Управління екологічною безпекою рекреаційного регіону

- площі f-ого виду порушення геологічних масивів, які ідентифіковані в регіоні (фактичний і базовий рівень відповідно, в одиницях площі).

10. Скорочення площі заповідних природних зон регіону - Заповід.

П_ЕБзпс^З= S_б^З/

S_б^З S_ф^З-абсолютне зменшення площі території заповідних природних зон регіону (за фактичний і за базовий період відповідно, одиниці площі).

11. Виведення земель під площі звалищ. полігонів і сховищ ТПВ - Птпв

П_ЕБзпс^Птпв= S_б^Птпв/S_ф^Птпв

S_б^ПтпвS_ф^Птпв- площі звалищ, полігонів і сховищ ТПВ (за фактичний і за базовий період відповідно, одиниці площі).

12. Порушення природ-них ландшафтів - Ланд.

П_ЕБзпс^Ланд= S_ф^Ланд/S_б^Ланд

S_ф^Ланд, S_б^Ландплощі ландшафту (фактичний і базовий рівень відповідно, в одиницях площі)

Запропонований в дисертації підхід щодо оцінки рівня екологічної безпеки регіону під техногенним впливом є новим і дозволяє виявляти на стадії аналізу головні фактори змін екологічної безпеки і особливості регіональної системи управління нею, а також формує базу щодо екологічного зонування територій за рівнем екологічної безпеки.

У четвертому розділі “Теоретичні та практичні аспекти стійкого розвитку системи рекреаційного регіону” було досліджено теоретичні аспекти функціонування спеціального виду регіональних екологічних систем - регіон рекреаційної спеціалізації, який має певну соціально-суспільну задачу щодо організації процесу рекреації населення як відновлення трудового потенціалу суспільства при одночасному збільшенні техногенних навантажень на його навколишнє середовище. Автор розглядає рекреаційний регіон як територіально спеціалізовану частину національної економіки з властивими їй еколого-географічними характеристиками і ресурсами, населенням, господарським комплексом, структурою управління. Назване визначення рекреаційного регіону дозволяє виділити особливості регіону, чинники рекреаційної спеціалізації та їх ієрархію, виводячи на визначальний рівень саме природно-екологічні характеристики території.

В розділі удосконалено підхід щодо визначення категорії природних систем регіону за характеристиками чинників рекреації: геокліматичні, гідроресурсні, ландшафтні і екологічний стан. Розроблено критерії кожного з визначальних чинників при значній увазі оцінці рівня екологічної безпеки природної системи, базою якої є розроблений метод оцінки за рівнем двох інтегральних показників безпеки - ОП_ЕБр та ОП_ЕБзпс. Залежно від особливостей процесу створення виду рекреаційної послуги (лікувальна, оздоровча, туристська) обґрунтовано три категорії природних систем: 1 категорія - сприятливі умови, 2 категорія - задовільні умови, 3 категорія - не сприятливі умови (при цьому неприпустимо наявність небезпечного стану довкілля також і на території 3 категорії).

В рамках задач досліджень і подальшого практичного застосування розроблених теоретичних основ управління ЕБР було обрано полігон - Автономна Республіка Крим як регіон з розвинутою рекреаційною сферою. Крім того, у регіоні діють специфічні антропогенні чинники: високий рівень урбанізації території, експлуатація Північно-Кримського каналу як чинника регіональних змін природних схем утворення балансу води і взаємодії поверхневих та підземних вод; функціонування транспортних коридорів (у тому числі і з морських портів) створює загрози забруднення атмосфери, акваторії портів та моря, а також зміни ландшафтів. Однією з важливих в регіоні є рекреаційна діяльність, яка також призводить до формування специфічних загроз ЕБ: відбувається сезонне зростання чисельності населення у регіоні за рахунок міграційних потоків рекреантів, що різко збільшує антропогенне навантаження на довкілля, як в комплексі, так і з окремих видів загроз; рекреаційна діяльність розвивається в рамках унікальних рекреаційних ресурсів, що призводить до підвищення рівня урбанізації територій, які мають найбільшу привабливість для рекреації - морське узбережжя, території з різноманітними ландшафтами, але одночасно є екосистемами, які мають значну цінність щодо утворення середовища; рекреаційна діяльність вимагає підтримуючого функціонування широкої інфраструктури регіону, що підвищує в комплексі рівень техногенних навантажень на природні системи в регіоні; на рекреаційних територіях рівень впливу на людину небезпечних техногенних дій різної спрямованості може бути значнішим унаслідок слабкого здоров'я рекреантів, що може позначитися на рівні чисельності уражених і тяжкості прояву таких техногенних поразок та ін.

Виконано дослідження закономірностей та особливостей процесу формування техногенних загроз ЕБ у регіоні щодо прогнозування її динаміки та удосконалення управління ЕБР. Так, встановлено, що природні ландшафти Криму зазнали значних змін: рівнинні ландшафти в результаті сільськогосподарського використання практично загублені - розораність земель досягає 64-75%, а у ряді районів - 80-90%, зростанню змін ландшафтів сприяє високий рівень антропогенного навантаження, в тому числі від рекреаційного комплексу (високий рівень забудови сприяє зростанню зсувів, абразії земель, сезонне зростання об'ємів ТПВ потребує значних площ, які виведені під сховища ТПВ, а враховуючи порушення схем їх функціювання, перевищені об'єми навантаження та відсутність засобів запобігання забрудненню води та атмосфери, ці об'єкти є вкрай небезпечні). За оцінками екологічного стану, головним чинником погіршення якості поверхневих водних об'єктів Криму є скидання стічних вод при невдосконалених системах очищення та незадовільному стану очисних споруд, що потребує управлінських рішень. У Криму за останні шість років відмічається в цілому позитивна динаміка зниження забруднення атмосфери, хоча не забезпечено значне зменшення об'ємів викидів. Особливо слід зазначити, що поки що перевищуються рівні забруднення повітря за пилом і діоксидом азоту у рекреаційних зонах В. Ялти і м. Керчі, хоча відмічається зниження рівня забруднення атмосфери в м. Євпаторії, Чорноморському районі, м. Феодосії і районі. Основними джерелами забруднення повітря кримських курортів є вихлопні гази автомобілів (75-95% всіх викидів), викиди котельних і печей. Внаслідок зростання автомобілізації спостерігається збільшення частки викидів від пересувних джерел, і хоча в 2005 р. вони склали 98,2% від рівня 2004 р., але залишаються високими, особливо в літні місяці рекреаційного сезону.

