Основи Радіоекології

Назвіть основні етапи ядерного паливного циклу.

Які типи енергетичних реакторів використовують у ядерній енергетиці?

Наведіть приклади основних видів підприємств на Україні, які використовують джерела іонізуючого випромінювання, дайте їм характеристику.

Наслідки аварії на ЧАЕС: якими основними радіоактивними речовинами забруднена територія України, скільки людей постраждало і які дози отримали під час аварії та за 11 років після аварії?

Які види професійного опромінення найбільш вагомі?

Дайте означення понять „непряма дія радіації” та „пряма дія радіації”.

Яка доза вважається смертельною?

Охарактеризуйте стохастичні та нестохастичні соматичні ефекти.

Визначить порогові дози опромінення для людини та відповідні наслідки.

На які основні категорії можна поділити населення залежно від впливу іонізуючого випромінювання?

Дайте означення поняття „річна ефективна доза”.

Які ліміти доз опромінення для різних категорій населення встановлено НРБУ-97.

Назвіть три групи критичних органів та відповідні для них дозові межі зовнішнього та внутрішнього опромінення.

Назвіть допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у продуктах харчування та питній воді.



3. Система норм та правил зниження рівня іонізуючого випромінювання природних радіонуклідів

3.1 Принципи побудови системи якості та радіаційного контролю

В умовах ринкової економіки при укладанні контракту між двома сторонами на поставку продукції певної якості завжди виникає необхідність у затвердженні спроможності постачальника запроектувати, виробити і поставити продукцію, що відповідає вимогам контракту.

Прагнення знайти надійних партнерів привело до практики занесення в контракти вимог щодо системи якості, які доповнюють вимоги до продукції або послуг, а також до перевірки системи якості на підприємстві у постачальника.

Для регулювання систем якості у ряді країн створено національні стандарти, що встановлюють вимоги до систем забезпечення якості, а у 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації (ІСО) була затверджена серія стандартів ІСО 9000-ІСО 9004 [25].

ІСО 9001 „Система якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і розробці, виробництві, монтажі і обслуговуванні”.

ІСО 9002 „Система якості. Модель для забезпечення якості при виробництві та монтажі”

ІСО 9003 „Система якості. Модель для забезпечення якості при кінцевому контролі і випробуваннях”.

В колишньому СРСР вони були прийняті.

Методи раціонального контролю, застосування яких у будівництві регламентовано ДБН В.1.4-0.01-97. „Система норм та правил зниження рівня іонізуючого випромінювання природних радіонуклідів у будівництві” несуть на собі теж функціональне навантаження, що і системи якості, регламентовані Стандартами ІСО серії 9000. Вони використовуються на підприємствах промисловості будівельних матеріалів, які виробляють (добувають) сировину, будівельні матеріали, конструкції та вироби, і у будівельних організаціях, що споживають продукцію підприємств і будують об'єкти різноманітного призначення.

Радіаційний контроль здійснюється у складі систем якості, регламентованих стандартами ІСО серії 9000 або іншими нормативними документами, діючими в Україні. В обох випадках рекомендовано дотримуватися основних вимог стандартів ІСО серії 9000.

Основні функції Системи якості:

1. Забезпечення якості продукції - це сукупність заходів, що плануються і систематично проводяться, які утворюють необхідні умови для виконання кожного етапу технологічного процесу таким чином, щоб продукція задовольняла певні вимоги щодо якості.

Ідеологія стандартів ІСО серії 9000 полягає у наданні системам якості таких можливостей функціонування, щоб забезпечувалась впевненість у тому, що проблеми попереджуються, а не виявляються після виникнення.

2. Управління якістю являє собою методи і діяльність оперативного характеру. До них відноситься управління процесами, виявлення різного роду невідповідностей у продукції, виробництві або в системі якості та ліквідація цих невідповідностей, а також причин, що їх викликали.

В системі якості діє три напрями:

- забезпечення;

- управління;

- покращення.

Рекомендуються такі основні напрями формування політики в області якості:

покращення економічного становища підприємства за рахунок підвищення якості;

поширення або завоювання нових ринків збуту за рахунок підвищення якості продукції;

досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень провідних підприємств, фірм, організацій;

орієнтація та задоволення вимог споживача певних галузей або певних регіонів;

покращення найважливіших показників якості продукції;

зниження рівня дефектності продукції, що виготовляється;

збільшення строків гарантії на продукцію.

Система першого типу - „Одноразові радіаційні обстеження” передбачає:

вхідний контроль;

контроль у процесі виробництва;

остаточний контроль.

Структура системи містить:

пункти проведення контрольних вимірювань або відбору проб;

лабораторію, що здійснює контрольні дослідження і обробку інформації, аналіз результатів, прийняття рішень і видачу довідок (актів) про результати замовнику або рішень про необхідність корекції процесу забезпечення якості безпосередньо на виробництві.

Система другого типу „Систематичні радіаційні обстеження” передбачає:

вхідний контроль;

контроль у процесі виробництва;

остаточний контроль;

контрольні рівні.

Структура системи містить:

пункти проведення контрольних вимірювань або відбору проб;

лабораторію, що здійснює контрольні дослідження і обробку інформації, яка надійшла з пунктів проведення вимірювань, зберігання даних про результати вимірювань в банку з використанням ПЕОМ, аналіз результатів поточних вимірювань і масивів інформації за встановлений період часу, прийняття рішень з локальних питань і зміни контрольних рівнів радіаційних параметрів, надання замовнику результатів вимірювання, рішень про необхідність корегування процесу забезпечення встановлених контрольних рівнів, узгоджених з органами Держсанепідемнагляду.

Вибір типу Системи раціонального контролю залежить від таких особливостей цих систем:

- система першого типу: реалізується перший принцип радіаційної безпеки - „не перевищення встановленої дозової межі”, система забезпечує дотримання встановлених нормативних значень радіаційних параметрів;

- система другого типу: реалізується принцип радіаційної безпеки - „зниження дози випромінювання до якнайменшого рівня”, система забезпечує постійне зниження значень радіаційних параметрів шляхом використання замість нормативних - контрольних рівнів.

Відповідальність за види і результати діяльності, що впливають на якість, може бути зафіксована в документах двох видів:

- посадових інструкціях і положеннях про підрозділи;

- документах, що встановлюють порядок виконання функцій і робіт.

