Методи захисту повітряного басейну

3.4 Маловідходні і безвідхідні технології

Упровадження безвідхідних і маловідхідних технологій є найбільш перспективним заходом, що дозволяє докорінно знизити рівень забруднення повітряного басейну.

Найбільш перспективними напрямками в області зниження газоподібних відходів підприємств є:

· перехід підприємств теплоенергетики з твердого палива на природний газ, що дозволяє істотно знизити рівень забруднення атмосферного повітря пилом і сірчистими сполуками;

· відмовлення від застосування етилованого бензину і впровадження як автомобільного палива природного газу;

· удосконалювання топкового простору і паливних пальників енергетичних казанів, оптимізація процесу спалювання палива, що дозволить знизити викиди оксидів азоту в атмосферу;

· зниження енергоємності виробництва і використання вторинних енергоресурсів у виді гарячої води і гарячих газів.

3.5 Технічні засоби і технології очищення викидів

повітряний багатовідходний газоподібний

Очищення пилогазових викидів є основним заходом щодо захисту і відновленню повітряного басейну.

Існують різні методи очищення викидів від твердих, рідких і газоподібних домішок.

Для очищення газів від твердих і рідких часток застосовують технології сухого інерційного очищення газів, мокрого очищення газів, фільтрації, електростатичного осадження.

Для очищення газів від газо- і пароподібних компонентів застосовують методи абсорбції, адсорбції, термічне і термокаталітичне очищення, біохімічні реактори.

Газоочисні установки, як правило, не дають прямого прибутку. Можливість використовувати продукт, що уловлюється, покриває тільки незначну частину витрат. Тому в числі техніко-економічних показників варто враховувати биток від можливого забруднення атмосферного повітря у випадку відсутності очищення, що створює передумови встановлення рентабельності й очікуваного прибутку від упровадження систем і апаратів очищення викидів.

Техніко-економічна оцінка проводиться шляхом порівняння показників впроваджуваного об'єкта пилогазоочищення з кращими діючими аналогами.

До основних вимог, пропонованим до апаратів запало- і газоочистки, відносяться висока ефективність і експлуатаційна надійність. Варто враховувати, що чим вище необхідний ступінь очищення газів і чим частки, що дрібніше уловлюються, тим великими виявляються питомі капітальні витрати на спорудження установок і витрати на їхню експлуатацію. Використовувати продукт, що уловлюється, покриває тільки незначну частину витрат. Тому в числі техніко-економічних показників варто враховувати відвернений збиток від можливого забруднення атмосферного повітря у випадку відсутності очищення, що створює передумови встановлення рентабельності й очікуваного прибутку від упровадження систем і апаратів очищення викидів

Висновки

Зважаючи на вищесказане дійшли висновку, що проблема забруднення атмосфери в державі характеризується значним різноманіттям та масштабністю. Вирішення цих проблем вимагає великих зусиль органів управління державного, регіонального і локального рівнів. Потрібно вжити низку заходів технічного та організаційного характеру, щоб задіяти велику кількість ресурсів: матеріальних, фінансових, трудових , інформаційних. Антропогенне забруднення атмосфери становить лише 0,5 % від загального забруднення природними явищами (пилові бурі, виверження вулканів, лісові пожежі тощо), але саме цей тип забруднення має найнегативніший вплив на навколишнє середовище. Це зумовлене в першу чергу тим, що забруднюючі речовини з атмосферного повітря найпоширеніші та випадають у різні середовища.

Повітряний басейн не має меж, маси повітря рухаються в різних напрямах на великі відстані. Отже, забруднення повітряного, а звідси і водного басейнів перетворюється в глобальну проблему сучасності. Антропогенний вплив вносить дисонанс в атмосферні процеси, а деякі речовини, що потрапляють у повітря (свинець, ртуть, сірка, миш'як тощо), порушують його природний стан, що в свою чергу негативно впливає на здоров'я людини, сільськогосподарську і природну рослинність і навіть клімат планети.

Основні джерела забруднення - енергетичні установки, промислові виробництва, транспорт (особливо автомобільний), комунально-побутовий сектор, сільське господарство. Значимість тих чи інших джерел забруднення повітря різна в різних країнах і містах, вона змінюється від рівня науково-технічного прогресу, в стратегії розвитку техніки і природи, рівня благоустрою населених місць і багатьох інших соціально-економічних факторів. Основними джерелами вогнищових забруднень атмосфери є газопилові викиди підприємств хімічної, металургійної й машинобудівної промисловостей, теплових електростанцій і транспортних засобів.