Зонування території АР Крим за розробленою методикою дозволило підтвердити, що з врахуванням рівня екологічного стану, який оцінено за двома інтегральними показниками екологічної безпеки, є території, які не відносяться до рекреаційних: Північний мікрорайон, що має бальнеологічні рекреаційні ресурси не відноситься до рекреаційних через підвищений ступінь екологічної небезпеки забруднення відходами промисловості Армянсько-Красноперекопського вузлу і впливу техногенних факторів прикордонних об'єктів. При тому підтверджено зони, сприятливі для рекреаційної спеціалізації: території Центрального, Південнобережного, Південно-західного, Південно-східного, Східного, Західного і Північно-західного мікрорайонів, оскільки вони мають 1 і 2 категорії природних систем для різних рекреаційних послуг, включаючи безпечний екологічний стан (експертна оцінка категорії природної системи проведена як сума балів по кожному елементу ЕБ за шкалою 0-3) (табл. 2).

Таблиця 2. Оцінка характеристик природних чинників рекреаційної спеціалізації регіону рекреаційних прибережних зон АР Крим

Мікрорайон	Зона	Вид рекреаційної послуги	Категорія природної системи	Екологічний стан
Північно-західний	Прибережна територія мо-ря смт. Чорноморське і частки Роздольненського району	Оздоровча Туристська	2 категорія (20 балів)-задовільні умови	ОПЕБр04=7,1603, ОПЕБр05= 7,2674 ОПЕБзпс04=8,3931, ОПЕБзпс05=8,4618
Західний	Прибережна територія мо-ря в районі м. Євпаторія і м. Саки, Сімферопольсько-го, Бахчисарайського р-нів	Лікувальна Оздоровча	1 категорія (25 балів)-сприятливі умови	ОПЕБр04=6,7542, ОПЕБр05= 6,8284 ОПЕБзпс04=10,5864, ОПЕБзпс05=10,6397
Південно-західний	Прибережна територія Чорного моря в приміській зоні м. Севастополя	Оздоровча	2 категорія (20 балів) -задовільні умови	ОПЕБр04=4,9972, ОПЕБр05= 4,6994 ОПЕБзпс04 =8,4574, ОПЕБзпс05=10,143
	Культурно-історична зона м. Севастополя	Туристська	1 категорія (24 бали)-сприятливі	Екологічний стан території в цілому задовільнений
Південнобе-режний	Прибережна територія Чорного моря в районі В.Ялти і м. Алушти	Лікувальна Туристська Оздоровча	1 категорія (25 балів)- спри-ятливі умови	ОПЕБр04=8,8010, ОПЕБр05= 5,6033 ОПЕБзпс04=9,3824, ОПЕБзпс05= 13,345
Південно-східний	Прибережна територія моря в районі м. Судак, м. Феодосія	Оздоровча Туристська Лікувальна	1 категорія (24 бали) - сприят-ливі умови	ОПЕБр04=8,4952, ОПЕБр05= 8,3832 ОПЕБзпс04=12,087, ОПЕБзпс05=10,8348
Східний	Прибережна територія моря в Ленінському районі і приміській зоні м. Керч	Оздоровча Лікувальна	2 категорія (20 балів)-задовільні умови	ОПЕБр04=6,6088, ОПЕБр05= 4,0937 ОПЕБзпс04=13,9522.ОПЕБзпс05= 7,3006

Крім того, розташування близько 90% об'єктів рекреації має об'єктивно присутню прив'язку до морського узбережжя, тому на другому етапі зонування рекреаційних територій Криму в межах населених пунктів і двокілометрової смуги узбережжя виконане виділення наступних природно-рекреаційних прибережних зон (ПРПЗ): Північно-західна Західна, Південно-західна, Південнобережна, Південно-східна, Східна.

З метою виявлення закономірностей формування ЕБ у ПРПЗ Криму було проведено кластерний аналіз за середньою відстанню між кластерами. Так, виявлені чотири кластери ПРПЗ півострова за рівнем двох інтегральних показників ЕБ: 1 кластер (ОП_ЕБр до 5,0) - охоплює Південно-західну ПРПЗ (м. Севастополь); до 2 кластера (ОП_ЕБр від 5,1 до 7,0; ОП_ЕБзпс від 9,1 до 11,0) віднесені - Західна (Євпаторійській і Сакський регіон) і Східна (м. Керч і Ленінський район), до 3 кластера (ОП_ЕБр більш 8,1; ОП_ЕБзпс більш 11,1 ) - Південнобережна і Південно-східна ПРПЗ, до 4 кластера (ОП_ЕБр від 7,1 до 8,0, ОП_ЕБзпс від 8,0 до 9,0) - Північно-західна ПРПЗ.

Проте важливим аспектом управління ЕБР є врахування тенденцій екологічного стану в динаміці, для дослідження якого виконаний кластерний аналіз по темпах і напрямах зміни двох інтегральних показників ЕБ за 2003-2005 рр.

Перший (1) кластер об'єднав 3 території - Південно-західна, Західна і Південнобережна ПРПЗ, в яких відмічається погіршення екологічного стану внаслідок зростання попадання антропогенних речовин в середовище, але підвищився рівень ЕБ за рахунок поліпшення ситуації за змінами природних систем. 2 кластер відображає процеси погіршення екологічного стану за двома показниками ЕБ, які відмічаються в Південно-східній і Східній ПРПЗ - зміни в районі м. Судак і м. Феодосії відмічені на рівні 18-19% по кожному показнику, а в районі м. Керч і Ленінському районі (Східна ПРПЗ) відмічено значніше зниження показників ЕБ - 34-35%. 3 кластер представлений Північно-західною ПРПЗ (смт. Чорноморське, частина Роздольненського району), оскільки тут за період аналізу відмічене зростання показників ЕБ, що слід оцінити позитивно, хоча все ж таки присутні певні екологічні проблеми.