Відповідальність, повноваження і взаємодія всього персоналу, який керує, виконує і перевіряю роботу, яка має вплив на якість, повинні бути чітко визначені. Це особливо відноситься до персоналу, якому необхідні організаційна свобода і повноваження для:

проведення заходів, що направлені на попередження вироблення невідповідної продукції;

виявлення і реєстрація будь-яких проблем в області якості продукції;

перевірки виконання рішень;

контролю за невідповідною продукцією, її постачанням або монтажем до того часу, поки виявлені дефекти або незадовільні умови не будуть усунені.

Функції служб радіаційного контролю ( РК) випливають із основних завдань систем радіаційного контролю, застосування яких в будівництві регламентоване ДБН В.1.4 - 0.01 - 97. В цілому ці функції охоплюють забезпечення, управління та покращення якості будівництва. Основною функцією РК є контрольна, - забезпечення систематичного технологічного контролю - яка забезпечує додержання відповідних нормативних чи встановлених вимог. Згідно з ДБН В.1.4 - 0.01 - 97 основна функція реалізується двома шляхами:

одноразові радіаційні обстеження, спрямовані на забезпечення нормативного рівня радіаційних параметрів будівельної продукції і управління якістю в межах діючих норм радіаційних параметрів; функція цього типу базується на прийнятті „не перевищення нормативної дозової межі”;

систематичні радіаційні обстеження, спрямовані на забезпечення умов для постійного покращення якості, тобто покращення радіаційних параметрів будівельної продукції; функція цього типу базується на принципі „зниження дози випромінювання до можливо низького рівня” і забезпечує постійне зниження значення радіаційного рівня шляхом використання контрольних рівнів випромінювання як нормативних. Контрольні рівні встановлюються адміністрацією підприємств за погодженням з органами державного санітарного нагляду. Для практичної реалізації цього принципу необхідно виконати великий масив інформації про радіаційні обставини в організаціях-постачальниках, організаціях-споживачах сировини та організаціях-виготовлювачах готової продукції.

Системою норм і правил зниження рівня іонізуючих випромінювань в будівництві регламентовані допустимі рівні таких показників [10]:

ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів (ПРН) радію-226, торію-232, калію-40 в сировині та будівельних матеріалах (Бк/кг, Беккерель на кілограм) і визначається із виразу:

Аеф = АRa + 1,31ATh + 0,085 Ak , (3.1)

де АRa, ATh, Ak - питома активність радію-226, торію-232, калію-40, відповідно;

1,31 і 0,085 - вагові коефіцієнти для торію-232 і калію-40 по відношенню до радію-226;

потужність поглиненої дози (ППД) зовнішнього гамма-випромінювання в повітрі приміщень (мкГр/год, мікрогрей за годину);

середньорічна еквівалентна рівноважна об'ємна активність (ЕРОА) радону-222 (Бк/м3, Беккерель в кубічному метрі повітря приміщення).

Радіаційний контроль в будівництві дозволяється виконувати державним і приватним службам, які мають статус державного чи приватного підприємства, зареєстрованого встановленим чином. Незалежно від підпорядкованості і статусу всі служби радіаційного контролю повинні пройти обов'язкову акредитацію в Держстандарті України (за погодженням з МОЗ України відповідно до діючого законодавства) і мати протокол зіставлення, який забезпечує єдність вимірювань радіаційних параметрів в будівництві на території України.

3.2 Основні закони та типові нормативні документи з радіаційної безпеки, що діють на Україні

Після аварії на ЧАЕС більшу увагу стали приділяти радіаційні безпеці населення. Поступово розробляються і впроваджуються нові закони та нормативи щодо захисту від іонізуючих випромінювань згідно з вимогами міжнародних стандартів якості ІСО 9000 - 9004. До основних законів та норм відносяться:

Закон України «Про охорону навколишнього середовища».

Закон України «Про охорону атмосферного повітря». - К.: 1992.- 8 с.

Закон України „Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”, 1988 р.

Постанова Кабінету Міністрів України № 406 від 16 березня 1999 р. „Про порядок створення єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення”.

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Державні гігієнічні нормативи, ДГН 6.6.1.-6.5-001-98. - Київ, 1998. -135 с.

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та питній воді. - Київ: МОЗ України, 1997. - 8 с.

Радиационно-гигиеническая оценка эффективности противорадионуклидных препаратов, пищевых добавок и продуктов: Методические рекомендации/ МЗ Украины. - Киев: 1993. - 12 с.

Міжнародні основні норми безпеки для захисту від іонізуючих випромінювань і безпеки роботи з джерелами випромінювання. Серія видань щодо безпеки №115.-Вена: МАТАТЭ, 1997. -382 с.

Радиационная безопасность. Рекомендации МКРЗ 1990 г. Публикация 60 МКРЗ. - М.: Энергоатомиздат, 1994. - 192 с.

Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. МОЗ України.- Київ: 1998 р.-33 с.

Державні будівельні норми України. Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радiонуклiдiв в будівництві. ДБН В.1.4-0.01-97, ДБН В.1.4-0.02-97, ДБН В. 1.4-1.01-97, ДБН В.1.4-2.01-97.- Київ: Держкоммістобудування України, 1997 - 100 с.

Посібник до ДБН В.1.4.-2.01-97 «Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві. Радiацiйний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва» -Київ: Укрархбудiнформ, 1997. - 101 с.

Однак у цілому ефективність природоохоронних заходів у країні, заходів для запобігання випадків високого чи навіть екстремально високого забруднення навколишнього середовища виявляється низькою.



3.3 Регламентовані радіаційні параметри

3.3.1 Визначення потужності поглиненої дози зовнішнього гамма-випромінювання

У відповідності до вимог ДБН В.1.4-1.01.97 при здачі об'єкта в експлуатацію в кожному приміщенні будинку вимірюється потужність поглиненої дози (ППД) гамма-випромінювання до закінчення опоряджувальних робіт [10].

Результати випромінювань оформляються у вигляді акта із зазначенням приладу, який використовувався, і дати його державної перевірки. Один примірник акта додається до документів приймально-здавальної комісії при прийманні будівлі в експлуатацію, а другий, за необхідністю, передається в територіальну санітарно-епідеміологічну станцію.

При проведенні систематичних радіаційних обстежень результати вимірювань повинні вводитись в пам'ять електронних обчислювальних машин і зберігатись в банках даних з метою використання їх для обґрунтованого встановлення контрольних рівнів радіаційних параметрів об'єктів будівництва і загальної оцінки якості будівництва.

