Водомісткість виробництва м'яса у перерахунку на середньодобове його споживання на душу населення майже вдвічі перевищує середньодобову фактичну норму водопостачання на господарсько-побутові потреби населення. Отже, тваринницька продукція є досить землеводо- і енергомісткою. Пошук шляхів принципових зрушень у стратегії харчування в напрямі зниження питомої ваги тваринницької продукції в структурі продовольчого раціону і рекомендації по обмеженню споживання м'яса є неактуальними. Адже ринок України в цьому плані є абсолютно не насичений. Однак щоб задовольнити попит населення в продуктах тваринництва і забезпечити екологічні параметри ведення галузі, необхідно її інтенсифікувати. Для цього доцільно зменшити на 15% середньорічне поголів'я тварин в Україні з одночасним підвищенням їх ефективності. Слід відмовитися від намагання вийти на світові рівні споживання тваринницької продукції, оскільки у високорозвинутих країнах вже спостерігається зворотна тенденція -- підвищення в харчовому раціоні питомої ваги свіжих овочів і фруктів, інших продуктів, що виробляються переважно з рослинницької продукції. Розвиваючи фермерські господарства, необхідно орієнтувати їх на переважне виробництво м'яса птиці і яловичини як менш енерго і ресурсомістких, на підвищення продуктивності молочного скотарства і збільшення випуску дієтичних молокопродуктів. Необхідно також посилити дію законів про охорону навколишнього середовища.

Переведення сільськогосподарського виробництва на принципово нову економіко-технологічну основу, структурна перебудова його з урахуванням екологічних факторів, законів, вимог і нормативів є обов'язковою і вирішальною умовою успішного подолання екологічної кризи, яка в Україні вразила практично всі сфери й складові її природного середовища. Щорічні втрати України від неефективного, нераціонального природокористування становлять до 20% її національного доходу. Це є наслідком нехтування екологічними законами, факторами, критеріями і вимогами в господарюванні і надмірної експлуатації природних ресурсів.

Тепер Україна потребує принципово нової екологічної політики, в основу якої повинна бути покладена вимога обов'язкового дотримання екологічної безпеки життєдіяльності людини. Головною метою такої політики повинно стати забезпечення якнайсприятливіших природних умов життя, раціональне використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення максимальних доходів підприємців, але не будь-якою ціною.

Висновок

Сучасна геоекологічна ситуація в Україні формується під впливом закономірностей розвитку природи і суспільства в процесі природокористування. Вона відображає наслідки впливу в системі "природа -- господарство -- населення" і має три складові: природну, соціальну та господарську. Таку ситуацію можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду у зв'язку з нехтуванням об'єктивними законами розвитку та відтворенням природно-ресурсного комплексу держави. У результаті відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Отже, сучасна геоекологічна ситуація в Україні за багатьма показниками оцінюється як кризова? вона продовжує погіршуватися під час нераціонального природокористування, зокрема, антропогенно-техногенного впливу на природне середовище. Усе це відображається також в таких екстремальних природних процесах, як стихійні лиха (повені, посухи, зсуви, сейсмічні явища, селі, снігові лавини тощо).

Серед найважливіших геоекологічних проблем в сучасній Україні особливо актуальними є насамперед?

1) проблема мінерально-сировинних ресурсів -- вичерпність, виснаження родовищ, зменшення їх різноманітності й погіршення якості, небезпека порушення середовища внаслідок видобування корисних копалин?

2) зміна структури та складу ґрунтово-земельних ресурсів унаслідок господарської діяльності людини -- вилучення земель під сільськогосподарські потреби і забудови, а також у зв'язку з розвитком негативних процесів у ландшафтах (ерозія, дефляція, підтоплення і заболочення, карст, суфозії та просідання ґрунтів, техногенне забруднення тощо)?

3) зменшення родючості ґрунтів у результаті вимивання гумусу, забруднення важкими металами, пестицидами й іншими речовинами?

4) забруднення та зменшення запасів поверхневих і підземних вод унаслідок посиленого водозабору, скидів забруднювальних речовин у водні об'єкти в процесі виробництва та ведення комунально-побутового господарства?

5) забруднення атмосферного повітря та зміна його хімічного складу у зв'язку з інтенсивними викидами промислових підприємств, енергетики, транспорту та ін.?

6) зменшення різноманітності рослинного і тваринного світу, зміни в його генофонді?