Одержані результати дослідження слугують підґрунтям розробки та реалізації дій управління ЕБ у визначених зонах, виявляючи найважливіші екологічні задачі в рекреаційному регіоні - зниження викидів автотранспорту, очищення і організоване скидання стічних вод і зниження впливу твердих побутових відходів на різні середовища, збереження природних заповідних зон від забудови, лісовідтворення, зменшення небезпечних виробництв, оптимізація транспортних схем, оптимізація планувальних схем забудови рекреаційних зон та ін.

У п'ятому розділі “Практичні рекомендації щодо вдосконалення управління екологічною безпекою в Автономній Республіці Крим” наведено запропоновані практичні засоби управління екологічною безпекою рекреаційного регіону, обґрунтовано принципи стратегічного рівня екологічного управління, синтезовано доцільні форми екологічних стратегій (ЕС). Розроблені ЕС відповідають раніше наведеним об'єктам механізму управління екологічною безпекою в регіоні (рис. 2) та конкретизують цілі, досягнення яких може забезпечити стійкий розвиток територіальної системи. Так, екологічна стратегія зниження виробничого тиску на природні комплекси потребує розробки дій, які повинні забезпечити оптимізацію використання природних ресурсів і таким чином поліпшити стан довкілля. Згідно з суттю екологічної стратегії підвищення ефективності використання природних ресурсів, основні зусилля повинні бути направлені на розробку технічних, технологічних та економічних рішень, які б сприяли підвищенню результативності використання природних ресурсів і тому зберігали середовище. Екологічна стратегія переходу до екологічно чистого виробництва має в основі необхідність зусиль щодо технологічного розвитку безвідхідного та низько відхідного виробництва, сприянню розробок щодо безпечної продукції як у споживанні, так і у депонуванні.

Для рекреаційного регіону, виходячи з особливостей діяльності та принципів функціювання механізму управління ЕБР, синтезовано наступні стратегічні форми управління екологічної спрямованості: 1. Екологічна стратегія (ЕС) зниження антропогенного тиску на природні комплекси у формі “екологічної стратегії стабілізації рекреаційної діяльності” - підтримка досягнутого рівня ефективності функціювання рекреаційних підприємств як згідно видів, так і за об'ємами послуг, адекватних рекреаційним ресурсам регіону. 2. Екологічна стратегія підвищення ефективності використання природних рекреаційних ресурсів у формах: “екологічна стратегія концентрованого росту рекреації” - підвищення ефективності діяльності, що забезпечує розширення діяльності в рекреаційному регіоні через зростання об'ємів послуг при концентрації дій на окремих видах рекреаційної діяльності при найвищій ефективності; “екологічна стратегія зміни спеціалізації” - усвідомлюється необхідність реалізації заходів щодо скорочення окремого виду діяльності при обґрунтуванні рекреаційної спеціалізації. 3. Екологічна стратегія переходу до екологічно чистого виробництва для рекреаційного регіону припускає закриття небезпечних виробництв в безпосередній близькості від рекреаційних зон, впровадження безвідходних технологій життєзабезпечення в цілому. При цьому для реалізації цілей кожної форми стратегії розробляються функціональні (підтримуючі) стратегічні рішення.

Розробку рішень щодо обґрунтування нових форм стратегічного управління для рекреаційних територій АР Крим проведено з врахуванням рівня екологічної безпеки як за інтегральними показниками ЕБ, так і за результатами оцінки тенденцій зміни приватних параметрів екологічного зонування території (згідно з алгоритмом методу рис. 5 та результатами кластерного аналізу - рис.6). Обґрунтування доцільності реалізації ЕС концентрованого росту для Південно-східної природно-рекреаційної прибережної зони (ПРПЗ) (охоплює узбережжя Чорного моря від с. Морське, м. Судак, м. Феодосія) будується на врахуванні рівня розвитку рекреаційної сфери і рівня екологічної безпеки. У даній прибережній зоні щільність рекреантів у 2005 р. -181,1 чол./км², що практично в 4 рази нижче, ніж на Південному березі Криму, але за останні 4 роки відмічається стійка тенденція до зростання відвідувань в сезон. Хоча показники ЕБ мають високий рівень, відмічається напруження екологічного стану за тенденціями, що потребує фінансування екологічних дій за рахунок рекреаційних підприємств в разі їх розвитку.

Екологічна стратегія стабілізації може бути визначена для Південнобережної ПРПЗ (включає територію міськрад В. Ялти і м. Алушти на заході від мису Айя до с. Рибальське на сході). Характеристики природної системи зони відповідають 1 категорії рекреаційних систем при високій щільності рекреантів в зоні (у 2005 р.) -785,4 чол./км², що є віддзеркаленням високого ступеня рекреаційної привабливості даної зони. Навантаження на рекреаційні ресурси значне і за період аналізу (2003-2005 рр.) відмічається зниження рівня екологічної безпеки (табл. 2), тому необхідно підвищувати рівень ефективності використання ресурсного потенціалу за рахунок інноваційних енергозберігаючих і екологічно чистих технічних і технологічних рішень у сфері організації рекреаційних послуг та у інфраструктурі без збільшення потужності матеріальної бази рекреації в даній зоні АР Крим. Також ЕС стабілізації доцільна і для території м. Євпаторії і м. Саки, які є курортами з достатньо високою щільністю рекреантів в зоні за 2005 р. -211,1 чол./км². Рівень екологічної безпеки в даній зоні за показниками нижчий, ніж на Південному березі, але практично стабільний (показники змінилися у 2005 р. в порівнянні з 2004 р. - на 4-7%), що можна оцінити з одного боку позитивно, з іншого - відзначити наявність проблем навантаження на природні комплекси, у тому числі від рекреаційних потоків. Тому доцільно стабілізувати об'єми використання рекреаційних ресурсів, оскільки в даній зоні особливо слід виділяти загрози ЕБ в частині загроз здоров'ю людей з причини високої щільності саме хворих, що приїздять на лікування (присутнє значне число рекреантів з обмеженнями рухових функцій, які лікуються у санаторних комплексах цієї зони півострова).

