994-1995 рр. політика помірно-жорсткої фінансової стабілізації, що проводиться російським урядом, з одного боку, супроводилася значним сповільненням темпів зростання кількості МП, але, з іншого боку, мала виражений санаційний ефект. У країні стала формуватися принципово нова економічна ситуація, в якої МП почали грати роль, характерну для малого підприємництва в нормальній ринковій економіці.
Політика державної підтримки МП здійснювалася на базі податкових пільг, створення (хоч ще і в незавершеному вигляді) цивілізованого законодавчого простору, інформаційної підтримки, навчання кадрів, формування мережі бізнесу-парків, налагодження ефективної координації в цій області між федеральним центром і суб'єктами Федерації, а також з місцевими органами влади.
Малі підприємства в боротьбі за виживання навчилися самостійно пристосовуватися до складностей ринку. Так, для підвищення своєї життєздатності МП активно диверсифікують господарську і інвестиційну діяльність. Більш ніж половина МП неторгового профілю крім основної діяльності в 1995 р. займалася ще і торгівлею як нескладної, але відносно прибутковою діяльністю з швидким терміном оборотності капіталів. А торгові капітали все частіше спрямовуються у виробництво, хоч і в самих простих його формах.
Загалом ми вважаємо, що новий ривок в динаміці числа МП, в збільшенні їх макроекономічної ваги по всіх показниках неминучий. Його потрібно чекати по мірі накопичення передумов для формування цілісної системи ринкового господарювання, рішучих кроків в області демонополізації економіки, дебюрократизації управління і, звичайно, загального переходу до фази пожвавлення і підйому виробництва і виробничого інвестування.
Для закріплення і подальшого розвитку позитивних тенденцій зростання російського малого підприємництва, кардинального розширення поля його діяльності потрібна активізація державної підтримки МП на всіх рівнях. Насамперед в підтримці має потребу сфера кредитування і страхування малого бізнесу, стимулювання його інвестиційної активності. Настійною необхідністю є декриміналізація малого бізнесу. Надзвичайно важливе також розширення інноваційної і наукової діяльності МП в інтересах розвитку всіх сфер російської економіки. Початок реального підйому в економіці дозволить перейти до четвертого етапу по-справжньому ринкового розвитку російського малого підприємництва.
Останнім часом в Росії дозріло досить серйозне питання: хто займе місце великих монополістичних підприємств, що нині розпадаються, що відносяться як до важкої, так і до інших не менш важливих галузей промисловості? Відповідь здається простоєм тільки на перший погляд: заповнити простір, що звільнився структурами, що знову утворилися за рахунок великих вкладень в знівечені зв'язками, що розпалися державні підприємства. Але насправді все набагато складніше. Гроші вкладаються, час йде, а результат рівний нулю. А справа вся в тому, що керівники підприємств, розпещені несамостійним життям в країні, де ніхто ні за що не відповідає, ніяк не можуть знайти ту гнучкість в прийнятті рішень, якої ним так не вистачає. Державні підприємства в нашій країні, на жаль, поки не уміють працювати в середовищі розвитку конкуренції, науково-технічного прогресу, нормалізації процесів ціноутворення, поступового звільнення від тенденцій до занепаду і т.д. Тому необхідно дати свободу для розвитку підприємств малого бізнесу. Вони можуть дати Росії необхідну насиченість ринку, тенденцію до стійкості цін, середу конкуренції, якої так не вистачало великим монополістам-гігантам, через що страждала якість, а процес впровадження нових технологій завжди був загальмований. Але щоб уникнути як можна більше помилок, які неминучі при утворенні нової течії в економіці Росії, спочатку потрібно повчитися на зльотах і падіннях інших країн в цій області і зрозуміти, які ж умови необхідні для розвитку дрібного підприємництва в нашій країні.
Для початку небагато статистики. Активне зростання частки малих підприємств в структурі економіки західних країн почало походити з середини 70-х, початку 90-х років. На сьогоднішній день в найбільш розвинених країнах Заходу малі фірми становлять 70-90% від загального числа підприємств. Для порівняння можна взяти, наприклад, США - де в дрібному підприємництві зайняте 53% всіх населення, Японію - з її 71,7% і країни ЄС, де на аналогічних підприємствах трудиться приблизно половина робочого населення. Тільки ці цифри кажуть об величезну важливість підприємств малого бізнесу для економіки цих країн. [17, c.3]
На користь ефективності цих фірм говорить той факт, що на 1 витрат вони впроваджують в 17раз більше нововведень і розробок, чим великі підприємства, які дають життя лише 10% нових технологій, інші 90% впроваджують малі підприємства інезалежні винахідники.
Нарешті, розвиток дрібного підприємництва необхідний тільки тому, що вони дають життя старим крупномасштабнийпідприємствам і в союзі з ними отримують значну вигоду
як для себе, так і для ринкової економіки загалом. Про це кажуть наступні цифри: в США на малий бізнес доводиться 34,9% чистого прибутку, а в Японії 56,6% всієї продукції в обробній промисловості виробляють підприємства малого бізнесу.
