Якість вод екосистем шельфових зон морів в умовах антропогенного впливу

Отримані результати свідчать, що функціонування берегових антропогенних джерел не впливає на екологічну ситуацію у відкритій морській частині акваторії Одеського регіону ПЗЧМ. Однак розрахунки з більшим просторовим розв'язанням (крок 500 м) показали, що в межах двомильної природоохоронної прибережної зони вплив берегових джерел на якість морських вод є значущим. До значного посилення евтрофікації вод Одеської затоки і прилеглої акваторії регіону приводять скиди стічних вод з СБО “Північна” у море влітку (здійснювані в останні роки). При цьому біомаса фітопланктону і БСК5 у водах Одеської затоки збільшуються на 50 %, зміст фосфатів і нітратів - у 2 - 5 разів.

Таким чином, використання математичної моделі евтрофікації для розрахунку оцінок внеску берегових антропогенних джерел у формування рівня трофності вод Одеського регіону ПЗЧМ дозволило встановити, наскільки екологічна ситуація в цій акваторії може бути керованою на регіональному рівні.

За допомогою моделі самоочищення вод, отримані оцінки можливого рівня забруднення вод акваторії Одеського регіону речовинами токсичної дії, що надходять з річковим стоком Дніпра і Південного Бугу в період весняного водопілля, а також зі зливовими стоками міста влітку.

Ефективність різних сценаріїв поліпшення якості вод мілководної тропічної лагуни Сіенага де Теска оцінювалася на основі результатів імітаційних прогностичних розрахунків, виконаних за допомогою 2 -вимірної модифікації моделі якості вод із блоком евтрофікації 1-го рівня ієрархії. Розглядалися два основних варіанти зниження евтрофікації і поліпшення якості вод Сіенаги де Теска: 1) шляхом вилучення близько 80 % стічних вод за рахунок будівництва централізованої системи каналізації міста з виходом її у відкрите море; 2) посилення гідродинамічного промивання водойми відносно чистими морськими водами завдяки будівництву системи гідротехнічних споруджень, що складається з двох каналів шириною 100 м і молу меридіональної спрямованості, який бере початок між ними. Південний канал зв'язує море з західною частиною водойми, північний - зі східною. Запропонований комплекс гідротехнічних споруд і його оптимальні характеристики були визначені на основі результатів модельних розрахунків. При цьому розглядалися різні варіанти положення й орієнтації молу і сполучних каналів. Основна задача будівництва гідротехнічних споруд - підсилити оновлення забруднених вод водойми чистими морськими водами на всій акваторії лагуни.

Розрахунки показали, що будівництво гідротехнічних споруд дає значно менший ефект ніж вилучення 80 % стоку джерел забруднення через будівництво централізованої системи каналізації. Тому ця альтернатива може розглядатися лише як другий етап у плані заходів щодо поліпшення екологічної ситуації в лагуні. На підставі результатів числових експериментів рекомендовано змішаний режим роботи каналів: некерований у сухий період року, коли домінують сильні пасатні вітри і закрита протока природного походження в північній частині водойми, і керований у вологий період року (сезон дощів), коли вітри слабкі і відкрита північна протока. Управління роботою каналів здійснюється в такий спосіб: південний канал (шлюз) відкривається, коли позначка рівня моря перевищує позначку рівня води в лимані (приплив), а північний, навпаки, - коли позначка рівня моря менше позначки рівня води в лимані (відлив).

Для оцінки ефективності різних гідротехнічних та природоохоронних проектів, які плануються для глибокої бухти Картахена, використовувалася 3 -вимірна модель якості вод із блоком евтрофікації 3-го рівня ієрархії. За допомогою моделі вирішувались наступні прикладні задачі. У першій задачі оцінювалися екологічні наслідки вилучення частини твердого стоку каналу Дікуе при збереженні його витрат і судноплавності. На першому етапі за допомогою моделі самоочищення розраховувалася концентрація мінеральної зависі у водах бухти та її внесок в ослаблення прозорості вод. На другому етапі прогнозувалися можливі зміни первинної продукції органічної речовини і кисневого режиму вод бухти, викликані збільшенням їхньої прозорості при різному ступені очищення вод каналу Дікуе від мінеральної зависі.

