Екологічний стан аеропортів та сучасні екологічні вимоги до літальних апаратів

Також існують і експлуатаційні способи зниження емісії шкідливих речовин. При рулінні після посадки повітряного корабля можна, наприклад, вимкнути частину двигунів, а працюючі двигуни будуть розвивати підвищену тягу, при цьому зменшаться сумарні витрати палива і знизяться викиди СО та СхНу. При рулінні перед зльотом застосування цього способу пов'язане з додатковими витратами на облаштування місць попереднього старту та іншими проблемами.

Пропонується також буксирування повітряного корабля до злітнопосадочної смуги за допомогою засобів на електричній тязі тощо. Відповідність викидів з авіадвигунів нормам встановлюється вимірюванням концентрації шкідливих речовин в вихлопних газах двигуна в ході сертифікаційних випробувань.



3. КІОТСЬКИЙ ПРОТОКОЛ

3.1 Докладніше про протокол

Кіотський протокол -- міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Головна мета угоди: стабілізувати рівень концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему планети.

Протокол зобов'язує розвинуті країни та країни з перехідною економікою скоротити або стабілізувати викиди парникових газів у 2008-2012 роках до рівня 1990 року.

Кіотський протокол -- додатковий документ до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату, підписаної 1992 року на міжнародній конференції в Ріо-де-Жанейро. Конвенція набрала силу у 1994 році. Сам протокол прийнято в Кіото 11 грудня 1997 року. Період підписання протоколу відкрився 16 березня 1998 року і завершився 15 березня 1999 року. Кіотський протокол почав діяти з 16 лютого 2005 року.

На сьогоднішній день підписала та ратифікувала протокол 191 країна, в тому числі більшість промислово розвинутих країн, крім США, які підписали, але не ратифікували угоду.

Ним було узгоджено, що країни-учасниці зобов'язані зменшити середньорічні обсяги викидів парникових газів в період 2008-2012 рр. в середньому на 5,2% (у порівнянні з 1990 р.). Окреме зобов'язання щодо їх зниження взяли Японія -- на 6%, США -- на 7% та ЄС -- на 8%. В межах ЄС на окремі країни були накладені різні обмеження. Зокрема, в червні 1998 року Міністри навколишнього середовища країн ЄС своєю постановою зобов'язали Австрію зменшити їх викиди на 13% (для порівняння: північні країни ЄС зобов'язались досягти максимального їх пониження, на 28%).

Для вступу в дію протоколу, цей документ зобов'язані були стільки ратифікувати країни, які відповідають за якнайменш 55% викидів парникових газів. Після ратифікації протоколу Росією в кінці 2004 року (17,4% світових викидів парникових газів), зазначений документ набув чинності 16 лютого 2005 року. Частка викидів парникових газів країн, які приєдналися до протоколу, становить в цей час 62%.

Проте, країни, що ратифікували протокол, не мають особливих стимулів його виконувати, допоки США (25% світових викидів СО2) не ратифікували зазначений документ. Україна ратифікувала Кіотський протокол 4 лютого 2004 (повідомлення про ратифікацію подане 12 квітня 2004 Status of ratification).

Зменшення викидів кожна країна може здійснювати за допомогою збільшення ефективності виробництва, зменшення обсягів виробництва, раціональнішого використання енергоресурсів, а також виконання проектів, які призводять до зменшення викидів парникових газів у інших країнах. Кіотським протоколом передбачаютьсягнучкі механізми щодо зменшення викидів парникових газів шляхом закупівлі відповідних сертифікатів за кордоном:

1. Механізм чистого розвитку (англ. CleanDevelopmentMechanism, CDM) -- передбачає співпрацю між країною, яка розвивається, та індустріалізованою країною;

2. Торгівля викидами (англ. InternationalEmissionTrading, IET) -- передбачає прямий продаж викидів від однієї індустріалізованої країни до іншої;

3. Спільне впровадження (англ. JointImplementation, JI) -- передбачає співпрацю між двома індустріалізованими країнами.

