Екологічний стан ґрунтів агроекосистем Білоцерківського району Київської області

Б1 = Б/Б_max*100 %,

де б - значення показника в пробі; Б_max - Максимальне значення показника.

Потім визначається середнє значення показника

Б ср = (Б 1 + Б 2 + Б 3 + ... + Б n) / n,

де n - кількість показників.

Інтегральний показник біологічної активності розраховується за формулою

ІПБС = (Б СР / Б _{ср max}) *100%,

При діагностиці за 100% приймається значення кожного показника в незабрудненій грунті. Інтегральний показник біологічного стану грунту для всіх рівнів забруднення знаходиться в прямій залежності від вмісту в ній важких металів (рис. 2.2.5).

¦ - чорнозем вилугуваний; ¦ - сірий лісовий

Рис. 2.2.5. Залежність інтегрального показника біологічного стану грунту

Вплив рівня забруднення на біологічні процеси в грунті доцільно визначати за відхиленням активності позаклітинних біологічних процесів від контролю згідно екотоксикологічні нормативам: <10% - мало небезпечний, 25 - 50 - небезпечний і> 50% - дуже небезпечний рівень впливу. Різні типи грунтів при однаковому характері і ступеню забруднення проявляють різну стійкість. Для сірої лісового грунту середній рівень забруднення вже дуже небезпечний, в цьому випадку відновлення біоценотичних функцій ускладнене або практично неможливо. У чорноземі вилуженої зниження ІПБС на 50% відбувається тільки при високому рівні забруднення. Результати біомоніторингу техногенно забруднених грунтів можуть широко застосовуватися при оцінці впливу на екосистему, екологічному нормуванні забруднення грунтів, прогнозуванні екологічних наслідків будь-якої господарської діяльності на даній території, проведення екологічної експертизи, аудиту та сертифікації підприємств.

РОЗДІЛ 3. Стан грунтів агроекосистем Білоцерківського району Київської області (результати досліджень)

3.1 Структура та стан земельних ресурсів

Структура земельного фонду Білоцерківського району Київської області та станом на 01.01.2010 представлена на рисунку 3.1.6. Показано, що за роки, починаючи з 1 січня 2006 року, структура земельного фонду змінилася по основних видах угідь, зокрема, площа сільськогосподарських земель зменшилася на 11 % (лише за 2009 рік - на 7,1 %); позитивну динаміку мають ліси та лісовкриті території, площа яких впродовж зазначеного періоду збільшилася на 10,2 %. Забудованих земель стало на 18,6 % більше; відкритих заболочених - на 13,4 % і, не зважаючи на негативні тенденції, зокрема такі, як намивні піски і висихання річок, територія суші зменшилася на 6,6 %, а води відповідно збільшилася на таку ж площу.

Рис. 3.1.6. Земельна площа Білоцерківського району Київської області, 2010 р.

В аграрному секторі економіки використовується 70 % площі земель Білоцерківського району Київської області, в тому числі як орних - понад 55 %. а. Різноманітність кліматичних, орографічних, літогранулометричних й інших екологічних умов вплинули на формування строкатого ґрунтового покриву.

Ґрунтовий покрив Білоцерківського району Київської області характеризується значною неоднорідністю в генетичному відношенні (рис. 3.1.7).

Рис. 3.1.7. Структура ґрунтового покриву Білоцерківського району Київської області

У структурі земельного фонду Білоцерківського району Київської області площі ґрунтів з незадовільними властивостями (деградовані та інші малородючі ґрунти не перевищуть 6,5 % площі ріллі. За даними інших дослідників (ННЦ «Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О.Н. Соколовського», ННЦ «Інститут землеробства»), площа деградованих і малородючих ґрунтів Білоцерківського району Київської області становить понад 8 %. Прямі щорічні втрати від використання таких земель у ріллі досягають в цілому по району близько 2,4 млн. грн.

На якісний стан земельних ресурсів та цілого ряду об'єктів галузей економіки істотно впливають гідрометеорологічні та небезпечні екзогенні геологічні процеси і явища (просідання ґрунту, абразія, руйнування берегів водосховищ тощо), які поширені на значній територіїрайону. На 17 % території розвиваються процеси підтоплення.