ДБН В.1.4-1.01-97 регламентують допустимі рівні потужності поглиненої дози (ППД) зовнішнього гамма-випромінювання в повітрі приміщень для таких об'єктів будівництва:

ППД 30 мкР/год - для побудованих, реконструйованих та капітально відремонтованих об'єктів житлово-цивільного та промислового або іншого призначення при введені їх в експлуатацію;

ППД 50 мкР/год - для об'єктів житлово-цивільного та промислового або іншого призначення, які введені в експлуатацію до 01.01.1992 року.

Якщо ППД всередині приміщень будинків і споруд, що експлуатуються, з постійним перебуванням людей перевищує 50 мкР/г, то в них обов'язкове проведення протирадіаційних заходів. Такі заходи реальні у випадках, коли підвищений рівень гамма-фону обумовлений використанням матеріалів для засипання або влаштування цокольної внутрішньої і зовнішньої частини фундаменту з підвищеним вмістом природних радіонуклідів, які можна видалити. Якщо такий матеріал входить в склад стін і елементів перекриттів, то єдиним заходом може бути зміна призначення приміщення або всього будинку в цілому. Радіаційна якість приміщень, в яких ППД перевищує 50 мкР/г, може бути поліпшена нанесенням на конструкції будівель плівок та сумішей з відповідними захисними властивостями.

В середньому на території України потужність дози гамма-випромінювання зовні приміщень складає 6…25 мкР/г (нормальний радіаційний фон) [19]. В приміщеннях для цегляних будинків потужність дози гамма-випромінювання в середньому 15 мкР/г, а для панельних - 25 мкР/г.

Практично в Україні впроваджений в життя контроль за потужністю поглиненої дози зовнішнього гамма-випромінювання в повітрі приміщень.

Матеріали та обладнання для вимірювання ППД

Для вимірювання потужності поглиненої дози (ППД) зовнішнього гамма-випромінювання в приміщеннях та на відкритій території використовувались дозиметричні прилади, які мають поріг чутливості не більший за 0.088 мкГргод-1 (або 10 мкГргод-1) і максимальний рівень залежності реєстрації від випромінювання, що не перевищує 30% в діапазоні енергій від 30 кеВ до 3 МеВ [ 12 ]. Дозиметричні прилади для вимірювання іонізуючого випромінювання відрізняються видом детектора (таблиця 3.1).

Детектор - це елемент приладу, що застосовується для виявлення іонізуючих випромінювань, вимірювання їх енергій та інших властивостей.

До детекторів, що ґрунтуються на виявленні ефекту від іонізації в газі, відносяться іонізаційні камери та газорозрядні лічильники. В іонізаційних камерах електрони та позитивні іони, які утворюються при випромінюванні, під дією сил електричного поля переміщуються до відповідних електродів, що спонукають появлення струму в зовнішньому ланцюгу [ 49 ]. Величина цього струму є мірою іонізаційного ефекту . Іонізаційні камери заповнюються азотом чи аргоном, об'єм - 0,01…0,02 м3, тиск - 200…300 Па. Недолік цих приладів значний об'єм іонізаційних камер та їх маса.

Спектрометричний метод вимірювання гамма-випромінювання базується на використанні сцинтиляційного чи напівпровідникового детектора, який реєструє енергетичний спектр гамма-випромінювання, що випромінюється радіонуклідами уранового або торієвого ряду, а також калієм-40. За формою спектра розраховується потужність дози. Недоліком методу є складність обробки результатів та складність апаратури, що включає спектрометричний детектор, польовий багатоканальний аналізатор імпульсів та джерело живлення. В сцинтиляційному дозиметрі в якості детектора використовується повітряноеквівалентний пластмасовий сцинтилятор, який покритий сирнистим цинком. Перевага приладу портативність дозиметра, висока чутливість, практично відсутня енергетична залежність чутливості.

Таблиця 3.1 - Радіометри і дозиметри

Назва приладу і його призначення	Тип випромінювання, що реєструється. Система живлення.	Детектор	Діапазони величин, що реєструються	Діапазон енергій, що реєструється	Вага
Е1 1119 - дозиметр рентгенівського і гамма випромінювання, вимірює експози-ційну, поглинену дози в повітрі	Рентгенівське Гамма Акумуляторний блок, мережа 220 В, бортова мережа постійного струму	Пластмасовий (полістирол з домішками важких металів) 3010 мм	Потужність дози: 5 мкР/г1000 Р/г Дози: 5 мкР 1000 Р	При вимірюваннях потужності амбієнтної дози-20 кеВ 3 МеВ При вимірюваннях потужності поглиненої або експозиційної дози - 40 кеВ 3 МеВ	Блок детектування - 0,6 кг. Блок обробки - 2 кг. Блок живлення - 0,4 кг.
ДГК - 01 „Стакер” дозиметр г-випро-мінювання. Безупинне вимірювання потужності експозиційної дози із одночасною фіксацією географічних координат в точці вимірювання	Гамма Акумулятори		0,1 мкЗв/г 999 мкЗв/г	50 кеВ 3 МеВ	2 кг
ДКС-01 „СЕЛВИС” професійний портативний дозиметр-радіометр гамма, бета -випромінювання. Вимірювання: еквівалентної дози, потужності еквівалентної дози, щільності струму бета-частин, часу експозиції.	Рентгенівське Гамма Бета Незалежне від промислової мережі геліоакумуляторне живлення	Гамма-детектор типу „Селді”. Виносний блок сцинтиляційного бета-детектора	Потужність еквівалентної дози: 0,1 мкЗв/г 104 мкЗв/г. Еквівалентна доза: 1 мкЗв/г 104 мкЗв/г. Щільність струму бета-частин: 10 хв-1см2 105 хв-1см2	Гамма і рентгенівське випромінювання: 50 кеВ 3 МеВ	0,45 кг
РКС-01 „СТОРА” Портативний радіометр-дозиметр гамма, бета -випромінювання. Вимірювання: потужності еквівалентної дози, щільність струму бета-частин	Рентгенівське Гамма Бета Акумуляторна батарея	Газорозрядний лічильник СБМ - 20	Потужність експозиційної дози: 0,01 мР/г 100 мР/г Щільність струму бета-частин: 40 хв-1см2 4 104 хв-1см2	50 кеВ 3 МеВ	0,3 кг

Для термолюмінесцентних дозиметрів використовують детектори на основі кристалів: дозиметр має найменшу енергетичну залежність дозової чутливості, потребує експозиції більше трьох місяців; CaF2, CaSO4 дозиметр має найбільшу чутливість і його можна використовувати при тижневій експозиції.