Розрахунки показали, що часткове вилучення зважених наносів з вод каналу Дікуе приведе до погіршення екологічної ситуації і якості вод б.Картахена, оскільки внаслідок збільшення прозорості вод зросте первинна продукція і концентрація органічної речовини у воді і донних відкладеннях, підсиляться гіпоксійні явища в придонному шарі. Цей висновок змусив шукати інші, більш комплексні шляхи вирішення проблеми зменшення твердого стоку каналу Дікуе, погоджуючи їх з необхідністю зменшення біогенного стоку каналу і поліпшення кисневого режиму вод бухти. Розглядалися наступні варіанти: зменшення витрат каналу Дікуе у вологий сезон року до рівня сухого сезону; зменшення вмісту біогенних речовин у водах каналу; закриття виходу каналу до бухти. Оцінка ефективності цих сценарних рішень виконувалася за допомогою математичної моделі евтрофікації, виходячи зі ступеня їхнього впливу на поліпшення кисневого режиму вод бухти Картахена як найбільш уразливої ланки екосистеми й інтегрального показника якості її вод.

Моделювання сценарію з повним закриттям каналу Дікуе показало, що поліпшення кисневого режиму вод бухти не відбудеться, оскільки прозорість її вод збільшиться до 6 м і перестане бути чинником обмежуючим фотосинтез, у той час як надходження біогенних речовин з антропогенних джерел, розташованих на берегах бухти, продовжує стимулювати розвиток фітопланктону і виникнення гіпоксийних зон у придонному шарі. Отже, обмеження скидів біогенних речовин антропогенними джерелами є першочерговою умовою вирішення проблеми поліпшення кисневого режиму вод бухти.

У зв'язку з вищевикладеним, усі запропоновані раніше варіанти розглядалися в поєднанні з вилученням усіх комунально-побутових і 80 % промислових стічних вод міста в централізовану систему каналізації з виходом її у відкрите море. Моделювання цього сценарію окремо (без змін стоку каналу Дікуе), а також у поєднанні із зменшенням витрат каналу в сезон дощів до рівня сухого сезону, показало, що якісно ситуація не змінюється. Лише при додатковому зменшенні вмісту у водах каналу біогенних речовин (у 2 рази) чи закритті каналу (як заходу другої черги) вдасться значно поліпшити кисневий режим у придонному шарі бухти. Отже, стратегія поліпшення якості вод бухти повинна полягати в послідовному нормуванні і зменшенні скидів міських комунальних і промислових джерел забруднення, одночасно з максимально можливим обмеженням стоку каналу Дікуе і зменшенням вмісту в його водах біогенних речовин.

Друге коло задач, розв'язаних за допомогою моделі якості вод, полягало в оцінці, на основі наявної інформації про вміст забруднюючих речовин у скидових водах джерел, масштабів і рівня забруднення вод бухти Картахена цими речовинами. Розрахунки виконувалися з метою з'ясування ролі окремих антропогенних джерел у формуванні загального рівня забруднення вод бухти, розробки вимог і рекомендацій щодо організації і проведення екологічного моніторингу, нормування скидів забруднюючих речовин у води бухти.

Для обґрунтування концепції управління якістю вод лиману Сіенага Гранде де Санта-Марта використовувався 2-вимірний варіант моделі з блоком евтрофікації 4-го рівня ієрархії. За допомогою моделі розв'язувалися дві основні задачі. Перша полягала в оцінці ролі малих річок і водообміну з рікою Магдалена (через комплекс малих озер Пахаралес) у формуванні якості вод лиману. Розрахунки показали, що водообмін лиману з рікою Магдалена має значно більший вплив на функціонування його екосистеми і якість вод, ніж стік малих річок. Отже, для того, щоб поліпшити якість вод лиману, уникнути їх надмірного розспріснення та підтоплення його берегів в період дощів, необхідно обмежити надходження забруднених прісних вод з ріки Магдалена через систему каналів, що зв'язують лиман з малими озерами, шляхом спорудження в каналах керованих шлюзів. Друга задача, що вирішувалася за допомогою моделі, полягала в прогнозуванні рівня трофності вод лиману при закритті шлюзів у каналах в період дощів. Показано, що при цьому варіанті реконструкції водного балансу лиману, евтрофування його вод значно зменшиться.