Таким чином, стан використання та охорони ґрунтових ресурсів у Білоцерківського району Київської області характеризується як незадовільний і має тенденцію до погіршення. Найважливіші причини, що зумовлюють такий стан:

- надзвичайно високий економічно та екологічно необґрунтований рівень

господарського (передусім сільськогосподарського) освоєння території;

- значна землеємність основних галузей економіки;

- нерівномірне сільськогосподарське освоєння території, внаслідок чого

розораність земель в окремих регіонах досягла надмірних розмірів;

- інтенсивний розвиток деградаційних процесів та наявність значних площ

деградованих земель;

- стихійне формування нових типів землекористування в ринкових умовах

шляхом оренди земельних часток (паїв), які характеризуються нестабільністю, дрібноконтурністю, черезсмужжям;

- наявність територій, що зазнають постійного впливу небезпечних стихійних явищ;

- недостатність земель природно-заповідного, лісового та іншого природо-охоронного, рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного призначення;

- наявність значних площ земель, використання яких законодавчо обмежується (санітарно-захисні та охоронні зони підприємств промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, об'єктів природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення, курортів і водних об'єктів);

- високий рівень техногенного забруднення довкілля в багатьох регіонах, недостатній розвиток екологічної інфраструктури;

- відсутність державних, регіональних і місцевих програм комплексного вирішення питань щодо використання та хорони земель;

- недостатнє нормативно-правове та нормативно-методичне забезпечення, що регулює використання та охорону земель.

3.2 Екологічний стан грунтів агроекосистем Білоцерківського району Київської області за фізичними параметрами

Фізична деградація як наслідок інтенсивного сільськогосподарського використання земель, зокрема, надмірної розорюваності ґрунтів, інтенсивного механічного обробітку і зниження вмісту у ґрунтах органічної речовини практично охопила всю ріллю України. Вона проявляється у знеструктуренні верхнього шару, брилистості після оранки, запливанні і кіркоутворенні, наявності плужної підошви, переущільненні підорного і глибших шарів. Фізично деградовані ґрунти зазнають ерозії, гірше вбирають і утримують атмосферну вологу, обмежують розвиток кореневих систем рослин.

Загальна площа сільськогосподарських угідь в Білоцерківського району Київської області, які зазнали згубного впливу водної ерозії, становить 13,4 %, в тому числі 10,6 % орних земель. В Білоцерківському районі Київської області водної і вітрової ерозії зазнають понад 21,9 % сільгоспугідь. Це є наслідком розораності більш ніж 70 % сільгоспугідь, а в деяких агроекосистемах населених пунктів району - понад 85 %.

Найбільш еродовані ґрунти зосереджені в таких населених пунктах як Тарасівка (11 %), Михайлівка (12 %), Антоновка (7 %), Іванівка (5,5 %), Узин (7,9 %), Пилипча (2,3 %), Шкарівка (6,3 %), Сухоліси (4,4 %), Розаліївка (5,9 %) та інші (37,7%) (рис. 3.2.8).

У цілому по району щорічний приріст еродованих земель становить до 0,8-0,9 %. В складі еродованих земель нараховується 12,5 % середньо- і сильно-змитих, в тому числі 6,8 % тих, що катастрофічно втратили гумусовий горизонт. З продуктами ерозії щорічно виноситься значна частина поживних речовин і органіки, у тому числі до 12 % гумусу від його загального вмісту, та велика кількість інших елементів родючості ґрунтів.

Сумарні втрати гумусу через мінералізацію та ерозію ґрунтів щорічно складають понад 3,2-3,3 % від його загального вмісту. Урожайність сільськогосподарських культур на еродованих ґрунтах є на 20-60% нижчою, ніж на нееродованих. Втрати продукції землеробства від ерозії за експертними оцінками, перевищують 90-120 тис. т зернових одиниць на рік, еколого-економічні збитки внаслідок ерозії ґрунтів перевищують 0,89 млн грн.

Рис. 3.2.8. Площа еродованих грунтів в агроекосистемах населених пунктів Білоцерківського району Київської обл., 2009 р. (дані відділу охорони НПС у м. Білій Церкві та відділу екології сільських територій Міністерства екології та природних ресурсів України)

За даними гідрогеолого-меліоративної служби Держводгоспу України, еколого-меліоративний стан в минулому зрошуваних земель Білоцерківського району характеризується як незадовільний, зокрема, за такими показниками як: надмірна щільненість, низький коефіцієнт пористості, висока пластичність, низькій вміст агрономічно цінних агрегатів грунту.

Крім того, у населених пунктах з високим техногенним навантаженням (переважно в Узині, Білій Церкві) трапляються зони локального забруднення зрошуваних агроценозів (вод, ґрунтів і продукції рослинництва) важкими металлами, нафтопродуктами.

У цілому землі з добрим еколого-меліоративним станом в Білоцерківському районі становлять 15-20% загальної площі, із задовільним - 60-70%, з незадовільним - 15-20%.