Самостійне існування малого бізнесу:
Для самостійного аналізу малого бізнесу важливо знайти метод підрозділу підприємств на дрібні і великі. Існує багато способів. Часто виділяють поняття монополії, а всі, що не підходить під це визначення, відносять до дрібного підприємництва. Розуміючи, що цього недостатньо, порівнюютьобороти коштів, об'єми прибули і продажу. У цей же час підприємства класифікують по кількості зайнятого в них чоловік. До малого бізнесу відносять, як правило, підприємства з числом зайнятих від 1 до 500, де:
від 1 до 20 - ремісничі;
від 20 до 100 - малі;
від 100 до 500 - середні підприємства.
Але часто, в залежності від важливості малого бізнесу в економіці країни, він самостійно розділяється на різні групи.
У Німеччині, наприклад, існує 4 категорії:
від 20 до 49;
від 50 до 99;
від 100 до199;
від 200 до 499.
У Німеччині, щоб фірму визнали малою, її річний оборот повинен складати від 3,5 до 11,5 млн. DM, в США - 3-12 млн.$. Але в будь-якому випадку система градації фірм і їх віднесення до розряду малих або середніх є досить проблематичним,тим більше, що малим підприємством бути вигідніше, оскільки для нього здійснюється практика державної підтримки посередством пільгових кредитів і державних замовлень.
Ефективність малих підприємств в Німеччині трохи вище, ніж в США і в Японії. Тут на частку 12,3% великих підприємств і 34% зайнятих на них працівників доводиться тільки 52,6% національних прибутки. Крім того, 2/3 робочих місць створюється за рахунок дрібного підприємництва. Тому число малих підприємств росте. Найбільший вплив на розвиток дрібного підприємництва надають наступні чинники:- в розвитку інфраструктури і коштів зв'язку стався стрибок;
- підвищився загальноосвітній рівень людей з одночасним накопиченням досвіду у великих компаніях;
- зменшення габаритів, вартості і спрощення використання інформаційних систем;
- сприяння малими фірмами розв'язанню питання безробіття;
- в створенні малих підприємств додатковим стимуломвиявилося скорочення робочої зміни;
- велика конкурентноздатність за рахунок менших витрат, зумовлених відсутністю зайвого бюрократичного апарату, зниженням накладних витрат і меншими коливаннями зарабітної плати;
- розширення сфери послуг, що базується на малих підприємствах.[17, c.12]
По мірі розвитку дрібного підприємництва утворяться різні форми організації приватних фірм. На даний момент відомі три основні правові форми: одноосібні, партнерства і корпорації. Фірма, що знаходиться в одноосібному володінні найбільш проста форма для дрібного бізнесу. Звичайно для відкриття такого підприємства досить лише отримати ліцензію від місцевих влади і зареєструвати торгове ім'я. Ділові партнерства являють собою організацію з двох і більше за осіб, між якими укладається контракт на спільне володіння підприємством. Партнерства можуть бути повними і обмеженими. Третій тип - корпорації. Це організаційна форма найбільш характерна для великого і середнього бізнесу, хоч із загального числа всіх корпорацій, наприклад в США, 98% - невеликі сімейні фірми. І хоч формально управління корпорацією повинне бути відділено від її володіння, нерідко бувають випадки, коли корпорацією володіє і керує один власник при допомозі підставних осіб, які реально не вкладають в неї засобу і не беруть участь в управління нею. Але, звичайно, малі підприємства як виникають, так і розпадаються з багатьох причин. Наприклад, в Німеччині в1990 року більше за 14500 підприємств з числа малих потерпіли крах, причому 40% з них проіснували не більше за 5 років. Частка банкротів серед підприємств малого бізнесу завжди вище, бо, йдучи на ризик, підприємець вирішує складну проблему конкурентноздатності продукції, що випускається. Адже початкова вартість ставить фундаторів фірми в невигідне положення в порівнянні з діючою фірмою. Новаку треба на самому початку провести свою роботу при більш високих витратах, ніж підприємцеві діючої фірми. Тому починаюча фірма завжди має більш високу собівартість продукції. Найбільш часті причини банкрутства малих підприємств - це невдачі в сфері збуту продукції, а також недостатня компетентність і відсутність досвіду.
Але все ж, незважаючи ні на що, кількість фірм, що знову створюються перевершує число ліквідованих, що говорить про абсолютне збільшення числа підприємств малого і середньогобізнесу в економіці. Причому досить важливе те, що часто мале підприємство збанкрутує не повністю, а лише викупляється більш великої фірмою або саме стає такий.
Звідси можна говорити про три моделі розвитку дрібного підприємництва:
- консервація масштабів діяльності з подальшим збереженням статус-кво;
- повільне розширення ділової активності;
- швидкий розвиток малих підприємств і перетворення їх в середні, а потім і у великі компанії.