Умови вимірювання

Радіаційний контроль рівнів ППД зовнішнього гамма-випромінювання в приміщеннях проводився протягом всього року за винятком періодів, коли температура в приміщеннях об'єкта, який контролюється, нижча за -100С. Вимірювання ППД поза приміщеннями виконується в місцях з рівним рельєфом на висоті один метр від поверхні ґрунту та на відстані не менше одного метра від невисотних споруд і 30 м від висотних.

3.3.2 Вимірювання ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів в будівельних матеріалах

Будівельні матеріали виготовляються з природної сировини, яка включає до свого складу природні радіонукліди (радій-226, торій-232, калій-40), які є джерелом зовнішнього гамма-випромінювання в будинках [ 27 ]. З іншого боку, при розпаді радію-226 виділяється радіоактивний газ радон-222, який поступає в повітря приміщень. Сумарно ці два джерела вносять до 65% в загальну дозу опромінення населення (рис.1.3).

Кожне підприємство, яке виготовляє або відпускає сировину та будівельні матеріали (природного походження, промислового виробництва, відходи промисловості) зобов'язане проводити оцінювання їх радіоактивності або мати сертифікат радіаційної якості, виданий спеціалізованою лабораторією.

В залежності від концентрації радіонуклідів будівельні матеріали діляться на три класи, що регламентуються державними будівельними нормами ДБН В1.4-1.01-97:

1 клас. Ефективна сумарна питома активність (Аеф) ПРН не повинна перевищувати 370 Бк/кг. Будівельні матеріали використовуються для всіх видів будівництва без обмежень.

2 клас. Будівельні матеріали з Аеф = 370-740 Бк/кг можуть використовуватися для дорожнього та промислового будівництва.

3 клас. Будівельні матеріали з Аеф = 740-1350 Бк/кг можуть використовуватися для таких об'єктів:

- промислового призначення, де виключається перебування людей;

- дорожнього призначення поза населеними пунктами;

- дорожнього призначення в межах населених пунктів за умовою покриття шаром ґрунту або іншого матеріалу товщиною не менше ніж 0,5 м.

Для використання будівельних матеріалів з Аеф>1350 Бк/кг у всіх випадках необхідно одержати дозвіл Мінохорониздоров'я України.

Контролю радіонуклідного складу підлягають сировина та будівельні матеріали, відповідно до ДБН В.1.4 - 2.01 -97. Першим етапом контролю є відбір проб на місці знаходження сировини, будівельних матеріалів.

Попереднє сортування та відбір проб

За розробленою методикою відбір проб є початковим етапом радіометричного аналізу. На місці знаходження сировини, будівельних матеріалів або у ємкості транспортування рекомендується перевірити однорідність продукції, що підлягає контролю, шляхом експрес-оцінювання рівня гамма-випромінювання за допомогою переносного радіометра або дозиметра. Результати вимірювань у різних точках залягання продукції не повинні відрізнятися не більш ніж у два рази. У випадку встановлення факту неоднорідності продукції її слід розділити на декілька однорідних груп, близьких за рівнями виміряних значень. В десяти різних ділянках партії одного виду відбирають проби вагою 2 кг кожна, переміщують на піддоні за допомогою лопати і методом квартування виділяють проби об'ємом не менш ніж 1 дм3. Відібрані проби подрібнюють до розміру 1…2 мм, пакують у поліетиленові подвійні пакети з паспортом, який розміщують для збереження між пакетами, і направляють в лабораторію для аналізу.

Для визначення питомої активності природних радіонуклідів (ПРН) в будівельних матеріалах використовують такі методи: радіохімічні, радіометричні та гамма-спектрометричні. Часто застосовується гамма-спектрометричний метод. Значне застосування отримав радіометричний метод, що обумовлено його малою трудомісткістю, великою чутливістю та точністю.

Гамма-спектрометричний метод - визначення кількості ПРН в пробах, базується на вимірюванні розподілення амплітуди імпульсів від досліджуваних радіонуклідів в енергетичних інтервалах, що фіксуються. Межами цих інтервалів для сцинтиляційних детекторів з енергетичною різницею 9,9…10,5% є такі ділянки, які містять піки повного поглинання, Мев: калій-40 1,4…1,54; радій-226 1,69…1,94; торій-23 2,45…2,75 [42 ].

Радіометричний метод передбачає вимірювання гамма-радіометрами у закритих опалюваних приміщеннях, при температурі навколишнього повітря від +10 до +35 0С і відносній вологості повітря 75% при температурі +35 0С. Для проведення вимірювань пробу в контейнері розміщують у колодязь сцинтиляційного детектора. Тривалість вимірювань гамма-випромінювання проб повинна бути не менше 20…30 хвилин. У гамма-радіометрі РУГ-91М усі необхідні розрахунки виконуються автоматично і результати вимірювання питомої активності ізотопів радію-226, торію-232, калію-40, цезію-137, сумарної ефективної питомої активності відображаються на цифровому індикаторі (Бк/кг) з урахуванням віднімання величини фону. Автоматично розраховується також абсолютна статистична похибка для кожного типу радіонуклідів і сумарної ефективної питомої активності. Результати вимірювання питомої активності радіонуклідів радію-226, торію-232 та калію-40 на гамма-радіометрі рекомендується оформлювати за регламентованою формою у робочому журналі або на спеціальному бланку. Подальше використання будівельного матеріалу здійснюється відповідно до класифікації сировини та будівельних матеріалів за класами використання (розділ 1.2.). У випадках, якщо величина питомої активності будь-якого з радіонуклідів або питома сумарна ефективна активність з урахуванням допустимої основної відносної похибки перевищують допустимі рівні для класу матеріалу або сировини, наприклад:

А торія-232 = 145 43, Бк/кг; А еф = 245 37, Бк/кг,

необхідно збільшити час вимірювання для зменшення похибки або передати пробу для гамма-спектрометричного аналізу.

Експрес-оцінювання будівельних матеріалів може виконуватися на місці залягання будівельної сировини та в ємкості для її транспортування за допомогою дозиметрів та гамма-радіометрів, які вимірюють потужність експозиційної дози. Після віднімання гамма-фону в місці вимірювання показання приладу слід помножити на калібрований коефіцієнт. Цей коефіцієнт пов'язує покази конкретного приладу від одного і того ж виду будівельної сировини в стандартній упаковці з вимірюваннями сумарної питомої активності ПРН цього ж будматеріалу, але на гамма-спектрометричному обладнанні в лабораторних умовах. Оскільки експрес-оцінювання класу будівельної сировини орієнтоване, то у випадках перевищення нормативу для першого класу партія сировини не відправляється замовнику. Представницька проба цієї сировини відправляється для гамма-спектрометричних досліджень в лабораторію для точного визначення класу будівельної сировини за видами використання.