Для врегулювання викидів парникових газів, країни ЄС роблять ставку на внутрішню торгівлю сертифікатами викидів, які, «де факто», репрезентують право на забруднення навколишнього середовища парниковими газами. Починаючи з 2005, кожне європейське промислове підприємство, яке відповідає вимогам Схеми Торгівлі Викидами EU ETS отримує певну кількість таких сертифікатів. Якщо деякі підприємства в стані зменшувати шкідливі викиди, наприклад, шляхом технологічних новацій, то вони зможуть продавати залишкові сертифікати іншим фірмам, які перевищують норми наданого їм ліміту. Аналогічно, невикористані внаслідок зниження виробництва сертифікати, можуть бути продані. Таким чином, ініціюється національний, а згодом, і європейський ринок сертифікатів, який з точки зору економічної теорії є одним із найкращих методів регулювання ринку.

Таким чином існує можливість для налагодження міжнародної співпраці у сфері скорочення викидів СО2. Підставою для цього є можливість купівлі країнами одиниць викидів СО2 в інших державах. Як відомо, для встановлення базового рівня викидів парникових газів для більшості країн було обрано 1990 р. З урахуванням трансформаційних процесів в економіці України кількість викидів СО2 вітчизняною промисловістю за період 1990-2004 рр. суттєво скоротилися. У цьому зв'язку, Україна може продавати свої одиниці викидів іншим країнам в рамках механізму торгівлі викидами. Підприємства, зокрема учасники EU ETS, мають можливість придбати одиниці скорочень викидів від механізму спільного впровадження.

Незалежно від Кіотського протоколу існує також європейське законодавство в галузі захисту якості повітря, зміни клімату та озонового шару. Відповідно до постановиЄвропейської Комісії (№ 2037/2000) щодо захисту навколишнього середовища і, зокрема, озонового шару країни-члени ЄС повинні інформувати про вжиті заходи стосовно повторного використання («Recycling»), оновлення та знищення шкідливих речовин, типу фторхлорвуглеводневих (ФХВВ) та інших газів з подібним негативним впливом на озон. На сьогоднішній день, як і було погоджено Монреальским протоколом 1987 року, замість ФХВВ використовуються фторовуглеводневі гази (ФВВ), які не впливають на озон в атмосфері. Але за рахунок цього вирішується тільки питання озонових дір, а проблема парникового ефекту залишається.

3.2 Впровадження механізмів Кіотського протоколу в Україні

В Україні впровадження механізмів Кіотського протоколу, у тому числі в частині реалізації проектів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища є метою Національного агентства екологічних інвестицій України. Проте діяльність уряду, за оцінкою громадських експертів, є однобічною, оскільки сконцентрована навколо двох пріоритетів: проекти спільного впровадження (спостерігається скоріше перешкоджання імплементації механізму за рахунок постійної зміни умов, правил і процедур розробки, підтримки і затвердження проектів спільного впровадження) та торгівля квотами (активне сприяння імплементації, проте без прозорості в питаннях, що стосуються використання на практиці коштів, які може забезпечити даний механізм)^.



4. ПРАВИЛА СЕРТИФІКАЦІЇ АЕРОПОРТІВ

4.1 Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються і є обов'язковими для юридичних осіб або структурних підрозділів юридичних осіб незалежно від їх форм власності та відомчої належності, які здійснюють аеропортову діяльність в аеропортах України.

1.2. Правила встановлюють єдиний порядок і процедури сертифікації аеропортів та інших суб'єктів аеропортової діяльності.