До найпоширеніших антропогенно спровокованих деградаційних процесів, сформованих у результаті зрошення ґрунтів у минулому відносять такі:

- підняття рівнів підґрунтових вод різного хімізму й пов'язаний з цим розвиток процесів підтоплення та вторинного (іригаційного) гідроморфізму, наслідком якого є розвиток процесів глеєутворення, злитизації за режиму перезволоження земель;

- активізація галохімічних процесів на локальному й регіональному рівнях, метаморфізація сольового складу ґрунтів у напрямку підвищення вмісту та активності розчинного натрію, звуження відношення кальцію до натрію. Зниження врожайності середньосолестійких сільськогосподарських культур за слабкого засолення становить 5-20%, середнього - 20-30, сильного - 30-50% і більше;

- підлуження ґрунту (як підвищення лужності ґрунтового розчину), під час зрошення буває, як правило, зумовлене впливом прісних лужних поливних вод гідрокарбонатно-натрієвого складу за низької буферності зрошуваних ґрунтів протии підлуження, підґрунтових вод содового хімізму, що залягають ближче ніж 3 м від поверхні, або процесами сульфатредукції в анаеробних умовах. Урожайність культур знижується на 10-20% у разі слабкого ступеня підлуження й на 30-50% - у разі сильного;

- осолонцювання зрошуваних ґрунтів - обмінне поглинання колоїдним комплексом ґрунту одновалентних катіонів (передусім натрію). Встановлено, що слабкий ступінь іригаційної солонцюватості знижує врожайність основних культур на 15-20%, середній - на 20-30, сильний - на 40-50% і більше;

- погіршення агрохімічних показників зрошуваних ґрунтів (за низької культури землеробства) - дегуміфікація, збіднення на поживні макро- й мікроелементи;

- трансформація мінеральної компоненти ґрунтів спостерігається у разі використання прісних вод протягом 15-20 років і більше, мінералізованих - понад 5-10 років;

- агрофізична деградація - ущільнення, знеструктурення, кіркоутворення та злитизація;

- мікробіологічні зміни, які призводять до прискорення мінералізації органічних речовин, трансформації сполук азоту, а у разі зрошення мінералізованими водами - до розвитку специфічних мікроорганізмів, токсикозу;

- забруднення зрошуваних земель важкими металами (ВМ) має як локальний, так і регіональний характер і залежить від рівня природного вмісту ВМ у ґрунті та їх надходження з атмосферними опадами й поливною водою.

У забруднених населених пунктах району (м. Біла Церква, м. Узин) концентрація рухомих форм ВМ в орному шарі перевищує фоновий рівень у 2-15 рази, при цьому зернові, кормові та овочеві культури накопичуть свинець, кадмій і кобальт у кількостях, що у 1,3-3,5 раза перевищує максимально допустимі рівні.

Переущільнення ґрунтів - відома в районі проблема, що супроводжується несприятливими екологічними наслідками і значними економічними збитками. При вирощуванні зернових культур приблизно 20 % ріллі району мають щільність будови в кореневмісному шарі вищу, ніж потребують ці культури. Стосовно більш вимогливих до ґрунтово-фізичних умов цукрових буряків і кукурудзи площі з переущільненням зростають до 35-40 %. Реальні втрати сільськогосподарської продукції від переущільнення ґрунтів в Білоцеррківському районі можуть сягати 0,6-0,7 млн доларів щорічно.

Майже на 22 тис. га ріллі в Білоцерківському районі загрожує небезпека переущільнення. Структурно-агрегатний склад ґрунтів Білоцерківського району в умовах тривалої оранки зазнає значних змін: зменшується кількість агрономічно цінної фракції, її водостійкість, механічна міцність, збільшується брилистість. Вміст агрономічно корисної фракції (10-0,25 мм) визначає якість кришіння ґрунту під час обробітку. Із 15 тис га орних земель в Білоцерківському районі (близько 70 %) вміщують 60 % і більше агрономічно корисних агрегатів (розміром 10-0,25 мм) - це чорноземи типові східної частини району і чорноземи звичайні північного важкосуглинкового гранскладу. У той же час чорноземи типові, опідзолені й темно-сірі ґрунти легкосуглинкового гранскладу в північній і північно-західній частинах району після обробітку мають набагато гірші показники кришіння (40-50%).

Ймовірність утворення брил (макроагрегатів розміром понад 10,0 мм) під час обробітку на орних ґрунтах агроекосистем досить високе і досягає 12 %, ці ґрунти знаходяться в основному у зоні південної частини району (рис. 3.2.9).

Рис. 3.2.9. Синтезована карта прогнозу переущільнення ґрунтів у Білоцерківському районі

Збіднення ґрунтів на поживні речовини. За роки інтенсивної хімізації (1965-1990 рр.) середньозважений вміст рухомого фосфору у ґрунтах України підвищився з 71 до 106 мг/кг ґрунту, калію - з 98 до 113 мг/кг ґрунту, що в перерахунку на гектар ріллі становить близько 100 кг Р₂О₅ і 45 кг К₂О.