7) порушення функціонування і зменшення біопродуктивності ландшафтів унаслідок накопичення" переміщення та просторового розподілу забруднень, а також погіршення соціально-екологічної ситуації -- зміна середовища мешкання людини, санітарно епідеміологічних умов, тривалості життя, якості продуктів харчування тощо.

Серед головних причин погіршення геоекологічної ситуації в межах України слід зазначити такі:

1) екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, що тривало протягом десятиріч, без урахування здатності природних регіонів до самовідновлення і самоочищення?

2) довготривале адміністративно-командне концентрування на невеликих площах великої кількості потужних промислових комплексів?

3) "перехімізація" сільського господарства і хибні засади його організації?

4) розгортання меліоративних робіт та їх здійснення у величезних обсягах без належних наукових обґрунтувань й ефективних технологій?

5) брак об'єктивних довгострокових екологічних експертиз усіх планів і проектів розвитку промисловості, енергетики, транспорту тощо?

6) використання на переважній більшості виробництв старих технологій та обладнання, які потребують заміни?

7) відсутність ефективних законів щодо охорони природного середовища й підзаконних актів для їх ефективної реалізації, а також брак постійної об'єктивної інформації про екологічний стан довкілля і причини його погіршення.

Неабияке значення має надзвичайно низький рівень екологічної освіти не лише населення України загалом, а й керівників підприємств, урядових організацій зокрема, їх загальна низька екологічна свідомість і культура.

Захищаються й охороняються також ресурси тваринного світу України, антропогенний вплив на які здійснюється двома шляхами:

1) безпосередньо шляхом знищення?

2) опосередковано в результаті зміни умов їх існування -- розорювання великих площ суші, осушення боліт, спорудження гребель і каналів, а також забруднення навколишнього середовища.

З екологічною кризою тісно пов'язане входження України в демографічну кризу. Демографічна ситуація в Україні залишається складною. Бракує об'єктивних підстав, щоб призупинити тенденції до зменшення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Потрібно сконцентрувати зусилля на вирішенні таких поточних і стратегічних завдань, як: економічне забезпечення відтворення населення, належний соціальний захист сімей із дітьми та осіб похилого віку, поліпшення екологічної ситуації, зменшення виробничого та побутового травматизму, популяризація здорового способу життя, забезпечення доступності якісної медичної допомоги й освіти, що буде вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.

Природні умови та природні ресурси України змінюються під впливом різних видів природокористування, а саме: агропромислового, промислового, гірничодобувного, містобудівного, транспортного, водогосподарського і гідротехнічного, лісопромислового, рекреаційного, природоохоронного. Це потребує здійснення в державі постійного геоекологічного моніторингу.

Список використаних джерел

1) Гончар М. Т. Зкологические проблеми сельскохозяйственного производства. Львов, 1986.

2) Забота о земле -- залог рационального природопользования. К., 1986.

3) Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. К.: Либідь. 1995. 368 с.

4) Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн. К.: Либідь, 1997. 160с.

5) Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. Харків: ХДАМГ, 1999. 416 с.

6) Животноводческие комплекси й охрана окружающей среды. М., 1991.

7) Забота о земле -- залог рационального природопользования. К., 1986.

8) Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2х кн./ Відп. редактор д. ю. н., професор, акад. Андрейцев В. А. К.: Юрінком, 1997. 704 с.

9) Злобін Ю.А. Основи екології. К.: Лібра, 1998. 249.

10) Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, К.: МАУП, 2000. 238 с.

11) http://zno.academia.in.ua/mod/book/view.php?id=2788.

12) http://geografica.net.ua/publ/galuzi_geografiji/fizichna_geografija_ukrajini/geoekologichna_situacija_v_ukrajini/39-1-0-562.

13) http://subject.com.ua/geographic/zno/184.html.

14) http://westudents.com.ua/glavy/11754-122-nayvajlivsh-geoekologchn-problemi-v-ukran-ta-prichini-h-viniknennya.html.

15) http://www.slideshare.net/ludaanatolevna/ss-33047512.

16) http://school.xvatit.com.

17) http://ukrmap.su/uk-g8/49.html.

18) http://pidruchniki.com/15290527/ekologiya/nayvazhlivishi_geoekologichni_problemi_ukrayini_prichini_viniknennya.

19) http://minfin.com.ua/2011/11/20/496381/.

Размещено на Allbest.ru