Випадаючи на ґрунт і водойми, шкідливі домішки, забруднюючи атмосферу, ведуть до знищення рослинності. Під дією атмосферного забруднення відбувається руйнування будівель та споруд, пам'яток історії, архітектури, культури і мистецтва (металеві конструкції підвищеної піддаються корозії, багато будівельних матеріалів руйнуються). У багатьох промислово розвинених районах економічний збиток від забруднення навколишнього середовища становить 3 -5% валового національного продукту.

Вихлопні гази дають одну третю вуглекислого газу, що викидається в повітря, сприяють утворенню парникового ефекту, який викликає глобальне потепління. Летючі органічні речовини, такі як поліароматичні вуглеводні та бензол, спонукають утворення смогів. Викиди вуглеводнів є наслідком не повного згорання палива. Це можуть бути гази чи тверді частинки. Бензол (що потрапляє у атмосферу з вихлопами та випарами з бензобаків та бензоколонок під час заправки автомобілів) може викликати рак легенів та респіраторні захворювання. Саме тому потрібно обов'язково приймати міри.

Запропоновано заходи щодо удосконалення управління чистотою атмосферного повітря з метою вирішення проблем санітарного стану атмосфери, здоров'я населення, чистоти та збереження довкілля:

- використання хімічних речовин, які впливають на озоновий шар через їх заміну на екологічно безпечні складові;

- впровадження сучасних технологій спалювання, підготовки палива та газоочищення викидів;

- вдосконалення екологічних нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел забруднення;

- впровадження сучасних інформаційних систем для визначення оцінки техногенного впливу стаціонарних джерел забруднення на якість атмосферного повітря.

Захист повітряного середовища включає комплекс технічних й адміністративних мір, прямо або побічно спрямованих на припинення або принаймні зменшення зростаючого забруднення атмосфери, що є наслідком промислового розвитку.

Зменшення промислових викидів в атмосферу забезпечує такий комплекс заходів: концентрація виробництва електричної і теплової (для міст) енергії на великих електростанціях; вдосконалення технології промислового; зниження забруднення повітряного басейну автомобільним транспортом шляхом поліпшення технічного обслуговування автомобілів, застосування нейтралізаторів, вдосконалення конструкції двигунів, використання нових видів палива і малотоксичних присадок до них, виробництва газобалонних автомобілів; зниження запилення атмосфери переведенням ТЕЦ на рідке паливо і газ; поліпшення конструкцій очисних споруд; серед різних установок для очищення повітря найбільш досконалі електрофільтри, ефективність яких досягає 99,9%; у великих містах здійснення контролю за якістю повітря.

Таким чином, визначили, що техніка захисту повітряного басейну включає у себе такі заходи: організація санітарно-захисних зон, архітектурно-планувальні рішення, інженерно-організаційні заходи, безвідхідні і маловідходні технології, технічні засоби і технології очищення викидів. Згідно закону “Про охорону атмосферного повітря” кожне підприємство, заклад або організація діяльність, якої пов'язана із викидами в атмосферу забруднюючих речовин повинна бути оснащена відповідними спорудами, обладнанням та устаткуванням (апаратурою) для очистки цих викидів і засобами контролю за кількістю та складом викинутих в атмосферу забруднювачів. Отже, здійснення вище окреслених заходів буде сприяти покращенню економіко-екологічного управління задля забезпечення чистоти навколишнього середовища як загалом, так і його складової - атмосферного повітря.

Література

1. Володимирів А.М. і ін. Охорона навколишнього середовища. Санкт-Петербург: Гидрометеоїздат 1991.

2. Болбас М.М. Основи промисловій екології. Москва: Вища школа 1993.

3. В.С. Мурманцев, Н.В. Юшкина - "Человек и природа: гармония или конфлікт?" // Москва "Советская Россия", 1985.

4. Государственний комитет Украинской ССР по охране природы - "Охрана природы - задача всенародная" // Киев, Издательство политлитературы Украины, 1987.

5. Аксенов И.Я. Транспорт: история, современность, перспективы, проблемы. Отв. Ред. Хачатуров Т.С. - М.: Наука, 1985.

6. Бобровников Н.А. защита окружающей среды от пыли на транспорте. - М.: Транспорт, 1984.

7. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. - Симферополь: Сонат, 1998. - 224с.

8. Борейко В.Е. История охраны природы Украины. - К., 1997. - 301с.

9. Владимиров А.М., Ляхин Ю.И. Охрана окружающей среды. - Л., 1991. - 423с.

10. Всемирная стратегия охраны природы //Природа и ресурсы. - 1982. -С.9.

11. Гавриленко М. Охороняймо природу. - Полтава, 1982.

12. Гильзин К.А. В мире транспорта.- М.: Транспорт, 1978.

13. Глуховский И.В. и др. Современные методы обезвреживания, утилизации изахоронения токсичных отходов промышленности: Учебное пособие. - К.: ГИПК Минэкобезопасности Украины, 1996. - 100с.

Размещено на Allbest.ru