Північно-західна ПРПЗ (узбережжя Чорноморського району) поки не перевантажена об'єктами рекреації - щільність рекреантів за 2005 р. -9 чол./км² при поки що високому рівні використання земель під об'єкти не рекреаційної діяльності. Категорія цієї зони - 2: задовільні умови для оздоровчої і туристської рекреації, проте, тут можливий розвиток особливих видів рекреаційних послуг (підводний, автомобільний та зелений туризм), при збільшенні обох інтегральних показників ЕБ (3 кластер за тенденціями зміни), що дозволяє обґрунтувати для даної прибережної зони екологічну стратегію зміни спеціалізації на користь рекреаційної діяльності.

Окрім Північно-західної, і в Східній ПРПЗ (берегова смуга Керченської протоки і Азовського моря та уздовж оз. Сиваш) доцільний розвиток рекреації у формах недорогого оздоровчого відпочинку, оскільки дана зона має певні рекреаційні ресурси, розташована в безпосередній близькості від районів Криму, які не мають власної рекреаційної приморської території (внутрішні райони), що може забезпечити зростання доходів районів від розвитку туризму і відпочинку, що дозволить поліпшити екологічний стан даної зони за рахунок скорочення військових частин та ін..

Виходячи з сутності рекреаційного регіону, системи чинників його функціювання і теоретичних основ механізму управління ЕБРР, сформовано підхід щодо удосконалення управління ЕБ рекреаційного регіону через реалізацію форм стратегічного управління щодо вирішення системи задач управління екологічною безпекою рекреаційного регіону на підставі використання можливостей певного організаційно-технічного інструментарію управління: екологічний безпека управління антропогенний

- удосконалення екологічного моніторингу як сучасної системи збору і обробки інформації щодо стану середовища. При цьому, враховуючи важливість інформаційного блоку механізму УЕБРР, результати дослідження рівня організації і проблем моніторингу обґрунтовують необхідність вдосконалення інформаційно-технічної системи УЕБРР, яку зараз формують різні установи і органи управління. В рамках даної пропозиції передбачається вдосконалення системи ухвалення рішень управління ЕБРР на основі багатокритеріальних моделей; створення сучасної інформаційно-технічної системи регіону; вдосконалення системи показників стану довкілля регіону; забезпечення організаційного супроводу моніторингу і пов'язаних з ним локальних проектно-технічних розробок. Головним елементом інформаційно-технічної системи УЕБРР (рис.7) передбачено міжвідомчу екологічну базу даних регіону (МЕБДР), побудова якої дозволяє використовувати комплекс інформаційно-моделюючих і експертно-аналітичних систем оцінки екологічного стану довкілля, програмне забезпечення методу оцінки рівня ЕБР, розробленого у дисертації та працювати на рівні прямого віддаленого доступу через регіональну комунікаційну мережу;

- розробка і реалізація техніко-технологічних засобів запобігання попаданню антропогенних речовин в середовище через урахування проявів загроз: відходи та забруднюючі речовини формуються в певних виробництвах, у відомих формах і об'ємах відповідно технології, що припускає можливість технічних рішень щодо зниження або оптимізації їх об'ємів, шкідливості, розвитку можливостей їх переробки; а відходи життєдіяльності формуються згідно відомій схемі, які можливо технологічно обробляти (переробляти). Тому в роботі обґрунтовано регіональну схему розміщення об'єктів переробки та депонування ТПВ з використанням сучасних технологій та інженерних рішень, які дозволять вирішити проблему сезонного росту ТПВ на підставі використання потужностей сучасних заводів з переробки ТПВ при здійсненні доцільного транспортування ТПВ, а також добутку корисних фракцій та сировини з них. Визначено потрібні об'єми фінансування та етапи будівництва заводів з переробки ТПВ у регіональній просторовій схемі та розраховано економічний ефект від реалізації 1 етапу удосконалення системи управління ТПВ - тільки з урахуванням 50% використанням корисних фракцій ТПВ очікується ефект у сумі 68,8 млн. грн. на рік.

- реалізація просторово - планувальних рішень забудови територій, що є комплексом технічних задач містобудівного плану і розміщення природоохоронних засобів, а також конструктивними рішеннями забудови, які охоплюють схеми транспортних коридорів, обґрунтування прив'язки будівель і споруд з врахуванням геологічних умов, мереж і комунікацій, схем збереження природних ландшафтів і рекультивації земель та ін. Відносно рекреаційних регіонів, однією з особливостей функціонування яких є високий рівень щільності забудови рекреаційних приморських територій, що формує сукупність екологічних загроз техногенного характеру, сформовано оптимізаційну розрахункову модель щодо обґрунтування щільності забудови з врахуванням потреб забезпечення природоохоронних заходів.