Гамма-спектрометричний аналіз будівельних матеріалів - процедура складна і дорога, оскільки включає попереднє сортування продукції, відбір проб і проведення вимірювань в спеціальних лабораторних умовах.

Розроблено новий метод вимірювань природних радіонуклідів за допомогою детектора - сцинтиляційного кристалу, який наклеєний на фотоприймач. В сцинтиляційному кристалі під дією фотонного іонізуючого випромінювання виникає спалах світла оптичного діапазону, інтенсивність якого пропорційна енергії фотона, що поглинена в кристалі. Імпульс світла реєструється фотоприймачем. В результаті реєстрації великої кількості фотонів іонізуючого випромінювання утворюється апаратний спектр випромінювання речовини. Активність радіонукліда обчислюється за певним алгоритмом з використанням швидкості зчитування в різних енергетичних ділянках спектра. Маса проби - 1,5 кг. Детектор розташовано в свинцевому коліматорі, який захищає його від зовнішнього фону. З метою підвищення чутливості вимірювання виконують двічі: при відкритому коліматорі та при коліматорі, який закрито свинцевою заглушкою. Цей метод дозволяє проводити контроль будівельних матеріалів безпосередньо на місці їх розташування і без відбору проб, а також контролювати будівельні матеріали готових будівель і споруд без порушення їх цілісності. Маса приладу - 13 кг (маса детекторної частини - 10 кг). Тривалість одного вимірювання для будівельного матеріалу з Аеф = 100 Бк/кг (якщо похибка 30%) не перевищує 10 хвилин.

3.3.3 Методики дослідження еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 в повітрі приміщень

Допустиме значення середньорічної еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 для всіх типів об'єктів становить 50 Бк/м3.

Методи визначення еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 базуються на використанні фізичних та хімічних властивостей його як газу та дочірніх продуктів розпаду як аерозолів.

Вимірювання еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 як газу виконують за допомогою таких методів [19]:

методи відбору визначеного об'єму проби повітря та з наступним її лабораторним аналізом;

метод пасивної сорбції радону-222 на активному вугіллі з наступним вимірюванням активності на гамма-спектрометрі;

метод прокачування повітря через патрон з активованим вугіллям, з подальшим витримуванням в патроні до досягнення рівноваги між радоном-222 та його дочірніми продуктами розпаду та вимірювання концентрації на сцинтиляційному гамма-спектрометрі;

метод вимірювання концентрації радону-222 пасивними радонометрами без прокачування повітря з використанням напівпровідникових поверхнево-бар'єрних кремнієвих детекторів та іонізаційних камер;

метод прямих вимірювань концентрації радону-222 з застосуванням електростатичного осадження на напівпровідниковому детекторі з наступною реєстрацією альфа-спектра;

метод вимірювання концентрації радону-222 за допомогою пасивних трекових радонометрів, що реєструють мікропошкодження, які утворюють альфа-частинки на детекторі;

метод вимірювання концентрації радону-222 за допомогою пасивного електретного радон-монітора, що реєструє падіння напруги на поверхні електрета внаслідок накопичення на його поверхні іонів як продуктів розпаду радону-222.

Вимірювання об'ємної активності радону-222 як аерозолів дочірніх продуктів розпаду виконують за допомогою таких методів:

метод прокачування повітря через фільтр, на якому осідають аерозолі, та реєстрацією альфа-детектором з обробкою результатів способами спектрометрії або часової декомпозиції;

метод безперервного монітора робочого рівня за допомогою приладів, що використовують систему фільтрів, які постійно експонуються в повітрі, та обладнанні комп'ютерами для обробки та видачі інформації про об'ємну активність дочірніх продуктів розпаду радону-222;

метод вимірювання за допомогою комбінованих пасивних трекових радонометрів, принцип роботи яких базується на використанні двох трекових детекторів в одному радонометрі, один з яких реєструє альфа-частинки від радону-222, а другий - альфа-частинки від його дочірніх продуктів розпаду.

Характеристика активних та пасивних методів вимірювання об'ємних активностей радону-222 в повітрі наведена в табл. 3.2 та 3.3.

Таблиця 3.2 - Характеристика активних методів вимірювання об'ємних активностей радону-222 в повітрі

Метод відбору проб повітря	Обладнання для відбору проб повітря та детектування	Метод та обладнання для реєстрації	Час відбору (експозиції)
Відбір певного об'єму повітря	1.Іонізаційна камера	Лічильник імпульсів	3 хв
	2. Сцинтиляційна одно або двовентильна камера	Лічильник імпульсів	3 хв
Прокачування певного об'єму повітря з метою кон-центрації аерозолів	1. Касети з акти-вованим вугіллям	Гамма-спектрометр	10 хв
		Десорбція в сцинтиляційній або в іонізац. камері	20 хв
	2. Метод “одинарний фільтр”	Альфа-радіометр	10-180 хв
Прокачування до нерадіоактив-ної рівноваги	Рідинно-сцинтиляцій-на віала з активова-ним вугіллям та сцинтиляційна рідина для десорбції	Рідинний альфа, бета-спектрометр або радіометр	30 хв
Безперервне прокачування повітря	1.Іонізаційна динамічно-проточна камера	Електрометр	тривалий
	2.Сцинтиляційна проточно-двовентильна камера	Лічильник імпульсів	тривалий
	3. Метод “подвійний фільтр”	Сцинтиляційний радіометр	тривалий

Таблиця 3.3 - Характеристика пасивних методів вимірювання об'ємних активностей радону-222 в повітрі