1.3. Правила використовуються для сертифікації технологічних процесів, виробничих структур, організаційних та технічних систем і засобів виробництва з метою підтвердження їх відповідності вимогам чинного законодавства та нормативних документів України, спрямованих на забезпечення безпеки польотів (далі - БП), авіаційної безпеки (далі - АБ), екологічної безпеки (далі - ЕБ) та охорони праці (далі - ОП) на об'єктах, призначених для приймання та відправлення повітряних суден (далі - ПС), обслуговування авіаційних перевезень та авіаційних робіт.

1.4. Нормативні посилання

При розробці цих Правил використовувалися такі нормативні акти:

Повітряний кодекс України ( 3167-12 );

Закон України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації" ( 545-15 );

Закон України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 );

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 );

Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ( 2245-14 );

Закон України "Про охорону праці" ( 2694-12 );

Закон України "Про підтвердження відповідності" ( 2406-14 );

Закон України "Про страхування" ( 85/96-ВР );

{ Абзац одинадцятий пункту 1.4 глави 1 виключено на підставі Наказу Міністерства інфраструктури N 343 ( z1108-11 ) від 05.09.2011 } Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.93 N 819 ( 819-93-п );

Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.99 N 1109 ( 1109-99-п );

Порядок видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2001 N 150 ( 150-2001-п );

Порядок і правила проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1788 ( 1788-2002-п );

Doc 9137 "Руководство по аэропортовым службам" ІКАО, частини 1-9;

Doc 8335 "Руководство по процедурам эксплуатационной инспекции, сертификации и постоянного надзора";

"Порадник IATA із аеропортового обслуговування (Airport Handling Manual АНМ-810 IATA)";

Директива 96/67/ЕС Ради Європейського Союзу від 15 жовтня 1996 року "Про доступ до ринку наземних послуг в аеропортах Європейського Союзу".

1.5. У цих Правилах терміни мають такі визначення:

Авіаційна безпека - комплекс заходів, а також людські та матеріальні ресурси, призначені для захисту цивільної авіації (далі - ЦА) від актів незаконного втручання в її діяльність.

Авіаційна наземна техніка - сукупність спеціальних технічних наземних засобів для обслуговування авіаційної техніки, повітряних перевезень та утримання аеродромів.

Авіаційні правила України - прийнятий в Україні звід процедур, норм, правил, стандартів і вимог, що визначають і регулюють порядок діяльності ЦА України з метою забезпечення безпеки польотів.

Авіаційний персонал - особовий склад авіаційного підприємства, організації, підрозділу, навчального закладу, що складається з авіаційних спеціалістів за професійною ознакою.

Аеродромне обладнання - обладнання, розташоване в межах аеродрому або за його межами, яке встановлено та обслуговується з метою забезпечення прибуття, відправлення та руху повітряних суден на поверхні аеродрому.

Аеропорт - підприємство, що здійснює приймання і відправлення ПС, пасажирів, багажу, пошти і вантажів, обслуговування польотів ПС і екіпажів, яке має для цього аеродром, аеровокзал, інші наземні споруди, а також необхідну структуру, обладнання, авіаційний персонал та інших працівників.

Аеропортова діяльність - виконання технологічних процесів і підтримання в експлуатаційному стані споруд, механізмів, машин та обладнання для забезпечення зльоту, посадки, маневрування, стоянки ПС, технічного обслуговування ПС, забезпечення паливно-мастильними матеріалами (далі - ПММ) і спеціальними рідинами, обслуговування пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажів та забезпечення авіаційних робіт.

Безпека польотів - комплексна характеристика повітряного транспорту, яка визначає здатність виконувати польоти без загрози для життя і здоров'я людей.

Вимоги безпеки польотів - вимоги, установлені законодавством України та авіаційними правилами України, виконання яких забезпечує здатність виконувати польоти без загрози для життя і здоров'я людей.

Власник сертифіката - юридична особа, що в установленному порядку отримала сертифікат на аеропортову діяльність або види аеропортової діяльності.