За останні 10-15 років фактично екстенсивного землеробства більшість залишкових сполук добрив має бути вичерпано за рахунок виносу їх врожаєм культур і переходом фосфатних і калійних сполук у малорухомі форми. Вкрай недостатній обсяг застосування мінеральних добрив негативно впливає на поживний режим ґрунту:

- порушується рівновага елементів живлення в агроекосистемі і ґрунт збіднюється на

- найбільш доступні для рослин поживні речовини.

Баланс поживних речовин у ґрунті за 2004-2009 рр. є від'ємним за всіма елементами живлення (табл. 3.2.1).

Таблиця 3.2.1 - Динаміка балансу поживних речовин ґрунту у землеробстві Білоцерківського району Київської області, за роками

Статті балансу, кг/га	Азот (N)	Фосфор (Р2О5)	Калій (К2О)	Разом (NРК)
1990-1994 рр.
Надходження	89,5	56,1	102,7	248,3
Винос	92,6	31,2	103,2	227
Баланс	-3,1	24,9	-0,5	21,3
1999-2004 рр.
Надходження	26	10,4	15,3	51,7
Винос	56,5	18,2	53,7	128,4
Баланс	-30,5	-7,8	-38,4	-76,7
2004-2009 рр.
Надходження	21,8	5,9	8,7	36,4
Винос	70,1	24,7	46,7	171,5
Баланс	-48,3	-18,8	-68	-135,1

Отже, за рівнем забезпеченості фізіологічно необхідними мікроелементами для рослин ґрунти Білоцерківського району Київської області є дуже строкатими. Вміст мікроелементів у ґрунтах залежить від гранулометричного складу ґрунтотвірних порід, гранулометричного складу ґрунтів та вмісту органічних речовин. У більшості ґрунтів спостерігається дефіцит рухомої форми цинку, в грунтах легкого механічного складу - бору. Вміст інших мікроелементів у абсолютній більшості ґрунтів відповідає середньому та високому рівням забезпеченості.

3.3 Стан грунтів агроекосистем за агро-хімічними параметрами

Моніторинг за агроекологічним станом ґрунтів сільськогосподарського призначення як окремий науково-практичний напрям, в Україні сформувався у другій половині XX століття. Відповідно до чинного законодавства моніторинг ґрунтів здійснюється за двома основними напрямами - шляхом ґрунтово-агрохімічного обстеження земельних ділянок (агрохімічна паспортизація) та в мережі спостережень на спеціально виділених 1066 тестових ділянках. Кожна ділянка має «Паспорт» з присвоєним індивідуальним кодом з визначеними географічними координатами та переліком показників, за якими проводиться спостереження. В цілому система спостережень за станом ґрунтів земель сільськогосподарського призначення відповідає загальноєвропейським вимогам, а за такими показниками, як тривалість та масштабність проведення досліджень, перевищує їх. Проте найбільшою перевагою вітчизняної системи моніторингу є те, що на тестових ділянках, крім ґрунтів досліджують і показники якості рослинної продукції. Організаційна мережа моніторингу сформована за нерегулярною схемою. На відміну від регулярної мережі, вона дає можливість відслідковувати зміни не на випадкових ділянках, розміщених у координатній сітці, а на типових ґрунтах, ландшафтах, сівозмінах, які більш повною мірою характеризують агроекологічний стан ґрунтів у певному регіоні. Нерегулярна система дає змогу також враховувати особливості ґрунтового покриву, типи агроландшафтів, системи землекористування, особливості природних і господарських умов.

До мережі спостережень включено об'єкти-аналоги з різною інтенсивністю сільськогосподарського використання, еталонні заповідні території, а також ділянки закладені на територіях, що перебувають під посиленим антропогенним тиском (зрошувальні, осушувальні, еродовані, забруднені) або знаходяться в зоні потенційно можливого негативного впливу екологічно небезпечних об'єктів (АЕС, ТЕС, склади боєприпасів тощо).

Аналіз даних допоміг встановити основні закономірності у накопичені токсичних речовин та міграції їх у суміжні середовища, зміни основних показників родючості ґрунтів під впливом господарської діяльності та розробити рекомендації щодо збереження родючості ґрунтів, зменшення їх забруднення та реабілітації забруднених територій.

Діюча система спостережень дає можливість отримувати інформацію у просторово-часовому вимірі. Це особливо важливо для таких природних середовищ, як ґрунти та вода, що мають високі буферні характеристики. Тому той чи інший процес необхідно розглядати у динаміці, це дасть змогу змоделювати та спрогнозувати зміни екологічної ситуації під час дії різних антропогенних чинників, а отже і приймати ефективні управлінські рішення.

За багаторічними даними моніторингу за станом ґрунтів сільськогосподарського призначення, що здійснюється Державним технологічним центром охорони родючості ґрунтів Мінагрополітики, встановлено, що забруднення агросфери Білоцерківського району та Київської області залежить від номенклатури та обсягів використання хімічних засобів захисту рослин і мінеральних добрив.