Висновки

У дисертаційній роботі приведені результати експериментального дослідження і теоретичне узагальнення щодо вирішення наукової проблеми оцінки реальних можливостей управління якістю вод екосистем шельфових зон тропічних і помірних широт, що зазнають сильного антропогенного навантаження, на підставі аналізу даних багаторічного екологічного моніторингу і результатів числового математичного моделювання. Показано, що математичні моделі якості вод морських екосистем є ефективним інструментом екологічного планування, прогнозування, оцінки доцільності і виправданості різних управлінських рішень в області використання й охорони ресурсів морського середовища. У роботі отримані наступні наукові і практичні результати.

1. На основі системного аналізу даних екологічного моніторингу за 1988 - 99 рр. отримані нові відомості про режимні гідрохімічні характеристики Одеського регіону північно-західної частини Чорного моря і показаний їхній зв'язок зі стоком річок, гідрологічними умовами і явищами, а також режимами функціонування антропогенних джерел забруднення в прибережній зоні. Установлено, що:

у весняно-літній період року продукція фітопланктону в мористій частині акваторії може лімітуватися концентрацією мінерального фосфору;

у прибережній зоні моря концентрації фосфатів і амонію, як правило, значно вищі, ніж у мористій частині акваторії, що обумовлено впливом берегових антропогенних джерел і особливостями гідрологічного режиму;

поглибленню процесу евтрофування вод і розвитку гіпоксії в прибережній зоні сприяють часте, інтенсивне і тривале проникнення язика розпріснених вод із Дніпровсько-Бузького лиману навесні і розвиток прибережного вітрового апвеллінгу у весняно-літній період року.

2. Вперше на основі даних моніторингу виконано системний аналіз сучасного екологічного стану тропічних морських водойм колумбійського узбережжя Карибського моря, які зазнають значного антропогенного впливу: мілководної лагуни Сіенага де Теска, лиману естуарного типу Сіенага Гранде де Санта-Марта, глибокої морської бухти Картахена. Установлено, що:

у придонному шарі бухти Картахена у вологий сезон року (вересень-листопад) утворюється велика гіпоксія, обумовлена рівною мірою як скидами неочищених господарсько-побутових і промислових стічних вод міста, так і надходженням забруднених прісних вод річки Магдалена через канал Дікуе, у поєднанні з особливостями вітрового режиму і морфології басейну;

у результаті систематичних скидів неочищених господарсько-побутових стічних вод міста Картахена в мілководну лагуну Сіенага де Теска вона перетворилася в гіпертрофну, полісапробну водойму з порушеним природним балансом продукційно-деструкційних процесів і ознаками нестійкості у динаміці екосистеми;

необмежене надходження прісних вод з річки Магдалена в лиман Сіенага Гранде де Санта-Марта через систему штучних каналів у вологий сезон року впливає на якість його вод і приводить до розвитку процесу евтрофікації і створення несприятливих умов для вирощування цінних морекультур, відновлення багаторічних мангрових заростей.

3. Уперше розроблене методичне забезпечення технологічного ланцюжка прикладного екологічного моделювання якості морських вод: екологічний моніторинг - постановка задачі розробка адекватної математичної моделі її калібрування і верифікація числові експерименти науково-обґрунтовані рекомендації щодо збереження і поліпшення якості водного середовища і його ресурсів.

4. Уперше розроблена тривимірна нестаціонарна прикладна модель якості вод шельфових морських екосистем, яка може використовуватися для розрахунків динаміки вод, формування термохалинної структури і якості вод на акваторіях водних об'єктів, окремі ділянки яких мають підсіточний просторовий масштаб по одній з горизонтальних координат (гирла річок, вузькі протоки, канали і т.п.). Модель реалізована в криволінійній по вертикалі системі координат і оснащена: блоками евтрофікації різного рівня складності і комплексності організації; блоком самоочищення вод від забруднюючих речовин різних типів, блоком засвоєння гідрометеорологічної інформації на границях розрахункової області. Передбачено можливість оперативної зміни комплексності і робочої математичної структури моделі, виходячи з цілей і умов розрахунку.

5. Розроблено ієрархічний комплекс оригінальних за математичною структурою блоків евтрофікації, що розрізняються по числу перемінних і рівню деталізації взаємозв'язків між біотичними і абіотичними компонентами морської екосистеми (моделі), який дозволяє адекватно і з мінімальними витратами на екологічний моніторинг описати просторово-часову мінливість показників якості вод у морських акваторіях з різним ступенем евтрофікації вод. Розроблені рекомендації щодо застосування кожного з блоків. Запропоновано нову схему включення бактеріопланктону в структуру блоку евтрофікації, а також концепція розвитку моделі якості вод до рівня комплексної моделі функціонування водної екосистеми та екотоксикологічної моделі.