Метод відбору проб повітря	Обладнання для відбору проб повітря та детектування	Метод та обладнання для реєстрації	Час відбору (експози-ції)
Дифузія	1.Трековий детектор	Хімічна обробка та облік на оптичній системі	1-12 місяців
	2.Трековий детектор	Хімічна обробка та обмін на іскровому лічильнику	1-12 місяців
	3. Електректний детектор	Електрометр,коротко-часний електрект	2-60 доби
		Довгочасний електрект	1-12 міс.
Дифузія та сорбція	1.Касети з активованим вугіллям	Гамма-спектрометр	1-7 діб
	2.Касети з активованим вугіллям	Десорбція в сцинтиляційну камеру	1-7 діб
	3. Віала з активованим вугіллям	Рідинний альфа, бета-спектрометр або радіометр	1-7 діб
	4. Віала рідинного сцинтиляційного лічильника з шаром твердого сцинтиля-тора	Рідинний альфа, бета-спектрометр або радіометр	години
Дифузія, електроста-тичне осадження	1. Алюмінізований лавсан+фотоплівка ТЛД	Денситометр	170 годин
		ТЛД-зчитувач	1 місяць
	2.Трековий детектор	Хімічна обробка та облік на оптичній системі	2 місяці
	3.Алюмінізований лавсан+фотомножник	Лічильник імпульсів	40 хвилин
	4.Кремнієвий напівпровідниковий детектор	Багатоканальний аналізатор	40 хвилин

Вимірювання еквівалентної рівноважної об'ємної активності радо-ну-222 як газу виконують за допомогою таких методів. Вибраний метод вимірювання ЕРОА радону-222 в повітрі повинен забезпечувати одночасність проведення великої кількості вимірювань, бути простим у використанні, створювати мінімальний психологічний дискомфорт мешканцям приміщення, що обстежується. Затрати на вимірювання та обробку результатів повинні бути мінімальними, а точність визначення ЕРОА радону-222 не повинна перевищувати допустимої похибки 20%.

Аналіз активних та пасивних методів вимірювання об'ємних активностей радону-222 свідчить, що найдоцільнішим для визначення ЕРОА є метод із застосуванням пасивної трекової дозиметрії. Він дозволяє одночасно проводити багато вимірювань з достатньою репрезентативністю результатів та простий у використанні. Принцип методу пасивної трекової дозиметрії такий. Повітря, що аналізується на об'єктах житлово-цивільного та промислового призначення, природним шляхом попадає в камеру відомого об'єму через дифузійний фільтр, який запобігає попаданню аерозолів та вологи в камеру з трековим детектором. Середній час дифузії радону-222 через фільтр складає біля двох годин. Альфа-частинки, які випромінюються при розпаді радону-222 та його дочірніх продуктів розпаду, утворюють треки пошкоджень на детекторі. В якості детектора використовують нітратцелюлозну плівку, яка розміщена в корпусі радонометра. Після експонування протягом декількох тижнів чи місяців плівка виймається з радонометра для підрахування кількості треків. Кількість треків пропорційна середній об'ємній активності радо- ну-222 в повітрі приміщення, що досліджується на радононебезпеку. Чутливість методу пасивної трекової дозиметрії при місячній експозиції складає біля 8...10 Бк/м3.

Реєстрація кількості треків на нітратцелюлозній плівці відбувається таким чином. Вийнята з радонометра після експонування нітратцелюлозна плівка обробляється в спеціальній посудині шестимольним розчином гідроксиду натрію протягом 90 хвилин при температурі 500С. Після травлення кількість треків на детекторі визначається іскровим методом, який реалізують за допомогою приладів: іскровий лічильник “АИСТ”, вимірювальний комплекс “TRACK 20102” тощо.

Основним технічним засобом вимірювання еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 методом пасивної трекової дозиметрії є радонометр. Конструктивно трековий радонометр (рис. 3.1) являє собою камеру об'ємом 100 см3, що складається з корпуса 1 та кришки 2. В камері кришки 2 розміщено дифузійний фільтр 3, який закріплюють притискним кільцем 4. Детектор, в якості якого використовують нітратцелюлозну плівку 5, що вставлена в рамку 7, розміщують в центрі корпуса 1 в напрямних 6. Плівка 5 в рамці 7 закріплена притискним кільцем. Для автоматичного обліку результатів рамка 7 маркована отворами, кількість і розміщення яких визначають номером детектора та відповідають числу, що нанесено на рамці.

Методика визначення еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 в повітрі приміщень забезпечує достовірність та єдність вимірювань з основною відносною похибкою в довірчому інтервалі 0,95, що відповідає метрологічній атестації радонометра РГА-05Н.

Інструментальний радіаційний контроль еквівалентної рівноважної активності радону-222 проводився протягом року при температурі повітря в приміщенні, де знаходиться вимірювальний прилад, не нижче мінус 100 С.

Рисунок 3.1 - Конструкція трекового радонометра: 1- корпус; 2- кришка; 3- дифузійний фільтр; 4 - притискне кільце; 5 - нітратцелюлозна плівка; 6 - напрямні; 7 - рамка.

Вимірювання еквівалентної рівноважної активності радону-222 виконувалось трековими радонометрами в приміщеннях житлово-цивільного та промислового призначення з різними архітектурно-планувальними рішеннями. Частки кожного типу будівель, де виконувалися вимірювання еквівалентної рівноважної активності радону, відповідали частці цих архітектурно-планувальних рішень в забудові населеного пункту. Для однотипних будинків при виборі об'єкта дослідження враховувалася така ознака як забезпеченість різних режимів повітрообміну. Також враховувався віковий та чисельний склад сім'ї, що мешкає в даній квартирі. В житлових будинках, дитячих та лікувальних закладах вимірювання виконувались на першому поверсі. Як виняток виконувались вимірювання в житлових будинках на другому поверсі. На інших об'єктах прилади встановлювалися в тих приміщеннях, де концентрація радону-222 може бути найбільшою. У вибраних будівлях радонометр установлювався в спальні, житловій кімнаті, дитячій та інших, де час перебування людей є максимальним. З мешканцями обов'язково проводився інструктаж, мета якого - роз'яснити необхідність досліджень та їх безпечність для здоров'я людей.

Умови вимірювань

В контрольному приміщенні інтегральний трековий детектор радону-222 розміщувався для експонування на відстані не менше одного метра від можливого джерела надходження радону-222, а саме стіни, підлоги, стелі тощо. Місце розміщення інтегрального трекового детектора радону-222 у вибраному приміщенні повинно виключати попадання прямих сонячних променів та бути не ближче ніж півметра від опалювальних та нагрівальних приладів. Умови експонування інтегрального трекового детектора радону в контрольному приміщенні повинні виключати попадання води на детектор, конденсацію вологи на його корпусі та осідання пилу на корпусі детектора в кількості, яка виключає контакт зовнішнього та внутрішнього повітря в корпусі.