Техногенне забруднення ґрунтів. Техногенне забруднення ґрунтового покриву пов'язано з наявністю різних джерел техногенних емісій полютантів - промислові об'єкти, розгалужена транспортна система, склади і бази з запасами агрохімікатів, об'єкти з виробництва вибухових речовин і утилізації непридатних боєприпасів тощо. Екологічний ризик забруднення ґрунтів пов'язаний з використанням хімічних речовин внаслідок порушення правил внесення і зберігання туків, органічних добрив, пестицидів, утворення промислових і побутових відходів, різних видів незнезаражених стічних вод та їх осадів, які застосовуються як добрива, внесення відходів тваринництва, наявності на поверхні різних ґрунтів полютантів, що містяться в атмосферних викидах промислових підприємств і автотранспортних засобів, а також радіонуклідів після катастрофи на Чорнобильській АЕС, зберігання або постійного захоронення побутових і промислових відходів, порушення правил видобутку, транспортування і переробки нафти та газу і розливання пально-мастильних матеріалів.

Особливо небезпечними є аварійні викиди забруднюючих речовин на поверхню, які можуть призвести до залпового надходження токсикантів до природних вод.

Нафтопродукти (бензин, гас, дизпаливо) практично не затримуються ґрунтом і майже безперешкодно мігрують до ґрунтових вод. Проблема забруднення ґрунтів нафтою і нафтопродуктами ускладнюється з кожним роком. В Білій Церкві та Узині знаходилося понад 300 пунктів зберігання нафтопродуктів, левова частка яких під впливом часу мігрувала у грунтові і водні горизонти та носить загрозу для біоти. За розрахунками, концентрація нафтопродуктів у річках та водоймах Білої Церкви та Узина перевищують допустимі рівні.

У період найінтенсивнішого застосування засобів хімізації (1984-1988 рр.) на 1 га орних земель використовувалося 5,5 кг пестицидів. В Білоцерківському районі їх залишки виявили у 50-60% проб ґрунту і в 30-35% проб рослин, у т. ч. 2,5% з перевищенням ГДК у ґрунті і 3,5% з перевищенням максимально допустимих рівнів у продукції харчового призначення та 2,5% - у кормах. Для деяких препаратів з групи стійких хлорорганічних сполук (поліхлорпінен, поліхлоркинфел, кельтан) частота виявлення залишків на оброблених полях досягла 90-98 %, у т. ч. до 10 % з перевищенням ГДК.

Ще гірша ситуація спостерігалася стосовно забруднення сим-триазиновими гербіцидами, залишки яких виявилися у ґрунтах через 3 роки після обробки у 56% проб. Їх висока персистентність і фітотоксичність призводили до загибелі на великих площах чутливих культур, які вирощували у сівозміні (рис. 3.3.10).



Рис. 3.3.10. Частка проб проаналізованого грунту агроекосистем, яка містить токсичні елементи, Білоцерківський р-н., середнє за 2002-2003 рр., дані Київоблдержродючість

На основі даних моніторингу було прийнято рішення не лише щодо перегляду нормативів допустимого вмісту залишків пестицидів у ґрунтах, а й заборони використання таких препаратів, як ДДТ, ГХЦГ, ПХП, ПХК та ряду сим-триазинових гербіцидів.

Значне зменшення в останні десятиріччя обсягів використання хімічних засобів захисту рослин, а також перехід на безпечніші препарати сприяли зменшенню забруднення ґрунтів і рослинної продукції. Так у 2007-2009 рр. залишки стійких хлорорганічних сполук виявлено лише у 5-7 % проб ґрунтів, у т. ч. менше ніж 1% з перевищенням ГДК. Це спостерігається, як правило, у пробах ґрунту, відібраних на земельних ділянках, що прилягають до колишніх складів пестицидів та ін.

За даними спостережень, середній вміст залишкових кількостей суми ДДТ у ґрунтах сільгоспугідь Білоцерківського району був значно нижче рівня гранично допустимої концентрації і дорівнював 0,02 ГДК. Максимальний вміст залишкових кількостей суми ДДТ на рівні 0,8 ГДК виявлено у населеному пункті с. Мала Антонівка під яблуневим садом, на рівні 0,4 ГДК - у с. Михайлівка під садами, на рівні 0,3 ГДК - с. Тарасівка, відповідно.

Вміст залишкових кількостей суми альфа і гамма ГХЦГ у пробах ґрунтів усіх обстежених населених пунктів Білоцерківського району не виявлено.

Вміст нітратів у ґрунтах обстежених населених пунктів району в основному не перевищував рівня ГДК. Тільки у ґрунтах агрофірми «Колос» в структурі м. Узин середній вміст нітратів становив 0,8 ГДК; максимальний вміст в межах 1,5-4,4 ГДК виявлено у ґрунтах господарстві "Коровайники", цього ж міста.