6. Розроблені вимоги до організації і структури екологічного моніторингу морського середовища, включаючи спеціалізовані експерименти, обумовлені необхідністю інформаційного забезпечення процесу розробки, адаптації, калібрування і використання моделей якості вод у вирішенні практичних задач океанології та екології моря. Визначені, систематизовані і розвинуті методичні підходи до визначення параметрів моделі якості вод за результатами екологічного моніторингу.

7. Узагальнені і систематизовані результати різних досліджень щодо визначення типових значень швидкостей хіміко-біологічних процесів, які враховуються в моделях якості вод морських і прісноводних екосистем, діапазонів їх мінливості і залежностей від характеристик водного середовища.

8. Розроблені оригінальні схеми і методики калібрування блоків евтрофікації моделі якості вод, що пройшли успішну апробацію і показали свою ефективність у вирішенні прикладних задач для морських акваторій і водойм, які відносяться до різних кліматичних зон, мають різні морфологічні, гідрологічні, гідрохімічні і гідробіологічні характеристики.

9. Розвинута та удосконалена методологія використання числових математичних моделей для визначення оптимальної стратегії управління якістю вод шельфових морських екосистем, що зазнають сильного антропогенного навантаження, шляхом вирішення наступних прикладних задач океанології та екології моря:

визначення відносних внесків нормованих і нерегульованих джерел у спостережуваний рівень забруднення морських акваторій з метою оцінки ступеню керованості якістю вод морської екосистеми;

визначення рівня і масштабів забруднення морського середовища локальними джерелами забруднення, ролі окремих локальних джерел у формуванні якості морського середовища;

вибір району розміщення джерела забруднення за критерієм мінімізації прогнозованого рівня забруднення в природоохоронних морських зонах;

розробка стратегії поліпшення якості вод частково і (чи) періодично цілком ізольованих морських акваторій (водойм) з урахуванням реальних можливостей: нормування скидів забруднюючих речовин береговими антропогенними джерелами; посилення проточності акваторії і водообміну з відкритою частиною моря шляхом будівництва різного роду гідротехнічних споруд;

оцінка ефективності інженерних заходів, спрямованих на поліпшення:

якості вод і зменшення заносимості морських водойм естуарного типу шляхом регулювання витрат, теригенного і біогенного стоку річкових вод;

кисневого режиму придонних вод глибоких, частково ізольованих морських акваторій.

10. Для кожної з досліджуваних шельфових морських акваторій, на основі результатів числових імітаційних експериментів з модифікаціями моделі якості вод, визначені оптимальні стратегії реалізації природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення якості водного середовища, а саме:

для б. Картахена: повне вилучення господарсько-побутових і часткове індустріальних стоків міста (шляхом будівництва централізованої системи каналізації), одночасно з максимально можливим обмеженням надходження прісних вод р.Магдалена через канал Дікуе (шляхом будівництва шлюзу), зменшенням вмісту в них біогенних речовин (шляхом пропущення річкових вод через систему супутніх каналу проточних озер);

для лагуни Сіенага де Теска: на першому етапі - вилучення 80 % господарсько-побутових стоків міста шляхом будівництва централізованої системи каналізації; на другому етапі - посилення гідродинамічного промивання лагуни чистими морськими водами за рахунок будівництва системи гідротехнічних споруджень, що складається з двох каналів шириною 100 м і молу меридіональної спрямованості, який бере початок між ними; південний канал зв'язує море з західною частиною водойми, північний - зі східною;

для лиману Сіенага Гранде де Санта-Марта: спорудження шлюзів у каналах, що з'єднують річку Магдалена з комплексом озер Пахаралес і останній з лиманом, для обмеження надходження прісних вод у лиман в сезон дощів;

для Одеського регіону ПЗЧМ: шляхом нормування скидів берегових антропогенних джерел можливо значно поліпшити екологічну ситуацію лише в районах основних випусків (СБО “Північна”, “Південна”) стічних вод у межах двомильної природоохоронної прибережної зони; нормування скидів біогенних речовин береговими джерелами найбільш ефективне у весняний період; переважно зменшувати скиди забруднюючих речовин, які містять фосфор біогенний елемент, обмежуючий первинну продукцію органічної речовини; не рекомендується поновлення скидів з СБО “Північна” у море в літній період; рівень трофності вод у мористій частині акваторії формується під домінуючим впливом річкового стоку Дніпра і Південного Бугу;

для Тузловської групи лиманів: перетворення в проточну морську водойму, з високим ступенем водооновлення і якістю вод близькою до морського, шляхом спорудження на південному і північному краях піщаної коси-пересипу двох каналів шириною 50 м.