Для збереження ландшафту і його природної аутентичності, ступінь антропогенного втручання при забудові території на кожній ділянці (одиниці кадастрового обліку даної території) повинна бути мінімальною, що в загальному вигляді визначає задачу оптимізації щільності забудови:

A_i^rt(S^rt,x₁^tir… x_n^tir, y₁^tir…y_n^tir, z^tir)>min

У найпростішому випадку щільність забудови визначається як відношення суми площ під всі будівлі при варіанті забудови i об'єкти інфраструктури і екологічні об'єкти до загальної площі r-цієї ділянки і задача оптимізації приймає вигляд:

A_i^rt =1/S^rt[(x_n^tir+y_n^tir+ z^tir)]>min

при обмеженнях:

? [(x_n^tir+y_n^tir+ z^tir)< S^rt , b_n^tir S_n^{t норм} -H^{t норм} x_n^tir <0, при S^rt / B^irt ? S^{ri норм},

де: 1/S^rt[(x_n^tir+y_n^tir+ z^tir)]-щільність забудови на ділянці S^rt_.. за i-варіантом, м²/га; де: A_i^rt- щільність забудови на ділянці з площею S^tir за i-варіантом, м²/га; i - індекс варіанту забудови i = 1, n (варіант визначається кількістю будівель N, можливих до будівництва на ділянці); х_n^tir - площа забудови за i- варіантом в періоді t, на r- ділянці під будівлею n, м²; y_n^tir- площа під екологічні об'єкти території r- ділянки в періоді t, при i - варіанті, які відносяться до будівлі n, м² (включає площу територій, що не підлягають забудові через геологічні умови, площі насаджень та ландшафтного дизайну, території, які відносяться до об'єктів природно-заповідного фонду і об'єктів культурної спадщини, а також охоронні зони водоймищ і пам'яток та ін.); z^tir - площа під об'єкти інфраструктури забудови масиву м² (внутрішні квартальні дороги, мережі, комунікації, огорожа та ін.) при х_n^tir >0, y_n^tir, z^tir.>0. S^{ri норм} - необхідна (мінімальна) площа ділянки з розрахунку на 1 ліжко-місце, га; S_n^{t норм} - нормативна загальна площа в n-тій будівлі, що доводиться на 1 ліжко-місце, м², у момент t залежно від категорії номерного фонду; H^{t норм} - обмеження за поверховістю, що регламентуються у момент t. b^tir_n - місткість n-корпусу, ліжко-місць, B^tir - місткість рекреаційних об'єктів (об'єкту).

Така задача є задачею лінійного програмування і може бути вирішена симплекс-методом, що припускає впорядкований процес послідовних переходів від однієї допустимої екстремальної крапки до іншої доки не буде знайдено відповідне оптимальне рішення А^rt_i,опт. Одержаний рівень щільності забудови А^rt_i,опт співвідноситься з фактичним рівнем щільності забудови ділянки (одиниці кадастрового обліку за розробленою програмою). При цьому можливі такі варіанти:

1. А_факт = А^rt_i,опт - фактична щільність забудови ділянки не відрізняється від оптимального розрахункового рівня, при цьому з боку місцевих органів управління (включаючи екологічні служби) для забезпечення екологічної безпеки доцільно вдосконалення моніторингу процесів і тенденцій екологічного стану території без санкцій до забудовників; 2. А_факт < А^rt_i,опт- фактична щільність забудови ділянки нижча за оптимальний розрахунковий рівень, то можливе збереження даної ситуації за рівнем урбанізації та економічного використання, проте одержувані доходи від рекреаційної діяльності на території повинні бути достатні для забезпечення соціально-необхідного рівня розвитку території; 3. А_факт > А^rt_i,опт - що є показником підвищеної інтенсивності антропогенного втручання, управлінські дії місцевих органів управління можуть припускати економічні санкції. Зокрема, при встановленні місцевих податків і зборів, сплачуваних власниками суб'єктів підприємницької діяльності, які надають рекреаційні послуги на даній території, може передбачатися прогресивна шкала. В результаті формуватимуться місцеві фонди, кошти з яких повинні прямувати на стабілізацію та покращення екологічного стану рекреаційної території населеного пункту за допомогою здійснення необхідних територіальних екологічних заходів.

Таким чином, результати теоретичних та прикладних досліджень дали можливість розробити систему збалансованих заходів щодо удосконалення управління екологічною безпекою у рекреаційному регіоні, яка реалізується шляхом впровадження конкретних територіальних і локальних (об'єктових) технічних рішень (табл. 3).

У додатках наведено допоміжні таблиці дослідження екологічного стану, зонування рекреаційного регіону на прикладі АР Крим, програмно-ілюстративні форми моделювання, практичні рекомендації щодо удосконалення управління екологічною безпекою рекреаційного регіону та документи щодо впровадження результатів дисертаційних досліджень та зазначення особистого внеску здобувача.

ВИСНОВКИ

Дисертація є закінченою науково-дослідною роботою. В ній наведено теоретичне узагальнення та нове розв'язання актуальної наукової проблеми забезпечення екологічної безпеки регіону рекреаційної спеціалізації та розроблено форми управління нею із застосуванням математичних моделей, інформаційних технологій та організаційно-технічних рішень, що спрямовані на підвищення екологічних параметрів умов життєдіяльності населення, рекреантів та стану довкілля.

Основні наукові і практичні результати, отримані при вирішенні поставлених задач дослідження, висновки і рекомендації роботи полягають у наступному.

1. На основі результатів аналізу екологічного розвитку України підтверджена об'єктивність дії екологічної домінанти життєдіяльності і визначено проблемні задачі забезпечення екологічної безпеки як країни в цілому, так і її регіонів. Виходячи з суті, сукупності законів і закономірностей еколого-економічної системи та її функціонування, підтверджена наявність суперечності між діяльністю людей і станом навколишнього природного середовища, що визначає необхідність управлінських дій в системі забезпечення стійкого розвитку територіальних комплексів.

2. З еколого-системних позицій розроблено теоретичні основи управління ЕБ на регіональному рівні. За результатами системно-ситуативного аналізу процесу управління запропоновано принципове удосконалення цільової спрямованості, системності і структури об'єкту управління ЕБ, параметрів сукупності функцій управління за рахунок функції нормативно-правового регулювання діяльності суб'єктів господарювання регіону з позицій виконання екологічних потреб суспільства щодо підвищення безпеки життєдіяльності. Систематизовано підходи щодо організації екологічного управління у світі, на національному та регіональному рівнях, враховуючи нормативно-правову базу забезпечення процесу управління в Україні та її регіонах. В цілому розроблено нову структурно-логічну та процесну модель механізму управління ЕБР, що дозволило удосконалити підхід щодо визначення особливостей та структури сучасних інструментів та технологій управління (програмно-цільові, управління за результатами, управління за відхиленнями, ситуаційне управління) на підставі передумов формування та функціонування управлінської системи у сфері забезпечення безпечних умов життя та збереження здоров'я населення.