За результатами агрохімічної паспортизації ґрунтів земель сільськогосподарського призначення, яка здійснюється Державним технологічним центром охорони родючості ґрунтів Мінагрополітики, концентрації екологічно найнебезпечніших хімічних елементів (свинець, кадмій, ртуть, мідь, цинк) в основному зафіксовано на рівні їх фонових значень. На відміну від даних стосовно високих рівнів забруднення ґрунтів (5-15 ГДК), виявлених гідрометеорологічною та санітарно-епідеміологічною службами у гранулах м. Білої Церкви та м. Узин і особливо промислових зонах підприємств цих міст.

Концентрації важких металів у ґрунтах земель сільськогосподарського призначення з незначним перевищенням ГДК трапляються лише на угіддях, що безпосередньо прилягають до м. Біла Церква (район Томилівського лісу, залізничної колі, автостради).

Для оцінки небезпеки забруднення ґрунтів земель сільськогосподарського призначення більше значення мають не абсолютні концентрації в них важких металів, а накопичення їх у рослинницькій і тваринницькій продукції.

На ґрунти в районі м. Біла Церква, Узин сукупно впливають газопилові викиди промислових підприємств, транспорту, об'єктів теплоенергетики, житлово-комунальної сфери. Викиди та скиди формують ареал регіонального забруднення (урбанізований фон), на який накладаються локальні осередки забруднення навколо окремих джерел емісії забруднювачів.

На вміст промислових токсикантів (важких металів) вибірково були обстежені ґрунти 7-ти населених пунктів Білоцерківського району Київської області, а саме: Михайлівка; Біла Церква, Узин, Антонівка, Сухоліси, Тарасівка, Шкарівка. Всього було відібрано і проаналізовано 60 проб ґрунту, виконано 480 визначень.

У ґрунтах с. Михайлівка середній вміст свинцю дорівнював 4,7 ГДК, цинку - 1,3 ГДК. Вміст кадмію, марганцю, міді, нікелю не перевищував рівня ГДК.

Максимальний вміст свинцю на рівні екстремально високого забруднення було виявлено у ґрунтах на території м. Білої Церкви. Тут же виявлено максимальний вміст кадмію на рівні 13,0 ГДК та цинку та хрому - 5,2 і 2,3 ГДК. У ґрунтах на території с. Мала Антонівка зафіксовано максимальний вміст міді на рівні 2,2 ГДК. Середній вміст свинцю у ґрунтах м. Білої Церкви досягав 10,5 ГДК, кадмію - 5,0 ГДК, цинку - 3,4 ГДК, марганцю - 1,5 ГДК, міді - 1,4 ГДК. Максимальний вміст свинцю (44,5 ГДК) та кадмію (25,5 ГДК) досягав рівня високого забруднення (ВЗ)8 у ґрунтах промзони цегляного та асфальтного заводів; тут же зафіксовано максимальні концентрації цинку на рівні 18,3 ГДК, міді - 5,2 ГДК.

Середній вміст свинцю у ґрунтах с.Сухоліси досягав 0,5 ГДК, цинку - 1,3 ГДК. Середній вміст свинцю у ґрунтах с. Шкарівка був на рівні 0,9 ГДК, цинку - 1,6 ГДК, марганцю - 1,1 ГДК, що не перевищує ГДК.

Небезпечним типом техногенного навантаження є автотранспортне забруднення, яке має значний вплив на ґрунти і наземні екосистеми пришляхових смуг. У відпрацьованих газах двигунів внутрішнього згоряння міститься понад 160 шкідливих похідних вуглеводнів. Під час спалювання бензину пріоритетним забруднювачем є також Pb, дизпалива - Ni. Вміст Pb у ґрунтах десятиметрової пришляхової смуги перевищує фонові показники в 2-7 рази, в деяких випадках - на один-два порядки. Обстеженням ґрунтів навколо автотрас у Білоцерківському районі встановлено, що вміст Pb перевищував фонові показники на відстані до 100 м від шляху. Найбільший рівень забруднення (22-27 мг/кг Pb) зафіксовано на відстані 7-10 м від дороги траси Київ-Одеса.

За результатами досліджень на ландшафтних полігонах (які включають в себе основні ландшафтно-геохімічні характеристики ЗВ) щільність забруднення радіонуклідами ґрунтового покриву у шарі 0-20 см змінюється у широкому діапазоні значень: для ¹³⁷Сs у межах 80-280 кБк/м², для ⁹⁰Sr - 20-3400 кБк/м².

Щільність забруднення грунту в м. Біла Церква: для ¹³⁷Сs у межах 80-330 кБк/м², для ⁹⁰Sr - 20-100 кБк/м², що не істотно перевищує та близьке до нормативних показників.