Представлені в роботі оригінальні модифікації моделі якості вод апробовані при вирішенні прикладних екологічних задач для морських акваторій з різними морфологічними і режимними характеристиками, розташованими в різних кліматичних зонах. Розроблені та апробовані методики інформаційного забезпечення, адаптації, калібрування, верифікації і практичного використання цих моделей. Показані інформаційні і прогностичні можливості використання числових математичних моделей у вирішенні прикладних задач океанології та екології моря, пов'язаних з управлінням якістю вод шельфових морських екосистем, які зазнають сильного антропогенного впливу.

Список праць

Баньков В. В., Гришаков Ф. Ф., Добробаба М. К., Тучковенко Ю. С. Пространственно - временная изменчивость поля течений в районе южного побережья Кубы // Труды Госуд. океаногр. ин-та. М.:Гидрометеоиздат. 1991. Вып. 197. С. 72 - 84.

Лонин С. А., Тучковенко Ю. С. Оценка влияния проектируемых перегрузочных комплексов на загрязнение Сухого лимана // Исследования шельфовой зоны Азово-Черноморского бассейна. Севастополь: НАН Украины, МГИ. 1995. С. 141 - 147.

Лонин С. А., Тучковенко Ю. С. К вопросу о разработке трехмерной модели эволюции нефтяного пятна в морской среде // Метеорология, климатология и гидрология. 1995. № 32. С. 207 - 214.

Макаринский О. Н., Тучковенко Ю. С. К вопросу об использовании вероятностно-статистического метода имитации изменчивости ветровых условий в задачах прикладной экологии // Метеорология, климатология и гидрология. 1995. № 32. С. 215 - 224.

Лонин С. А., Тучковенко Ю. С. Водообмен лимана Сасык и Черного моря // Водные ресурсы. 1995. Т. 22, № 4. С. 107 - 117.

Лонин С. А., Рясинцева Н. И., Тучковенко Ю. С. К вопросу размещения нефтеперевалочного комплекса в прибрежной зоне Черного моря в районе г.Одессы // Диагноз состояния среды прибрежных и шельфовых зон Черного моря. Севастополь: НАН Украины, МГИ. 1996. С. 162 - 1 71.

Lonin S. A., Lonina I. E., Tuchkovenko Y. S. Utilizacion del modelo NEDWAM para el calculo y prognostico del oleaje en el mar Caribe // Boletin cientifico CIOH. Colombia, Cartagena: СIOH. 1996. № 17. P. 37 - 45.

Lonin S. A., Tuchkovenko Y. S. Modelacion matematica del regimen de oxigeno en la Bahia de Cartagena // Avances en Recursos Hidraulicos.- Colombia, Medellin: Universidad Nacional de Colombia. 1998. № 5. - P. 1 - 15.

Лапшин В. Б., Овинова Н. В., Тучковенко Ю. С., Борисов Е. В. Гидролого - гидрохимический анализ водных масс в тропической Атлантике // Метеорология и гидрология. Москва. 1998. № 6. - С. 33 - 37.

Tuchkovenko Y. S., Lonin S. A. Un modelo de eutroficacion de la Cienaga de Tesca con algunas aplicaciones practicas // Avances en Recursos Hidraulicos.- Colombia, Medellin: Universidad Nacional de Colombia. 1999. № 6. - P.1 - 22.

Лонин С. А., Тучковенко Ю. С. Модель качества вод экосистемы лимана Cienaga de Tesca // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. 1999. № 39. С. 274 -290.

Лонин С. А., Тучковенко Ю. С. Имитация сгонно-нагонных колебаний уровня моря в портах северо-западной части Черного моря // Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон и комплексное использование ресурсов шельфа. Севастополь: НАН Украины, МГИ. 1999. С. 58 - 66.

Tuchkovenko Y. S., Lonin S. A. Modelacion ecologica de las bahias de Cartagena y Barbacoas bajo la influencia del canal del Dique // Avances en Recursos Hidraulicos.- Colombia, Medellin: Universidad Nacional de Colombia. 2000. № 7. - P. 76 - 95.