3. Розроблено теоретичні основи щодо процесу формування загроз екологічній безпеці на підставі удосконалення класифікації антропогенних чинників функціонування еколого-економічних систем (техніко-технологічні, просторово-планувальні) та згідно з нею обґрунтовано нову класифікацію техногенних загроз ЕБ за двома блоками: перший - техногенні загрози ЕБ через попадання в навколишнє природне середовище речовин, антропогенних за походженням; другий - техногенні загрози ЕБ в наслідок змін природних систем при споживанні природних ресурсів та дії просторово-планувальних чинників, що дозволило конкретизувати та поглибити наукові уявлення щодо сутності, прояву техногенних загроз та систематизувати закономірності процесу формування загроз екологічній безпеці в регіоні.

4. Обґрунтовано (за результатами використання математичного методу головних компонент) новий метод оцінки рівня екологічної безпеки регіону за двома інтегральними показниками екологічної безпеки техногенного характеру: інтегральний показник екологічної безпеки при зниженні попадання в середовище антропогенних речовин та інтегральний показник екологічної безпеки при зниженні ступеня зміни природного середовища. Розроблено формалізація, алгоритм процесу оцінки, комп'ютерна програма розрахунку елементів і моделей прогнозування екологічних показників в рамках даного методу, який стосовно цілей управління ЕБ дозволяє виявляти на стадії моніторингу проблемні аспекти та особливості регіональної екологічної безпеки на будь-якій території, а також провести екологічне зонування території згідно стану довкілля.

5. Сформульовано методологічні принципи і системні закономірності екологічно безпечного функціонування та збалансованого розвитку рекреаційного регіону на підставі розробленого підходу щодо визначення категорії природних систем за характеристиками визначальних чинників

ефективної рекреації людини, в якому особливим є врахування екологічного стану території за рівнем двох інтегральних показників екологічної безпеки.

6. Конкретизовано теоретичні положення методу зонування рекреаційних регіонів за критеріями рекреаційної спеціалізації, який припускає дослідження не тільки комбінації ресурсної бази рекреації, але і враховує параметри екологічної безпеки територій, що доцільно використовувати відносно завдань та мети управління ЕБ регіону рекреаційної спрямованості.

7. Досліджено тенденції формування, розвитку та проявів техногенних загроз ЕБ у найбільшому в державі рекреаційному регіоні - рекреаційно-економічному комплексі Автономної Республіки Крим, який має систему рекреаційних зон, в переважній кількості розташованих у прибережній зоні Чорного та Азовського морів, та характеризується загальними та специфічними особливостями формування екологічних загроз (загрози навантаженню на довкілля через високий рівень урбанізації приморських територій; через забруднення атмосфери викидами автотранспорту, забруднення акваторії портів; загрози зміни ландшафтів за рахунок підвищеної щільності забудов; підвищеного тиску на довкілля у різних формах в результаті сезонного зростання чисельності населення регіону за рахунок міграційних потоків рекреантів та через потребу функціонування широкої рекреаційної інфраструктури регіону; загрози здоров'ю через підвищений рівень впливу на людину небезпечних техногенних дій різної спрямованості унаслідок послабленого здоров'я рекреантів та підвищеної щільності людей на одиницю площі території у відповідний сезонний пік та ін.). Результати аналізу підтвердили наявність сучасних проблем екологічного плану та необхідність вдосконалення системи управління екологічною безпекою Криму.

8. Синтезовано нові форми управління ЕБ регіону на стратегічному рівні, які ґрунтуються на врахуванні параметрів умов формування видів техногенних загроз, оцінці рівня екологічної безпеки, привабливості рекреаційної системи кожної зони. Екологічні стратегії (ЕС) за суттю, цілями та вимогами реалізації відповідають структурі системного об'єкту управління екологічною безпекою, механізму управління ЕБ, а також враховують положення ISO 14000, 14001. На прикладі АР Крим щодо природно-рекреаційних прибережних зон півострову (Північно-західна, Західна, Південно-західна, Південнобережна, Південно-східна та Східна) за результатами оцінки рівня рекреаційного навантаження та рівня екологічної безпеки конкретизовано форми екологічних стратегій: відносно традиційно відомих курортних та туристських зон Криму - ЕС концентрованого росту та ЕС стабілізації; щодо територій, які можуть бути у стратегічній перспективі розвинутими рекреаційними зонами - ЕС зміни спеціалізації.

9. Обґрунтовано підхід щодо підвищення ефективності управління екологічною безпекою на регіональному рівні, який передбачає удосконалення організаційно-технічного інструментарію управління рекреаційними природно-економічними комплексами на підставі системних рішень техніко-технологічних завдань забезпечення екологічної безпеки рекреаційного регіону в слідуючих формах:

- удосконалення інформаційної системи екологічного моніторингу регіону як системи збору даних та аналізу характеристик довкілля, на підставі впровадження сучасної міжвідомчої екологічної бази даних регіону, побудова якої дозволяє використовувати комплекс інформаційно-моделюючих програм, включаючи програму розробленого в дисертації нового методу оцінки рівня ЕБР (також уточнено систему показників екологічної безпеки) та працювати через регіональну комунікаційну мережу зв'язку на рівні прямого віддаленого доступу між установами та органами екологічного управління;