РОЗДІЛ IV. Охорона праці

Управління охороною праці в ННДЦ Білоцерківського НАУ в цілому співпадає із загальною системою управління підприємством. На рівні господарства особою, що приймає рішення, є роботодавець (керівник підприємства); по галузях виробництва, цехах - керівники галузей, цехів, а на робочих місцях - керівники робіт. Забезпечення охорони праці є невід'ємною складовою частиною виробничої діяльності усіх посадових осіб підприємства. Роботодавець (керівник підприємства) несе відповідальність за стан умов праці, безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотримання вимог чинного законодавства про охорону праці.

Безпосередньо відповідальність за забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, безпеку виробничих процесів на робочих місцях покладається на керівників робіт (бригадирів, майстрів, завідуючих, керуючих), які зобов'язані визначити працівнику робоче місце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи (машинами, обладнанням, інструментами), засобами індивідуального захисту, мийними засобами, створити належні санітарно-побутові умови праці, проінструктувати працівників з питань охорони праці.

Порядок укладання на підприємстві колективного договору та перелік питань, що регулюються колективним договором, визначається Законом України «Про колективні договори та угоди» від 01 липня 1993 р. (із змінами та доповненнями).

Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця (керівника підприємства) та профспілковою організацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу.

У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових інвестицій, соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.

Організація та порядок проведення навчання посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці, порядок, приведення спеціального навчання працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, порядок проведення інструктажів з охорони праці та стажування працівників на робочому місці встановлюються «Типовим положенням про навчання з охорони праці», затвердженим Держнаглядохоронпраці 17.02.1999 р.

Види навчання та порядок його проведення встановлюється вищевказаним Типовим положенням, яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.

Працівники підприємства, які виконують роботи, що належать до «Переліку робіт з підвищеною небезпекою», повинні пройти перед початком виконання роботи спеціальне навчання й перевірку знань правил безпеки при виконанні цих робіт та періодично раз на рік проходити перевірку знань правил безпечного виконання робіт. Також посадові особи, які керують виконанням робіт підвищеної небезпеки, повинні проходити раз на три роки перевірку знань правил безпечного виконання цих робіт.

З працівниками підприємства проводиться також навчання у формі інструктажів з охорони праці - вступного, первинного, повторного, позапланового та цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажів здійснюється усним опитуванням.

Вступний інструктаж проводять з усіма працівниками, яких приймають на роботу на підприємство. Інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або інша особа, на яку ці обов'язки покладе керівник підприємства.

Первинний інструктаж проводять з працівником, який вперше стає на нове робоче місце чи починає виконувати нову роботу, або переведеним з іншого підрозділу. Інструктаж проводить безпосередній керівник робіт.

Повторний інструктаж проводять керівники робіт з усіма працівниками періодично раз у 6 міс., а на роботах підвищеної небезпеки - один раз у 3 міс. за програмою первинного інструктажу з метою поновлення знань працівників.

Позаплановий інструктаж проводять керівники робіт при порушенні працівником вимог нормативних актів із охорони праці, трудової, дисципліни; при перерві у виконанні роботи більш як на 60 діб, а для робіт підвищеної небезпеки більш як на 30 діб; при зміні машин, обладнання, технології виробництва; на вимогу органів державного нагляду.

Цільовий інструктаж проводять при виконанні працівниками разових робіт, що не пов'язані з трудовими обов'язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд-допуск. Проводить інструктаж безпосередній керівник робіт.

З працівниками, які вперше починають виконувати роботу на новому робочому місці, проводиться стажування на робочому місці, що передбачає виконання роботи під наглядом досвідченого працівника упродовж неменше 2-15 робочих змін.

Нормування робочого часу та відпочинку працівників встановлюється Кодексом Законів України про працю (КЗпП України). Порядок надання відпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. Конкретна тривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають "Правилами трудового розпорядку на підприємстві".

Важливим питанням охорони праці є нормування "робочого "часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36 годин. Для осіб віком від 16 до 18 років - 36 год. на тиждень. Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 годин, при шестиденному - 7 годин, а останній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідно із Законом України «Про відпустки» повинна бути не менше 24 календарних днів, а для осіб до 18 років - 31 календарний день. Додаткова відпустка надається за роботу у шкідливих умовах праці певним категоріям працівників за результатами атестації робочих місць в середньому до 7 календарних днів та за особливий характер роботи і ненормований робочий день до 7 календарних днів.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюється «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженого наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170, і також регулюється КЗпП України. Норми безкоштовної видачі встановлюється «Типовими галузевими нормами видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту».

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій встановлюється «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій». З метою оцінки стану здоров'я, визначення придатності працівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємство організовує медичні огляди - попередній та періодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства.

Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівника на роботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуску до роботи осіб віком до 21 року. Направляє працівника на медичний огляд керівник підприємства, який приймає його на роботу.