Calero L. A., Tuchkovenko Y. S., Brava R. M. Aplicacion de la modelacion numerica a la solucion de problemas ambientales de la Cienaga Grande de Santa Marta // Anuario Cientifico CIOH-DIMAR. Colombia, Bogota: DIMAR. 2000. P. 10 - 16.

Тучковенко Ю. С. Химико-биологический блок модели эвтрофикации бухты Картахена // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. 2000. № 40. С. 181-196.

Тучковенко Ю. С. Трехмерная математическая модель эвтрофикации прибрежных морских акваторий // Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон и комплексное использование ресурсов шельфа. Севастополь: НАН Украины, МГИ, ОФ ИнБЮМ. 2001. Вып.2. С. 43 - 60.

Lonin S. A., Tuchkovenko Y. S. Water quality modelling for the ecosystem of the Cienaga de Tesca coastal lagoon // Ecological modelling. Published by Elsevier Science B.V. 2001. Vol. 144. P. 279 - 293.

Тучковенко Ю. С., Calero L. A. Математическая модель экосистемы лимана Cienaga Grande de Santa Marta // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. 2001. № 43. С. 156 - 170.

Тучковенко Ю. С. Математическая модель для расчета ветровых течений в Одесском регионе северо - западной части Черного моря // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. 2002. № 45. С. 107 - 117.

Tuchkovenko Y. S., Lonin S. A., Calero L. A. Alternativas de Solucion para el Problema de Eutroficacion en la Cienaga de Tesca // Boletin cientifico CIOH. Colombia, Cartagena: CIOH. 2001. № 19. P. 23 - 37.

Tuchkovenko Y. S., Castro L. A. Modelo de Eutroficacion para la Cienaga de Tesca // Boletin cientifico CIOH.Colombia,Cartagena: CIOH.2001. № 19. P.38-57.

Тучковенко Ю. С. Гидродинамическая модель для расчета трехмерной циркуляции и термохалинной структуры вод северо-западной части Черного моря // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. 2002. № 45. С. 129 - 139.

Коморин В. Н., Тучковенко Ю. С. Использование численной гидродинамической модели для прогноза сгонно-нагонных колебаний уровня моря в портах северо-западного шельфа Черного моря // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. 2002. № 46. С. 324 - 331.

Дятлов С. Е., Тучковенко Ю. С. Методы оценки роли донных отложений водоемов как источника вторичного загрязнения водной среды с помощью математического моделирования // Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон и комплексное использование ресурсов шельфа. Севастополь: НАН Украины, МГИ. 2002. Вып.1 (6). С. 180 - 187.

Тучковенко Ю. С. Численная математическая модель циркуляции вод в Керченском проливе // Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон и комплексное использование ресурсов шельфа. Севастополь: НАН Украины, МГИ, ОФ ИнБЮМ. 2002. Вып.1(6). С. 223 - 232.

Tuchkovenko Y. S., Lonin S. A., Calero L. A. Modelo de Eutroficacion de la Bahia de Cartagena y su Aplicacion Practica // Boletin cientifico CIOH. Colombia, Cartagena: CIOH. 2002. № 20. P. 28 - 44.

Tuchkovenko Y. S., Rondon S. R. Estudio del Comportamiento de la Contaminacion Bacteriana en la Bahia de Cartagena // Boletin cientifico CIOH. Colombia, Cartagena: CIOH. 2002. № 20. P. 56 - 67.

Castro L. A., Piermattey J., Torres J., Tuchkovenko Y. S., Velez M. T. Cinetica de Procesos Quimicos en la Cienaga de Tesca // Boletin cientifico CIOH. Colombia, Cartagena: CIOH. 2002. № 20. P. 68 - 79.

Tuchkovenko Y. S., Lonin S. A. Mathematical Model of the Oxygen Regime of Cartagena Bay // Ecological modelling. Published by Elsevier Science B.V. 2003. Vol. 165, Issue 1 P. 91 - 106.

Тучковенко Ю. С., Сапко О. Ю. Оценка вклада антропогенных источников Одесского региона в загрязнение морской среды // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. 2003. № 47. С. 130 - 139.

Тучковенко Ю. С. Математическая модель формирования термохалинной структуры и циркуляции вод в лиманах, приустьевых и шельфовых областях северо-западной части Черного моря // Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон и комплексное использование ресурсов шельфа. Севастополь: НАН Украины, МГИ. 2003. С. 138 - 153.