- обґрунтування технічних рішень запобігання попаданню антропогенних речовин у середовище, що передбачає різні проекти згідно з рівнем загроз ЕБ. Відносно рекреаційного регіону одним із важливих аспектів даної проблеми є сезонне зростання об'ємів ТПВ за рахунок росту загальної чисельності населення у рекреаційний термін, тому розроблено регіональну просторову схему розміщення об'єктів переробки та депонування ТПВ з залученням сучасних технологій та інженерних рішень, які дозволять вирішити проблему на підставі використання потужностей сучасних заводів з переробки ТПВ при здійсненні доцільного транспортування ТПВ, а також видобутку корисних фракцій та сировини з них. Визначено потрібні об'єми фінансування, ефективність та етапи будівництва переробних заводів та комплексів за рахунок як цільових коштів регіону, так і недержавних інвестицій;

- обґрунтовано підхід щодо вирішення проблеми високої щільності забудови прибережних рекреаційних зон, заснований на урахуванні оптимального розрахункового рівня забудови і рівня щільності забудови, що фактично склався, який обґрунтовує можливі регуляторні заходи місцевих органів управління та екологічних установ. Для використання розробленої математичної оптимізаційної моделі щільності забудови об'єктами рекреації визначено розрахункові процедури з використанням комп'ютерних засобів, які вбудовуються в систему інформаційної підтримки управління екологічною безпекою АР Крим.

10. Результати теоретичних та практичних досліджень, розроблені методики та моделі впроваджено у практичну діяльність органів державного управління Автономної Республіки Крим та органів управління екологічною безпекою, використовуються в навчальному процесі.

11. Наукова цінність роботи полягає в розробці та реалізації системного науково обґрунтованого підходу щодо аналізу формування загроз екологічній безпеці та управління екологічною безпекою у рекреаційному регіоні, а практична цінність - у можливості використання результатів у повному обсязі чи фрагментарно в різних регіонах рекреаційної спрямованості.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Ветрова Н.М. Экологическая безопасность рекреационного региона: Моногр. - Симферополь: РИО НАПКС, 2006. - 297 с.

2. Устойчивое развитие рекреационно-экономического комплекса Крыма. // Коллектив авторов; под ред. проф. Ефремова А.В. - Симферополь: Таврия, 2002. - 300 с.

Статті у наукових фахових виданнях

3. Ефремов А.В., Ветрова Н.М., Бережная И.В. Системный подход к формированию организационной структуры управления рекреационно-экономическим комплексом Крыма. / Культура народов Причерноморья. ?1997. ?№2. ?С.263-266.

4. Боков В.А., Ветрова Н.М., Горбань А.В. Концепция использования территории “Поляна сказок” // Вопросы развития Крыма. Сб. науч. трудов. - Вып. 12.- Симферополь: Таврия-плюс, 1999.- С.31-35.

5. Ветрова Н.М. О типах и иерархии стратегий // Экономика и управление. ? 2003. ? №5-6. ?С.11-14.

6. Ветрова Н.М. Рекреация и экология: стратегия взаимоотношений. //Культура народов Причерноморья. ?2003. ?№ 45. - С.21-25.

7. Ветрова Н.М., Лыхина Н.И. Тенденции процесса реструктуризации санаторно-курортного и туристического комплекса Автономной Республики Крым // Культура народов Причерноморья. ? 2004. ? №. 55. -Т. 3. - С.23- 28.

8. Ветрова Н.М., Штофер Г.А. Теоретические основы сущности категории “регион” // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. -Вип.198. -Том. 3 - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. ? С. 675-683.

9. Ветрова Н.М. Подходы к региональному управлению экологической безопасностью // Строительство и техногенная безопасность. Сб. науч. трудов. - Вып. 10. - Симферополь: РИО НАПКС, 2005. - С. 127-131.

10. Ветрова Н.М., Лыхина Н.И. Особенности системы факторов сезонности работы рекреационного комплекса Крыма // Экономика и управление. ? 2005. ? № 2-3 (51, 52). ? С. 35-39.

11. Ветрова Н.М. Концептуальні основи розробки стратегії розвитку рекреаційного регіону з врахуванням екологічної складової. // Экономика и управление. ? 2005. ? № 4-5. ? С. 87-90.

12. Ветрова Н.М. Системно-целевой и функционально-технический подходы экологического менеджмента для рекреационных территорий //Строительство и техногенная безопасность. Сб. науч. трудов. - Вып. 12 - Симферополь: РИО НАПКС, 2005. - С. 129-133.

13.Ветрова Н.М.. Страчкова Н.В Особенности оценки транспортной доступности рынка рекреационных услуг АР Крым // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Вип. 14. - Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. ? С. 15-23.

14. Ветрова Н.М. Об основных тенденциях развития экологической ситуации в Украине // Строительство и техногенная безопасность. Сб. науч. трудов. - Вып. 15-16 - Симферополь: РИО НАПКС, 2006. - С.97-103.

15. Ефремов А.В., Ветрова Н.М., Шевченко Н.Н. Оптимизация застройки прибрежной зоны южных морей // Строительство и техногенная безопасность. Сб. науч. трудов. Вып. 11 - Симферополь: РИО НАПКС, 2005. - С. 22-28.

16.Ветрова Н.М. Теоретические основы механизма экологического управления // Збірник наукових праць СНІАЕіП. - Вип. 2 (18). - Севастополь: СНІАЕіП, 2006. - С. 111-113.

17. Ветрова Н.М. Особенности стратегии рекреационного региона: экологический аспект //Вісник Криворізького технічного університету. Зб. наук. праць. - Вип. 14 - Кривий Ріг: 2006 - С. 190-194.

18.Ветрова Н.М. Система экологических законов и их роль в механизме экологического управления // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. ?№ 12 (106).- Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля, 2006. - С. 256-261.

19. Ветрова Н.М. Экологический аспект рекреационной специализации региона // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка. Вип. 44. Том 1. - Харків, 2006. - С. 204- 213.

20.Ветрова Н.М. Экологическое управление: виды и особенности стратегий экологической направленности // Радіоелектроніка. Інформатика. Управління. - №1 (17).- Запоріжжя: ЗНТУ, 2007. - С. 124-128.

21. Ветрова Н.М. Сущность стратегий экологической направленности для рекреационных территорий // Строительство и техногенная безопасность. Сб. науч. трудов.- Вып. 18. - Симферополь: РИО НАПКС, 2007. - С.130-134.