{ Абзац дванадцятий пункту 1.5 глави 1 виключено на підставі Наказу Міністерства інфраструктури N 343 ( z1108-11 ) від 05.09.2011 } Доказова документація - документація, що містить докази відповідності заявника сертифікаційним вимогам.

Заявник - підприємство в особі керівника, який у встановленому порядку подав заявку на отримання сертифіката нааеропортову діяльність або види аеропортової діяльності з наземного забезпечення польотів.

Контроль - заздалегідь спланована система професійно обґрунтованих дій органів контролю виконавчої влади, спрямованих на визначення стану суб'єкта та об'єкта контролю щодо його відповідності встановленим вимогам, нормам та стандартам, технології роботи з метою забезпечення якості надання послуг при повному забезпеченні безпеки людей та навколишнього середовища.

Міжнародний аеропорт - аеропорт, визначений державою на її території для приймання та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні повітряні перевезення, у якому здійснюються митні, імміграційні, санітарні, карантинні (стосовно тварин і рослин) та інші процедури, передбачені національним і міжнародним законодавством.

Нагляд - постійний контроль за виконанням авіапідприємствами вимог нормативних актів щодо дотримання правил безпеки польотів, авіаційної та екологічної безпеки, охорони праці, захисту майна, безпеки життя та здоров'я людей.

Наземне забезпечення - послуги, які необхідні для забезпечення прильоту, вильоту, переміщення, стоянки та обслуговування ПС, обслуговування пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажів та забезпечення авіаційних робіт.

Орган сертифікації суб'єктів аеропортової діяльності (далі - ОС) - структурний підрозділ Державіаслужби України, який здійснює дії із сертифікації суб'єктів аеропортової діяльності (далі - САД).

Сертифікація - процедура, за допомогою якої документально засвідчується відповідність наданих послуг, системи управління якістю, системи екологічного менеджменту, персоналу вимогам законодавства та нормативних документів.

Сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що

послуги, система управління якістю, система екологічного менеджменту, персоналу відповідають установленим вимогам законодавства та нормативних документів.

Сертифікаційні вимоги - вимоги, що містяться в нормативних документах, які необхідні для забезпечення належного рівня безпеки польотів і роботи авіаційного та іншого персоналу в процесі експлуатації аеропорту, регулюють діяльність, відповідальність та взаємовідносини в ЦА, і дотримання яких необхідне для забезпечення якісної, надійної та безпечної роботи.

Сертифікаційне обстеження - комплекс заходів, спрямований на перевірку Заявника виконувати дії в заявленій сфері діяльності згідно з вимогами законодавства та нормативних документів.

Система якості - сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, коло повноважень та процедур, а також процесів та ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якістю та її відповідність установленим вимогам.

Система управління якістю - система управління, яка спрямовує та контролює діяльність організації щодо якості.

Суб'єкт аеропортової діяльності - аеропорт, структурний підрозділ аеропорту (аеропортова служба) або іншого підприємства, суб'єкти комерційного обслуговування в аеропортах, інші підприємства незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють аеропортову діяльність.

Суб'єкт комерційного обслуговування - юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка виконує в аеропорту на договірних умовах комерційну діяльність щодо надання послуг з наземного обслуговування, яка зареєстрована в установленому порядку та має Сертифікат відповідності на виконання робіт, обумовлених угодами та договорами.

Центр сертифікації - галузева науково-технічна установа або експертний центр, які в установленому законодавством порядку атестовані для виконання сертифікаційних робіт.

1.6. У цих Правилах використовуються такі скорочення:

АБ - авіаційна безпека;

АНТ - авіаційна наземна техніка;

АО - аеродромне обладнання;

АПУ - авіаційні правила України;

АС - аеропортова служба;

АТ - авіаційна техніка;

БП - безпека польотів;

ЕБ - екологічна безпека;

IATA - Міжнародна авіатранспортна асоціація;

ІКАО - Міжнародна організація цивільної авіації;

ОП - охорона праці;

ОС - орган сертифікації;

ПБ - пожежна безпека;

ПС - повітряне судно;

ПММ - паливно-мастильні матеріали;

САД - суб'єкт аеропортової діяльності;

СКО - суб'єкт комерційного обслуговування;

ЦА - цивільна авіація;

ЦС - центр сертифікації;

AFTN - авіаційна фіксована мережа електрозв'язку;

ISO - Міжнародна організація зі стандартизації.