Тучковенко Ю. С., Доценко С. А., Никаноров В. А., Савин П. Т. Роль ветрового прибрежного апвеллинга в возникновении гипоксии в Одесском регионе северо-западной части Черного моря // Экология моря. 2003. Вып.63. С.60 - 65.

Тучковенко Ю. С., Сапко О. Ю. Вклад антропогенных источников в эвтрофирование морской среды Одесского региона с учетом гидродинамического разбавления // Метеорологія, кліматологія та гідрологія.2004. № 48.С. 298- 303.

Тучковенко Ю.С. Числова термогідродинамична модель як складова частина геоінформаційної системи // Геоінформатика. Київ.2004.№1.-С.96-106.

Calero L. A., Tuchkovenko Y. S., Lonin S. A. Modelo numerico de calidad de aguas para la Cienaga Grande de Santa Marta // Ingenieria del agua. Espana. 2003. Vol. 10, № 4. - P. 479 - 492.

Гопченко Е. Д., Тучковенко Ю. С. Математическая модель эвтрофикации Придунайских озер // Гидробиологический журнал. Киев: НАН Украины, Ин-т гидробиологии. 2005. Т. 41, № 1. С. 92 - 105.

Тучковенко Ю. С., Доценко С. А., Дятлов С. Е., Нестерова Д. А., Скрипник И. А., Кирсанова Е. В. Влияние гидрологических условий на изменчивость гидрохимических и гидробиологических характеристик вод Одесского региона северо-западной части Черного моря // Морской экологический журнал. Севастополь: НАН Украины, МГИ. 2004.Т. 3, № 4. С. 75 - 85.

Гопченко Е. Д., Тучковенко Ю. С. Сценарное моделирование водно-солевого режима Тузловских лиманов // Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон и комплексное использование ресурсов шельфа. Севастополь: НАН Украины, МГИ. 2003. Вып.10. С. 243 - 255.

Тучковенко Ю. С., Чугай А. В., Сапко О. Ю., Дятлов С. Е. Интегральная оценка качества вод Одесского региона северо-западной части Черного моря // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. 2005. № 49. С. 360 - 367.

Тучковенко Ю. С., Ильюшин В. Я., Коморин В. Н. Моделирование транспорта наносов в Керченском проливе // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. 2005. № 49. С. 446 - 459.

Тучковенко Ю. С. Трехмерная математическая модель качества вод Днепровско-Бугского приустьевого района северо-западной части Черного моря // Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон и комплексное использование ресурсов шельфа. Севастополь: НАН Украины, МГИ. 2005. Вып. 12. С. 374 - 391.

Alexandrov B. G., Lonin S. A., Minicheva G. G., Tuchkovenko Y. S. A three-dimensional prognostic model of variability of the ecosystem of the north-western part of the Black Sea // Preprints of Regional Black Sea Conference on Environment protection technologies for coastal areas. Bulgaria, Varna: Intern. Assoc. On Water Quality. 1995. P.131 - 141.

Рясинцева Н. И., Савин П. Т., Скрипник И. А., Хлебников Е. П., Михалечко Ю. Е., Тучковенко Ю. С. Подходы к экологической регламентации антропогенных нагрузок в морском природопользовании // Экологические проблемы Черного моря: Сб. научн. ст. Одесса: ОЦНТЭИ. 1999. С. 140 - 144.

Тучковенко Ю. С., Дятлов С. Е. Предложения по организации комплексного экологического мониторинга морской среды в Одесском регионе СЗЧМ // Екологічні проблеми Чорного моря: Зб. Матеріалів до 4-го Міжнар. Симпозіуму. Одеса: ОЦНТЕІ. 2002. С. 244 - 248.

Тучковенко Ю. С., Сапко О. Ю. Влияние ливневого стока на загрязнение прибрежной зоны г.Одессы // Екологічні проблеми Чорного моря: Зб. Матеріалів до 6-го Міжнар. Симпозіуму. Одеса: ОЦНТЕІ. 2004. С. 446 - 450.

Бузиян Е. Д., Гопченко Е. Д., Сербов Н. Г., Тучковенко Ю. С. Управление качеством вод Тузловских лиманов путем стабилизации водообмена с морем // Екологічні проблеми Чорного моря: Зб. Матеріалів до 6-го Міжнар. Симпозіуму. Одеса: ОЦНТЕІ. 2004. С. 64 - 68.

Размещено на Allbest.ru