22. Федоркин С.И., Ветрова Н.М. Особенности структуры механизма экологического управления //Екологія і ресурси: Зб. наук. праць Інституту проблем національної безпеки. - К.: ІПНБ, 2006. - №15. - С.132-138.

23. Ветрова Н.М. Особенности нормативно-правового обеспечения управления экологической безопасностью региона на примере АР Крым // Збірник наукових праць СНІАЕіП. -Вип.3 (19). - Севастополь: СНІАЕіП, - 2006. -С. 227-230.

24. Ветрова Н.М. Особливості формування екологічної небезпеки в регіоні // Науковий вісник ІФНТУНІ. Зб. наук. праць. - №. 2(14) - Івано-Франківськ: 2006. - С. 157-162.

25.Ветрова Н.М., Масник Н.И. Особенности процесса экологизации деятельности предприятий в современных условиях. // Культура народов Причерноморья. ?2006. ?№. 88. ?С.51-53.

26. Ветрова Н.М. Эволюция теоретических подходов к управлению экологической безопасностью // Вісник НУВГП. Вип.1 (37). - Рівне: НУВГП, 2007. - С.3-9.

27. Ветрова Н.М. Система факторов формирования экологической опасности в рекреационных зонах Крыма // Вісник Одеської державної академії будівництва та архітектури. Вип. №25. - Одеса: Зовнішрекламсервіс, 2007. -С.68-73.

28. Ветрова Н.М. Подход к классификации техногенных опасностей // Восточно-Европейский журнал передовых технологий. -2007. - №1/ 3 (25). - С. 20-24.

29. Ветрова Н.М. Уровень экологических опасностей и устойчивость окружающей природной среды // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2007. - № 5. - С. 43-47.

30. Ветрова Н.М. Об оценке уровня экологической безопасности региона // Восточно-Европейский журнал передовых технологий. - 2007. - №3/4 (27). - С.56-60.

31. Ветрова Н.М. Подход к совершенствованию информационного обеспечения управления экологической безопасностью АР Крым // Строительство и техногенная безопасность. Сб. науч. трудов. - Вып. 21. - Симферополь: РИО НАПКС, 2007. - С.103-108.

Опубліковано в інших виданнях

32. Ветрова Н.М. Рекреационная сфера: роль и значение в жизни общества. //Социально-экономические проблемы региона. Сб. науч. трудов.? Симферополь: КИПКС, 1996. ?С.13-16.

33.Устойчивый Крым. План действий. Научные труды КИПКС. - Киев-Симферополь: СОНАТ, 1999. - 400 с., ил., 16 с. цв. вкл.

34. Ветрова Н.М. Особенности разработки стратегии развития Крымского региона // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2002. ? №2. ? С. 106-109.

35. Ветрова Н.М. Стратегический анализ потенциала региона. // Региональные аспекты международной экономической деятельности Крыма. Сб. науч. трудов под ред. Руденко А.И., Зиновьева Ф.В.- Симферополь: Крымский экономический институт КНЭУ, 2004. - С. 80-82.

36. Ветрова Н.М., Бережная И.В. Методология маркетинговых исследований уровня краткосрочного спроса на туристические услуги // Вестник физиотерапии и курортологии. ? 2003. ? № 3.? С.86-88.

37. Ветрова Н.М. Стратегическое управление в системе экономических инструментов управления рекреационным предприятием // Вестник физиотерапии и курортологии. ? 2004. ? № 2.? С.19-20.

38. Концепция инновационного развития региона (на примере Автономной Республики Крым). - Симферополь: ГФФИ, 2005. - 156 с.

Опубліковано в матеріалах конференцій

39.Ветрова Н.М., Силина Е.А Особенности формирования рекреационной сферы по территориальным микрорайонам Крыма. // Формирование окружающей среды на урбанизированных территориях Крыма. Сб. науч. трудов. ? Симферополь: Таврия, 1996. ? С.72-76.

40.Ефремов А.В., Ветрова Н.М., Бережная И.В. Принципы зонирования территории Крыма по ресурсному признаку // Материалы межотраслевой конф. “Научные и практические аспекты курортно-рекреационной деятельности”. - Ялта: ВИД, 1998.? С.87-89.

41.Ветрова Н.М. Бережная И.В. Признаки зонирования территории Крыма //Актуальные вопросы развития инновационной деятельности в государствах с переходной экономикой: Материалы Международной научно-практической конференции к 80-летию Национальной академии наук Украины. - Симферополь: СОНАТ, 2001. ? С.171-174.

42. Ветрова Н.М. О некоторых стратегиях развития рекреационно-экономического комплекса Крыма // Проблемы и перспективы транзитивной экономики: Материалы Всеукраинской межвузовской научно-практической конференции - Симферополь: “КАПКС”, 2002. - С. 8-11.

43. Ветрова Н.М. Роль стратегического управления в системе экономических инструментов управления // Управление региональным развитием: Материалы Всеукраинской межвузовской научно-практической конференции - Симферополь: “КАПКС”, 2003. - С. 208-210.

44. Ветрова Н.М., Кузьмина Н.В. О функциональных составляющих рекреационной услуги // Материалы Всеукраинской научно-практической конференции (Алушта) “Проблемы устойчивого регионального развития в условиях рыночной экономики: - Симферополь: РИО НАПКС, 2004. - С. 81-82.

45. Ветрова Н.М. Подходы к совершенствованию механизма компенсации экологического ущерба //Сборник по материалам научно-практической конференции “Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании”. Том 11. - Одесса: Черноморье, 2005. -С.17-20.

46. Ветрова Н.М. Концептуальні основи управління екологічною безпекою регіону // Материалы юбилейной научной конференции НАПКС - Симферополь: “КАПКС”, 2005. - С. 9-11.

47. Ветрова Н.М. Система мероприятий по обеспечению экологической безопасности рекреационного региона // Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука та освіта - 2006”. Том 18.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. ? С.87-90.