Інтегральний трековий детектор радону-222 експонувався протягом заданого часу (1...2 місяці), але не більше максимального часу, величина якого вказується в свідоцтві про метрологічну атестацію радонометра. Після закінчення експонування обов'язково перевірялась цільність корпуса детектора та присутність пломби.

До експонування та після його закінчення до травлення плівки детектора хімічним розчином інтегральний трековий детектор радону-222 зберігався запаяним у поліетиленовий пакет. Приміщення, в якому зберігалися в поліетиленових пакетах експоновані інтегральні трекові детектори радону, було сухим, прохолодним зі вмістом радону-222 в повітрі, що не перевищує 10...15 Бк/м3 .

Обробка результатів

Хімічна обробка плівки детекторів проводилася у рідинному термостаті розчином гідроксиду натрію з дотриманням часу та температури травлення, значення яких приведені в свідоцтві про метрологічну атестацію радонометра. Після закінчення травлення трекові детектори промивалися дистильованою водою. Після контролю якості промивки трекові детектори висушувалися в сушильній шафі. Після повного висихання плівки трекового детектора за допомогою лічильного пристрою підраховували щільність треків відповідно до вимог стандартної методики.

Виміряне значення еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 в повітрі контрольованого приміщення розраховувалося згідно з формулою

ЕРОА = Кl · , Бк/м3 (3.2)

де n - виміряне значення щільності треків на плівці детектора, трек/см2;

n0 - рівень власного фону трекового детектора, трек/см2 ;

t - час експонування інтегрального трекового детектора радону-222 в контрольному приміщенні, доба;

l0 - чутливість вимірювання радону-222 в повітрі приміщень відповідно до свідоцтва про метрологічну атестацію радонометра, трекм3/Бксм2доба;

Кl - поправковий коефіцієнт, що враховує відхилення від режиму травлення і результатів підрахунків.

Значення похибки результатів вимірювань еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 розраховувалося згідно з формулою

DA = ЕРОА , Бк/ м3, (3.3)

де ЕРОА - виміряне значення еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222, в контрольному приміщенні, Бк/м3;

d0 - границя допустимої основної відносної похибки вимірювання вмісту радону-222 в приміщенні, значення якої береться згідно з свідоцтвом про метрологічну атестацію радіометра, %.

Організація баз даних та обробка результатів вимірювань ЕРОА виконувалася відповідно до сертифіката для вимірювання радону-222 в житлових приміщеннях, який заповнюється для кожного вимірювання. Бази даних про вимірювання ЕРОА радону-222 в житлових приміщеннях відповідно до сертифіката характеризують їх архітектурно-планувальні та інженерно-технологічні рішення, параметри яких оцінюються кількісними та якісними показниками.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

Перелічіть основні функції “Системи якості”.

Суть ідеології стандартів ІСО серії 9000.

Які основні напрями формування політики в області якості?

Що передбачає система першого типу - „Одноразові радіаційні обстеження” ? Дайте характеристику її структури.

Що передбачає система другого типу „Систематичні радіаційні обстеження” ? Дайте характеристику її структури.

Чим відрізняються системи першого та другого типу?

Які основні повноваження персоналу, який керує, виконує і перевіряє роботу якості ?

Перерахуйте основні закони та типові нормативні документи з радіаційної безпеки, що діють на Україні.

Які показники регламентовані системою норм і правил зниження рівня іонізуючих випромінювань в будівництві?

Які допустимі рівні потужності поглиненої дози (ППД) зовнішнього гамма-випромінювання в повітрі приміщень встановлені для різних об'єктів будівництва?

Які протирадіаційні заходи можуть бути застосовані у випадку перевищення ППД встановленої межі?

Охарактеризуйте стан ППД на території України.

Що таке детектор?

Які матеріали та обладнання застосовуються для вимірювання ППД? Їх позитивні та негативні властивості.

Умови вимірювання рівнів ППД гамма випромінювання.

Які основні природні радіонукліди входять до складу природної сировини будівельних матеріалів?

На які класи в залежності від концентрації радіонуклідів діляться будівельні матеріали?

Охарактеризуйте початковий етап радіометричного аналізу - відбір проб.

Дайте аналіз методам визначення питомої активності природних радіонуклідів (ПРН) в будівельних матеріалах .

Які існують методи вимірювання еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 як газу ?

Дайте детальну характеристику методу із застосуванням пасивної трекової дозиметрії.

Яке допустиме значення середньорічної еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 ?

Охарактеризуйте активні та пасивні методи вимірювання об'ємних активностей радону-222 в повітрі.

Умови проведення вимірювання радону трековим радонометром.



4. Особливості екологічного картування та моніторингу

4.1 Види екологічних карт

Виникла низка екологічних проблем, вирішення яких вимагає виконання нових типів картування: за ресурсними принципами (зображення результатів зниження чи погіршення якості та запасів корисних копалин, скорочення земельних, водних, лісових, рослинних і тваринних ресурсів), за видами природокористування (виробниче, середовищне), за територіальним рангом (глобальні, регіональні, районні, детальні), за соціально-екологічними особливостями, інтегрально-екологічного характеру та ін.

Метою створення екологічних карт є забезпечення органів управління, навчальних, наукових, проектних і виробничих організацій громадських «зелених» рухів і окремих громадян сучасною просторовою інформацією про екологічний стан довкілля й фактори, які на нього впливають.

Як і в географії чи геології, залежно від конкретної мети досліджень, їх детальності, обсягів, досліджуваної площі, екологічні карти теж можуть бути різного масштабу і призначення:

- оглядові регіональні (1 : 5 000 000 - 1 : 1 000 000 );

- дрібномасштабні (1 : 300 000 - 1 : 50 000);

- детальні (понад 1: 20 000).

За тематикою призначення ці карти можуть бути геоекологічного, біоекологічного чи техноекологічного характеру, нести медико-екологічну, радіоекологічну інформацію або якісь інші специфічні екологічні характеристики, відтворювати конкретні рекреаційні, природоохоронні чи еколого-економічні особливості території.

Екологічне картування передбачає попередню зйомку, зведення, узагальнення, моделювання й перетворення отриманих екологічних фактів згідно з поставленими завданнями.

Важливу роль для планування розвитку держави відіграють серії карт комплексного змісту, оцінні і особливо прогнозні екологічні карти.

При складанні екологічних карт важливе значення має виконання об'єктивної, обґрунтованої, якісної класифікації природних і антропогенних об'єктів, обґрунтування вибору тематики карт, правильний вибір об'єктів картування, чітке визначення й розмежування позитивних і негативних факторів впливу на довкілля, вибір екологічних карт та особливостей їх оформлення, розробка відповідних легенд (систем умовних позначок) для кожної з карт.