4.2 Державна система сертифікації та нагляду за діяльністю аеропортів

2.1. Організація державної системи сертифікації аеропортівта інших суб'єктів аеропортової діяльності

2.1.1. Організація державної системи сертифікації аеропортів та інших САД визначена цими Правилами і передбачає сертифікацію суб'єктів аеропортової діяльності незалежно від форм власності та відомчої належності.

2.1.2. САД як суб'єкти господарювання, які здійснюють певні види аеропортової діяльності у відповідності до встановлених авіаційними правилами України вимог до технологічних процесів, організаційних систем, виробничих структур, кваліфікації персоналу, відповідають за невиконання цих вимог.

2.1.3. Відповідність суб'єктів господарювання та їх послуг вимогам, установленим нормативно-правовими та нормативно-технічними документами, засвідчується Сертифікатом.

2.1.4. Державіаслужба України здійснює регулювання діяльності аеропортів через сертифікацію та регулярне інспектування процесів аеропортової діяльності з технічного та наземного забезпечення польотів з прийняттям відповідних заходів з обмеження або припинення діяльності при недотриманні встановлених у ЦА вимог.

2.1.5. Види аеропортової діяльності, що підлягають сертифікації, наведені в додатку 1.

2.1.6. Сертифікаційні вимоги для забезпечення необхідного рівня діяльності САД в аеропортах затверджуються та вводяться в дію наказом Державіаслужби України.

2.1.7. Сертифікація САД проводиться за заявкою, яка подається до Державіаслужби України згідно з пунктом 3.1.

2.1.8. Для сертифікації САД та їх інспектування залучаються відповідні підрозділи Державіаслужби України за напрямами діяльності, наукові установи, ЦС, окремі експерти (за їх згодою).

2.1.9. Рішенням Державіаслужби України Сертифікат може бути скасований або дія його призупинена, якщо САД порушить установлені сертифікаційні вимоги або втратить змогу виконувати їх.

2.2. Обов'язки Заявника та Власника Сертифіката

2.2.1. Заявник, який подав до Державіаслужби України заявку на сертифікацію, здійснює сплату державного збору відповідно до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях ( 819-93-п ).

2.2.2. Про зміну даних, що містяться в заявці на сертифікацію і документації (назва, статус, відомча належність, реквізити зв'язку, банківські реквізити, організаційно-штатна структура, керівний персонал та інше), Заявник зобов'язаний протягом 10 днів повідомити Державіаслужбу України.

2.2.3.САД відповідає за розробку власних (внутрішніх) документів щодо забезпечення надійної, якісної та безпечної аеропортової діяльності, регулярності та ефективності наземного обслуговування, відповідності послуг вимогам законодавства та нормативних документів. Для міжнародних аеропортів питання інформаційних технологій, спрощення формальностей та авіаційної безпеки необхідно вирішувати нарівні вимог, установлених ІКАО, IATA.

2.2.4. Власник Сертифіката відповідає за підтримання виробничої діяльності на рівні сертифікаційних вимог протягом усього терміну дії виданого Сертифіката і не має права передавати його іншій юридичній особі.

2.2.5. Власник Сертифіката повинен мати копію оформленої сертифікаційної справи з усіма змінами та доповненням.



ВИСНОВОК

У зв`язку зі збільшенням використання авіаційного транспорту збільшується пагубний вплив на атмосферне повітря, грунтові та підземні води, та грунти.