За даними опитування власників малих підприємств в Німеччині 55% не планують розширення, 35% розробляють плани повільного стійкого зростання, і тільки 10% - швидкого розвитку за рахунок виробництва нової продукції або вступу на нові ринки, що говорить про прагнення до збереження свого статус-кво, що видимо задовольняє своїх власників.[17, c.13]
У попередньому главі ми бачимо, що в 80-х роках визначилася тенденція до збільшення числа малих підприємств в Німеччині. Тому правомірно затверджувати, що в ці роки, одночасно із зміцненням позицій верхівки монополістичного капіталу (дане твердження ні у кого не викликає сумнівів) в економіці країн Заходу намітився процес зростання значення дрібних і середніх фірм в ряді областей як матеріальної, так і нематеріальної сфери виробництва.Відносно стану промисловості Німеччини, хотілося б привести наступні цифри. Частка 10 ведучих концернів в загальному промисловому обороті з другої половини 70-х років до середини 80-х не зростала, а по експорту навіть дещо знижувалася. Найбільш же наочної ця тенденція була в США. Згідно з офіційними даними з 1980 по 1989 роки частка фірм малого підприємництва збільшилася з 18% до37%.[17, c.14]
Загалом, в 70-і - 80-і роки спочатку намітилася, а потім ще очевидніше стала виявлятися тенденція, при якій частка найбільших компаній у випуску продукції, інвестиціях, оборотіі інших показниках багатьох галузей залишалася стабільної або навіть дещо знижувалася. Встановилося збалансоване стан між дрібним і середнім бізнесом. Цей тимчасовий період можна вважати зоряним часом малого бізнесу, оскільки для підприємництва все більш важливої стає швидка, гнучка, інноваційна адаптація внутрішньої середи і зовнішніх взаємозв'язків фірм до зростаючої невизначеності господарського середовища. Підприємці все частіше усвідомлюють необхідність використати не тільки переваги спеціалізації, особливої атмосферу творчості і зацікавленості, що традиційно панує в малих фірмах, але і можливості, які відкриваються при виробночій кооперації: економія на масштабах, спільні науково-дослідні розробки, розділення ризику.[
Великий плюс малих підприємств полягає в тому, що багато хто з них виявився більш пристосованими, ніж великі компанії, до умов розвитку в кризові періоди для економік Заходу. Великі фірми не так чутливо і швидко реагують на які-небудь коливання або зміни в економіці. Не випадково в політиці урядів Німеччини, США і багатьох інших розвинених капіталістичних країн допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ в економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибули в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності. У умовах погіршення відтворювання великі компанії знаходять "віддушину" у вигляді експорту капіталу. Дрібні фірми, як правило, не мають такої можливості.
Подобные документы
Суть, роль та функції малих підприємництв у різних моделях змішаної економіки. Особливості встановлення сектору малого підприємництва у Азії. Економічний розвиток країн Америки. Малі приватні підприємства в економіці держав Європи.
курсовая работа [159,1 K], добавлен 27.07.2003Підприємство малого бізнесу. Аналіз малого підприємництва. Організаційно-правові форми підприємства. Поняття малого підприємництва. Досвід малого підприємництва в зарубіжних країнах. Сучасне підприємництво. Роль жінок в розвитку малого підприємництва.
курсовая работа [47,4 K], добавлен 27.09.2008Аналіз впливу законодавчого регулювання діяльності малих підприємств та його наслідків. Етапи формування малого підприємництва в Україні. Основні проблеми процесу розвитку малого підприємництва та шляхи їх подолання. Малі підприємства в сфері обігу.
статья [203,7 K], добавлен 22.02.2018Структура та особливості малого підприємництва в аграрній сфері. Його сильні й слабкі сторони, можливості й загрози розвитку. Аналіз сучасного стану, а також тенденції розвитку малого підприємництва в аграрному секторі економіки України, проблеми.
статья [265,7 K], добавлен 19.09.2017Мале підприємництво, сутність та еволюція розвитку. Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Механізм оподаткування, проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні. Зарубіжний досвід функціонування малого підприємництва.
курсовая работа [107,5 K], добавлен 20.03.2011Основи малого та середнього підприємництва. Суть і система організації та принципи діяльності підприємств. Форми державної і недержавної підтримки підприємництва. Проблеми, які потребують вирішення у сфері підтримки малого і середнього підприємництва.
курсовая работа [124,0 K], добавлен 20.03.2009Принципи державної політики у сфері малого підприємництва, оцінка впливу регуляторних бар'єрів на його розвиток. Методика оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях.
автореферат [32,1 K], добавлен 25.09.2010Загальна характеристика малого бізнесу, його вагомі конкурентні переваги та негативні риси. Державна політика підтримки малого і середнього підприємництва в Україні як самостійного і незамінного елементу ринкової економіки, його значення та функції.
презентация [3,7 M], добавлен 15.11.2015Роль малого підприємництва у структурі перехідної та розвиненої ринкової системи. Статистична оцінка діяльності підприємств малого бізнесу. Шляхи забезпечення позитивного розвитку, форм державної та регіональної підтримки малого підприємництва в Україні.
научная работа [182,3 K], добавлен 18.05.2014Аналіз світового досвіду через моделі господарського розвитку. Заходи державного впливу на збільшення фінансових можливостей малого та середнього підприємництва, фінансування через товариства ризикового капіталу. Функції Адміністрації малого бізнесу.
реферат [43,4 K], добавлен 29.03.2016