Екологічні карти треба (як і екологічні стандарти, нормативи) періодично поновлювати, уточнювати. За змістом і періодичністю поновлення екологічні карти поділяються на чотири групи:

1) базові карти природних умов і ресурсів з даними про їхні антропогенні зміни і екологічний стан (перевидаються раз на 5--10 років);

2) карти забруднень і порушень довкілля і його складових (перевидаються через 2--5 років);

3) оперативні карти забруднень атмосфери, водних ресурсів та катастрофічних ситуацій, що виникли (перевидаються з періодичністю від 1 дня до 1 місяця);

4) оцінні та прогнозні карти змін екологічної ситуації (періодичність може змінюватися в широких межах).

До комплексу екологічних карт адміністративного району (області), як правило, масштабу 1:200 000--1:500 000, мають входити:

1) карти, які характеризують особливості природи території і її природний потенціал (основна карта --ландшафтна, яка відтворює екзогенні процеси);

2) карти, що характеризують особливості використання території і типи антропогенних порушень, пов'язаних з ним (основна карта --антропогенних змін ландшафту);

3) карти охорони й відтворення природи;

4) карти й діаграми, що відтворюють динаміку природних і антропогенних процесів (зміни структури сільгоспугідь, посівних площ, врожайності, продуктивності тваринництва, зміну використання мінеральних ресурсів тощо);

5) узагальнююча карта геоекологічного районування території з інформацією про причини формування сучасних екологічних умов.

Будь-яка екологічна карта має два компоненти: природний і техногенний. Природний компонент (ландшафт, геологічна чи тектонічна будова тощо) на цих картах відображаються, як правило, кольоровим фоном. Техногенний компонент може мати фоновий характер.

При їх складанні потрібно мати сітку спостережних пунктів чи точок відбору проб чи маршрутів спостережень. Ці фактичні дані обробляються шляхом інтерполяції ділянок між точками чи маршрутами, результатом чого є виділення площ між ізолініями вмісту того чи іншого забруднювача.

Другий спосіб відображення техногенного компоненту на екологічних картах --дискретний (точковий).

Більшість спеціалістів вважає за доцільне складати не одну екологічну карту регіону, а серію карт, тобто атлас. До нього повинні входити принаймі три блоки карт.

Перший блок--це топографічна основа масштабу l :500 000. або 1:25 000 (якщо мова йде про атлас великого міста типу Києва). На цих картах зберігаються рельєф і гідрографічна сітка. Умовними кольоровими знаками й штриховками на них показано житлові масиви, промислові й санітарно-захисні зони, магістралі, вулиці й об'їзні дороги, автобусні й електротранспортні маршрути, зони відпочинку.

Другий блок складається з карт, на яких вказуються:

джерела забруднення повітря з номерами підприємств і зазначеннями забруднень, які вони викидають (карта обновляється кожні 5 років);

джерела забруднення поверхневих вод (кожних 5 років);

забруднення повітря згідно із вимірюваннями під час стаціонарних і маршрутних спостережень на межах санітарно-захисних зон (обновляється щорічно);

забруднення поверхневих вод згідно із даними спостережень (обновляється щорічно);

забруднення підземних вод за даними спостережень (перескладається кожні 5 років);

забруднення ґрунтів важкими металами з показом основних джерел забруднення (обновляється кожні 5 років);

радіоактивне забруднення території (обновляється кожні 5 років);

стану земель (забудови, розораність тощо) (перескладається кожні 5 років);

завантаження магістралей автотранспортом в години пік (один раз на 5 років);

місця зберігання, використання й переробки токсичних, небезпечних хімічних і радіоактивних речовин, потенційні джерела залпових аварійних скидів (видається щорічно).

Особливе значення мають прогнозні екологічні карти. Вони відображають ті зміни, які можуть статися в геокомплексах і екосистемах за певних умов, враховуючи довготривалі результати впливу на середовище різних забруднень і порушень, залежно від їх інтенсивності й часу дії. Дедалі ширше при складанні таких карт використовуються сучасні методи математичного моделювання з використанням ЕОМ. Серед прогнозних екологічних карт слід згадати такі, як карти стійкості та порушеності геокомплексів, гранично допустимих навантажень на середовище тощо.

Сучасні методи обробки електронної візуальної інформації дають можливість, наприклад, поєднувати на екрані дисплея різну інформацію, наприклад дані щодо забруднення повітря з метеоданими в різні пори року й різні дні тощо.



4.2 Екологічний моніторинг

Екологічне картування починається з екологічного моніторингу. Під цим терміном розуміють систему спостережень, оцінювань, контролю за станом навколишнього природного середовища з метою розробки заходів щодо його охорони, раціонального використання природних ресурсів, спостережень за існуванням живих організмів.

Моніторинг має ознаки екологічного, якщо його кінцевою метою є вирішення питань охорони природи, збереження й відтворення екосистем, здоров'я людей.

Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярне оцінювання і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.

Поняття екологічного моніторингу

Шляхи вирішення екологічних проблем, стратегія екологічної безпеки і стійкого розвитку все ще залишаються під загальною увагою. Оцінки глобального екологічного стану навколишнього середовища змінюються від оптимістичних (типу "необхідно запобігти екологічній кризі") до помірковано песимістичних (типу "планета знаходиться на передодні кризи") і вкрай песимістичних ("на регіональних рівнях мова вже йде про "тверду екологічну кризу"). Вважають, що відповіді на ці питання повинна дати наукова концепція екологічної безпеки на базі екологічного моніторингу навколишнього середовища. Першим етапом у будь-якому випадку може бути тільки система одержання (збору) інформації про стан навколишнього природного середовища. Наприкінці 60-х рр. багато країн усвідомили, що необхідно скоординувати зусилля щодо збору, збереження і переробки даних про стан навколишнього середовища. У 1972 р. в Стокгольмі пройшла конференція з охорони навколишнього середовища під егідою ООН, де вперше виникла необхідність домовитися про визначення поняття "моніторинг". Вирішено було під моніторингом навколишнього середовища розуміти комплексну систему спостережень, оцінювань і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Термін з'явився як доповнення до терміна "контроль стану навколишнього середовища". В даний час під моніторингом розуміють сукупність спостережень за певними компонентами біосфери, спеціальним чином організованими в просторі і в часі, а також адекватний комплекс методів екологічного прогнозування.