Періодичні медичні огляди проводяться для осіб, що зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до «Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт», для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників.

Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль за охороною праці, визначено в Законі України «Про охорону праці». За станом охорони праці на підприємстві державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служби охорони праці державних адміністрацій. Громадський контроль за станом умов праці та безпекою виробничих процесів на підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудових колективів. Адміністративний контроль здійснюють служба охорони праці підприємства, керівники та спеціалісти підприємства.

Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України «Про пожежну безпеку» та «Правилами пожежної безпеки в Україні».

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною виробничої діяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства та безпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці, обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі. До первинних засобів гасіння відносять ручні вогнегасники, які розміщують із розрахунку один вогнегасник на 200 м² площі приміщення. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.

Зважаючи на вищезазначене стає зрозуміло, що охорона праці на агропідприємствах Білоцерківського району Київської області знаходиться на належному рівні й виконується згідно з законодавчо-нормативною базою України.

ПРОПОЗИЦІЇ

1. З метою попередження загрози забруднення навколишнього природного середовища агрохімікатами, необхідно організувати чітку систему контролю якості і відповідності мінеральних добрив безпечності для здоров'я людини і навколишнього середовища та застосування у сільському господарстві.

2. Внесення добрив слід проводити з суворим дотримання норм, розрахованих під запланований урожай, строків та способів внесення.Реальну загрозу для навколишнього природного середовища (у разі порушення правил та норм зберігання та утилізації агрохімікатів) являє стан зберігання добрив та отрутохімікатів.

Список використаної літератури

1. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. Посіб / В.І. Андрейцев - К.: Знання-Прес, 2002. - 332 с.

2. Базові нормативи плати за забруднення навколишнього середовища України Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України. - Київ, 1993. - 22 с.

3. Бердій Я.І. Основи екології та соціології. Навч. посібник для підприємств зв'язку // За ред. М.В. Захарченка / Я.І. Бердій, Я.М. Геник, В.М. Орлов, В.Ф. Тітенко. - Львів, 1997. - 155 с.

4. Я.І. Бердій Основи екології та охорона навколишнього природного середовища // Навчальний посібник для вузів / Я.І. Бердій, В.С. Джигирей, А.І. Кидисюк. - Львів, 1999. - 238 с.

5. Беспамятов Г.П. Предельно допустимые концентрации химичиских веществ в окружающей среде / Г.П. Беспамятов, Ю.А. Кротов. - Л.: Химия, 1985. - 528 с.

6. Білявський Г.О. Основи загальної екології / Г.О. Білявський, М.М.Падун, Р.Сфурдій. - К.: Либідь, 1995. - 368 с.

7. Білявський Г.О. Основи екології: Теорія та практикум. Навчальний посібник / Г.О. Білявський, Л.І. Бутченко, В.М. Навроцький - К.: Лібра, 2002. - 352 с.

8. Білявський І.О. Основи екологічних знань: Підручник. -К.: Либідь, 1997. - 288 с.

9. Демина Т.А. Экология, природопоользование. Охрана окружающей среды: Учеб. пособие. - М.: Аспект Пресс, 1997. - 143 с.

10. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. Посіб. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 203 с.

11. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник . - К.: Т-во “Знання”, 2002. - 203 с.

12. Екологічне законодавство України: Зб. нормат. Актів / Відп. Ред. І.О. Заєць. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 416 с.

13. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України 1-4 рівнів акредитації / За ред. Є.П. Желібо. - К.: ”Каравела”. - 238 С.

14. Запольський А.К. Основи екології: Підручник / За ред. К.М. Ситника. - К.: Вища шк., 2001. - 358 с

15. Злобін Ю.А. Загальна екологія: Навчальний посібник. - Суми: ВДТ ”Університетська книга”, 2003. - 416 с.

16. Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затверджена наказом Мінприроди України від 10.02.95 р. № 7.

17. Інструкція про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом Мінприроди і ДПА України від 19.07.99 р. № 162/379.

18. Кучерявий В.П. Раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища. Курс лекцій для студентів та викладачів вузів. Київ НМК ВО 1991. - 147 с.

19. Кучерявий І.В. Урбоекологія. Львів: Просвіта, 1999. - С. 124.

20. Національна доповідь про стан навколишнього середовища в Україні 1998 році. - Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, 1998. - 161 с.

21. Порядок установлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і справляння цього збору, затверджений постановою КМУ від 01.03.99 р. № 303.

22. Постанова КМУ "Про внесення зміни у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і справляння цього збору" від 31.12.2004 р. № 1790.

23. Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України. - К: Україна, 1991. - 59 с.

24. Семенов В.Ф. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник. - Київ, Центр навчальної літератури, 2004. - 516 с.

Размещено на Allbest.ru