Щоб зменшити цей пагубній вплив і скоротити викид парникових газів в 1997 році був підписаний Кіотський протокол.На сьогоднішній день підписала та ратифікувала протокол 191 країна, в тому числі більшість промислово розвинутих країн, крім США, які підписали, але не ратифікували угоду. Ним було узгоджено, що країни-учасниці зобов'язані зменшити середньорічні обсяги викидів парникових газів в період 2008-2012 рр. в середньому на 5,2% (у порівнянні з 1990 р.). Окреме зобов'язання щодо їх зниження взяли Японія -- на 6%, США -- на 7% та ЄС -- на 8%. В межах ЄС на окремі країни були накладені різні обмеження. Зокрема, в червні 1998 року Міністри навколишнього середовища країн ЄС своєю постановою зобов'язали Австрію зменшити їх викиди на 13% (для порівняння: північні країни ЄС зобов'язались досягти максимального їх пониження, на 28%).

Вважається, що можливу глобальну катастрофу можна попередити двома способами зниження парникових газів:

1)зміна структури паливного балансу країн світ, шдяхом переходу до менш шкідливим технологіям, тобто впровадження альтернативних видів палива;

2)широке введення енергозберігаючих технологій і очистки.

Зменшення викидів кожна країна може здійснювати за допомогою збільшення ефективності виробництва, зменшення обсягів виробництва, раціональнішого використання енергоресурсів, а також виконання проектів, які призводять до зменшення викидів парникових газів у інших країнах. Кіотським протоколом передбачаютьсягнучкі механізми щодо зменшення викидів парникових газів шляхом закупівлі відповідних сертифікатів за кордоном:

1. Механізм чистого розвитку (англ. CleanDevelopmentMechanism, CDM) -- передбачає співпрацю між країною, яка розвивається, та індустріалізованою країною;

2. Торгівля викидами (англ. InternationalEmissionTrading, IET) -- передбачає прямий продаж викидів від однієї індустріалізованої країни до іншої;

3. Спільне впровадження (англ. JointImplementation, JI) -- передбачає співпрацю між двома індустріалізованими країнами.

Для врегулювання викидів парникових газів, країни ЄС роблять ставку на внутрішню торгівлю сертифікатами викидів, які, «де факто», репрезентують право на забруднення навколишнього середовища парниковими газами.

Оскільки повітряний простір єдиний для всієї планети, то в боротьбі з забрудненням основну роль відводять міжнародним договорам в рамках Кіотського протоколу.

Встановлено спеціальні правила сертифікації аеропортів

Ці правила поширюються і є обов'язковими для юридичних

осіб або структурних підрозділів юридичних осіб незалежно від їх

форм власності та відомчої належності, які здійснюють аеропортову

діяльність в аеропортах України.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Голік Ю.С., Ілляш О.Е., Асаул М.В., Мосейчук А.А., Горошіна О.В., Бригида Т.М. Екологія та здоров'я

2. Блінова Н.К., Мохонько В.І., Саломахіна C.O., Суворін О.В. Екологічна стандартизація і сертифікація

3. Франчук Г.М., Ісаєнко В.М. Екологія, авіація і космос

4. Франчук Г.М., Малахов Л.П., Півторак Р.М. Екологічні проблеми довкілля. - К.: КМУЦА, 2000. - 180 с.

5. Буриченко Л.А., Ененков В.Г., Науменко И.М., Протоерейский А.С. Охрана окружающей среды в ГА. - М.: Машиностроение, 1992. - 320 с.

6. ДСТУ 3432 - 96. Авіаційна наземна техніка. Терміни і визначення.

7. Волошин І.М. Ландшафтно-екологічні основи моніторингу. - Львів: “Простір М”, 1998. - 356 с.Экспериментальные исследования атмосферной диффузии и расчеты рассеяния примеси. - Ленинград: Гидрометеоиздат, 1991. - 274 с.

Размещено на Allbest.ru